ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мар'ян Кіхно
2026.01.11 06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..) Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,

Олег Герман
2026.01.09 19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Артур Курдіновський
2026.01.09 16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -

Юрко Бужанин
2026.01.09 15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився

Сергій Губерначук
2026.01.09 13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.

Тетяна Левицька
2026.01.09 11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.

Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Яна Правобережная (2016) / Поеми

 Вампир-неудачник

You were the centre of my little Universe ...

Образ твору Часть 1.
А в мире не найти таких же глаз,
да что там в мире. Во вселенной целой.
Я ведь искала их в топле не раз,
но ты ушел и свет погас.

Ты тянешь меня, будто бы магнитом.
Странно это, но не сопротивлялась.
И ты как не крути, мой криптонит,
И я в тебе нуждаюсь все больше и больше.

Мне не найти губ лучше чем твои,
и холоднее тоже, уж поверь.
И даже если все они в крови
ты самый нежный в целом мире, зверь.

Ты говорил зависим от меня.
О, брось! Сама подсела на тебя, как на наркотик.
Ты хитрый, резкий! Ты меня пленил.
Но я как будто даже и не против.

Ну а теперь тебя здесь больше нет.
И нет нигде, что более обидно.
Зову тебя, но тишина в ответ.
Меня ломает, но ничуть не стыдно.

Часть 2.
Я ищу тебя в каждом чужом прохожем,
у каждого неизменно свои черты.
Ты знаешь, тут никто на тебя не похож -
ни одеждой, ни лицом и ни походкой.

Пустые крики тишь хрустальную рвут,
все, что случилось - должно остаться в прошлом.
Я больше не вижу тебя, не замечаю.
Я в замешательстве с приближением темноты.

Вот ветер шипит мне в лицо - кажется у него голос твой.
Он обнимает меня со спины - я знаю, что это не ты.
Если бы не моя ошибка, могли бы быть вдвоем -
два мира слились бы в одно.

Я не вижу тебя. Хоть ищу в каждом прохожем,
свой разрушаю и без того хрупкий мир.
Я знаю, что ты уже сюда не вернешься.
И больше мне не коснутся холодной руки.

Часть 3.
Почему ты ушел так рано
и оставил во мне эту боль?
Жаль, что времени было мало,
ты сыграл превосходную роль.

Почему я не слышу голос?
Почему ты во век замолчал?
Почему к нам судьба так жестока?
На кого ты оставил меня?

Почему я тогда улыбнулась?
Почему засмеялась я вслух?
Ведь мой мир тогда пошатнулся,
когда ты испустил рядом дух.

Почему отдалась я желанию,
овладеть всем запретным - тобой.
Почему же помог ты мне в этом?
Ведь, считай, сам развязал этот бой.

Почему ты в моём подсознании,
милый Ангел и Грех во плоти?
Тот, кто стал для меня всей Вселенной,
тот, кто встал у меня на пути.

Часть 4.
Почему не просила бессмертия,
чтобы вечность мы были вдвоем,
чтобы жили, смеялись, любили
и вместе прошли сквозь проём.

Почему? Почему ты так смотришь?
Откуда эта слабость в тебе?
Ты была милым беззаботным котенком,
перед которым не смог устоять.

Твои глаза, улыбка, твой запах,
твой голос, что вечно манил,
твое сердце, что больше не будет биться,
твои чувства, что я разорил.

Почему отдалась ты эмоциям,
что в тот миг переполняли тебя?
Зачем ты дверь передо мной закрыла,
что так тщательно я открывал.

Почему мы тогда попрощались?
Почему ты бросила меня,
словно мусор, что долго мешался
в бездонную пропасть огня?

Часть 5.1.
Почему я так грязок и жалок?
В жизни не был достоин тебя,
я вампир-одержимый, я неудачник.
Не уверен, простишь ли меня.

Как тогда на улице, я верил,
что толпа к цели меня приведёт.
Никогда бы и впредь не поверил,
что за человек их там соберёт.

Девушка, с окрашенной челкой
и старенькой гитарой в руке.
Девушка, что собиралась песню петь ...
Ту, что говорит обо мне.

Я помню как пение ты начала,
как чувствительно ты заиграла.
На эмоциях, ты хотела агрессии,
по щеке как катилась слеза ...

Ты смотрела в толпу и будто не видела их,
смотрела пустыми глазами и пела.
Но под конец, у фонаря ты увидела того,
кого вовсе не должно было быть.

Часть 5.2.
И вот мы снова вместе смеемся,
в доме, что стал нам родным.
Где легче высказывать чувства,
где мы могли побыть одни.

Поверить трудно, но это так,
не знаю как, но ты простила меня.
Но лицо становилось уставшим,
а в глазах читалась мольба.

Дни становились труднее,
много невысказанных слов.
Я бы мог прочитать твои мысли,
но ждал ответа твоего ...

Летели дни, недели, месяца.
И ты уже стоишь у алтаря.
Видно чувства мои надоели,
раз не стою я напротив тебя.

И вот, этот дом, что был нам родным
стал серым, грустным и пустым.
Мы стали видится реже,
мы стали как будто чужды.

Часть 6.
Сколько лет уже прошло? Я сбился ...
Только знаю - ты скоро умрешь.
Все бы отдал, лишь бы снова услышать голос,
Ангела, что в пропасть упадёт.

Не смотря на морщины и слабость,
на старость и прожитый век,
те глаза, что сияли от веры.
Наблюдали из под высохших век.

Словно воин, боролась со смертью,
ожидая великого дня,
когда больше не будет тех миссий,
что составил Бог для тебя.

Почему ты так улыбнулась,
подарив свой последний подарок.
Давая мне бесценную силу -
поцелуй, что так нежен и сладок.

Ты сказала - "Я тебя отпускаю."
Это были последние твои слова.
Но это стало той кодовой фразой,
что когда-то я тебе сказал.

Почему же ты так попрощалась
и вновь оставила меня?
Почему одно лишь воспоминание,
это все, что осталось от тебя.

Ты бы стала Королевой Вселенной,
поселилась бы в моём темном мире,
и обрела полноценную власть.
Но отпустила все на самотек...

Пытаясь облик любимый забыть,
вспоминаю нашу первую встречу.
Воспоминания разъедают меня,
но увы не могут убить.

Часть 7.
Бессмысленно тянутся серые дни,
когда в тех глазах вдруг погасли огни.
И сердце отбило последний свой вздох,
застав этим утром двух влюблённых врасплох.

Как в прежнее время её целовал,
но первый луч света нежданно упал.
Запомнив улыбку, застыл на лице.
Один как и раньше, мечтал о конце.

И время исчезло, упав, как песок,
когда твоя жизнь не имеет свой срок.
Последняя просьба зажала в тиски
вампир-неудачник без шанса уйти.

Он счет потерял, запутался в масках,
окрасив все чувства в померкнувших красках.
Остался один, с холодеющей кровью -
несчастный вампир со своею любовью.


немного фантазии и хорошая музыка творят чудеса.
My Chemical Romance - Vampires Will Never Hurt You

P.S. первые 3 части от лица девушки, другие 3 части - вампир, а последняя вместо эпилога.
на самом деле в моей голове оно выглядело иначе, а в письменном виде вышло так, как вышло.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-11 00:56:06
Переглядів сторінки твору 1521
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАН У ВІРШАХ
Автор востаннє на сайті 2017.02.06 17:27
Автор у цю хвилину відсутній