ПРОЛОГ.
Вона любила лілії в букетах,
А Він писав послання на снігу,
Шукав Її у класиків сонетах
І цілував долоні на бігу.
Вона любила авторські романи,
А Він боготворив її в душі
Постійно хвилювавсь аби кохана
Раптово не промокла на дощі.
Вона любила постери з Біланом
Та Бредом Пітом в неї на стіні,
А Він щоніч і кожен Божий ранок
Із Нею зустрічався уві сні.
Мелодії вкладав на струнні ноти
Та фото розглядав на самоті,
Писав вірші рядками у блокноти
Про те, що найцінніше у житті.

***
Раптово, у одному із інсайдів,
Зійшло прозріння: "Я його люблю!" -
Терпкими почуттями в сотнях слайдів
Дало проміння душам з кришталю.
Та довге не судилось їм кохання,
Бо доля люто заздрила обом.
Єдина сварка. Перша і остання.
Йому в ударі несла перелом.
А сварка ж та якась була дрібниця
(Звичайно, надважлива в той момент).
Ідилію ввела у хитавицю,
Зчинивши там небачений лемент.
Не довго ображалися. Коханий
В букеті лілій ніс жаданий мир,
Та шлях той коротесенький, жаданий
Ввірвала смерть. Всьому на перекір...

ЕПІЛОГ.
Годинами стояла на колінах,
Зливалась із землею геть сирою
Або, у 4-х лишившись стінах,
Тихенько говорила із собою.
Та навіть через енну кількість років,
Коли сітки загоїлись із ран.
У всіх. - Ловила шум знайомих кроків
І спогади втягали у туман.
Їй більш не дарували білих лілій,
Ніхто любові вже не пам'ятав,
Змінились переплети долі ліній,
А вогник в серці все ще не згасав..

2014