Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Музичук (1969)
Поки тіло і душа єдині,
Ще літаю на своїм крилі.
Затишно невидимій пташині
На краєчку рідної землі.


Інфо
* Народний рейтинг 5.205 / 5.43
* Рейтинг "Майстерень": 5.125 / 5.35
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.895
Переглядів сторінки автора: 3877
Дата реєстрації: 2018-04-23 21:40:47
Школа та стилі: Київська, Класика,
У кого навчаюсь: У хороших поетів
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2020.05.13 07:32
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Самоосвіта
Вірус надихає на реформи.
Хочеться податися за тин
і не повертатися додому,
поки на подвір’ї карантин.

Не чекаю у городі дядька,
де уже буяє бузина.
Я й сама перекопаю грядку,
бо сама не оре борона.

А душею лину до поезій.
Муза щось нашіптує щодня.
Серце завмирає у бентезі,
а в хліві кувікає свиня.

Не до оди і не до сонету,
поки добре й вічне – мій оброк.
Чоловік чекає на котлету,
а мене очікує урок.

На чуже не вистачає серця
і не уповаю на своє –
добре дуже дорого дається,
вічне капіталу не дає.