ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2020.03.28 11:36
Зайчики дрімають в нірках,
Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли,
Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома,
Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завжди,синочок,
Ти в оселі не один!

Іван Потьомкін
2020.03.28 09:59
В далеку давнину сусідом рабі Єгошуа бен Леві був єретик, що відійшов від юдаїзму і глузував над правовірними. «Візьму-но півня,- сказав рабі,- прив’яжу до ліжка і, як гребінь побіліє, прокляну негідника». Це, власне, був час, коли Господь карає гріш

Тетяна Левицька
2020.03.28 09:57
Жаліється дружині чоловік:
"Сьогодні знову від сусіда втік.
Як тільки закортіло калганівки,
із під землі з'являється Пахілько.
Вже замахав, нахабний тут, як тут,
а на халяву роги не ростуть.
Вечеряєм подалі у альтанці,
он самогонка, як сльоза у

Сергій Губерначук
2020.03.28 08:48
Створю тобі вірша
для тих, кому за тридцять,
а для тих, кому за сорок,
хай чекають ще п’ять років.
Про цей намір
складеться дивне враження,
ніби це й не вірш,
а якесь відображення

Олександр Сушко
2020.03.28 07:16
Поезія - це завжди неповторність,
А проза - юринда! Ні те, ні се!
Колега ж - двадцять років строчить повість
І півжиття втрачає на есе.

Вважаю, що страждати так не варто,
Творю натхненно, за один момент:
Обідаю - рождається рулада,

Микола Соболь
2020.03.28 06:53
Чого смієшся? Вірус – убивця!
Поки його не відчув на собі?
Усмішки всюди, радісні лиця,
Пивасика пляшка, шлях у юрбі…

Потім додому. Мати чекає.
Назавтра закашляв – перша з ознак:
«На тобі, синку, з травами чаю.» –

Олена Музичук
2020.03.28 06:19
Дозвольте, пані і пани,
Вітати з келії моєї
Усіх заручників цієї
Епідемічної весни.

Все утрясеться і пройде:
Жалі, печалі і тривоги,
Повідкриваються дороги

Віктор Кучерук
2020.03.28 04:03
Над обрієм сонце звелося помалу
І хмари прожогом пустилися в лет, –
Обпечені жаром проміння – тікали
Вони перед сяйвом яскравим вперед.
Тіла волохаті підштовхував вітер
І вабили види просвітлі земні, –
І в слово збиралась метелиця літер,
Віщуючи ра

Віктор Кучерук
2020.03.27 21:24
Тече, міліючи, ручай
Уздовж пилястої дороги, –
Ти, Боже, згинути не дай
Життю без крапельки вологи!
З небесних сит посій сльоти
На денце сумно розпростерте,
Щоб він ожив од повноти
Дзвінкої муті водоверті.

Євген Федчук
2020.03.27 18:14
Чи двісті чи то триста літ тому
Свободи тої люди ще не знали,
Пани над кріпаками панували.
У мене не запитуйте – чому.
Бо я згадав часи ті не для того,
Щоб визначати: хто правий, хто ні.
Отож питання ставте не мені,
А вченому. Я думаю, у нього

Петро Скоропис
2020.03.27 17:29
У дорозі по Азії, ночуючи(був би дах)
в сінях, лазнях, лабазах – у теремах і хатах,
чиї кіпчені шиби оку на кшталт узди,
укривайся кожухом і норови завжди
кут найти головою, аби кут у нічній
млі сокирі обтяжив і вдар по ній,
обважнілій від ус

Олександр Панін
2020.03.27 12:39
Була Любов, нічого більш не знаю,
Міцне було Кохання і терпке,
Була Любов, яку не пам'ятаю,
Було Кохання чисте і палке.

Не Кохання, якась ейфорія,
Зупинити себе не зумів:
Покохати ще раз і не мріяв,

Вікторія Лимарівна
2020.03.27 11:35
Ворог прийшов, не питає: а хто ти?
Байдуже, мова яка в тебе й статок.
Навіть найвищі відкриє ворота.
Нищить безжально усіх на додаток!
Як захиститися? Хто про це знає?

Зморені відчаєм, люди планети.
Тільки продовжують декотрі знову

Іван Потьомкін
2020.03.27 10:32
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбут

Ярослав Чорногуз
2020.03.27 10:09
Огидний циніку, ти – як ворона –
Чатуєш на поезії красу,
І каркаєш: «На клоччя рознесу!»
Мов послід свій на павича ти рониш.

Поета в сьогодення каламуть
Занурить норовиш лайнословами…
Між хмарами він десь і небесами –

Сергій Губерначук
2020.03.27 09:32
Ліно! Найвища моя казко.
Шлейф по землі без Землі.
Важко добути від тебе вселаски
тим, хто велико малі.

Сіно з тобою хай всохне в не сіно –
з скирти зіскочить той дух,
з ликом який поєднався в єдино

Тетяна Левицька
2020.03.27 08:44
Мамо, вийду за Степана,
хлопець дивної краси.

- Та красава зранку п'яна,
Боже, борони, спаси!

А чому б не за Миколу
і жила би, як усі?

Микола Соболь
2020.03.27 06:13
Чи доживу до спілих яблук,
Налитих життєдайним соком,
Котрі так радували око,
Їх пасока стікала з рук,
Поїла висушену землю,
Яка дощів рясних благала
Нектару їй було замало:
«Дожити, Боже, дай, молю!»…

Нінель Новікова
2020.03.26 22:07
Недобрий погляд із-під брів.
І гордий виклик, і зневага,
Всіх ліній – співи і наснага.
Такою вперше Вас зустрів.
В партері ніч. І духота.
Нагрудник темний близько, близько…
Бліде обличчя… Чорнота
Волосся, що спадає низько…

Євген Федчук
2020.03.26 19:43
В часи минулі, хоч які - не знаю
В хатині на околиці села
Одна-одною жіночка жила,
Казали люди - відьмою була.
Чи так чи ні - усякого бувало.
Буває, навигадують таке,
Що наче і ні в тин, і ні в ворота.
Та уже ж людям не закриєш рота,

Олександр Панін
2020.03.26 15:05
Любов-Кохання – Морква-Зітхання

Обережним, Грицю,
будь на вечорницях:
Двох любить не треба –
втрапиш у халепу!
У дурні пошиють
і намилять шию,

Іван Потьомкін
2020.03.26 12:44
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини

Надія Тарасюк
2020.03.26 11:37
А наші підсніжники вже покидають ліси.
Відходить їх потяг учасно, ні дня на заминку...
І вітер морозом у туш добавляє баси,
і гріються леготом серця вчорашні учинки.
А наші підсніжники — той каламбурний мотив
незбуто-забутих чи кинутих слів на поталу

Микола Соболь
2020.03.26 11:09
Чи ти поет? Покажуть барикади
І міцність слова, і вірність народу.
Поезія декламує свободу.
Тідьки за вічним бравують громади.

Ти права не маєш ставати слабким.
Стило вибиває слово за словом
Читайте, но, правду! Якщо готові

Олександр Олехо
2020.03.26 09:35
Сиджу один, мені дрімота в поміч.
І думи не гадаю, пиво п’ю.
Оце кицюня умостилась обіч,
та я її шаную і люблю.
Бо муркотить і не проха налити.
В умовах ізоляції – це плюс.
Бо є ліміт і як його ділити?
Самому не стає. Ти згідна, Мусь?

Сергій Губерначук
2020.03.26 08:31
Емансипація.
Колгоспознавство.
Зреволюціонізованість.
Секс.

ДніпроГЕС.
Маґнітка.
Ріббентроп-Молотов.

Віктор Кучерук
2020.03.26 04:45
Чистий аркуш, мов перший сніг,
Перед зором привабно біліє, –
Ще у присмерках спішно ліг
І до ранку не щез, як і мрії.
Білий аркуш – неначе плід
Недозрілий оскомою в роті
Залишає невидимий слід
Непотрібної іншим роботи.

Олексій Кацай
2020.03.25 17:21
кружляє зоря
довкіл корабля

так саме а не навпаки

немов людолов зорі побажав
ні пір’ячка і ні луски

Євген Федчук
2020.03.25 13:49
Нам казкою сьогодні видається
Те, що колись, без сумніву, було.
Отам, де нині хвиля в берег б’ється,
Стояло здавна чимале село.
Підносились хатинки чепурненькі,
Серед вишневих тулячись садів,
Тримались одна одної близенько,
Вслухаючись у солов’їний

Олександр Панін
2020.03.25 12:25
Любов-Кохання – Морква-Зітхання

Обережним, Грицю,
будь на вечорницях:
Двох любить не треба –
втрапиш у халепу!
У дурні пошиють
і намилять шию,

Іван Потьомкін
2020.03.25 11:22
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ярослав Чорногуз
2020.03.25 10:40
Сказала ти, щоб вибрав я, з ким буть:
Чи з дівами гулящими водиться,
Пірнути в зради, у розпусти суть…
Чи вірним стать тобі, о яснолиця!

І я згадав ті дні, і сірість ту,
Коли Мара потьмарила мій розум,
Огидну хіть і серця пустоту,

Олександр Сушко
2020.03.25 09:36
Прокинувся, умитий ранковим сонячним промінням, яке розлилося по моєму обличчю. Розплющую лупаки, аж гульк — під боком примостилася божественної краси Венера: ліва ніжка грайливо лежить на моєму стегні, долоня гріє мою сідницю, а голова з пишною блондинис

Микола Соболь
2020.03.25 08:35
З народження нам шлях один – до Бога.
Через життя неси свого хреста,
Йди до Аллаха, Будди чи Сварога
І хай молитва буде на вустах.

А ми ножа берем, а то й сокиру
За пазуху важкого камінця…
Війною на сусіда йдем за миром,

Сергій Губерначук
2020.03.25 08:31
Драгуни – дні, драгуни – дні
то по тобі, то по мені!
Блукаєш – ні, знаходиш – ні,
женуть по снігу, по весні
з обрубком нас у стремені
космічні коні навісні,
годин – хвилини, років – дні.

Ігор Деркач
2020.03.25 07:41
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.

Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Панін - [ 2020.03.27 12:09 ]
    Була Любов

    Була Любов, нічого більш не знаю,
    Міцне було Кохання і терпке,
    Була Любов, яку не пам'ятаю,
    Було Кохання чисте і палке.

    Не Кохання, якась ейфорія,
    Зупинити себе не зумів:
    Покохати ще раз і не мріяв,
    Диво-Дівчину врешті зустрів.

    Плин життя зможу знову відчути,
    Та за рогом чаїться біда:
    Може зраджу Кохання забуте,
    Як Дівчині цілунок віддам.

    ***

    Була Любов, нічого більш не знаю,
    Міцне було Кохання і терпке,
    Була Любов, яку не пам'ятаю,
    Було Кохання чисте і палке.


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Панін - [ 2020.03.23 13:15 ]
    Я вбила пам’ять
    Я вбила його, точніше пам’ять
    про нього,
    а ще точніше – реакцію
    емоціональну
    на жорстокі спогади.

    Я пам’ятаю :
    бачу і чую,
    але не відкликаються душа і серце.

    Хіба цікаво дивитись
    на картинку, що на фантику
    від цукерки,
    на красеня
    з обгортки мила?

    Душі тремтіння вистигло,
    застудилось,
    від холоду вмерло,
    відлетіло…

    Дивитись, сприймати,
    але
    не відчувати…
    Хіба турбувати можуть
    комашиний хітин, риб’яча луска,
    шкіра зміїна -
    справжня суть принад кохання
    (майже так, як у казках,
    коли
    золото
    перетворюється на вуглинки?)…

    Оце і означає –
    не любити,
    по справжньому
    забути,
    порвати залежності
    пута,
    вільною бути…

    Не треба
    ховати жахіття спогадів
    у саркофаг
    кам’яний,
    залізний,
    бо звлоки* минулого,
    розкладаючись,
    зірвуть кришку врешті решт,
    знову повстане
    пам’ять-упириця,
    живомертва дівиця,
    потойбічна креш**…

    Тільки відверто, тільки відкрито,
    щоб не ступило нечисте копито
    куди не треба (куди треба – теж).

    Пам’ятаю, пам’ятатиму,
    та незворушно подивлюся
    на
    картинку-фантик,
    на
    красеня з мила обгортки,
    на
    шкіру зміїну,
    на
    риб’ячу луску…

    Не лякає завірюха,
    негода:
    свобода
    від упириці-пам’яті,
    подолає
    будь-яку заметіль…

    Відтоді і дотіль
    за свободу платити треба.

    Плата,
    це -
    думки нав’язливі,
    сумнівів миті:
    А якщо випаде покохати ізнов,
    зустріти щиру нову любов,
    чи не здаватимуться раптом
    краса,
    почуття,
    трепетне серцебиття
    відразу,
    з перших хвилин,
    купкою перлин
    фальшивих:

    фантиком - красенем,
    обгорткою мильною,
    зміїною лускою,
    риб’ячою шкірою,
    Ще й комашиним
    хітином!?

    ................

    * Останки

    ** Обідок,кришталь

    2019 рік



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Панін - [ 2020.03.22 14:51 ]
    Ти любила когось?

    Ще вчора були разом, а зараз ти йдеш,
    з часом - пошкодуєш, не сумнівайся.
    Як жорстоко ти сказала: «прощавай»,
    пригадай той час, коли ми були
    щасливі разом .

    Скажи,
    чи ти колись любила? –
    Ти не здатна кохати,
    вмієш лише
    прикликати горе,
    спричиняти біль…

    Тобі, одначе, потрібно,
    щоб любили тебе,
    і ти не знайдеш того,
    хто тебе покохає
    ніде, ніколи…

    Пожалкуєш іще не раз,
    що від кохання щирого
    геть пішла,
    жодний кар’єрний успіх
    не подарує тепла живого…

    Я буду любити доти,
    доки вистачить сил
    у мого кохання,
    але,
    якщо ти отямишся навіть,
    то вже запізно буде -
    не живе щасливо той,
    хто не любить нікого.

    Скажи,
    чи ти колись любила? –
    Ти не здатна кохати,
    вмієш лише
    прикликати горе,
    спричиняти біль…

    Скажи, чи ти любила когось?
    … ти любила когось?
    …любила колись?

    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Панін - [ 2020.03.21 14:50 ]
    Наснилось

    Нарешті наснився нам про кохання сон,
    обом одночасно…
    Здавалось би – із сну не виходьте,
    радійте, живіть (чи спить) щасливо…

    Тоді чому нас непокоїть реальність,
    чому уповаємо на милість минулого?
    Чому благаємо про подальші солодкі сни?
    Чому плекаємо химерні надії на
    Любов-Привід, на Кохання-Сновиду?
    Чому нами керують виключно злі спогади?
    Все це – через камлання древньої шаманки
    на їм’я – Підступ-Кохання-Зрада-Любов…

    Ми сподіваємось створити казкові шати
    на примарний бал-маскарад,
    пошити їх з веселкового
    мерехтіння химерних мрій.

    Маримо,
    що сни стануть, нарешті,
    реальністю…

    А якщо Реальність, в свою чергу,
    обернеться на Сон,
    Кошмарний!?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Панін - [ 2020.03.20 16:15 ]
    Вечір

    Примовкли дзвони у ночі
    церковні,
    Ледь чутно теплий вечір
    позітхнув,
    Бурштиновий великий
    Місяць вповні
    Серпанком золотим
    будинок огорнув.

    Ось випливає
    в місячному сяйві
    Зелений дах -
    зелений мармелад,
    Русяві коси у дівчатка
    надзвичайні,
    Оспівані у безлічі
    балад.

    Яскравий Місяць
    відбивається у плесі,
    Зірки, мов голки,
    роблять вишиття,
    Сон чарівний
    насниться хай Принцесі,
    В якому мрії
    втілились в життя.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Панін - [ 2020.03.16 22:46 ]
    Воля пекельного бога

    Верлібр

    Не кохайте
    занадто палко,
    Не кохайте
    занадто міцно
    І занадто солодко
    теж,
    Адже боги
    не вміють кохати,
    Особливо боги
    кохання...

    Заздрять закоханим
    боги
    І від заздрості
    дуже схожі
    На демонів
    боги стають

    І заздрять,
    І заздрять,
    І заздрять!

    *
    Воля пекельного
    бога
    кохання,
    Заздрісного
    У пекельній заздрості,
    злого,
    Наче вихор
    льодяний,
    Терзає,
    крутить,
    У прірву космічну
    несе...

    Можна все
    і не можна нічого,
    Не можна нічого
    і можна все...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Тетяна Роса - [ 2020.03.09 17:32 ]
    Крижана Галатея
    Що було – те було… Із твоєї руки
    Проростало зерно урожаєм гірким.
    Чи на нього дивись, а чи очі закрий:
    Все одно урожай до зерняточка твій.
    Сіяв те, що хотів. Все, що виросло -треш,
    І нове не зросте, поки це не збереш.
    Я не та, що була. Я – згоріла дотла.
    Не знайдеш у мені ні любові, ні зла.
    Бо рубав ти з плеча. Бо ти грався вогнем.
    І байдуже було, що межу перетнем.
    Ти мене спопелив. Ось така ця межа.
    Все згоріло дотла. І тепер я – чужа.
    Вже мій біль – то не ти. А твій дім - то не я.
    Ти вже більше не мій. Я уже не твоя.
    Об каміння своє, наче майстер ножів,
    Кригу тисячі лез ти в мені нагострив.
    Не марнуй більш на мене даремних зусиль:
    Моїх ран не пече твоя вроджена сіль.
    Я вітаю тебе, майстре в’їдливих слів:
    Крижану Галатею із мене створив.
    Зберемо врожаї. Буде поле пустим.
    Розійшлися шляхи. Кожен піде своїм.
    Не відродимо ми погорілі мости.
    Бо померла любов - і немає мети.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  8. Олександр Панін - [ 2020.03.07 13:28 ]
    Ідеальні стосунки

    Що таке – ідеальні стосунки?

    Хто оцей ідеал змалював?

    Є окремі абстрактні рисунки,

    А конкретики – кіт наридав

    («Кіт наплакав» - це явно замало,

    «Наридав» - теж нема ідеалу).


    Як подерта у котика шкурка!

    Киця Мурочка чосу дає!

    «Це не Мурка - справжнісінька «урка».

    Це – морока і щастя моє!»

    (Мо’ для Котика й сірої Мурки

    Саме це – ідеальні стосунки?)


    «Ідеалом» хворіють когорти

    ніжних та бідолашних сердець.

    Ідеал – щось на кшталт горизонту:

    Ось він, ось! А підійдеш – капець!

    (Ідеал хоч не просто знайти,

    Наполегливо йди до мети).


    Леді й рицар… письмова ухвала

    (Мабуть їм допоміг божий дар):

    «В шлюбі часточка є ідеалу,

    Шлюб – найкращій для нас ідеал!

    (В нас – биття одночасне сердець,

    Ідеал хай шукає чернець!)»


    2019 рік





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Панін - [ 2020.03.06 13:58 ]
    Святилище

    Вступ


    Легенький, ледь відчутний
    подих ночі,
    Пустує місяць, в небі виграва,
    Дерева щось замріяно
    шепочуть,
    Ховає древнє капище
    трава…

    Жінка

    - Благаю, милосердна берегиня,
    Пробач нещасну грішницю,
    прости,
    Нехай душа дитини не загине,
    Мене
    у пекло треба потягти.

    Дочка тобі сповідувалась,
    Знаю про сховане
    святилище
    в імлі,
    І серце материнське
    підказало
    Куди іти
    і о якій порі…

    Карає совість наче
    гостра криця,
    Душа палає, у вогні горить,
    Від світу відреклася,
    я – чорниця!
    Та спокою нема
    в монастирі.

    Молилась я хресту,
    читала руни,
    кровиночці сторожею
    була…

    Дитині зашморгом стягнула
    серце юне,
    Та ще й вузлом подвійним
    затягла.

    «Чимало сліз я ще даремно
    зроню,
    Не чуєш ти, не слухаєш мене…
    Не можна панича кохати,
    доню,
    До того ж в нього
    наречена є!»

    Вона усе терпіла і страждала,
    А біль зростав нестерпно
    кожну мить,
    Якась нечиста сила підказала
    Безжально наречену
    отруїть.

    Благаю, порятуй
    дівочу душу,
    Це я горіти у геєні
    мушу.

    Берегиня

    Зітхнула тяжко Берегиня Біла:
    - Тримайся, не втрачай даремно сили,
    Караєшся і тяжко ти страждаєш,
    Та про дочку багато що не знаєш...

    Ціною злочину всі пута розірвати…
    Вона нікого вбити не могла
    І вбивцею не захотіла стати
    Пекельне зілля випила сама…

    Вся почорніла, впала в чорнім лісі,
    Коханий, без доріг, поміж дерев
    Знайшов свою єдину на узліссі,
    Розкрив обійми
    й разом з нею вмер.

    Зустрілися за роковим порогом,
    Тяжким стражданням досягли мети,
    Поміж світами ллється їх дорога,
    І боги відступились і чорти.

    Ти ще не вповні гріх
    спокутувала,
    У монастир…
    молись…
    І час не гай!
    А як нахлине спогадів
    навала.
    До мене теж, хоч зрідка,
    завітай.

    Епілог

    Ще пил не влігся понад
    битим шляхом,
    І вечір ще не огорнув село,
    А на святилище
    напівпрозорим
    птахом
    Сріблясте світло
    лагідно лягло…

    … Ледь – ледь поворухнулось
    листя сонне
    І голос невловимий
    промовля:
    - Вже до спасіння щезли
    перепони
    І дихає з полегкістю
    земля…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Панін - [ 2020.03.05 21:15 ]
    Ревнощі

    З циклу

    "Сум'яття сновидінь"

    «Отак мені за моє добро:
    сором,
    поголос, кпини!
    Не хочу бачити його, він – винний,
    він в усьому винний!
    Він зрадив – осоружний, злий,
    нехай впаде у чорторий!»

    Ранок – сажотрус…
    сенс життя
    у густому відчаї
    загруз,
    чорнота поглинає барви,
    суне
    вечір зневір’я,
    мрій рожевих – обгоріле пір’я!
    Звалився якийсь чудернацький сон...
    чи сон
    химерніше може бути
    за дійсність?

    Може, ще й як! Насувається мряка
    з мряк…
    «Зрадник, трафив би його
    шляк!
    Посміхається Він –
    слабну, як встати з колін?
    Як скинути зашморг,
    куди тікати,
    як почуттів колишніх
    ланцюги розірвати?
    Щось Він белькоче,
    посміхається…
    Слухати не хочу!» -

    «Випадково на дівчину сторонню
    подивився, випадково.
    Чесне слово!» -
    «Геть з перед моїх очей
    (гнів – це гріх і поганий порадник)!
    Зрадник!» -

    «Присягаюся, випадково накинув оком!» -
    «Це боляче, це жорстоко,
    вже не подивишся так ні на кого!
    Не будуть ніколи
    дівки
    милуватись тобою,
    ось тобі, в очі твої,
    кислотою!»

    (Звідки ця кислота в сновидіння
    припхалась?)

    Дівчина аж затрусилась,
    перелякалась.
    «Жах! Я ж ніколи… навіть не думала…
    Яка кислота!?
    Я не жорстока!
    Я не та, що
    око
    вирве…»

    Струмочки стікали з обличчя,
    немов дощова вода
    по ринві.
    Лице – неушкоджене,
    очі – сині,
    вони не брехали,
    вони – невинні!

    Невинні!
    Невинні!
    Невинні!


    Щезло раптом усе.

    Голоси?
    Чиї?

    «Наче перелякалась…
    Це ми, це ревнощі твої.
    Пробач, здається,
    трішечки загрались!
    Прокидайся,
    з хлопцем,
    не барись,
    швидше
    помирись!
    Не гай часу!
    На все добре!

    До наступного разу!"




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Панін - [ 2020.03.03 01:21 ]
    Килим-самоліт

    Славний Килим - самоліт,
    зовсім це не вертоліт,
    Килиму бракує крил,
    він ніякий гвинтокрил!

    Красень-килим дуже звик,
    Що на ньому Чарівник!
    Пролітає серед хмар
    Вище сварок, вище чвар!

    Чарівник могутній зранку
    До Софійки, до Іванка
    Завітав у гості радо,
    Обіцяв їм "чоколяду".

    Полетів, аж вітер віє,
    Вуса - повітряні змії,
    У повітрі ся звивають,
    Морозиво обіцяють!

    І Софійка, і Іванко
    Ціну знають обіцянкам,
    Обіцянкам знають ціну,
    Хоч вони такі красиві!

    "Чарівник, ти ж не корова,
    Ти тримати мусиш слово,
    Враз на вуса - дві бляшанки,
    За цацянки-обіцянки!"


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  12. Галина Михайлик - [ 2020.03.01 13:57 ]
    ніжність
    ніжність моя тобі

    ніжність твоя в мені

    не поспішай із «так»

    і не почуєш «ні»

    разом поміж краплин

    ані сухі ні мокрі

    стишився часоплин

    кришиться меч дамоклів



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  13. Олександр Панін - [ 2020.02.28 13:27 ]
    Прощальний лист

    Кохання келих
    був гіркотою налитий
    ущерть,
    ще не кінець: хоч мука,
    та не смерть.

    Кришталь потьмянів,
    у складі скла – лише свинець;
    і вже не гірко, вже ніяк,
    і це – кінець!

    В обіймах наших
    нема колишніх нас,
    лише тіла,
    в яких вогонь зачах,
    погас.
    Нема хоча б ефірних
    привидів
    колишніх наших душ,
    нема лишатись разом
    приводів,
    оркестр не грає туш,
    лише моління тихе
    за долю бідних душ.

    Сичі сміються,
    янгол відлетів,
    і прірва глибшає серед
    сплетіння тіл.

    У пекло мук
    все глибше
    по спіралі
    крокувать,
    фінал…
    печать…

    Страждаємо удвох –
    провина лиш
    моя,
    забудь мене, забудь,
    щасливим будь,
    твій рятівник - сім’я.
    Сім’я - твоя,
    а перепона –
    я!

    Твоєї долі руйнівницею
    не буду,
    та доки дихаю, живу,
    тебе я не забуду!
    Ти – краще,
    що було у мене
    у житті,
    тому я йду,
    тебе звільняю,
    мушу йти!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Панін - [ 2020.02.27 20:04 ]
    Відпустити?

    Нічний туман, як молоко,
    Чаклунство чари колихало,
    Звільніти мала я його,
    А я кохаю і кохала.

    Кохала, не вживала чар,
    Дружина в нього, бач, і діти…
    Він добровільно взяв тягар,
    Кохаю, як же відпустити?

    На серці замерзає лід,
    Коханий має буть щасливий,
    Щоб радо линув у політ,
    Перед родиною невинний.

    Клянуся блискавці, дощу:
    Свою незгоду подолаю,
    Тебе я, любий, відпущу,

    Та я себе не відпускаю!
    Немов жебрачка, близько раю,
    Усім єством тебе вчуваю…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Панін - [ 2020.02.24 13:37 ]
    Спокуса

    Міцніє гріховна навала
    Нечистих моральних калік,
    Ув’язнення жінка обрала
    У скиті духовнім навік.
    Чатують ікони тривожно,
    Формують кордон заборон,
    Щілинка захрещена кожна,
    Упав на минуле заслон.

    Не важ, попелице, на ружу,
    Побійся, нечиста, гріха,
    Омиє і розум і душу
    Молитви священна ріка…

    Минуле шкребеться легенько,
    Неначе улесливий тхір,
    Співає солодко, тихенько:
    - Повір, наостаннє повір!
    Час одяг чернечий змінити,
    На сяючі шати давно,
    Як славно від мрії сп’яніти,
    Зламати уставу ярмо.
    Утіха з молитви коротка,
    Хреститись – відсохне рука,
    Сумує без тебе солодка,
    Нестямна спокуса гріха.

    Запону прибрати зважайся,
    І двері розчахуй мерщій,
    Крупинку пекучого щастя
    Із пригорщі суму запий!
    ……………………

    Надсадно кричали
    ворони –
    Пророчиці болісних
    змін,
    Із плачем тужливим
    ікони
    З тремтячих
    посипались
    стін.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Панін - [ 2020.02.23 14:59 ]
    Сріблясті браслети
    Срібні браслети, тоненькі,
    ефемерна краса,
    Жіноча магія чарівна,
    Незбагненна.
    Срібна пісня ельфійська
    з вкрапленнями
    Чеснот кохання із червоного
    золота…

    Браслетки Земної Дівчини-Жінки,
    перед якою
    Захоплено схилялись небожителі,
    світлі духи,
    ельфи,
    похмурі гноми,
    земні і водяні русалки…

    Вона віддала серце
    сильному, владному чоловіку,
    Він не оцінив, не зрозумів
    ніжний серпанок
    її неземного німба.

    Буденщина поглинула казку,
    Красуня щезла,
    чоловік
    розкаявся
    безліч
    разів,
    та не все можна повернути,
    відновити…

    Він кинув усе, шукав навмання,
    Змарнів,
    майже став тінню.
    Чисті і темні сили
    не допомагали
    йому,
    А вона нікому не бажала
    зла,
    Хоча і не могла відкритись…

    Час від часу він
    сприймав душею
    чистий ніжний передзвін -
    браслети, її браслети,
    співали
    Гармонійну мелодію місячного
    світла.
    Ця музика давала силу
    жити,
    Боротись, шукати…

    Він шукає,
    Він сподівається,
    Поки співають
    Сріблясті браслети.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Панін - [ 2020.02.22 00:47 ]
    Німий крик

    Абстрактний вірш


    Серед небесних
    Чорних громадь
    Часу нема,
    Каяття не зарадить,
    Час,
    наче крига,
    Скрес.

    Без каяття -
    Нестача радості,
    Не додається
    Благості,
    Кришиться скло
    Небес.

    *

    Втома не дає
    Заговорити
    В мовчазному
    Монолозі -
    Крик німий,
    Хвилі котяться,
    Їх караван гіркий
    Всіх гріховних
    Каменів
    Не може
    Змити.

    Привідів-галер
    Рульові
    Затишок шукають
    Серед хмар,
    Чайки білі
    у безмежжі
    Сфер тонких
    Відганяють
    Безнадійності
    Примар.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Панін - [ 2020.02.20 19:17 ]
    Танго ассасинів

    На основі відеокліпу:
    "John Powell - Assassin's Tango"

    Assassin's Tango,
    тобто - танго вбивць -
    то назва відеокліпу,
    де попри гангстерські війни,
    двоє кохають і танцюють
    це танго...

    ***

    Як ніч розтане на світанку,
    Відкриє злодіїв діла –
    Лунає враз Assasin’s Tango -
    Суворе танго, ворог Зла…

    Де лиходійство не вщухає,
    Де злоба, руйнування ніж –
    З нізвідки Діва виникає,
    Пливе в повітрі босоніж.

    Це - надприродна Танцівниця
    Шліфує найдрібніший рух…
    Вона – Срібляста Чарівниця,
    У храмі Танго – Танго Дух…

    З вогню Синьйор і Сеньйорита
    Танцюють, наче уві сні,
    Вони, це Діви-Танго - свита,
    Добра вогненні носії…

    Це «Танго вбивць» для Зла – фатальне:
    Щоб землю гріх не полонив,
    Щоб не відбувся крок останній,
    Щоб грішник душу не згубив…

    Щоб Світ Добра не вмер, не вщух,
    Пильнує Діва – Танго Дух!



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Панін - [ 2020.02.19 18:58 ]
    Кохання, яке пішло

    Зелені схили, мала альтанка,
    Де не зустріти кохання вже,
    І таємницю побачень давніх
    Альтанка вірно береже…

    Дівча ласкаве, красуня мила,
    Твій образ чистий - кохання цвіт,
    Як ти світилась, як ти любила,
    Згубив кохання родинний гніт.

    Пішло кохання, мов хтось наврочив,
    Душі нестяма, душі надрив…
    Безмежжя ночі, нещадність ночі,
    Чому, коханий, ти так вчинив?

    Враз діаманти душі здиміли,
    З’їдає очі алмазний дим,
    - На серці пустка, і світ немилий,
    Пішло кохання, я йду за ним…

    З Коханням поруч іде Дівчина,
    Сміються. плачуть поміж Світів,
    Допоки разом – Любов не згине,
    Хоча за хмари нелегко йти.

    Зелені схили, мала альтанка,
    Де не зустріти кохання вже,
    І таємницю побачень давніх
    Альтанка вірно береже



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Панін - [ 2020.02.18 21:01 ]
    Емоція
    Глибока філософія на мілині


    Як для мореплавця важлива
    лоція,
    так само архіважливо
    не діяти під емоціями…

    Емоції, почуття,
    пристрасті полум’яні,
    такі жадані,
    різки, зухвалі,
    такі небезпечні,
    Що грішні, що ґречні…

    Який жалюгідний будь-який
    розсудливий
    арбітраж,
    краще – п’янкий, шалений
    кураж!

    Нічого не буде до пуття
    без куражу,
    це зрозуміло
    навіть
    їжаку та моржу.

    Емоцій шал - це буря,
    це вихор,
    без розгулу емоцій -
    жодної втіхи.

    Такі емоції здатні
    створити пустелю,
    якщо раніше
    тебе саму
    не застрелять.

    Та я не можу крокувати
    стежкою обережною,
    бо від емоцій цілком
    залежна я…

    Емоція - пристрасть,
    пристрасть – емоція…
    Де мій дороговказ,
    де моя власна лоція?
    Де моя стежка,
    де моя лінія?

    Що краще: Пристрасті
    Буяння,
    чи індивідуальна
    Бастилія?

    Не має сенсу приборкувати
    власні жадання,
    бо я -
    це Персоніфікована
    Емоція:

    Любов та Кохання!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Панін - [ 2020.02.15 18:50 ]
    Чорне танго

    Чорне танго – рідкісне явище,
    Коли танцювати запрошує
    надприродна сила.

    ***

    Колір блакитний – страчені мрії,
    із ароматом
    п’янким.
    Колір червоний – зваблення сила,
    де талісман –
    рубін.

    Колір зелений – посміх підступний,
    щастя непевного
    суть,
    З’єднані разом – колір глибокий,
    чорний, мов ніч,
    плетуть...

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає,
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми кружляємо разом
    У солодкому болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?

    Темно-блакитний, темно-червоний,
    темно-зелений
    шал…
    Клятви, моління, наші прокльони -
    вихор усе
    змішав.

    В чорному кольорі - щастя, загибель -
    гідний кохання
    знак,
    Розкіш остання, пестощів квіти,
    цього зректись –
    ніяк…

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає…
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми палаємо разом
    в чорнім полум’ї болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Панін - [ 2020.02.14 21:32 ]
    Кара Кохання

    Таїнства містить Духовний

    Сувій:

    навіть Обранцям,

    не можна спитати

    про долю,

    Стелеться

    Шляхом Небесним

    Слід

    від закоханих мрій,

    Карби на серці,

    стогін душевного

    болю…


    Сила кохання

    сповнена

    жахом страждань,

    Рани кохання –

    Не -

    Ви -

    Лі -

    Ков -

    Ні...

    Демони можуть

    зріктися

    недобрих діянь,

    Янголи здатні

    поринути в дійство

    гріховне.


    Кара кохання –

    крутосолона,

    гірка,

    Заздрість

    спустошує

    душі закоханих...

    мрії...

    Разом і поруч,

    і руку стискає рука -

    Тільки тоді

    не злякають

    ні пекло,

    ні вирій!


    Наше кохання блукає

    у Всесвіті

    вічно,

    Зраду лікує,

    полегшує

    тугу

    і відчай...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  23. Юлія Савіцька - [ 2020.02.14 00:19 ]
    залишайся на ніч
    залишайся на ніч
    залишайся на скільки хочеш
    залишайся, я обіцяю мовчати
    обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
    обіцяю любити, прощати, чекати

    залишайся, я стану тобі подушкою,
    лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
    залишайся, будь як удома,
    сиди на балконі й пий чай
    з видом на Ярославів Вал

    залишайся, пиши дивні вірші,
    ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
    залишайся, в нас все буде добре
    я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

    залишайся, не бійся,
    я стерегтиму кожен твій крок,
    залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
    залишайся, стань моєю відвертістю
    "будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Панін - [ 2020.02.12 22:09 ]
    Дві самотності

    Зла самотність,

    зла самотність,

    зла самотність

    Гризла,

    гризла,

    та догризти не змогла,

    Роздумів самотніх

    Хороводність…

    Сподівання

    хоч на дещицю

    тепла…


    Дві самотності

    в єдине

    не зіллються,

    Два уламки

    ціле

    не складуть,

    Два шматки граніту

    марно б’ються,

    Іскри

    темну

    не освітять

    путь…


    Сподіватись –

    лячно

    дуже-дуже,

    Пам’ять болю,

    опіки життя..,

    Невблаганний

    досвід

    круком кружить:

    Все у світі –

    Прах

    і небуття.


    Чи життя існує,

    чи триває,

    Як розлучення

    на серце

    упаде,

    Серденько у сумнівах

    страждає:

    «Де ж моя ти доле,

    де ти,

    де!?»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Деркач - [ 2020.02.12 11:35 ]
    Міні-романи
    Де ви, мої нефертіті,
    милі навіки жінки?
    Я пам’ятаю ті миті,
    сині волошки у житі
    і – за водою – вінки.

    Канули за течією
    як силуети купав
    пізні жалі за тією,
    що називав – орхідея,
    та не її обіймав.

    І на Івана Купала
    інша вела у вогонь,
    вабила за оболонь...
    Та, що мене обіймала,
    переживає, либонь?

    Гречкою пахло у просі...
    Щастя минає земне
    і повертає на осінь.
    Та, що сумує і досі,
    не забуває мене.

    Часу немає на рани.
    Поки живі ветерани,
    маємо іншу ясу.

    Пишемо міні-романи.
    Коней сідлають улани,
    дами роняють сльозу.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Панін - [ 2020.02.11 22:49 ]
    Сині очі
    Блакитні очі, сині очі –

    Щемливий пристрасті сюжет,

    Хвилює, зваблює, тріпоче,

    Бездонний, вбивчий фіолет…


    Сердечні шрами, слід кохання,

    Душевних ран лихе буття,

    Іти покірно на заклання,

    Чи задушити почуття?


    Трагічна пам’ять не зникає,

    Тривожить спалах відчуттів,

    Розчарувань гелгоче зграя,

    Лякає болю рецидив.


    Ввірвався ретязь – тож не ремствуй,

    Сприймай акорди згаслих струн,

    Хай – швидкоплинний рай шаленства,

    Хай потім – сум, таємний сум.


    Вона стражданням заплатила,

    Зігрій її Кохання Сила.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Панін - [ 2020.02.11 01:26 ]
    Зарок

    Кров, вино, винокров

    Вперто нищать любов,

    Світ бездонних проваль

    відчинився…


    Сподіватись на що? -

    Він давно вже «ніщо»,

    А для неї «Усім» залишився…


    Не вір словам
    лукавого кохання ,
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Продиктують листа

    Спорохнілі уста,

    Лист пугач принесе проти ночі…

    Він – не янгол, не звір,

    Не купляйся, не вір.

    Відроди свою душу дівочу


    Не вір словам
    лукавого кохання
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Лист загине за мить,

    Кожне слово тремтить

    І жага обпікатиме жертву…

    Він зневажив любов.

    Він у безвість пішов,

    А вона і жива,

    і безсмертна…

    * * *

    Не вір словам
    лукавого кохання,
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Панін - [ 2020.02.10 14:50 ]
    Кохана
    Перелюбства знедолена бранка,

    Почуття у сум’ятті мої,

    І тавро невблаганне – «Коханка»

    Обпікає, горить на чолі.


    Він – жонатий,

    тяжка перепона -

    На біді не цвіте благодать,

    Не ображу дружину законну,

    Не дозволю сім’ю зруйнувать.


    Всі, здається, про мене торочать,

    Кривопосміх струмить, виграє,

    Перехожих вдивляються очі

    Прямо в душу і серце моє.


    Дивні сестри –

    Любов і Страждання,

    Сонця промінь згасає між хмар,

    Гіркота,

    Чорний Келих Кохання,

    Десь на денці –

    Блаженства Нектар…

    ***

    Я Гріха перед Небом зрікаюсь,

    Безталанну картаю любов,

    Щиро каюсь, а потім зриваюсь,

    Знов грішу і кохаю ізнов…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  29. Олександр Панін - [ 2020.02.09 11:26 ]
    Хорти розлуки

    1 частина


    Як скавучать хорти розлуки,

    Полюють нас!

    Круки терзають наші руки –

    Обіймам – зась!


    Як ріжуть зашморги зневіри -

    Помри, любов!

    На ніжній, на сріблястій шкірі -

    Брунатна кров!


    Цькування люто серце крає,

    Не серце – дерть*!

    Злий натовп заздрістю стікає,

    Коханню – смерть!

    ............................


    І душі і тіла – потьмарені,

    Свинець в очах,

    Любові квіти занехаяні,

    Кохання - прах…


    -


    *Борошно грубого млива,

    тут – порох подертого серця…


    2 частина


    Нас не зловити

    Неситим злим хортам розлуки,

    Обіймам – жити,

    Круків задушать наші руки!



    ..............................


    Любов Свята,

    Зруйнує зашморги, окови,

    Кров золота,

    Не буде темною ніколи.


    Любов - Стожар

    Хай серце зціленням золотить,

    Кохання Жар

    Лють натовпу, мов сніг, розтопить.


    Кохання Цвіт

    Відроджує Любов і Квіти…


    Очей привіт…

    Тіла і душі будуть жити


    2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  30. Олександр Панін - [ 2020.02.06 19:26 ]
    Чистий образ


    Твій образ чистий – моє спасіння,

    Моє моління, моя зоря,

    Кохання перше, благоговійне,

    Наївне, юне –

    Любов

    Моя!


    Похмурий вечір змінив світання -

    Пішла зненацька і назавжди,

    Словами ночі кляла кохання,

    Пустила морок

    У душу

    Ти.


    Така прекрасна, така красива,

    Безжально вбила невинну юнь,

    Сплітає чари ворожа сила,

    Міцніє регіт

    Лихих

    Відлунь.


    Не грають в пеклі кохання струни,

    Тобі не ворог – невільник мрій,

    Живу служінням надіям юним,

    Вже хворий,

    Сивий

    І старий,


    * * *


    Срібляста Мавка – мій сон-жадання,

    Ніщо не може мене здолать,

    Не здатен Морок моє кохання

    Заборонити

    Чи

    Забрать!



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Панін - [ 2020.02.04 17:23 ]
    Гімн коханню

    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень…

    Поєднані шлюбною ниттю,

    Неначе Амур

    пророчив,

    По сей кохаємо

    день!


    Кохання – Вогненна Русалка,

    Жар пристрасті досі не згас,

    Кохаємо жадібно, палко,

    Неначе

    в останній

    раз!


    Піщані спливали палаци,

    Непевне товклось майбуття,

    Підступний буденщини панцир

    Утворював

    сіре

    життя…


    Життя повсякденного плями…

    Забруднене Сонце-Любов…

    Байдужість нас робить рабами,

    Невже

    не воскреснемо

    знов!?


    Любові незламна Основа

    Рятує, відроджує нас:

    Застиглого бруду окови

    Кохання

    спалило

    нараз!


    * * *


    Кохали із першої миті,

    Поєднані шлюбною ниттю,



    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень



    По сей

    кохаємо

    день,



    Нам щастя

    Амур

    Пророчить!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Панін - [ 2020.02.02 14:18 ]
    Помаранчеві світанки

    Діва помаранчевих світанків,
    Ввечері вона - нічна мара,
    Струменить уся Коханням зранку,

    Розкіш помаранчевих світанків,
    Через вени пелюсткових ранків,
    Цвіт-нектар у ніч перелила...

    У журбі струмить нічна мара,
    Повернутись хоче до світанків!

    Щоб скоріш
    розвіялась пітьма,
    Мріє Діва,
    прагне до Добра...

    Любить помаранчеві
    світанки
    У віночках пелюсткових
    ранків...


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Панін - [ 2020.02.01 19:11 ]
    Сльози


    Втечу сльозинки вчинили,

    туш розмивали нараз,

    чорні патьоки дружно струміли,

    наче душа пролилась.

    Сльози не можна ховати,

    місія плачу свята,

    плач не зуміє здолати загати -

    спалить, немов кислота.


    Плач, захлинайся, красуня,

    Сльози - спасіння і дар,

    сльози проточні горе усунуть,

    сльози – найкращі із чар!


    Дивляться хай перехожі –

    плаче вона і співа,

    жінку за сльози сварити негоже:

    плаче і, значить, права!


    Плакати часом корисно,

    тільки недовго, дивись,

    Темними хвилями сльози нависнуть –

    в повені тій не втопись!



    Геть і печаль,

    і зневіру,

    Сумніви темні -

    души!



    Смійся, як дихаєш,

    щиро,

    Смійся навзрид,

    від душі!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Панін - [ 2020.01.31 21:36 ]
    Гіркота надій


    .
    Гіркота нездійсненних надій

    Почуття не змінила мої,

    Пам’ятай, що навіки я твій,

    Ти моя, ми з тобою – свої.

    Ти – красива, весела, струнка,

    Ти даруєш любов і життя,

    Щоб кохання нестримна ріка

    У щасливе несла майбуття.


    Хай лютує зими круговерть,

    Хай гарчить, завиває і дме,

    Хай рубіновим льодом ущерть

    Переповнене серце моє –

    У душі сподівання живе,

    Непідвладне холодному сну:

    Крига скресне, земля оживе,

    Разом стрінемо, люба, весну.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Панін - [ 2020.01.27 20:52 ]
    Чарівний ліс


    Льодяник, цукерки, медяничок

    Затьмарили неба блакить …

    Ошатний будиночок-пряничок,

    На жаль, в ньому відьма сидить!


    А замок – новенький, свіжесенький,

    По небу, як човник, пливе,

    Мов тортик, цей замок смачнесенький,

    Хто, хто в цьому замку живе?


    Тут відьми, мабуть, не володарі,

    На клумбах волошки ростуть,

    Зустрінуть люб’язні господарі,

    І тістечок з чаєм дадуть!


    В лакеїв бурштинові ґудзики,

    Музики заграли «віват»,

    Чай, кава, компотик і пундики,

    А відьма, це - неадкват!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Панін - [ 2020.01.25 19:20 ]
    Забій душі
    Діброва темна навіть в ясний день,

    чому життя таке суворе?

    Суцільний морок, хоч у око стрель,

    а може в серце? –

    Я давно готова.


    Та всупереч усьому,

    ще жива

    моя душа,

    змордована звіряче,

    вона усьому світові чужа,

    вона ледь дихає і майже

    вже

    не плаче.


    Забій душі – то неспокутний гріх,

    душа – синець

    суцільний, почорнілий…

    Не в пеклі – на землі

    катують ще живих,

    і кожний кат

    мені колись

    був милим.


    Чорнющі таргани

    сповзлися звідусіль,

    нав’язують мені свою

    сваволю…

    Зійшли синці –

    щемить нещадний біль,

    це біль душі,

    це морок болю…


    Від скрині щастя втрачені

    ключі,

    якась руїна на шляху

    повстала,

    йшла попри страх

    у чорний ліс

    вночі,

    тому що древніх ідолів

    шукала.


    Тривожний шерех ледь вловимих

    крил,

    затишшя, мов лихий провісник

    бурі,

    янтарний місяць капище

    відкрив

    і спалахнули постаті похмурі.


    Богиня каже: «Зичу я добра,

    Ім’я своє тобі не називаю:

    Любава, Любомила, чи Мара –

    Я жінка і тобі я співчуваю.

    Забій душі – тяжкий, болючий

    шрам,

    зцілити може тільки сила

    Віри.

    Потрібна жертва повсякчас

    богам:

    свою печаль зміни на посміх

    щирий.


    Я Справжню Жінку

    крізь віки

    люблю,

    Ціную ніжне, незрадливе

    серце,

    Ми разом душу

    зцілимо

    твою,

    На друзки, вщент

    вона

    не розіб’ється.



    Зцілись душею,

    Незалежна будь

    Від шрамів і тяжких

    забоїв,

    Важкий твій шлях,

    Ти посміх не забудь,

    Я поруч

    буду із тобою».


    .


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  37. Королева Гір - [ 2020.01.25 01:03 ]
    Душею плачу


    Тебе я бачу й подих свій тамую,
    Ти, наче зарево на небі між зірок,
    Серцебиття на відстані я чую,
    Та не наважуюсь назустріч зробить крок.

    Тебе з думок своїх не випускаю,
    Та не наважуся зізнатися тобі –
    Я потайки давно тебе кохаю
    Й тримаю почуття ці у собі.

    Тебе у снах беру в свої обійми,
    Та очі закриває й там вуаль,
    А шаль з плечей зненацька вітер здійме…
    Звучить для нас божественно рояль.

    З тобою в снах вальсуєм по паркеті,
    Тамують подих зорі-глядачі,
    Та почуття тримаю я в секреті…
    Не в снах хочу тримать твою руку в руці .

    Душа болить,коли тебе не бачу,
    Та як в житті до тебе підступить?
    Мужчина я, але душею плачу…
    В коханні хочу я тебе втопить.

    11.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Панін - [ 2020.01.22 22:23 ]
    Дискотека

    Розколовши беззахисну тишу,

    Присмоктавшись отруйним кліщем,

    Душу й розум безжально, зловтішно

    Світломузика спалює вщент.


    Ось блукає дівча миловиде,

    Осінь жевріє в юних очах,

    Посміхається наче сновида,

    Щоб сховати нав’язливий страх


    Хоч у мене давно сиві скроні,

    А ти ледь починаєш життя –

    Ми обоє для світу сторонні,

    Для юрби наші мрії - сміття.


    Між проваллями в’ється стежина,

    Пропонує оманливий шанс -

    Чи підступно веде до загину,

    Чи рятує знедолених нас?


    Познайомила нас дискотека,

    Ми самотні раніше були.

    А тепер над безоднями пекла

    По стежині пліч-о-пліч пішли.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Деркач - [ 2020.01.21 12:12 ]
    Територія непройденого
    Жура і сум не додають снаги.
    Ідилія ілюзією буде –
    немає завтра. Та дають боги
    ясні надії, що і ми ще люди.

    Не ігноруймо засоби мети,
    які не оживуть самі собою.
    Ще буду я, і є у мене ти,
    а живемо надією одною.

    Якщо реалізуємо своє,
    яке вже узаконене роками,
    не оминемо і своєї карми...

    Коли і віра, й сила духу є,
    а Ерато заснути не дає,
    лишається приходити до тями.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Панін - [ 2020.01.20 01:11 ]
    Вогненна крапля

    Маленький,

    маленький

    Наперсток

    Найгустішої

    Кави…


    Вогонь, гіркота

    Із присмаком

    Дурманного солоду…


    Найглибша

    глибина відчуттів,

    Коли

    витончена

    «розпуста»

    Обертається

    святістю…


    Ця кава

    щезає,

    Ледь доторкнеться

    Губ,

    Полум’я пропалює

    Наскрізь,

    Вирує надлюдська

    Сила…


    Спалахує -

    Жага.


    «Ще, ще,

    Благаю – ще,

    Молю!»


    «Годі!

    Що означає –


    Не –


    Бут –


    Тя…»


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Панін - [ 2020.01.18 23:32 ]
    Діва-Муза

    Безперервно
    до миті ладнається
    мить,
    Вічний Шлях
    весь на порох
    розтертий,
    Аметистова
    чистого неба
    блакить
    На мольберті страждань
    розпростерта.

    Муза-Діва,
    озвись,
    щоб сльозами зійшов,
    Полотно -
    це ярмо і це - зброя,
    Хай повернеться мій
    Біль Натхнення ізнов,
    Із яким ми знайомі
    обоє.

    Ми із Музою
    дружби-боріння
    зразок,
    Наша Творчість,
    неначе Причастя,
    На картині лазурній
    останній мазок,
    Як печать
    на Пергаменті Щастя!






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Панін - [ 2020.01.17 20:56 ]
    Осінь
    Минулого вже не вернути,

    Не прийде любов на поріг,

    Залишилась тільки отрута

    Гірких поцілунків твоїх.


    Ні серце, ні душу не гріє

    Тягуча та вистигла кров,

    Я клятвам жіночим не вірю,

    Не вірю у щиру любов!


    За нелюба йдеш добровільно..,

    Багатий, огидний, старий

    Жадає тебе божевільно

    І висушить мов суховій!


    Кохання небесний дарунок,

    Коштовну перлину весни –

    Наш перший невмілий цілунок,

    Як можеш, віддай, поверни!


    Приречені квіти кохання

    На посміх, знущання та глум.

    Вишкірює ікла страждання,

    І душу випалює сум…


    Минулого вже не вернути,

    Не прийде любов на поріг,

    Хоч досі дурманить отрута

    Медових цілунків твоїх.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Панін - [ 2020.01.15 23:48 ]
    ПРОЩАННЯ

    Моя любов – ілюзії та мрії,

    У пристрасті безумна, не свята,

    Бездушного кохала лиходія,

    Безрадісні були мої свята.


    Твоє кохання – муки, біль та сльози…

    Терпіла довго, та не стало сил.

    І я пішла, зневаживши погрози,

    Та клятви ніби ти мене любив.


    Ховаюсь від підступного кохання,

    Від лютого безжального клинка,

    Від жаху телефонного сичання,

    Від вереску скаженого дзвінка.


    Ти зруйнував і щастя, і надію,

    А я, немов зурочена чомусь

    Тобою марю і про тебе мрію,

    Хоча ніколи вже не повернусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Деркач - [ 2020.01.14 08:09 ]
    Крок у юність
                   І
    Усе частіше бачу юні роки:
    її із лілією у руці,
    себе, ще біля неї, за пів-кроку
    і наші силуети у ріці.

    То жевріє у пам'яті, то гасне.
    Усе життя – один оксюморон.
    Тому воно напевне і прекрасне,
    що іноді вертається як сон.

    У променях далекої заграви,
    буває, бачу очі нелукаві,
    а іноді веселі... і сумні...
    І у години спокою нічні
    її вітаю у своїй уяві,
    допоки усміхається мені.

                   ІІ
    У аурі квітучої калини
    її узрію весняної днини...
    тоді і я хмариною-дощем
    до неї одинокої полину,
    а восени живицею ялини,
    аби у серці заживити щем.

    Як і вона шукаю панацею,
    аби іти стежиною тією,
    якою ще у юності ішов.
    Тому, буває, і не засинаю,
    і серце уночі закалатає,
    коли ганяє ще гарячу кров.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  45. Нінель Новікова - [ 2019.12.25 12:19 ]
    За що?
    За що я Його любила?
    За кожну лінію тіла,
    За риси Його обличчя,
    За згоди і протиріччя…

    За ті поцілунків зливи,
    За те, що були щасливі,
    За теплі, ласкаві руки,
    За радощі і за муки…

    За душу Його дитячу,
    За вдачу Його котячу,
    За те, що не вмів нічого,
    За те, що Поет від Бога!

    За стрункість і за високість,
    За ніжність і за жорстокість,
    За голосу оксамити,
    За те, що Він є на світі!

    25. 12.2019



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Шоха - [ 2019.12.18 14:04 ]
    Теплінь
    На зиму ще не повернуло.
    Погода тепла і ясна
    і повертає у минуле,
    якщо не осінь, то весна.

    Було усе, що не забуте
    за веремією років,
    і тихе-радісне, і люте,
    і те, чим жити не умів.

    Не завірюха, то відлига –
    така ідилія моя.
    І поки не скресає крига,
    гортаю книгу житія.

    І як оця зима на плаї
    у чисте небо голубе,
    усе, що гріє, відкладаю,
    аби подовжити себе.

    Чекаю зорі вечорові
    у ночі хмурі, та ясні,
    коли минають сірі дні...

    Читаю сури загадкові
    і сповідаюсь у любові
    усьому сущому в мені.

    18.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Деркач - [ 2019.11.25 14:38 ]
    Усмішка дежавю
    Не обіймаю неозоре,
    а – чи було, чи не було,
    пригадую високу гору,
    куди нас літо завело.

    Перецвіли волошки сині
    на схилі сонної ріки.
    І я – на схилі літ, і нині
    не увійду у ті роки.

    На тому самому обриві
    я повертаюся на час
    у миті юності щасливі,
    коли усе чарує нас.

    І пряна ружа, і мімози
    такий же мають аромат
    і я не утираю сльози
    як і багато літ назад.

    Але немає як раніше,
    коли було і так, і сяк,
    і не второпаю ніяк,
    чого минуле очі ріже,
    чому усе іще не так,
    а ми чекаємо на інше.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  48. Наталя Мазур - [ 2019.11.12 23:45 ]
    Вийду в листопад

    В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
    У сутінки вечірніх меланхолій.
    Невипитий гарячий шоколад
    Залишу десь біля трамвайних колій.

    І хай трамвай позаду дзеленчить,
    Мені із ним тепер не по дорозі.
    Побачити б ту елегійну мить,
    Коли з дерев скидає листя осінь.

    Ховаюся у шерхітливу млу,
    Яка заполонила все до краю...
    Рингтон знайомий вивів з напівсну,
    І голос твій: "Ти де? Приходь. Чекаю!"

    12.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  49. наТалка гЛід - [ 2019.11.04 10:42 ]
    * * *
    Алкоголь не допоможе -
    навіть швидка смерть.
    Всі мої думки про тебе -
    чорта коловерть.

    Осінь звично опадає -
    котиться життя,
    і ніхто вже не благає -
    нащо каяття?

    Кожен має і тримає...
    Мені ж того - зась.
    Я гордині не плекаю -
    глянь-бо, не зазнайсь!

    Місяць бігає по колу -
    світить - не таїть.
    Він щоночі якусь хвору
    обламує віть.

    Скапують до долу зорі -
    що вже? Я - не я.
    Помолюся. В ля мінорі
    крутиться Земля.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Деркач - [ 2019.10.21 09:03 ]
    Ріка пам'яті
    Іду у висоту із низини
    і поки це описує рука,
    гадаю, – до якої глибини
    тече моєї пам'яті ріка.

    Несповідимі ні путі мої,
    ані чому на довгому віку
    ступаю у тій самій течії
    щоразу у одну і ту ж ріку.

    Не знаю, чи прокинуся, чи ні,
    чи запитаю у забудь-ріки, –
    навіщо одинокому мені
    ці зайві неприкаяні роки?

    Багато літ у Лету утекло
    за течією долі у кінці
    забутої моєї юності.

    А може того часу не було?
    У вирі човен, у руці весло,
    але її немає у ріці.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   14