ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс. Спостерігається поле образів, в якому сакральне, космічне й наукове не стільки з’єднані логічно, як взаємно взаємно розчиняються. "Миро" як ритуальна суб

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Павлюк Ігор

 Ігоріада (поетична пародія) (Д)

Ігор Павлюк нікого не вбив.
Він помагав мурашкам.
Білці на соснах сушив гриби.
Варив із вовками кашу.
Ігор Павлюк повій розумів
...
Крали у нього штани і хліб

Ігор Павлюк

Ігор Павлюк нікого не вбив.
Хіба випадково мурашку.
А ще, коли закривав гриби,
Змолов слимака на кашку.

Ігор Павлюк розумів повій
І навіть мову пташину.
Стати, як Ігор Павлюк, зумій
І випий за це плящину.

У нього на пляжі украли труси
(А, ні, це, здається, у мене),
А коли гаманцем він своїм трусив,
Красуні збігались – ой, нене!


17.03.2015

Натхнення: Ігор Павлюк " * * * (Ігор Павлюк нікого не вбив)" (https://www.facebook.com/groups/193139364202544/permalink/354965578019921/)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Ігор Павлюк * * * Ігор Павлюк нікого не вбив


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-03-26 16:56:15
Переглядів сторінки твору 5502
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.114 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 5.025 / 5.5  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-03-26 20:38:53 ]
Валерію, це найкраща порадія на Павлюка з тих, котрі я читав на "Літературній гуральні", серед конкурсних. А там же є і Гентоша творіння. Вітаю Вас! Дуже образно, дотепно і влучно! Ставлю Вам найвищий бал!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-27 08:56:34 ]
О, щиро Вам вдячний, Ярославе! Надзвичайно приємно почути такі слова визнання від справжнього Майстра!

P.S. До речі, пару днів назад бачив виступ капели бандуристів на телеканалі "Культура", і навіть впізнав там Вас - Ви сиділи справа у третьому ряду, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-03-27 20:34:32 ]
Саме так, Валерію, Ви не помилились.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-29 13:15:40 ]
Вас було важко не впізнати.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-03-28 13:04:20 ]
А чому у Вашому тексті Павлюк вбив мурашку, якшо в оригіналі чітко сказано протилежне? І ще той слимак... За що Ви так не злюбили Павлюка і зробили з нього монстра? Про труси - взагалі нижче плінтуса, як на мене. Ні. Мені не сподобалась ця з дозволу сказати пародія. Попередні - більш вдалі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-29 13:15:10 ]
Хто з нас може поручитися, що, наприклад, ніколи випадково не наступив на мурашку чи слимачка або не вдихнув якусь маленьку комашку? Це ж не робить нас усіх монстрами.
А відомий анекдот про "ходять тут всякі, а потім плавки пропадають" пам'ятаєте?
Дякую за відгук, Любове!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-29 13:33:44 ]
Приємно, що дві попередні - сподобались.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-10-09 15:45:30 ]
Переглядаючи вірші, звернув увагу на Ваше "За що Ви так не злюбили Павлюка". Та ні, що Ви, Любове, мені дуже подобається поезія Ігоря Павлюка, якась вона така насичена, і гумором у тому числі - а на гарні поезії, тим більше з ненав'язливим гумором, деколи хочеться написати і пародію, обігравши і цей гумор у тому числі. А всі ці три мої пародії були опубліковані спочатку на фейсбуці, де проходив конкурс пародистів, і сам пан Ігор надав свої три вірші "на розтерзання" пародистам. Ось така передісторія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-03-29 14:05:44 ]
Не можу не озватись на підтримку попереднього коментаря. Слабенька ця пародія. Та й не пародія, нмд, вона, а якась інша категорія.
Наші підрахунки арифметично не збіглись остаточно. Коли я писав Вам про чотири пародії, пародією я вважав і першоджерело. Автор, нмд, розважався, коли їх писав. І виходила пародія на пародію. Ваша на його.
Кількість таким чином подвоювалась.
Не моє діло розгадувати порухи авторської душі. Хоче автор розважатися - то це його особиста справа. А справа читача - відрізняти чтиво від поезії, якщо це йому дано, або не відрізняти, якщо до того ж йому це нецікаво.
Ваші тексти цікаво бачити. В них немає менторства, немає і пустої писанини на кшталт 'люблю-кохаю-вмираю'. Дечого часом немає з того, що іноді й повинно бути. Та Ви контактний автор. Терплячий. Ви дослуховуєтесь до читацької думки. А вона щодо Вашої пародії наступна. Слабенька вона.
Технічно. Гумор - це інша складова. Про нього я не кажу, бо мені свій не завжди подобається, або подобається в той час, як іншим не подобається, то чи маю я моральне право озиватись на чийсь? Смішно - то й сміюсь, а ні - то ні.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-29 16:48:28 ]
Дивно. Навпаки, вважаю, що з трьох вона чи не краща у технічному відношенні, де у першому катрені просто обігруюються слова оригіналу при ледь змістищених акцентах )), навіть повторюються рими, а в наступних при збереженні ритму оригіналу з'являються такі зовсім непогані, вважаю, як "повій-зумій", "пташину-плящину", "труси-трусив".
Не погоджусь, що наведені оригінали вже є пародіями, адже вони свідомо були автором надані для конкурсу пародій. Не секрет, що у його попередніх публікаціях теж можна зустріти моменти для пародіювання, про що свідчать, наприклад, мої дві пародії, які з'явились набагато раніше цих трьох, про які йде мова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-10-09 15:30:51 ]
змістищених = зміщених


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-03-29 17:23:49 ]
Логіка цього речення мені не зовсім зрозуміла (цитую):
"Не погоджусь, що наведені оригінали вже є пародіями, адже вони свідомо були автором надані для конкурсу пародій."
Виходить, що автор першоджерела надсилав на конкурс пародій щось інше? Оди? Балади тощо?
Втім, зважаючи на Ваші пародії на ці тексти, виходить так, що, на Вашу думку, вони не пародії. Мені чомусь вони видались пародіями.
Бо не може цей серйозний автор всерйоз писати отаке-о, що Ви нам експонуєте. Нам - це читачам, які гадки не мали про якісь конкурси, читачам, яких за самими скромними підрахунками є не менш ніж 99,999(9)%.
Але тоді я розумію, чому Ви їх пародіюєте:
Ви їх не сприймаєте як пародії.
Тоді все логічно.
Щоправда, шлях читацького пізнання виявився надто довгим, тим більше, що такий читач як я, їх сприйняв як пародії. Практично за звичкою. Бо вони такі не перші.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-29 21:23:55 ]
Для конкурсу. А не на конкурс. Варто пройти за гіпер-посиланням у рядку "Контекст", і все стане зрозуміло.
Може. Я ж кажу, що до того вже було 2 моїх пародії. Вони у мене в розділі "Іор Павлюк".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-03-29 17:34:31 ]
Щодо рим.
Про "труси" і "трусив" не хотілось би казати, бо можу нагадати відоме прислів'я про труси та останню краплю, яка виникає після того, як дещо, що ховають у труси, довго трусили. Цій римі, щонайменше, 45 років.
"Пташина" - "плящина"- так, напевне, таки поетична рима. Особливо її перша частина.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-29 21:30:09 ]
45 років? Ого! А хто перший її вжив, історія літератури не зберегла?)
Щодо поетичності - не знаю. Пам'ятаю, хтось колись мені сказав, що у мене не поезія, а римована проза. З тих пір я на жодну поетичність і не претендую.)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-03-29 23:12:24 ]
Я чув на заводі, куди пішов працювати (перевештатись) місяць-другий перед службою в совєцькій армії. До речі, про нафту і газ як про стратегічний аргумент у політиці я чув ще на початку семидесятих.
"Ходят тут всякіє, а потом піаніни пропадают" я почув у фільмі "Подкидыш" від незабутньої Ріни Зєльоної. Тієї ж самої доби моєї дворічної солдатської кар'єри. Про чиїсь плавки вигадали тодішні анекдотчики або пародисти.
Дякую за конструктивну дискусію.
А про контексти я не знав. Для новачка це не дивно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-30 08:25:10 ]
За часів СРСР казали, що анекдоти вигадували у спеціальному відділі ЦРУ.) Хоча в даному випадку незрозуміло, чи то Ріна Зєльоная переінакшила анекдот, чи то в анекдоті переінакшили фразу Ріни Зєльоної. Пам'ятаю ще один анекдотичний вислів про плавки. До кожного радянського свята колись у газетах друкувались заклики ЦК КПРС. Їх потім озвучували на мітингах чи несли на транспарантах. Згідно анекдоту, лозунг сталеварів звучав так: "Наша сила - в плавках!". А, наприклад, лозунг транспортників: "Кожному пасажиру - по м'якому місцю!")))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-03-30 08:57:00 ]
Фільм, напевне, таки старший за анегдот. Він вийшов на екрани кіноклубів у 1939 р.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-03-31 09:09:42 ]
Погоджусь. Адже ЦРУ було створено лиш у 1947.))