ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

Наталка Пілігрим
2018.06.18 09:42
поміж двох будинків між якими тиша
ліпить свою нішу і плете нитки
опадають ночі на галуззя вишень
колискові інші і дірок зірки

сумовито світять у зіниці вулиць
щоби не почули кроки ліхтарів
і ніхто не певен так бо є і було

Олександр Сушко
2018.06.18 07:28
Молись!

Корівка гедзів ляпає хвостом,
А мій п'ятак застряг у райській брамі.
Товкти отця безпечніше гуртом,
Молитися - отарою у храмі.

Стоять перед амвоном "голубі",

Галина Кучеренко
2018.06.17 22:25
Ситого вовка не дуже цікавлять
проблеми голодних ягнят:
            - Отара замерзла!... І їжі замало!
             Чим нагодувати малят?...
- Як можна мій спокій тривожити марно -
Опікуюсь вами як брат!
Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!

Володимир Бойко
2018.06.17 21:35
Іще до липня буцімто далеко,
А липовий вже віє аромат.
Пахуча мжичка сіє серед спеки,
Спадаючи росою на асфальт.

Зближається глобальне потепління,
Природний календар прискорив біг.
Дарує червень липове цвітіння,

Іван Потьомкін
2018.06.17 20:55
Єврейський хлопчику, ти в моїм домі,
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
Я схиливсь, а ти – на моїх колінах.
Тобі, мій любий, оповім історію
про доброго Месію, котрий не прийшов.
Старшим тут од тебе не оповім, мій милий.
У старших немає таких оче

Микола Соболь
2018.06.17 15:28
Керунки – нові, та влада стара.
Зміїний оскал у тігрЮлі.
Політика чесна скоріше – мара.
Дивися – спустіли каструлі…
Дрочися народе – лютуй на ура!
Малюй Т-образки трикутні…
Але від корита свиню (чи кнура),
Не вигнати, сівши на кухні.

Ігор Деркач
2018.06.17 09:03
Нема за що сусіду полюбити,
нема чого коритися орді.
Уже віки виплачуємо мито,
а живемо на хлібі і воді.

І кровію орошено чимало
розп'ятих і катованих людей,
аби чекісти їли наше сало

Сонце Місяць
2018.06.16 18:29
все чудесно о цій годині
довгі сутінки чай & плед
чи крамниці вітрини плинні
між розмитих вітром алей

вигасає пройдешній день
залишаючи різні стіни
поміж монстрів чи то людей

Ярослав Чорногуз
2018.06.16 14:52
В народу нашого нема
Такого ймення чарівного.
Воно – поезія сама,
Дароване, напевне, Богом.

Живе спрадавна у віках,
Ніколи на устах не в`яне,
У віршах скупане й піснях

Олександр Сушко
2018.06.16 10:37
Кигиче пісню діва бородата,
Сусід таких вподобує. Я - ні.
Коли клює карась - у мене свято,
Сиджу один із вудкою в багні.

Прочмихавсь у ранкову прохолоду,
Струсив із вуха крапельки роси.
Зостались вдома лиш мужі-колоди,

Іван Потьомкін
2018.06.16 08:25
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ігор Деркач
2018.06.15 22:09
І слово, і діло об’єднує суть,
якою душа веселиться.
Герої і антигерої ідуть,
міняючи ролі і лиця.

За обрії вічності кане пітьма
і тонуть у ній каравели.
Немає Адама, і Ноя нема.

Маркіяна Рай
2018.06.15 16:17
Вдаряються об вітряне крило
Високі чола нашого мовчання,
А кожен червень, як нове повстання
Супроти неприступного "було".

Падуть пелюстки, мов зів'ялі дні,
У запитаннях оклики змістились:
Любить мені, чи не любить мені?

Марія Дем'янюк
2018.06.15 13:04
Коли стихає все і чути голос серця,
Душа вміщає в собі цілий світ,
В надії дивишся у небо, що озветься,
Той, хто створив для тебе Заповіт.

Небесна синь огорне ніжно землю.
Буянять трави від пречистих сліз.
Господь "люблю"тихенько промовляє

Ігор Шоха
2018.06.15 07:20
Доля наша то жартує з нами,
то кудись у безвісті несе.
Дуже файно – гратися словами...
Де ж те, пресловуте, наше все?

Ой немає місії такої,
що уже нікому не болить.
Чую, як із далечі ясної

Надія Медведовська
2018.06.14 21:03
Ні голоси, ні очі, ні слова,
Ні усмішки, ні рук міцне стискання –
Ніщо від суєти не відрива
Так, як солодка музика мовчання.
Прислухайся до тиші. В ній бринить
Все невимовне чистими хорами.
Прислухайся – і на коротку мить
Відчуєш зорі в себе під н

Тетяна Рибар
2018.06.14 20:57
свята юліанно
скалка у серці
ріка ув очах

хвилі розгойдують
вітер розхитує
хлюпає з чаш

Ірина Вовк
2018.06.14 17:03
У часі поталанило цій п’єсі Гоголя, вона настільки ігрова, що її з радістю беруться ставити різні театри (Московський «Ленком», Київський Національний драматичний театр ім. І.Франка) і, як правило, – результат безпрограшний, проте різний режисерський кут

Кристіан Грей
2018.06.14 14:15
Я підійшла до східного вікна - і визирнула, відхиливши штору
У мене голі груди, стегна голі - і я, уся оголена, тремчу,
Сусід навпроти аж роззявив рота, побачивши немислиму красу,
Я усміхаюсь Мона Лізою й мовчу - а він від здивування втратив мову,

Олександр Сушко
2018.06.14 12:22
Сапали моркву й буряки,
Назавтра - кабачки та перці.
А ніс облущився таки,
Бо цілий день сопів на спеці.

Сім'я з практичних міркувань
Города взяла "на халяву".
На вуха, ластівко, поглянь,

Марія Дем'янюк
2018.06.14 11:36
Темного квіту пелюстки
Прилипають до небесної хустки,
І блакитне небо сіріє -
Вже сльозини на соснах-віях.
Та ця сірість непевна і хитка:
Тихо квилить, глядить у віконце...
Ща засяє у небі нагідка -
Усміхнеться яскраво сонце...

Гренуіль де Маре
2018.06.14 01:25
Хепі-енду в цій п’єсі не буде,
Просувайтесь хутчіше до виходу.
Ви ж глядач? Ні? Актор? Ач, приблуда –
Сам не знає… Та годі, не дихайте,

Наче загнаний кінь, бо - химери
Всі ці ваші гризоти з печалями.
Онде сцену вже хвилею стерло.

Вікторія Лимарівна
2018.06.13 20:24
Лише півгодини тривала негода:
Страшна була злива та ще й буревій.
Жахливих гостинців бурхливий напій
Отримали ми цього дня від природи:

Її не збагнути, від неї залежні.
Ховає і радість, і гнів почуттів,
Наповнює кошик нових відчуттів,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.13 16:35
Словесну воду перекрито.
Стікає сива гіркота...
Я клала перли до корита.
А вранці присуд: "Ти - не та...
Нам треба іншої, рудої.
Таку приводив дідо Ох"...
А я летіла... аж із Трої -
і гарувала за шістьох.

Віта Парфенович
2018.06.13 16:04
Він виринув справа, несподівано, і протягнув червону троянду. Катя не зрозуміла навіть, звідки точно цей чоловік взявся. У навколишній темряві було важко розгледіти його обличчя. - Дівчино, візьміть троянду, - звернувся незнайомець, і Катя насторож

Петро Скоропис
2018.06.13 13:36
Пейзаж, чи майже. Кількісно фігур
помалу убуває у довкіллі
з напливом статуй. Білість шевелюр
у мармурі, цім навпаки вугіллі
місцин, годиться Півночі. Плато;
гіпербореї патрають капусту.
Усе горизонтальне, і ніхто
вас не притис розчулено до бюст

Сонце Місяць
2018.06.13 13:00
на гойдалці гомону й тиші
прохати у світобудови
притомності сниво~ віршів
крізь міжсезонні хвороби

вклонятися креативам
найменшого квіту над яром
найчудернацькішим димом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14

Наталія Навроцька
2018.06.13

Готра Ян
2018.06.12

Оксана Мишанич
2018.06.08

Ясен Лад
2018.06.08

сергій порицький
2018.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. сергій порицький - [ 2018.06.07 16:55 ]
    Дамоклів меч
    бірюзовий цвіт вкриває пеленою
    блиск в очах горгони на перетині доріг
    сталевий щит окроплений мольбою
    відлуння голосу тих проклятих воріт
    мигаючий бульварний ліхтар
    пуск гільйотини і остання хвиля
    там полум’я охоплює вівтар
    там зеленіє вирішальна миля
    там гра вівальді нам доносить спокій
    чорний кортеж так лине до аорти
    кришталь вже перетворюється в попіл
    темна фата на леді із окремоі когорти
    дзеркало бажань , кинджал у горлі
    наливали алкоголь в холодну домовину
    50 кроків позбавлення від болі
    довічна індульгенція за будь яку провину.
    неначе сон польється на листок
    інший світ , що називаємо брехнею
    проекцією незрілих казочок
    вся наша віра , що стирається межею
    мій ескапізм забув мораль
    нових емоцій не дає речовина
    цінні тільки хвилини забуття
    хвилини справжнього приносить лиш струна
    ми так впевнені в тверезість почуттів
    що пристрасть не здолає перешкод
    світ умовностей , парад вітрів
    як додаткова гама кожен поворот
    в шафі під одягом заховані скелети
    цей другий простір проектується в вірші
    уявні , світом втрачені портрети
    заганяли душу в нездоланні вербальні кущі
    о філантроп мій шизофренік
    балансувати на межі з самим собою
    в часи фатальних внутрішніх терзань
    нарву підсніжників для дами з косою.












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  2. Сонце Місяць - [ 2018.06.06 22:32 ]
    *Liтo *Z (I.)
     
    червлений червень сокровенний знак
    на яшмово-серпанкових містах
    безладне марево & що за ним ~ хто зна
    твій млосний демон-охоронець мрій
    чиї думки як вицвіла вода
    недбало здмухує неявних комарів
    & навстіж двері у свічадні дні
    хлипкий хлопчак соромиться дівчат
    & мчить на дідовім ровері мов дурний
    в його саду злотіюча іржа
    гнилий бетон у сонячнім вапні
    скарби склозвалища поважливо блищать
    узвар небесний ллється крізь дахи
    & колір затерпає ніби смак
    пригод обіцянки у спізненні лихім
    якби прочинена душі тюрма
    & плине ранній літній ранок тим
    в дрімоті відчуттів розгубленим дитям
    усе гортаючи назад життя
    в примарливому дрейфові міськім
    провулками у тьмяновогких вічах брам
    & над асфальтом свіжоніжний дим
    твій перехожий тип зникає сам
    & одкровення пломеніючі сліди
    миттєвості зринають зусібіч
    за стрічнім рогом вулиці невдах
    а там ~ у сяйно-попелястій ворожбі
    чар літеплий & час тремкий що птах
    журне дитя в очікуванні див ~
    твоє покликання & вибір назавжди





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.05.13 08:36 ]
    Полярні душі
    ІНікого не лякає забуття,
    якщо уміє іншого навчити
    не прози, а поезії життя,
    яка не має зайвого сміття
    забутої архаїки піїта.

    ІІ
    У нього серце ниє і болить,
    що марнота – ділитись почуттями,
    що люди не натішаться словами,
    і несказанне промайне за мить,
    а сказане умиється сльозами.
    У неї опечалена душа,
    що не загоїть, ще не відболіле,
    роками туги вимучене тіло.
    Обох минуле точить як іржа,
    і ні до кого їм немає діла.

    Немає як іти у вчителі
    пенатами гартуючої школи,
    щоб на прощання описати коло...

    Змагаються синиці й журавлі
    за успіхи і місце на землі
    і не пересікаються ніколи.

    Поезія об’єднує людей
    із білою ознакою ідей –
    і солов’я, і сойку, й чорногуза...

    ІІІ
    Ітаку залишає Одіссей,
    але живе надією Орфей,
    що і його іще чекає Муза.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  4. Сонце Місяць - [ 2018.05.10 02:48 ]
    Діамантовий Блюз (Grateful Dead)
     
    Як у дитинстві, тато не раз
    Казав бува, “Сину, не поспішай
    Відкрию причину, як знати б хотів
    немає ніц
    на світі, щоби надто далеко йти”

    Вжеж, хоче люба кільце із камінчиком
    Більш, аніж цяцьку яку-небудь іншу
    Щоб скуштувати ті знади тремкі
    Підеш та й дістанеш, що тільки завгодно їй

    Зайшовши в крамницю, зі шпалером, ось
    Дюпрі каже, мабуть, це мені би здалось
    Тисячу доларів просить єврей
    Дюпрі на те:
    “Сплачу тобі еквівалент свинцем”

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, чи хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Суддя каже, “Строк дають за діло таке”
    Дюпрі йому, “Що зробити, є та’ як є”
    Суддя каже, “Сину, річ за твоє життя”
    Дюпрі тут:
    “Це мені здається справедливим, суддя”

    Друга любій аніхто не поверне
    Дюпрі програв і сходить зі сцени
    Люба його трохи буде в печалі
    Та піде ось, приведе наступного
    щоб він її бавив

    Суддя: “Знаю, сину, я любку твою
    Та це таємниця, що її не здають”
    Дюпрі: “Ваша честе, видно, так мені й слід
    Але правдиво і те
    що й вам смакують знади тремкі”

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, чи хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Є багацько подібних пригод
    Комусь лише до знад би, комусь ще би злота
    Чимало людей в бруд упали лицем
    Щоб добути любій з діамантом кільце





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  5. Тата Рівна - [ 2018.05.09 00:13 ]
    гранатовий
    і кров з граната скрапує на діл
    ножем у серце — сатані ласунок
    а ти хороший наче Автанділ
    красивий та доладний мов рисунок
    з котрогось Бога на Землі моїй -
    як ноосфера чи протуберанці

    я ладна навіть кинутися в бій
    аби з тобою прокидатись вранці -
    та все не просто
    все не просто так
    все дуже складно — ранити у рани
    твій Бог уміє — віртуроз мастак! -
    його ілюзіони барабани
    рулетки щастя — всяка суєта —
    як рабиця між небом і птахами
    все поруч ніби
    ось воно простак
    та не сягнути через нездоланне

    я буду пити!
    соку чи вина чи кальвадосу —
    до забути всеньке
    твоі слова — з начосом таки так
    твоі обійми кріпше за обценьки
    стискають шию —
    я
    уже
    мовчу -
    не витиснути більше ані хрипу

    я пам‘ятаю — жалував парчу
    гріхи прощав приносив хліб та рибу
    тримав за руку пестив на межі
    блукав очима між моїх гранатів
    немов алкаш блука між гаражів
    або палкий юнак на променаді
    у парку під серпневий зорепад...

    я все про тебе знаю милий друже
    ти
    був
    красивим
    хоч і не впопад -
    не до лиця мені
    ти був задуже

    і не кажи мон шер про цю любов
    і не кажи що ми — сумні вигнанці
    що ти готовий прокидатись вранці
    аби мене побачити ізнов —

    я давня панна — скоро загірчу
    чи загарчу на фальш мов піп на святість
    мій досвід — битий
    бітум крихти шляху

    о шляк би трафив! -
    ...жалував парчу
    гріхи прощав приносив хліб та рибу...

    послухай
    це не стогони — це хрипи
    це скрип земної вісі
    я — мовчу


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  6. Сонце Місяць - [ 2018.05.01 04:35 ]
    Склав тобі блюз (The Rolling Stones)
     
    Я на твоїм вогні
    знов чуття обпалив
    дальше нудота й блуд

    А про твій щедрий жар
    пристрасті що не жарт
    склав я тобі цей блюз

    Кожен ранок, як ти йшла
    я молився про твій захист
    від нещастя, щоби слово держав
    той, з яким ти жила
    жодних образ, ачи глузів

    Крізь атлас дожидань
    я вітаю печаль
    в ложа любов стелить блюз

    І я склав цей блюз тобі
    І я склав цей блюз тобі
    & я розсуду збувсь щоб ти чула
    & я рвав би на собі
    на собі рвав би волосся щоб почула
    & знаю словам не йми віри
    що ж, о третій ранку я знову
    співаю пісень тобі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  7. Ігор Шоха - [ 2018.04.28 16:23 ]
    Путі несповідимі
    Які вони ошатні – ясени
    і юні неопушені тополі,
    які мене дивують щовесни,
    вітаючи сторожею у полі.

    І як, на сонці, рута-мурава
    виблискує веселкою-росою!
    І туманіє сива голова
    у маєві молочного розвою.

    А тереном побілені путі
    та вишиті барвінками і рястом,
    нагадують завітну у житті,
    яка нас очаровує не часто.

    Забуті незабутні береги
    залишені зачовгані пороги,
    а я усе беру у руки ноги...

    Мені тополя додає снаги,
    а ясени віщують перелоги,
    де ще моєї не було ноги.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  8. Галина Онацька - [ 2018.04.20 16:38 ]
    Весну не можна не любити


    Її не можна не любити,
    Весну, що сипле пелюстки!
    І ми радіємо, як діти,
    П'ємо нектар з її руки.
    У кожній квіточці тремтливій
    Така довершеності суть,
    І навіть в цій весняній зливі,
    У бджілках, що в садах гудуть,
    У черемхових гронах сніжних,
    Що заметіллю полонять,
    У черешневих квітах ніжних,
    І у бузках, що день п'янять.
    Сади вишневі кличуть в казку,
    Шепочуть тихо: «Зупинись!
    На цю красу, на Божу ласку,
    На цвіт-буяння подивись!»
    Нехай весна наповнить серце
    Любов'ю, світлом і теплом,
    Засяють очі, як озерця,
    Душа наповниться добром.
    Весна - надія і розрада,
    Любові крила молоді
    І солов'їна серенада,
    Безцінні миті золоті!
    19.04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  9. Тата Рівна - [ 2018.04.09 19:00 ]
    Прогулянка старим яблуневим садом
    а вони іржаві хоча й не залізні -
    старі яблуні у моєму саду
    старі спогади у моїй голові
    а вони падають кожного вітру
    з кожним кроком
    а я все йду
    я не зупиняюся ні на мить
    ні на день
    ні на подих років у спину
    ні на вихри життєвих потуг
    ні на сміх мавок переливчастий ніби бісер землі під сяйвом місячним
    я не прославлю тебе нічим мій саде!
    я не прославлю тебе мій саде нічим...
    я не вкарбую вас у вічність мої яблуні старі й іржаві -

    тут зала слави тільки моєї персональної німоти
    трунок моїх весен та літ
    мої осінні діжі квашених спогадів про дотик щастя про лоскіт метеликів у низу живота чи
    по хребту тепло весною воском
    я йду травою землею битим шляхом заростями ранніх квітів
    я добредаю свій марафон на цьому світі
    розвійте мене над Дніпром або у старому глухому саду
    коли прийде пора злітати
    коли іржава кора не грітиме більше долонь мого серця
    коли моя Клото перечепиться та спіткнеться
    коли я нарешті дійду до кінця свого саду
    і там впаду


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (9)


  10. Ігор Шоха - [ 2018.04.09 08:54 ]
    Тільки так
    Тільки й жити на білому світі,
    тільки й мати, що небо дає,
    і уміти малому радіти,
    що призначення маєш своє.

    Але спокій нам тільки-но сниться.
    Даленіє дитяче, - тік-так...
    А майбутнє, очима синиці
    у руці - як іржавий п’ятак.

    Розміняти б на чисту монету
    все, що зріло у вільній душі,
    і не дати забути поету,
    що воістину все – на межі,

    до якої котили роками
    неприкаяні наші літа.
    Ось і осінь уже золота.

    А які були весни між нами!
    Але як розказати словами,
    що минає лише суєта?


    03. 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  11. Володимир Ляшкевич - [ 2018.04.08 23:19 ]
    Станси
    Сріблясте маєво місцевої зими,
    завислі подихи, морозу правило,
    о скільки туги у мені потануло,
    і скільки блюзом злинуло вини.

    Мовчи весна, мовчи моя мелодія -
    завмерлих нот я промінь в бурштині.
    І пам’яті я перемети осяйні,
    поміж миттєвостями пульсу лінія,

    І рими вторення тих са́мих днів семи,
    і до хмарин торкання уст у просині,
    утоми серця, і думки непрошені:
    який вже є, таким себе прийми.

    Така сніжин чарована поезія:
    падіння ангелів - ще білих і вже ні.
    Тобі у ці́лому, любове, й однині
    відома кожна чорно-біла версія.

    Та в коловерті заземнілої юги
    тонкі народжуються рухи тангові,
    і світ вже у весняному світанкові,
    і ні печалі більше в ньому, ні ваги.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (7)


  12. Ігор Деркач - [ 2018.03.31 01:32 ]
    На хвилі міграції
    У пересічної людини
    нема ніякої вини,
    коли тікає з України
    від революцій і війни.

    На що небозі уповати,
    коли усіх дітей її
    околицями біля хати
    вербують у чужі краї?

    Куди убогому діватись,
    коли усі його літа
    нема надії сподіватись,
    що буде воленька свята?

    Якою має бути мрія,
    якщо у роки навісні
    не знаємо, куди повіє
    чужа весна у цій війні?

    Чекає одинока доля
    і манять гори золоті.
    Одними воїнами в полі
    усіяні усі путі.

    І десь за обрії ключами
    летять у небі журавлі.
    І багатіємо думками
    про кращі села на землі.

    Нікого мрія не рятує.
    Але курликає жура, -
    пора за чайкою, пора.

    Не все, що є, минає всує...
    Ніхто у небі не почує
    моє - ні пуху, ні пера.


    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Ігор Шоха - [ 2018.03.28 01:26 ]
    Миттєвості
    Де ті наші юні
    і ясні літа,
    ночі повнолуння,
    очі і вуста,
    перші поцілунки
    і розлук жалі,
    запахи медунки,
    радощі малі?

    Все пішло у Лету:
    квіти і зело,
    оди і сонети,
    хата і село,
    тин і перелази,
    коні і вози...

    Образи, образи,
    ветхі образи.

    Пам'ять забуває
    закипілу кров.
    Серце нагадає,
    що таке любов,
    що нас поганяє
    у майбутній вік
    і чого не знає
    мудрий чоловік...

    Ідемо у люди,
    у своє ярмо...
    Може, якось буде,
    поки живемо?

    Будемо радіти,
    поки є межа -
    слово у зеніті,
    мова не чужа...

    У щасливі миті
    вірує душа.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  14. Тата Рівна - [ 2018.03.15 18:02 ]
    ***
    Я втомилася жити - бруківкою тяжко брести
    Я трамвайний ліхтарик. Я сутінки під мостами
    Я - уже довгожитель, так довго існую між вами
    Так невпинно сную і незграбно руйную мости

    Я втомилася. Бути тілесною важко й журливо
    Я не хочу сіріти та морщитись за течією
    Я ніколи ні дня, ні хвилини не чулась чиєюсь
    Кров у скронях пульсує — так осипаються сливи

    У нагрітім розкаленім сонцем серпневім саду
    Де босоніж, бувало, блукали роки мої ранні,
    Де дитячі надії, слова і дитячі кохання
    Павутинням легким осідали в долоні. Я йду

    Я лишаю цей всесвіт, слонів, черепах, бога Ра
    Котопесика свого, книжки і, найперше, людей
    Мої сосни — високі, айфон мій не визначить де я
    Мої хащі занадто густі. Бога ради — пора

    Всім писати листи й натискати останній ентер
    Підчищати архіви, розпаролювати секрети
    Глухота - загуста. Це нестримно. Боже, ну де ти?
    Ти чому не говориш зі мною, мій любий менторе?

    Мій філософе, цензоре внутрішній піднебесний?
    Я втомилася розмовляти сама із собою
    Я не хочу спинитись трухлявою та старою
    Я не маю ілюзій. Я знаю, що не воскресну

    Попіл буде багном. Ляже кожен, хто йшов по землі
    Кров ніколи! Ніколи! Ніколи не стане вином
    Кроки міряють часом, глибина виміряється дном,
    Висота визнається крильми, наші душі малі
    Вже завіяні вітром та засипані вічним піском...










    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  15. Ігор Шоха - [ 2018.03.13 08:21 ]
    На своєму березі
    І
    У цьому світі доброти і зла,
    де маються і праведні, і грішні,
    ще є кому дожити до тепла
    і є чого журитися невтішно
    у серії комедії і сліз,
    де іноді така тяжка наука,
    як і раніше, запрягати віз,
    аби тягнули лебідь, рак та щука
    у цій фантасмагорії чудес,
    де все тече, міняється й минає,
    і поки долі кращої немає,
    а білий світ у візії не щез
    то у раю, а то й у пеклі десь
    шукаємо собі хатину скраю.

    ІІУ цій периферії суєти,
    де мало хто іде за тамадою,
    нарциси, що пишаються собою,
    не помічають інших з висоти,
    коли ідуть за ними не тудою
    у цьому світі сяєва і тьми,
    де ще існують істини печальні,
    є я і ...ви, які межи людьми
    і досі ще поділені ментально
    у цім краю мелодії і слів,
    де і комар бере найвищі ноти,
    усяка міль злітається на соти...
    А хочеться почути журавлів.
    А хочеться подихати весною,
    коли летять із вирію птахи
    і не летять осколки на дахи,
    і не весна об’явлена війною
    у цьому храмі ідолів брехні,
    якої обійти немає сили,
    де чорне облицьоване у біле -
    єдине, що лишається мені,
    курликати своїй самотині
    як птаха, що у вирій не злетіла.

    ІІІУ цій юдолі туги і жалю,
    де Кобзаря одспівують піїти,
    куняй собі, здається, - люлі, лю...
    Та як на горло пісні наступити,
    коли на цьому березі добра,
    де вища міра осуду – мовчання,
    є ще у музи місія остання,
    яка висить на кінчику пера -
    єдина мить, коли мине жура
    фатальної пори розчарування.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  16. Ігор Шоха - [ 2018.03.07 22:26 ]
    Аура весни
    Моя весна уже не за горами.
    На те вона й моя,
    аби її чекав я вечорами
    на схилі житія,
    аби не забувалися таємні
    надія і мета
    і не було ілюзії у мене,
    що ця весна не та,
    якою й досі марю вечорами...
    Не розуміли ми,
    яка гаряча аура між нами
    на заході зими,
    з тієї миті, як у гущі безу
    по талому горбі
    я ніс із лісу ноти полонезу
    Огінського, і кучері берези,
    і проліски - тобі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  17. Галина Михайлик - [ 2018.02.18 23:50 ]
    *****
    Я дякую Тобі за цю сльозу,
    за мій політ, іще такий недавній,
    п'янких думок немовлену красу
    в морозяній казковості різдвяній,
    барвистих вогників космічну пектораль,
    вібрації єдвабних обертонів…

    Портал цей зачиняється, на жаль.
    У буднях особистих марафонів
    між турнікетів правил і умов,
    умовностей надуманих паролів –
    дистанція засніжених верстов
    в туманності гіпотетичних ролей…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (16)


  18. Сонце Місяць - [ 2018.02.09 07:42 ]
    ностальґії
     
    у порожніх кишенях вінтажний пил
    як пустельний спогад снігів торішніх
    тьмяний світ марить безлічі іншосвітів
    за дверима на таємниче горище

    десь блукає алеями арлекін
    марнуючи рими із вищих віршів

    верф закинуто снить про свої кораблі
    & загульні ночі й світанки незгірші
    & промерзле шанті на флейтах вітрів
    нарізає блюз у стилі космічнім

    мов ляльки на бароковому дзиґарі
    виступають знову ховаються в ніші

    ностальґії світлих відсутніх часів
    мадонн венер театральні обличчя
    верхи на віслюку кіт із півнем на псі
    та дзеркал небесних владар іронічний





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (41)


  19. Михайло Карасьов - [ 2018.01.27 12:27 ]
    Білка в сосновому лісі.
    Все сиве, в інеї зелене верховіття
    І сіро-білі стовбури дерев ‒
    Зимовий ліс.

    Зумнить навколо предковічна тиша.
    Лиш зрідка трісне гілка від морозу
    Й посиплеться сріблястим пилом сніг.

    По стовбуру сторч головою білка
    Спустилася й розшукує в снігу
    Приховану заздалегідь поживу ‒
    Горіх волоський.




    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  20. Оксана Рудич - [ 2018.01.15 16:27 ]
    Джерело
    Ти – джерельна вода.
    Я думала – перехоплює подих
    від чистоти,
    а виявилось – од холоду.
    Не все, що блищить, – золото.
    Не кожна втрата – біда,
    що руйнує мої світи
    ущерть (як колись, змолоду)…
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  22. Галантний Маньєрист - [ 2018.01.04 14:38 ]
    Блюз

    Мов японський пілот на останнє піке,
    я дивлюся на тебе – хай трохи гірке
    це саке на початку, а більше - в кінці,
    та між пунктами цими, як поміж колін,
    над якими цілунку манливий кармін.

    О життя між початком його і кінцем -
    міг би, певно, я бути і кращим пливцем,
    але швидше плисти між колін до мети,
    де усе - тільки ти, я не можу, зате
    довше й довше читати тебе - саме те,

    що рятує кармін і рождає дива
    на мелодію миті, чия тятива
    непомітно в чотири узята руки,
    грає щось невимовно небесне й близьке
    довгу мить
    до початку гірчинок саке.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (13) | "''Може краще не пий...'' Марґо Ґейко"


  23. Володимир Ляшкевич - [ 2017.12.31 20:29 ]
    Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
    дощу нічного пил і марево вітринне, -
    земного суму барвні вогники розмиті -
    і каблуки леткі нової Пенелопи
    виспівують так мідно, мірно, як щити
    колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (15) | "Одіссей 3"


  24. Ігор Шоха - [ 2017.12.15 11:22 ]
    Біле з чорними ознаками
    За обрії білого світу
    поволеньки котиться віз
    до осені нашого літа,
    до гаю у колі беріз.

    Було у нас біле і чорне –
    як млою укриті поля,
    де іноді доля пригорне,
    щоб не пригорнула земля.

    Бувало снігами завіє
    далекі ясні міражі,
    але у моєї надії
    свої не бували чужі.

    Далеко водили дороги.
    Твої оминали мої,
    але і не маючи змоги,
    були на одній колії.

    Уже замикається коло
    березове, біле, земне.
    Минає веселе, сумне.
    Але не буває ніколи,
    аби не згадалися болі,
    як ти забувала мене.

                                          2012,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  25. Надя Семена - [ 2017.12.14 22:52 ]
    на вітринах...
    На вітринах мерзнуть манекени,
    У легеньких платтячках і блузах,
    Білий Київ як пейзаж Маккени,
    У снігах тут заблукала муза,
    Підійшла розгублена і боса,
    Провести куди її не каже,
    Сніг летить нам з музою на коси.
    Ліхтарі прядуть із нього пряжу.
    Щоб зв’язати шалі для ялинок,
    Скоро знов Різдво чи лиш здається,
    Я свої вірші – зі слів ужинок,
    Всі роздам -- полегшає на серці
    А для тебе виберу окремо,
    Найніжніші, ті що про кохання,
    Ця зима. Справжнісінька, не демо,
    Засніжила місто як в останнє.
    Я ступлю на сніг такий первісний,
    Легко-легко, без вини й обузи,
    Запрошу у гості Музу звісно,
    Та немає вже моєї Музи…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2017.12.12 21:35 ]
    Орієнтир
    У найтемніші
    моторошні ночі
    пригадуються найясніші
    дні
    які й раніше
    снилися мені
    у далині
    жіночі
    рідні очі
    світилися
    як дві ясні зорі
    що кликали
    манили
    чарували
    і як тоді бувало
    цього мало
    і як багато аж о цій порі.

                                          12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  27. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:26 ]
    Із полином світанку смак

    Із полином світанку смак,
    На небі сонце не яскраве,
    Тобі без мене все не так,
    І від сльози солона кава.

    Мені без тебе лиш нудьга,
    Крізь зайві усмішки й розмови,
    Та децибелами шуга,
    Вітрисько вийшовши на лови.

    Розлука наша може біль,
    А може скорий порятунок,
    На рану висипана сіль,
    Чи з диких трав цілющий трунок.

    Сховає час в старий альбом,
    Переболіле – не забуте,
    І до розлуки ланцюгом,
    Кохання долею прикуте.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:07 ]
    На Святки вечір...

    На Святки вечір тихий
    У променях зірок,
    На річки срібну кригу
    Ледь падає сніжок.

    З морозу –в теплу хату,
    Тріщить в печі вогонь,
    Чай з чебрецю та м'яти,
    Візьми з моїх долонь.

    Прозорі свічі тануть,
    Святковий тане час,
    І спогадами стануть,
    Хвилини ці для нас.

    Коли Різдвяний вечір
    На білім полотні,
    Околиця містечка
    Бринить десь вдалині.

    Навколо тільки тиша,
    Вогонь в печі тріщить,
    Кохання повість пише,
    Для двох чарівна мить!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:16 ]
    Розбила ти серце
    Розбила ти серце на друзки,
    Топтала його каблучками,
    Палила останні галузки,
    Того, що було поміж нами.
    Знущалась та ще й посміхалась,
    Стріляла як снайпер, очима,
    Зміюкою в сни пробиралась,
    І грюкала вранці дверима.
    Поглянь лиш, навколо красуньки,
    Розумнички і господині,
    А я прикипів до чаклунки,
    Й закриті всі виходи нині.
    З тої буцегарні на волю,
    Де вже відступають морози,
    Де пахне в повітрі весною,
    В мене ж у дУмках твої коси.
    Запрошення он, на весілля,
    Розірване. Що тобі з того?
    П'янію і маюсь позміллям,
    Крім тебе, не треба нікого.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:22 ]
    Люблю його
    Люблю його уперто, безнадійно,
    Бо за плечима натовпом літа,
    Шепочуть наче змії принагідно,
    Скінчилось літо. Вистигли жита.
    Роняють зерна на стерню, як сльози,
    Моєму ж серцю хочеться весни,
    Щоб зацвіли над ставом верболози,
    Щоб дощ на двох, І теплий і рясний.
    У його погляді така сумна надія,
    В обійми впасти і забути все,
    Кохання пізнє вогником жевріє,
    Мене, як човник, між тривог несе.
    Вже не гаряче сонце у зеніті,
    І холодами дишуть вечори,
    Лиш його очі ласкою зігріті,
    Коханням цим, ти доле, не кори!
    Люблю його і ту любов ховаю,
    Від всього світу, від себе найбільш,
    Та все ж щаслива, що її я маю,
    Моя розрада хай це буде лиш....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:40 ]
    Околиця


    Життя підкинуло зеро,
    Й курити дуже хочеться,
    Строкатим натовпом в метро,
    Спішить-біжить околиця.

    Мене минає як ріка,
    Раптову гілку зломану,
    Я ж наче світло маяка,
    Ловлю непевні спомини.

    Спішить як всі нема причин,
    Не будем разом більше ми,
    Дим сигарет—міський полин,
    А сум мій стане віршами.

    Час пік минув. З почином, день!
    Життя щоб жити створене
    Від спогадів до тих знамень,
    Де сліз і щастя порівну.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:12 ]
    Він не спить
    Зорі в небі неначе з намиста,
    Конкуренція сяйву реклам,
    У куточку великого міста,
    В одній з тисяч квартир знову сам.

    Він не спить. Сигарети і кава,
    Все скінчилось, не бігти ж у ніч,
    А для неї кохання -- забава,
    Все комфортно і без протиріч.

    В телефоні знов скинутий виклик,
    Ну навіщо йому це усе?
    Все ж нормально і всі давно звикли,
    Нових клопотів день принесе.

    Місто буде кипіти як завжди,
    І вона передзвонить: «Прости,
    Я кохаю, нема тому ради,
    Та тримають в минуле мости.»

    Скора зустріч і місто стіною,
    Каву треба купить, сигарет,
    Обірветься кохання струною,
    В тілі міста чужий рудимент.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2017.11.27 22:35 ]
    Спалені таємниці
    Коли згасає полум'я свічі,
    то і надія відійде остання.
    Таємно, переважно уночі
    читаються листи до запитання.

    І не дивує, що оці нічні
    мої привиддя зігрівають душу.
    Але лунає у височині, –
    собі самому клятви не порушу!

    Хай догорає полум’я. Усе,
    що гріє наші душі, освятиться.
    Весною ще лелека принесе
    із вирію ключі до таємниці.

    А ключ до заповітної мети
    не посилає пошта. Не найти
    за обріями кинуті причали.

    Лишається у полум’ї печалі
    палити із минулого листи,
    які читати ми не обіцяли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  34. Ігор Шоха - [ 2017.11.13 22:15 ]
    Все, що собі
                                І
    Дуже економно за життя,
    маючи і зайві, і зелені,
    упорядкувати до пуття
    на могилі те, що по кишені.

                                ІІ
    Уявляю пам'ятник собі,
    де уже не виростає зерня
    і немає хати. На горбі
    я стою і граю на трубі
    у високій порослі із терня.

    Заросла доріженька моя
    бита – за окопами, полями –
    і до школи, і до тої ями,
    де карбують кожному ім'я,
    що запам'ятали школярами.

    Виконали місію одні.
    Ну а я ще дибаю до краю.
    Як іду, то що робити маю,
    як не рити пам'ятник війні,
    що майбутнє наше убиває?

                                ІІІ
    Економно бути як усі,
    хто живе на власній бараболі
    і шукає істину у полі
    босими ногами по росі,
    парією – у юрбі месій,
    а собаці – кісткою у горлі.

    Залишаю дім, криницю, сад,
    все, що у труді тримали руки.
    Хай за діда порадіють внуки,
    що не оглядаюся назад
    і займу неоцінимий ряд
    після неминучої розлуки.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  35. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:54 ]
    Вишивала долю
    Колись Мар’яна вишивала долю,
    На полотні, що виткала сама,
    Із тих льонів які синіли в полі,
    І її пісня линула сумна.
    Про тополину згублену з навіту,
    Про край умитий росами-слізьми,
    На полотні стелилось стигле літо,
    Світило сонце, гримали громи.
    Цвіли волошки в жовтому колоссі,
    Краса і хліб – національний код,
    Злітала пісня усе вище в просинь,
    На полотні і в пісні жив народ.
    Горіла свічка на вікні до рання,
    І звеселявсь тканини білий шмат,
    Сорочку шила милому Мар’яна,
    Щоб із дарунком встигнути до свят.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:16 ]
    Що сталось зі мною?
    Що сталось зі мною? Це осінь під ранок,
    Насипала срібла на цвіт хризантем,
    А серце стріпнулось як птаха-підранок,
    А в серці ожив призабутий той щем,
    Коли лише погляд і хоч на край світу,
    Коли лише слово й нема заборон,
    Метеликом знову на світло летіти,
    І знати, що крила опалить вогонь.
    Що сталось зі мною? Кохання всього лиш,
    Не бачу я інших пояснень, а ти?
    Закохуєш звично і звично полониш,
    Щоб потім сказати: прощай і прости.
    Що сталось зі мною? Це осінь минає,
    Минає кохання а може і ні,
    Останні листки вітер з клену зриває,
    Сьогодні ти знову наснився мені.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Кристіан Грей - [ 2017.11.04 18:33 ]
    Про листопад і загадкову Джемму Халід
    Холодний місяць листопад
    Тихенько листячком шурхоче -
    І у такі холодні ночі
    Пригод ми прагнемо й принад.

    А за вікном дзюрчить із труб
    І капає з дахів поволі -
    Та це не страшно, ти ж не в полі,
    А дивишся на вигин губ

    Співачки Джемми в "Ля мінорі",
    Що таємнича й загадкова
    І красивенна дуже й дуже -
    Не каже тільки, чи одружена,

    Хоч ти по вуха закохався -
    Смієшся й плачеш над піснями,
    Вона ж сміється разом з нами
    І каже: "Буде все о'кей!"


    03.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  38. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:33 ]
    Білі роси
    Впав туман на білі роси,
    Майже зимня вже пора,
    Серце ще тепла так просить,
    Так від щастя завмира.
    Із тобою ми ще поряд,
    Кава в чашках на столі,
    Ще осінній ранок зорі,
    В завіконній гасить млі.
    Нині ранок такий тихий,
    Лиш синичок перегук,
    Та не має в тому втіхи,
    А є втома від розлук.
    Білі роси скраю стежки,
    Тане час як ця імла,
    Я збираюсь в край далекий,
    Де ні щастя ні тепла…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Галина Онацька - [ 2017.10.28 08:44 ]
    Сі-мінор
    Прілі запахи зажурених дощів, –
    Мокрий лист і шурхіт під ногами...
    Між покритих позолотою кущів
    Осінь виграє мінорні гами.

    Знову сум... Вітрів холодний хор,
    Вічне небо хмарами покрите...
    І звучить Шопена сі-мінор,
    День осінній сумом оповитий.

    Ягоди калини серед віт,
    Мов коралів дороге намисто,
    Зачарований осінній дивосвіт
    Сипле й сипле всім під ноги листя.

    І краси величної не жаль,
    Шат розкішних, втрачених не шкода...
    Все пройде. Пройде і ця печаль.
    Все колись минає і проходить.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  41. Галина Онацька - [ 2017.10.27 13:41 ]
    Вітрисько

    Вітер-волоцюга взявся за тумани:
    По шляхах розвіяв, по ярках розніс,
    А тоді - у сосен верховіть органи
    Пробудив, озвучив на усенький ліс.

    Заспівали сосни хором стоголосим,
    Із усіх симфоній вибрали стару.
    Ту, якій навчала їх красуня-осінь,
    Як гриби збирала в їхньому бору.

    Зазвучала лісом музика нестримна,
    Впали краплі глоду між тернових віт,
    А вітрисько хмари поскладав у рими,
    Осені піснями переповнив світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  42. Кристіан Грей - [ 2017.10.26 03:00 ]
    Мене катували в тюрмі Пасадени
    "Мене катували в тюрмі Пасадени" -
    Чомусь не до речі згадалось мені,
    Коли засмагав я практично щоднини
    Під сонечком літнім - повіриш чи ні?..

    А, може, тому, що ми вчора години,
    Припливши з причалу під номером 3
    В тюрму "Alcatraz", хоч давно і зачинену,
    Ходили-блукали туди і сюди.


    23.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  43. Кристіан Грей - [ 2017.10.23 16:43 ]
    Класне місто San Francisco
    Класне місто San Francisco
    І Hard Rock Cafe,
    Класне здалека і зблизька,
    Суперське таке.

    Там є пальми - і трамваї
    Ходять попри них...
    San Francisco не бажаю
    Жодного із лих.


    22.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  44. Ольга Паучек - [ 2017.10.22 08:20 ]
    Тиха Осінь
    Чорнобривці при дорозі на краю...
    Не співається пташині у гаю...
    Сонце жмуриться низенько,
    Стомлене моє серденько
    Зустрічає в парі ранішню зорю.

    Хризантеми біля стежки понад край.
    Зажурився листопадом ліс і гай...
    Доле-доленько, рідненька,
    Не порань мого серденька,
    Подаруй любов святу в осінній рай.

    Полинами стежка бродить за селом,
    Осінь тихо вихваляється добром,
    А за обрієм високо
    Вже чатує одиноко
    Та, що думку оповиє вічним сном.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Кристіан Грей - [ 2017.10.21 21:36 ]
    Rouge trail
    A я по rouge trail
    І на байку, щасливий,
    Намотую вранці 11 миль -
    У очі б'є вітер,
    Чудове повітря
    І сонечко літнє -
    Привіт вам,
    Привіт!


    21.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  46. Кристіан Грей - [ 2017.10.20 10:23 ]
    Newark
    Newark оточений з трьох боків,
    У ньому є все, як в Греції,
    Саме там неймовірних красунь я зустрів
    І побачив багато ще дечого.


    18.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  47. Галина Онацька - [ 2017.10.20 10:14 ]
    Чи зігріє осінь

    Чи зігріє осінь золотом багряним?
    В стрічках жовті коси виїли тумани.
    Полотно яскраве вицвіло пастельно,
    Сонце, ще ласкаве, гладить карамельно.
    Річка заблукала поміж верболозів,
    Бо ж вона не ждала вранішніх морозів.
    Шерхнуть трави біло… опадає листя…
    Ще ж не відшуміло диво золотисте.
    Не зносила осінь золоту хустину,
    А зима-бабуся диба на гостину.
    Хай зігріє осінь ще теплом з рум'янцем,
    Погуляє в росах в чоботах-сап'янцях.
    Не було ще «літа бабиного» нині,
    Рано ще ходити осені в ряднині.
    Сонечко обтрусить бахрому неждану -
    Почекай ще, зимо, ти прийшла зарано.
    Засміється осінь – знову потепліє,
    І висока просинь чисто заясніє,
    В сяючих іскринках, сонечком зігріта…
    Мчить на павутинках, догорає «літо».
    06.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  48. Галина Онацька - [ 2017.10.19 20:47 ]
    Ми з тобою разом

    Листя з клена, з липи листя – наче марево лампад!
    У яскравому намисті горобиновий каскад.
    Золото вбирають очі… Світ безмежної краси,
    Що промінчиком лоскоче, сяє в відблисках роси.

    Загорілись, запалали багряницями гаї,
    Золотом стежки прослали у літа вони мої.
    Не спіши, не квапся, прошу, бо на все прийде свій час.
    Намилуюся на роси і на золото прикрас.

    Я ще «бабиного літа» п'ю вина міцний нектар,
    Ясним сонечком зігріта слухаю твоїх литавр.
    Молоде вино осіннє і солодке, і хмільне,
    Ще яскраве небо синє не самотнє, не сумне.

    Ми ж бо, осене, з тобою, ще підемо в листопад…
    В жовтих косах сивиною розмалює іній сад
    Але те – колись ще буде… Ти сьогодні – золота!
    То ж з тобою ми забудем про печаль і про літа!
    10.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  49. Кристіан Грей - [ 2017.10.19 02:58 ]
    Американські красуні - 3
    А сьогодні у супермаркет
    Я заїхав буквально на хвильку
    Там за касою усміхалась
    Неймовірна красуня просто
    В неї зуби як білі перли
    В неї губи червоні корали
    Hi! - сказала і
    Have a you? - запитала чарівна мене
    Fine! - я їй відповів і сам вже
    Запитав - and you?..
    I love you! - я продовжив подумки, -
    І love you! I love you! I love you!


    15.10.17




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Шоха - [ 2017.10.13 19:40 ]
    Без варіантів
    Помалу чимчикуємо по світу.
    Лиха біда на фініші мети.
    Ще тліємо, аби перегоріти
    і у нікуди тінями іти.

    Ще є кого і є за що любити,
    аж поки із косою не прийде
    ненаситна до нашого корита,
    набитого ідеями людей.

    І що Тобі лишаємо, мій Боже?
    Твої діла і думи – все одно.
    Об’єктами Прокрустового ложа
    йдемо одне до одного на дно.

    Минає осінь і немає дому
    далекої щасливої пори,
    коли сіяли не мені одному
    у небі голубому кольори.

    Літа минулі пишуться курсивом –
    поза ворота і похилий тин
    ще виглядає долю блудний син.
    Вона чекає…
                       І тому щасливий –
    уже не голуб –
                       і навіки сивий,
    але у неї
                       на віки
                                        один.

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   12