ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.05.26 11:40
Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
Що з громади соки тільки ссе.

Як вам слово "більшість" - правда гарне?
Є іще одне слівце "товпа".
- Зупиніться! Стоп! - кричати марно,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:56
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:54
Вогнем і мечем захищали державу
І гасли зірниці в очах вояків.
І кров’ю, і потом боролись за славу
Всі наші прапращури і до батьків.

Тепер наша черга ставати до зброї
І землю свою боронити в бою.
Бо наші сусіди на конях із Трої

Віктор Кучерук
2019.05.26 10:02
Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –
Берегом тупають коні
Сірі і темно-руді.
До прохолодних влоговин,
Чуючи дзенькіт відра, –
Сходять слухняно корови
З пагорбів ситних Дніпра.

Володимир Бойко
2019.05.26 09:28
Людям, вічно набурмосеним,
Видається все не так.
Набурмосені відносини
Дошкуляють, як чиряк.

Ні нещирі перепросини,
Ні фальшивість обіймань,
Не поможуть набурмосеним

Ярослав Чорногуз
2019.05.26 02:13
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Крізь тиху вечора вуаль
Просвічує сяйливе диво!

І як до нього не спішить,
Й у сні мені цей рай не сниться –
Те тихе полум`я душі,

Юрій Сидорів
2019.05.25 22:23
Магелани загублених рим,
Океанів епічних сіндбади,
Я проханням ділюся моїм -
Заберіть до своєї бригади.

Не боюся авралів і вахт,
Не злякає мене і полундра.
Пропонуйте неписаний фрахт -

Вероніка Новікова
2019.05.25 22:19
Може, поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
Ходить довкола слово, сяде на груди — плаче.
Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

Може, борги вертала, може, знайшла забуте.
Сядь біля мене трохи. Хай розі

Іван Потьомкін
2019.05.25 21:38
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як зверхницька мета
здоровий глузд зміта...

Марґо Ґейко
2019.05.25 20:41
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.

Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,

Вячеслав Семенко
2019.05.25 17:13
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
Але простір лишився моїм назавжди,
хоч поріг підмивають потоки води,
віддзеркалена в ній перекинута вежа.

Хай три виміри, наче кольчуга, скр

Гренуіль де Маре
2019.05.25 13:06
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Куток, де сіть павук снує –
І б’ються в ній страхи незмінні;

Нехай розвезло всі шляхи,
І сон вже не долає втому,
І Бог прикинувся глухим –

Світлана Майя Залізняк
2019.05.25 10:22
Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
Запустіть модерні, ярі двигуни.
Був король - утік... проводжали пішки.
Корчували трухле, щось народ наснив.

Піднялись на прю, наварили каші,
роздала сорока... бракне сироті.
Де отут нові, креативні, наші?

Тетяна Левицька
2019.05.25 09:52
Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі 
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия  вина,

Віктор Кучерук
2019.05.25 06:41
На кордоні совісті спокуса
Душу вперто знаджує щомить, –
То до Галі радо пригорнуся,
То без Олі не вдається жить.
На кордоні совісті затисла
Душу непостійності вина, –
Згадую сьогодні тільки числа,
Бо забулись зовсім імена.

Ігор Деркач
2019.05.25 06:30
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Зшиваємо державу по-новому,
а націю – як Вова заповів.

***
Ґарантувати – це ще не подія,
яка усе вирішує за раз,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Поеми

 Світло кохання (корона сонетів (ХІ-й вінок )*
Образ твору І (ХІ)

Омани серця непролазний ліс –
Які картини дивні поставали:
Вкраїнець пив із радістю кумис,
Єврею смакувало наше сало!

Глобалізацію здолав «Green peace*»,
Порокенролив Преслі у Ла Скала.
Цірцеєю спокушений Уліс**,
А сонце вранці захід осявало.

Уяво мила, вище політай
Від напастей Гоморри і Содому,
Неперевернутим залиш ти рай.

Та все – відносне й іноді – зникоме,
Тож світ фантазій тихо повертай…
Чого тут тільки не буває в ньому!

* Green peace – зелений світ (англ.)
**Уліс – Одіссей.

ІІ (ХІ)

Чого тут тільки не буває в ньому!
Хіба пече у Африці, скажи?! –
Там лід, сніги і крига берег ломить…
Замети скрізь, давай по парі лиж!

Кохання, ох, набило всім оскому,
Інстинкт уже спрацьовує здебільш.
Спаровуються люди підсвідомо
Кому потрібен той любовний вірш?!

А ти аж кровоточиш почуттями!
Та жити ж можна, наче Діоніс*,
Вином себе довести до нестями…

Мов ухопив з чортів їй-Бо, котрийсь.
Тривожно переймаюся думками –
Куди уяви птах мене заніс?

ІІІ (ХІ)

Куди уяви птах мене заніс?
Якому бісу доручив – не бачу.
Що водить все химерами за ніс,
Підштовхує на дії необачні.

Спинюся десь поміж лелечих гнізд,
Схилю там тихо голову козачу,
Немов навіки в рідну землю вріс,
Коріння глибоко пустив неначе.

- Ти ненадовго душу забілив –
Почувся голос. Певно, духу злому
Належить, услуженцю кабали…

Із ним боровсь, долаючи утому,
Й відкинувши ці прикрощі малі,
У замку заховався потайному.

ІV (ХІ)

У замку заховався потайному.
О казко, чудеса свої яви –
Могуть небесна там таїться грому,
Підлога - ткана з хмарових сивин.

Підвладне все Перунові самому,
Бо Святослава вчив іти «на Ви».
І зло мечем вогненним боре пломінь,
Допоки світло день несе живий.

А уночі панує інша сила.
Вже тут із Чорнобогом веселись -
Несуть тебе хай каркаючі крила.

Та перед ними ти не падай ниць –
В чудовім сховку он чекає мила –
Він маревом повітряним завис.

V (ХІ)

Він маревом повітряним завис
І тут зібрались музиканти грати.
Пронизують мелодії наскрізь
Веселі небеса голубуваті.

Едемський сад. Ось – туї, тамариск,
Троянд, магнолій так цвіте багато.
У гроті чарівливім – зоглядись –
Обіймами цвіте любові свято.

Нависли темні хмари грозові
Щоб зіпсувати в дійстві навісному
Ідилію прекрасну – візаві*

Почувся голос Бога – невагомо
Той замок ніби щастям оповив –
Десь там Орфей співає без утоми.

*Візаві – навпроти (фр.)

VІ (ХІ)

Десь там Орфей співає без утоми,
Так насолоду розлива навкруг,
Підвладне ніби все йому одному…
Від звуків тих аж розквітає луг

І пестощів музичного огрому
Бере мовчання хвилечку малу
Щоб засвітитись ніжністю потому
Тим, хто душею, серцем не оглух.

- Та ж він свою утратив Еврідіку*!
Ще й ти, як з пекла йтимеш, озирнись –
Падлючо радять зміїв чорні сики**.

Тут зазвучав чарівний вокаліз,
Майнули легко тіні світлоликі –
Гойдає муз на гіллі верболіз.

*За грецькою легендою Орфей, виводячи із царства мертвих кохану Еврідіку, не мав права озирнутись, щоб вивести її. Але порушив цю умову Богів і втратив кохану.
**Сики – сичання.

VІІ (ХІ)
… Боже мій! Які фантоми!..
Подивіться навкруги:
Замки з баштами, луги,
Феї, лицарі і гноми...
Боже мій! Які фантоми...

Микола Вороний Фата Моргана

Гойдає муз на гіллі верболіз,
Яскраво грають духові оркестри
І мушкетер - шляхетний Араміс -
Кружляє герцогиню в темпі presto*.

Аристократів стільки тут – гульвіс.
Із лебедями - озеро чудесне.
Над ним самозакоханий Нарцис
Завмер, замилувавшися небесно.

А може це - той влюбливий поет -
Красунь перебирає з мрії дому,
Їх баламутить віршем тет-а-тет,

Насправді ж вірний лиш собі самому!..
Казковий виплітається сюжет –
Літають ельфи ще й танцюють гноми.

* Рresto – швидко (італ.)

VІІІ (ХІ)

Літають ельфи ще й танцюють гноми,
Зібралося тут птаство зусібіч.
Зависнувши над замком невагомо,
Парад краси очолює павич.

Ген дві хмарини третя враз розломить –
Лелека, журавель, сова і сич
Виспівують у небі голубому,
Де соловейко.., чайка все «Кигич!»

Не чути тільки каркання ворони,
Вона шматує замок той між веж –
Так різко, дратівливо-монотонно,

Мов душ холодний тому, хто без меж
До мрій горнувся, бо зникають сонні,
Як раптом головою ти стріпнеш.

ІХ (ХІ)

Як раптом головою ти стріпнеш,
Поволеньки приходячи до тями,
У мріях більш приземлений сам теж –
З коханою відвідати Багами.

Зорі вечірньої м`яких пожеж –
Заграв рожевих понад берегами
Побачити хотілося б авжеж –
Місця усіх, відзначених Богами.

А чом би й ні? Невже лише фантом
Фантазії на мить тебе вгортає.
Там океанне марево кругом.

В нім, як для птаха, також висота є.
Та ніч коли махне своїм крилом –
Ураз чарівне видиво зникає.

Х (ХІ)

Ураз чарівне видиво зникає
Як літо, що минуло, наче день.
Зелене листя з тихого відчаю
Сивіючи, жовтіє де-не-де.

А неба синь, розкішно-голубая,
Забарвлення втрачає молоде,
Сіріючи, здається - вигоряє,
На водні плеса тінь сумну кладе.

Лиш мрія, підкоряючись уяві,
Квітує, весняніючи усе ж,
Розвіюючи настрої ці мляві.

Та мало, бачу, доброго пожнеш,
Фантазії не втілюючи в Яві*,
Мов тануть обриси високих веж.

*Ява – реальний світ.

ХІ (ХІ)

Мов тануть обриси високих веж…
В незвідане поволеньки відчалюй.
Так тихо небо зоряне мереж,
Воно – уже життя твого скрижалі.

І важко попрощатися, еге ж?
Бо невідомо, як там буде далі.
А раптом ти політ свій обірвеш,
На береги спустившися оспалі?

Ніяк не одцуратися краси,
Такий у серці спогад залишає –
Хоч над живою нею голоси.

Та все таки це справа наживная –
Вирощуй чудеса з води й роси
Лише між див омріяного раю.

ХІІ (ХІ)

Лише між див омріяного раю
Лишаєшся навіки молодий.
Всесильна*, навіть час мов зупиняєш,
Я – Аполлон вродливий – назавжди.

Уява власна – сила головная,
Едемські справжні тут цвітуть сади.
Сам, наче Бог, свій всесвіт сотворяєш,
Постійно повертаєшся сюди.

Та хоч би постраждати довелося –
Ти неодмінно знаєш – упірнеш
В те видиво - у милої волосся

Вплетеш троянду запашну. О де ж
Ті чари? Чом без них же досі
Щасливий і наснажений живеш?

*Всесильна – звернення до коханої.

ХІІІ (ХІ)

Щасливий і наснажений живеш,
Лише тоді, коли кохана поруч.
Хоч як би згіркло враз життя, але ж
Її підтримка є - біду побореш.

В ясні хвилини радості збереш
Цілунків, пестощів аж ціле море,
Де вишина з нічних своїх одеж
Дарує ковдри сяйво неозоре.

Та світло денне ранок принесе –
Трудитись титанічно починаєш
Просвітлений, здається, можеш все!

Не владна темна сила гамівная.
Любові поетичне це есе –
Веди вперед, за межі небокраю.

ХІV (ХІ)

Веди вперед, за межі небокраю,
Хай на яснім лелечому крилі
Велична, ніжна пісня залунає,
Любов`ю світ огорне взагалі.

Немовби-то від сонця-короваю -
Де рушники вишивані полів -
Проллється та свобода степовая,
Яку Всевишній променем розлив.

Але і Богу темряви подякуй,
Бо з того також має він свій зиск,
Що терни розсипає усілякі…

Тож світлу й тьмі розважно помолись
Тоді розгорне вже свої гілляки –
Омани серця непролазний ліс.

ХІ-й Магістрал

Омани серця непролазний ліс –
Чого тут тільки не буває в ньому!
Куди уяви птах мене заніс? –
У замку заховався потайному.

Він маревом повітряним завис,
Десь там Орфей співає без утоми,
Гойдає муз на гіллі верболіз,
Літають ельфи ще й танцюють гноми.

Як раптом головою ти стріпнеш –
Ураз чарівне видиво зникає -
Мов тануть обриси високих веж…

Лише між див омріяного раю
Щасливий і наснажений живеш,
Веди вперед, за межі небокраю!




*Попередні вінки корони сонетів "Світло кохання" можна прочитати ось тут:

http://maysterni.com/publication.php?id=130971

http://maysterni.com/publication.php?id=131004

http://maysterni.com/publication.php?id=131046

http://maysterni.com/publication.php?id=131066

http://maysterni.com/publication.php?id=131101

http://maysterni.com/publication.php?id=131169

http://maysterni.com/publication.php?id=131204

http://maysterni.com/editpublication.php?id=131258

http://maysterni.com/publication.php?id=131258

http://maysterni.com/publication.php?id=131296






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-21 23:58:23
Переглядів сторінки твору 519
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.124 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.285 / 5.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАН У ВІРШАХ
Автор востаннє на сайті 2019.05.26 11:50
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 00:15:20 ]
Сонетна форма складна. Я трохи писав сонети (свідомо змінивши деякі канони, хочеться ж і своє слово сказати), проте зараз мені імпонують інші форми, динамічніші і розкутіші. Знімаю капелюха, Ярославе) І майстерно і вправно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 00:50:21 ]
Розумію, друже Серго! Більшості поетів імпонують розкутіші форми, а мені було в кайф почуватися розкуто і в такій - дуже затиснутій формі - розтиснути її до рівня польоту вільного птаха! Дякую, друже!)))