Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Любов Бенедишин (1964)

Інфо
* Народний рейтинг -
* Рейтинг "Майстерень": -
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Переглядів сторінки автора: 325933
Дата реєстрації: 2010-08-25 15:50:57
Звідки: Львівська обл., м.Сокаль
Школа та стилі: Класика
У кого навчаюсь: Ліна Костенко, Василь Симоненко, Ірина Жиленко, Ганна Чубач та інші адепти Високої Поезії
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2022.01.20 21:05
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народилась 20 березня 1964 року. Закінчила Львівський політехнічний інститут. Пізніше, заочно, здобула професію бухгалтера. Вірші почала писати в зрілому віці. Від 1997 року друкуюся в періодиці. Від 2001 року заступник головного редактора альманаху "Соколиний край". Від 1997-го відповідальний секретар, а від 2017 року - голова Сокальського районного літературно-мистецького об'єднання "Колос".
Автор поетичних збірок "Феєрія весни" (2000), "Крізь роки і сузір'я" (2002), "Вік Ангела" (2004), "По той кінець веселки" (2006), "...віще, неповторне, головне" (2010), "НотаБене. З нестримних нотаток" (2013), "Зачаття неба" (2016), "Літа проминальна літургія" (2017), "Шлях до Воскресіння" (2019), "Дарунок Сізіфа" (2020). А також 2006 року в Санкт-Петербурзі побачила світ збірочка віршів у перекладах російською мовою "Как это было".
Друкувалась у всеукраїнських та міжнародних журналах, альманахах. У 2016 році представляла Україну як одна з українських авторів (серед понад 60 авторів з 23 країн світу)в антології європейської поезії "Зеленіє дерево миру" (Польща, Зелена Гора), де надруковано мій вірш "Розгойдали небо" мовою оригіналу, а також переклад англійською та польською мовами. 2017-го у видавництві "Каменяр" вийшла друком збірка поезій "У часу питаю..." (в серії "25 улюблених віршів").
Член Національної спілки письменників України (від 2006 року). Лауреат конкурсу "Золотий тризуб" (2011 р.), переможець 1-го Міжнародного поетичного конкурсу до 200-ліття Т.Г.Шевченка "Чатує в століттях Чернеча гора" (2014), дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу ім.В.Дроцика (2015), лауреат Всеукраїнської літературної премії ім.Михайла Чабанівського (2015), лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу ім.Леся Мартовича (2016), лауреат Всеукраїнської літературної премії ім.Івана Низового (2016), лауреат Всеукраїнської літературної премії "Благовіст" (2020).


"Любов Бенедишин – одна з тих тихих галицьких поетес, які утримують високе небо української поезії. Без ремства, претензій, без особливої надії на ширше визнання, зі святою жіночою покорою і вірою. Служіння слову – її свята офіра і, може, єдине і справжнє щастя. Її поезія суспільно заангажована (без цього важко уявити собі корінну галичанку) і сповідально-інтимна, вона віддає данину пейзажній ліриці й історичній тематиці, охоче апробовує найрізноманітніші ліричні жанри – від катрена до балади, від ліричної мініатюри до більшого за обсягом вірша. Але найцікавіше в неї, як на мене, це робота зі словом, услухання в нього, намагання вилущити з його прихованих тайників приховані смисли, якусь нову якість і свіже звучання".

Петро СОРОКА
(журнал «Дзвін», №4, 2018)


Найновіший твір
З Бориса Пастернака. "Сніг іде"
Борис Пастернак
Сніг іде

Сніг іде. Сніг іде.
Хуга віє зірочками, -
Й пеларгонія квітками
Тягнеться за раму, де

Снігошал, і в крутанині
Все зривається у лет, -
Чорні виступи драбини,
Перехрестя силует.

Сніг іде, сніг іде.
Мов не пластівцями трусить,
А в залатанім кожусі
Сходить небо, й через те

Із прикметами дивацтв, -
То сховається, то ближче -
З вишніх закутків, з горища
Небо крАдеться до нас.

Бо в життя короткий лік.
Роззирнешся - і вже січень,
І зникають непомітно,
День за днем, за роком рік.

Сніг іде, густий-густий.
В ногу з ним, сліди знайомі,
Напрям той і темп такий -
То тягучий, то легкий,

Може, й час іде без втоми?
Може, лине кожна мить
В даль, за снігом, що летить,
Чи за словом, що зникоме.

Сніг іде, сніг іде,
Сніг іде, і всьому дивно:
Вулиці, де дійство те,
І задивленим рослинам,
Й перехрестю, що... гряде.

04.12.2022

Переклад Л.Бенедишин

Оригінал:
Снег идет

Снег идет, снег идет.
К белым звездочкам в буране
Тянутся цветы герани
За оконный переплет.

Снег идет, и всё в смятеньи,
Всё пускается в полет, -
Черной лестницы ступени,
Перекрестка поворот.

Снег идет, снег идет,
Словно падают не хлопья,
А в заплатанном салопе
Сходит наземь небосвод.

Словно с видом чудака,
С верхней лестничной площадки,
Крадучись, играя в прятки,
Сходит небо с чердака.

Потому что жизнь не ждет.
Не оглянешься — и святки.
Только промежуток краткий,
Смотришь, там и новый год.

Снег идет, густой-густой.
В ногу с ним, стопами теми,
В том же темпе, с ленью той
Или с той же быстротой,

Может быть, проходит время?
Может быть, за годом год
Следуют, как снег идет,
Или как слова в поэме?

Снег идет, снег идет,
Снег идет, и всё в смятеньи:
Убеленный пешеход,
Удивленные растенья,
Перекрестка поворот.

1957 г.