ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.05.13 01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати. Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються. Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером. Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Яна Правобережная (2016) / Поеми

 Вампир-неудачник

You were the centre of my little Universe ...

Образ твору Часть 1.
А в мире не найти таких же глаз,
да что там в мире. Во вселенной целой.
Я ведь искала их в топле не раз,
но ты ушел и свет погас.

Ты тянешь меня, будто бы магнитом.
Странно это, но не сопротивлялась.
И ты как не крути, мой криптонит,
И я в тебе нуждаюсь все больше и больше.

Мне не найти губ лучше чем твои,
и холоднее тоже, уж поверь.
И даже если все они в крови
ты самый нежный в целом мире, зверь.

Ты говорил зависим от меня.
О, брось! Сама подсела на тебя, как на наркотик.
Ты хитрый, резкий! Ты меня пленил.
Но я как будто даже и не против.

Ну а теперь тебя здесь больше нет.
И нет нигде, что более обидно.
Зову тебя, но тишина в ответ.
Меня ломает, но ничуть не стыдно.

Часть 2.
Я ищу тебя в каждом чужом прохожем,
у каждого неизменно свои черты.
Ты знаешь, тут никто на тебя не похож -
ни одеждой, ни лицом и ни походкой.

Пустые крики тишь хрустальную рвут,
все, что случилось - должно остаться в прошлом.
Я больше не вижу тебя, не замечаю.
Я в замешательстве с приближением темноты.

Вот ветер шипит мне в лицо - кажется у него голос твой.
Он обнимает меня со спины - я знаю, что это не ты.
Если бы не моя ошибка, могли бы быть вдвоем -
два мира слились бы в одно.

Я не вижу тебя. Хоть ищу в каждом прохожем,
свой разрушаю и без того хрупкий мир.
Я знаю, что ты уже сюда не вернешься.
И больше мне не коснутся холодной руки.

Часть 3.
Почему ты ушел так рано
и оставил во мне эту боль?
Жаль, что времени было мало,
ты сыграл превосходную роль.

Почему я не слышу голос?
Почему ты во век замолчал?
Почему к нам судьба так жестока?
На кого ты оставил меня?

Почему я тогда улыбнулась?
Почему засмеялась я вслух?
Ведь мой мир тогда пошатнулся,
когда ты испустил рядом дух.

Почему отдалась я желанию,
овладеть всем запретным - тобой.
Почему же помог ты мне в этом?
Ведь, считай, сам развязал этот бой.

Почему ты в моём подсознании,
милый Ангел и Грех во плоти?
Тот, кто стал для меня всей Вселенной,
тот, кто встал у меня на пути.

Часть 4.
Почему не просила бессмертия,
чтобы вечность мы были вдвоем,
чтобы жили, смеялись, любили
и вместе прошли сквозь проём.

Почему? Почему ты так смотришь?
Откуда эта слабость в тебе?
Ты была милым беззаботным котенком,
перед которым не смог устоять.

Твои глаза, улыбка, твой запах,
твой голос, что вечно манил,
твое сердце, что больше не будет биться,
твои чувства, что я разорил.

Почему отдалась ты эмоциям,
что в тот миг переполняли тебя?
Зачем ты дверь передо мной закрыла,
что так тщательно я открывал.

Почему мы тогда попрощались?
Почему ты бросила меня,
словно мусор, что долго мешался
в бездонную пропасть огня?

Часть 5.1.
Почему я так грязок и жалок?
В жизни не был достоин тебя,
я вампир-одержимый, я неудачник.
Не уверен, простишь ли меня.

Как тогда на улице, я верил,
что толпа к цели меня приведёт.
Никогда бы и впредь не поверил,
что за человек их там соберёт.

Девушка, с окрашенной челкой
и старенькой гитарой в руке.
Девушка, что собиралась песню петь ...
Ту, что говорит обо мне.

Я помню как пение ты начала,
как чувствительно ты заиграла.
На эмоциях, ты хотела агрессии,
по щеке как катилась слеза ...

Ты смотрела в толпу и будто не видела их,
смотрела пустыми глазами и пела.
Но под конец, у фонаря ты увидела того,
кого вовсе не должно было быть.

Часть 5.2.
И вот мы снова вместе смеемся,
в доме, что стал нам родным.
Где легче высказывать чувства,
где мы могли побыть одни.

Поверить трудно, но это так,
не знаю как, но ты простила меня.
Но лицо становилось уставшим,
а в глазах читалась мольба.

Дни становились труднее,
много невысказанных слов.
Я бы мог прочитать твои мысли,
но ждал ответа твоего ...

Летели дни, недели, месяца.
И ты уже стоишь у алтаря.
Видно чувства мои надоели,
раз не стою я напротив тебя.

И вот, этот дом, что был нам родным
стал серым, грустным и пустым.
Мы стали видится реже,
мы стали как будто чужды.

Часть 6.
Сколько лет уже прошло? Я сбился ...
Только знаю - ты скоро умрешь.
Все бы отдал, лишь бы снова услышать голос,
Ангела, что в пропасть упадёт.

Не смотря на морщины и слабость,
на старость и прожитый век,
те глаза, что сияли от веры.
Наблюдали из под высохших век.

Словно воин, боролась со смертью,
ожидая великого дня,
когда больше не будет тех миссий,
что составил Бог для тебя.

Почему ты так улыбнулась,
подарив свой последний подарок.
Давая мне бесценную силу -
поцелуй, что так нежен и сладок.

Ты сказала - "Я тебя отпускаю."
Это были последние твои слова.
Но это стало той кодовой фразой,
что когда-то я тебе сказал.

Почему же ты так попрощалась
и вновь оставила меня?
Почему одно лишь воспоминание,
это все, что осталось от тебя.

Ты бы стала Королевой Вселенной,
поселилась бы в моём темном мире,
и обрела полноценную власть.
Но отпустила все на самотек...

Пытаясь облик любимый забыть,
вспоминаю нашу первую встречу.
Воспоминания разъедают меня,
но увы не могут убить.

Часть 7.
Бессмысленно тянутся серые дни,
когда в тех глазах вдруг погасли огни.
И сердце отбило последний свой вздох,
застав этим утром двух влюблённых врасплох.

Как в прежнее время её целовал,
но первый луч света нежданно упал.
Запомнив улыбку, застыл на лице.
Один как и раньше, мечтал о конце.

И время исчезло, упав, как песок,
когда твоя жизнь не имеет свой срок.
Последняя просьба зажала в тиски
вампир-неудачник без шанса уйти.

Он счет потерял, запутался в масках,
окрасив все чувства в померкнувших красках.
Остался один, с холодеющей кровью -
несчастный вампир со своею любовью.


немного фантазии и хорошая музыка творят чудеса.
My Chemical Romance - Vampires Will Never Hurt You

P.S. первые 3 части от лица девушки, другие 3 части - вампир, а последняя вместо эпилога.
на самом деле в моей голове оно выглядело иначе, а в письменном виде вышло так, как вышло.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-11 00:56:06
Переглядів сторінки твору 1607
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАН У ВІРШАХ
Автор востаннє на сайті 2017.02.06 17:27
Автор у цю хвилину відсутній