ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марґо Ґейко
2019.11.20 19:36
Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,
І не лунатиме ніде:
«Осанна осені, Осанна!»

Коли вітри загомонять
І ніч мороз помножить вдвічі,
Суворий січень – вічний вітчим

Олександр Сушко
2019.11.20 18:24
Чи стачить сил порвати ланцюги,
Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
А страх мій дух утоптує у мохи,
Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

Перетерпів і осуд, і шопту,
Лишив у сильцях серця половину.
Тепер на волі битим склом іду,

Матвій Смірнов
2019.11.20 18:09
Він пам’ятає: ніби весна,
Начебто тане лід,
Небо, мов намальоване - над,
Чорні калюжі - під,

Він пам’ятає, як горизонт
Збився у вертикаль.
Далі не ясно - чи яв, чи сон,

Сергій Губерначук
2019.11.20 16:31
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.

І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без

Козак Дума
2019.11.20 16:18
На городі між грядками
«сторож» оселився,
де горох росте рядками –
з соняхами злився.

Голову-відро на швабрі
ветхий бриль вкриває,
а старе мочало-патли –

Тамара Шкіндер
2019.11.20 14:10
Тебе давно уже немає, тату.
Та вірю, що ти дивишся з небес
На край наш милий і на рідну хату...
Нас тяжко розділив могильний хрест.

Ти завжди був таким замалослівним.
Та знаю: Україну як любив.
Пишався щиро українським Гімном.

Олександр Сушко
2019.11.20 12:18
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Іван Потьомкін
2019.11.20 10:24
Якби поштиві поштові голуби
замість носить листи писали вірші,
стільки б цікавого з’явилось про інтим:
переступання неквапливі, схожі на танок,
котрі нав’язує коханка вередлива,
насурмлене і пристрасне «гу-гу»,
і погляд на суперників гнівли

Олексій Кацай
2019.11.20 08:42
Розріджена примара сонця лине над обріями,
які обриваються в прозірний простір,
не залишаючи під черевиками ні опору землі,
ні спротиву тканини стебелинок, а чи мережива краплинок
ранкового дощу, котрий вже став туманом
і заховався у лігвах улого

Віктор Кучерук
2019.11.20 05:56
Дрімає тиша поміж стін
Спустілої кімнати, –
Сьогодні знову п’ю один
За найгіркішу втрату.
Коли обпалює вуста
Питво одноманітне,
То тихне біль і гіркота
Зникає непомітно.

Микола Соболь
2019.11.20 05:30
Перший сніг притулю до щоки.
Хай мені нагадає про маму.
Поміж нами провалля роки
Оповиті сумними думками.

Світлий спогад тепліє в душі
Ніжно-чистий, як мамина ласка.
Одягають сади кунтуші,

Ярослав Чорногуз
2019.11.20 03:43
Так холодно уже в осіннім передзим`ї,
Сади укрив давкий, задушливий туман…
Мов світові всьому легку пов`язку димну
На очі зав`язав, підкравшись крадькома.

І світ, як немовля, спеленаний у льолі…
І льоля та густа й доволі ще м`яка…
Хтось дмухає йом

Олександр Сушко
2019.11.20 00:40
Дехто каже, що поет - це Бог.
Ні, він - бранець смертної юдолі,
Сито для біди, людських тривог,
Прикрощів, образ, важкої долі.

Золота в багатія - вози,
Охоронців полк стоїть на варті.
А у мене - крапельки краси,

Олена Побийголод
2019.11.19 18:21
Володимир Висоцький. «Аліса»

Я Робін Качур, не босяк,
хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
та це мені - як з гусака вода!
Письменний навіть я так-сяк,
я вам - не пір’я для писак,
і це - моя позиція тверда!

Сергій Губерначук
2019.11.19 16:31
Твоє тіло, мов луг.
У бокалах квіток,
завжди повних нектаром,
я губи змочу пересохлі.
Я грудей твоїх друг,
я до ніг твоїх крок,
я той кінь, що над яром
цілує покоси пожовклі.

Козак Дума
2019.11.19 15:48
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
і зорепадом сиплеться по саду,
де сумно трохи й радісно мені.

Радію зорям в неосяжнім небі
і різнобарв’ю теплих кольорів,
та сумно, що цей день минув без тебе,

Микола Соболь
2019.11.19 15:06
Така собі у нас оказія –
В Європу йшли, прийшли в Євразію.

Ціди, корчмарю, по крайки вина,
Як не крути це не твоя війна…

Тобі одне: аби «текла» кабза!
І не важливо, що іде гроза…

Олександр Сушко
2019.11.19 14:02
Київ. Ранок. Поділ. Міст метро.
З кручі дивиться в темряву Либідь.
Затуманився сивий Дніпро,
Бо зима береги його білить.

Кров моя із порізаних вен
Світить з дна, де води по коліна.
Плесом хвиля у безвість пливе,

Іван Потьомкін
2019.11.19 10:09
Пригадую невимушені наші кухонні бесіди, котрі сягали і найвищої політики.
Немовби були ми поінформовані не згірше дипломатів..
Кричали ми й перебивали один одного, але не сердився ніхто.
До яких уже не пригадати півнів текли наші розмови на відстані

Тамара Шкіндер
2019.11.19 08:05
Притупилося майстра перо,
Зашарілася й зблідла рима.
Муза вдарила під ребро,
Підтяла підступно, незримо.

Загубились найкращі слова,
Між рядками гуляє вітер,
Та йде обертом голова -

Віктор Кучерук
2019.11.19 08:00
Ще недавно сонце гріло
Зрання аж до темноти,
І в багряних заметілях
Не ховалися світи.
Та минає все на світі
Швидко сміхом чи слізьми, –
Вже у груди цілить вітер
Раннім холодом зими.

Олександр Сушко
2019.11.19 00:44
У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
Кровиця ручаєм стікає на олтар
Ровесників моїх - безногих і безруких,
Убитих у боях, полоні, просто так.

Запалені свічки погаснули від кривди,
Павуча борода вкриває образи.
Ти спав на небесах, коли вмирали ді

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Знов уві сні цілу ніч кричав...
Душу кацапи на дибі палять.

Тризуба ріжуть на серці ножем,
Прицвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Ввижаються знову мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих.
Я наче побачив Уляну -

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачем було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Писака Писав
2019.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  2. Тетяна Левицька - [ 2018.08.28 20:46 ]
    На море
    - Набридли, любий, будні,
    Поїдемо на море.
    Шовкові сняться руни
    Чарівного Босфору.
    За хвилькою ще хвиля
    У філіжанці срібній.
    Розляжусь, як богиня,
    Ти - падишахом, рідний.
    На теплім узбережжі
    Лазурні краєвиди.
    Покірна без одежі,
    Прекрасна, мов Ісіда,
    На пляжі золотому
    Приємно знемагати.
    Не схочеться додому
    В Козару повертатись.
    Кохати стану п'янко,
    Розніжено, медово!
    - Я б залюбки, Тетянко,
    Але ж у нас Корова!
    Свиней і птиці швора.
    Города - соток двадцять.
    Для селянина море,
    як тундра для китайця.
    Тож збігай до сусіда,
    Скупайся у грабарці
    Бо теж мені Ісіда -
    Сто сорок без куфайки!

    (грабарка - копанка)

    2018р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  3. Ігор Деркач - [ 2018.03.16 15:32 ]
    Відчуй мою любов
    Коли твоє лице шмагає дощ,
    А ти блукаєш у пустелі площ,
    Я обійму тебе, а ти помовч.
    Почуй мою любов.

    Коли зірки ховаються нічні
    І ти сльозою танеш у мені,
    Нехай триває це мільйони днів.
    Почуй мою любов.

    Я знаю, ти єдиний між людьми
    В моїй душі і у моїй журбі.
    Іще до того, як зустрілись ми,
    Належу я тобі.

    Нехай би я забутою була,
    Голодною по вулиці брела –
    Усе б тобі одному віддала.
    Почуй мою любов.

    На гребені буремної пори
    Долаєш ти стихії житія.
    Але куди не занесуть вітри,
    Нема таких як я...

    Я мрією твоєю оживу,
    Аби з тобою щастя досягти.
    І знай, що уві сні і наяву
    Моя любов – це ти.

    Почуй мою любов...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  4. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  5. Любов Лисенко - [ 2018.02.09 15:18 ]
    Дівка бранка
    Як на білому камені в Чорному морі
    У кістлявих руках незабутньої mori,
    Тридцять років у вирві сирої могили
    Козаки про свободу Пречисту молили.

    Працювали затяжко в тенетах неволі,
    Де писали припливи кристалами солі
    Записки для відправи своїх проскомидій,
    Омиваючи хвилями крихітки мідій.

    Возглашали вітри про замучені душі
    І лежали мов проскури стулені мушлі.
    Та нарешті Марія спустилась до келій,
    Що чорніли в провалині білої скелі.

    Наче місяць шовками огорнену діву
    Привернуло відлуння козачого співу.
    Опалили єство баритонові струми,
    Нагадали їй батька проникливі думи.

    І зійшла наче в пекло у шатах серпанка
    В розкіш вдягнена жінка - султанова бранка.
    Подивитись на тих, що натягують луки,
    Поціляючи в серце загострені звуки.

    Гей мужі, запорожці, у чреві темниці!
    Духом величні, тілом занедбані, ниці,
    Чи не знаєте Ви, що за день в Україні
    Що за свято іде, що розспівують нині?

    Ми нічого не знаємо. Звідки нам знати?!
    Що за день. Як там батько, чи поруч ще мати.
    Чи збирають жнива. Може верба розквітла.
    Нам щодень наче ніч, ми не бачимо світла.

    Ти була ще під ребрами неньки закута,
    Ми тягли вже неволі знедолення пута.
    Нас ув’язнено тут довше, ніж тобі років,
    І не матиме вирок ні краю, ні строків

    Я скажу вам, мужі, нині вдома скорбота.
    Бо сьогодні день страти, а завтра субота.
    Не проста ця Субота. Велика Господня.
    Всі чекають неділі, пісень Великодня

    Проклинаємо, дівко! Щоб щастя не мала!
    Ти знущатись прийшла, чи нам горя замало?!
    Проміняла свій ґанок на мармур веранди.
    Нам поверне Софію молитва Оранти!

    І поцілить катів постріл Божого гніву,
    Залунають лади візантійського співу,
    Розбіжиться гарем по кутках анфілади.
    Хай не буде над нами ісламської влади!

    Гей, мужі, запорожці, не треба прокльону!
    Я в шовках не забула батьківського льону.
    Як лунатиме спів з мінаретів мечетей,
    Відімкну я засуви. І ви утечете…

    Підіймайтеся тільки відкриється брама!
    Помоліться Тому, хто помер за Адама,
    Хто Різдвом розпочав відлік нашої ери,
    Забирайте на пристані ваші галери!

    І гребіть, ви гребці, на той бік цього моря!
    Богуслав не минайте, хто буде з ним поряд.
    Відшукайте там баню, високі колони
    Що нагадують камінь цей біло-солоний.

    Оспівайте на паперті вашу нескору.
    Хай почує священник на хорах собору.
    І дізнаються рідні - жива їх Маруся.
    Я лелекою думи додому вернуся.

    Заспіває кобзар, що попівна зробила.
    Промайнуть над хрестом два сповідницькі крила.
    Не відчує ніхто, крім невтішного тата,
    Що була в Страсну П’ятницю ще одна страта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  6. Ірина Вовк - [ 2018.02.03 20:19 ]
    Мелодії Едварда Гріга: "Мій лебідь"
    Мій лебідь білий, о мій легкокрилий,
    чом не тішиш ти серце,
    чом никнеш безсилий?

    Над лісами кружляєш в мовчанні,
    чуєш ельфів у ніжнім шептанні…

    … Та в мить розлуки,
    в мить чорної зради
    співаєш ти з муки,
    а не для розради:

    -О, мій вира́ю!.. Я млію… вмираю…
    Мій спів лебединий лиш марево раю…

    Мій лебідь!..


    (Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6) | "Е.Гріг "Мій лебідь""


  7. Ірина Вовк - [ 2018.02.02 11:15 ]
    Мелодії Едварда Гріга:"Пісня Сольвейг"
    Зима відійде́ і весна відцвіте,
    і весна відцвіте…
    Сад квітів опаде, снігом цвіт замете,
    снігом цвіт замете…
    і ти верне́ш до мене – так серденько щемить,
    так серденько щемить!
    Тобі я буду вірна, тобою буду жить,
    тобою буду жить…

    До мене, о рання, вернись любов моя,
    вернись, любов моя!
    Від бід і від стинання тебе сховаю я,
    тебе сховаю я…
    Коли ж чекання ма́рні зустріти образ твій,
    зустріти образ твій,
    любить не перестану тебе, о милий мій,
    тебе, о милий мій…


    (Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів: Логос,1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6) | "https://www.youtube.com/watch?v=Us8sy0_5NtI"


  8. Ірина Вовк - [ 2017.12.10 13:58 ]
    Зима: "Ріо-Ріта" 2017
    Віє вітер, віє вітер – зимня заметіль...
    Книга Пам’яті відкрита – музика відтіль...

    Стогне вітер, сипле „градом” – музика Гранад...
    Дай в землянці поруч сяду, друже-снігопад...

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – не дрімає ґрот.
    Снить земля, снігами вкрита – крутиться фокстрот:

    „РІО-РІТА”, „РІО-РІТА, ніби хтось наврік! –
    на площадці танцювальній 41-ий рік...”.

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – сніг мете Зима...
    Наче з маминого Літа – музика сумна.

    „Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – диво-дивина:
    Книга Пам’яті відкрита...Знову йде війна....

    „Моя Ріо Ріта,
    ти є Ґранади пишна сеньйоріта,
    Тобі, Ріо Ріта,
    Ця серенада лине в світлу ніч.
    Я тобі, моя кралю,
    Про любов заспіваю,
    Мені, Ріо Ріта,
    Лиш ти одна – промінчик ясних віч!”



    Зі збірки, що вкладається "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". - Львів,2017.


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  9. Ірина Вовк - [ 2017.12.07 13:14 ]
    "Подражаніє Булату Окуджаві: "А юный тот гусар..."
    Амаліє юна, ще бал твій попереду, звісно ...
    Ще юний гусар з ескадроном вривається в місто,
    ще маленький оркестрик видмухує марші врочисті,
    а тебе почуття переповнюють, ніжні і чисті.
    Ах навіщо, навіщо, Амаліє, ручка з балкону
    розкидає пахучі азалії в бік ескадрону?..
    Вже помічені ручка і стан твій, і усміх невинний,
    вже гусар зупиняє коня, преклоняє коліна.

    ... А юний той гусар,
    бентежний і стривожений,
    вдихає твій нектар --
    к о л і н н о п е р е м о ж е н и й !
    ... А юний той гусар,
    безсилий і знеможений,
    несе безцінний дар --
    к о л і н н о з а в о р о ж е н и й !

    Амаліє юна -- розчулені дні усолоджені ...
    Гусарська фортуна -- сибірські дороги несходжені.
    Штики, командири, казенні мундири шматовані ...
    Схололі квартири таємно для них уготовані.

    Ах навіщо, навіщо, Амаліє, ручка з балкону
    розсипає плакучі азалії вслід ескадрону?..
    Вже помічені ручка, і стан твій, і крапля сльозини,
    вже гусар підганяє коня, преклоняє коліна.

    ... А юний той гусар,
    в Амалію закоханий,
    враз вирине між хмар --
    к о л і н н о н а п о л о х а н и й !
    ... Поміж брунатних хмар
    ще сонної Амалії
    стоїть, стоїть гусар
    із квіткою азалії!

    Амаліє юна -- старенький оркестрик вискрипує,
    дивак - саксофон то буркоче, то голосно схлипує.
    Азалії -- в залі -- віконця тьмяні́, перекошені,
    а поруч узда від коня і сіде́льця поношені ...
    Ах навіщо, навіщо, Амаліє, ручка з балкону
    вимальовує в квітах азалії тінь ескадрону?..
    Не помічені ручка і стан твій, і постать сиви́нна,
    і немає кому на цей раз преклоняти коліна ...

    ... А юний той гусар,
    в Амалію закоханий,
    враз вирине між хмар --
    к о л і н н о н а п о л о х а н и й !
    ... А юний той гусар,
    безсилий і знеможений,
    несе безцінний дар --
    к о л і н н о з а в о р о ж е н и й !
    ... А юний той гусар,
    бентежний і стривожений,
    вдихає твій нектар --
    к о л і н н о п р и п о р о ш е н и й !

    ... Поміж брунатних хмар
    вcе юної Амалії
    стоїть, стоїть гусар
    із квіткою азалії.
    ... А юний той гусар --
    крізь зими і крізь повені --
    несе безцінний дар ...
    к о л і н ц я
    н е
    п р е к л о н е н і !

    ... Коліннопереможений ...
    ... Коліннозаворожений ...
    ... Коліннонаполоханий ...
    ... Колінноприпорошений ...

    ... а юний той гусар ...
    ... а юний той гусар ...
    ... а юний той гусар ...

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008).



    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Вовк - [ 2017.10.01 16:17 ]
    FRANZ SCHUBERT "SERENADE" - ФРАНЦ ШУБЕРТ "СЕРЕНАДА"
    Пісне моя, лети з благанням
    тихо в пізній час.
    На побачення з коханням
    ти прилинь до нас.
    Вітерець колише віти
    в місячнім човні,
    і ніхто, мій ніжний цвіте,
    нас не чує, ні ...

    Чуєш, гаєм розходились
    співи солов'я.
    Звуки їх росою вмились,
    як душа моя.
    В них і туга, і жадання --
    вся жага признань,
    і любовне трепетання --
    полохлива лань.

    ... Дай же доступ їх освячень
    ти душі своїй.
    На таємну ніч побачень
    ти прилинь хутчій ...
    ... прилинь ...
    ... хутчій ...

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  11. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:33 ]
    "ГОНДОЛІ-ГОНДОЛІ, ГОНДОЛА…" (пісенне)
    В легкій гондолі леді привітна
    пісню співає, п'яна від мрій.
    Раптом англійку пекар помітив,
    з мо́ста почав підспівувать їй.

    В місячну ніч - ах, от в чому річ! -
    ніжно всміхалися вічка до віч.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...

    Літо минуло, бурі вляглися,
    білі вітрила пне корабель...
    Дармо втікаєш - долі скорися,
    леді примхлива...Озвися, гей!

    В юних серцях - ах, де й дівся страх! -
    Любов розвилася в шлюбних вінцях.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...


    poiskm.net/show/детский.../гондоли-гондола-р-карозоне

    (Для вечора італійської класичної музики з голосу Олександри Ленишин. Львів,1997).


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:51 ]
    "ТІРІТОМБА…" (пісенне, ліричний жарт)
    Кожен вечір, кожен вечір йду до моря, -
    там красуня, як та зо́ря...
    В неї кучері, мов сонечко промінні,
    сік малини на устах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Я на неї подивлюсь - вона сміється,
    їй подобаюсь, здається.
    Де тендітний тонкий стан її проб'ється,
    сміх злітає, наче птах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Раптом бачу, наче дуб стає старезний,
    її батечко кремезний.
    Його тон не делікатний, не облесний -
    бук важкий в його руках...

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Чим скінчилось, догадайтеся самі ви -
    про лункі ударів зливи...
    Та смішливе біле личенько вродливе
    сяє лагідно в очах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!


    (Для вечора італійської музичної класики з голосу Олександри Ленишин. - Львів,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Вовк - [ 2017.09.28 08:39 ]
    Ейтор Вілла Лобос. Бразільська «BACHIANA №5"
    Під вечір на хмарах рожевих, прозорих,
    у простір фантазії линуть чудові…

    Ген місяць виходить безконечний, милий –
    на хмарах під вечір він, на диво, звабливий…

    …Мов лагідна діва, швидка і мрійлива,
    що душа її чиста, предивно вродлива!

    Цей вечір, і місяць, і хмари – с в о б о д а !
    Кричить небо і зе́мля – всеціла природа!..

    Замовкли птахи у сумних своїх скрутах.
    Відіб’ється у морі все твоє багатство -
    Легке світло від місяця тепер збудить зла туга,
    що сміється і плаче… О, чутливе юнацтво!

    Під вечір на хмарах рожевих, прозорих,
    у простір фантазії линуть чудові!

    (Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Вовк - [ 2017.09.28 07:55 ]
    Ейтор Вілла Лобос «О PALLIDA MADONNA»
    ЕЙТОР ВІЛЛА ЛОБОС. СОЛОСПІВИ
    (з латиноамериканських поетів поч. ХХ ст.)

    „О БЛІДА МАДОННО”
    («О PALLIDA MADONNA»)

    О бліда Мадонно моїх мрій,
    о прекрасна дочко гір Еньганді...
    Чи троянди всього світу варті
    твоїх стіп – у блідості своїй?

    О натхненна Музо, ружо біла,
    щось співа тобі Давида ліра!

    Знов у груди хвиля підступа,
    ніч росою виповнила чари...
    Ти піднеслась в и́ с о к о – над хмари –
    ген у небі світиться... с т о п а...

    muznew.me/?...Эйтор+Вилла-Лобос+-+Asawa%2C+Brian

    (Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997).


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Вовк - [ 2017.09.26 09:42 ]
    "В вечірню сутінь осінь погаса..."
    В вечірню сутінь осінь погаса.
    Багряно клен прощається із листом.
    І Покрова́ крилом своїм Пречистим
    манить у вирій: ось тобі яса!

    Суєтні тіні в сутінковій млі
    кудись зникають, звідкись виринають…
    Кити на спинах Землю обертають –
    полюддя вбоге… блазні… королі… -
    Суєтні тіні в сутінковій млі!..

    Епохи… Драми… Воскресає Час
    у повноті яскравостей магічних,
    Планета Щастя – тиха і велична,
    як Крейслера пастельно-світлий вальс…
    (І Час – за нами, з нами… й проти нас)!

    Коли вже осінь… осінь на порі,
    тут все в огні – і блазні, й королі…
    Вертають в осінь з осені – навспак! –
    химерно так! – а Час: тік-так, тік-так…
    Кленовий лист не-ново кружеля –
    Земля в огні… в снігу… в цвіту Земля!..
    Земля в заграві… Сонця стиглий диск
    стікає в сутінь як бджолиний віск…
    Багрянородний, котиться в траву…

    …І я в огні: множинні світло-тіні
    блаженних душ промінчики нетлінні –
    я пломенію… Звісно ж! – я живу…


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).


    Рейтинги: Народний 0 (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1) | "Fritz Kreisler Liebesleid Ф.Крейслер Муки любви. Юрий Медяник"


  16. Ді Чубай - [ 2017.09.10 16:09 ]
    Вересень
    Ватра у полі - мирро і ладан,
    Курява - проскурка для вірян.
    Сонце - велика свіча небокраю
    На багряниці призахідних ран.
    Злото спекотного довгого літа
    Мати-земля добуває із лон.
    Вруняться вітром масиви пшениці,
    Зерна у землю ховають на сон.

    Щільно встеляючи доли червоним,
    Яблука гупають бубном в садках.
    Осінь калину збирає у ґрона,
    Вішає на тинах.

    2017



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  17. Ірина Вовк - [ 2017.08.02 10:16 ]
    "Мружать очки дрібнії дітки..." (дитяче)
    Мружать очки дрібнії дітки.
    Дрібним діткам спати пора.
    Сплять дерева, пташки і квітки.
    Нічка настала – спи, дітвора!

    Мружить вічка темная нічка,
    Коло пічки спить світлячок.
    Моя лялю, спи, моє личко,
    Спи, моя чічко, ляж на бочок.

    (З музичної книжечки для дітей «В лапку джміль бере смичок». – Львів:Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Вовк - [ 2017.08.02 10:07 ]
    "Буммі з Барбі польку тупцяють" (дитяче)
    Буммі й Барбі чемно тупцяють,
    Чемно тупцяють, подивись!
    І обоє плещуть руцями,
    Плещуть руцями – не журись!
    Буммі весело, Буммі весело,
    Ходить обертом голова.
    Барбі весело, дуже весело,
    Ох, як весело, раз і два!

    Буммі й Барбі чемно тупцяють,
    Чемно тупцяють, подивись!
    І обоє плещуть руцями,
    Плещуть руцями – не журись!
    Ми станцюємо гарну полечку,
    Гарну полечку, гай-гай-гай!
    Я і Олечка, і Миколочка,
    Гриць і Сонечка…
    Починай!

    (З музичної книжечки для дітей
    «В лапку джміль бере смичок». – Львів: Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Вовк - [ 2017.08.01 09:18 ]
    "В лапку джміль бере смичок…" (дитяче)
    В лапку джміль бере смичок,
    тихо скрипка грає.
    В танці муха й черв'ячок
    по траві кружляє.

    Каблучки - тук-тук, чав-чав!
    Ритми відбивали!
    Половинку калача
    музиканту дали!

    Потім черв'ячок навчав
    танцям слимачиху.
    Джміль за гарну гру дістав
    шоколад з горіхом!

    (З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів:Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  20. Ірина Вовк - [ 2017.08.01 09:05 ]
    "В літній вечір на полянці…" (дитяче)
    В літній вечір на полянці
    жабку смажили в сметанці.
    Так-так ось!
    Так-так ось!
    Чапля в гості жде когось...

    По болоту без дороги
    біжить бузько довгоногий.
    Так-так ось!
    Так-так ось!
    Бузько згамкає когось!

    Не добігла тільки качка,
    запізнилась - от невдачка!
    Так-так ось!
    Так-так ось!
    Облизатись довелось...

    (З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Вовк - [ 2017.07.27 11:37 ]
    "Ти, лети, лети, голубко..."* (мотив)
    Ти котись, котись, кибитко...
    В’ється ночі золотава нитка,
    (б’ється серце, ой та не дається –
    палахкоче, не згаса!)
    Понад плинною рікою
    пущу повід, коників напою,
    і тебе захланною рукою
    поманю у небеса...

    Ти лети, лети, голубко...
    (Б’ється серце, ой та схлипом смутку),
    рветься нитка золотобагря́на,
    як жаринка, догоря...
    Серед степу спозарана
    з ву́тлих трав росте кривава рана,
    що дорога – то жага-омана,
    то незаймана зоря!

    Ти веди, веди, дорого...
    (Б’ється серце, ой та до знемоги),
    де ж мені подітися від болю
    у любові на устах –
    на вітрах циганську долю
    переллю я перекотиполю,
    і розтану... стану... пересто́ю –
    в неземних нових світах.

    Ти... зореносно так світи,
    поведи мене в світи – на край...
    За прив’язаність прости,
    як лошицю запусти
    у привольний дикий рай!

    Ти розкинь небесну карту
    (б’ється серце, ой та не до жарту!),
    а чи варто жити, чи не варто –
    у циганки не питай...
    Розведи у серці ватру
    з болю, крику, схлипу, а чи жарту...
    Чим жаркіше – тим рідніші шатра,
    ти гори... гори... палай!..


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Жилко - [ 2017.04.28 21:47 ]
    Scarborough fair
    Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
    колись була вона любов'ю моєю.

    Хай пошиє мені сорочку в клітинку,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    без жодної голки й тканини турецької,
    тоді знову буде вона любов'ю моєю.

    Скажи їй знайти довгу піщану косу,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    між морем Азовським і морем Чорним,
    тоді знову буде вона любов'ю моєю.

    Скажи їй докупи зібрати усі ножі,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи
    і спалити усе на дні ріки глибокої,
    тоді знову буде вона любов'ю моєю.

    Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
    колись була вона любов'ю моєю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.26 21:01 ]
    Ці чари музики святої
    Ці чари музики святої,
    Яка підносить і п”янить –
    Доба епохи золотої,
    І золотого чуда нить -

    Коли душа зліта над світом,
    Як лебідь, маючи крильми,
    І сонця золотого квіту
    Вдихає повними грудьми.

    У цій епосі жити буду,
    Вона - одна на всі часи,
    Вона виносить нас із бруду
    У небо вічної краси.

    7508 р. (Від Трипілля) (2000)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (14)


  24. Ігор Шоха - [ 2017.01.18 16:25 ]
    Від зорі до зорі
    Сяє щирим золотом
    полум'я зорі.
    У бору за озером
    тужать глухарі.

    І сумує іволга
    на чужій межі.
    А у мене вільного
    світло на душі.

    Знаю, вийдеш ввечері,
    мила, за поріг.
    Обійму за плечі і
    однесу у стіг.

    Ти фату коханому
    віддаси сама.
    Од любові п'яному
    осуду нема.

    Зацілую квіт очей
    у руках своїх.
    Понесу я ранок цей
    за кайму доріг.

    І нехай печалиться
    небо угорі,
    де сіяє радістю
    тихий сум зорі,

    поки сяє радістю
    полум'я зорі.

    1990,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  25. Ігор Шоха - [ 2016.12.22 22:10 ]
    Неприборкана мить
    Щастя нема у ристалищі ратному,
    і на кону даленіє мета.
    Є тільки мить на шляху поетапному,
    що у людей – лиш одна суєта.

    Вічна імла не гарантія спокою,
    і не зове сивина пірамід,
    поки зоря проти ночі глибокої
    манить мене у сіяючий світ.

    У далині все існує століттями,
    та не туди лине мрія моя.
    Чим дорожу, що ціную на світі я –
    це тільки мить на межі житія.

    Щастя мине і біда не порадує.
    Тільки й життя, поки серце горить,
    поки зоря, що зірвалась і падає,
    іншій зорі подарує цю мить.

    1997-2016



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Шоха - [ 2016.12.17 16:16 ]
    Я здесь, Инезилья
    Я тут, Інезілья.
    Я тут, під вікном.
    Дрімає Севілья,
    окутана сном.
    Як вітер я вільний.
    І хто мені рад?
    Гітара – у лівій,
    у правій – булат.
    Тебе під гітару
    розбудить мій спів.
    Єдиним ударом
    поб'ю ворогів.
    Тебе я сховаю
    під чорним плащем,
    суперників зграю
    відваджу мечем.
    Я тут, Інезілья,
    я тут, під вікном.
    Дрімає Севілья,
    окутана сном.
    Шовкову драбину
    додолу спускай.
    Інакше загину –
    і з вітром шукай.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  27. Козак Дума - [ 2016.11.02 22:59 ]
    Мамина вишиванка*
    Мамо, рідна моя, ти ночами не спала,
    ти трудилась як раб, щоб дітей прокормить.
    А увечері пізно узор вишивала
    на сорочці для сина, щоб мав що одіть.
    А увечері пізно яскравий узор вишивала,
    на сорочці для сина малого, щоб мав що носить.

    Ту сорочку візьму, одягну ніби спомин
    і полину в дитячі щасливі роки.
    Мамо, люба моя, як я марю тобою,
    ніби зорі горять на сорочці квітки.
    Любо, мамо моя, я й донині ще марю тобою,
    мовби зорі у серці горять ті твої квіточки.

    Хай вони все життя так палають і квітнуть,
    ніби рання зоря, як ті маки в житах.
    Мамо, люба моя, рідна нене привітна,
    юна горлице сиза, голубка в літах.
    Любо, мамко моя, рідна нене сумна і привітна,
    юна горлице сиза, голубка в дитинства літах.

    Знов до тебе спішу як завжди, моя ненько,
    а уява малює щасливі роки.
    Що минули з тобою, матусю рідненька,
    і твою вишиванку ношу залюбки.
    Що минули в дитинстві з тобою, матусю рідненька,
    і твою вишиванку ношу до сих пір залюбки.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.08 02:40 ]
    Віхола звуку ( Ф.Шопен, вальс до дієз мінор)
    Шопена вальс, Шопена вальс
    Так солодко до себе кличе
    У романтично світлий час,
    У дев`ятнадцяте сторіччя.

    Де в косах з квіткою, в саду
    Сидить замріяна панянка,
    І пестить вроду молоду
    Проміння сонячного ранку.

    Їй від коханого листа
    В альтанку різьблену принесли…
    І там вона його чита,
    І усміхається чудесно.

    Скажи, поете молодий,
    Які слова їй приберіг ти,
    Що після тихої ходи
    Вона зірвалась раптом бігти?

    І вже злітає, наче птах,
    Із трав на гілку в цьому раї.
    А щастя у її очах
    Здається, світ весь обіймає.

    Красуня ловить на льоту
    Червоні яблука чудові,
    Немов збирає в мить святу
    Плоди достиглої любові.

    …Ця звуку віхола, мов бал –
    Вир білих суконь, аксельбантів.
    І музики сяйливий шал,
    Неначе пурхання пуантів.

    Останній промінь звуку згас,
    В спіраль волосся мов завився…
    Чому ж у той прекрасний час
    Я, Боже мій, не народився?!

    28.03.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.30 23:15 ]
    Осінній вальс Шопена
    Осінній вальс печаль навіяв,
    Обсипав листом золотим…
    Непрохана сльоза під вії
    Журливим вітром залетить.

    Вже не зустрінемось ніколи –
    Мов холод сковує німий.
    Ридає жовтень світлочолий
    Навкруг багряними слізьми.

    Неначе долі ті удари –
    Акорди падають сумні.
    Немов краси сумної чари –
    Лишилась музика мені.

    28.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Конча Озерна, дача.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  30. Ігор Шоха - [ 2016.03.22 17:15 ]
    Білі акації
    Вітер із юності чари навіює,
    ніби блукає алеями час,
    де аромати акації білої
    аж до світанку дурманили нас.

    Я пам’ятаю і ночі зі зливами,
    і силуети у темній воді.
    Боже, якими були ми наївними!
    Як ми ще вірили щастю тоді.

    Скроні мої укриваються інеєм –
    квітом акації весен ясних.
    Тільки зимової віхоли білої
    щось нагадає сьогодні про них.

    Поки ще вітер минуле навіює,
    знову і знову пригадую я
    ті аромати акації білої,
    ще не забуті як юність моя…

    …кетяги пишні акації білої
    неповторимі як юність моя.


    1999


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  31. Валентин Ліпчинський - [ 2015.04.09 16:31 ]
    Володимир Висоцький. Я любив з жінками загравати (переклад з російської)
    Я любив з жінками загравати:
    Мав нову заледве не щодня, -
    І любили люди жартувати,
    Що мені усі – чи не рідня.

    На вузькій занедбаній стежині
    Поряд з морем – з цим ти не жартуй –
    Я зустрів одну із них - богині
    Не стояли й поряд – це врахуй.

    А вона – широкої натури,
    А у неї – нарозпаш душа,
    А у неї – ось така фігура, -
    А в кишені в мене – ні гроша.

    Подаруєш їй простенький перстень;
    Зводиш в ресторан моднячий в масть, -
    І вона без жодних заперечень
    Всю себе на ніч одну віддасть.

    «Я тобі, - вона сказала, - Вася,
    Найдорожче, що лиш є, віддам!..»
    Я сказав: «Сто баксів», – зацвіла вся, -
    «А дорожче – з другом, а не сам!»

    Ці жінки – неначе злі кобили:
    Дибки стала враз! – і понесла!..
    Вдрузки з нею глечики побили
    І вона образилась, пішла.

    …Через місяць – наче й не бувало,
    Через місяць знов прийшла вона, -
    А у мене враження цікаве,
    Що її влаштовує ціна!


    09.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3) | "Владимир Высоцкий. Я любил и женщин и проказы"


  32. Валентин Ліпчинський - [ 2015.03.30 13:29 ]
    Володимир Висоцький. Честь шахової корони. Підготовка (переклад з російської)
    Я волав: «Чи ви не очманіли?
    Впав додолу шаховий престиж!»
    В управлінні спортом зрозуміли:
    «Ну, прекрасно - ти і захистиш!

    Та врахуй, що Фішер – він яскравий,
    Спить, буває, з дошкою, а вдень
    Грає дуже чисто, як "в ударі"…»
    Я не згоден, що йому не пара,
    В мене у запасі - хід конем.

    О, моя мускулатура,
    Потиск сильної руки.
    Гарно вирізьблені тури,
    Дерев’яні пішаки.

    Футболіст мені порадив: «Не хвилюйся, —
    До гравців таких ніхто не звик.
    Ти за центр не бійся, не турбуйся,
    А пасуй по краю – і гаплик!..»

    Я на стадіон – на стометрівку,
    І у баню - так вагу зігнав,
    Що в хокей зіграв чи не на рівних…
    Не чекає він цього, наївний —
    А то враз без мата би програв!

    О, мої міцні долоні,
    Сильні мускули спини.
    О, мої арабські коні
    Та із Африки слони.

    «Не спіши і, головне, не горбся, —
    Так боксер порадив, тренер мій, —
    В ближній бій не лізь, працюй у корпус.
    Пам’ятай, коронний твій – прямий».

    Тут корона шахова на карті,
    Від поразки він не утече.
    Ми зіграли з Талем десять партій
    В преферанс, в очко і на більярді.
    Таль сказав: «Такий не підведе».

    О, рельєф мускулатури!
    Дельтовидні – глянь, міцні.
    Що мені легкі фігури,
    Ці слони і коні ці.

    І в буфеті тихо, під секретом,
    Кухар заспокоїв: «Та забий,
    Ти з таким чудовим апетитом
    Проковтнеш усіх його коней!

    Із собою набери шампурів,
    Харчування – головне, старий.
    Та не їж оці важкі фігури,
    Бо для шлунку ті фігури – бздури.
    А слони згодяться на шашлик».

    (Як попереду дорога дальня,
    То харчів побільше у рюкзак
    І на двох готуй пиріг пасхальний:
    Шифер цей – хоча і геніальний, —
    Та поїсти, певно, теж мастак!»)

    Буде тихо все і глухо,
    А на всякий там цейтнот
    Пригодиться сила духу
    І красивий аперкот.

    Не скажу, що все вдавалось гладко,
    Анонімки ще були, дзвінки.
    Знайте, в мене з нервами - порядок,
    Тільки засвербіли кулаки.

    Ледь не налякали вчора зранку:
    «Фішер лівою ногою залюбки
    Шахову машину Капабланки
    Рознесе, як іграшковим танком…»
    То дурня! у мене - їжаки!

    Нас так просто не здолати -
    Честь корони над усе.
    Пішаком я ляжу спати,
    А прокинуся – ферзем.


    30.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (11) | "Владимир Высоцкий. Честь шахматной короны. Подготовка"


  33. Ігор Шоха - [ 2015.02.21 14:46 ]
    Запізнілий рейс
    Все пройти довелось,
    а відведено так не багато.
    І мороз – не мороз,
    і жара – не така то й жара,
    а весняна пора
    вимагає високої плати
    за не зіграну роль
    у комедії зла і добра.

    Це неначе кіно,
    де у залі ми і на екрані.
    Де чекає давно
    за птахами у вирій дебют.
    Тільки час не стоїть,
    поки інша картина настане,
    де руйнується світ
    і куранти як реквієм б’ють.

    Це неначе у сні,
    у піке затяжного польоту,
    обганяючи час,
    наші душі летять до небес.
    У реальній війні
    під руїнами аеропорту
    запізнився спецназ
    на один запланований рейс.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Ох - [ 2015.01.31 19:21 ]
    Черемшина - 2


    Про зозулю, ластівок, отару,
    солов’я за гаєм і кошару,
    осокори, гори і калину
    ми співаєм пісню "Черемшина".
    Приспів:
    В колориті тому потопаєм.
    В буднях ми романтику шукаєм.
    Наш народ співає –
    душу вивертає!
    Й так собі живе.

    Чи діждалась вівчара в садочку
    дівчинонька в тихому куточку?
    Чи прийшов він? Чи вони кохались?
    Як все склалось? Чи вони побрались?
    Приспів:
    Ми про те ніколи не узнаєм.
    І романтики у тім не маєм.
    Наш народ співає –
    душу зачіпає.
    Й так собі живе.

    Чи вони в райцентрі поселились,
    чи товклись в будинку зі старими?
    Чи дівчѝна вміла газдувати,
    а вівчар нормально заробляти?
    Приспів:
    Ми про те не знали і не взнаєм,
    бо проблем своїх нам вистачає.
    Наш народ співає –
    душу добру має.
    Й так собі живе.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  35. Віктор Ох - [ 2015.01.20 19:30 ]
    Океан

    Океан - це цілий всесвіт. Непізна́ний. Грізний.
    Він красивий на світанку і вночі, і вдень.
    Він то теплий, то холодний, він буває різний.
    Він прабатько, годувальник, джерело натхнень.

    Ми живем в пласкому світі на горизонталі.
    Океан дає свободу мешканцям своїм.
    Може там все так, як має бути в ідеалі.
    Може там у океані мав би буть наш дім.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (8)


  36. Віктор Ох - [ 2014.10.24 23:43 ]
    Стихія
    Ми кинуті у вир ріки життя,
    долаємо пригоди й перепони,
    гамуємо страхи й серцебиття,
    напружуємо м'язи і нейрони.

    Не хочеться натрапить водокрут,
    трясовину, болото чи канаву.
    До повних вод наш проляга маршрут,
    тож сенс життю придумаєм на славу.

    Стихій великих прагнемо - Дніпра,
    Йордану, Нілу, Гангу, Амазонки,
    доплить до Моря Щастя і Добра,
    якщо не лайнером, тоді хоча б на джонці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  37. Віктор Ох - [ 2014.10.13 21:24 ]
    Серенада дощу

    Дощ розвісив в повітрі на нитках кришталики суму.
    Він сьогодні печальний, буває ж веселий чи злий.
    Про безглузді дрібниці життя я впадаю в задуму,
    дощовими сльозами очищусь в цей день дощовий.

    Дощ танцює веселий хіп-хоп на дахах і на листі.
    Дощ співа під осінній сонет серенаду свою.
    Тротуари, дороги, мости і авто будуть чисті.
    Дощ умиє листки і, можливо, занудність мою.

    Дощ малює краплинками – я, так як він, не зумію,
    виплітає мережива мрій он на тому вікні.
    В цей знайомий будинок спішу, бо ще маю надію
    від дощу утекти, і що тут будуть раді мені.

    -----------
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (10)


  38. Віктор Ох - [ 2014.09.27 00:12 ]
    На Берлін
    Уявлю собі власний Берлін, де звучить все органним акордом.
    В ньому все гармонічне й казкове, бо своєї мети досягло.
    Кожен камінь в бруківці й будинки – усе тут довершене й горде.
    Молоде тут плекає надії, а старе – все, що є – зберегло.

    Тут філософом кожен стає. Всі щасливі, але не наївні.
    Інженер може «як» показати, а поет розказати «чому».
    Цілим світом це місто стає – досконале, багате, чарівне.
    Звуків море, вогнів мерехтіння небуття розганяє пітьму.

    19.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  39. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2014.05.28 17:06 ]
    Жасмин
    ЖАСМИН
    Прокидаюсь в пахощах жасмину.
    Губиться із гілочки сльоза…
    – Я тебе довіку не покину!.. –
    Чи пелюстка це, чи ти казав?

    …Вечір юний. Несміливі кроки…
    І жасмин, подільський кипарис…
    Цей букет таких далеких років
    Запізнілі спомини приніс.

    Над пахучим стогом – роєм бджілки.
    Боже мій! Ну чим же не фата?!
    Не зламай кохання ніжну гілку.
    А зламав – не снись, не повертайсь.

    Гілочка пахучого суцвіття –
    Ніжне щастя давньої весни.
    Пелюстки-цілунки сипле з вітром
    І п’янить мене, п’янить, п’янить…

    Спомини журбою перемиті.
    Всі думки про тебе – як роман.
    Не зника з очей вуаль жасмину.
    Усміх долі то ачи обман?..

    Зажасминить ще. Та чи зустріну
    Я ці очі – кольору життя?..
    Чую знов: «Довіку не покину»…
    То хіба ж можливе забуття?! (© Любов Сердунич. – Квіти грудня, 1996. – С. 13).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  40. Кассандра Рімскі - [ 2014.01.15 16:32 ]
    Темрява на дворi
    Темрява на дворі, знаєш, вже о п'ятій,
    Ніби то правдиво, ніби назавжди.
    Гаманцем та серцем я і ти багаті,
    І, здається, схожі маємо світи.

    Я фарбую губи, ти читаєш Кафку,
    Я шукаю привід, ти вбиваєш гранж,
    Ти мене поцупив, в гру мене забрав ти
    І тепер годуєш кавою меланж.

    Хто насправді гірший, хто насправді винен,
    Хто кого кохає, подолавши біль -
    Ми з тобою майже дві простих людини:
    Майже у кареті, майже на горбі.

    Не чекай на інше, я не дочекалась,
    Ми лише фантоми в темному вікні,
    І куди не глянь - скрізь постійний галас.
    Я не те, щоб вірю, і не те, щоб ні.

    Всі наші i love you, всі наші where are you,
    Мікси із Шекспіра - be or not to be,
    Я просила в храмі, я ще сподіваюсь,
    Що колись навчуся вірити тобі.
    Собі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  41. Кассандра Рімскі - [ 2014.01.15 16:28 ]
    я малюю сріблясті зорі
    я малюю сріблясті зорі, серед них ти такий особливий,
    я шукаю кармічних бонусів, щоб забути життя буденне.
    ти смієшся такий зосереджений, і я бачу - тобі це властиво,
    відкидаєш чуба назад: "Повертайся.
    До мене."

    я танцюю космічний джайв на твоїх блискучих кометах,
    відбиваю останній ритм, як чичіткою, стуком та степом.
    ти мені особистий Кафка, ти мені золотий Кастанеда,
    я кажу лише: "Я повертаюсь.
    До тебе."

    Будда дивиться зі світлих небес, чистить ауру, змінює карму,
    розсипає гарячі думки, і без жалю криє любов'ю.
    я готова перемогти три мільйони розлючених армій,
    аби бути десять хвилин.
    З тобою.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  42. Олександр Олехо - [ 2013.08.18 08:39 ]
    Роззувайте, хлопці, бутси та й сідайте спочивать
    Роззувайте, хлопці, бутси та й сідайте спочивать,
    а я вийду на заміну перемогу здобувать.

    Команда – раз, два, три!
    Феміда, – чорнявая дівчина,
    прапорець до рук взяла.

    Копав, копав козаченько по м’ячу та по ногах,
    а з трибун усе свистіли, чом рахунок по нулях.

    Команда – раз, два, три!
    Феміда, – чорнявая дівчина,
    поза грою підняла.

    Лівим краєм проривався, метушився, як умів.
    Там був захист, чисто дідько, ну хіба що без рогів.

    Команда – раз, два, три!
    Феміда, – чорнявая дівчина,
    та й до мене підійшла.

    Правим краєм теж достатньо я травички потоптав,
    та колеги – одні скнари, тож м’яча не діставав.

    Команда – раз, два, три!
    Феміда, – чорнявая дівчина,
    біля мене стояла.

    Я по центру, хтось прострелив, у макітру м’яч влучав
    та й відскочив у ворота, суддя гол зарахував.

    Команда – раз, два, три!
    Феміда, – чорнявая дівчина,
    посміхнулася мені.

    Привітайте, хлопці, з голом та й ідіть вже спочивать,
    бо скінчився час двобою, мені ж треба щось узнать.

    Команда – раз, два, три!
    Феміда, – чорнявая дівчина,
    телефон мені дала.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  43. Богдан Манюк - [ 2013.07.22 10:55 ]
    *****
    Піаніно в саду. Принахилені звуки і локони.
    Ти не граєш по нотах – по карих моїх - не відвів.
    Сипле небом ліхтар, і стаємо, як тіні, високими,
    бо змаліли розлуки і зИми не слуги брові.

    Світлокруг, чари рук, перемовини з ніжною вічністю
    і повернення в юність – яскраво і без манівців.
    Срібло давніх листів не відгранює нас пересічними,
    і сльозина не крапка - прозориться світ на щоці.

    Два старезні фонтани – брати невгамовним емоціям,
    замаскованих нами в непізнаних вимірах доль.
    Ми нестямно близькі, а очам – ілюзорності лоції:
    урізнобіч віддавна - не нам доплести сі-бемоль…

    Поклонившись усім, до овацій душею притулишся,
    а до шлюбного* поруч тендітно і срібно – плечем,
    і ростиме між нами вогненна й овітрена вулиця,
    а такою хіба що від себе довіку втечем.

    *Чоловіка, з яким одружена.

    2013р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (46)


  44. Анна Волинська - [ 2013.07.06 09:45 ]
    Монолог Йосифа Сліпого
    Високий час випробувань наблизивсь
    Моєї Вiри — злом чужих ідей.
    Які важкі митрополичі ризи
    На цій землі одурених людей.

    Вже під вікном чекає «чорний ворон».
    Чи хоч натільний хрест не відберуть?
    Етапи: Воркута, Iнта, Печора,
    Архiєпископа цілком достойна путь.

    Веди мене крізь Дантовi безодні,
    О Вiро, я i там служитель твій.
    Вода на кров заміниться Господню
    У таїнстві тюремних літургій.

    Прийди, Благий, вселися в душі темні
    Бандитів, вбивць. Прости... Благослови...
    Священик-ЗЕК, рецидивiст-священик
    За них з тюрми возносить молитви.

    I тих людей, що творять зло на волі,
    Ти силою молитв моїх — прости,
    Щоб в моноліті Вiри на розколі
    Розрив-травi ніколи не рости!

    Господь — Єдин! Щоб Син Його між нами,
    Укотре розіп’ятий, знов воскрес —
    Хай мури розділові між церквами
    Не виростають до самих небес!

    За те, щоб лиш одна свята дорога
    Вела в єдиний український храм,
    Щоб в єдності прозріли ми до Бога —
    Хай тут умру. Хай душу тут віддам.

    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  45. Василь Задорожний - [ 2013.03.30 15:44 ]
    Зачарована ніч (на мотив пісні Джо Дассена "A toi")
    Прийшла –
    Неначе з віщих снів на світ зійшла,
    Довкола чисте сяйво розлила.
    Така тендітна, мила, чарівна,
    Як весна.
    І враз
    У сяйві цьому наче світ погас,
    І заворожено спинився час.
    І, мов царівна з дивних снів,
    Ти посміхнулася мені.

    Ти скажи, звідкіля
    Свою вроду взяла,
    Від якої спиняється подих?
    Може, рання зоря
    Всю красу віддала,
    Щоб на щастя у світ ти прийшла?

    Нехай
    На цілу ніч до нас увійде рай –
    В моїх палких обіймах знемагай.
    Вино кохання в келих наливай,
    Через край:
    Для нас
    Нехай зупиниться нестримний час –
    Кохаймо, наче це в останній раз,
    Смакуймо ніч п'янку до дна,
    Мов келих доброго вина!

    Хай не стомлює віч
    Зачарована ніч –
    Подарована посмішка долі!
    Освятиться не раз
    Неповторний цей час,
    Що навіки поєднує нас!

    17.03.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Володимир Сірий - [ 2013.01.24 15:34 ]
    Пісні допотопні чути
    Пісні допотопні чути
    З копалень відкритих ран.
    Мотив Червоної рути -
    Архаїки дивна грань.

    …Коханого серця стукіт
    Упав під намулу низ,
    Застиглу сльозу розлуки
    У камінь пісок затис…


    Давно, на землі русинів,
    Окублювався орел,
    Мелодію Черемшини
    Виспівував хор джерел.
    Крихтину його відлуння
    Душею відчув пісняр,
    І пісню створив – красуню,
    Залишивши нам, як дар.


    Ще дума твоя на волі
    Гуляє, мов дикий звір,
    А плинами рік бемолі
    Вже линуть із синіх гір.
    У гомоні нот первісних
    Народиться осяйна
    Твоя незабутня пісня,
    І світ збагатить вона.

    24.01.13


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  47. Наталя Мазур - [ 2012.12.20 20:26 ]
    Мамо рідна кохана (Автор мелодії - Віктор Ох)
    Вітерець лебедино,
    Вітерець лебедино,
    Вітерець лебедино
    Мої думи несе.
    Мама рідна, єдина,
    Мама рідна, єдина,
    Мама рідна єдина
    Зрозуміє усе.

    У час коли в замріяній долині
    Спадає в роси пісня солов'я,
    Як у дитинстві, по м'якій стежині,
    Уздовж подвір'я йду до хати я.

    Хата вишнями вбрана,
    Хата вишнями вбрана,
    Хата вишнями вбрана -
    Мій початок доріг.
    Мамо рідна, кохана,
    Мамо рідна, кохана,
    Мамо рідна, кохана,
    Ти - життя оберіг.

    Матуся сива жде біля порогу
    У хусточці терновій на плечах,
    І крізь одвічну за дітей тривогу,
    Любов ясніє в маминих очах.

    Мамі рідній благання,
    Мамі рідній благання,
    Мамі рідній благання
    Тихо я шепочу.
    За твої всі страждання,
    За твої всі страждання,
    За твої всі страждання
    Я прощення прошу.

    Торкнуся зморщок на щоці устами,
    На серці радість грають скрипалі.
    За тебе Богу помолюся, мамо,
    Бо ти для мене Ангел на землі.

    17.12.2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (16)


  48. Наталя Мазур - [ 2012.11.30 15:22 ]
    Доню, моя донечко (Автор мелодії Віктор Ох)
    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже нехай всіх Бог!

    Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
    Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
    І де б не була ти, у які не йшла світи,
    Мамина молитва тебе буде берегти.

    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже тебе хай Бог!

    Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
    Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
    Щоб життя колискою для тебе все було,
    А знайдеться милий, на його зіпрись крило.

    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже удвох вас Бог!

    Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
    Про матусі серце, що для тебе оберіг.
    Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
    Ти привозь бабусі онучаток-пташенят.

    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже усіх нас Бог!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  49. Богдан Манюк - [ 2012.09.29 13:48 ]
    *****
    І ставить життя на таранні таланти,
    і ставиш ти кварту, де варто свічу,
    і два дуелянти, і два дуелянти
    шепочуть галантно твоєму плечу…

    Колишніх емоцій поразки і гранди,
    колекції згадок, як зорі в мольбі,
    а два дуелянти, а два дуелянти
    ще руку цілують найкращій тобі.

    Ховаєш печалі у торбу для Санти,
    і зморшки, мов ноти, звучать на струні,
    де два дуелянти, де два дуелянти
    не кинули шпаги і клятви-вогні.

    Довкруг аватарки – дзвінкі протестанти,
    між них заховалась за Образний шал,
    бо два дуелянти, бо два дуелянти…
    Спізнились, на жаль…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (34)


  50. Валентин Ліпчинський - [ 2012.09.26 11:50 ]
    Володимир Висоцький. Про ковзаняра-спринтера (переклад з російської)
    Десять тисяч і всього один забіг
    зостався.
    У цей час Бєскудніков Олег
    зазнався.

    Каже: "Хворий, бюлетеню, впав із сил!" -
    і згинув.
    Ось тоді мене наш тренер запросив -
    біжи, ну!

    Я ж на довгій на дистанції помру -
    не ойкну.
    Пробіжу, можливо, тільки перший круг -
    і здохну!

    Та суворо тренер: Федю, ти допе-
    трай, зможеш!
    Каже, волю варто мати лиш до пе-
    ремоги.

    Воля волею, як сили, мов у двох!
    Старався -
    Я на десять тисяч побіг, як на п'ятсот, -
    і здався.

    Я підвів усіх - хоч і попереджав! -
    не чули.
    Я пробіг всього два кола і упав...
    Жалкую.

    І наш тренер, екс- і віце-чемпіон
    ОРУДа,
    Не пускати став мене на стадіон,
    іуда!

    З ним ще вчора ми пили, як братани,
    до ранку,
    А тепер кричить: "Замінюй ковзани
    на санки!"

    Шкода тренера - він тренер хоч куди...
    Ну, Бог з ним -
    До класичної я взявся боротьби
    і боксу.

    Перестав я сумніватися в собі,
    будь певен -
    Раптом стали ввічливі зі мною всі -
    і тренер.


    26.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: | "Владимир Высоцкий Песня про конькобежца-спринтера"



  51. Сторінки: 1   2