ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.11
11:25
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
2025.12.11
07:14
Десь отам за видноколом
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...
2025.12.10
23:47
Поповзла завіса, схоже,
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.
У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.
У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море
2025.12.10
22:41
Гадаю, що байка про Зайця й Ведмедя багатьом відома. Оповім її тим, хто ще не чув.
Якось стрілись віч-на-віч наші герої. Привітались. А потім Заєць каже Ведмедю: «Хочеш у морду?»
«Од тебе?»- питає з глуздом ошелешений Ведмідь.
«Ні! Там, за рогом, усім
2025.12.10
20:55
Не сховаєшся уже у нішах.
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.
Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.
Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,
2025.12.10
16:42
Парашутистко приземлись на мене
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс
Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс
Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі
2025.12.10
15:07
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
2025.12.10
14:29
Якби я знав дванадцять мов,
То був би мов Франко немов.
Всіма руками і ногами
Я лезом лізу між світами,
Шукаю істини горіх
Щоби спокутувать свій гріх.
Не хочу знати навіть де ти?
Не простягай свої лабети!
2025.12.10
14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
2025.12.10
13:00
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
2025.12.10
04:17
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й.
Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення.
Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера
2025.12.09
22:11
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
2025.12.09
18:01
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
2025.12.09
17:57
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
2025.12.09
17:04
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
2025.12.09
15:07
В моїм мезозої
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Тлін минулого. Зрада. (маленька філософська поема)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тлін минулого. Зрада. (маленька філософська поема)
ТЛІН МИНУЛОГО. ЗРАДА ( МАЛЕНЬКА ФІЛОСОФСЬКА ПОЕМА )
Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала
Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.
Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,
За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.
Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.
І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,
Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило
Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.
Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.
А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,
Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,
За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну
В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.
Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки
Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.
Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив
Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули
Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві
Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...
Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі
По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...
Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.
Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
рубрика: Лірика
дата поступления 15.03.2014
автор: Сокольник
Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала
Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.
Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,
За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.
Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.
І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,
Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило
Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.
Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.
А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,
Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,
За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну
В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.
Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки
Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.
Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив
Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули
Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві
Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...
Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі
По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...
Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.
Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
рубрика: Лірика
дата поступления 15.03.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1788 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1788 seconds