ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.06.25
18:31
Своя сорочечка до тіла ближче,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
2022.06.25
14:32
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
2022.06.25
13:23
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
2022.06.25
08:05
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
2022.06.25
06:03
Гонить вітер
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
2022.06.24
17:34
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
2022.06.24
15:32
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
2022.06.24
10:38
Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
2022.06.24
05:30
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
2022.06.24
01:49
Невимовного болю надто для сліз.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
2022.06.23
22:07
Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
2022.06.23
20:09
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
2022.06.23
12:55
Ти мирний, тихий взагалі…
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
2022.06.23
10:06
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
2022.06.23
05:32
Вона, мов сонця світіння ждане,
До неї кожен колись іде, –
Не знаю досі чим церква манить
До себе душі живі людей.
І невелику, і невисоку,
Неначе диво – не обійти, –
Тут слово Боже несуть пророки,
Почути віще бажаєш ти.
До неї кожен колись іде, –
Не знаю досі чим церква манить
До себе душі живі людей.
І невелику, і невисоку,
Неначе диво – не обійти, –
Тут слово Боже несуть пророки,
Почути віще бажаєш ти.
2022.06.22
13:02
І
Яке химерне є оце, – ніколи,
коли його уявиш уночі,
у присмерки, у сутінки ранкові,
у дні війни... воюють орачі
і кров'ю поливають власне поле
укотре за історію... і знову
орала поміняли на мечі
Яке химерне є оце, – ніколи,
коли його уявиш уночі,
у присмерки, у сутінки ранкові,
у дні війни... воюють орачі
і кров'ю поливають власне поле
укотре за історію... і знову
орала поміняли на мечі
2022.06.22
13:00
Не пригадаю вже, де це було.
Здається, в Амстердамі.
В трамваї, простовіч мене,
Сидів і спав, схрестивши на грудях руки,
Дідусь. Майже мій одноліток.
Я б не згадав його сьогодні,
Якби про сон тільки йшлося.
Нічого дивного в тому нема:
Здається, в Амстердамі.
В трамваї, простовіч мене,
Сидів і спав, схрестивши на грудях руки,
Дідусь. Майже мій одноліток.
Я б не згадав його сьогодні,
Якби про сон тільки йшлося.
Нічого дивного в тому нема:
2022.06.22
11:23
Виноград здичавів, повсихали груші,
І корінням вишні з вербами сплелись.
Лиш бузок духмяний огортає душу
Ніжним розоцвітом, як було колись.
Висохла криничка, заросла стежина,
Клен, давно зів'ялий, Богу відмоливсь.
Тільки черемшини біла хуртовина
І корінням вишні з вербами сплелись.
Лиш бузок духмяний огортає душу
Ніжним розоцвітом, як було колись.
Висохла криничка, заросла стежина,
Клен, давно зів'ялий, Богу відмоливсь.
Тільки черемшини біла хуртовина
2022.06.22
08:35
Випадкова страта – то не страта.
Суто прикрість, нещасливий збіг.
Не злостивість, звісно, не відплата.
Янгол-охоронець не вберіг.
Ненавмисність крапає із рани,
У калюжку купчиться у ніг.
Крапель ще достатньо в океяну.
Суто прикрість, нещасливий збіг.
Не злостивість, звісно, не відплата.
Янгол-охоронець не вберіг.
Ненавмисність крапає із рани,
У калюжку купчиться у ніг.
Крапель ще достатньо в океяну.
2022.06.22
06:46
Забрів осел у стайню рисаків:
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
кульбаку з позолотою уздрів
і думає: «Відразу до погоні
готовим буду, тільки одягну
оце сідло на себе в позолоті…» –
але віслюк не антилопа Гну
немає духу ув ішачій плоті.
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
кульбаку з позолотою уздрів
і думає: «Відразу до погоні
готовим буду, тільки одягну
оце сідло на себе в позолоті…» –
але віслюк не антилопа Гну
немає духу ув ішачій плоті.
2022.06.22
05:23
Срібляться високо вгорі
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
Дрімає тиша у дворі
В обіймах сутінків прозорих.
Стоять дерева, як стовпи
Глухі, беззвучні, нерухомі, –
Лише з листків спадає пил
Коту заснулому за комір.
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
Дрімає тиша у дворі
В обіймах сутінків прозорих.
Стоять дерева, як стовпи
Глухі, беззвучні, нерухомі, –
Лише з листків спадає пил
Коту заснулому за комір.
2022.06.21
23:20
Фаховий проктолог допоможе російському уряду.
Умілий дресирувальник допоможе медведєву.
Досвідчений циган пособить лаврову.
Популярний комік не омине дебільного політика.
Професійна путана підтримає путіна.
Вмілий асенізатор зарадить скабєє
2022.06.21
19:19
Ні, не з історії я знаю
Донедавна найстрашнішу з воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілились
В парашутистів на Букринськім плацдармі...
Донедавна найстрашнішу з воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілились
В парашутистів на Букринськім плацдармі...
2022.06.21
12:42
І
Що означає, – не моя війна, –
ніхто по суті, наче, і не знає,
якщо чужої, нібито, немає...
та й досі ще триває не одна
і хто вмирає, і чия вина
у декого Феміда запитає.
Що означає, – не моя війна, –
ніхто по суті, наче, і не знає,
якщо чужої, нібито, немає...
та й досі ще триває не одна
і хто вмирає, і чия вина
у декого Феміда запитає.
2022.06.21
10:13
Яка там опера Альцеста…
Який там Моцарт чи Гюґо…
Вже пів села до того стерто...
Ось ми, буряти,
о-го-го…
На площі пам’ятник Тарасу…
А він то чим не догодив?
Який там Моцарт чи Гюґо…
Вже пів села до того стерто...
Ось ми, буряти,
о-го-го…
На площі пам’ятник Тарасу…
А він то чим не догодив?
2022.06.21
08:32
Блукала правда на задвірках світу,
чекала правда правди від людей,
а їх олжа продовжувала гріти
вона й тепліша, й ближча до грудей.
Неправда править впевнено і вперто,
ще й істину зведе на ешафот.
За неї люду солодко померти
чекала правда правди від людей,
а їх олжа продовжувала гріти
вона й тепліша, й ближча до грудей.
Неправда править впевнено і вперто,
ще й істину зведе на ешафот.
За неї люду солодко померти
2022.06.21
05:41
Завжди топчу стежинку навскоси
Від вкритої пилюкою дороги,
Бо я люблю краплинами роси
На лузі омивати босі ноги.
Занурюючи глибоко в траву
Свої ступні, потомлені роками, –
Щораз примарним човником пливу
Дитинства незабутніми світами.
Від вкритої пилюкою дороги,
Бо я люблю краплинами роси
На лузі омивати босі ноги.
Занурюючи глибоко в траву
Свої ступні, потомлені роками, –
Щораз примарним човником пливу
Дитинства незабутніми світами.
2022.06.20
20:32
Усі і кожен на своєму фронті,
куємо перемогу повсякчас:
«Поможем у доставці і ремонті!»
«У нас є свіжі раки, пиво, квас!»
«Дістанемо пальне, вино чи віскі,
пригонимо автівку з-за «бугра»!
Проліземо, де вузько і де слизько –
таке життя, тепер така п
куємо перемогу повсякчас:
«Поможем у доставці і ремонті!»
«У нас є свіжі раки, пиво, квас!»
«Дістанемо пальне, вино чи віскі,
пригонимо автівку з-за «бугра»!
Проліземо, де вузько і де слизько –
таке життя, тепер така п
2022.06.20
16:56
Безумовно, щоби бити і таки допити ворога, маємо знати і більше фактів про нього.
Дивно, що Подоляки-Арестовичі постійно обманюють аудиторію, і не тільки вони, бо досі офіційно не визнали брехливості інформації, що, мовляв, на нас напало тільки 120-150
Дивно, що Подоляки-Арестовичі постійно обманюють аудиторію, і не тільки вони, бо досі офіційно не визнали брехливості інформації, що, мовляв, на нас напало тільки 120-150
2022.06.20
12:55
Я не бачу тебе більше поряд зі мною.
Ми, як небо й земля, та навіщо, чому?
Ти розбурхав смиренне повіддя струною,
Ув очах очеретових знову тонув.
В воду камінь шубовснув, немає і сліду,
Розпливлись колом брижі по плесі живім.
Невідомо коли я сюди
Ми, як небо й земля, та навіщо, чому?
Ти розбурхав смиренне повіддя струною,
Ув очах очеретових знову тонув.
В воду камінь шубовснув, немає і сліду,
Розпливлись колом брижі по плесі живім.
Невідомо коли я сюди
2022.06.20
11:54
Бездіяльносте! Нудно з тобою
І без тебе, як загнаний кінь…
Краще б ти розібралась з війною -
Відспівав би охоче "...амінь".
Старість гірше "котлів" і облоги...
В черзі я "ні туди - ні сюди"
Все ж попрошу, як встрінуся з Богом,
Спершу тиші, а
І без тебе, як загнаний кінь…
Краще б ти розібралась з війною -
Відспівав би охоче "...амінь".
Старість гірше "котлів" і облоги...
В черзі я "ні туди - ні сюди"
Все ж попрошу, як встрінуся з Богом,
Спершу тиші, а
2022.06.20
09:26
Я у мами, я і в тата
хлопчик, синчик, пацифіст.
Хай у когось скраю хата,
а у мене вся планета
як у справжнього поета
повна фантастичних міст!
Кожна загадка чи гадка
хлопчик, синчик, пацифіст.
Хай у когось скраю хата,
а у мене вся планета
як у справжнього поета
повна фантастичних міст!
Кожна загадка чи гадка
2022.06.20
08:12
Настане час летіти в ирій,
не допоможе й частка – не,
у вітер не втрачайте віри
він хмари чорні розжене.
Не все збувається відразу
є дивний дядько – Прозапас,
а є цейтнот який наразі
не допоможе й частка – не,
у вітер не втрачайте віри
він хмари чорні розжене.
Не все збувається відразу
є дивний дядько – Прозапас,
а є цейтнот який наразі
2022.06.20
08:03
на майдані коло церкви
не встигають класти жертви
ні прощати – ні прощатись
по земельці шрам хрещатий
не затягнеться віками…
… не мовчіть так страшно, мамо…
2
не встигають класти жертви
ні прощати – ні прощатись
по земельці шрам хрещатий
не затягнеться віками…
… не мовчіть так страшно, мамо…
2
2022.06.20
05:15
Вітерцями посіяні трави
Застелили безкрайні луги, –
Голосистих комах стрекотнява
Безугавно звучить навкруги.
Перенизане росами листя
На осонні мрійливо бринить, –
Розчиняючи далеч імлисту,
Звеселяючи сяйну блакить.
Застелили безкрайні луги, –
Голосистих комах стрекотнява
Безугавно звучить навкруги.
Перенизане росами листя
На осонні мрійливо бринить, –
Розчиняючи далеч імлисту,
Звеселяючи сяйну блакить.
2022.06.20
04:53
Не сумуй, кохана, дні осінні
Ще далеко хмарами пливуть...
Я життя віддав би по краплині
За кожнісіньку твою сльозу.
Скільки ще, скажи, за небокраєм
Накує зозуля щастя літ?
Хай же серденько твоє не крають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще далеко хмарами пливуть...
Я життя віддав би по краплині
За кожнісіньку твою сльозу.
Скільки ще, скажи, за небокраєм
Накує зозуля щастя літ?
Хай же серденько твоє не крають
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2022.06.17
2022.06.16
2022.05.24
2022.05.20
2022.05.18
2022.05.18
2022.05.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Огляд
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1575 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1575 seconds