ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Петро Схоласт
2024.04.15

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Яна Правобережная (2016) / Поеми

 Вампир-неудачник

You were the centre of my little Universe ...

Образ твору Часть 1.
А в мире не найти таких же глаз,
да что там в мире. Во вселенной целой.
Я ведь искала их в топле не раз,
но ты ушел и свет погас.

Ты тянешь меня, будто бы магнитом.
Странно это, но не сопротивлялась.
И ты как не крути, мой криптонит,
И я в тебе нуждаюсь все больше и больше.

Мне не найти губ лучше чем твои,
и холоднее тоже, уж поверь.
И даже если все они в крови
ты самый нежный в целом мире, зверь.

Ты говорил зависим от меня.
О, брось! Сама подсела на тебя, как на наркотик.
Ты хитрый, резкий! Ты меня пленил.
Но я как будто даже и не против.

Ну а теперь тебя здесь больше нет.
И нет нигде, что более обидно.
Зову тебя, но тишина в ответ.
Меня ломает, но ничуть не стыдно.

Часть 2.
Я ищу тебя в каждом чужом прохожем,
у каждого неизменно свои черты.
Ты знаешь, тут никто на тебя не похож -
ни одеждой, ни лицом и ни походкой.

Пустые крики тишь хрустальную рвут,
все, что случилось - должно остаться в прошлом.
Я больше не вижу тебя, не замечаю.
Я в замешательстве с приближением темноты.

Вот ветер шипит мне в лицо - кажется у него голос твой.
Он обнимает меня со спины - я знаю, что это не ты.
Если бы не моя ошибка, могли бы быть вдвоем -
два мира слились бы в одно.

Я не вижу тебя. Хоть ищу в каждом прохожем,
свой разрушаю и без того хрупкий мир.
Я знаю, что ты уже сюда не вернешься.
И больше мне не коснутся холодной руки.

Часть 3.
Почему ты ушел так рано
и оставил во мне эту боль?
Жаль, что времени было мало,
ты сыграл превосходную роль.

Почему я не слышу голос?
Почему ты во век замолчал?
Почему к нам судьба так жестока?
На кого ты оставил меня?

Почему я тогда улыбнулась?
Почему засмеялась я вслух?
Ведь мой мир тогда пошатнулся,
когда ты испустил рядом дух.

Почему отдалась я желанию,
овладеть всем запретным - тобой.
Почему же помог ты мне в этом?
Ведь, считай, сам развязал этот бой.

Почему ты в моём подсознании,
милый Ангел и Грех во плоти?
Тот, кто стал для меня всей Вселенной,
тот, кто встал у меня на пути.

Часть 4.
Почему не просила бессмертия,
чтобы вечность мы были вдвоем,
чтобы жили, смеялись, любили
и вместе прошли сквозь проём.

Почему? Почему ты так смотришь?
Откуда эта слабость в тебе?
Ты была милым беззаботным котенком,
перед которым не смог устоять.

Твои глаза, улыбка, твой запах,
твой голос, что вечно манил,
твое сердце, что больше не будет биться,
твои чувства, что я разорил.

Почему отдалась ты эмоциям,
что в тот миг переполняли тебя?
Зачем ты дверь передо мной закрыла,
что так тщательно я открывал.

Почему мы тогда попрощались?
Почему ты бросила меня,
словно мусор, что долго мешался
в бездонную пропасть огня?

Часть 5.1.
Почему я так грязок и жалок?
В жизни не был достоин тебя,
я вампир-одержимый, я неудачник.
Не уверен, простишь ли меня.

Как тогда на улице, я верил,
что толпа к цели меня приведёт.
Никогда бы и впредь не поверил,
что за человек их там соберёт.

Девушка, с окрашенной челкой
и старенькой гитарой в руке.
Девушка, что собиралась песню петь ...
Ту, что говорит обо мне.

Я помню как пение ты начала,
как чувствительно ты заиграла.
На эмоциях, ты хотела агрессии,
по щеке как катилась слеза ...

Ты смотрела в толпу и будто не видела их,
смотрела пустыми глазами и пела.
Но под конец, у фонаря ты увидела того,
кого вовсе не должно было быть.

Часть 5.2.
И вот мы снова вместе смеемся,
в доме, что стал нам родным.
Где легче высказывать чувства,
где мы могли побыть одни.

Поверить трудно, но это так,
не знаю как, но ты простила меня.
Но лицо становилось уставшим,
а в глазах читалась мольба.

Дни становились труднее,
много невысказанных слов.
Я бы мог прочитать твои мысли,
но ждал ответа твоего ...

Летели дни, недели, месяца.
И ты уже стоишь у алтаря.
Видно чувства мои надоели,
раз не стою я напротив тебя.

И вот, этот дом, что был нам родным
стал серым, грустным и пустым.
Мы стали видится реже,
мы стали как будто чужды.

Часть 6.
Сколько лет уже прошло? Я сбился ...
Только знаю - ты скоро умрешь.
Все бы отдал, лишь бы снова услышать голос,
Ангела, что в пропасть упадёт.

Не смотря на морщины и слабость,
на старость и прожитый век,
те глаза, что сияли от веры.
Наблюдали из под высохших век.

Словно воин, боролась со смертью,
ожидая великого дня,
когда больше не будет тех миссий,
что составил Бог для тебя.

Почему ты так улыбнулась,
подарив свой последний подарок.
Давая мне бесценную силу -
поцелуй, что так нежен и сладок.

Ты сказала - "Я тебя отпускаю."
Это были последние твои слова.
Но это стало той кодовой фразой,
что когда-то я тебе сказал.

Почему же ты так попрощалась
и вновь оставила меня?
Почему одно лишь воспоминание,
это все, что осталось от тебя.

Ты бы стала Королевой Вселенной,
поселилась бы в моём темном мире,
и обрела полноценную власть.
Но отпустила все на самотек...

Пытаясь облик любимый забыть,
вспоминаю нашу первую встречу.
Воспоминания разъедают меня,
но увы не могут убить.

Часть 7.
Бессмысленно тянутся серые дни,
когда в тех глазах вдруг погасли огни.
И сердце отбило последний свой вздох,
застав этим утром двух влюблённых врасплох.

Как в прежнее время её целовал,
но первый луч света нежданно упал.
Запомнив улыбку, застыл на лице.
Один как и раньше, мечтал о конце.

И время исчезло, упав, как песок,
когда твоя жизнь не имеет свой срок.
Последняя просьба зажала в тиски
вампир-неудачник без шанса уйти.

Он счет потерял, запутался в масках,
окрасив все чувства в померкнувших красках.
Остался один, с холодеющей кровью -
несчастный вампир со своею любовью.


немного фантазии и хорошая музыка творят чудеса.
My Chemical Romance - Vampires Will Never Hurt You

P.S. первые 3 части от лица девушки, другие 3 части - вампир, а последняя вместо эпилога.
на самом деле в моей голове оно выглядело иначе, а в письменном виде вышло так, как вышло.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-11 00:56:06
Переглядів сторінки твору 1362
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАН У ВІРШАХ
Автор востаннє на сайті 2017.02.06 17:27
Автор у цю хвилину відсутній