ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.

Сергій Губерначук
2019.09.19 18:38
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,

Ігор Деркач
2019.09.19 17:39
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.

Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,

Олена Багрянцева
2019.09.19 16:30
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
Розтане зима, що нагадує вічний тир.

Останні акорди заграє чужа війна.
Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
І вранці у школі на дошц

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив -
поліфоній пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...

Олександр Сушко
2019.09.19 11:43
Шеляга не вартий опус цей,
Про кохання в ньому ні словечка.
Бгає в руки сатиричний цеп
Муза. І памфлет на вухо шепче.

В зомбоящик вирячивсь дурко,
Ловить кожне слово владоможця.
Вілла в пана в стилі рококо,

Іван Потьомкін
2019.09.19 09:00
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку,
прі за Трою край
покладено. Хто горував – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
усюди покидають тільки греки.
І все-таки угадуваний шлях
додому потягнувся непомірно,
неначе Посейдон, поки ми там

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чого муляє у душі,
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі у імлі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава

Серго Сокольник
2019.09.16 23:12
андеграунд, новословоутворення, "перелив теми" (авторське ноу-хау, як у ряді інших моїх творів. Трохи експериментую)))

Осінь літо бере, як Отелло
Дездемону... Собі в па-де-де
Танцівниці шукає метелик,
Мов нектар випиваючи день,
Цей дурману наповн

Вячеслав Семенко
2019.09.16 22:35
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
Цвіла ще памороззю ковила
над путівцем, що вів на водопій.

Не порошив іще замерзлий шлях,
ще промінь пробивався крізь туман.
День у село заходив крадькома,

Любов Бенедишин
2019.09.16 15:16
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…

То мить розмінює на центи,
То нараховує проценти

На кожну краплю: смутку, болю…
Ніяк не визначиться з роллю:

Олександр Сушко
2019.09.16 12:03
І знову бій. Повсюди вороги,
Свої, чужі...не бачу вже різниці.
Кацапів хочу знищить до ноги,
А хохлаків повісити на гілці.

Одні стріляють точно межи віч,
А інші - чорним байдужем у душу.
Зірвати б їхні посмішки з облич,

Ігор Деркач
2019.09.16 09:09
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – немає коли,
а у тебе мене вже немає.

А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,

Микола Соболь
2019.09.16 05:36
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…
(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису
По пагінцю приносив їх із лісу…

Петро Скоропис
2019.09.16 02:16
Великий муж дивився у вікно,
але для неї світ кінчався краєм
його цупкої, грецької туніки,
подібної у складок сум’ятті
до спиненого ніби моря.
Він бо
дивився у вікно і його зір
сягав такої далечі, що губи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.09.19 17:36 ]
    Безумство хоробрих
    Я пам’ятаю юного хлопчину,
    душа якого рвалась у політ.
    Спіткала доля у лиху годину
    і рано полетів у інший світ.

    Малі герої гартували тіло.
    Хотіли жити подихом одним.
    А от ризикувати не уміли,
    аби лишитись цілим і живим.

    Розбігтися по насипу до броду
    і відірвати тіло від землі,
    летіти як у небо журавлі
    за мілину і на широку воду,
    явитися у пам’яті народу
    і канути навіки у імлі.

    09/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Сергій Губерначук - [ 2019.09.02 10:16 ]
    Алфавіт
    Осінні дива́ злива змива,
    барви плутає вітер.
    Давай, іди – зривай плоди,
    розписані золотом літер.

    А. Апельсин. Сонця син.
    Сік з вогняного чарунку.
    Ллється в уста правда густа –
    перша з Господніх дарунків.

    Бе. Барвінок аж до сніжинок.
    Зелена ковдра під білою.
    Віночок розплівся, поплив, покотився
    з-під білого вельону хвилею.

    Ве. Виноград. Божественний сад.
    Ґрона рясні у вересні.
    Темне вино – на полотно
    з ока красного селезня.

    Ге. Гриби. Де. Дуби.
    Еге-ге-ге-ей! Ґа-аздо-о!
    Він заблукав, добра шукав –
    з дуба на гриб упасти.

    Є – це вже плід. Є вічний світ.
    Євангеліє, Єва.
    Же – жито, і все прожите
    жовтим лягло під дерева.

    Зе. Земля. Озимі поля.
    Зерно загартують морози.
    И?! Індик. Клювати звик,
    як зерна, мої сльози.

    Ї. Їжак не носить рюкзак,
    бо на голка́х його їжа.
    Йосип йоржем – мов гострим ножем!..
    Йой! Йодом на рану свіжу!..

    Ка. Калина у лузі достигла.
    Терпко, гірко і солодко.
    Кетяг зриваю, тебе визиваю.
    Одпий цеї крові, золотко!

    Льон на те́рниці треться, терниться.
    Полотняне волосся чеши.
    Ге-ен, лелека, послідня, далека.
    Ой, виший її, лиши.

    Мак у сту́пі, мов зорі вкупі.
    У тісто, в макітру – і в піч!
    Небо осіннє ще трішечки синє
    й смолисте у зоряну ніч.

    О! Огірочки. Солоні з бочки,
    під чарочку гарно йдуть!
    Пе. Перцівку, козацьку горілку.
    пани на Покрову п’ють!

    Ер. Русалку кохаю палко.
    Для того й рибалкою став.
    Лише під осінь її за коси,
    в любов потонувши, – спіймав.

    Соняшник сірий тулився без міри
    все літо до сонця – і всох.
    Звихнулася шийка, його насінинки
    лузають дід з бабою вдвох.

    Те. Трактор трахкає трактом,
    розгублюючи запчастини.
    Везе на спині добро чи злидні?
    Увесь урожай України…

    Фарби розводжу, мов скарб віднаходжу.
    Хліб для художника – осінь.
    Натуру, пейзажі, ліси-вернісажі
    я зберігаю назовсім.

    Цибуля. Часник. – І вірус зник,
    бо запах надходив з малюнку.
    Шпинат. Щавель. – І борщ пливе
    зеленою річкою в шлунку.

    Юнак розквітав і вірші складав,
    і осінь – не на заваді.
    "Я, – він признавсь. – У рай прокравсь
    і яблук нарвав для Наді."

    І Бог сказав: "Ти дав, що мав.
    Отримай за це здачі."
    І був м’який знак – одна із ознак,
    що осінь не любить ледачих.

    Осінні дива́ злива змива,
    барви плутає вітер.
    Давай, іди – збирай плоди,
    розсипане золото літер.

    1–2 лютого 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 72–74"


  3. Володимир Бойко - [ 2019.08.15 10:24 ]
    Крихтинки
    Хоче крихітний ведмедик
    Крихітний велосипедик,

    А маленький бегемотик –
    Чималенький вертольотик.

    А зелений крокодильчик –
    Дорогий автомобільчик.

    А маленьке оленятко
    Хоче роги, як у татка.

    Захотілось казки мишці,
    Прочитала... дірку в книжці.

    Свинка брьохнулась в калюжу
    Засмутилась. Та не дуже.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  4. Анничка Фрік - [ 2019.08.01 22:24 ]
    Дощиско
    середа, 17 серпня 2016 р.
    Шумів дощиско в хаті
    І котиско
    Хотіло гратись на стриху
    Де інші звуки
    Звучали ближче, ніби поряд гралось небо.
    Мале віконечко було дверима, хмари
    В тональностях різнились,
    Стікали струнами аж той котиско м'явкав.
    Чи є щось гармонійніше у хаті
    Ніж стрих з дощем
    І кіт м'явкіт вусатий?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.19 15:34 ]
    Сліди
    Мабуть хмари, то сліди дивної істоти...
    Захотілось їй іти радо, без турботи.
    І довгесенько вона небом мандрувала,
    А хмариноньки-сліди сонце затуляли.
    Притомилася, ой як!, хоче відпочинку,
    І спустилась до землі - моститься в затінку...

    Сонце сяє, бо йому вітерець шепоче:
    Той, хто в небесах гуляв спати дуже хоче.
    А ти ясно приголуб квіти і травини,
    Ластовинно поцілуй личико дитини.
    Той, хто небом ходить вправно, хмарослід лишає
    Довго спить, тож я хмариння геть пороздуваю!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  6. Ластівка Польова - [ 2019.06.08 23:06 ]
    Колискова
    Над нічними плесами сон іде.
    Спи, моє малесеньке, буде день.
    На стежини червень нам – споришу.
    Я твої кучерики розчешу.
    Вишні достигатимуть на зорі –
    Скільки буде радості дітворі!
    Ластівки летітимуть вздовж доріг,
    Кицька муркотітиме біля ніг.
    А якщо захочеш ти на ставок,
    Подамося, донечко, ми удвох,
    Сядемо на березі при воді,
    Бризки - наче зернятка золоті
    Розлетяться весело аж за край...
    Спи, моє ріднесеньке, засинай.

    30.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.04 17:58 ]
    Котяча пригода
    Сьогодні сталася пригода:
    Сумна, бо зникло кошеня.
    Мабуть, пішло собі у броди:
    Про це дізналась вся рідня.
    Всі журяться, а плаче Настя.
    У пошуках вже збилась з ніг.
    Звалилося таке нещастя:
    Де ж Марек? Та невже він втік?
    Надвечір надійшла підмога:
    Сергійка й Неллі тут як тут.
    Уважність треба якомога
    Включити, та й шукати йдуть.
    Нарешті, справдились надії:
    І Марек подає сигнал:
    З підвальної кричить щілини,
    А в шукачів емоцій шквал!
    Та тільки вибратись не може,
    Як прикро, що замок висить.
    Відірвані шляхи, небоже!
    Тривожна наступила мить.
    Підвал відкрити неможливо:
    Нема злощасного ключа.
    Сприймаються дзвінки глумливо.
    Не визволяють втікача.
    …Чекати пропонують ранку:
    Такі ось справи наостанку.
    Погодували кошеня:
    В щілинку їжу навмання
    Просунули й чекати знову:
    Та й будьмо всі напоготові!
    Така собі чудна пригода:
    Кота наляканого шкода.
    Нарешті відчинили двері,
    Втікач уже в своїй оселі.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060406266


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  8. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.03 17:13 ]
    Літечко
    Крила у метеликів з чистого кришталю,
    Довго милувалася - крапелини раю.
    Павутиння в золоті - сонцева хустина:
    Чепуриться сонечко , сяє ластовинно.
    Ясноранок літечка трави прикрашає -
    В намистини сріблечка старанно вбирає.
    І метелик радісно дбає про кульбабку -
    Робить їй під зачіску найгарнішу шляпку.
    Вийду я на ганочок, пригорнусь до літа,
    Засміявся раночок різноцвіттям квіту.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  9. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.24 11:59 ]
    Хмарка
    Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
    усміхається небесно жовтому нарцису,
    розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
    далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
    Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
    І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
    Аж до вечора сиділа в біленькій косинці,
    Дуже гарно примостилась на високій гілці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  10. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.11 14:57 ]
    Шилопоп ПЕРЕКЛАД
    ШИЛОПОП

    Я шилопоп! Имею честь!
    А это - сами знаете
    - Коль в вашей попе шило есть
    Вы целый день гоняете.

    Диваны, стулья и столы –
    Мои аэродромы.
    Конечно, есть еще полы,
    Они мне так знакомы.

    Магнитом тянет пол меня,
    Но я не унываю,
    Упал, поднялся и опять
    По комнатам гоняю!

    И пусть мой исцарапан нос,
    На лбу большая шишка,
    Мне абсолютно все равно!
    На то я и мальчишка!

    Автор: Митлина Мария


    Шилопоп (ПЕРЕКЛАД)

    Я шилопоп! Привіт усім!
    А це – я певен, знаєте,
    Якщо для шила - попа - дім,
    Ви день увесь гасаєте.

    Стільці, дивани і столи –
    Мої аеродроми,
    Звичайно, ще підлога є,
    Що теж мені знайома.

    Мене притягує вона,
    Та зовсім не журюся,
    Хоч падаю не раз щодня,
    Я знову підіймуся!

    На лобі ґуля від борні,
    А ніс в подряпин рисках,
    Усе це байдуже мені,
    На те я і хлопчисько!

    Таїсія Цибульська
    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  11. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.07 11:29 ]
    Абетка МІСТА УКРАЇНИ
    Арциз початок свій веде
    Від німця-прадіда, проте
    Радіють тут сьогодні всім,
    Для кожного це гарний дім.

    Бориспіль – місто непросте,
    Бо поруч з Києвом росте,
    Були князі тут й козаки,
    Тепер кружляють літаки.

    Вилкове не пройдеш вбрід,
    човен вам придбати слід,
    все у місті навпаки
    замість вуличок - річки.

    Глухів давніх скіфів знав,
    Потім ще й козакував,
    Це не просто Діснейленд,
    Глухів – місто із легенд.

    Ґ – кричить: «Рятуйте, ґвалт!
    Наведіть негайно лад!
    Хочу в місто, і в село,
    Щоб як в давнину було!»

    Дніпро – це зовсім не ріка,
    Хоча вона тут протіка,
    це славне місто козаків
    шанують люди з давніх днів.

    Енергодар – то справжній дар,
    Він не літає серед хмар,
    Тут нині Запорізька ТЕС
    Штовхає уперед прогрес.

    Є – це буква непроста,
    Недолюблює міста,
    Полюбляє села,
    Там вона весела.

    Житомир кожну мить цінує,
    Із давна жито й мир шанує,
    І до сьогодні від древлян
    Він поважає труд селян.

    Запоріжжя – місто див,
    Князь тут половців розбив,
    Не якась простенька річ -
    Тут була козацька Січ.

    И – міста не називає,
    Та вона не спочиває,
    в Миколаєві буває,
    і в Житомир заїжджає.

    Ізюм – не овоч і не фрукт,
    Не в супермаркеті продукт,
    Колись була фортеця,
    Тепер так місто зветься.

    Ї – заїхала у Київ,
    Побувала в Коломиї,
    Буква ця не любить спати,
    Полюбляє мандрувати.

    Й – теж буква непроста,
    Як без неї ці міста?
    Гайсин, Гайворон, Таврійськ,
    Мов генерал без вірних військ.

    Київ – це вам не дрібниця,
    А справжнісінька столиця,
    З давніх повелось часів,
    Князь у Києві «сидів».

    Львів – окраса України,
    Серед міст, немов перлина,
    Навіть у важкі часи
    Не втрачає Львів краси.

    Миколаїв – місто-порт,
    Завжди візьме вас на борт,
    І великі і малі
    Він будує кораблі.

    Ніжин, то господар вправний,
    Торгували тут іздавна,
    Крам придбати міг усяк
    І на колір, і на смак.

    Одеса – має знати всяк
    На узбережжі, мов маяк,
    Хоч трохи тут побудеш,
    Її вже не забудеш.

    Полтава – знати кожен має
    Культурну спадщину плекає,
    Хоча і давня, мов музей,
    Полтава сповнена ідей.




    Рівне зберегло крізь час
    Свою історію для нас,
    Із труднощами йде у бій,
    Це місто сповнене надій.

    Суми зовсім не сумні,
    Тут гарно взимку й навесні,
    Не думай довго думи
    Збирайся-но у Суми.

    Тернопіль – наче мрій фонтан,
    Талантів має повен жбан,
    Тут в театри ходять люди,
    й натхнення лине звідусюди.

    Умань мусить кожен знати,
    А щоб довго не чекати,
    Ти рюкзак скоріш збирай,
    В парк «Софіівка» рушай!

    Фастів древній, наче світ,
    Був іще в палеоліт,
    Тут кочували скіфи,
    Й народжувались міфи.

    Харків – велет серед міст,
    До усього має хист,
    до науки, й до культури,
    до кіно, й літератури.

    Ц – на місці не сидиться,
    Це відома мандрівниця,
    Кропивницький, Кременець,
    Чернівці і Трускавець,
    Букву цю всі добре знають,
    З радістю її вітають.

    Чернігів – місто вояків,
    Колись тут князь Мстислав сидів,
    Хоч доля в міста непроста,
    Сьогодні місто процвіта.

    Шепетівка – скарб для нас,
    Кельти тут жили в свій час,
    Сьогодні ж потяги гудуть,
    І в мандри нас щодня зовуть!

    Щ – шукайте в Городищі,
    Зазирніть в Монастирище
    і Таращу не минайте,
    в гості часто заїжджайте.



    Южне, місто молоде,
    Вас до моря приведе,
    Пакуй скоріш валізи,
    Чекають нас круїзи!

    Яремче – місто серед гір,
    Це Прикарпаття сувенір,
    Тут протікає річка Прут,
    І в гості нас тут завжди ждуть!

    Ь – цей м’який чудовий знак
    Мандрувати теж мастак,
    Ковель, Луцьк, Ірпінь, Скадовськ,
    Хмільник, Ямпіль, Світловодськ,
    І ти за ним скоріш рушай,
    Міста країни пізнавай!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  12. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.03 11:52 ]
    Хмаринка
    Сиділа хмаринка в долонці,
    У мріях гляділа на сонце
    І думку гадала: "А може злетіти
    І сяєво ніжною ковдрою вкрити?

    Світило вже довго трудилось,
    І зрештою добре втомилось,
    Весь час працювати негоже -
    Поспати натомлене зможе."

    Всміхається хмарка раденько,
    Бо має хустину руденьку,
    Що сонечко їй пов'язало
    Як солодко спати лягало.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  13. Марія Дем'янюк - [ 2019.04.23 18:06 ]
    Черевички
    - Ой, куди ви біжете, мої черевички?
    - На узліссі вже з'явилось листячко сунички!
    Там ростуть духмяні трави і цвітуть кульбабки,
    Дзвоники бринять привітно: дружньо й по порядку!
    Там берези ніжні віти небо обіймають,
    І усміхнені ялини весноньку вітають!
    Ще квітує дика вишня, соловей співає -
    Сонячна весела казка діточок чекає!
    - Поспішаємо мерщій, мої черевички!
    Заяскріли оченята, червоніють щічки.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2019.03.28 18:32 ]
    Літачок
    Найвродливіша хмаринка
    Дуже хутко, без зупинки
    Здоганяла літачок.

    Він помітив, усміхнувся,
    І крилом її торкнувся -
    Похилився на бочок.

    Фарами мигнув хмаринці:
    Гарна ти в білій косинці!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  15. України Сокор - [ 2019.02.17 08:52 ]
    Вранішній дощик.

    Хто ж це цокає в віконце,
    Ранком-вранці на зорі?
    Не прокинулось ще Сонце!
    Шумить дощик у дворі.

    То сильніший, то тихіший,
    Щей громовиця торохтить.
    Сон під дощик ще міцніший,
    І засне, хто ще не спить.

    Скоро сни уже скінчились.
    Ніжить Сонце по щоці.
    Від тиші очі пробудились,
    Чи то від шуму горобців.

    Чи від півня — Ку-Ка-Рі-КУ,
    Чи від співу солов’я.
    Чутно голоси здалеку,
    Піснями сповнена Земля.

    Зелений світ омолодився,
    Розкривши квіти пелюстки.
    І щоб світ цей не змінився,
    Є комашки, бджілки і пташки.

    Небо синє і глибоке,
    Щойно вмилося дощем.
    Сонечко-всевидяще око,
    Землю славить з Новим Днем.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Вовк - [ 2019.02.15 21:50 ]
    Стрітення (дитяче)
    Якось дниною ясною
    Стрінулась Зима з Весною.
    Так уже з віків ведеться –
    День цей «СТРІ́ТЕННЯМ» зоветься…

    Зима й каже: «Весно, люба!»
    А сама – бліда й беззуба
    Трусить снігом понад бором:
    День цей зветься «ЗИМОБОРОМ».

    А Весна запалить свічку,
    У водиці вмиє личко,
    Громом вдарить по сестриці –
    День цей звуть іще «ГРОМНИ́ЦІ».

    – Помагай-Біг, люба сестро,
    Людям я тепло принесла.
    Жде земелька сонця й цвіту –
    Твій щербатий горщик збито!

    А Зима лютує трішки,
    Щипле щічки, студить ніжки…

    Сила Божа нам поможе:
    Ве́сна Зиму переможе!


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  17. Казки Старої Ґадзюби - [ 2019.02.14 09:23 ]
    Загадки
    Знає на болоті кожна жабка,
    Що усякій голові потрібна
    [шапка].

    Знає і смерека, і тополя:
    Від дощу рятує
    [парасоля].

    Знають і ворони, і синички,
    Що рукам потрібні
    [рукавички].

    Знають навіть раки і креветки,
    Що ногам потрібні що? -
    [Шкарпетки]!


    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Наталя Мазур - [ 2019.02.05 21:43 ]
    Рiзнокольорова зима
    Яка багатоколірна зима!
    Ти тільки придивись до неї пильно.
    Мороз на синіх тінях крадькома
    Мережки викарбовує повільно.

    Беріз тендітних зозулястий клин
    Скував надійно у прозору крицю,
    А на зелені плахти у ялин
    Парчу накинув срібну. Хай іскриться.

    Убрався у бурштин високий дуб,
    Немов кольчуга різьблені листочки.
    Хатини вікової темний зруб
    Видніється край лісу, під горбочком.

    У небо дим, як сизий табунець
    Баских коней. Навколо тиш медова.
    Візьми багатобарвний олівець,
    Зима сьогодні - різнокольорова.

    05.02.2019р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (3)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.31 23:42 ]
    Віршенята
    На хмарині диво-хата,
    Де маленькі віршенята.
    Цілий день вони трудились
    І від того потомились.
    Намагалися в поета
    Взнати ключик від секрету:
    Поетичний журавель
    Вірші носить до осель?
    Чи знайшли їх, в риму вбраних,
    На сторінках капустяних?

    Натомились. Болять ніжки.
    Радо мостяться у книжки.






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  20. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.28 14:54 ]
    Дитяча молитва
    Склало рученьки дитятко -
    Молиться до Бога,
    Щоб з війни вернувся татко,
    Став біля порога.

    Щоби пригорнув до серця -
    Заясніє личко,
    З мамою пішов в крамницю
    Купувать сестричку.

    Щоби в тата на плечах
    Хмари діставати,
    "На добраніч" говорити,
    В щічку цілувати.

    Цю молитву неодмінно
    Небеса почують,
    Пильнуватимуть усіх
    Батьків, що воюють.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  21. Володимир Бойко - [ 2019.01.15 21:33 ]
    Кмітлива киця
    Влізла киця у шухляду
    І від того вельми рада,
    Бо непросто кошенятку
    Влаштувати власну хатку.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  22. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.14 18:12 ]
    Про ведмедика
    А ведмедик Косолапко
    Тягне до полиці лапку.
    Бо стоїть там банка меду-
    Приховали до потреби,
    Щоб не просто ласувати,
    А корисні ліки мати.
    Хоча горло не болить,
    Солоденького кортить!



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  23. Олена Лоза - [ 2019.01.13 13:56 ]
    Новорiчна пiсенька про мишку
    Якось бігла по сніжку
    Мишка-сіроспинка,
    В полотняному мішку
    Несла під ялинку
    Десять макових зернят
    І шматочок сала,
    Для маленьких мишенят
    Матінка поклала.

    Макові зернята
    Хрумали малята
    І сальце масненьке
    Різали тоненько.

    Танцювала до зорі
    Мишача родина!
    Смакувала дітворі
    Мамина гостина.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!

    Макові зернята
    Схрумали малята,
    І сальце масненьке
    З'їлося хутенько.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  24. Вікторія Лимарівна - [ 2018.12.25 16:31 ]
    Зелене дивне чудо
    Ялинку котик зустрічати
    Не мав такої мрії. В хаті
    На неї поглядав іскоса,
    Злякався – та й з кімнати чоса!
    Та втім, подумавши недовго,
    Пішов в обхід навколо, човгав
    Своїми лапами, бив гілку,
    Колюча хвоя, наче стрілка!
    Якесь зелене дивне чудо!
    Чомусь йому радіють люди.
    З’явились іграшки у хаті:
    Ялинку мають прикрашати!
    Їх так багато: всі чудові,
    Яскраві, різнокольорові!
    Ось зараз він і допоможе:
    Сергійко, Таня так не в змозі.
    Перевіряючи всі віти,
    Милується: вони, мов квіти!
    А ось вогні замерехтіли:
    І Марику вмить закортіло
    Сягнути хутко на верхівку,
    Та не одержавши вказівку,
    Він погляд зрозумів Сергія:
    І всі котячі гарні мрії
    Зостались майже в безнадії.

    25.12.2018
    Свидетельство о публикации №118122506529



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  25. Ольга Паучек - [ 2018.12.25 10:37 ]
    Зима - зимонька
    Вдягнула шапочку пухнасту,
    Із перламутру чобітки,
    Змахнула віями сніжинку
    І через поле навпрошки
    Поміж дерева, поза хати,
    З-під оборогу у сінник
    Осіннє свято прикрашала...
    І колір золотенький зник.

    Під білу ковдру заховала
    Життям поорані поля,
    Слова приємні і ласкаві
    Приготувала на свята,
    Всім дітям: і малим й дорослим
    Дарує диво - чудеса...
    І шапочка її пухнаста
    Усім пасує до Різдва.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Вікторія Лимарівна - [ 2018.12.24 18:39 ]
    Новорiчна оселя
    Сьогодні особлива втіха:
    Ялинку принесли у дім.
    Коту дісталось на горіхи.
    Був неабиякий екстрім,
    Коли він лапками так вміло
    Жбурляти іграшки почав.
    Ялинці це незрозуміло:
    Чому в кота такий запал?!
    А Марик нюхав кожну гілку:
    Чи хвоя стала до смаку?
    Забув про їжу, що в тарілку
    Поклали, тільки не таку.
    А ще гірлянда – ось так диво!
    Вогнями запалала вмить!
    Ялиночка така красива
    Причепурилася, горить!
    Бо РІК НОВИЙ уже в дорозі,
    Візьме з собою він СВИНЮ.
    Доставити її він в змозі.
    І сили вистачить йому.
    А ось з’явилася і Неллі:
    Ступила тільки на поріг,
    І очі стали враз веселі,
    Дідусь ялинку їй привіз!
    А котик іграшки знімає:
    Втомився зовсім від утіх.
    Тепер нехай відпочиває.
    Вже допоміг, як тільки міг.

    …Так стало тепло у оселі.
    Вогні, торкаючись до стелі,
    Стрибають зайчиком грайливим.
    Хто тут живе, мабуть, щасливий!!

    24.12.2018
    Свидетельство о публикации №118122407472


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  27. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.23 18:58 ]
    Про нічку
    Нічка ходить по небу навшпиньки.
    Заглядає у сяєвоскриньку.
    Звідти барви зірок витягає,
    Їх до синього неба ладнає.
    Ясномісячно усміхається
    Усім тим, хто у небо вдивляється!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  28. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.06 10:40 ]
    Ялинка у Хмельницькому
    Впала зіронька на ялинку,
    Засміялася лунко-дзвінко.
    І від сміху такого яскравого
    Гілоньки вигравали загравою.
    У святкових перлинах-сережках!
    У шовкових сніжинках-мережках!
    Сині мрії з відтінком лаванди
    Утворили намисто-гірлянди!
    Сріблоясно вона усміхається-
    З хмельничанами радо вітається!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  29. України Сокор - [ 2018.11.30 21:18 ]
    Морозець
    Морозець, морозець, хай тобі, вже, буде грець.
    Змерзли вуха, щічки й ніс.
    Ти ж прийшов до нас, як гість
    І свою уменши злість.
    Ти не хочеш відступати?
    Став ще більше лютувати!
    Тай заліз за комірець,
    І до ніг добрався, грець.
    Ти, мороз, мене дошкулив,
    З тобою дружба - час забулий.
    Та сильніший, я за тебе.
    І дам лупця тобі, як треба.
    Щоб прогнать мороза-злюка,
    Рука об руку сильно стука.
    І розтер я щічки й вуха,
    І бігав — ніби завірюха.
    Щічки стали, як жаринка,
    З під комірця пішла паринка,
    Розігрілася стопа.
    Мороз від мене відступа.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Марія Дем'янюк - [ 2018.11.26 23:42 ]
    Про хмаринку
    Висока ялинка
    торкалась хмаринки
    і їй лоскотала животика.
    Сміялась хмаринка,
    і білі сніжинки
    Зі сміхом стрибали із ротика.

    Краса неймовірна!
    І вже Зимовії
    фарбують миловано
    Голочки-вії!

    Срібляться сніжинки
    на віях ялинки.
    А рада хмаринка
    сніжить без зупинки!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  31. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  32. Марія Дем'янюк - [ 2018.09.26 20:18 ]
    Сонячна купіль
    В купелі озера пінились хмари.
    А поміж ними сонце усміхалося:
    Воно збиралося в небесну подорож,
    І перед цим вдоволено купалося.

    В жовтолілейнім ластовинні ряснім
    Червоні щічки радістю пашіли,
    Торкались хвилі золотоволосся,
    В захопленні від сяйва плюхкотіли.

    А далі сонце вгору покотилося.
    Та озеро ясніло і ясніло,
    Бо сяйво у купіль свою гляділося-
    До небохвиль торкнутися кортіло.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  33. Ігор Деркач - [ 2018.09.09 16:33 ]
    Дощовий сонет
    Іде і капле оп'янілий дощ,
    такий не по-осінньому потрібний,
    що хоч візьми тай у калюжу скоч
    і затанцюй танок, йому подібний.

    Хай на вербі його чекає борщ,
    а ти не зазіхай на цю обідню,
    але мерщій чоло своє наморщ
    і занотуй оказію вечірню.

    І хай у ринві буде каламар,
    твоє перо підточує комар
    або води як Буратіно носом.

    У тебе є Мальвіна, ти – П'єро,
    мокай у ту калюжу те перо
    тай уперіщ
               сонетом
                   криво-косо.

       09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.09 12:01 ]
    Довга-довга казочка
    В довгу-довгу подорож Равлик став збиратися,
    у торбину довгу довго пакуватися:
    довгий-довгий шарфик Равлик склав в торбину;
    склав яскраву, довгу, плетену ряднину;
    довго-довго думав, чи хлібину взяти,
    вирішив - не буду! довго пакувати!
    Вирушив тихенько Равлик у дорогу,
    бо не гоже равликам все робить спрожогу.
    Довга-довга стежка, наче вужик, в'ється,
    сонечко до Равлика весело сміється,
    радісно у подорож Равлику рушати,
    радісно пригоди й друзів зустрічати.
    Довго-довго Равлик був уже в дорозі,
    утомився дуже, далі йти не в змозі,
    їсти захотілося, полудень минає,
    тільки їжі й крихти в Равлика немає!
    - Порятуйте, друзі! - кличе наш бідака,
    - У біду потрапив Равлик-неборака!
    Шарфика не можна навіть трішки з'їсти,
    на ряднину довгу можна тільки сісти!
    Та на щастя Равлика - Павучок з'явився,
    з павутинки довгої швидко опустився,
    запросив у гості, довго чаювали,
    і про цю пригоду довго пам'ятали!
    З того часу равлики у свою торбину
    перш за все складають воду і хлібину!

    09.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  35. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:27 ]
    Осінь
    Осінь-Осінь,тепла і холодна,
    А худоба,а худоба у селі голодна,
    А у місті листя,діти,мамі треба
    передіти,діти бавляться говорять,

    Все таке як у зимі!Тільки у нас
    жаркий,теплий вогонь!А у зими
    білий холодний,
    Наша осінь,нам щастя принесла!
    радість людям,дітям принесла!

    Лице людей,холодне,тепле
    інколи впадає дощ,
    інколи впадає град,
    і немає переград!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  36. Володимир Бойко - [ 2018.08.03 15:39 ]
    Зайчик-рибалка (баєчка)
    Зранку зайчик у садку
    Накопав черв’ячків.
    І на вудку у ставку
    Зайчик рибки наловив.

    Цілу торбу рибки мав,
    Всім звірятам роздавав.
    Кожному по рибці –
    Котику і киці,

    Мишці і собачці,
    Курочці і качці.
    Всі ту рибку їли,
    Зайчика хвалили.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  37. Вікторія Лимарівна - [ 2018.07.31 22:30 ]
    Кіра
    Сонечко в хмарах ховалось – і вмить
    Посмішка в Небі з’явилась – блакить
    Заволоділа великим простором!
    Промінь ясний все осяяв навколо!
    Промінь! Промінчик маленький – дівчатко!
    Сяє обличчя у діда на згадку!
    Погляд дорослий, задумливий, щирий!
    Очі розумні, глибокі, мрійливі!

    А рученята маленькі та сильні,
    Міцно тримають ще й поглядом пильним!
    Бог надіслав дідусеві дарунок:
    Радість йому, від хандри порятунок!
    Дівчинка Кіра – назвав її тато.
    Радість в оселю прийшла, справжнє свято!
    … А ось сьогодні всміхається річка:
    Гарна і чиста така , невеличка!

    Тихо тече собі – Псьол її назва.
    Плавають дітки, а Кірочка заздрить!
    Трішки ще має вона підростати,
    Щоб із басейну дитячого встати.
    Ось через рік, мабуть, так воно й буде.
    Знову всміхнулось малесеньке чудо!
    Нігті побачила – колір яскравий!
    Пальці схопила – не відпускає!

    …Дивна якась, чудернацька погода:
    Дощик злякав тільки – зникла негода!
    Вправно сідає дідусь за кермо:
    Тільки веде «Жигулі», не «Рено»!
    Сонечко знову вітає привітно!
    Стелеться поле навкруг – все примітно!
    Соняхи жовтогарячі, пшениця,
    «З вітром у них якась таємниця».

    Радісно всім: відпочинок був гарний!
    Час пролетів непомітно і справно!!!!

    29.07.2018
    Свидетельство о публикации №118073105800


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  38. Тамара Швець - [ 2018.07.27 10:25 ]
    Помічник не замінимий ...
    На листочку слід залишить,
    І слухняний він завжди,
    Помічник не замінимий
    На письмовому столі ... (олівець)
    27.07.18 8.18


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.25 17:48 ]
    Річка
    Місячний гребінь чесав коси річки -
    Радісно хлюпали хвильки водички.
    Зорі лілеям про щось шепотіли -
    Зорі-лілеї від щастя жовтіли.
    Сиза хмарина гляділась у води -
    Дзеркало-річка сріблилось від вроди.
    Білий туман над рікою піднявся -
    Ранок під ковдрою вже прокидався.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  40. Ольга Паучек - [ 2018.07.25 07:10 ]
    Квітне, пахне череда
    Ось настала середа -
    З неба сіє дощик,
    Квітне диво-череда...
    Ми її у горщик
    Назбираємо, поллєм
    З дощику водички,
    Підігріємо обох
    І умиєм щічки.

    Будем гарні, запашні,
    Посмішкою щирі,
    Заспіваємо пісні
    У здоров"ї - мирі,
    Сонця завтрашню пору
    Привітаєм радо,
    Щоб веселка у саду
    Звалась виноградом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  41. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (7)


  42. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:01 ]
    Пасічники
    Ми були в селі у діда.
    В літній полудень жаркий,
    Чи то пак, перед обідом
    Прилетів на липу рій...
    В діда часто гостювали
    І, коли не мали справ,
    Завжди ми спостерігали,
    Як дідусь наш працював.
    Твердо вирішили з братом:
    Зараз думати не час.
    Треба рій отой піймати -
    Дід тоді похвалить нас.
    Надягнувши бриль крислатий
    (тільки б не дивитись вниз),
    Наче пасічник завзятий,
    Я на дерево поліз.
    Бджоли довго не дрімали –
    Розгадали все умить.
    Так нас боляче кусали –
    Досі тіло все болить!
    Тож сиділи, як ведеться,
    Днів зо два у холодку.
    А дідусь із нас сміється:
    - Що, наїлися медку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  43. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.11 11:37 ]
    Медовий вірш
    Хтось виліпив місяць
    Із меду липи.
    Поліз до неба
    Його почепити.

    І з нього стікали
    Медові краплинки -
    Засяяли рясно
    Солодкі зіринки.

    Льодяники з липи:
    Жовтенькі, духм'яні,
    Червневий дарунок
    Для ніченькомами.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  44. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.05 14:02 ]
    ***
    Нічка нанизує зорі в намисто -
    Небо вдягає його урочисто.

    Нічка сплітає майстерно мережки -
    Небо вбирає хмаринні сережки.

    Нічка майструє кулон золотавий -
    Місяць у небі блищить величавий.

    Нічка глядить ніжно світові в очі -
    Хвилями море тихенько шепоче.

    Лагідно ніченька світ обіймає -
    Небо милується, Благословляє...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  45. Олена Музичук - [ 2018.05.21 10:52 ]
    Ідилія
    Ось мої веселі чорнобривці
    У садочку, де знайшлася я.
    Зріють огірочки у теплиці.
    Кожному вигадую ім’я.

    Це ось - маціпунє як дитина.
    Лежні полягали у траву.
    А найперший – може, і єдиний.
    Ігорочок – так його назву.

    Хай міцніє гудиння-пагіння.
    Я стебельце кожне оброблю.
    Перший виростає на насіння,
    ну а інші росами поллю.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Вовк - [ 2018.04.18 12:41 ]
    "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)
    Я... гілочка-гагілочка
    над пупляшком дитини...
    Я – пісенька... Я – писанка,
    колисонька Вкраїни.
    Я визрію, я вимрію –
    і дам життя росточку.
    Я стільки зим у вирію
    лежала в сповиточку.
    Я вітречком овіяна,
    я дощиком омита,
    я зернятком засіяна
    і в грудочку завита.
    Я луч – від сонця спілого,
    від кригоньки – скресання...
    Бо я – від світу білого
    і з Божого писання.
    Як визрію, як вимрію
    на себе шлюбні шати,
    я вилечу із вирію
    вам ве́сну приношати.
    Курли, курли, веселики,
    летіте, чорногузі –
    на бджілоньки, на джмелики,
    на дітки голопузі!
    Гей, Леле, Леле, Лелечко...
    Ясна пора лелеча!
    На цвітень, на веселлячко –
    рости собі, малеча!
    Аби тобі з роси-з води,
    аби тобі – не мілко...
    А ти мене в танок веди
    та й виведи... ягілку...
    Ягілочка-гагілочка –
    на гори і долини!
    Я пісенька... Я писанка...
    Колисонька Вкраїни...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Кисельов - [ 2018.03.20 00:16 ]
    Бегемоти
    Два маленькі бегемоти
    Пили чай із бергамотом.
    Пресмачний у них напій –
    Є й ромашка, й звіробій!

    Прилетіла сіра муха,
    Одного з них – кусь! – за вухо,
    Іншого – цап-цап! – за ніс!!!
    Що було тут – море сліз...

    Швидко упіймала муху
    У стрибку прудка ропуха,
    І не плаче вже ніхто –
    П’ють і грають у лото.

    Рятівницю бегемоти
    Теж чайком із бергамотом
    Пригостили, ще й пиріг
    Рівно різали на всіх.


    2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (11)


  48. Світлана Луцкова - [ 2018.03.05 22:53 ]
    Шепеляйчик


    Зайченя читає книжку
    Про кицюню й сіру мишку:

    "Сурхотіла в нірці миска,
    Налякала миску кіска..."

    -Зачекай, - сміється Віта, -
    Бо не можу зрозуміти:

    Що, скажи, русявій кісці
    Знадобилося у мисці?

    - І чого злякалась миска? -
    Дивувалася Лариска.

    - Ох-ох-ох, - зайча зітхає, -
    Сепеляю, - шепеляє ...

    Намагається малюк
    Вимовляти прикрий звук:

    - С-с-сапка, с-с-суба, с-с-пак, гуш-ш-шак!
    Знову щось пішло не так...

    Вчать зайчатко дружні діти
    І писати, й говорити:

    - Леся кіСку заплітає,
    МиШка кіШку обминає,

    А у миСку Васі й Саші
    Насипає мама каШі .

    Зайченятко мовить Васі:
    - І мені насипте касі... :)



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.28 00:31 ]
    Песик Обісцюшко (казочка)
    Послухайте-но, діточки, на вушко,
    Новісінькую казочку оту.
    Жив-був на сайті песик Обісцюшко,
    Що ненавидів люто чистоту.

    Він авторів усіх тут оббігає,
    Немов запограмований у грі.
    На кожного він лапку підіймає,
    Так територію свою ж бо намічає,
    Лиша сечею він коментарі.

    "Улюбленцям"-лелекам лишить знаки
    Уваги найніжнішої таки,
    На пам"ять їм дарує залюбки -
    Як ордени, кавалки добрі каки.

    Все нюхають ці автори сердешні,
    Та стало вже і їм не все одно:
    Колись тут пахли вірші, як черешні...
    Тепер куди не стань - сеча й лайно.

    Як на "ПМ" заходимо щоразу,
    Вдихаємо цих "пахощів" букет.
    Поети ходять вже у протигазах!!!
    Ну де це, люди, видано таке?

    Хіба усіх вас жах не полишає,
    Хіба не нудить від таких чудес?
    Вже мантію учителя вдягає
    На себе засмердючений цей пес!

    На ноги лізе людям, як на сучку,
    Собачий бомж, ти все йому дозволь?!
    Він скоро всіх нас доведе до ручки -
    Огидне гавкало, смердючий троль.

    Шепнім адміністратору на вушко,
    Ой, діточки, ідею цю просту -
    Женіть із сайту цього Обісцюшка,
    Як любите хоч трохи чистоту!

    28.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)




    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  50. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   26