ТЛІН МИНУЛОГО. ЗРАДА ( МАЛЕНЬКА ФІЛОСОФСЬКА ПОЕМА )

Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала

Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.

Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,

За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.

Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.

І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,

Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило

Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.

Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.

А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,

Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,

За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну

В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.

Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки

Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.

Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив

Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули

Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві

Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...

Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі

По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...

Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.

Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
рубрика: Лірика
дата поступления 15.03.2014
автор: Сокольник