ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2018.09.25 14:05
Красива, сонячна,
лише б радіти.
Згубила в соняхах
картате літо,
зелені кульчики,
немов ліщина.
Сама ще дівчинка,
а Бог дав сина.

Анонім Я Саландяк
2018.09.25 10:54
Діалектика для фейсбука (з Канта) довге – актуальне речення... ... від Канта*: “Там де їхня спрощена логіка-свідомість (Wesen-суть,істота) , замість того зупиняє, власне стверджує, що це каверзні задуми розумників з метою, що найменше, похитнут

Ночі Вітер
2018.09.25 09:22
Все мине безжалісно, повільно,
Злиже час і відчай твій, і біль.
Усміхнеться в очі божевіллю, -
Не жалкуй, облиш вчорашній хміль.

До зими хвилина-дві – не більше.
Жменя снігу – вимір у життя.
Холодно. Тебе турбує інше?

Володимир Бойко
2018.09.25 08:58
А потім сталася війна
Межи нерідними братами,
Несамовита до нестями,
Осатаніла і брудна.

І правда в кожного своя,
Свої канони і резони,
І захищатимуть до скону

Анонім Я Саландяк
2018.09.24 18:23
наче про фейсбук Кант* сказав: ... таким чином йдеться не про різноманітність в мисленні, а уперто (зводиться до логіки Я) іде лише (blo-голо) про поняття Я, котре є простим (einfach-одно-разове-кратне) і до котрого (одного Я) все мислення, зр

Олександр Сушко
2018.09.24 17:52
Без клепки в голові неважко жити,
Поспав, поїв, помацав жінчин таз.
Весь вік думками тільки у кориті,
А генії звойовують Парнас.

А там - війна! Брикаються коняки,
Митці в боях розплющують носи.
Мені також порвали збоку плавки,

Світлана Мельничук
2018.09.24 16:47
Усе в тебе є:
і синиця у жмені,
і тінь журавля,
і прихований туз...
А серце твоє
у нагрудній кишені
(моїй) так давно
поселилось чомусь.

Іван Потьомкін
2018.09.24 15:27
З полону викупили кількох дівчат. Привезли в Нехардію і дали притулок на горищі в домі благочестивого рабі Амрама. Наніч прибрали драбину, що вела нагору. Котрась із дівчат пройшлась і промінь місяця вихопив її миловиду постать. Побачив це рабі і спал

Світлана Майя Залізняк
2018.09.24 13:21
Стомлені, замилені очі Доброти.
Релаксуй - муркочуть пуми і коти.
Синові - "добраніч", мамі - "почекай".
Лаштувала кладочку... віддалився рай.

Камінь із каблучки випав - на пісок.
Був у мене Голос.
Хвалять голосок.

Ярослав Чорногуз
2018.09.23 23:33
Осіння днина випита до дна,
Лягли навколо тіні присмеркові,
Лиш у саду, в любовному алькові
Літає сміху голосна луна.

Комусь вона, можливо, не до речі –
Збива ліричну хвилю у душі…
Ще хтось когось – дивуюся – смішить,

Олександр Сушко
2018.09.23 19:32
Тут був Едем. Шумів зелений ліс,
Стрибала білорибиця на плесі...
Тепер його нема. Є купи гільз,
Гниють у вирвах знищені берези.

Я знав - не можна вірити "братам",
Вони - раби, а я дитя свободи.
Сюди прийшла за здобиччю орда,

Нінель Новікова
2018.09.23 19:21
Світлий сум осінньої краси...

Любов Бенедишин
2018.09.23 17:33
Нечитані книги…
Оцю з понеділка зачну –
як світ пізнаватиму,
створений тільки для мене.
Та вже понад вечір
кладу намір свій у труну.
І зранку – бігцем –
у життя нетерпляче й шалене.

Іван Потьомкін
2018.09.22 21:11
Якщо похилий вік і похилив мене
То це над тим, що відкладалося на завтра.
Тепер силкуюся перетягти його в сьогодні.
А це не теж, що перетягувать в змаганнях линву...
...Такий собі урок для тих,
Хто мріяв про спокійну старість.
Урок, який мало кому

Нінель Новікова
2018.09.22 19:57
Я подякую осінь за ласку,
За емоції, що через край,
За кохання даровану казку,
За поезій рясний урожай.

Не зігріти душі оксамитом –
Почуття догоріли до тла!
Прощавай, моє бабине літо,

Василина Іванина
2018.09.22 16:45
З ранку нині хмарно. І це добре, бо ми збираємо виноград, а сонце нам не дозволено. Уперше в таку пору, тобто у вересні, почали збирати, але вже мусай, бо надовго відкладати не можемо... У Бога на цю осінь інші щодо нас плани, які нам ще не зовсім відомі.

Ірина Вовк
2018.09.21 22:48
Протягом осінньо-зимового періоду календарного року українців є Три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 4 грудня. Про них у народi кажуть: ”Перша Пречиста жито засiває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває”. Пiсля Успіння Пресвятої

Шон Маклех
2018.09.21 22:07
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео

Ольга Паучек
2018.09.21 13:17
Ніжну душу скував у кайдани,
Для бажання поставив капкан,..
Очі твої - то злі океани,
А слова, як безжальний вулкан...

Все ж я вдячна тобі за синочків,
За моїх пречудових дітей...
А між нас... пересохли струмочки,

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
Ми у лузі грати в квача охочі,
бодай не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота покінчать із літом,
ми, учитись охочі, не хлипнем слідом.

Ми посібник затрем, ведучи бровою.
Те, що нам сниться, і стане явою.
Ми п

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.

Олена Багрянцева
2018.09.20 15:16
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Прощатися з літом, підводити жовту риску.
І знати, що вересень все зазвичай прощає…

Отак відчувати вершкові твої долоні.
Збирати у скриню розсипані дні безпе

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:16
Якось батьки зі сином – дванадцятирічним хлопчиком, поверталися з недільної церковної служби. І син, пам’ятаючи проповідь, запитав: – Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде? Тато відповів, що тер

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:13
Троє однокласників – найбільших друзів зі школи, і в дорослому житті зустрічалися та з радістю проводили разом час. Щоправда, один із них, чорнявий, завжди норовив ухилитися, коли йшлося про те, аби вкласти до спільного цілого якісь кошти чи сво

Світлана Майя Залізняк
2018.09.20 11:46
Любити цей світ навчуся.
Забуду лавровий Крим.
Зросійщення, "мусі-пусі"...
Жертовні мангали... дим...

Вагання, мінорний подив.
Стою-роззираюсь... ніч.
Пливуть осяйні колоди

Лариса Пугачук
2018.09.20 10:37
— Галюню, ходи сюди, розкажи-но нам віршика! На одполірованій часом величезній колоді сиділи тітка Валька і баба Дуся. Вечірнє сонце пробивалося крізь листя горіха, що ріс попід плотом, проміння падало на веснянки малої Галі, вона мружилася і підставляла

Ігор Деркач
2018.09.20 09:52
І знову чути веремію степу,
і при дорозі битій – чаєнят,
у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
а у Полтаві – дикий каганат.

Петрові завойовує осанну
та сама дика чота Палія.
Не повезло у смерті отаману,

Ірина Вовк
2018.09.20 09:46
То буде мить ранкового прозріння,
як вереснева пастораль осіння –
твоя зоря холодна та висока,
а ти стоїш безмежно одинока,
княгине споночілого палацу,
твою корону віддано паяцу,
а на нозі твоїй стара панчоха,
(княгиня у личині скомороха).

Олександр Сушко
2018.09.20 09:00
Любить киця голівки від мойви
(треба якось погризти й собі).
Коли жінка жадає любові -
Не відказуй - хапай і люби.

Я учився тактовності в школі,
Виріс чемний тишко-парубій.
Джентльмен не відмовить ніколи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2018.09.09 16:33 ]
    Дощовий сонет
    Іде і капле оп'янілий дощ,
    такий не по-осінньому потрібний,
    що хоч візьми тай у калюжу скоч
    і затанцюй танок, йому подібний.

    Хай на вербі його чекає борщ,
    а ти не зазіхай на цю обідню,
    але мерщій чоло своє наморщ
    і занотуй оказію вечірню.

    І хай у ринві буде каламар,
    твоє перо підточує комар
    або води як Буратіно носом.

    У тебе є Мальвіна, ти – П'єро,
    мокай у ту калюжу те перо
    тай уперіщ
               сонетом
                   криво-косо.

       09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.09 12:01 ]
    Довга-довга казочка
    В довгу-довгу подорож Равлик став збиратися,
    у торбину довгу довго пакуватися:
    довгий-довгий шарфик Равлик склав в торбину;
    склав яскраву, довгу, плетену ряднину;
    довго-довго думав, чи хлібину взяти,
    вирішив - не буду! довго пакувати!
    Вирушив тихенько Равлик у дорогу,
    бо не гоже равликам все робить спрожогу.
    Довга-довга стежка, наче вужик, в'ється,
    сонечко до Равлика весело сміється,
    радісно у подорож Равлику рушати,
    радісно пригоди й друзів зустрічати.
    Довго-довго Равлик був уже в дорозі,
    утомився дуже, далі йти не в змозі,
    їсти захотілося, полудень минає,
    тільки їжі й крихти в Равлика немає!
    - Порятуйте, друзі! - кличе наш бідака,
    - У біду потрапив Равлик-неборака!
    Шарфика не можна навіть трішки з'їсти,
    на ряднину довгу можна тільки сісти!
    Та на щастя Равлика - Павучок з'явився,
    з павутинки довгої швидко опустився,
    запросив у гості, довго чаювали,
    і про цю пригоду довго пам'ятали!
    З того часу равлики у свою торбину
    перш за все складають воду і хлібину!

    09.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  3. Лариса Пугачук - [ 2018.08.28 17:41 ]
    Збиралка-вкладалка
    Йшло малесеньке дитятко
    до матусі і до татка
    І збирало по дорозі
    все, що зайве на підлозі.

    Та й віднесло до корзинки
    рахівничку і машинку,
    ляльку, кубики і книжку,
    м'ячик, зайчика і... кішку.

    Кішка нявкнула зненацька:
    “Я тварина, а не цяцька!” —
    І пішла до кошеняток,
    Ну та й ми ходімо спатки.

    28.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  4. Лариса Пугачук - [ 2018.08.27 14:00 ]
    Вмовлялка
    Сонце бігло видноколом,
    та й потрапило у коло
    рук маленького хлоп'ятка.

    Сонце навіть не пручалось,
    Звеселилось і від шалу
    Лоскотати стало п'ятки.

    Потім лагідний промінчик
    Перескочив на ослінчик
    І нагрів його легенько,

    Щоб маленький непосидько
    За уроки всівся швидко,
    бо вже ранок ген-ген.

    27.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  5. Лариса Пугачук - [ 2018.08.22 17:37 ]
    Чухалка
    Бедрик повзав по травичці,
    Чухав ніженьки по звичці:
    Об стеблинку вжик-вжик,
    Щоби лоскіт зник-зник.

    А травичка воркотіла:
    “Ну чого ти так несміло?”
    А стеблинка чух-чух —
    От і лоскіт вщух-вщух.

    22.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (26)


  6. І Василина Назарко Назарій - [ 2018.08.14 09:27 ]
    Осінь
    Осінь-Осінь,тепла і холодна,
    А худоба,а худоба у селі голодна,
    А у місті листя,діти,мамі треба
    передіти,діти бавляться говорять,

    Все таке як у зимі!Тільки у нас
    жаркий,теплий вогонь!А у зими
    білий холодний,
    Наша осінь,нам щастя принесла!
    радість людям,дітям принесла!

    Лице людей,холодне,тепле
    інколи впадає дощ,
    інколи впадає град,
    і немає переград!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Назва контексту"


  7. Володимир Бойко - [ 2018.08.03 15:39 ]
    Зайчик-рибалка (баєчка)
    Зранку зайчик у садку
    Накопав черв’ячків.
    І на вудку у ставку
    Зайчик рибки наловив.

    Цілу торбу рибки мав,
    Всім звірятам роздавав.
    Кожному по рибці –
    Котику і киці,

    Мишці і собачці,
    Курочці і качці.
    Всі ту рибку їли,
    Зайчика хвалили.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  8. Вікторія Лимарівна - [ 2018.07.31 22:30 ]
    Кіра
    Сонечко в хмарах ховалось – і вмить
    Посмішка в Небі з’явилась – блакить
    Заволоділа великим простором!
    Промінь ясний все осяяв навколо!
    Промінь! Промінчик маленький – дівчатко!
    Сяє обличчя у діда на згадку!
    Погляд дорослий, задумливий, щирий!
    Очі розумні, глибокі, мрійливі!

    А рученята маленькі та сильні,
    Міцно тримають ще й поглядом пильним!
    Бог надіслав дідусеві дарунок:
    Радість йому, від хандри порятунок!
    Дівчинка Кіра – назвав її тато.
    Радість в оселю прийшла, справжнє свято!
    … А ось сьогодні всміхається річка:
    Гарна і чиста така , невеличка!

    Тихо тече собі – Псьол її назва.
    Плавають дітки, а Кірочка заздрить!
    Трішки ще має вона підростати,
    Щоб із басейну дитячого встати.
    Ось через рік, мабуть, так воно й буде.
    Знову всміхнулось малесеньке чудо!
    Нігті побачила – колір яскравий!
    Пальці схопила – не відпускає!

    …Дивна якась, чудернацька погода:
    Дощик злякав тільки – зникла негода!
    Вправно сідає дідусь за кермо:
    Тільки веде «Жигулі», не «Рено»!
    Сонечко знову вітає привітно!
    Стелеться поле навкруг – все примітно!
    Соняхи жовтогарячі, пшениця,
    «З вітром у них якась таємниця».

    Радісно всім: відпочинок був гарний!
    Час пролетів непомітно і справно!!!!

    29.07.2018
    Свидетельство о публикации №118073105800


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  9. Тамара Швець - [ 2018.07.27 10:25 ]
    Помічник не замінимий ...
    На листочку слід залишить,
    І слухняний він завжди,
    Помічник не замінимий
    На письмовому столі ... (олівець)
    27.07.18 8.18


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.25 17:48 ]
    Річка
    Місячний гребінь чесав коси річки -
    Радісно хлюпали хвильки водички.
    Зорі лілеям про щось шепотіли -
    Зорі-лілеї від щастя жовтіли.
    Сиза хмарина гляділась у води -
    Дзеркало-річка сріблилось від вроди.
    Білий туман над рікою піднявся -
    Ранок під ковдрою вже прокидався.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  11. Ольга Паучек - [ 2018.07.25 07:10 ]
    Квітне, пахне череда
    Ось настала середа -
    З неба сіє дощик,
    Квітне диво-череда...
    Ми її у горщик
    Назбираємо, поллєм
    З дощику водички,
    Підігріємо обох
    І умиєм щічки.

    Будем гарні, запашні,
    Посмішкою щирі,
    Заспіваємо пісні
    У здоров"ї - мирі,
    Сонця завтрашню пору
    Привітаєм радо,
    Щоб веселка у саду
    Звалась виноградом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (7)


  13. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:01 ]
    Пасічники
    Ми були в селі у діда.
    В літній полудень жаркий,
    Чи то пак, перед обідом
    Прилетів на липу рій...
    В діда часто гостювали
    І, коли не мали справ,
    Завжди ми спостерігали,
    Як дідусь наш працював.
    Твердо вирішили з братом:
    Зараз думати не час.
    Треба рій отой піймати -
    Дід тоді похвалить нас.
    Надягнувши бриль крислатий
    (тільки б не дивитись вниз),
    Наче пасічник завзятий,
    Я на дерево поліз.
    Бджоли довго не дрімали –
    Розгадали все умить.
    Так нас боляче кусали –
    Досі тіло все болить!
    Тож сидіти доведеться
    Днів зо два у холодку.
    А дідусь із нас сміється:
    - Що, наїлися медку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.11 11:37 ]
    Медовий вірш
    Хтось виліпив місяць
    Із меду липи.
    Поліз до неба
    Його почепити.

    І з нього стікали
    Медові краплинки -
    Засяяли рясно
    Солодкі зіринки.

    Льодяники з липи:
    Жовтенькі, духм'яні,
    Червневий дарунок
    Для ніченькомами.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  15. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.05 14:02 ]
    ***
    Нічка нанизує зорі в намисто -
    Небо вдягає його урочисто.

    Нічка сплітає майстерно мережки -
    Небо вбирає хмаринні сережки.

    Нічка майструє кулон золотавий -
    Місяць у небі блищить величавий.

    Нічка глядить ніжно світові в очі -
    Хвилями море тихенько шепоче.

    Лагідно ніченька світ обіймає -
    Небо милується, Благословляє...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  16. Олена Музичук - [ 2018.05.21 10:52 ]
    Ідилія
    Ось мої веселі чорнобривці
    У садочку, де знайшлася я.
    Зріють огірочки у теплиці.
    Кожному вигадую ім’я.

    Це ось - маціпунє як дитина.
    Лежні полягали у траву.
    А найперший – може, і єдиний.
    Ігорочок – так його назву.

    Хай міцніє гудиння-пагіння.
    Я стебельце кожне оброблю.
    Перший виростає на насіння,
    ну а інші росами поллю.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  17. Ірина Вовк - [ 2018.04.18 12:41 ]
    "Я... гілочка-гагілочка" (дитяче)
    Я... гілочка-гагілочка
    над пупляшком дитини...
    Я – пісенька... Я – писанка,
    колисонька Вкраїни.
    Я визрію, я вимрію –
    і дам життя росточку.
    Я стільки зим у вирію
    лежала в сповиточку.
    Я вітречком овіяна,
    я дощиком омита,
    я зернятком засіяна
    і в грудочку завита.
    Я луч – від сонця спілого,
    від кригоньки – скресання...
    Бо я – від світу білого
    і з Божого писання.
    Як визрію, як вимрію
    на себе шлюбні шати,
    я вилечу із вирію
    вам ве́сну приношати.
    Курли, курли, веселики,
    летіте, чорногузі –
    на бджілоньки, на джмелики,
    на дітки голопузі!
    Гей, Леле, Леле, Лелечко...
    Ясна пора лелеча!
    На цвітень, на веселлячко –
    рости собі, малеча!
    Аби тобі з роси-з води,
    аби тобі – не мілко...
    А ти мене в танок веди
    та й виведи... ягілку...
    Ягілочка-гагілочка –
    на гори і долини!
    Я пісенька... Я писанка...
    Колисонька Вкраїни...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима). - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Кисельов - [ 2018.03.20 00:16 ]
    Бегемоти
    Два маленькі бегемоти
    Пили чай із бергамотом.
    Пресмачний у них напій –
    Є й ромашка, й звіробій!

    Прилетіла сіра муха,
    Одного з них – кусь! – за вухо,
    Іншого – цап-цап! – за ніс!!!
    Що було тут – море сліз...

    Швидко упіймала муху
    У стрибку прудка ропуха,
    І не плаче вже ніхто –
    П’ють і грають у лото.

    Рятівницю бегемоти
    Теж чайком із бергамотом
    Пригостили, ще й пиріг
    Рівно різали на всіх.


    2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (11)


  19. Світлана Луцкова - [ 2018.03.05 22:53 ]
    Шепеляйчик


    Зайченя читає книжку
    Про кицюню й сіру мишку:

    "Сурхотіла в нірці миска,
    Налякала миску кіска..."

    -Зачекай, - сміється Віта, -
    Бо не можу зрозуміти:

    Що, скажи, русявій кісці
    Знадобилося у мисці?

    - І чого злякалась миска? -
    Дивувалася Лариска.

    - Ох-ох-ох, - зайча зітхає, -
    Сепеляю, - шепеляє ...

    Намагається малюк
    Вимовляти прикрий звук:

    - С-с-сапка, с-с-суба, с-с-пак, гуш-ш-шак!
    Знову щось пішло не так...

    Вчать зайчатко дружні діти
    І писати, й говорити:

    - Леся кіСку заплітає,
    МиШка кіШку обминає,

    А у миСку Васі й Саші
    Насипає мама каШі .

    Зайченятко мовить Васі:
    - І мені насипте касі... :)



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.28 00:31 ]
    Песик Обісцюшко (казочка)
    Послухайте-но, діточки, на вушко,
    Новісінькую казочку оту.
    Жив-був на сайті песик Обісцюшко,
    Що ненавидів люто чистоту.

    Він авторів усіх тут оббігає,
    Немов запограмований у грі.
    На кожного він лапку підіймає,
    Так територію свою ж бо намічає,
    Лиша сечею він коментарі.

    "Улюбленцям"-лелекам лишить знаки
    Уваги найніжнішої таки,
    На пам"ять їм дарує залюбки -
    Як ордени, кавалки добрі каки.

    Все нюхають ці автори сердешні,
    Та стало вже і їм не все одно:
    Колись тут пахли вірші, як черешні...
    Тепер куди не стань - сеча й лайно.

    Як на "ПМ" заходимо щоразу,
    Вдихаємо цих "пахощів" букет.
    Поети ходять вже у протигазах!!!
    Ну де це, люди, видано таке?

    Хіба усіх вас жах не полишає,
    Хіба не нудить від таких чудес?
    Вже мантію учителя вдягає
    На себе засмердючений цей пес!

    На ноги лізе людям, як на сучку,
    Собачий бомж, ти все йому дозволь?!
    Він скоро всіх нас доведе до ручки -
    Огидне гавкало, смердючий троль.

    Шепнім адміністратору на вушко,
    Ой, діточки, ідею цю просту -
    Женіть із сайту цього Обісцюшка,
    Як любите хоч трохи чистоту!

    28.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)




    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  21. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  22. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 10:02 ]
    "Звідки ймення Устя, Устя-Златоустя"
    "ЗВІДКИ ЙМЕННЯ УСТЯ, УСТЯ-ЗЛАТОУСТЯ"


    А я слово "Устя"
    завивала в хустя.
    Устя -- у хустині,
    в вишитій свитині:

    -- А я собі Устя,
    Устя - Златоустя!
    Рученькі біленькі,
    устонька пухкенькі.
    З Божого облатка,
    з чистого із златка ...

    От така я Устя,
    Устя - Златоустя!
    Медом розтечуся,
    Богу помолюся --
    злотими устами,
    гожими літами ...

    ... Гомоніть струмочки:
    гарне ймення в дочки!
    Задзвоніть дзвіночки,
    гарне ймення в дочки!
    На яри й лісочки,
    за тини й тиночки:
    що за гарне ймення
    у моєї дочки!

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2003)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  23. Валерія Скайлайн - [ 2018.02.08 09:42 ]
    Дитина космосу
    Я, мабуть, дитина космосу.
    Планетами покинута
    Посеред часу й простору.
    Забута і зірками... Або ні?
    Можливо, метеори –
    То мої брати?

    Серед людей я не належу,
    Хоч маю батька, маю неньку.
    Мене до неба сильно тягне!
    Взлетіла б може – крил не маю.

    Живу життя... чи проживаю?
    Все ставлю цілі – досягаю.
    Але втрачаю цінні миті...
    А хочу в космос,
    Космос – вічність.

    Там всім керує Батько Всесвіт
    Немає горя – є стабільність.
    Немає змін, немає зла,
    Панують спокій й простота.

    Можливо, я - дитина космосу
    На Землю із метою послана.
    А може, фантазерка, і тоді...
    Я мить лише
    У вічності подій.

    08.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. України Сокор - [ 2018.02.03 22:01 ]
    Зародження

    Від Божого слова ,
    Є наша мова
    І наша земна любов.
    З батьківської волі, -
    Я в маминім лоні,
    Дорогу життя я знайшов.
    Я плаваю долі
    У маминому лоні,
    Відчувши божественний світ.
    Мамині звуки -
    Радість, розлуки,
    Майбутній я батьківський рід.
    Я мамине слово
    І мамина мова.
    Я мамина пісня і кров з молоком.
    Я мамина казка
    І мамина ласка.
    Я мамина ніжність, надія й любов.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. України Сокор - [ 2018.01.28 20:09 ]
    Кішка — Мурлика.

    У садочку під кущем,
    Кішка спала калачем.
    Сни, напевно, їй приснились,
    Чомусь вуса ворушились.

    Можливо спить, можливо слуха,
    Бо крутилось одне вухо.
    Ін-де око відкривала,-
    Це, так кішка спочивала.

    Та, десь, стайка горобців,
    Жбурнула шумно до кущів.
    Наперебій цвірінькотять,
    І мішають кішці спать.

    Кішка трошечки здригнулась,
    На шумну стайку оглянулась.
    І тихенько крадучись,
    По кущу полізла ввись.

    А горобці цвірінькотять,
    З гілки на гілку летять.
    І чубляться між собою,
    Ніхто не журиться бідою.

    Та, горобець один: - Чирикнув!
    Горобинний гам притихнув.
    І разом пурхнувши з кущів,
    Аж пух, на кішку полетів.

    Кішка, ніби-то, злякалась,
    Під кущ стрибнуа і облизалась.
    Це біда є невелика,
    Додому спать пішла Мурлика.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Валентина Валентина - [ 2018.01.27 19:08 ]
    Як вовк погостював
    Побитий Вовк прийшов до тями
    Сів на пеньок, розвів руками
    І сам до себе розмовляє:
    - Це що зі мною відбулося?
    Я що, ходив до когось в гості?
    І як потрапив я в село?
    Так, так.
    У мене ж є там друг Шарко.
    Було у когось там весілля
    А ми із ним під стіл залізли
    Хотіли смачно попоїсти.
    І де той кіт сусідський взявся?
    Його хтось пригостив ковбаской
    А він притяг її під стіл
    А я з Шарком теж там сидів
    Коли побачив мої очі,
    Злякався, наче кинувсь з кручі.
    І тут такеє почалося!
    Якби не гавкнув той Шарко,
    Якби кота не принесло того
    Звичайно й бійки не було!

    22.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Валентина Валентина - [ 2018.01.24 19:17 ]
    телеграма
    Пес Шарко і дядько Федір
    у село приїхали надвечір
    На порозі, біля хати
    Вже чекав їх котик Вася.
    Няв-няв-няв!
    Я без вас засумував
    та спасибі листоноші,
    що працює в нас на українській пошті
    Звістку вранці принесла:
    "Зустрічай, Василько,їду я"!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. України Сокор - [ 2018.01.21 08:18 ]
    Павучок.



    На зеленому лужку, там де квіточка росте,
    Павучок запавутився, заснував своє сільце.
    Плести різнії узори, - це є діло не просте
    І своє майстерське діло, - він скріпив усе в кільлце.
    Обдививсь чи все доладу, чи нічого не забув
    І мохнатий неборака, кожну ниточку смикнув.
    Покрутився на всі боки, ще й донизу зазирнув,
    Та втомившись від роботи, він під квіткою заснув.
    Та несплять всі очі зразу, він їх має може п'ять
    І чатують дні і ночі, щоб здобич не проспать.
    Якщо муха влипне в сітку, рватись буде і дзидщать
    В павутиння він миттєво буде муху загортать.
    Тож в житті у нас буває - хочеш злагоди, добра.
    Та щоб мати все одразу - це дорога не легка.
    І шукаєш шлях обходу - і розумієш, що — це гра.
    А зівнеш хоть краплю митті, влипнеш в сітку павука.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Сергій Булат - [ 2018.01.17 10:20 ]
    Тарасу
    Родився у бідній родині,
    Не знав ні букв, а ні письма.
    Бажання було, і при днині,
    Навчили люди і сума.

    Тоді тринадцятий минало,
    Він пас отару за селом.
    І враз так тихо, ясно стало,
    Що хоче стати поетом.

    Слова складалися до купи,
    Думки звивалися у вязь.
    Крізь роки несли мови звуки,
    Талант і доля узялась.

    Талант був в нього не єдиний,
    Художник також, хоч куди.
    Малюнками, той час не спинний,
    Листав хвилини від нуди.

    Любив він Неньку і Природу,
    Життя за них своє віддав!
    У кожнім творі їхнюю вроду
    То змалював, то оспівав.

    За думку, царську протилежність,
    В тюрму садили іроди.
    Не здав він принцип, й незалежність,
    Які б не були там суди.

    Роки прожив, як живуть люди.
    Але не згаяв, не змарнував -
    Думки ясні на всі усюди
    У віршах чітких написав.

    Шляхи становлення великі,
    Півсвіту він один пройшов,
    Щоб кожен з нас, в часи безликі,
    Натхнення й приклад віднайшов.
    (Січень 2018)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Вікторія Лимарівна - [ 2018.01.13 19:25 ]
    Старий Новий рік
    Щойно Новий рік зустріли,
    Вже "зістарився", прийдешний!
    Щось, мабуть, не зрозуміли,
    Та коли ж він встиг, сердешний?

    Тільки радісна малеча
    (Не боїться холоднечі)
    Мріє, буде посипати!
    І здоров’я всім бажати!

    Відкривайте двері, хутко!
    Сиплеться зерно навколо!
    Жити будете без смутку!
    А віддячити готові?!

    Жарти,вірші гарні линуть!
    Рік СТАРИЙ НОВИЙ крокує!
    Біль, нещастя й горе гинуть!
    Хай на зле не провокує,
    Щастя, радість, мир дарує!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  31. Ігор Шоха - [ 2018.01.07 17:01 ]
    Невидумана казка
    Усе ще обираємо дорогу,
    якою чумакуємо до зір.
    Але усі ми ідемо не в ногу.
    Іде у ногу лише командир.

    Йому усе невидиме відоме.
    Історія доказує таке,
    що хай у нього і не всі удома,
    а виведе на тлусте і м’яке.

    Крокує піонерія Союзу.
    Намилює на шию мотузок.
    У діда й баби опадає пузо.
    До лісу утікає колобок.

    – І як воно ся отаке-о стало? –
    випитує у Чахлика Яга, –
    ані яйця немає, ані сала
    і на базарі – кістяна нога.

    А я, таки, що не кажи, а пані!
    Тоді Кощій і каже їй на це:
    – усе моє на острові Буяні –
    і зая, й сойка, і яйце-райце...

    Але мовчить, яка йому морока
    що на Буяні крадене ще є
    і сховане далеко – не своє...
    Яка то серцю невимовна мука!
    Вже й тятива натягнута на лука,
    і самопал осічки не дає.
    І зая перекинеться на сойку,
    а та знесе яйце, а в ньому голку,
    яка і невмирущого уб'є.

                                          07.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  32. Ірина Вовк - [ 2018.01.07 10:10 ]
    "Поколядь для маленького вертепчика" (вертепні віншування)
    Віншує АНГЕЛИК*:

    Я маленьке Янголятко –
    Маю Зірку і Крильцятка…
    Чи щасливі тут малятка,
    що ростуть, як янголятка!

    Порадійте разом з нами –
    вже Ісусик біля мами
    простягає рученята…
    Дай вам, Боже, гарні свята!

    Віншує ПАСТУШЕЧКА:

    Я маленька Пастушечка,
    В мене хлібця цілушечка.
    Я собі не гордую,
    лем овець нагодую.

    А овечка: «бир» та «бир» --
    пошли, Боже, хліб та сир,
    щоб в коморі і на дворі…

    Будьте з празничком здорові!


    Віншує КОЛЯДНИЧКА:

    А я дівчинка – Устинка,
    колядничка – веселинка,
    б’ю у хаті Вам чолом,
    Вас вітаю із Різдвом!

    Віншує КОЗА:

    А я кізонька вперта –
    кожушина затерта,
    вам товчуся в комірку –
    нате зернятка мірку,
    аби малисьте в хаті
    паляниці багаті…
    На столи, на дубові –
    Будьте ситі й здорові!

    Віншує ЧОРТИК АНТИПКО:

    Я Антипко, я нечем,
    вас вітаю рогачем!
    А, чень, ви – нечемні діти –
    в пеклі будете горіти…
    Так Ангелик в царстві Божім
    повелів колись згори:
    ти, Антипко, дбай, небоже –
    все,що гоже, Бог примноже,
    що негоже – Чорт бери!

    Віншує ЖИДІВОЧКА:

    А я собі жидівочка,
    як солодка медівочка…
    А ви, люде, пильнуйте,
    щедро гроші марнуйте:
    на печені та ковбаси,
    на заморські ананаси,
    на вареники,галушки,
    макаґіґі і пампушки –
    а як станете при тілі,
    хай щастить при кожнім ділі!

    Христос ся рождає – ай вай,вай,ває…

    Віншує ЦИГАНСЬКА ПАРА:

    Циган, циган, циганіца,
    добра з медом паляніца!
    Добре жити-поживати,
    золотії гори мати:
    у пивничках – щоби лилось,
    у комірцях – щоб копилось,
    а у хаті, день по святі,
    станьте щедрі і багаті,
    не журливі, не злобливі –
    а веселі, а красиві!

    Гоп, каблуки-черевики…
    Гоп, цицики-вициндрики!


    Віншує ВЕРТЕПНИЙ ХОР:

    Ми з колядою під ваші стріхи
    несемо звістку щастя і втіхи.
    Діва-Невіста в яслах на сіні
    люлю вмостила Божій Дитині.
    Пастир убогий горне ягнятко –
    люляй та й люляй Боже Дитятко.
    Ангел небесний в дудочку грає –
    на Україні Христос ся рождає!


    (З дитячої книжечки "Старі слова різдвяного вертепу"._ Львів:Сполом,2013,2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  33. Ірина Вовк - [ 2018.01.07 10:32 ]
    "Старі слова різдвяного вертепу" (текст вертепного дійства)
    (за Семеном Дійовичем та іншими галицькими пастирками).

    І ПАСТУХ: Добрий вечір вашій хаті,
    ми прийшли вам розказати
    про чудесную новину...

    ІІ ПАСТУХ: ...про небесную дитину.

    ІІІ ПАСТУХ: Розкажіть,як ви там були,
    що ви бачили,що чули?

    І ПАСТУХ: Ми вночі при стаді спали
    і не чули і не знали,
    що коїться в небесах
    і в тих земних сторонах.

    ІІ ПАСТУХ: Аж тут нагло серед ночі
    протираєм сонні очі
    і чуємо -- хтось співає,
    а на сході -- зірка сяє.

    ІІІ ПАСТУХ: Ми почули спів ангелів,
    спів великий,спів веселий,
    що в вертепі у яскині
    Божий Син родився нині.

    І ПАСТУХ: І всміхнулась Божа Мати
    повна ласки й благодати.

    ІІ ПАСТУХ: Було там і три царі,
    ген зі Сходу владарі,
    поклонилися дитяті...

    ТРИ ЦАРІ: Ми прийшли вам розказати,
    (хором) що в вертепі у яскині
    Божий Син родився нині!

    ІІІ ПАСТУХ: Ото я вже в тій хвилині,
    йду з дарунком до яскині,
    та й усіх буду скликати,
    щоб Богові поклін дати.

    ТРИ ПАСТУХИ: Хто вклонитись хоче Богу,
    (хором) хай збирається в дорогу,
    чи то студень, чи зима,
    перешкоди нам нема.

    ЖИД: Що я бачу, що я чую
    щоб у ніч таку страшную
    в такий студень мандрувати,
    напасти собі шукати.
    Чи не краще в хаті сісти,
    та й усеньки гарно з’їсти,
    те, що Мошко вам приніс,
    і поставив перед ніс.

    І ПАСТУХ: О ні, Мошку, так не буде!
    Не такі вже нині люди,
    щоб із Мошком гендель мати,
    а про Бога забувати.

    ІІ ПАСТУХ: Хто на добре вже рішився,
    той із Мошком розлучився.

    ІІІ ПАСТУХ: Хто вклонитись хоче Богу,
    хай збирається в дорогу.

    ЖИД: Ах, такі ви, ну-ну-ну,
    Зараз Ірода гукну.
    (гукає Ірода).

    ІРОД: А…ви тут мені сховались,
    Що йому там поклонялись,
    Добре,що я тут вас маю,
    Зараз смертю покараю.

    Гей ви, вої , всіх зв’язати,
    у в’язницю заховати.

    (ВОЇ схиляються перед ІРОДОМ).

    ВЕСЬ ВЕРТЕПНИЙ НАРІД:

    Боже,Боже,поможи,
    свого лицаря зішли!

    АНГЕЛ: Тут я сповню волю Божу
    І покривдженим поможу.
    ГЕТЬ від них!Це божа справа…

    (до Ірода) Ти на них не маєш права!

    (Проганяє з хати ІРОДА,ВОЇВ та ЖИДА).

    ВСІ ПАСТУХИ: Слава Богу, слава Богу,
    Можемо іти в дорогу.

    АНГЕЛ: Можете іти свобідно,
    І служити Богу гідно.

    І ПАСТУХ: Господарі, прощавайте,
    В гаразді ви проживайте.
    Хай минає вас те лихо,
    А біда сидить вже тихо.

    ІІ ПАСТУХ: Щоб журби ви вже не мали,
    І нестатків не зазнали.
    Щоб у всьому вам щастило,
    Щоб вам жити було мило.

    ІІІ ПАСТУХ: Всім дорослим і маленьким
    Зичу бути здоровеньким,
    На потіху всій родині –
    І на славу УКРАЇНІ!

    АНГЕЛ: Прощавайте! Мир цій хаті,
    Будьте щасні і багаті.
    Майте д о л ю добру, гожу,
    Тільки вірте в ласку Божу.
    Ласка Божа вас спасе,
    Край і нарід піднесе.

    ВЕСЬ ВЕРТЕПНИЙ НАРІД:

    «СЛАВА БОГУ» --заспіваймо,
    У дорогу вирушаймо…
    Честь сину Божому,
    яко пану нашому,
    поклін віддаймо.

    (У хаті всі колядують «БОГ ПРЕДВІЧНИЙ»).

    З дитячої книжечки "Старі слова різдвяного вертепу".-Львів:Сполом,2013,2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  34. Лариса Пугачук - [ 2018.01.05 22:15 ]
    Муррр…ррр
    чеберик-чеберик
    беркиць
    киць-киць
    дай же себе спіймати
    теплу таку й пухнату
    в темних твоїх зіницях
    світиться щось кирпате
    з бантиками у кісках
    а заспівай-но пісню
    мурмурмурмуркошлату
    мурмурмурмурбешкетну
    а як підставиш вушко
    то поділюсь секретом
    я вже ходити вмію
    тільки на ручках в тата
    добре так засинати
    ти не кажи нікому
    нумо ходім додому
    чеберик-чеберик
    беркиць
    кицю моя
    ой киць

    05.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  35. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:37 ]
    "Новий рік" (дитяча пісня)
    Новий рік, Новий рік –
    Добрий він чоловік:
    - Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
    Я ваш друг! Я ваш друг!

    Гості йдуть, щось несуть,
    Їм пиріг подадуть!
    Вилочки́ – на бочки́!
    А пиріг – у ручки...

    А по тім, а по тім
    Танцювати ходім.
    Стук-каблук! Стук-каблук!
    От так рух! От так рух!

    З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес, 2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  36. України Сокор - [ 2017.12.30 23:32 ]
    Горобці.
    Там в кущах щось метушилось.
    Горобці гуртом там бились.
    Пил і пух з кущів летіло.
    Все в кущах цвірінькотіло.
    Горобець один із верху,
    Впав під кущ і лапки зверху.
    Там лежав він на спині.
    Чи ворушиться? Аж ні.
    Ніби крикнув хтось: - Атас!
    Горобці замовкли враз.
    Галас, щебет припинився.
    Горобець один розбився.
    Як пташки змогли додуть,
    Що лежачого не б'ють.
    Тож, ніхто не став чекать,
    Горобці мерщій втікать.
    А лежачий оглянувся.
    Встав на лапки й стрепетнувся.
    Як нічого й не було,
    Полетів в своє кубло.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  38. Ірина Вовк - [ 2017.12.20 00:56 ]
    "Ой хто-хто Миколая любить..." (сценарій)
    АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
    ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!

    АНГЕЛ: Де з молока тече дорога,
    де безліч зір, де царство Бога,
    я звідти йду і вість веселу
    несу у вашу я оселю.
    Ще хвилька, діти, і між вами
    тут стане Миколай святий.
    Він з щирим серцем і дарами
    опиниться в оселі цій.

    ЧОРТИК /вбігає/: Привіт, дзєнь добри, ґутен таґ!
    Вітаю вас на різний смак.
    Мене звуть Чортиком Антипком,
    Антихристом, Нечистим, Дітьком.
    До вас примчав аж із пекла:
    у вас - зима, в нас - хата тепла,
    у вас мороз за хвіст щипає
    і снігу в очі насипає,
    не дивиться що я тут гість,
    морозить, студить, як на злість.

    ...І голод дав копитам раду:
    я з'їв цукерки й мармуляду,
    горішки, груші і цитрини,
    смачненькі ябка, мандарини -
    і залишились тільки нові
    для діток прутики вербові.

    /показує дітям "різочки"/

    Кожен з прутиків придасться
    тим лінивцям, що не вчаться.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    лінюхів у нас нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: Хай ці прутики придбає,
    хто непослух в серці має!

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    неслухняних тут нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: До цих прутиків охочий,
    хто від всіх ховає очі.
    На словах він дуже чемний,
    а на ділі - неприємний.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    брехунів у нас нема.

    ДІТИ: Геть, Антипко!

    /Антипко ховається, але ще не втікає/.

    АНГЕЛ: Ви молитву пригадайте,
    на Антипка не зважайте.

    /нагадує: "Ангеле-хоронителю мій..."/

    ДІТИ /хором/: "Ангеле-хоронителю мій,
    завжди біля мене стій:
    рано, вечір, вдень, вночі
    будь мені до помочі!"

    /Антипко лякається молитви і втікає/.

    СВЯТИЙ МИКОЛАЙ входить втомлений.

    СВ.МИКОЛАЙ: Добрий вечір вам, громадо!
    Насилу добрався.
    Поспішав до вас я радо
    в путі підтоптався.
    Присяду я, відпочину,
    бо ноги не носять,
    сили мої старечії
    відпочинку просять.

    /сідає/

    Нині свято в вашім домі -
    і я вас вітаю -
    гаразду, здоров'я, долі
    щиро вам бажаю.
    Вчіться, дітки! Без науки
    і сонце не світить!
    А ліниві і неуки -
    то убогі діти.
    В праці, дітки, хто як може
    най батькам поможе,
    щоби тішилися вами
    і татко, і мама.

    ...А тепер біжіть скоренько
    до мене, маленькі,
    мій міх розглядати -
    дарунки приймати.

    ...А Ангелик чемно буде мені помагати.

    /Діточки отримують дарунки під благословення СВ.МИКОЛАЯ, в подяку вони співають, танцюють, розказують улюблені вірші/

    СВ. МИКОЛАЙ: Вітаю вас, милі люди,
    при вашій родині,
    нехай добро з вами буде -
    будьмо все єдині!

    АНГЕЛ: Нехай смуток ваш і горе
    спливуть за водою,
    хай їх втопить синє море
    з слізьми і бідою.

    СВ. МИКОЛАЙ: Мир несу я вам в оселі -
    щирість, правду, згоду,
    щоб завжди були веселі
    діти в вашім роду.

    АНГЕЛ: Щоб серцями не черствіли,
    не були байдужі,
    щоб ви інших розуміли
    в голоді і в стужі.

    СВ. МИКОЛАЙ: Щоб ви вміли любуватись
    з краси світу цього,
    щоб зуміли відцуратись
    усього лихого.

    АНГЕЛ: Щоби кривда в домі вашім
    і не ночувала,
    щоби правда в серці вашім
    повік панувала.

    Прощавайте, добрі люди!

    СВ. МИКОЛАЙ: Прощавайте діти!

    АНГЕЛ вкупі зі
    СВ.МИКОЛАЄМ: Мир хай завжди з вами буде
    й щастя розмаїте!


    /Відходять. Діточки радо ласують миколаївськими смаколиками - медівниками, пампухами, макаґіґами, водять таночки, співають... Свято триває/


    /з українських літературних джерел 30-40-их років/

    З ігрової практики театру "МЕТА" /Львів/.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  39. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.12 18:39 ]
    Новорічне
    Як Новий рік святкує нічка?
    Глядить прямісінько у річку.
    Смереки, сосни і ялини
    Навколо річки-скатертини.
    Їх гілки-рученькі яскріють -
    Про чудо Новорічне мріють.
    А в небі Місячний ясир
    Зіркам наказує:" Мерщій!"
    І вітер рученьки хитає:
    На гілку зіронька сідає.

    У Новорічну дивоніч
    Вже й сон покинув теплу піч,
    І видноколо дивувалось
    Як сосни в зорі повбирались!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  40. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.12 01:28 ]
    Неллі
    Хотілось спитати в Сергійка і Насті,
    А де ж забарилася квіточка щастя?
    Нарешті,з′явилася, дівчинка Неллі!
    Мовчить вона щось, але очі веселі!

    З тобою будемо ми гратися разом,
    В крамниці все скупимо ми раз за разом!
    Дівчатко це зробить мені макіяж,
    А потім,мабуть,буде ще і масаж!
    Фарбовані очі та нігті, вуста,
    Для НЕЛЛІ то радість та й втіха проста!

    Ось яка стала - "модерна" бабуся,
    Від рученяток її - посміхнуся!
    Та все в них виходить,бо жваві, швидкі,
    Всі рухи приткі,як пір′їнки, легкі!

    У нашому домі є квіточка щастя!
    Що скажуть про неї, Сергійко та Настя?
    Гарненька,кумедна ця дівчинка Неллі!
    Грайливо вмить стало у нашій оселі!

    23.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  41. Світлана Луцкова - [ 2017.10.02 20:22 ]
    Пе-ре-ко-ти-осінь

    Наступила пе-ре-ко-ти-осінь -
    Вже не літо, ще не холоди.
    ...Баба Ганна птиці сипле просо:
    - Ціпу-ціпу, а біжіть сюди!..

    Доцвіло пополудні край хати
    Сонце поміж соняхів руде.
    Погубила грушечка чубата
    Зозулясте листя де-не-де.

    Наче півень, кетяг на калині, -
    Гребінець заломлений набік:
    "Хто сказав, що дні надходять зимні?
    Хто боїться стужі? Ку-ку-рік!"

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  42. Ірина Вовк - [ 2017.09.27 08:55 ]
    "Про тітку Осінь" (дитяче)
    Яснолиця тітка Осінь
    Дітям кошики розносить:
    Тим, хто помагає мамі,
    Сипле яблука рум’яні.
    Тим, хто дуже любить тата,
    Принесе грушок багато.
    І опеньки, і лисички –
    Тим, у кого є сестрички,
    В кого ж братики молодші –
    Тому ягід найсолодших.
    От така то тітка Осінь.
    Натрудила ногі босі,
    Щоб тепер малій дитинці
    Дарувати по гостинцю.

    (З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  43. Ігор Шоха - [ 2017.09.22 22:19 ]
    Те Ка
    Одного разу
                   руський цар Хайло
    одразу
                   опинився аж у пеклі.
    Йому і цього разу
                                  повезло.
    Ані Яги у пеклі не було,
    ані його євро-цариці Меркель.

    У казані із назвою: ЦеКа –
    пили і їли кендюхи Союзу
    …і Карла.
                   Наче – сауна така.
    І ярличок
                 у кожного
                                на пузі
    із абревіатурою:
                                Те Ка.

    Не тільки Бозя шельму позначає.
    Таке Те Ка хотілося й собі.
    У фана клептоманії буває,
    що й етикетка – масло по губі.
    Але питає,
                                  – що це означає?

    – Оцей – творець комуни,
                                цей – тиран,
    а інший –
                   теоретик комунізму.
    – Е-е-е..., Е-е-е...,
                   – сказав задумливо Вован.
    Кому як не йому –
                              у цей казан
    утопії і пійла кабалізму?

    Тай уявляє, ніби на коні
    очолює усе союзне військо.
    І каже, – то чіпляйте і мені
    Те Ка!
                І чує,
                              – а чому б і ні?
    – А хто я буду?
               – Таракан!!!
                           Кремлівський!!!

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  44. Сергій Булат - [ 2017.09.17 23:45 ]
    Осінь
    В зіниці літа входить осінь
    Така прожовкла й зовсім золота
    Пшеницю пестить сонця промінь
    Тихенько вітру шелест лоскота.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Бойко - [ 2017.09.13 00:56 ]
    Заячий скік
    Невеличка електричка
    Повна вщерть, як рукавичка.
    З дач-городів на базар
    Їде-квапиться товар.

    Тут пикаті баклажани
    В фіолетових жупанах,
    І веселі огірочки
    В зеленесеньких сорочках.

    Круглолиці картоплини,
    І усміхнені морквини,
    Пустотливі бурячки
    І огрядні кабачки.

    По вагону, наче туз,
    Йде кондуктор, пан Гарбуз:

    – «Громадяни баклажани
    І панове кабачки,
    Не шуміть, немов цигани,
    І показуйте квитки.

    Хто не сплачує проїзду,
    Той вже далі не поїде.
    В нас зайці поза законом –
    Їм не місце у вагоні!»

    Як зайці оте почули,
    Із вагона дременули,
    Через вікна пострибали –
    Хто на рейки, хто на шпали.

    Потовклись дурні зайчиська,
    Пішки йшли, хоча й неблизько.
    Тож дотримуйтесь порядку,
    Будьте чемними, зайчатка.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  46. Ірина Вовк - [ 2017.09.11 10:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіли русам їх пращури"
    Дощечка 7Ж
    Течуть ріки великі на Русі,
    і многі води їх журчать, співають стародавнє.
    Про тії боляри, якії не боялися… і літа многії
    боролися о вольність руську.

    Ті то славні нічого не берегли, ані життя свого,
    – тако ріки о них берегинять. І вітри буйні
    гасають над ними, плачуть восени,
    а в зимі студеній гурлихають по них.
    І голублять дівоньки і ті це говорять,
    як погибли тії у славі, а не оставили
    землі своєї ворогам.
    Ніби є ми, синове, також потомки
    і не лишимо ми також землі нашої…

    Дощечка 8
    «Боронись, земле руська, і борони сама себе,
    а щоб інші не були на твоїх крячах,
    а тобто ворогам не далася охомитана
    і до воза прив’язана, аби тягла той,
    куди хотять чужії влади,
    а нібито ти хочеш іти сама».

    Дощечка 7А
    «Єсьми многі, а вороги не суть такі многі,
    як ми єсьми, русичі, а ворогів не стільки, як у нас.
    А де впала кров наша, там є земля наша,
    і це вороги знають, і це на нас стараються,
    і ці старання їхні марні будуть,
    як вони були і в старі часи отців наших.

    Дощечка 2А
    «…А богів купальте і Дажба шануйте,
    бо оце ж бо ми є русини, Дажбові внуки…»

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    болярин – боярин
    берегинити – бити в береги, плескати на береги;
    гурлихати – воркувати по-голубиному;
    крячі – шия або ж плечі, рамена;
    охомитати – накинути «хомут» на шию;
    хомут – петля для запрягання коней;
    лик – обличчя, образ;
    лики – крики радості, веселощів;
    многоликий – різнобарвний, або ж шумний, галасливий;
    обоз – багато возів, таке собі «містечко на колесах», де ховають зброю, одяг і харчі під час облоги і військового походу.


    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Русі течуть ріки великі,
    в ріках води журчать многоликі.
    Ріки «многая літа» співають,
    а роки все течуть, все минають.
    Отчі лики в синах не загинуть, –
    тако ріки о них берегинять,
    а вітри буйно віють над ними,
    плачуть в осінь, гурлихають в зими.
    І голублять голубки – дівчата
    тих, що в ноги не вміли крячати,
    ще й тягти на крячах своїх воза
    в хомутах до чужого обозу.
    Єсьми руси і суть такі многі,
    що нікому не падали в ноги,
    а де падали в битві суровій
    там земля наша кровна від крові.
    Бережіть свої руки від крові!
    Будьте, внуки, живі і здорові!


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі). Рік написання - 1990.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  47. Ольга Паучек - [ 2017.09.11 07:21 ]
    ***
    Бринить Комарик біля вух -
    Щось хоче розказати.
    Та нецікаво то мені,
    Бо дуже хочу спати.

    Можливо, казочка його
    Мені й корисна буде.
    Та як почути, як почуть?
    Допоможіть! О люди,

    Ви вже дорослі й мудрі всі,
    Навчіть: чи зрозуміти,
    А чи комашку цю дзвінку
    Під ранок хоч зловити,

    Щоби ще сон сякий-такий
    Наснився до світання,
    Бо ніч пропала, не вернуть...
    О, знову це дзижчання.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:55 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що заповіла русам хоронителька небесних лук - Марморея"
    Дощечка 3
    «Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я,
    рід за рід, і бийтеся за себе на землі нашій,
    яка належить нам і ніколи іншим…»

    «… Се ж бо ми є русичі, славці богів наших.
    Співи наші і танці, ігрища і видовища
    на славу їх. Се ж бо сідаємо на землю
    і беремо пучку землі до рани своєї
    і товчем до неї, аби по смерті міг стати
    перед Марморею і щоб сказала:

    «Не маю винити того, який є повен землі
    і не можу його відділити од неї».

    І боги, будучі там, доречуть від себе:

    «Єси русич і пребудеш ним, бо взяв єси
    землі до рани своєї і приніс її до Нав’я.»

    Дощечка 7Е
    Той бо ніхто інший, тільки рус гордий:
    ані грек, ані варяг, тільки славен роду славного,
    і той іде по співах Матиресвих до лук твоїх,
    Свароже великий.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Марморея – провісниця потойбічного життя, хоронителька лук Сварога, «мара» «морить» людей спекою, голодом, хворобою, війною.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Серед хмар на квітучій алеї
    охорона стоїть Мармореї.
    В охороні – квітуча алея,
    у короні – сама Марморея.
    А на тій на квітучій алеї
    мармуровий палац Мармореї.

    В тім палаці знайди Марморею
    і розмову веди перед нею.
    Стане так Марморея питати:
    хто єси, себто як тебе звати?
    Гордо стій на суді в Мармореї!
    І тоді ти почуєш від неї:

    «Хто шанує найменшого бога,
    пам’ятає про луки Сварога,
    хто тримається племені-роду,
    віри пращурів, пісні народу,
    хто бо рідною повен землею, –
    той бо є нерозлучен із нею.»

    В добру путь! На квітучу алею!
    Добрим будь, не забудь Марморею!


    (З "Дощечкової книги" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  49. Ірина Вовк - [ 2017.09.10 11:48 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: чого б'є крилами птиця Матирсва"
    Дощечка 8
    Б’є крилами М а т и́ р с в а – с л а в а і каже
    нам до січі іти, і нам ні до пиру, ні до їжі.
    Маємо спати на сирій землі, а їсти траву зелену,
    доки не буде Русь вольна і сильна.

    Дощечка2А
    Бо ось п т и ц я – М а т и ́р с в а співає… і жде
    вона на часи з іншими, які повертають кола
    Сварожі до нас, і часи тії завше ідуть до нас.
    Говорить М а т и́ р с в а, що як будемо боронити
    землю нашу, удержимося на ній.
    І та все птиця говорить,
    як огонь жару поносячи до нас,
    і головою порушує, та то є гребінь її.

    Дощечка7Е …
    М а т и́ р с в а б’є крилами о боки свої з обох
    сторін, які вогненним сяють світлом до нас,
    всяке перо інше: червоне, синє, жовте і золоте,
    срібне і біле, і ті бо світять, як сонце сару́ме…

    Дощечка7Є
    …а та п т и ц я сонцем не єсть, а тая єсть од
    нього така стала бути.
    …красна п т и ц я несе пращурам нашим огонь
    до домів їх.Так слава наша потече
    до М а т и р е с л а в и і пребуде в ній
    до кінця кінців земських.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Кола Сваро́жі – оберти сонця, які свідчать про вічні і незмінні закони Всесвіту, закони життя і смерті.
    Сару́мий – палаючий, блискучий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Б’є крилом красна птиця Мати́рсва
    І про руське співа богатирство,
    Кличе пращурів наших на віче,
    Юних воїв вертає до січі.
    Стелить пір’ячком землю могильну
    За Русь вольну, і славну, і сильну.
    Сяють пера, як світло саруме,
    А Матирсва співає нам думи –
    про часи і про звичаї гожі,
    повертає нам кола Сварожі,
    славу русів несе поміж люди,
    а та слава вовіки пребуде.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" ( у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2017.09.09 14:45 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки світять нам душі пращурів"
    Дощечка1
    … то душі пращурів наших дивляться на нас…
    …і ті світять зорями нам од І р у…

    Дощечка 11Б
    То бо єсть красен Ірій, а там Ра-ріка тече,
    яка одділяє свергу од яви…

    Дощечка 7Е
    Пригляньмося до Ірію нашого, а побачимо
    квіти красні, і дерева, і луки, і маємо в'яну
    в'янити од піль тих, житву трудити і яшень полоти,
    і просове збирати до закуть сварожих,
    то бо од богощенства іншого,
    бо земне було прахове, і болісне, і страдне.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Ра-ріка – сонячна ріка, ріка Сонця.
    Ірій, вирій,вирай, рай – край вічного літа, куди відлітають душі
    померлих.
    Сверга – небо, невидимий світ Нави бога Сварога.
    В’яну в’янити – сушити сіно.
    Житву трудити – жати жито.
    Яшень полоти – полоти ячмінь.
    Закуть, закуття – відгороджений кут, місце для зерна.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    О зоре ранкова, займи небокрай
    і нам розкажи про далекий вирай,
    про пташку маленьку,
    що в свиточці сірій
    на зиму завжди відлітає у вирій,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут скине пташина
    ту свиточку сіру,
    бо знає, вона прилетіла до І р у.

    Той Ірій далекий є квітами рясен,
    І кожен на Ірії весел і щасен,
    бо щастя велике
    тут житву трудити
    і яшень полоти, і в'яну в'янити,
    де сонечко ясне,
    де літечко красне,
    де зірка ранкова палає – не гасне,
    тут річка казкова розлилась не в міру,
    бо знає, вона повноводить до І р у.

    Тече Ра-ріка у спокої і мирі,
    напевно їй райськи пливеться на І р і,
    і пташка зимова
    у свиточці сірій,
    і зірка ранкова
    нас кличуть у вирій.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   26