ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2018.07.23 06:13
Місячне сяйво. Стиглі плоди.
Тінь. У гілках аромат «Амарето»…
Хиляться стрілки до часу біди.
Ой, невгамовна міледі. Вендета.

Море хлюпоче. Бажана мить…
Печиво з’їло лоша на матраці.
Чуєш, то доля далеко скрипить,

Володимир Бойко
2018.07.23 00:27
Жалкують всі, що молодість минає,
І струни рвуть, і клавіші терзають:
Ах, молодість в житті буває тільки раз!

Але ж і старість вдруге не буває,
Але про те ніхто не заспіває,
Бо після старості уже не буде нас.

Ігор Деркач
2018.07.22 22:17
Надіється іще кіношний брат,
що там, де Ойкумена неподільна,
його чекає нація підпільна.
Не може пережити вічний кат,
що Україна вже навіки вільна.

Що наші рубежі – це на віки,
що наша буйна слава – козаки,

Микола Дудар
2018.07.22 20:47
Дозволь чола торкнутись, Імператоре
Побути біля тебе твоїм Вечором…
Ти чуєш явори шепочуть: - Брате мій
Візьми і нас у свою течію…

Дозволь мені побути твоїм Простором? -
Одна з найкращих в світі здобича
Ти чуєш явори шепочуть: - Острове

Ігор Шоха
2018.07.22 20:33
            І
Хто очолює війну,
знаємо. Ємєля!
Я узяв цю новину
у Полішинеля.
Є й домашні вороги –
обрана «еліта»,
що намотує борги

Ярослав Чорногуз
2018.07.22 19:15
Плакучі верби понад ставом,
Троянд зарошених кущі…
Неначе пестощі дощів –
У срібних краплях величавих.

Невже круг мене ви, невже ви?
Ці ніжні розсипи немов –
Красуні білі і рожеві,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.22 17:41
Хочу миру - не війнушки.
Затихають крупорушки,
вимирають села дальні,
йде людва у сповідальні...

Павучок чатує муху.
Пиво витіснить сивуху.
Шоко-лад тягучий в чані.

Олександр Сушко
2018.07.22 16:54
Бреше з амвона пописько на паству,
А чи поет-бракороб не такий?
Авторський наголос - мовне шахрайство,
Крапле неправда лукава з руки.

Сухо в кебеті, проріха у торбі,
Чуб накриває поцвілий кашкет.
Наче-неначе, мовби-немовби -

Віктор Кучерук
2018.07.22 11:56
На липовім цвіті настояне літо
лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
а сонце уроче – засліплює очі
і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
дзвінке щебетання веселих пташин, –
і хочеться жити, між співів та цвіту,
без

Вікторія Торон
2018.07.22 09:27
Кругові
Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
Без кінця і без початку на верткім веретені
Ніби куля – сніжним схилом і увись – у літній день
Навкруг місяця рухлива безупинна карусель
Як годинник, чиї стрілки від

Ігор Деркач
2018.07.22 08:11
Не цікаво у цьому кіно,
де весну переписує літо
і немає мені все одно
ні привіту, ні дружнього звіту.

Не співає охляла душа,
переповнена вщерть самотою.
Орошає сльоза... Ороша?:)

Микола Соболь
2018.07.22 05:48
Садок потопає у квітах
І тішить плодами мене.
Десь зорі летять по орбітах,
Десь вітер холодний задме…
А я повертаюся знову
В найкращий куточок землі,
Де мати мені колискову
Співала у ріднім селі.

Марія Дем'янюк
2018.07.21 15:46
Звільнилася від пут і вільна:
Свого я серця королівна,
Де сосни небо підпирають,
Відрадно солов'ї співають,
І вітровій із сині гір,
Шепоче стишене повір...
Цілую небеса шовкові,
Палахкотіння пурпурові,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.21 13:20
Я розглядаю сукню "Манола"...
Муза у дощ розманіжена, гола.
Котики ліверку нюхали, вмовкли.
В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

Пишеться-вариться...
Де ж те епічне?
Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

Володимир Бойко
2018.07.21 11:28
А, можливо, тобі заманулося грошей і слави,
А, можливо, тебе вже чекає високий політ,
А, можливо, і я – тільки витвір твоєї уяви,
А, можливо, нам двом паралельний відчиниться світ.

А, можливо, й не двом, бо у всесвіті ми незалежні
Від обставин, від

Микола Дудар
2018.07.21 10:58
Нудьгую за стернею… за соломою
і за жнивами, сіном - косовицею…
і неймовірною від щастя втомою
солодкою від втоми медовицею
де на рахунок три, вже засинаючи
обмурзані, невмиті і обвітрені
ми посмішку свою дитячу-заячу
у небеса ховали до освітлення

Микола Соболь
2018.07.21 07:36
Невпевнений у завтрашньому дні?
Згадай-но, казку (це було давно) –
«Не крали руки…» ці слова чудні
Нам показали, що насправді – дно
Не коломийки діда Василя,
Не «баєчки зі склепу», зовсім ні.
І тільки вилітає: «Voi la!»*
Чи дивні ми, чи йолопи дурн

Ігор Деркач
2018.07.21 07:08
І на душі – тепло,
і в серці гармонійно.
Пішли дощі. Зело
іде на урожай.
Сьогодні повезло.
Не дістає зараза
і фурія назло
у тім'я не довбе.

Сонце Місяць
2018.07.21 05:00
наче усі померли й
оті ґрандіозні слова
сяйливоокі перли
твоє дієве ноцебо
платівкова стерта різьба
імлисті опалесценти ~

заручники мрійного менту

Володимир Бойко
2018.07.20 22:19
Думки минають голови транзитом,
Не маючи пристанку в порожнечі,
Бо нині модно голови носити
На те, аби увінчувати плечі.

Микола Дудар
2018.07.20 14:55
Ми їли з одної миски...
Ми пили з одної кварти...
І бігли на наверх із писком
З нори на будь-яку варту
Мокали себе у колір…
Найкращий - жовтоблакитний
Заради дітей і волі
Готові себе убити

Богдан Манюк
2018.07.20 14:53
Лялька-мотанка час вибирає і руки
для появи своєї. Утішся, майстрине,
що магічне до тебе раптово прилине.
Доторкнися до нього й нікому – ні звуку.
У мовчанні – сходини. А вниз чи угору –
вибирати тобі. Не спіши. Не барися,
як оті на горі причепуре

Світлана Майя Залізняк
2018.07.20 10:17
а щастя - відсутність горя.
Біжи... виринай на біс.
Життя і пере, і поре,
міняє фасон куліс.

Жадаєш світопорядку.
Знов чубляться злі брати,
дружбанчик центрує грядку,

Олександр Сушко
2018.07.20 08:42
Надійшла із тьми хвилина зла,
Крок - і провалився в темну прірву.
Важко полетіти без крила.
Я ж - літаю. Думав - неможливо.

На хвилинку, втомлений, приліг -
Увігнали ніж по саму гарду.
Вогнептаха гномик переміг,

Ігор Шоха
2018.07.20 08:21
Творець одвічно експериментує
на неосяжнім поприщі своїм –
об'єднує, роз'єднує, парує
усе, що на землі Його існує
на грані між розумним і дурним.

Була цивілізація і буде,
тасуються народи, племена...

Галина Михайлик
2018.07.20 06:44
Я – фонтан! Феєрверк! Вибухаюча магма!
Наднового чуття галактичний вулкан!
Я – криниця (зі мною не знатимеш спраги)
і простий подорожник, цілющий бальзам,

пломінке па-де-де у стрімкім падолисті,
легендарно-манливе злотаве руно…
Я – найкращий сцен

Сонце Місяць
2018.07.20 03:56
а долі зникають як вірші
& зорі небесні
бо тим що не знали і вчора
не відати днесь

& ти залишаєшся десь там
у щирому квесті
із часом не граючи в карти

Олена Балера
2018.07.19 20:43
Красуня, незворушна й чарівна,
Жене від себе на шляхи земні,
Та Неба скаламученого знак
Велить для неї проживати дні.
Кому тепер скоритися мені,
Найкраще знають тільки Небеса,
Та нижче небо вивергає гнів,
Коли моя покора їй згаса.

Іван Потьомкін
2018.07.19 19:48
«Ой пішла я в понеділок, в суботу вернулась.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
У вас лагідно і тихо...Янголи довкола...
Та я в кожнім із них бачу любого Миколу.
Залицявсь він до Горпини, Секлети і Марти,
А до мене не озвався ні словом, ні жарт

Віта Парфенович
2018.07.19 16:22
Ми розійшлися... розійшлися через дрібницю, побутові питання і роздратованість. Ти і я втомилися, один від одного, від покладених на один одного надій, а ще – від роботи, напруженої, виснажливої... Того вечора ти чекав теплої вечері, турботи, любощів. Я

Світлана Майя Залізняк
2018.07.19 15:18
Вирізьбиш десь на камені
(кайла пливуть - бери)
всі наративи мамині...
правила анти-гри...

Є ще сестри квадратики:
пильно заповни їх,
щоб від Пристром до Аттики

Олександр Сушко
2018.07.19 11:00
Жона не здається без бою,
На ложі кручуся як в'юн.
Замучила мавка любов"ю,
Безсилий уранці встаю.

Друзяка без меду став жовчним,
Бажає скрипучих пружин.
Поглипує поглядом вовчим,

Ярослав Чорногуз
2018.07.19 08:38
Боги, навіщо мучите любов`ю?
Чи це уже до смерті не мине?
Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
Нарешті почуття оте жахне.

Здавалося… І знову мимоволі
Вишукую загублені сліди.
Й уколами оці сердечні болі,

Ігор Деркач
2018.07.19 07:04
Охоплюю душею    цілий світ
і   подумки    рушаю   у   політ
поза    водойми    гори і моря
де   сяє   ще     поетова    зоря
і     вечорами     пізно    уночі
іще     перекликаються     сичі
його Дніпро Арал і Петербург
у    кондуїт     нотує  

Сонце Місяць
2018.07.19 04:05
убраний в чорний монолог
він розстіба її пальто
& однопартники його
вантажать інший ешелон

.

вона блонд ~ бестія

Микола Соболь
2018.07.18 20:09
Замерло все, листок не шерхотить.
Воліє день умовчати печалі…
У чорнім небі наступає мить –
Грімниця б’є посеред хмар вуалі.

Як блиснула! Ясніше за життя.
Змішався спогад у сльозі та зливі…
В калюжі вигопцьовує дитя,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віра Карасьова КаеЛін
2018.07.20

Ангелінка МАЮ
2018.07.18

Олександр Шевчук
2018.07.17

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Катерина Швець
2018.06.29

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (7)


  2. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:01 ]
    Пасічники
    Ми були в селі у діда.
    В літній полудень жаркий,
    Чи то пак, перед обідом
    Прилетів на липу рій...
    В діда часто гостювали
    І, коли не мали справ,
    Завжди ми спостерігали,
    Як дідусь наш працював.
    Твердо вирішили з братом:
    Зараз думати не час.
    Треба рій отой піймати -
    Дід тоді похвалить нас.
    Надягнувши бриль крислатий
    (тільки б не дивитись вниз),
    Наче пасічник завзятий,
    Я на дерево поліз.
    Бджоли довго не дрімали –
    Розгадали все умить.
    Так нас боляче кусали –
    Досі тіло все болить!
    Тож сидіти доведеться
    Днів зо два у холодку.
    А дідусь із нас сміється:
    - Що, наїлися медку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  3. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.11 11:37 ]
    Медовий вірш
    Хтось виліпив місяць
    Із меду липи.
    Поліз до неба
    Його почепити.

    І з нього стікали
    Медові краплинки -
    Засяяли рясно
    Солодкі зіринки.

    Льодяники з липи:
    Жовтенькі, духм'яні,
    Червневий дарунок
    Для ніченькомами.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.05 14:02 ]
    ***
    Нічка нанизує зорі в намисто -
    Небо вдягає його урочисто.

    Нічка сплітає майстерно мережки -
    Небо вбирає хмаринні сережки.

    Нічка майструє кулон золотавий -
    Місяць у небі блищить величавий.

    Нічка глядить ніжно світові в очі -
    Хвилями море тихенько шепоче.

    Лагідно ніченька світ обіймає -
    Небо милується, Благословляє...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  5. Олена Музичук - [ 2018.05.21 10:52 ]
    Ідилія
    Ось мої веселі чорнобривці
    У садочку, де знайшлася я.
    Зріють огірочки у теплиці.
    Кожному вигадую ім’я.

    Це ось - маціпунє як дитина.
    Лежні полягали у траву.
    А найперший – може, і єдиний.
    Ігорочок – так його назву.

    Хай міцніє гудиння-пагіння.
    Я стебельце кожне оброблю.
    Перший виростає на насіння,
    ну а інші росами поллю.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  6. Ірина Вовк - [ 2018.04.18 12:41 ]
    "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)
    Я... гілочка-гагілочка
    над пупляшком дитини...
    Я – пісенька... Я – писанка,
    колисонька Вкраїни.
    Я визрію, я вимрію –
    і дам життя росточку.
    Я стільки зим у вирію
    лежала в сповиточку.
    Я вітречком овіяна,
    я дощиком омита,
    я зернятком засіяна
    і в грудочку завита.
    Я луч – від сонця спілого,
    від кригоньки – скресання...
    Бо я – від світу білого
    і з Божого писання.
    Як визрію, як вимрію
    на себе шлюбні шати,
    я вилечу із вирію
    вам ве́сну приношати.
    Курли, курли, веселики,
    летіте, чорногузі –
    на бджілоньки, на джмелики,
    на дітки голопузі!
    Гей, Леле, Леле, Лелечко...
    Ясна пора лелеча!
    На цвітень, на веселлячко –
    рости собі, малеча!
    Аби тобі з роси-з води,
    аби тобі – не мілко...
    А ти мене в танок веди
    та й виведи... ягілку...
    Ягілочка-гагілочка –
    на гори і долини!
    Я пісенька... Я писанка...
    Колисонька Вкраїни...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  7. Юрій Кисельов - [ 2018.03.20 00:16 ]
    Бегемоти
    Два маленькі бегемоти
    Пили чай із бергамотом.
    Пресмачний у них напій –
    Є й ромашка, й звіробій!

    Прилетіла сіра муха,
    Одного з них – кусь! – за вухо,
    Іншого – цап-цап! – за ніс!!!
    Що було тут – море сліз...

    Швидко упіймала муху
    У стрибку прудка ропуха,
    І не плаче вже ніхто –
    П’ють і грають у лото.

    Рятівницю бегемоти
    Теж чайком із бергамотом
    Пригостили, ще й пиріг
    Рівно різали на всіх.


    2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (11)


  8. Світлана Луцкова - [ 2018.03.05 22:53 ]
    Шепеляйчик


    Зайченя читає книжку
    Про кицюню й сіру мишку:

    "Сурхотіла в нірці миска,
    Налякала миску кіска..."

    -Зачекай, - сміється Віта, -
    Бо не можу зрозуміти:

    Що, скажи, русявій кісці
    Знадобилося у мисці?

    - І чого злякалась миска? -
    Дивувалася Лариска.

    - Ох-ох-ох, - зайча зітхає, -
    Сепеляю, - шепеляє ...

    Намагається малюк
    Вимовляти прикрий звук:

    - С-с-сапка, с-с-суба, с-с-пак, гуш-ш-шак!
    Знову щось пішло не так...

    Вчать зайчатко дружні діти
    І писати, й говорити:

    - Леся кіСку заплітає,
    МиШка кіШку обминає,

    А у миСку Васі й Саші
    Насипає мама каШі .

    Зайченятко мовить Васі:
    - І мені насипте касі... :)



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.28 00:31 ]
    Песик Обісцюшко (казочка)
    Послухайте-но, діточки, на вушко,
    Новісінькую казочку оту.
    Жив-був на сайті песик Обісцюшко,
    Що ненавидів люто чистоту.

    Він авторів усіх тут оббігає,
    Немов запограмований у грі.
    На кожного він лапку підіймає,
    Так територію свою ж бо намічає,
    Лиша сечею він коментарі.

    "Улюбленцям"-лелекам лишить знаки
    Уваги найніжнішої таки,
    На пам"ять їм дарує залюбки -
    Як ордени, кавалки добрі каки.

    Все нюхають ці автори сердешні,
    Та стало вже і їм не все одно:
    Колись тут пахли вірші, як черешні...
    Тепер куди не стань - сеча й лайно.

    Як на "ПМ" заходимо щоразу,
    Вдихаємо цих "пахощів" букет.
    Поети ходять вже у протигазах!!!
    Ну де це, люди, видано таке?

    Хіба усіх вас жах не полишає,
    Хіба не нудить від таких чудес?
    Вже мантію учителя вдягає
    На себе засмердючений цей пес!

    На ноги лізе людям, як на сучку,
    Собачий бомж, ти все йому дозволь?!
    Він скоро всіх нас доведе до ручки -
    Огидне гавкало, смердючий троль.

    Шепнім адміністратору на вушко,
    Ой, діточки, ідею цю просту -
    Женіть із сайту цього Обісцюшка,
    Як любите хоч трохи чистоту!

    28.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  10. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  11. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 10:02 ]
    "Звідки ймення Устя, Устя-Златоустя"
    "ЗВІДКИ ЙМЕННЯ УСТЯ, УСТЯ-ЗЛАТОУСТЯ"


    А я слово "Устя"
    завивала в хустя.
    Устя -- у хустині,
    в вишитій свитині:

    -- А я собі Устя,
    Устя - Златоустя!
    Рученькі біленькі,
    устонька пухкенькі.
    З Божого облатка,
    з чистого із златка ...

    От така я Устя,
    Устя - Златоустя!
    Медом розтечуся,
    Богу помолюся --
    злотими устами,
    гожими літами ...

    ... Гомоніть струмочки:
    гарне ймення в дочки!
    Задзвоніть дзвіночки,
    гарне ймення в дочки!
    На яри й лісочки,
    за тини й тиночки:
    що за гарне ймення
    у моєї дочки!

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2003)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  12. Валерія Скайлайн - [ 2018.02.08 09:42 ]
    Дитина космосу
    Я, мабуть, дитина космосу.
    Планетами покинута
    Посеред часу й простору.
    Забута і зірками... Або ні?
    Можливо, метеори –
    То мої брати?

    Серед людей я не належу,
    Хоч маю батька, маю неньку.
    Мене до неба сильно тягне!
    Взлетіла б може – крил не маю.

    Живу життя... чи проживаю?
    Все ставлю цілі – досягаю.
    Але втрачаю цінні миті...
    А хочу в космос,
    Космос – вічність.

    Там всім керує Батько Всесвіт
    Немає горя – є стабільність.
    Немає змін, немає зла,
    Панують спокій й простота.

    Можливо, я - дитина космосу
    На Землю із метою послана.
    А може, фантазерка, і тоді...
    Я мить лише
    У вічності подій.

    08.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  13. України Сокор - [ 2018.02.03 22:01 ]
    Зародження

    Від Божого слова ,
    Є наша мова
    І наша земна любов.
    З батьківської волі, -
    Я в маминім лоні,
    Дорогу життя я знайшов.
    Я плаваю долі
    У маминому лоні,
    Відчувши божественний світ.
    Мамині звуки -
    Радість, розлуки,
    Майбутній я батьківський рід.
    Я мамине слово
    І мамина мова.
    Я мамина пісня і кров з молоком.
    Я мамина казка
    І мамина ласка.
    Я мамина ніжність, надія й любов.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. України Сокор - [ 2018.01.28 20:09 ]
    Кішка — Мурлика.

    У садочку під кущем,
    Кішка спала калачем.
    Сни, напевно, їй приснились,
    Чомусь вуса ворушились.

    Можливо спить, можливо слуха,
    Бо крутилось одне вухо.
    Ін-де око відкривала,-
    Це, так кішка спочивала.

    Та, десь, стайка горобців,
    Жбурнула шумно до кущів.
    Наперебій цвірінькотять,
    І мішають кішці спать.

    Кішка трошечки здригнулась,
    На шумну стайку оглянулась.
    І тихенько крадучись,
    По кущу полізла ввись.

    А горобці цвірінькотять,
    З гілки на гілку летять.
    І чубляться між собою,
    Ніхто не журиться бідою.

    Та, горобець один: - Чирикнув!
    Горобинний гам притихнув.
    І разом пурхнувши з кущів,
    Аж пух, на кішку полетів.

    Кішка, ніби-то, злякалась,
    Під кущ стрибнуа і облизалась.
    Це біда є невелика,
    Додому спать пішла Мурлика.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Валентина Валентина - [ 2018.01.27 19:08 ]
    Як вовк погостював
    Побитий Вовк прийшов до тями
    Сів на пеньок, розвів руками
    І сам до себе розмовляє:
    - Це що зі мною відбулося?
    Я що, ходив до когось в гості?
    І як потрапив я в село?
    Так, так.
    У мене ж є там друг Шарко.
    Було у когось там весілля
    А ми із ним під стіл залізли
    Хотіли смачно попоїсти.
    І де той кіт сусідський взявся?
    Його хтось пригостив ковбаской
    А він притяг її під стіл
    А я з Шарком теж там сидів
    Коли побачив мої очі,
    Злякався, наче кинувсь з кручі.
    І тут такеє почалося!
    Якби не гавкнув той Шарко,
    Якби кота не принесло того
    Звичайно й бійки не було!

    22.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Валентина Валентина - [ 2018.01.24 19:17 ]
    телеграма
    Пес Шарко і дядько Федір
    у село приїхали надвечір
    На порозі, біля хати
    Вже чекав їх котик Вася.
    Няв-няв-няв!
    Я без вас засумував
    та спасибі листоноші,
    що працює в нас на українській пошті
    Звістку вранці принесла:
    "Зустрічай, Василько,їду я"!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. України Сокор - [ 2018.01.21 08:18 ]
    Павучок.



    На зеленому лужку, там де квіточка росте,
    Павучок запавутився, заснував своє сільце.
    Плести різнії узори, - це є діло не просте
    І своє майстерське діло, - він скріпив усе в кільлце.
    Обдививсь чи все доладу, чи нічого не забув
    І мохнатий неборака, кожну ниточку смикнув.
    Покрутився на всі боки, ще й донизу зазирнув,
    Та втомившись від роботи, він під квіткою заснув.
    Та несплять всі очі зразу, він їх має може п'ять
    І чатують дні і ночі, щоб здобич не проспать.
    Якщо муха влипне в сітку, рватись буде і дзидщать
    В павутиння він миттєво буде муху загортать.
    Тож в житті у нас буває - хочеш злагоди, добра.
    Та щоб мати все одразу - це дорога не легка.
    І шукаєш шлях обходу - і розумієш, що — це гра.
    А зівнеш хоть краплю митті, влипнеш в сітку павука.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Сергій Булат - [ 2018.01.17 10:20 ]
    Тарасу
    Родився у бідній родині,
    Не знав ні букв, а ні письма.
    Бажання було, і при днині,
    Навчили люди і сума.

    Тоді тринадцятий минало,
    Він пас отару за селом.
    І враз так тихо, ясно стало,
    Що хоче стати поетом.

    Слова складалися до купи,
    Думки звивалися у вязь.
    Крізь роки несли мови звуки,
    Талант і доля узялась.

    Талант був в нього не єдиний,
    Художник також, хоч куди.
    Малюнками, той час не спинний,
    Листав хвилини від нуди.

    Любив він Неньку і Природу,
    Життя за них своє віддав!
    У кожнім творі їхнюю вроду
    То змалював, то оспівав.

    За думку, царську протилежність,
    В тюрму садили іроди.
    Не здав він принцип, й незалежність,
    Які б не були там суди.

    Роки прожив, як живуть люди.
    Але не згаяв, не змарнував -
    Думки ясні на всі усюди
    У віршах чітких написав.

    Шляхи становлення великі,
    Півсвіту він один пройшов,
    Щоб кожен з нас, в часи безликі,
    Натхнення й приклад віднайшов.
    (Січень 2018)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Вікторія Лимарівна - [ 2018.01.13 19:25 ]
    Старий Новий рік
    Щойно Новий рік зустріли,
    Вже "зістарився", прийдешний!
    Щось, мабуть, не зрозуміли,
    Та коли ж він встиг, сердешний?

    Тільки радісна малеча
    (Не боїться холоднечі)
    Мріє, буде посипати!
    І здоров’я всім бажати!

    Відкривайте двері, хутко!
    Сиплеться зерно навколо!
    Жити будете без смутку!
    А віддячити готові?!

    Жарти,вірші гарні линуть!
    Рік СТАРИЙ НОВИЙ крокує!
    Біль, нещастя й горе гинуть!
    Хай на зле не провокує,
    Щастя, радість, мир дарує!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Шоха - [ 2018.01.07 17:01 ]
    Невидумана казка
    Усе ще обираємо дорогу,
    якою чумакуємо до зір.
    Але усі ми ідемо не в ногу.
    Іде у ногу лише командир.

    Йому усе невидиме відоме.
    Історія доказує таке,
    що хай у нього і не всі удома,
    а виведе на тлусте і м’яке.

    Крокує піонерія Союзу.
    Намилює на шию мотузок.
    У діда й баби опадає пузо.
    До лісу утікає колобок.

    – І як воно ся отаке-о стало? –
    випитує у Чахлика Яга, –
    ані яйця немає, ані сала
    і на базарі – кістяна нога.

    А я, таки, що не кажи, а пані!
    Тоді Кощій і каже їй на це:
    – усе моє на острові Буяні –
    і зая, й сойка, і яйце-райце...

    Але мовчить, яка йому морока
    що на Буяні крадене ще є
    і сховане далеко – не своє...
    Яка то серцю невимовна мука!
    Вже й тятива натягнута на лука,
    і самопал осічки не дає.
    І зая перекинеться на сойку,
    а та знесе яйце, а в ньому голку,
    яка і невмирущого уб'є.

                                          07.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Вовк - [ 2018.01.07 10:10 ]
    "Поколядь для маленького вертепчика" (вертепні віншування)
    Віншує АНГЕЛИК*:

    Я маленьке Янголятко –
    Маю Зірку і Крильцятка…
    Чи щасливі тут малятка,
    що ростуть, як янголятка!

    Порадійте разом з нами –
    вже Ісусик біля мами
    простягає рученята…
    Дай вам, Боже, гарні свята!

    Віншує ПАСТУШЕЧКА:

    Я маленька Пастушечка,
    В мене хлібця цілушечка.
    Я собі не гордую,
    лем овець нагодую.

    А овечка: «бир» та «бир» --
    пошли, Боже, хліб та сир,
    щоб в коморі і на дворі…

    Будьте з празничком здорові!


    Віншує КОЛЯДНИЧКА:

    А я дівчинка – Устинка,
    колядничка – веселинка,
    б’ю у хаті Вам чолом,
    Вас вітаю із Різдвом!

    Віншує КОЗА:

    А я кізонька вперта –
    кожушина затерта,
    вам товчуся в комірку –
    нате зернятка мірку,
    аби малисьте в хаті
    паляниці багаті…
    На столи, на дубові –
    Будьте ситі й здорові!

    Віншує ЧОРТИК АНТИПКО:

    Я Антипко, я нечем,
    вас вітаю рогачем!
    А, чень, ви – нечемні діти –
    в пеклі будете горіти…
    Так Ангелик в царстві Божім
    повелів колись згори:
    ти, Антипко, дбай, небоже –
    все,що гоже, Бог примноже,
    що негоже – Чорт бери!

    Віншує ЖИДІВОЧКА:

    А я собі жидівочка,
    як солодка медівочка…
    А ви, люде, пильнуйте,
    щедро гроші марнуйте:
    на печені та ковбаси,
    на заморські ананаси,
    на вареники,галушки,
    макаґіґі і пампушки –
    а як станете при тілі,
    хай щастить при кожнім ділі!

    Христос ся рождає – ай вай,вай,ває…

    Віншує ЦИГАНСЬКА ПАРА:

    Циган, циган, циганіца,
    добра з медом паляніца!
    Добре жити-поживати,
    золотії гори мати:
    у пивничках – щоби лилось,
    у комірцях – щоб копилось,
    а у хаті, день по святі,
    станьте щедрі і багаті,
    не журливі, не злобливі –
    а веселі, а красиві!

    Гоп, каблуки-черевики…
    Гоп, цицики-вициндрики!


    Віншує ВЕРТЕПНИЙ ХОР:

    Ми з колядою під ваші стріхи
    несемо звістку щастя і втіхи.
    Діва-Невіста в яслах на сіні
    люлю вмостила Божій Дитині.
    Пастир убогий горне ягнятко –
    люляй та й люляй Боже Дитятко.
    Ангел небесний в дудочку грає –
    на Україні Христос ся рождає!


    (З дитячої книжечки "Старі слова різдвяного вертепу"._ Львів:Сполом,2013,2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  22. Ірина Вовк - [ 2018.01.07 10:32 ]
    "Старі слова різдвяного вертепу" (текст вертепного дійства)
    (за Семеном Дійовичем та іншими галицькими пастирками).

    І ПАСТУХ: Добрий вечір вашій хаті,
    ми прийшли вам розказати
    про чудесную новину...

    ІІ ПАСТУХ: ...про небесную дитину.

    ІІІ ПАСТУХ: Розкажіть,як ви там були,
    що ви бачили,що чули?

    І ПАСТУХ: Ми вночі при стаді спали
    і не чули і не знали,
    що коїться в небесах
    і в тих земних сторонах.

    ІІ ПАСТУХ: Аж тут нагло серед ночі
    протираєм сонні очі
    і чуємо -- хтось співає,
    а на сході -- зірка сяє.

    ІІІ ПАСТУХ: Ми почули спів ангелів,
    спів великий,спів веселий,
    що в вертепі у яскині
    Божий Син родився нині.

    І ПАСТУХ: І всміхнулась Божа Мати
    повна ласки й благодати.

    ІІ ПАСТУХ: Було там і три царі,
    ген зі Сходу владарі,
    поклонилися дитяті...

    ТРИ ЦАРІ: Ми прийшли вам розказати,
    (хором) що в вертепі у яскині
    Божий Син родився нині!

    ІІІ ПАСТУХ: Ото я вже в тій хвилині,
    йду з дарунком до яскині,
    та й усіх буду скликати,
    щоб Богові поклін дати.

    ТРИ ПАСТУХИ: Хто вклонитись хоче Богу,
    (хором) хай збирається в дорогу,
    чи то студень, чи зима,
    перешкоди нам нема.

    ЖИД: Що я бачу, що я чую
    щоб у ніч таку страшную
    в такий студень мандрувати,
    напасти собі шукати.
    Чи не краще в хаті сісти,
    та й усеньки гарно з’їсти,
    те, що Мошко вам приніс,
    і поставив перед ніс.

    І ПАСТУХ: О ні, Мошку, так не буде!
    Не такі вже нині люди,
    щоб із Мошком гендель мати,
    а про Бога забувати.

    ІІ ПАСТУХ: Хто на добре вже рішився,
    той із Мошком розлучився.

    ІІІ ПАСТУХ: Хто вклонитись хоче Богу,
    хай збирається в дорогу.

    ЖИД: Ах, такі ви, ну-ну-ну,
    Зараз Ірода гукну.
    (гукає Ірода).

    ІРОД: А…ви тут мені сховались,
    Що йому там поклонялись,
    Добре,що я тут вас маю,
    Зараз смертю покараю.

    Гей ви, вої , всіх зв’язати,
    у в’язницю заховати.

    (ВОЇ схиляються перед ІРОДОМ).

    ВЕСЬ ВЕРТЕПНИЙ НАРІД:

    Боже,Боже,поможи,
    свого лицаря зішли!

    АНГЕЛ: Тут я сповню волю Божу
    І покривдженим поможу.
    ГЕТЬ від них!Це божа справа…

    (до Ірода) Ти на них не маєш права!

    (Проганяє з хати ІРОДА,ВОЇВ та ЖИДА).

    ВСІ ПАСТУХИ: Слава Богу, слава Богу,
    Можемо іти в дорогу.

    АНГЕЛ: Можете іти свобідно,
    І служити Богу гідно.

    І ПАСТУХ: Господарі, прощавайте,
    В гаразді ви проживайте.
    Хай минає вас те лихо,
    А біда сидить вже тихо.

    ІІ ПАСТУХ: Щоб журби ви вже не мали,
    І нестатків не зазнали.
    Щоб у всьому вам щастило,
    Щоб вам жити було мило.

    ІІІ ПАСТУХ: Всім дорослим і маленьким
    Зичу бути здоровеньким,
    На потіху всій родині –
    І на славу УКРАЇНІ!

    АНГЕЛ: Прощавайте! Мир цій хаті,
    Будьте щасні і багаті.
    Майте д о л ю добру, гожу,
    Тільки вірте в ласку Божу.
    Ласка Божа вас спасе,
    Край і нарід піднесе.

    ВЕСЬ ВЕРТЕПНИЙ НАРІД:

    «СЛАВА БОГУ» --заспіваймо,
    У дорогу вирушаймо…
    Честь сину Божому,
    яко пану нашому,
    поклін віддаймо.

    (У хаті всі колядують «БОГ ПРЕДВІЧНИЙ»).

    З дитячої книжечки "Старі слова різдвяного вертепу".-Львів:Сполом,2013,2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  23. Лариса Пугачук - [ 2018.01.05 22:15 ]
    Муррр…ррр
    чеберик-чеберик
    беркиць
    киць-киць
    дай же себе спіймати
    теплу таку й пухнату
    в темних твоїх зіницях
    світиться щось кирпате
    з бантиками у кісках
    а заспівай-но пісню
    мурмурмурмуркошлату
    мурмурмурмурбешкетну
    а як підставиш вушко
    то поділюсь секретом
    я вже ходити вмію
    тільки на ручках в тата
    добре так засинати
    ти не кажи нікому
    нумо ходім додому
    чеберик-чеберик
    беркиць
    кицю моя
    ой киць

    05.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  24. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:37 ]
    "Новий рік" (дитяча пісня)
    Новий рік, Новий рік –
    Добрий він чоловік:
    - Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
    Я ваш друг! Я ваш друг!

    Гості йдуть, щось несуть,
    Їм пиріг подадуть!
    Вилочки́ – на бочки́!
    А пиріг – у ручки...

    А по тім, а по тім
    Танцювати ходім.
    Стук-каблук! Стук-каблук!
    От так рух! От так рух!

    З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес, 2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  25. України Сокор - [ 2017.12.30 23:32 ]
    Горобці.
    Там в кущах щось метушилось.
    Горобці гуртом там бились.
    Пил і пух з кущів летіло.
    Все в кущах цвірінькотіло.
    Горобець один із верху,
    Впав під кущ і лапки зверху.
    Там лежав він на спині.
    Чи ворушиться? Аж ні.
    Ніби крикнув хтось: - Атас!
    Горобці замовкли враз.
    Галас, щебет припинився.
    Горобець один розбився.
    Як пташки змогли додуть,
    Що лежачого не б'ють.
    Тож, ніхто не став чекать,
    Горобці мерщій втікать.
    А лежачий оглянувся.
    Встав на лапки й стрепетнувся.
    Як нічого й не було,
    Полетів в своє кубло.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  27. Ірина Вовк - [ 2017.12.20 00:56 ]
    "Ой хто-хто Миколая любить..." (сценарій)
    АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
    ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!

    АНГЕЛ: Де з молока тече дорога,
    де безліч зір, де царство Бога,
    я звідти йду і вість веселу
    несу у вашу я оселю.
    Ще хвилька, діти, і між вами
    тут стане Миколай святий.
    Він з щирим серцем і дарами
    опиниться в оселі цій.

    ЧОРТИК /вбігає/: Привіт, дзєнь добри, ґутен таґ!
    Вітаю вас на різний смак.
    Мене звуть Чортиком Антипком,
    Антихристом, Нечистим, Дітьком.
    До вас примчав аж із пекла:
    у вас - зима, в нас - хата тепла,
    у вас мороз за хвіст щипає
    і снігу в очі насипає,
    не дивиться що я тут гість,
    морозить, студить, як на злість.

    ...І голод дав копитам раду:
    я з'їв цукерки й мармуляду,
    горішки, груші і цитрини,
    смачненькі ябка, мандарини -
    і залишились тільки нові
    для діток прутики вербові.

    /показує дітям "різочки"/

    Кожен з прутиків придасться
    тим лінивцям, що не вчаться.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    лінюхів у нас нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: Хай ці прутики придбає,
    хто непослух в серці має!

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    неслухняних тут нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: До цих прутиків охочий,
    хто від всіх ховає очі.
    На словах він дуже чемний,
    а на ділі - неприємний.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    брехунів у нас нема.

    ДІТИ: Геть, Антипко!

    /Антипко ховається, але ще не втікає/.

    АНГЕЛ: Ви молитву пригадайте,
    на Антипка не зважайте.

    /нагадує: "Ангеле-хоронителю мій..."/

    ДІТИ /хором/: "Ангеле-хоронителю мій,
    завжди біля мене стій:
    рано, вечір, вдень, вночі
    будь мені до помочі!"

    /Антипко лякається молитви і втікає/.

    СВЯТИЙ МИКОЛАЙ входить втомлений.

    СВ.МИКОЛАЙ: Добрий вечір вам, громадо!
    Насилу добрався.
    Поспішав до вас я радо
    в путі підтоптався.
    Присяду я, відпочину,
    бо ноги не носять,
    сили мої старечії
    відпочинку просять.

    /сідає/

    Нині свято в вашім домі -
    і я вас вітаю -
    гаразду, здоров'я, долі
    щиро вам бажаю.
    Вчіться, дітки! Без науки
    і сонце не світить!
    А ліниві і неуки -
    то убогі діти.
    В праці, дітки, хто як може
    най батькам поможе,
    щоби тішилися вами
    і татко, і мама.

    ...А тепер біжіть скоренько
    до мене, маленькі,
    мій міх розглядати -
    дарунки приймати.

    ...А Ангелик чемно буде мені помагати.

    /Діточки отримують дарунки під благословення СВ.МИКОЛАЯ, в подяку вони співають, танцюють, розказують улюблені вірші/

    СВ. МИКОЛАЙ: Вітаю вас, милі люди,
    при вашій родині,
    нехай добро з вами буде -
    будьмо все єдині!

    АНГЕЛ: Нехай смуток ваш і горе
    спливуть за водою,
    хай їх втопить синє море
    з слізьми і бідою.

    СВ. МИКОЛАЙ: Мир несу я вам в оселі -
    щирість, правду, згоду,
    щоб завжди були веселі
    діти в вашім роду.

    АНГЕЛ: Щоб серцями не черствіли,
    не були байдужі,
    щоб ви інших розуміли
    в голоді і в стужі.

    СВ. МИКОЛАЙ: Щоб ви вміли любуватись
    з краси світу цього,
    щоб зуміли відцуратись
    усього лихого.

    АНГЕЛ: Щоби кривда в домі вашім
    і не ночувала,
    щоби правда в серці вашім
    повік панувала.

    Прощавайте, добрі люди!

    СВ. МИКОЛАЙ: Прощавайте діти!

    АНГЕЛ вкупі зі
    СВ.МИКОЛАЄМ: Мир хай завжди з вами буде
    й щастя розмаїте!


    /Відходять. Діточки радо ласують миколаївськими смаколиками - медівниками, пампухами, макаґіґами, водять таночки, співають... Свято триває/


    /з українських літературних джерел 30-40-их років/

    З ігрової практики театру "МЕТА" /Львів/.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  28. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.12 18:39 ]
    Новорічне
    Як Новий рік святкує нічка?
    Глядить прямісінько у річку.
    Смереки, сосни і ялини
    Навколо річки-скатертини.
    Їх гілки-рученькі яскріють -
    Про чудо Новорічне мріють.
    А в небі Місячний ясир
    Зіркам наказує:" Мерщій!"
    І вітер рученьки хитає:
    На гілку зіронька сідає.

    У Новорічну дивоніч
    Вже й сон покинув теплу піч,
    І видноколо дивувалось
    Як сосни в зорі повбирались!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  29. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.12 01:28 ]
    Неллі
    Хотілось спитати в Сергійка і Насті,
    А де ж забарилася квіточка щастя?
    Нарешті,з′явилася, дівчинка Неллі!
    Мовчить вона щось, але очі веселі!

    З тобою будемо ми гратися разом,
    В крамниці все скупимо ми раз за разом!
    Дівчатко це зробить мені макіяж,
    А потім,мабуть,буде ще і масаж!
    Фарбовані очі та нігті, вуста,
    Для НЕЛЛІ то радість та й втіха проста!

    Ось яка стала - "модерна" бабуся,
    Від рученяток її - посміхнуся!
    Та все в них виходить,бо жваві, швидкі,
    Всі рухи приткі,як пір′їнки, легкі!

    У нашому домі є квіточка щастя!
    Що скажуть про неї, Сергійко та Настя?
    Гарненька,кумедна ця дівчинка Неллі!
    Грайливо вмить стало у нашій оселі!

    23.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  30. Світлана Луцкова - [ 2017.10.02 20:22 ]
    Пе-ре-ко-ти-осінь

    Наступила пе-ре-ко-ти-осінь -
    Вже не літо, ще не холоди.
    ...Баба Ганна птиці сипле просо:
    - Ціпу-ціпу, а біжіть сюди!..

    Доцвіло пополудні край хати
    Сонце поміж соняхів руде.
    Погубила грушечка чубата
    Зозулясте листя де-не-де.

    Наче півень, кетяг на калині, -
    Гребінець заломлений набік:
    "Хто сказав, що дні надходять зимні?
    Хто боїться стужі? Ку-ку-рік!"

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  31. Ірина Вовк - [ 2017.09.27 08:55 ]
    "Про тітку Осінь" (дитяче)
    Яснолиця тітка Осінь
    Дітям кошики розносить:
    Тим, хто помагає мамі,
    Сипле яблука рум’яні.
    Тим, хто дуже любить тата,
    Принесе грушок багато.
    І опеньки, і лисички –
    Тим, у кого є сестрички,
    В кого ж братики молодші –
    Тому ягід найсолодших.
    От така то тітка Осінь.
    Натрудила ногі босі,
    Щоб тепер малій дитинці
    Дарувати по гостинцю.

    (З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.09.22 22:19 ]
    Те Ка
    Одного разу
                   руський цар Хайло
    одразу
                   опинився аж у пеклі.
    Йому і цього разу
                                  повезло.
    Ані Яги у пеклі не було,
    ані його євро-цариці Меркель.

    У казані із назвою: ЦеКа –
    пили і їли кендюхи Союзу
    …і Карла.
                   Наче – сауна така.
    І ярличок
                 у кожного
                                на пузі
    із абревіатурою:
                                Те Ка.

    Не тільки Бозя шельму позначає.
    Таке Те Ка хотілося й собі.
    У фана клептоманії буває,
    що й етикетка – масло по губі.
    Але питає,
                                  – що це означає?

    – Оцей – творець комуни,
                                цей – тиран,
    а інший –
                   теоретик комунізму.
    – Е-е-е..., Е-е-е...,
                   – сказав задумливо Вован.
    Кому як не йому –
                              у цей казан
    утопії і пійла кабалізму?

    Тай уявляє, ніби на коні
    очолює усе союзне військо.
    І каже, – то чіпляйте і мені
    Те Ка!
                І чує,
                              – а чому б і ні?
    – А хто я буду?
               – Таракан!!!
                           Кремлівський!!!

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  33. Сергій Булат - [ 2017.09.17 23:45 ]
    Осінь
    В зіниці літа входить осінь
    Така прожовкла й зовсім золота
    Пшеницю пестить сонця промінь
    Тихенько вітру шелест лоскота.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Бойко - [ 2017.09.13 00:56 ]
    Заячий скік
    Невеличка електричка
    Повна вщерть, як рукавичка.
    З дач-городів на базар
    Їде-квапиться товар.

    Тут пикаті баклажани
    В фіолетових жупанах,
    І веселі огірочки
    В зеленесеньких сорочках.

    Круглолиці картоплини,
    І усміхнені морквини,
    Пустотливі бурячки
    І огрядні кабачки.

    По вагону, наче туз,
    Йде кондуктор, пан Гарбуз:

    – «Громадяни баклажани
    І панове кабачки,
    Не шуміть, немов цигани,
    І показуйте квитки.

    Хто не сплачує проїзду,
    Той вже далі не поїде.
    В нас зайці поза законом –
    Їм не місце у вагоні!»

    Як зайці оте почули,
    Із вагона дременули,
    Через вікна пострибали –
    Хто на рейки, хто на шпали.

    Потовклись дурні зайчиська,
    Пішки йшли, хоча й неблизько.
    Тож дотримуйтесь порядку,
    Будьте чемними, зайчатка.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (5)


  35. Ірина Вовк - [ 2017.09.11 10:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіли русам їх пращури"
    Дощечка 7Ж
    Течуть ріки великі на Русі,
    і многі води їх журчать, співають стародавнє.
    Про тії боляри, якії не боялися… і літа многії
    боролися о вольність руську.

    Ті то славні нічого не берегли, ані життя свого,
    – тако ріки о них берегинять. І вітри буйні
    гасають над ними, плачуть восени,
    а в зимі студеній гурлихають по них.
    І голублять дівоньки і ті це говорять,
    як погибли тії у славі, а не оставили
    землі своєї ворогам.
    Ніби є ми, синове, також потомки
    і не лишимо ми також землі нашої…

    Дощечка 8
    «Боронись, земле руська, і борони сама себе,
    а щоб інші не були на твоїх крячах,
    а тобто ворогам не далася охомитана
    і до воза прив’язана, аби тягла той,
    куди хотять чужії влади,
    а нібито ти хочеш іти сама».

    Дощечка 7А
    «Єсьми многі, а вороги не суть такі многі,
    як ми єсьми, русичі, а ворогів не стільки, як у нас.
    А де впала кров наша, там є земля наша,
    і це вороги знають, і це на нас стараються,
    і ці старання їхні марні будуть,
    як вони були і в старі часи отців наших.

    Дощечка 2А
    «…А богів купальте і Дажба шануйте,
    бо оце ж бо ми є русини, Дажбові внуки…»

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    болярин – боярин
    берегинити – бити в береги, плескати на береги;
    гурлихати – воркувати по-голубиному;
    крячі – шия або ж плечі, рамена;
    охомитати – накинути «хомут» на шию;
    хомут – петля для запрягання коней;
    лик – обличчя, образ;
    лики – крики радості, веселощів;
    многоликий – різнобарвний, або ж шумний, галасливий;
    обоз – багато возів, таке собі «містечко на колесах», де ховають зброю, одяг і харчі під час облоги і військового походу.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Русі течуть ріки великі,
    в ріках води журчать многоликі.
    Ріки «многая літа» співають,
    а роки все течуть, все минають.
    Отчі лики в синах не загинуть, –
    тако ріки о них берегинять,
    а вітри буйно віють над ними,
    плачуть в осінь, гурлихають в зими.
    І голублять голубки – дівчата
    тих, що в ноги не вміли крячати,
    ще й тягти на крячах своїх воза
    в хомутах до чужого обозу.
    Єсьми руси і суть такі многі,
    що нікому не падали в ноги,
    а де падали в битві суровій
    там земля наша кровна від крові.
    Бережіть свої руки від крові!
    Будьте, внуки, живі і здорові!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі). Рік написання - 1990.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  36. Ольга Паучек - [ 2017.09.11 07:21 ]
    ***
    Бринить Комарик біля вух -
    Щось хоче розказати.
    Та нецікаво то мені,
    Бо дуже хочу спати.

    Можливо, казочка його
    Мені й корисна буде.
    Та як почути, як почуть?
    Допоможіть! О люди,

    Ви вже дорослі й мудрі всі,
    Навчіть: чи зрозуміти,
    А чи комашку цю дзвінку
    Під ранок хоч зловити,

    Щоби ще сон сякий-такий
    Наснився до світання,
    Бо ніч пропала, не вернуть...
    О, знову це дзижчання.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:55 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіла русам хоронителька небесних лук - Марморея"
    Дощечка 3
    «Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я,
    рід за рід, і бийтеся за себе на землі нашій,
    яка належить нам і ніколи іншим…»

    «… Се ж бо ми є русичі, славці богів наших.
    Співи наші і танці, ігрища і видовища
    на славу їх. Се ж бо сідаємо на землю
    і беремо пучку землі до рани своєї
    і товчем до неї, аби по смерті міг стати
    перед Марморею і щоб сказала:

    «Не маю винити того, який є повен землі
    і не можу його відділити од неї».

    І боги, будучі там, доречуть від себе:

    «Єси русич і пребудеш ним, бо взяв єси
    землі до рани своєї і приніс її до Нав’я.»

    Дощечка 7Е
    Той бо ніхто інший, тільки рус гордий:
    ані грек, ані варяг, тільки славен роду славного,
    і той іде по співах Матиресвих до лук твоїх,
    Свароже великий.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Марморея – провісниця потойбічного життя, хоронителька лук Сварога, «мара» «морить» людей спекою, голодом, хворобою, війною.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Серед хмар на квітучій алеї
    охорона стоїть Мармореї.
    В охороні – квітуча алея,
    у короні – сама Марморея.
    А на тій на квітучій алеї
    мармуровий палац Мармореї.

    В тім палаці знайди Марморею
    і розмову веди перед нею.
    Стане так Марморея питати:
    хто єси, себто як тебе звати?
    Гордо стій на суді в Мармореї!
    І тоді ти почуєш від неї:

    «Хто шанує найменшого бога,
    пам’ятає про луки Сварога,
    хто тримається племені-роду,
    віри пращурів, пісні народу,
    хто бо рідною повен землею, –
    той бо є нерозлучен із нею.»

    В добру путь! На квітучу алею!
    Добрим будь, не забудь Марморею!


    (З "Дощечкової книги" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  38. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:48 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: чого б'є крилами птиця Матирсва"
    Дощечка 8
    Б’є крилами М а т и́ р с в а – с л а в а і каже
    нам до січі іти, і нам ні до пиру, ні до їжі.
    Маємо спати на сирій землі, а їсти траву зелену,
    доки не буде Русь вольна і сильна.

    Дощечка2А
    Бо ось п т и ц я – М а т и ́р с в а співає… і жде
    вона на часи з іншими, які повертають кола
    Сварожі до нас, і часи тії завше ідуть до нас.
    Говорить М а т и́ р с в а, що як будемо боронити
    землю нашу, удержимося на ній.
    І та все птиця говорить,
    як огонь жару поносячи до нас,
    і головою порушує, та то є гребінь її.

    Дощечка7Е …
    М а т и́ р с в а б’є крилами о боки свої з обох
    сторін, які вогненним сяють світлом до нас,
    всяке перо інше: червоне, синє, жовте і золоте,
    срібне і біле, і ті бо світять, як сонце сару́ме…

    Дощечка7Є
    …а та п т и ц я сонцем не єсть, а тая єсть од
    нього така стала бути.
    …красна п т и ц я несе пращурам нашим огонь
    до домів їх.Так слава наша потече
    до М а т и р е с л а в и і пребуде в ній
    до кінця кінців земських.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Кола Сваро́жі – оберти сонця, які свідчать про вічні і незмінні закони Всесвіту, закони життя і смерті.
    Сару́мий – палаючий, блискучий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Б’є крилом красна птиця Мати́рсва
    І про руське співа богатирство,
    Кличе пращурів наших на віче,
    Юних воїв вертає до січі.
    Стелить пір’ячком землю могильну
    За Русь вольну, і славну, і сильну.
    Сяють пера, як світло саруме,
    А Матирсва співає нам думи –
    про часи і про звичаї гожі,
    повертає нам кола Сварожі,
    славу русів несе поміж люди,
    а та слава вовіки пребуде.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  39. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:45 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки світять нам душі пращурів"
    Дощечка1
    … то душі пращурів наших дивляться на нас…
    …і ті світять зорями нам од І р у…

    Дощечка 11Б
    То бо єсть красен Ірій, а там Ра-ріка тече,
    яка одділяє свергу од яви…

    Дощечка 7Е
    Пригляньмося до Ірію нашого, а побачимо
    квіти красні, і дерева, і луки, і маємо в'яну
    в'янити од піль тих, житву трудити і яшень полоти,
    і просове збирати до закуть сварожих,
    то бо од богощенства іншого,
    бо земне було прахове, і болісне, і страдне.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Ра-ріка – сонячна ріка, ріка Сонця.
    Ірій, вирій,вирай, рай – край вічного літа, куди відлітають душі
    померлих.
    Сверга – небо, невидимий світ Нави бога Сварога.
    В’яну в’янити – сушити сіно.
    Житву трудити – жати жито.
    Яшень полоти – полоти ячмінь.
    Закуть, закуття – відгороджений кут, місце для зерна.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    О зоре ранкова, займи небокрай
    і нам розкажи про далекий вирай,
    про пташку маленьку,
    що в свиточці сірій
    на зиму завжди відлітає у вирій,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут скине пташина
    ту свиточку сіру,
    бо знає, вона прилетіла до І р у.

    Той Ірій далекий є квітами рясен,
    І кожен на Ірії весел і щасен,
    бо щастя велике
    тут житву трудити
    і яшень полоти, і в'яну в'янити,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут річка казкова розлилась не в міру,
    бо знає, вона повноводить до І р у.

    Тече Ра-ріка у спокої і мирі,
    напевно їй райськи пливеться на І р і,
    і пташка зимова
    у свиточці сірій,
    і зірка ранкова
    нас кличуть у вирій.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:59 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто числить дні наші"
    Дощечка 11Б
    …а Ч и с л о б о г числить дні наші
    і каже богові числа свої, бути дневі Сварожому,
    а чи бути ночі, і про всякого те.

    Ті бо єсть явські і єсть
    во дні божеськім, а в ночі ніякий не єсть,
    тільки бог Дід, Дуб, Сніп наш.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Дід – дух Предка, Праотця.
    Дуб – дух Лісу.
    Сніп – дух Поля.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    В Числобога є мета
    роки числити до ста.
    Треба взяти рахівничку,
    Числобогову сестричку,
    най вона лічить поможе:
    Числобоже, числи, боже!

    Математика проста –
    Вчися числити до ста.
    Для матусі і для тата,
    Куй, зозуленько, достату.
    І зозуленька поможе:
    Числобоже, числи, боже!

    То робота золота –
    роки числити до ста.
    День і ніч, як сон у руку.
    числи діду і онуку,
    числи лісу, числи полю,
    і пошли їм добру долю.

    Най нам Доленька поможе.
    Числобоже, числи, боже!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Вовк - [ 2017.09.08 18:46 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Чому в Триглава три голови"
    Дощечка 11А
    Се бо тайна велика єсть, бо ж С в а р о г –
    П е р у н єсть і С в і т о в и д.
    Тії два єсть удержувані у Сварозі
    і обидва б і л о б о г і ч о р н о б о г борються,
    їх С в а р о г держить, аби цьому світу
    не бути поверженому.

    Се бо, молячись, перше Т р и г л а в у
    поклонятися маємо і тому велику славу співаємо.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Білобог – бог світла, дня.
    Чорнобог—бог темряви, ночі.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Ми богам співаєм славу,
    поклоняємось Триглаву,
    а Триглав є наш Сварог,
    Чорнобог і Білобог.

    В день ясний і білий з виду
    поклонімось Світовиду.

    В нічку темну, чорноруну,
    поклонімося Перуну.

    Білобог і Чорнобог
    поділили світ на двох.
    Та обурився Сварог:
    я ж бо є верховний бог!

    І щоб поділити славу,
    поклонились ми Триглаву.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  42. Ірина Вовк - [ 2017.09.08 18:27 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:За що ми хвалимо Сварга"
    Дощечка 11А
    Хвалимо і С в а р г а , діда божого,
    бо ж той єсть роду божеського
    начальником і всякого роду джерело
    вічне, яке тече вліті од крині своєї
    і взимі ніколи не замерзає, і його
    воду живлячу п’ючи, живимося, доки
    не перестанемо, як усі до нього
    відійдемо до лук гойних райських.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Сварг,Сваро́г – бог Неба,сонячного вогню і місячного світла,
    бог невидимого світу Нави.
    Го́йний – багатий, щедрий.
    Кри́ня – криниця.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Солодка Молочна Дорога
    веде до дідуся Сварога.

    Бог неба і місяцебог,
    і божий прапрадід – Сварог.

    Де хата багата – не вбога,
    там хвалять дідуся Сварога,
    хоч грізний, та праведний бог
    всевладний дідусьо Сварог.

    Б'є сяйво від місяцерога –
    то день уродин у Сварога.

    Як місяць повненький, без рога –
    то настрій хороший в Сварога.

    Як темінь впаде, не дай бог,
    то гнівно свариться Сварог.

    Та гірше усіх засторог -
    огненно палючий Сварог.

    Пустеля пуста і розлога –
    то кара дідуся Сварога.

    Як будете чемні, онуки,
    Сварог поведе вас на луки...
    А луки ті гойні в Сварога,
    там навіть Молочна Дорога!

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  43. Ірина Вовк - [ 2017.09.07 09:31 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто нашу землю і звізди держить"
    Дощечка 11А
    І богу С в і т о в и д у славу речемо,
    сей бо став бог П р а в и і Я в и, і тому
    співаємо піснями, яко свят єсь…
    … і через нього бачимо світ видимий
    І Я в і бути, і той нас од Н а в и уберігає…
    … і тому хвалу співаємо, …бо ж той
    землю, сонце наше і звізди держить,
    і світ кріпить.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Світовид – бог осіннього рівнодення; бог видимого і невидимого світу, що бачить чотири сторони світу, яруси Неба, Землі і Підземелля, пори року, тому він Мудрий і Старий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Був світлий дід,
    він видів світ,
    його назвали Світовид.
    А скільки років
    мав той дід?
    Напевно, кілька тисяч літ!
    Той дід був дивний чоловік:
    північний бік – сніжком посік,
    південний бік – на сонці спік,
    а третій бік – на Сході зник,
    четвертий бік – на Захід втік…
    На цьому ми зупиним лік,
    Бо як то можна, щоби дід
    чотирибоко
    бачив
    світ.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  44. Ірина Вовк - [ 2017.09.07 09:35 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що то є Яве, Праве і Наве"
    Дощечка 11А
    ...живоття наше суть Я в а єсть текуща,
    а творена в П р а в і. П р а в е бо єсть
    невідомо уложене Дажбом…
    Се бо Дажбо створив нам П р а в е і Я в е ,
    яке єсть світ зорі, що нам сяє.
    І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
    аши тая удержана була.
    …Я в а коли одійде, смерть єсть.
    Н а в а бо єсть по смерті: до тої єсть Н а в а
    і по тій єсть Н а в а, а в П р а в і єсть Я в.

    Дощечка 7Е
    …а хто умре, до л у к і в Сварогових іде.
    І каже йому С в а р о г:
    «Іди, сину мій, до теї краси вічної
    і там узриш твоїх діда, і бабу, і тітку
    в радощах і веселіях тебе зрячих…
    Ти до їх прибув – возрадувалися о
    житті твоїм вічнім до кінця кінців».

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яве,Ява,Яв – видимий світ,у якому ми живемо.
    На́ве,Нава,Нав – невидимий світ, у якому живуть душі предків.́
    Пра́ве – правдиве, справжнє, все те, що з нами відбувається.
    А́ши – щоб.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Ти бачиш оком буйність трав?
    То, значить, око бачить Яв!
    Очко ліве, очко праве
    кольорово бачить Яве.
    Те,що Яве, завжди Праве,
    чи то ліве, чи то праве.

    Ти чуєш вушком шепіт трав?
    То, значить, вушко чує Яв!
    Вушко ліве, вушко праве
    галасливо чує Яве.
    Те, що Яве, завжди Праве,
    чи то ліве, чи то праве.

    Ти брав рукою стебла трав?
    То, значить, брав у руки Яв!
    Ручка ліва, чи то права
    доторкалася до Ява.
    Тільки ось у чому справа:
    брала Ява ручка права,
    ну, а ліва несміливо
    повернулася наліво.

    Ти відчуваєш запах трав?
    То, значить, носик чує Яв!
    І наліво, і направо
    квітнуть трави,
    пахнуть трави.
    Бачиш – трави,
    чуєш – трави,
    значить, ти в країні Я в и !

    Якщо ти Яви не впізнав,
    то значить ти в країні Н а в .

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  45. Ірина Вовк - [ 2017.09.06 09:17 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Як Яро ярину родив, Купалво у воді купав, а Лад давав любов і лад"
    Дощечка 7Г
    Прощайся, народе мій, з Ладом
    і творячи люби іди до стягів наших
    і захищай тоті од ворогів на Русі.

    Дощечка 8
    Єдність єсь… Я р о, К у п а л в а,
    Л а д і Дажбо.

    А коли ж К у п а л в а прийде у вінку,
    який возляже на голові його, зотканий
    з віток зелених, і квітів, і плодів, того
    часу маємо бути далеко по Непрі,
    о смерті нашій не мислячи, і життя наше
    на полі єсть красне.

    Дощечка 3А
    …Речемо, які то єсть ласкощі
    божеські до нас і одійдемо ко сну,
    день бо прийде і темнява розтане.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яро,Ярило – бог весняного сонця, родючості і плідності.
    Купалва,Купайло,Купала – бог літнього дощу,
    роси і води,бог жнив, він «купає» сонце
    у найдовший день року,
    день літнього сонцестояння 24 червня;
    він «омиває» богів, очищає людей,
    благословляє косовицю.
    Лад,Ладо – бог любові і злагоди. Лада – його дружина.
    Ладо та лада – коханий і кохана, наречені.
    Люби – любов.
    Непр – давня назва Дніпра.
    Темнява – темрява.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Івана на Купала
    красна зірка з неба впала,
    лада ладонька шукала:
    «Вийди, ладо, на Купала!».

    На Івана на Купала
    лада ладонька пізнала,
    Лада з ладом Лад ладнала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    божа крапля з неба впала.
    Гей. сльоза росою стала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    річка сонечко купала.
    Красне мила-омивала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    зірка місяця кохала,
    зірка серпика прохала
    на Івана на Купала:
    «Купайло,ану
    пожни ярину,
    косою майни
    і май до весни!».

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги"
    (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Вовк - [ 2017.09.06 09:24 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Про огнекудрого коваля Перуна і його прізвиська"
    Дощечка 12
    Коли сонце сяє, співаємо хвалу…
    огнищу П е р у н а, що є званий П о т я т и ч
    на вороги…

    Дощечка 5А
    «Це стріли і мечі маємо на вої тії і
    не смієте боятися їх, бо знищу їх до поду,
    і кмота їх буде змішана з землею, подібно,
    як земля на багнах. Звірями будуть вони,
    як поросята умазані гноєм, і смороди свої
    понесуть у сліди свої, і тому говорено
    буде про них – смердячі поросята і свині».
    Се сказавши, П е р у н ь к о кував мечі…

    Дощечка11Б
    Слава богу П е р у н у огнекудрому, який
    стріли кидає на ворогів…,тому що єсть
    той воїнам честь і суд, і яко з л а т о р у н,
    милостив, всеправеден єсть.

    Дощечка 11А
    І богу П е р у н е в і, громовержцю,
    богу війни і боротьби,
    … який нас веде стежкою
    правою до бою і до тризни великої
    по всіх павших, які ж ідуть у життя вічне
    по полку П е р у н а.

    Дощечка 8
    Грім громихає у сверзі синім і маємо
    летіти на ворогів, як ластівки швидкі,
    єдині і гримаві, і та бистрота єсть
    меча нового, руського.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Перун,Перунько – бог війни і боротьби,бог блискавки і грому.
    Вой – воїн.
    Под, до поду – до останнього, до дна.
    Кмота – слід.
    Руно – шерсть.
    Правий – правдивий.
    Сверг – небо.
    Тризна – поминання мертвих, поминки.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Огнекудрий златорун,
    громовержець наш Перун.
    Він у кузні уночі
    нам кує свої мечі.
    Ті мечі, як блискавиці
    шле Перунько з колісниці.
    Громихає громом сверг –
    русин ворога поверг.
    Нам летіти ластівками,
    брати верх над ворогами.
    Знай,тримає сила юна
    меч Перуна-златоруна.
    Наш Перуне, пособи
    воям нової доби,
    ти ж бо праведний і мудрий,
    Златоруне огнекудрий!

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990)




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  47. Ірина Вовк - [ 2017.09.05 11:22 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Яка Гора Красна?"
    Дощечка7А
    Ту бо діємо на спомин гори
    Карпатської. У той час іменувалися
    роди наші к а р п е н и, яке придбали ми,
    бувши в лісах: тим іменем звалось д е р е в о…

    … і старотцове всякого роду
    йдуть судити родичів біля Перуневих д е р е в.
    І також мають той день ігрища
    перед очима старших, і силу юну
    показують юнаші. Бігаючи прудко і танцюючі.

    … а тії юнашів водили до січі зу́рої.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Перуневе дерево, Красне дерево – дерево, обпалене блискавкою, вважалось міченим богом Перуном, а місце навколо нього – святим, Духовим.
    Красний ліс - ліс із Духовими (Красними) деревами.
    Юнаш – юнак.
    Січа – поле бою, там, де «січуть».
    Зу́рий -- чорний, кривавий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Котра Гора ясна,
    тота Гора Красна
    стоїть у Карпатах
    в Перуневих латах.

    Ті лати вогневі
    палають на древі --
    красніє вогнево
    Перуневе древо.

    І слава отцева
    вертає до древа,
    збирає на віче
    і кличе до січі.

    І сходяться юні
    до Гірки – красуні
    на ігри і танці,
    на красні рум’янці.

    «Гори, гори ясно,
    Буде Горі красно
    Стояти в Карпатах
    В Перуневих латах».

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги". Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  48. Ірина Вовк - [ 2017.09.05 11:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки свята ідуть до нас"
    Дощечка 3А
    …Отак маємо боронитися від ворогів,
    як ідуть з трьох кінців світу, звідки
    свята ідуть до нас.
    І ті свята – перше К о л я д ь, і друге Я р,
    і К р а с н а Г о р а, і О в с я н а Велика
    і Мала.

    Дощечка 7А
    Ми ж маємо польові жертви давати
    і од трудів наших – просо, молоко…
    тут ці тобо покропимо о К о л я д і
    ягнячім і о Р у с а л і я х, в день Я р і в,
    також і К р а с н а Г о р а.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Колядь,Коляда – свято народження новорічного сонця,
    місяця і зорі; свято зустрічі пращурів з родиною в день
    зимового сонцестояння – 25 грудня.
    Яр, Ярів день – свято весняного сонця Ярила; свято кохання і шлюбу; свято зустрічі весни першою борозною.
    Ярило – весняне сонце.
    Ярина – зерно весняного посіву.
    Овсяна Мала – урожай з ярини.
    Красна Гора – весняне свято першого грому, свято
    ратної доблесті наших пращурів.
    Русалії – свято літа: водяних, лісових та польових духів; свято зелені, квітів, співучих пташок,всілякої звірини, криниць та джерел з «живою» водою.
    Овсяна Велика -- свято осені; завершення обжинок.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    КОЛЯДА

    З неба,суші і води
    свята йдуть до нас сюди.
    Народила немовля
    взимку матінка – Земля,
    і зимою у віконце
    новорічне світить Сонце,
    Місяць світить і Звізда –
    Йде до хати К о л я д а.
    Зірко, зіронько – Колядко,
    засвітися Немовлятку.
    Місяченьку, ясний братку,
    засвітися Немовлятку.
    Ти, Земелько, грій зернятко,
    усміхнися Немовлятку.
    А в зернятку житній дух,
    а в куті спить сніп – Дідух,
    а в снопі у Дідуху
    спить Коза у кожуху,
    а в Козиній бороді
    буде тепло Коляді.

    ЯРІВ-ДЕНЬ

    Ой над лісом, ой над лугом
    Місяць оре Землю Плугом:
    губить Яр зимові сни,
    Яр вертає до весни.
    І пташиними ключами
    відчиня зелені брами,
    і щебече сто пісень
    для малечі Ярів день.
    Яре сонечко – Ярило
    Землю з зерням відігріло,
    і окрилене весною
    Землю вкрило борозною.

    Буде з тої борозни
    повна повня ярини.

    РУСАЛІЇ

    Ховає у річці ізмалку
    Водя́ник онуку Русалку,
    Водяник Русалку жаліє,
    як білу лелію леліє.

    У літні Русалчині ночі
    у річці Русалка хлюпоче:
    шукай тую воду –
    пізнай того броду,
    а броду не знаєш –
    минай тую воду…

    Русалко – сестричко,
    пильнуй нам водичку,
    даруй в нагороду
    здоров’я і вроду.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання- 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  49. Ірина Вовк - [ 2017.09.04 08:24 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Як Колендо розмальовував Яр"
    Дощечка 11Б
    …Сивий Яр…
    …Білояр…
    …Красич…
    …Ростич…
    …Зеленець…
    …Сінич…
    …Соломич…


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яр, Яровод – рік, пори року.
    Сивий Яр – «старий рік».
    Білояр – зима, «новий рік».
    Ростич, Красич – весна.
    Зеленець – літо.
    Сінич, Соломич – осінь.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Живописець і маляр
    раз пішов Колендо в Яр,
    взяв олію і папір
    і малює до сих пір.

    Не шкодує він кольору
    і малює в різну пору:
    осінь, літо чи зима
    перешкод йому нема.

    Хоч мінлива, та красива
    у Календи барва сива.
    Сивий Яр – старенький дід
    Сивим був і раптом зблід.

    То на діда налетіла
    легкокрила барва біла.
    Білояр у білім строю
    сніжно сяє білизною.

    А коли розтане сніг,
    Красич вийде на поріг.
    Хоч малий у нього ріст,
    та росте зерно і лист,–
    бродить Яром барва краса,
    барва краса, як прикраса.

    Ласа цвітом, ласа плодом
    барва йде за Яроводом.
    І Колендо, наш маляр,
    зеленить Зелéнцем Яр.

    Спіє плодом, квітне цвітом,
    Яр прощається із літом,
    По-осінньому гостинно
    сушить Сінич жовте сіно.
    Жовта барва на кінець.

    Вийшло гарно!
    Молодець!

    (З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2017.09.04 08:04 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Що дав Дажбо русам і як вони йому дякували"
    Дощечка 4А
    …їжу і питво за часів своїх до смерти…
    Ось їде зі силами многими Дажбо
    на поміч людям, і так страхів не майте,
    бо колись, як і тепер, за нас опікується
    той, що рядить, як хоче. І ось ждемо
    по всі дні на те, як маємо… К о л е н д о …

    Дощечка 11Б
    …Студець, Ледич, Лютець, Сніжич…
    …Травич, Стеблич, Листвич, Квітич…
    …Птичець, Пчолець, Звіринець, Рибич…
    …Доздець, Вітрич, Громич, Звіздич…
    …Липець, Березич…
    …Плодець, Ягодець, Грибич…
    …Житнець,Зернич, Просич, Овсянич…
    …Ключець, Озерець, Водич…

    Дощечка 5А
    …ми походимо від Дажба і стали славні,
    бо славимо богів наших…

    Дощечка 4Б
    …П’ємо суру питну на славу ту
    п’ятикратноденно, огниці запалюємо
    з дубів і також снопа втягаємо
    і речемо хвалу за них.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Дажбо, Даждьбог – бог новорічного сонця, щастя і достатку,
    «дай-бог» наших пращурів.
    Рядити – управляти, порядкувати.
    Колендо – календар.
    Огниця – вогонь, вогнище.
    Ректи – казати, говорити.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Жив безпечно, які слід,
    праотцевий руський рід,
    пильно слухався вимог,
    що рядив йому Дажбог.
    А Дажбог таке рядив,
    Серед добрих діл та див:
    радив русам всі роботи
    поробити до суботи,
    а на співи і дозвілля
    залишалася неділя.
    Так минали дні за днями
    у роботі за піснями.
    Так минали довгі зими,
    зимували руси з ними,
    а минала холоднеча –
    пісня линула лелеча,
    і малим лелечим кроком
    крокував і рік за роком.
    Серед добрих діл та див
    Даж Колендо урядив,
    І велів усім владар
    шанувати календар.

    «Календар-Колендо наш
    урядив рядитель наш,
    повелів велитель наш –
    Дажбо, Даж-бо, Даж».

    (З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   26