ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Рожко
2018.01.22 22:40
(R+h)-R =2Rh+h
(«пливи, рибо, пливи…»)
усміхнена риба пливе Сумською,
білява сукня – не встояти, впасти,
з калюжі місяць ерзац лускою
присвічує їй всі можливі пастки.
а пасток навколо – до біса й трішки,
бо ж – п’ятниця, вечір і трохи темно,

Ярослав Чорногуз
2018.01.22 22:04
Дорогі друзі! Все ближче і ближче до хвилюючої події мого життя - презентації книжки, про створення якої я мріяв усе своє свідоме творче життя - корони сонетів "Світло кохання", яка побачила світ у чудовому видавництві "Харків. Майдан" наприкінці мину

Олена Багрянцева
2018.01.22 20:22
Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна.
Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.
Можливо, ти сніг, що очікує хуги у хмарах.
Мене зачакловуєш приязно так і привітно.

Як тепло з тобою. Мов струм пробігає по шкірі.
Можливо, це ковдра пастел

Володимир Бойко
2018.01.22 14:09
Не омину безжального рядка,
Не омину манливої спокуси,
Яка б недоля не була гірка,
Та присуду її я не боюся.

Не попрошу подачки у життя,
Перед лайном не стану на коліна,
Не вичавлю із себе каяття

Олександр Сушко
2018.01.22 13:22
Агов, товариство шановне!
Бон джорно! Парнусем лехайм!
Сьогодні занадто моторний,
В фейсбучний летітиму рай.

Погризти іду графомана,
Відро поначісую бліх.
Вдоволені теща й кохана,

Олена Балера
2018.01.22 11:16
Я знаходжу отруйні думки на життєвій дорозі
І нікуди не можу подіти, з собою несу.
А хотілося подумки жити в осяйнім чертозі
І не сльози з очей витирати, а Божу росу.

У бездушному світі, здається, і серце – заноза.
Таємниця найбільша – це те, що за

Ночі В Вітер
2018.01.22 11:09
химера слів
залізне полотно
в сніги пішли
у тьмяне потойбіччя
життя стекло
отруєним вином
і ти ковтаєш
невмирущий відчай

Мирослав Артимович
2018.01.22 10:34
Буяє душа і злітає у вись,
Енергія крил дивовижно нестримна,
З любові до пісні почався колись
Хорально-ліричний політ журавлиний.
Мажорно улиті в мереживо літ
Акорди сердець невгамовних «журавок»
Роз’ятрюють душі, лишаючи слід
На небі пісень у мис

Тамара Ганенко
2018.01.22 08:39
Без тебе без тебе без тебе
Чому так написано білим
Заметано зорями небо
Загублено стежку жадану
Іду навпрошки заметіллю
В снігах порятунку шукаю
У затишку зимно і душно
Шукаю заблудле чи зникле

Ігор Шоха
2018.01.22 05:49
Якщо зоїли раді лайці*,
аби боялися паяци,
і не складуть собі ціни,
то це слони, які і в лавці –
елементарні брехуни.

Вони і білі, і пухнаті,
коли розпушують хвости

Сонце Місяць
2018.01.22 03:09
Ткають геть секунди, що склали нудний день
Кришиш кудись години, чи як повезе
Б’єшся крізь лід на ділянці отій у містечку
Чекаєш на щось чи когось, хто б наставив тебе

Втомлений від загоряння, дощ удома переждеш
Юності й життя ще повно, час нема по

Тата Рівна
2018.01.22 02:26
Коляд-коляд-колядниця,
Чому знов тобі не спиться?
Чому знов?
Віє виє хуртовина
Вітер б’ється, мов рибина,
Утікає час неспинний
Сторчголов.
Всі банальності та рими

Домінік Арфіст
2018.01.21 22:05
а смерть присяде скрєчку життя…
за руку візьме… поцілує в очі…
перелистає сни мої пророчі
і срця переслухає биття…
мене легкого понесе в санчатах
маленького у витертих штанчатах
у рукавицях з татусевих рук
у біле сяйво де нема розлук…

Ярослав Чорногуз
2018.01.21 21:59
Нарешті - холод справжньої зими,
Застигли хвильки снігу шовком білим.
І знову усміхаємося ми,
Здоров`я додає мороз і сили.

І вогнище неонове навкруг
Розсипалось жаринами-вогнями.
Туман затьмарив димом виднокруг

Ярослав Чорногуз
2018.01.21 21:58
Прийди до мене на пуантах,
А зверху ще - у білих бантах,
Яви красу єства хмільного...
І більше з одягу - нічого!

грудень ?525 р. (Від Трипілля) (2017)

Вікторія Торон
2018.01.21 21:15
Здається, у якийсь момент своєї історії українці почали себе комфортно почувати в напівколоніальному існуванні. Їх це стало влаштовувати. Це правда, що як мешканця колонії тебе не поважають, утискають, з тебе глузують, часом карають за спротив, але зате т

Сергій Гупало
2018.01.21 21:03
Ось і у Києві затишшя.
Сидить безхатько на Майдані.
Щоденник пише, долю пише,
А завтра тут він – увостаннє.

Додому кличе не Вкраїна –
Лише лебідонька-дружина.
Така собі ось Чураївна,

Мирослава Шевченко
2018.01.21 20:17
Немає крил летіти в небеса,
Землі тяжіння янголів тримає…
Десь там вгорі незвідана краса,
Дорога до загубленого раю.

Немає крил летіти до зірок,
Що сховані за хмарами важкими,
Немає сил до них робити крок,

Марта Январская
2018.01.21 19:31
А в глазницу реки западает осколок месяца.
Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
Распивает

Марґо Ґейко
2018.01.21 18:26
Потребуєш мене мов прозору богиню.
Сальвадор не Далі, коли поруч не Гала.
Хто не хоче в майстерню душі берегиню,
Щоб лише надихала, ніц не вимагала?!

Я потрібна тобі в повноті віддзеркалень.
Ти приходиш дивитися, як я сприймаю.
Що ти є без моїх за

Олександр Сушко
2018.01.21 17:46
Нащадки пажерливої орди
На суржику волають стоголосо.
Російську упихають у роти,
Московський піп кадило пхає в носа.

Чавили божу мову, наче лій,
В джерелах чистих мулу по коліна.
Мій рід згасає, втомлений, німий,

Галина Гулієва
2018.01.21 17:13
Носити в собі малого тотемного звіра чи
велику біду – сполохане і руде…
Коли ж: утече, нутро твоє начисто виївши,
аж хвіст вдалині згорить, мов зимовий день.

А ти йому вслід до болю у більмах стоятимеш.
В гортані твоїй колиску птахи зів’ють…
Броди

Володимир Бойко
2018.01.21 16:20
Не віднайди мої сліди.
Вони вже часом напівстерті.
У вакханальній круговерті
Вже недалеко до біди.
Нас шлях завів у нікуди.

Не увійди в мої сліди,
Не потопчи моїх ілюзій,

Ігор Шоха
2018.01.21 14:17
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
І гавкає на всю планету
хазяйновитий чоловік.

Багато їжі обіцяє:
червону юшку до води,
березової каші має

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Ірина Вовк
2018.01.21 09:57
січня на Йордан у Надвірній в Івано-Франківщині народився цікавий для Львівської громади чоловік - колекціонер старожитностей українського етносу Іван Михайлович Гречко. На другий рік (у 2019) йому виповниться 90!
Моє знайомство з Іваном Гречком та його

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,

Олександр Сушко
2018.01.20 12:25
Давно молитись не ходив у храм.
Бурчали небеса "Грішити досить."
Наснилася бабуся. Та що пра...
Сиділа одесную од Христоса.

Апостоли жували коровай,
Ховали дулі моцні у свитини.
А муж шептав: - Маріє, утікай!

Серго Сокольник
2018.01.20 12:24
новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Сукню цю ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у ній...) Наголо...)))
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2018.01.21

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сокор Сокор - [ 2018.01.21 08:18 ]
    Павучок.



    На зеленому лужку, там де квіточка росте,
    Павучок запавутився, заснував своє сільце.
    Плести різнії узори, - це є діло не просте
    І своє майстерське діло, - він скріпив усе в кільлце.
    Обдививсь чи все доладу, чи нічого не забув
    І мохнатий неборака, кожну ниточку смикнув.
    Покрутився на всі боки, ще й донизу зазирнув,
    Та втомившись від роботи, він під квіткою заснув.
    Та несплять всі очі зразу, він їх має може п'ять
    І чатують дні і ночі, щоб здобич не проспать.
    Якщо муха влипне в сітку, рватись буде і дзидщать
    В павутиння він миттєво буде муху загортать.
    Тож в житті у нас буває - хочеш злагоди, добра.
    Та щоб мати все одразу - це дорога не легка.
    І шукаєш шлях обходу - і розумієш, що — це гра.
    А зівнеш хоть краплю митті, влипнеш в сітку павука.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Сергій Булат - [ 2018.01.17 10:20 ]
    Тарасу
    Родився у бідній родині,
    Не знав ні букв, а ні письма.
    Бажання було, і при днині,
    Навчили люди і сума.

    Тоді тринадцятий минало,
    Він пас отару за селом.
    І враз так тихо, ясно стало,
    Що хоче стати поетом.

    Слова складалися до купи,
    Думки звивалися у вязь.
    Крізь роки несли мови звуки,
    Талант і доля узялась.

    Талант був в нього не єдиний,
    Художник також, хоч куди.
    Малюнками, той час не спинний,
    Листав хвилини від нуди.

    Любив він Неньку і Природу,
    Життя за них своє віддав!
    У кожнім творі їхнюю вроду
    То змалював, то оспівав.

    За думку, царську протилежність,
    В тюрму садили іроди.
    Не здав він принцип, й незалежність,
    Які б не були там суди.

    Роки прожив, як живуть люди.
    Але не згаяв, не змарнував -
    Думки ясні на всі усюди
    У віршах чітких він писав.

    Шляхи становлення великі,
    Півсвіту він один пройшов,
    Щоб кожен з нас, в часи безликі,
    Натхнення й приклад віднайшов.
    (Січень 2018)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Вікторія Лимарівна - [ 2018.01.13 19:25 ]
    Старий Новий рік
    Щойно Новий рік зустріли,
    Вже "зістарився", прийдешний!
    Щось, мабуть, не зрозуміли,
    Та коли ж він встиг, сердешний?

    Тільки радісна малеча
    (Не боїться холоднечі)
    Мріє, буде посипати!
    І здоров’я всім бажати!

    Відкривайте двері, хутко!
    Сиплеться зерно навколо!
    Жити будете без смутку!
    А віддячити готові?!

    Жарти,вірші гарні линуть!
    Рік СТАРИЙ НОВИЙ крокує!
    Біль, нещастя й горе гинуть!
    Хай на зле не провокує,
    Щастя, радість, мир дарує!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2018.01.07 17:01 ]
    Невидумана казка
    Усе ще обираємо дорогу,
    якою чумакуємо до зір.
    Але усі ми ідемо не в ногу.
    Іде у ногу лише командир.

    Йому усе невидиме відоме.
    Історія доказує таке,
    що хай у нього і не всі удома,
    а виведе на тлусте і м’яке.

    Крокує піонерія Союзу.
    Намилює на шию мотузок.
    У діда й баби опадає пузо.
    До лісу утікає колобок.

    – І як воно ся отаке-о стало? –
    випитує у Чахлика Яга, –
    ані яйця немає, ані сала
    і на базарі – кістяна нога.

    А я, таки, що не кажи, а пані!
    Тоді Кощій і каже їй на це:
    – усе моє на острові Буяні –
    і зая, й сойка, і яйце-райце...

    Але мовчить, яка йому морока
    що на Буяні крадене ще є
    і сховане далеко – не своє...
    Яка то серцю невимовна мука!
    Вже й тятива натягнута на лука,
    і самопал осічки не дає.
    І зая перекинеться на сойку,
    а та знесе яйце, а в ньому голку,
    яка і невмирущого уб'є.

                                          07.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  5. Ірина Вовк - [ 2018.01.07 10:10 ]
    "Поколядь для маленького вертепчика" (вертепні віншування)
    Віншує АНГЕЛИК*:

    Я маленьке Янголятко –
    Маю Зірку і Крильцятка…
    Чи щасливі тут малятка,
    що ростуть, як янголятка!

    Порадійте разом з нами –
    вже Ісусик біля мами
    простягає рученята…
    Дай вам, Боже, гарні свята!

    Віншує ПАСТУШЕЧКА:

    Я маленька Пастушечка,
    В мене хлібця цілушечка.
    Я собі не гордую,
    лем овець нагодую.

    А овечка: «бир» та «бир» --
    пошли, Боже, хліб та сир,
    щоб в коморі і на дворі…

    Будьте з празничком здорові!


    Віншує КОЛЯДНИЧКА:

    А я дівчинка – Устинка,
    колядничка – веселинка,
    б’ю у хаті Вам чолом,
    Вас вітаю із Різдвом!

    Віншує КОЗА:

    А я кізонька вперта –
    кожушина затерта,
    вам товчуся в комірку –
    нате зернятка мірку,
    аби малисьте в хаті
    паляниці багаті…
    На столи, на дубові –
    Будьте ситі й здорові!

    Віншує ЧОРТИК АНТИПКО:

    Я Антипко, я нечем,
    вас вітаю рогачем!
    А, чень, ви – нечемні діти –
    в пеклі будете горіти…
    Так Ангелик в царстві Божім
    повелів колись згори:
    ти, Антипко, дбай, небоже –
    все,що гоже, Бог примноже,
    що негоже – Чорт бери!

    Віншує ЖИДІВОЧКА:

    А я собі жидівочка,
    як солодка медівочка…
    А ви, люде, пильнуйте,
    щедро гроші марнуйте:
    на печені та ковбаси,
    на заморські ананаси,
    на вареники,галушки,
    макаґіґі і пампушки –
    а як станете при тілі,
    хай щастить при кожнім ділі!

    Христос ся рождає – ай вай,вай,ває…

    Віншує ЦИГАНСЬКА ПАРА:

    Циган, циган, циганіца,
    добра з медом паляніца!
    Добре жити-поживати,
    золотії гори мати:
    у пивничках – щоби лилось,
    у комірцях – щоб копилось,
    а у хаті, день по святі,
    станьте щедрі і багаті,
    не журливі, не злобливі –
    а веселі, а красиві!

    Гоп, каблуки-черевики…
    Гоп, цицики-вициндрики!


    Віншує ВЕРТЕПНИЙ ХОР:

    Ми з колядою під ваші стріхи
    несемо звістку щастя і втіхи.
    Діва-Невіста в яслах на сіні
    люлю вмостила Божій Дитині.
    Пастир убогий горне ягнятко –
    люляй та й люляй Боже Дитятко.
    Ангел небесний в дудочку грає –
    на Україні Христос ся рождає!


    (З дитячої книжечки "Старі слова різдвяного вертепу"._ Львів:Сполом,2013,2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  6. Ірина Вовк - [ 2018.01.07 10:32 ]
    "Старі слова різдвяного вертепу" (текст вертепного дійства)
    (за Семеном Дійовичем та іншими галицькими пастирками).

    І ПАСТУХ: Добрий вечір вашій хаті,
    ми прийшли вам розказати
    про чудесную новину...

    ІІ ПАСТУХ: ...про небесную дитину.

    ІІІ ПАСТУХ: Розкажіть,як ви там були,
    що ви бачили,що чули?

    І ПАСТУХ: Ми вночі при стаді спали
    і не чули і не знали,
    що коїться в небесах
    і в тих земних сторонах.

    ІІ ПАСТУХ: Аж тут нагло серед ночі
    протираєм сонні очі
    і чуємо -- хтось співає,
    а на сході -- зірка сяє.

    ІІІ ПАСТУХ: Ми почули спів ангелів,
    спів великий,спів веселий,
    що в вертепі у яскині
    Божий Син родився нині.

    І ПАСТУХ: І всміхнулась Божа Мати
    повна ласки й благодати.

    ІІ ПАСТУХ: Було там і три царі,
    ген зі Сходу владарі,
    поклонилися дитяті...

    ТРИ ЦАРІ: Ми прийшли вам розказати,
    (хором) що в вертепі у яскині
    Божий Син родився нині!

    ІІІ ПАСТУХ: Ото я вже в тій хвилині,
    йду з дарунком до яскині,
    та й усіх буду скликати,
    щоб Богові поклін дати.

    ТРИ ПАСТУХИ: Хто вклонитись хоче Богу,
    (хором) хай збирається в дорогу,
    чи то студень, чи зима,
    перешкоди нам нема.

    ЖИД: Що я бачу, що я чую
    щоб у ніч таку страшную
    в такий студень мандрувати,
    напасти собі шукати.
    Чи не краще в хаті сісти,
    та й усеньки гарно з’їсти,
    те, що Мошко вам приніс,
    і поставив перед ніс.

    І ПАСТУХ: О ні, Мошку, так не буде!
    Не такі вже нині люди,
    щоб із Мошком гендель мати,
    а про Бога забувати.

    ІІ ПАСТУХ: Хто на добре вже рішився,
    той із Мошком розлучився.

    ІІІ ПАСТУХ: Хто вклонитись хоче Богу,
    хай збирається в дорогу.

    ЖИД: Ах, такі ви, ну-ну-ну,
    Зараз Ірода гукну.
    (гукає Ірода).

    ІРОД: А…ви тут мені сховались,
    Що йому там поклонялись,
    Добре,що я тут вас маю,
    Зараз смертю покараю.

    Гей ви, вої , всіх зв’язати,
    у в’язницю заховати.

    (ВОЇ схиляються перед ІРОДОМ).

    ВЕСЬ ВЕРТЕПНИЙ НАРІД:

    Боже,Боже,поможи,
    свого лицаря зішли!

    АНГЕЛ: Тут я сповню волю Божу
    І покривдженим поможу.
    ГЕТЬ від них!Це божа справа…

    (до Ірода) Ти на них не маєш права!

    (Проганяє з хати ІРОДА,ВОЇВ та ЖИДА).

    ВСІ ПАСТУХИ: Слава Богу, слава Богу,
    Можемо іти в дорогу.

    АНГЕЛ: Можете іти свобідно,
    І служити Богу гідно.

    І ПАСТУХ: Господарі, прощавайте,
    В гаразді ви проживайте.
    Хай минає вас те лихо,
    А біда сидить вже тихо.

    ІІ ПАСТУХ: Щоб журби ви вже не мали,
    І нестатків не зазнали.
    Щоб у всьому вам щастило,
    Щоб вам жити було мило.

    ІІІ ПАСТУХ: Всім дорослим і маленьким
    Зичу бути здоровеньким,
    На потіху всій родині –
    І на славу УКРАЇНІ!

    АНГЕЛ: Прощавайте! Мир цій хаті,
    Будьте щасні і багаті.
    Майте д о л ю добру, гожу,
    Тільки вірте в ласку Божу.
    Ласка Божа вас спасе,
    Край і нарід піднесе.

    ВЕСЬ ВЕРТЕПНИЙ НАРІД:

    «СЛАВА БОГУ» --заспіваймо,
    У дорогу вирушаймо…
    Честь сину Божому,
    яко пану нашому,
    поклін віддаймо.

    (У хаті всі колядують «БОГ ПРЕДВІЧНИЙ»).

    З дитячої книжечки "Старі слова різдвяного вертепу".-Львів:Сполом,2013,2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  7. Лариса Пугачук - [ 2018.01.05 22:15 ]
    Муррр…ррр
    чеберик-чеберик
    беркиць
    киць-киць
    дай же себе спіймати
    теплу таку й пухнату
    в темних твоїх зіницях
    світиться щось кирпате
    з бантиками у кісках
    а заспівай-но пісню
    мурмурмурмуркошлату
    мурмурмурмурбешкетну
    а як підставиш вушко
    то поділюсь секретом
    я вже ходити вмію
    тільки на ручках в тата
    добре так засинати
    ти не кажи нікому
    нумо ходім додому
    чеберик-чеберик
    беркиць
    кицю моя
    ой киць

    05.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  8. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:37 ]
    "Новий рік" (дитяча пісня)
    Новий рік, Новий рік –
    Добрий він чоловік:
    - Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
    Я ваш друг! Я ваш друг!

    Гості йдуть, щось несуть,
    Їм пиріг подадуть!
    Вилочки́ – на бочки́!
    А пиріг – у ручки...

    А по тім, а по тім
    Танцювати ходім.
    Стук-каблук! Стук-каблук!
    От так рух! От так рух!

    З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес, 2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  9. Сокор Сокор - [ 2017.12.30 23:32 ]
    Горобці.
    Там в кущах щось метушилось.
    Горобці гуртом там бились.
    Пил і пух з кущів летіло.
    Все в кущах цвірінькотіло.
    Горобець один із верху,
    Впав під кущ і лапки зверху.
    Там лежав він на спині.
    Чи ворушиться? Аж ні.
    Ніби крикнув хтось: - Атас!
    Горобці замовкли враз.
    Галас, щебет припинився.
    Горобець один розбився.
    Як пташки змогли додуть,
    Що лежачого не б'ють.
    Тож, ніхто не став чекать,
    Горобці мерщій втікать.
    А лежачий оглянувся.
    Встав на лапки й стрепетнувся.
    Як нічого й не було,
    Полетів в своє кубло.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  11. Ірина Вовк - [ 2017.12.20 00:56 ]
    "Ой хто-хто Миколая любить..." (сценарій)
    АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
    ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!

    АНГЕЛ: Де з молока тече дорога,
    де безліч зір, де царство Бога,
    я звідти йду і вість веселу
    несу у вашу я оселю.
    Ще хвилька, діти, і між вами
    тут стане Миколай святий.
    Він з щирим серцем і дарами
    опиниться в оселі цій.

    ЧОРТИК /вбігає/: Привіт, дзєнь добри, ґутен таґ!
    Вітаю вас на різний смак.
    Мене звуть Чортиком Антипком,
    Антихристом, Нечистим, Дітьком.
    До вас примчав аж із пекла:
    у вас - зима, в нас - хата тепла,
    у вас мороз за хвіст щипає
    і снігу в очі насипає,
    не дивиться що я тут гість,
    морозить, студить, як на злість.

    ...І голод дав копитам раду:
    я з'їв цукерки й мармуляду,
    горішки, груші і цитрини,
    смачненькі ябка, мандарини -
    і залишились тільки нові
    для діток прутики вербові.

    /показує дітям "різочки"/

    Кожен з прутиків придасться
    тим лінивцям, що не вчаться.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    лінюхів у нас нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: Хай ці прутики придбає,
    хто непослух в серці має!

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    неслухняних тут нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: До цих прутиків охочий,
    хто від всіх ховає очі.
    На словах він дуже чемний,
    а на ділі - неприємний.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    брехунів у нас нема.

    ДІТИ: Геть, Антипко!

    /Антипко ховається, але ще не втікає/.

    АНГЕЛ: Ви молитву пригадайте,
    на Антипка не зважайте.

    /нагадує: "Ангеле-хоронителю мій..."/

    ДІТИ /хором/: "Ангеле-хоронителю мій,
    завжди біля мене стій:
    рано, вечір, вдень, вночі
    будь мені до помочі!"

    /Антипко лякається молитви і втікає/.

    СВЯТИЙ МИКОЛАЙ входить втомлений.

    СВ.МИКОЛАЙ: Добрий вечір вам, громадо!
    Насилу добрався.
    Поспішав до вас я радо
    в путі підтоптався.
    Присяду я, відпочину,
    бо ноги не носять,
    сили мої старечії
    відпочинку просять.

    /сідає/

    Нині свято в вашім домі -
    і я вас вітаю -
    гаразду, здоров'я, долі
    щиро вам бажаю.
    Вчіться, дітки! Без науки
    і сонце не світить!
    А ліниві і неуки -
    то убогі діти.
    В праці, дітки, хто як може
    най батькам поможе,
    щоби тішилися вами
    і татко, і мама.

    ...А тепер біжіть скоренько
    до мене, маленькі,
    мій міх розглядати -
    дарунки приймати.

    ...А Ангелик чемно буде мені помагати.

    /Діточки отримують дарунки під благословення СВ.МИКОЛАЯ, в подяку вони співають, танцюють, розказують улюблені вірші/

    СВ. МИКОЛАЙ: Вітаю вас, милі люди,
    при вашій родині,
    нехай добро з вами буде -
    будьмо все єдині!

    АНГЕЛ: Нехай смуток ваш і горе
    спливуть за водою,
    хай їх втопить синє море
    з слізьми і бідою.

    СВ. МИКОЛАЙ: Мир несу я вам в оселі -
    щирість, правду, згоду,
    щоб завжди були веселі
    діти в вашім роду.

    АНГЕЛ: Щоб серцями не черствіли,
    не були байдужі,
    щоб ви інших розуміли
    в голоді і в стужі.

    СВ. МИКОЛАЙ: Щоб ви вміли любуватись
    з краси світу цього,
    щоб зуміли відцуратись
    усього лихого.

    АНГЕЛ: Щоби кривда в домі вашім
    і не ночувала,
    щоби правда в серці вашім
    повік панувала.

    Прощавайте, добрі люди!

    СВ. МИКОЛАЙ: Прощавайте діти!

    АНГЕЛ вкупі зі
    СВ.МИКОЛАЄМ: Мир хай завжди з вами буде
    й щастя розмаїте!


    /Відходять. Діточки радо ласують миколаївськими смаколиками - медівниками, пампухами, макаґіґами, водять таночки, співають... Свято триває/


    /з українських літературних джерел 30-40-их років/

    З ігрової практики театру "МЕТА" /Львів/.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  12. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.12 18:39 ]
    Новорічне
    Як Новий рік святкує нічка?
    Глядить прямісінько у річку.
    Смереки, сосни і ялини
    Навколо річки-скатертини.
    Їх гілки-рученькі яскріють -
    Про чудо Новорічне мріють.
    А в небі Місячний ясир
    Зіркам наказує:" Мерщій!"
    І вітер рученьки хитає:
    На гілку зіронька сідає.

    У Новорічну дивоніч
    Вже й сон покинув теплу піч,
    І видноколо дивувалось
    Як сосни в зорі повбирались!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  13. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.12 01:28 ]
    Неллі
    Хотілось спитати в Сергійка і Насті,
    А де ж забарилася квіточка щастя?
    Нарешті,з′явилася, дівчинка Неллі!
    Мовчить вона щось, але очі веселі!

    З тобою будемо ми гратися разом,
    В крамниці все скупимо ми раз за разом!
    Дівчатко це зробить мені макіяж,
    А потім,мабуть,буде ще і масаж!
    Фарбовані очі та нігті, вуста,
    Для НЕЛЛІ то радість та й втіха проста!

    Ось яка стала - "модерна" бабуся,
    Від рученяток її - посміхнуся!
    Та все в них виходить,бо жваві, швидкі,
    Всі рухи приткі,як пір′їнки, легкі!

    У нашому домі є квіточка щастя!
    Що скажуть про неї, Сергійко та Настя?
    Гарненька,кумедна ця дівчинка Неллі!
    Грайливо вмить стало у нашій оселі!

    23.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  14. Садовнікова Катя - [ 2017.11.03 18:07 ]
    О битвах,.
    Не единично мне не слух бросалось,
    В потоке отплесков наивных голосов
    О битвах, Украину что касались,
    На родине моей спокон веков.
    Терзали ее подлые татары,
    И ляхи, и московские самцы.
    Да только, что любили, очень странно,
    По ней молили Господа в деды:
    «Восстань с колен, живи моя родная.
    Колокола забили – идет звон,
    Он для тебя, я снова повторяю,
    Он из небес пришел взломав замок.
    Сей звон Майданов, такой тленной жизни,
    Что языку дал барствовать у нас,
    Чтобы всегда он был, как листик, чистым,
    Чтоб знали дети, словно "Отче наш".

    03.11.17.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Садовнікова Катя - [ 2017.11.01 20:26 ]
    Теплая ромашка
    Я листья соберу и брошу в урну
    Пришла пора вкус губ твоих забыть.
    Тебя найду я, словом, буду думать.
    Непроизвольно в вальс введу, эх ты.
    Мне боли не сыскать в тот час безумней.

    Ты придешь сам - я буду сильно ждать.
    А ты воскликнешь мне: «Какая дура!»
    Тебя нашла я в щелочных годах.
    У тебя сын, а я же в девках буду.

    Опять нарушишь мой земной покой.
    В руке оставив теплую ромашку.
    Листва вся опадет, мол в бездну снов…
    Я с грустью разделю два пива в чашке.

    01.11.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Садовнікова Катя - [ 2017.10.28 18:02 ]
    Бог йде ногами по сирiй землi
    Бог йде ногами по сирій землі,
    І щедрість всю виплескує в долоні,
    Для того щоби завше мали хліб
    з душею пориваючи до нього.

    В мозолях його пальці простяглись,
    І зтерті в кров валандаються ноги.
    Він розпахне обійми, як колись,
    любов'ї дяку причаївши скромно.

    Бог йде ногами по сирій землі
    повз бруд і цю хуртелицю нечемну,
    Для того щоби припинився грім
    І, врешті, люд просяк питанням "Хто я?".

    Все його тіло ринуло в політ,
    А на обличчі стомленість, чи знав хто?,
    поміж голок не чую голови,
    де терен цвів та вже не буде раптом.

    Повз вітер, повз пекельні холоди,
    І повз степи з морями пройде завтра,
    Господь все йде до діточок своїх,
    себе не шкодувавши, любий татко.

    Посохла шкіра в русі довгих плит,
    а рани припікають все ще слушно.
    Остання зірка щезла, боже мій,
    і збили з пантелику очі бузку.

    Повз вітер, повз пекельні холоди
    І до останніх малотонних років
    Бог йде ногами по сирій землі,
    Шукавши долі залишив і спокій.

    28.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Садовнікова Катя - [ 2017.10.24 20:46 ]
    Писати стану..
    Про тиху річечку писати,
    Із кришталевою водою,
    Альтанку в гонорі верстату,
    Холодну ніченьку у полі.

    Про трави гарні, сінокоси,
    І соловейка спів на ганку,
    А я бо у кохання боса,
    Про почуття пишу, як клята.

    Про невістульки лине завтра
    І те повітря надто ласе,
    Шкода мені! Нема що взяти
    З сього кохання, наче пасмо.

    Колись натрапить мені хвойда,
    Писати стану про дерева,
    Як термосить забракне словом,
    Наранок в постілі, напевно.

    24.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Садовнікова Катя - [ 2017.10.23 18:07 ]
    Тихая осень
    Серый день меня коснулся
    Мелким дождиком в тот миг.
    Без тебя, мой милый, пусто,
    Я ищу тебя, где ты?..

    Тихо мчится день осенний
    Ветром крышами домов.
    Я целую, словно пепел,
    Со стекла который год.

    Лист кружит свою печальку,
    И с дождём поёт на бис.
    Поднимаю его – жалко,
    Словно в памяти круиз.

    Тихая отныне осень
    Шепчет о дождях рясных,
    О разлуках, о работе,
    Бьётся нимфой в свете сил.

    23.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Садовнікова Катя - [ 2017.10.23 16:39 ]
    Ми сидiли разом
    Ми сиділи разом, тямкувавши про те, що далі
    Та палили любов — вугілля впивалось в пальці.
    Допивали вогонь із залізних пляшанок жалі,
    Говорили про те, що вже час гамувати танці.

    Ти гітару дістав і заграв ту чудову лірику
    А я потім пішла і відтак ми зовсім не бачились.
    Я проходжу повз лавки, де осінь гуторить вінику —
    А я все пам'ятаю і туга об розпач вдарилась.

    23.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  20. Садовнікова Катя - [ 2017.10.06 20:32 ]
    За что я люблю
    Так много неистовой боли.
    Так много тебя я люблю.
    Я знаю, ты этим доволен,
    Тебя только я не корю.

    Ты мне будешь яркой звездою,
    Что где-то висит над землёй.
    Цветок ты без запаха, что-ли,
    Что сердце пленил и без слов.

    За что я люблю, я не знаю.
    За то, что, увы, не сказать.
    За то я не брежу свиданием,
    За то, что ночей просто тьма….

    Душа по тебе не спокойна,
    Без сердца уже я не я.
    А сердце нужно безо вздора,
    И чтоб для тебя жила.

    Ко мне возвращайся, любимый.
    К сиянию нежному глаз.
    Ножом бьёшь и не насильно,
    А я так хочу целовать!

    06.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Садовнікова Катя - [ 2017.10.02 21:58 ]
    Багато не сказано досi
    Багато не сказано досі,
    Помовчати маю про що,
    Хто Бога пойняв, а хто мойру,
    А хтось цабанить матку злом…
    Танок фіксувавши без пари
    У кров ту здирає паркет…
    Обличчя за ковдрою марень,
    Без остраху світлом щодень.
    Розбиті ущент чиїсь душі,
    Їм просто хотілось кохать…
    А зовні болячка не душить,
    За посмішкой дбаю тепла.

    02.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Луцкова - [ 2017.10.02 20:22 ]
    Пе-ре-ко-ти-осінь

    Наступила пе-ре-ко-ти-осінь -
    Вже не літо, ще не холоди.
    ...Баба Ганна птиці сипле просо:
    - Ціпу-ціпу, а біжіть сюди!..

    Доцвіло пополудні край хати
    Сонце поміж соняхів руде.
    Погубила грушечка чубата
    Зозулясте листя де-не-де.

    Наче півень, кетяг на калині, -
    Гребінець заломлений набік:
    "Хто сказав, що дні надходять зимні?
    Хто боїться стужі? Ку-ку-рік!"

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  23. Садовнікова Катя - [ 2017.10.01 13:30 ]
    напиши мне письмо
    напиши мне письмо на лето,
    поделом, не хватает тепла,
    а душа твоя стонет от ветра,
    как по мне дотлевает "план".

    оживи и не дай сгореть мне.
    ты на взгляде меня найди.
    пожалей, я прошу, мне тошно –
    заглуши отголоски мольбы.

    возьми стул и усядься рядом,
    так пускай от зори до зори.
    я же буду пьянеть за правдой,
    когда просто ты бросишь пить.

    01.10.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Садовнікова Катя - [ 2017.10.01 12:55 ]
    На ринге ночь
    Пылающее небо угасает,
    И за собою забирает жизнь...
    Нам волноваться не о чём нинадо -
    Забвению уходим мы служить.

    На ринге ночь сволакивает тени,
    И майская звезда на небе том.
    Стих ветер, и погода на отменно,
    Я побегу гулять во время снов.

    Яснеет огонёк в пустой квартире -
    Последняя так догорит свеча,
    И осветить любовные интриги
    Под свечи Месяц на подмогу стал.

    Сияньем серебра тела так блещут
    В обьятиях неосторожных ласок,
    Они забрали в плен меня, как прежде,
    Судьба переплела в любови сказку.

    Страсть разожгла огонь по моих жилах,
    И кроме не щебечет нас никто,
    Касание ладоней жду так сильно,
    И чтоб тонуть мне лишь в тебе одном.

    30.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Вовк - [ 2017.09.27 08:55 ]
    "Про тітку Осінь" (дитяче)
    Яснолиця тітка Осінь
    Дітям кошики розносить:
    Тим, хто помагає мамі,
    Сипле яблука рум’яні.
    Тим, хто дуже любить тата,
    Принесе грушок багато.
    І опеньки, і лисички –
    Тим, у кого є сестрички,
    В кого ж братики молодші –
    Тому ягід найсолодших.
    От така то тітка Осінь.
    Натрудила ногі босі,
    Щоб тепер малій дитинці
    Дарувати по гостинцю.

    (З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  26. Садовнікова Катя - [ 2017.09.24 23:31 ]
    В плену дождя
    В плену дождя я снова плачу,
    сады иллюзий покидая...
    Ещё люблю я. Сильно значит,
    Душа страдает постоянно.

    Пускай минует сотни тысяч,
    Сойдутся тучи в предсказанье,
    И был ли кто тебе так близок?
    Ты не ответишь – и нинадо.

    И будет время...будет песня,
    дурак смеётся здесь по праву,
    Так нужен уголочек сердцу,
    А мы играем всё словами.

    24.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Садовнікова Катя - [ 2017.09.23 21:53 ]
    Записи погоды
    Моя печаль, и записи погоды,
    Подруга дня с печалькою по мне,
    Остались недосказки отчего-то,
    Падение -
    Зимою и в теплень..
    Здесь бравые касания калечат -
    Страницы афишированой сказки,
    Уходит ночь и догорают свечи,
    Которых мы сжигали понапрасну. .
    И кружево из мечт моих пропажа,
    Я ставлю точку обнимая числа...
    Впервые и в последнее с размаха
    Я заявлю "наверно я влюбилась".

    23.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Шоха - [ 2017.09.22 22:19 ]
    Те Ка
    Одного разу
                   руський цар Хайло
    одразу
                   опинився аж у пеклі.
    Йому і цього разу
                                  повезло.
    Ані Яги у пеклі не було,
    ані його євро-цариці Меркель.

    У казані із назвою: ЦеКа –
    пили і їли кендюхи Союзу
    …і Карла.
                   Наче – сауна така.
    І ярличок
                 у кожного
                                на пузі
    із абревіатурою:
                                Те Ка.

    Не тільки Бозя шельму позначає.
    Таке Те Ка хотілося й собі.
    У фана клептоманії буває,
    що й етикетка – масло по губі.
    Але питає,
                                  – що це означає?

    – Оцей – творець комуни,
                                цей – тиран,
    а інший –
                   теоретик комунізму.
    – Е-е-е..., Е-е-е...,
                   – сказав задумливо Вован.
    Кому як не йому –
                              у цей казан
    утопії і пійла кабалізму?

    Тай уявляє, ніби на коні
    очолює усе союзне військо.
    І каже, – то чіпляйте і мені
    Те Ка!
                І чує,
                              – а чому б і ні?
    – А хто я буду?
               – Таракан!!!
                           Кремлівський!!!

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  29. Садовнікова Катя - [ 2017.09.20 22:08 ]
    На столі
    На столі я любила сидіти –
    Мене мама сварила за теє.
    Зраджувала культурі не рідко –
    Й на мітлу сіла досі зелена.
    Мені квіти приносили хлопці –
    Я обачно їх ставила в воду,
    Як та колька затьмарила сонце
    Моє серце не йшло на супротив.
    Я хотіла скоріш дорослішать
    І кипіла "хто розумом вдячний",
    Та стомилась брехати я вічно –
    Разом з ними не висієш щастя.
    На столі я любила сидіти –
    І сиджу, поза мамині очі,
    Та ніхто не порушить картини,
    Ти сідай коло мене як хочеш...

    20.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Садовнікова Катя - [ 2017.09.19 21:44 ]
    Лишь туда..
    Сердце слушать любови не смело,
    И всё пряталось там за стеной,
    Так боялось обмана, истерик,
    И душа вышла прямо в окно.

    Никогда больше слов не услышит,
    Что дарили ей нежность и смысл,
    Для неё же судьба болью свыше,
    От которой уже не спастись.

    И, неужто, спокойства не хочет,
    Первоцветом раскрыв своё "Я".
    В себе силы найдёшь, запросы,
    Веру в счастье плеском вина..

    Да иная судьба - тьма в погоне,
    Здесь которой исход в никуда,
    Лишь туда, где зима и холод,
    Лишь туда, где твои глаза.

    19.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Сергій Булат - [ 2017.09.17 23:45 ]
    Осінь
    В зіниці літа входить осінь
    Така прожовкла й зовсім золота
    Пшеницю пестить сонця промінь
    Тихенько вітру шелест лоскота.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Садовнікова Катя - [ 2017.09.15 16:39 ]
    Солёный вкус,..
    Солёный вкус,
    Так сладок грех...
    Ты вовсе пуст,
    Но человек...

    О чём молчит
    Душа твоя?
    И почему
    Пришла беда?

    И ты ли плачешь
    Средь ночей?
    Кого ты видишь
    В тишине?

    Убей же призраков
    Ты снов,
    И в тучи выпрямь
    Ор да боль...

    Обид на сердце
    Не держи,
    Ты счастлив, друг!,
    Ведь ты же жив!!!...

    15.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Бойко - [ 2017.09.13 00:56 ]
    Заячий скік
    Невеличка електричка
    Повна вщерть, як рукавичка.
    З дач-городів на базар
    Їде-квапиться товар.

    Тут пикаті баклажани
    В фіолетових жупанах,
    І веселі огірочки
    В зеленесеньких сорочках.

    Круглолиці картоплини,
    І усміхнені морквини,
    Пустотливі бурячки
    І огрядні кабачки.

    По вагону, наче туз,
    Йде кондуктор, пан Гарбуз:

    – «Громадяни баклажани
    І панове кабачки,
    Не шуміть, немов цигани,
    І показуйте квитки.

    Хто не сплачує проїзду,
    Той вже далі не поїде.
    В нас зайці поза законом –
    Їм не місце у вагоні!»

    Як зайці оте почули,
    Із вагона дременули,
    Через вікна пострибали –
    Хто на рейки, хто на шпали.

    Потовклись дурні зайчиська,
    Пішки йшли, хоча й неблизько.
    Тож дотримуйтесь порядку,
    Будьте чемними, зайчатка.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (5)


  34. Ірина Вовк - [ 2017.09.11 10:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіли русам їх пращури"
    Дощечка 7Ж
    Течуть ріки великі на Русі,
    і многі води їх журчать, співають стародавнє.
    Про тії боляри, якії не боялися… і літа многії
    боролися о вольність руську.

    Ті то славні нічого не берегли, ані життя свого,
    – тако ріки о них берегинять. І вітри буйні
    гасають над ними, плачуть восени,
    а в зимі студеній гурлихають по них.
    І голублять дівоньки і ті це говорять,
    як погибли тії у славі, а не оставили
    землі своєї ворогам.
    Ніби є ми, синове, також потомки
    і не лишимо ми також землі нашої…

    Дощечка 8
    «Боронись, земле руська, і борони сама себе,
    а щоб інші не були на твоїх крячах,
    а тобто ворогам не далася охомитана
    і до воза прив’язана, аби тягла той,
    куди хотять чужії влади,
    а нібито ти хочеш іти сама».

    Дощечка 7А
    «Єсьми многі, а вороги не суть такі многі,
    як ми єсьми, русичі, а ворогів не стільки, як у нас.
    А де впала кров наша, там є земля наша,
    і це вороги знають, і це на нас стараються,
    і ці старання їхні марні будуть,
    як вони були і в старі часи отців наших.

    Дощечка 2А
    «…А богів купальте і Дажба шануйте,
    бо оце ж бо ми є русини, Дажбові внуки…»

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    болярин – боярин
    берегинити – бити в береги, плескати на береги;
    гурлихати – воркувати по-голубиному;
    крячі – шия або ж плечі, рамена;
    охомитати – накинути «хомут» на шию;
    хомут – петля для запрягання коней;
    лик – обличчя, образ;
    лики – крики радості, веселощів;
    многоликий – різнобарвний, або ж шумний, галасливий;
    обоз – багато возів, таке собі «містечко на колесах», де ховають зброю, одяг і харчі під час облоги і військового походу.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Русі течуть ріки великі,
    в ріках води журчать многоликі.
    Ріки «многая літа» співають,
    а роки все течуть, все минають.
    Отчі лики в синах не загинуть, –
    тако ріки о них берегинять,
    а вітри буйно віють над ними,
    плачуть в осінь, гурлихають в зими.
    І голублять голубки – дівчата
    тих, що в ноги не вміли крячати,
    ще й тягти на крячах своїх воза
    в хомутах до чужого обозу.
    Єсьми руси і суть такі многі,
    що нікому не падали в ноги,
    а де падали в битві суровій
    там земля наша кровна від крові.
    Бережіть свої руки від крові!
    Будьте, внуки, живі і здорові!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі). Рік написання - 1990.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  35. Ольга Паучек - [ 2017.09.11 07:21 ]
    ***
    Бринить Комарик біля вух -
    Щось хоче розказати.
    Та нецікаво то мені,
    Бо дуже хочу спати.

    Можливо, казочка його
    Мені й корисна буде.
    Та як почути, як почуть?
    Допоможіть! О люди,

    Ви вже дорослі й мудрі всі,
    Навчіть: чи зрозуміти,
    А чи комашку цю дзвінку
    Під ранок хоч зловити,

    Щоби ще сон сякий-такий
    Наснився до світання,
    Бо ніч пропала, не вернуть...
    О, знову це дзижчання.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:55 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіла русам хоронителька небесних лук - Марморея"
    Дощечка 3
    «Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я,
    рід за рід, і бийтеся за себе на землі нашій,
    яка належить нам і ніколи іншим…»

    «… Се ж бо ми є русичі, славці богів наших.
    Співи наші і танці, ігрища і видовища
    на славу їх. Се ж бо сідаємо на землю
    і беремо пучку землі до рани своєї
    і товчем до неї, аби по смерті міг стати
    перед Марморею і щоб сказала:

    «Не маю винити того, який є повен землі
    і не можу його відділити од неї».

    І боги, будучі там, доречуть від себе:

    «Єси русич і пребудеш ним, бо взяв єси
    землі до рани своєї і приніс її до Нав’я.»

    Дощечка 7Е
    Той бо ніхто інший, тільки рус гордий:
    ані грек, ані варяг, тільки славен роду славного,
    і той іде по співах Матиресвих до лук твоїх,
    Свароже великий.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Марморея – провісниця потойбічного життя, хоронителька лук Сварога, «мара» «морить» людей спекою, голодом, хворобою, війною.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Серед хмар на квітучій алеї
    охорона стоїть Мармореї.
    В охороні – квітуча алея,
    у короні – сама Марморея.
    А на тій на квітучій алеї
    мармуровий палац Мармореї.

    В тім палаці знайди Марморею
    і розмову веди перед нею.
    Стане так Марморея питати:
    хто єси, себто як тебе звати?
    Гордо стій на суді в Мармореї!
    І тоді ти почуєш від неї:

    «Хто шанує найменшого бога,
    пам’ятає про луки Сварога,
    хто тримається племені-роду,
    віри пращурів, пісні народу,
    хто бо рідною повен землею, –
    той бо є нерозлучен із нею.»

    В добру путь! На квітучу алею!
    Добрим будь, не забудь Марморею!


    (З "Дощечкової книги" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:48 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: чого б'є крилами птиця Матирсва"
    Дощечка 8
    Б’є крилами М а т и́ р с в а – с л а в а і каже
    нам до січі іти, і нам ні до пиру, ні до їжі.
    Маємо спати на сирій землі, а їсти траву зелену,
    доки не буде Русь вольна і сильна.

    Дощечка2А
    Бо ось п т и ц я – М а т и ́р с в а співає… і жде
    вона на часи з іншими, які повертають кола
    Сварожі до нас, і часи тії завше ідуть до нас.
    Говорить М а т и́ р с в а, що як будемо боронити
    землю нашу, удержимося на ній.
    І та все птиця говорить,
    як огонь жару поносячи до нас,
    і головою порушує, та то є гребінь її.

    Дощечка7Е …
    М а т и́ р с в а б’є крилами о боки свої з обох
    сторін, які вогненним сяють світлом до нас,
    всяке перо інше: червоне, синє, жовте і золоте,
    срібне і біле, і ті бо світять, як сонце сару́ме…

    Дощечка7Є
    …а та п т и ц я сонцем не єсть, а тая єсть од
    нього така стала бути.
    …красна п т и ц я несе пращурам нашим огонь
    до домів їх.Так слава наша потече
    до М а т и р е с л а в и і пребуде в ній
    до кінця кінців земських.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Кола Сваро́жі – оберти сонця, які свідчать про вічні і незмінні закони Всесвіту, закони життя і смерті.
    Сару́мий – палаючий, блискучий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Б’є крилом красна птиця Мати́рсва
    І про руське співа богатирство,
    Кличе пращурів наших на віче,
    Юних воїв вертає до січі.
    Стелить пір’ячком землю могильну
    За Русь вольну, і славну, і сильну.
    Сяють пера, як світло саруме,
    А Матирсва співає нам думи –
    про часи і про звичаї гожі,
    повертає нам кола Сварожі,
    славу русів несе поміж люди,
    а та слава вовіки пребуде.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  38. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:45 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки світять нам душі пращурів"
    Дощечка1
    … то душі пращурів наших дивляться на нас…
    …і ті світять зорями нам од І р у…

    Дощечка 11Б
    То бо єсть красен Ірій, а там Ра-ріка тече,
    яка одділяє свергу од яви…

    Дощечка 7Е
    Пригляньмося до Ірію нашого, а побачимо
    квіти красні, і дерева, і луки, і маємо в'яну
    в'янити од піль тих, житву трудити і яшень полоти,
    і просове збирати до закуть сварожих,
    то бо од богощенства іншого,
    бо земне було прахове, і болісне, і страдне.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Ра-ріка – сонячна ріка, ріка Сонця.
    Ірій, вирій,вирай, рай – край вічного літа, куди відлітають душі
    померлих.
    Сверга – небо, невидимий світ Нави бога Сварога.
    В’яну в’янити – сушити сіно.
    Житву трудити – жати жито.
    Яшень полоти – полоти ячмінь.
    Закуть, закуття – відгороджений кут, місце для зерна.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    О зоре ранкова, займи небокрай
    і нам розкажи про далекий вирай,
    про пташку маленьку,
    що в свиточці сірій
    на зиму завжди відлітає у вирій,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут скине пташина
    ту свиточку сіру,
    бо знає, вона прилетіла до І р у.

    Той Ірій далекий є квітами рясен,
    І кожен на Ірії весел і щасен,
    бо щастя велике
    тут житву трудити
    і яшень полоти, і в'яну в'янити,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут річка казкова розлилась не в міру,
    бо знає, вона повноводить до І р у.

    Тече Ра-ріка у спокої і мирі,
    напевно їй райськи пливеться на І р і,
    і пташка зимова
    у свиточці сірій,
    і зірка ранкова
    нас кличуть у вирій.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  39. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:59 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто числить дні наші"
    Дощечка 11Б
    …а Ч и с л о б о г числить дні наші
    і каже богові числа свої, бути дневі Сварожому,
    а чи бути ночі, і про всякого те.

    Ті бо єсть явські і єсть
    во дні божеськім, а в ночі ніякий не єсть,
    тільки бог Дід, Дуб, Сніп наш.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Дід – дух Предка, Праотця.
    Дуб – дух Лісу.
    Сніп – дух Поля.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    В Числобога є мета
    роки числити до ста.
    Треба взяти рахівничку,
    Числобогову сестричку,
    най вона лічить поможе:
    Числобоже, числи, боже!

    Математика проста –
    Вчися числити до ста.
    Для матусі і для тата,
    Куй, зозуленько, достату.
    І зозуленька поможе:
    Числобоже, числи, боже!

    То робота золота –
    роки числити до ста.
    День і ніч, як сон у руку.
    числи діду і онуку,
    числи лісу, числи полю,
    і пошли їм добру долю.

    Най нам Доленька поможе.
    Числобоже, числи, боже!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Вовк - [ 2017.09.08 18:46 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Чому в Триглава три голови"
    Дощечка 11А
    Се бо тайна велика єсть, бо ж С в а р о г –
    П е р у н єсть і С в і т о в и д.
    Тії два єсть удержувані у Сварозі
    і обидва б і л о б о г і ч о р н о б о г борються,
    їх С в а р о г держить, аби цьому світу
    не бути поверженому.

    Се бо, молячись, перше Т р и г л а в у
    поклонятися маємо і тому велику славу співаємо.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Білобог – бог світла, дня.
    Чорнобог—бог темряви, ночі.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Ми богам співаєм славу,
    поклоняємось Триглаву,
    а Триглав є наш Сварог,
    Чорнобог і Білобог.

    В день ясний і білий з виду
    поклонімось Світовиду.

    В нічку темну, чорноруну,
    поклонімося Перуну.

    Білобог і Чорнобог
    поділили світ на двох.
    Та обурився Сварог:
    я ж бо є верховний бог!

    І щоб поділити славу,
    поклонились ми Триглаву.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Вовк - [ 2017.09.08 18:27 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:За що ми хвалимо Сварга"
    Дощечка 11А
    Хвалимо і С в а р г а , діда божого,
    бо ж той єсть роду божеського
    начальником і всякого роду джерело
    вічне, яке тече вліті од крині своєї
    і взимі ніколи не замерзає, і його
    воду живлячу п’ючи, живимося, доки
    не перестанемо, як усі до нього
    відійдемо до лук гойних райських.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Сварг,Сваро́г – бог Неба,сонячного вогню і місячного світла,
    бог невидимого світу Нави.
    Го́йний – багатий, щедрий.
    Кри́ня – криниця.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Солодка Молочна Дорога
    веде до дідуся Сварога.

    Бог неба і місяцебог,
    і божий прапрадід – Сварог.

    Де хата багата – не вбога,
    там хвалять дідуся Сварога,
    хоч грізний, та праведний бог
    всевладний дідусьо Сварог.

    Б'є сяйво від місяцерога –
    то день уродин у Сварога.

    Як місяць повненький, без рога –
    то настрій хороший в Сварога.

    Як темінь впаде, не дай бог,
    то гнівно свариться Сварог.

    Та гірше усіх засторог -
    огненно палючий Сварог.

    Пустеля пуста і розлога –
    то кара дідуся Сварога.

    Як будете чемні, онуки,
    Сварог поведе вас на луки...
    А луки ті гойні в Сварога,
    там навіть Молочна Дорога!

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  42. Ірина Вовк - [ 2017.09.07 09:31 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто нашу землю і звізди держить"
    Дощечка 11А
    І богу С в і т о в и д у славу речемо,
    сей бо став бог П р а в и і Я в и, і тому
    співаємо піснями, яко свят єсь…
    … і через нього бачимо світ видимий
    І Я в і бути, і той нас од Н а в и уберігає…
    … і тому хвалу співаємо, …бо ж той
    землю, сонце наше і звізди держить,
    і світ кріпить.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Світовид – бог осіннього рівнодення; бог видимого і невидимого світу, що бачить чотири сторони світу, яруси Неба, Землі і Підземелля, пори року, тому він Мудрий і Старий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Був світлий дід,
    він видів світ,
    його назвали Світовид.
    А скільки років
    мав той дід?
    Напевно, кілька тисяч літ!
    Той дід був дивний чоловік:
    північний бік – сніжком посік,
    південний бік – на сонці спік,
    а третій бік – на Сході зник,
    четвертий бік – на Захід втік…
    На цьому ми зупиним лік,
    Бо як то можна, щоби дід
    чотирибоко
    бачив
    світ.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  43. Ірина Вовк - [ 2017.09.07 09:35 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що то є Яве, Праве і Наве"
    Дощечка 11А
    ...живоття наше суть Я в а єсть текуща,
    а творена в П р а в і. П р а в е бо єсть
    невідомо уложене Дажбом…
    Се бо Дажбо створив нам П р а в е і Я в е ,
    яке єсть світ зорі, що нам сяє.
    І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
    аши тая удержана була.
    …Я в а коли одійде, смерть єсть.
    Н а в а бо єсть по смерті: до тої єсть Н а в а
    і по тій єсть Н а в а, а в П р а в і єсть Я в.

    Дощечка 7Е
    …а хто умре, до л у к і в Сварогових іде.
    І каже йому С в а р о г:
    «Іди, сину мій, до теї краси вічної
    і там узриш твоїх діда, і бабу, і тітку
    в радощах і веселіях тебе зрячих…
    Ти до їх прибув – возрадувалися о
    житті твоїм вічнім до кінця кінців».

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яве,Ява,Яв – видимий світ,у якому ми живемо.
    На́ве,Нава,Нав – невидимий світ, у якому живуть душі предків.́
    Пра́ве – правдиве, справжнє, все те, що з нами відбувається.
    А́ши – щоб.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Ти бачиш оком буйність трав?
    То, значить, око бачить Яв!
    Очко ліве, очко праве
    кольорово бачить Яве.
    Те,що Яве, завжди Праве,
    чи то ліве, чи то праве.

    Ти чуєш вушком шепіт трав?
    То, значить, вушко чує Яв!
    Вушко ліве, вушко праве
    галасливо чує Яве.
    Те, що Яве, завжди Праве,
    чи то ліве, чи то праве.

    Ти брав рукою стебла трав?
    То, значить, брав у руки Яв!
    Ручка ліва, чи то права
    доторкалася до Ява.
    Тільки ось у чому справа:
    брала Ява ручка права,
    ну, а ліва несміливо
    повернулася наліво.

    Ти відчуваєш запах трав?
    То, значить, носик чує Яв!
    І наліво, і направо
    квітнуть трави,
    пахнуть трави.
    Бачиш – трави,
    чуєш – трави,
    значить, ти в країні Я в и !

    Якщо ти Яви не впізнав,
    то значить ти в країні Н а в .

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  44. Ірина Вовк - [ 2017.09.06 09:17 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Як Яро ярину родив, Купалво у воді купав, а Лад давав любов і лад"
    Дощечка 7Г
    Прощайся, народе мій, з Ладом
    і творячи люби іди до стягів наших
    і захищай тоті од ворогів на Русі.

    Дощечка 8
    Єдність єсь… Я р о, К у п а л в а,
    Л а д і Дажбо.

    А коли ж К у п а л в а прийде у вінку,
    який возляже на голові його, зотканий
    з віток зелених, і квітів, і плодів, того
    часу маємо бути далеко по Непрі,
    о смерті нашій не мислячи, і життя наше
    на полі єсть красне.

    Дощечка 3А
    …Речемо, які то єсть ласкощі
    божеські до нас і одійдемо ко сну,
    день бо прийде і темнява розтане.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яро,Ярило – бог весняного сонця, родючості і плідності.
    Купалва,Купайло,Купала – бог літнього дощу,
    роси і води,бог жнив, він «купає» сонце
    у найдовший день року,
    день літнього сонцестояння 24 червня;
    він «омиває» богів, очищає людей,
    благословляє косовицю.
    Лад,Ладо – бог любові і злагоди. Лада – його дружина.
    Ладо та лада – коханий і кохана, наречені.
    Люби – любов.
    Непр – давня назва Дніпра.
    Темнява – темрява.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Івана на Купала
    красна зірка з неба впала,
    лада ладонька шукала:
    «Вийди, ладо, на Купала!».

    На Івана на Купала
    лада ладонька пізнала,
    Лада з ладом Лад ладнала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    божа крапля з неба впала.
    Гей. сльоза росою стала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    річка сонечко купала.
    Красне мила-омивала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    зірка місяця кохала,
    зірка серпика прохала
    на Івана на Купала:
    «Купайло,ану
    пожни ярину,
    косою майни
    і май до весни!».

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги"
    (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  45. Ірина Вовк - [ 2017.09.06 09:24 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Про огнекудрого коваля Перуна і його прізвиська"
    Дощечка 12
    Коли сонце сяє, співаємо хвалу…
    огнищу П е р у н а, що є званий П о т я т и ч
    на вороги…

    Дощечка 5А
    «Це стріли і мечі маємо на вої тії і
    не смієте боятися їх, бо знищу їх до поду,
    і кмота їх буде змішана з землею, подібно,
    як земля на багнах. Звірями будуть вони,
    як поросята умазані гноєм, і смороди свої
    понесуть у сліди свої, і тому говорено
    буде про них – смердячі поросята і свині».
    Се сказавши, П е р у н ь к о кував мечі…

    Дощечка11Б
    Слава богу П е р у н у огнекудрому, який
    стріли кидає на ворогів…,тому що єсть
    той воїнам честь і суд, і яко з л а т о р у н,
    милостив, всеправеден єсть.

    Дощечка 11А
    І богу П е р у н е в і, громовержцю,
    богу війни і боротьби,
    … який нас веде стежкою
    правою до бою і до тризни великої
    по всіх павших, які ж ідуть у життя вічне
    по полку П е р у н а.

    Дощечка 8
    Грім громихає у сверзі синім і маємо
    летіти на ворогів, як ластівки швидкі,
    єдині і гримаві, і та бистрота єсть
    меча нового, руського.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Перун,Перунько – бог війни і боротьби,бог блискавки і грому.
    Вой – воїн.
    Под, до поду – до останнього, до дна.
    Кмота – слід.
    Руно – шерсть.
    Правий – правдивий.
    Сверг – небо.
    Тризна – поминання мертвих, поминки.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Огнекудрий златорун,
    громовержець наш Перун.
    Він у кузні уночі
    нам кує свої мечі.
    Ті мечі, як блискавиці
    шле Перунько з колісниці.
    Громихає громом сверг –
    русин ворога поверг.
    Нам летіти ластівками,
    брати верх над ворогами.
    Знай,тримає сила юна
    меч Перуна-златоруна.
    Наш Перуне, пособи
    воям нової доби,
    ти ж бо праведний і мудрий,
    Златоруне огнекудрий!

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990)




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Вовк - [ 2017.09.05 11:22 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Яка Гора Красна?"
    Дощечка7А
    Ту бо діємо на спомин гори
    Карпатської. У той час іменувалися
    роди наші к а р п е н и, яке придбали ми,
    бувши в лісах: тим іменем звалось д е р е в о…

    … і старотцове всякого роду
    йдуть судити родичів біля Перуневих д е р е в.
    І також мають той день ігрища
    перед очима старших, і силу юну
    показують юнаші. Бігаючи прудко і танцюючі.

    … а тії юнашів водили до січі зу́рої.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Перуневе дерево, Красне дерево – дерево, обпалене блискавкою, вважалось міченим богом Перуном, а місце навколо нього – святим, Духовим.
    Красний ліс - ліс із Духовими (Красними) деревами.
    Юнаш – юнак.
    Січа – поле бою, там, де «січуть».
    Зу́рий -- чорний, кривавий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Котра Гора ясна,
    тота Гора Красна
    стоїть у Карпатах
    в Перуневих латах.

    Ті лати вогневі
    палають на древі --
    красніє вогнево
    Перуневе древо.

    І слава отцева
    вертає до древа,
    збирає на віче
    і кличе до січі.

    І сходяться юні
    до Гірки – красуні
    на ігри і танці,
    на красні рум’янці.

    «Гори, гори ясно,
    Буде Горі красно
    Стояти в Карпатах
    В Перуневих латах».

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги". Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  47. Ірина Вовк - [ 2017.09.05 11:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки свята ідуть до нас"
    Дощечка 3А
    …Отак маємо боронитися від ворогів,
    як ідуть з трьох кінців світу, звідки
    свята ідуть до нас.
    І ті свята – перше К о л я д ь, і друге Я р,
    і К р а с н а Г о р а, і О в с я н а Велика
    і Мала.

    Дощечка 7А
    Ми ж маємо польові жертви давати
    і од трудів наших – просо, молоко…
    тут ці тобо покропимо о К о л я д і
    ягнячім і о Р у с а л і я х, в день Я р і в,
    також і К р а с н а Г о р а.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Колядь,Коляда – свято народження новорічного сонця,
    місяця і зорі; свято зустрічі пращурів з родиною в день
    зимового сонцестояння – 25 грудня.
    Яр, Ярів день – свято весняного сонця Ярила; свято кохання і шлюбу; свято зустрічі весни першою борозною.
    Ярило – весняне сонце.
    Ярина – зерно весняного посіву.
    Овсяна Мала – урожай з ярини.
    Красна Гора – весняне свято першого грому, свято
    ратної доблесті наших пращурів.
    Русалії – свято літа: водяних, лісових та польових духів; свято зелені, квітів, співучих пташок,всілякої звірини, криниць та джерел з «живою» водою.
    Овсяна Велика -- свято осені; завершення обжинок.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    КОЛЯДА

    З неба,суші і води
    свята йдуть до нас сюди.
    Народила немовля
    взимку матінка – Земля,
    і зимою у віконце
    новорічне світить Сонце,
    Місяць світить і Звізда –
    Йде до хати К о л я д а.
    Зірко, зіронько – Колядко,
    засвітися Немовлятку.
    Місяченьку, ясний братку,
    засвітися Немовлятку.
    Ти, Земелько, грій зернятко,
    усміхнися Немовлятку.
    А в зернятку житній дух,
    а в куті спить сніп – Дідух,
    а в снопі у Дідуху
    спить Коза у кожуху,
    а в Козиній бороді
    буде тепло Коляді.

    ЯРІВ-ДЕНЬ

    Ой над лісом, ой над лугом
    Місяць оре Землю Плугом:
    губить Яр зимові сни,
    Яр вертає до весни.
    І пташиними ключами
    відчиня зелені брами,
    і щебече сто пісень
    для малечі Ярів день.
    Яре сонечко – Ярило
    Землю з зерням відігріло,
    і окрилене весною
    Землю вкрило борозною.

    Буде з тої борозни
    повна повня ярини.

    РУСАЛІЇ

    Ховає у річці ізмалку
    Водя́ник онуку Русалку,
    Водяник Русалку жаліє,
    як білу лелію леліє.

    У літні Русалчині ночі
    у річці Русалка хлюпоче:
    шукай тую воду –
    пізнай того броду,
    а броду не знаєш –
    минай тую воду…

    Русалко – сестричко,
    пильнуй нам водичку,
    даруй в нагороду
    здоров’я і вроду.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання- 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  48. Ірина Вовк - [ 2017.09.04 08:24 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Як Колендо розмальовував Яр"
    Дощечка 11Б
    …Сивий Яр…
    …Білояр…
    …Красич…
    …Ростич…
    …Зеленець…
    …Сінич…
    …Соломич…


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яр, Яровод – рік, пори року.
    Сивий Яр – «старий рік».
    Білояр – зима, «новий рік».
    Ростич, Красич – весна.
    Зеленець – літо.
    Сінич, Соломич – осінь.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Живописець і маляр
    раз пішов Колендо в Яр,
    взяв олію і папір
    і малює до сих пір.

    Не шкодує він кольору
    і малює в різну пору:
    осінь, літо чи зима
    перешкод йому нема.

    Хоч мінлива, та красива
    у Календи барва сива.
    Сивий Яр – старенький дід
    Сивим був і раптом зблід.

    То на діда налетіла
    легкокрила барва біла.
    Білояр у білім строю
    сніжно сяє білизною.

    А коли розтане сніг,
    Красич вийде на поріг.
    Хоч малий у нього ріст,
    та росте зерно і лист,–
    бродить Яром барва краса,
    барва краса, як прикраса.

    Ласа цвітом, ласа плодом
    барва йде за Яроводом.
    І Колендо, наш маляр,
    зеленить Зелéнцем Яр.

    Спіє плодом, квітне цвітом,
    Яр прощається із літом,
    По-осінньому гостинно
    сушить Сінич жовте сіно.
    Жовта барва на кінець.

    Вийшло гарно!
    Молодець!

    (З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  49. Ірина Вовк - [ 2017.09.04 08:04 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Що дав Дажбо русам і як вони йому дякували"
    Дощечка 4А
    …їжу і питво за часів своїх до смерти…
    Ось їде зі силами многими Дажбо
    на поміч людям, і так страхів не майте,
    бо колись, як і тепер, за нас опікується
    той, що рядить, як хоче. І ось ждемо
    по всі дні на те, як маємо… К о л е н д о …

    Дощечка 11Б
    …Студець, Ледич, Лютець, Сніжич…
    …Травич, Стеблич, Листвич, Квітич…
    …Птичець, Пчолець, Звіринець, Рибич…
    …Доздець, Вітрич, Громич, Звіздич…
    …Липець, Березич…
    …Плодець, Ягодець, Грибич…
    …Житнець,Зернич, Просич, Овсянич…
    …Ключець, Озерець, Водич…

    Дощечка 5А
    …ми походимо від Дажба і стали славні,
    бо славимо богів наших…

    Дощечка 4Б
    …П’ємо суру питну на славу ту
    п’ятикратноденно, огниці запалюємо
    з дубів і також снопа втягаємо
    і речемо хвалу за них.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Дажбо, Даждьбог – бог новорічного сонця, щастя і достатку,
    «дай-бог» наших пращурів.
    Рядити – управляти, порядкувати.
    Колендо – календар.
    Огниця – вогонь, вогнище.
    Ректи – казати, говорити.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Жив безпечно, які слід,
    праотцевий руський рід,
    пильно слухався вимог,
    що рядив йому Дажбог.
    А Дажбог таке рядив,
    Серед добрих діл та див:
    радив русам всі роботи
    поробити до суботи,
    а на співи і дозвілля
    залишалася неділя.
    Так минали дні за днями
    у роботі за піснями.
    Так минали довгі зими,
    зимували руси з ними,
    а минала холоднеча –
    пісня линула лелеча,
    і малим лелечим кроком
    крокував і рік за роком.
    Серед добрих діл та див
    Даж Колендо урядив,
    І велів усім владар
    шанувати календар.

    «Календар-Колендо наш
    урядив рядитель наш,
    повелів велитель наш –
    Дажбо, Даж-бо, Даж».

    (З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2017.09.03 08:12 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Хто наші пращури і чиї ми внуки"
    Дощечка 8А
    …ми співаємо, що єсьми р у с и,
    …а маємо співи тії од отців наших…

    Того не забуваймо завжди,
    а як єсьми сини отців наших,
    маймо любов до пам’яті їх…

    Дощечка 8Б
    …Кажемо єсьми од їх, які дбають
    за нас. Тож не маємо мольбищ,
    а рядимо ото при студнях і криницях,
    де вода жива тече, і там воля є…

    Дощечка 4А
    … бо ж земля тая р у с ь к а є,
    і тому не зрічетеся її і не забудете її,
    там бо кров отців наших лилася…

    Дощечка 4Б
    Єсьми Д а ж б о в і внуки і не сміємо
    нехаяти слави нашої і завітів.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Пращур – предок роду, праотець.
    Мольбище – оселя для молитви, церква.
    Рядити – правити.
    Студня – колодязь.
    Криниця – джерело.
    Нехаяти – зневажити.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Ой стояла у полі криничка,
    а в криничці – живуча водичка…
    Ой там Доля по полю гуляла,
    мала волю та віри не мала.

    І побачила Доля криничку,
    зачерпнула в долоньку водичку,
    і просяяло сонечком личко:
    на дай-боже, моя рятівничко!

    І з тих пір ми від роду до роду
    пам’ятаєм про Долю і воду,
    а щоб сяяли сонечком личка,
    нас вмиває живуча водичка.

    На дай-боже, наш пращуре-Русе!
    Лий на личко нам сонечко русе.
    Мий, водичко, нам личка і руки,
    єсьми руси і Дажбові внуки!

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   28