Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
В Полі доволі квасолі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Володимир Висоцький. Честь шахової корони. Підготовка (переклад з російської)
Впав додолу шаховий престиж!»
В управлінні спортом зрозуміли:
«Ну, прекрасно - ти і захистиш!
Та врахуй, що Фішер – він яскравий,
Спить, буває, з дошкою, а вдень
Грає дуже чисто, як "в ударі"…»
Я ж не згоден, що йому не пара,
В мене у запасі хід конем.
О, моя мускулатура,
Потиск сильної руки.
Гарно вирізьблені тури,
Дерев’яні пішаки.
Футболіст мені порадив: «Не хвилюйся, —
До гравців таких ніхто не звик.
Ти за центр не бійся, не турбуйся,
А пасуй по краю – і гаплик!..»
Я на стадіон – на стометрівку,
І у баню - так вагу зігнав,
Що в хокей зіграв чи не на рівних…
Не чекає він цього, наївний —
А то враз без мата би програв!
О, мої міцні долоні,
Сильні мускули спини.
О, мої арабські коні
Та із Африки слони.
«Не спіши і, головне, не горбся, —
Так боксер порадив, тренер мій, —
В ближній бій не лізь, працюй у корпус.
Пам’ятай, коронний твій – прямий».
Тут корона шахова на карті,
Від поразки він не утече.
Ми зіграли з Талем десять партій
В преферанс, в очко і на більярді.
Таль сказав: «Такий не підведе».
О, рельєф мускулатури!
Дельтовидні – глянь, міцні.
Що мені легкі фігури,
Коні ці і ці слони.
І в буфеті тихо, під секретом,
Кухар заспокоїв: «Та забий,
Ти з таким чудовим апетитом
Проковтнеш усіх його коней!
Із собою набери шампурів,
Харчування – головне, старий.
Та не їж оці важкі фігури,
Бо для шлунку ті фігури – бздури.
А слони згодяться на шашлик».
(Як попереду дорога дальня,
То харчів побільше у рюкзак
І на двох готуй пиріг пасхальний:
Шифер цей – хоча і геніальний, —
Та поїсти, певно, теж мастак!»)
Буде тихо все і глухо,
А на всякий там цейтнот
Пригодиться сила духу
І красивий аперкот.
Не скажу, що все вдавалось гладко,
Анонімки ще були, дзвінки.
Знайте, в мене з нервами - порядок,
Тільки засвербіли кулаки.
Ледь не налякали вчора зранку:
«Фішер лівою ногою залюбки
Шахову машину Капабланки
Рознесе, як іграшковим танком…»
То дурня! у мене - їжаки!
Нас так просто не здолати -
Честь корони над усе.
Пішаком я ляжу спати,
А прокинуся – ферзем.
30.03.2015
* Владимир Высоцкий "Честь шахматной короны. Подготовка" (http://geo.web.ru/bards/Visotsky/part68.htm)
https://www.youtube.com/watch?v=TbJX8A1DZGk&list=RDTbJX8A1DZGk
Текст оригіналу для ознайомлення:
Я кричал: "Вы что там, обалдели,
Уронили шахматный престиж!"
"Да? - сказали в нашем спортотделе, -
Вот прекрасно, ты и защитишь.
Но учти, что Фишер очень ярок,
Даже спит с доскою, - сила в нем.
Он играет чисто, без помарок..."
Ничего, я тоже не подарок,
У меня в запасе ход конем.
Ох вы, мускулы стальные,
Пальцы цепкие мои.
Эх, резные, расписные,
Деревянные ладьи.
Друг мой, футболист, учил: "Не бойся,
Он к таикм партнерам не привык.
За тылы и центр не беспокойся.
А играй по краю напрямик..."
Я налег на бег на стометровке,
В бане вес согнал, отлично сплю,
Были по хоккею тренеровки...
Словом, после этой подготовки
Я его без мата задавлю.
Ох вы, крепкие ладони,
Мышцы сильные спины.
Ох вы кони мои, кони,
Эх вы, милые слоны.
"Не спиши и, главное, не горбись, -
Так боксер беседовал со мной, -
В ближний бой не лезь, работай в корпус.
Помни, что коронный твой - прямой".
Честь короны шахматной на карте,
Он от пораженья не уйдет.
Мы сыграли с Талем десять партий
В преферанс, в очко и на бильярде.
Таль сказал: "Такой не подведет".
Ох, рельеф мускулатуры!
Дельтовидные сильны.
Что мне легкие фигуры,
Эти кони и слоны.
И в буфете, для других закрытом,
Повар успокоил: "Не робей,
Да с таким прекрасным аппетитом
Ты проглотишь всех его коней.
Так что вот, бери с собой шампуры,
Главное - питание, старик.
Но не ешь тяжелые фигуры:
Для желудка те фигуры - дуры.
Вот слоны годятся на шашлык".
Будет тихо все и глухо,
А на всякий там цейтнот
Существует сила духа
И красивый аперкот.
Не скажу, что было без задорин,
Были анонимки и звонки.
Но я этим только раззадорен,
Только зачесались кулаки.
Напугали как-то спозоранку:
"Фишер может левою ногой
С шахматной машиной капабланки,
Сам он вроде заводного танка..."
Ничего! я тоже заводной!
Ох, мы - крепкие орешки.
Эх, корону привезем.
Спать ложимся - вроде пешки,
Просыпаемся ферзем.
1972
Варіант:
Ты присядь перед дорогой дальней -
И бери с питанием рюкзак.
На двоих готовь пирог пасхальный:
Этот Шифер - хоть и гениальный,-
А небось покушать не дурак!"
http://www.kulichki.com/vv/pesni/ya-krichal-vy-chto.html
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
