ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.02.23 10:48
Немолодий, трухляві ниють крижні,
Хоча кохатись хочу аж бігом.
Святі цицьки - це краще, аніж грішні,
Хоча у грішниць циці о-го-го!

Зрадливі мужики - бісівське плем'я,
Нікому з них не бачити небес.
Та цілий вік вимучує дилема:

Сергій Губерначук
2020.02.23 08:58
Я кукурікнув!
Де - ци - бе - ло!
Тіроль пернатий розшматав!
Шалений півень на Говерлу
вночі ногою свійсько став.

Червоний гребінь – сонце килем
над шпилем ґімново зроста.

Королева Гір
2020.02.23 01:45
Стелиться барвінок коло хати,
Медом пахне липа під вікном,
Аромат доноситься від м’яти,
Співи чути за старим млином.

Височіють мальви під стіною,
І зацвів любисток у саду,
Молодість згадаємо з тобою,

Євген Федчук
2020.02.22 17:49
На невольничім на ринку
В городі Стамбулі
Продавали українку
У часи минулі.
Продавали українку
З довгою косою
Не було на усім ринку
Гарної такої.

Ігор Деркач
2020.02.22 17:12
                   І
Не до революції... наразі
боїмося іншої зарази...
Є багато цілей та ідей
і критичну набирає масу
армія зомбованих людей.

                    ІІ

Сергій Губерначук
2020.02.22 12:56
Пливе мій вуж до витоків мистецтва,
звиваючись, незлякано пливе
по рясту стислому і павутинням скутому
забутому паю покинутих земель,
викручуючи кола на піску,
мов позначки для кубел черепах,
занурюючись у нори для мишей,
малює танці страху у степа

Володимир Бойко
2020.02.22 10:59
Без взаємокоронації
Відсутня чітка мотивація,
Без взаємобичування
Втрачається сенс існування.
Оманливість незалежності
Блокує інстинкт обережності.
Пильнуйтеся з медведчуками,
Із вірусами та москалями.

Микола Соболь
2020.02.22 09:08
Хворіє вчитель (в будь-якому віці).
Не має коштів зупинити рак.
Колеги, звісно, скинуть по копійці
Без допомоги у житті ніяк.

Хіба чинуші до проблем насушних?
Ну захворів, це ж не його вина.
Знецінюються нині людські душі.

Олександр Панін
2020.02.22 00:03
Абстрактний вірш


Серед небесних
Чорних громадь
Часу нема,
Каяття не зарадить,
Час,

Оксана Логоша
2020.02.21 21:01
Весна,коти,і котики вербові,
І вітер. Вітер витер і тепер
Немає сліду і ознак химер.
Лише стрічки шовкові
По них. Вінки з гіркого полину
Й осиротілі шатра верболозу.
Начасі їх на той бік перевозить-
Ні,не Харон- його онук.

Євген Федчук
2020.02.21 15:42
Вже сотні літ душа не зна спочинку,
По світу бродить, спокою шука.
Скажи, о Боже, за які учинки
Мені дісталась доля ця гірка?
Хіба бажав я зла народу свому,
Коли з ярма із лядського звільняв,
Зібрав навкруг голоту і сірому,
Бажання помсти у серця ї

Козак Дума
2020.02.21 15:02
Ми збирали журавлину
в лісі, на болоті.
Журавлі великим клином
розтинали простір.
Їх «курли» із небосхилу
линуло далеко.
Клин за клином, клин за клином –
журавлі, лелеки…

Серго Сокольник
2020.02.21 10:50
Ця зима без зими,
Мов би келих на стіл пустий...
Роз"єдналися ми,
Допалили оті мости,
Що з бажаннями чис-
тими щиро пройти хоті-
ли, палили вночі з
Хіті сполохом наших тіл,

Сергій Губерначук
2020.02.21 10:25
Пустіть мене у вільну торгівлю!
Реалізуйте мене за вільними цінами!
Хай повільно.
Хай довільно.
Я стомився стискати рядки між колінами,
як непорозуміння між поколіннями.
Задовольніть моє динамо.
Дами, читайте мій плаґіат

Тетяна Роса
2020.02.21 09:03
Сліпі не бачать: в нашім краї
страшний не вірус із Китаю,
бо, більша є у нас загроза -
зелена неміч вражає розум.

Микола Соболь
2020.02.21 06:28
Увірував у тебе Україно!
Не я один, – Герої Небесної сотні,
Ті, хто бій прийняли на сході сьогодні,
Не схиливши у покорі коліна.
Увірують ті, хто прийде за нами,
Оті, хто не зречеться духу свободи
І Переяславської не підпишуть угоди,
І випалять смо

Віктор Кучерук
2020.02.20 22:25
Половіють зорі на світанні
І згасають, наче ліхтарі, –
Пригорнися ще раз на прощання
І вуста устами обігрій.
У досвітню пору якнайкраще
Жовтим цвітом квітнуть буркуни, –
Не лишай мене напризволяще,
Посеред лукавої весни.

Олександр Панін
2020.02.20 19:47
На основі відеокліпу:
"John Powell - Assassin's Tango"

Assassin's Tango,
тобто - танго вбивць -
то назва відеокліпу,
де попри гангстерські війни,
двоє кохають і танцюють

Козак Дума
2020.02.20 15:52
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
в кулак зібравши свою волю й сили.
Сьогодні нам говорять: «Ви в боргу!»

Що сталося? Куди бредеш, народе,
уперши більма в ясла, і мовчиш?!
Вже не потрібні воля і свобода?

Євген Федчук
2020.02.20 15:41
Якось несподівано захопила старість,
Вчора ще енергія била через край,
А сьогодні думати тільки і зосталось,
Що мене очікує:пекло або рай.
Що мене очікує – я і сам не знаю.
Жити намагався наче без гріха,
Але доля, кажуть, свій рахунок має,
А вона н

Тетяна Левицька
2020.02.20 15:16
Війна скінчиться, вбивце, у полон
здасися, не радій що снайпер схибив.
У кожного є свій армагеддон,
здеруть і шкіру, як луску із риби.

Розплата, супостате, б'є в набат,
настане черга скинути забрало.
На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,

Сергій Губерначук
2020.02.20 12:34
Цей рух між елементами буття –
злиденний покер аж до самогубства –
повсюдний блеф гріха чи боголюбства –
блеф задля гри в життя без каяття!

П’яніє ґеніальність у нужді –
зливається з божественним началом –
їй коряться піґмеї і вожді –

Микола Соболь
2020.02.20 07:14
Чай без цукру зробить ранок ситим.
Не люблю писати уночі.
Хіба пелька тістечком забита
Провіршує рим складні ключі?

Кажуть: лине муза не до пуза.
Спродаю святкові кунтуші.
Бо поет у долі вічний лузер,

Королева Гір
2020.02.19 23:59
Запалю лампадку знову на вікні,
За НЕБЕСНУ СОТНЮ ці скорботні дні.
Роковини шості...шості...та не в снах,
Це - болюча рана, думка голосна.

Не палають шини на майдані скрізь,
Але плинуть ріки, не води, а й сліз,
Не стоять намети, не буде гуде майда

Козак Дума
2020.02.19 23:21
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в танці до сонця він линув,
принцом себе уявляв.
Раптом зітхнув, в гай повернув,
ліг під кущем відпочити –
плинув у сни серед весни,
бачив хмарину у квітах.

Олександр Сушко
2020.02.19 20:09
Нарешті! Ура! Алілуя!
Грипозна минулась халепа!
Давай я тебе поцілую,
Щоб настрій піднявся до неба.

Заскніла любов без обіймів,
Втомилася слухати чмихи.
Чахоточний вірусняк здимів,

Олександр Панін
2020.02.19 18:57
Зелені схили, мала альтанка,
Де не зустріти кохання вже,
І таємницю побачень давніх
Альтанка вірно береже…

Дівча ласкаве, красуня мила,
Твій образ чистий - кохання цвіт,
Як ти світилась, як ти любила,

Козак Дума
2020.02.19 18:19
Яка стратегія, навчання де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Діждалися покращення часів?!

Євген Федчук
2020.02.19 15:41
Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Чи тебе зродила справді Україна,
Отакого злого невдячного сина?
Як же ти на матір підняв свою руку,
Залишив по собі стогін, плач і муки?
Чи ж того хотіла твоя рідна мати
Щоб ім’ям

Вікторія Лимарівна
2020.02.19 14:08
З несамовитою швидкістю потяг,
не зупиняючись, мчиться вперед.
Брами йому відчиняють, ворота.
Тільки й бажає про зоряний злет.

Потяг час`у в неймовірному русі
лине в безмежність, зупинок нема.
Десь там, далекий перон його змусить

Королева Гір
2020.02.19 11:09
Прийду до тата, сяду на порозі
І все я розпитаю про життя,
За мене він в молитві і в тривозі.
Дорослий я, та для батьків – дитя.
Пройдуся залюбки батьківським садом,
Нап’юсь води з криниці досхочу,
Торкнуся до лози із виноградом,
Думками у дитинств

Сергій Губерначук
2020.02.19 11:06
На тих бульварах, де зима й сніги
давно розсілись по глибоких лавах,
де в темних ліхтарях нічні боги
використовують вогні у власних справах,
де зустріч неможлива ані з ким,
окрім єдиної супутниці – розлуки,
на тих бульварах я шукаю дім,
якого ном

Тетяна Левицька
2020.02.19 10:25
Без тепла у травні втішно -
плоду не рости.
Як смаку не знаєш вишні, 
то і не кортить.
Скільки вишняку довкола
зваблює вуста.
Кисло, солодко, розколеш -
кісточка пуста.

Олександр Сушко
2020.02.19 09:30
Сатири плуг, як масло правду оре,
Нявчить котом розрізаний апломб.
На пасовиську хмар поетів море,
І з ложкою не менше за столом.

Упроголодь любов така нервова,
Поезія - дешева, наче гріш.
Устав із ліжка - каша же готова!

Ярослав Чорногуз
2020.02.19 02:32
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
До моєї спочивальні
Ти усміхнена прийди.

І вростай у мене зрана,
Ніби квітка золота.
Хай розтуляться, мов рана,

Оксана Логоша
2020.02.18 22:47
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Чистий аквамарин-
Боже небо синіє.

Поміж шалу юрби,
Де втопитися більш вірогідно,
Посміхнеться тобі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Панін - [ 2020.02.22 00:47 ]
    Німий крик

    Абстрактний вірш


    Серед небесних
    Чорних громадь
    Часу нема,
    Каяття не зарадить,
    Час,
    наче крига,
    Скрес.

    Без каяття -
    Нестача радості,
    Не додається
    Благості,
    Кришиться скло
    Небес.

    *

    Втома не дає
    Заговорити
    В мовчазному
    Монолозі -
    Крик німий,
    Хвилі котяться,
    Їх караван гіркий
    Всіх гріховних
    Каменів
    Не може
    Змити.

    Привідів-галер
    Рульові
    Затишок шукають
    Серед хмар,
    Чайки білі
    у безмежжі
    Сфер тонких
    Відганяють
    Безнадійності
    Примар.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Панін - [ 2020.02.20 19:17 ]
    Танго ассасинів

    На основі відеокліпу:
    "John Powell - Assassin's Tango"

    Assassin's Tango,
    тобто - танго вбивць -
    то назва відеокліпу,
    де попри гангстерські війни,
    двоє кохають і танцюють
    це танго...

    ***

    Як ніч розтане на світанку,
    Відкриє злодіїв діла –
    Лунає враз Assasin’s Tango -
    Суворе танго, ворог Зла…

    Де лиходійство не вщухає,
    Де злоба, руйнування ніж –
    З нізвідки Діва виникає,
    Пливе в повітрі босоніж.

    Це - надприродна Танцівниця
    Шліфує найдрібніший рух…
    Вона – Срібляста Чарівниця,
    У храмі Танго – Танго Дух…

    З вогню Синьйор і Сеньйорита
    Танцюють, наче уві сні,
    Вони, це Діви-Танго - свита,
    Добра вогненні носії…

    Це «Танго вбивць» для Зла – фатальне:
    Щоб землю гріх не полонив,
    Щоб не відбувся крок останній,
    Щоб грішник душу не згубив…

    Щоб Світ Добра не вмер, не вщух,
    Пильнує Діва – Танго Дух!



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Панін - [ 2020.02.19 18:58 ]
    Кохання, яке пішло

    Зелені схили, мала альтанка,
    Де не зустріти кохання вже,
    І таємницю побачень давніх
    Альтанка вірно береже…

    Дівча ласкаве, красуня мила,
    Твій образ чистий - кохання цвіт,
    Як ти світилась, як ти любила,
    Згубив кохання родинний гніт.

    Пішло кохання, мов хтось наврочив,
    Душі нестяма, душі надрив…
    Безмежжя ночі, нещадність ночі,
    Чому, коханий, ти так вчинив?

    Враз діаманти душі здиміли,
    З’їдає очі алмазний дим,
    - На серці пустка, і світ немилий,
    Пішло кохання, я йду за ним…

    З Коханням поруч іде Дівчина,
    Сміються. плачуть поміж Світів,
    Допоки разом – Любов не згине,
    Хоча за хмари нелегко йти.

    Зелені схили, мала альтанка,
    Де не зустріти кохання вже,
    І таємницю побачень давніх
    Альтанка вірно береже



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Панін - [ 2020.02.18 21:01 ]
    Емоція
    Глибока філософія на мілині


    Як для мореплавця важлива
    лоція,
    так само архіважливо
    не діяти під емоціями…

    Емоції, почуття,
    пристрасті полум’яні,
    такі жадані,
    різки, зухвалі,
    такі небезпечні,
    Що грішні, що ґречні…

    Який жалюгідний будь-який
    розсудливий
    арбітраж,
    краще – п’янкий, шалений
    кураж!

    Нічого не буде до пуття
    без куражу,
    це зрозуміло
    навіть
    їжаку та моржу.

    Емоцій шал - це буря,
    це вихор,
    без розгулу емоцій -
    жодної втіхи.

    Такі емоції здатні
    створити пустелю,
    якщо раніше
    тебе саму
    не застрелять.

    Та я не можу крокувати
    стежкою обережною,
    бо від емоцій цілком
    залежна я…

    Емоція - пристрасть,
    пристрасть – емоція…
    Де мій дороговказ,
    де моя власна лоція?
    Де моя стежка,
    де моя лінія?

    Що краще: Пристрасті
    Буяння,
    чи індивідуальна
    Бастилія?

    Не має сенсу приборкувати
    власні жадання,
    бо я -
    це Персоніфікована
    Емоція:

    Любов та Кохання!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Панін - [ 2020.02.15 18:50 ]
    Чорне танго

    Чорне танго – рідкісне явище,
    Коли танцювати запрошує
    надприродна сила.

    ***

    Колір блакитний – страчені мрії,
    із ароматом
    п’янким.
    Колір червоний – зваблення сила,
    де талісман –
    рубін.

    Колір зелений – посміх підступний,
    щастя непевного
    суть,
    З’єднані разом – колір глибокий,
    чорний, мов ніч,
    плетуть...

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає,
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми кружляємо разом
    У солодкому болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?

    Темно-блакитний, темно-червоний,
    темно-зелений
    шал…
    Клятви, моління, наші прокльони -
    вихор усе
    змішав.

    В чорному кольорі - щастя, загибель -
    гідний кохання
    знак,
    Розкіш остання, пестощів квіти,
    цього зректись –
    ніяк…

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає…
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми палаємо разом
    в чорнім полум’ї болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Панін - [ 2020.02.14 21:32 ]
    Кара Кохання

    Таїнства містить Духовний

    Сувій:

    навіть Обранцям,

    не можна спитати

    про долю,

    Стелеться

    Шляхом Небесним

    Слід

    від закоханих мрій,

    Карби на серці,

    стогін душевного

    болю…


    Сила кохання

    сповнена

    жахом страждань,

    Рани кохання –

    Не -

    Ви -

    Лі -

    Ков -

    Ні...

    Демони можуть

    зріктися

    недобрих діянь,

    Янголи здатні

    поринути в дійство

    гріховне.


    Кара кохання –

    крутосолона,

    гірка,

    Заздрість

    спустошує

    душі закоханих...

    мрії...

    Разом і поруч,

    і руку стискає рука -

    Тільки тоді

    не злякають

    ні пекло,

    ні вирій!


    Наше кохання блукає

    у Всесвіті

    вічно,

    Зраду лікує,

    полегшує

    тугу

    і відчай...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  7. Юлія Савіцька - [ 2020.02.14 00:19 ]
    залишайся на ніч
    залишайся на ніч
    залишайся на скільки хочеш
    залишайся, я обіцяю мовчати
    обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
    обіцяю любити, прощати, чекати

    залишайся, я стану тобі подушкою,
    лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
    залишайся, будь як удома,
    сиди на балконі й пий чай
    з видом на Ярославів Вал

    залишайся, пиши дивні вірші,
    ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
    залишайся, в нас все буде добре
    я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

    залишайся, не бійся,
    я стерегтиму кожен твій крок,
    залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
    залишайся, стань моєю відвертістю
    "будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Панін - [ 2020.02.12 22:09 ]
    Дві самотності

    Зла самотність,

    зла самотність,

    зла самотність

    Гризла,

    гризла,

    та догризти не змогла,

    Роздумів самотніх

    Хороводність…

    Сподівання

    хоч на дещицю

    тепла…


    Дві самотності

    в єдине

    не зіллються,

    Два уламки

    ціле

    не складуть,

    Два шматки граніту

    марно б’ються,

    Іскри

    темну

    не освітять

    путь…


    Сподіватись –

    лячно

    дуже-дуже,

    Пам’ять болю,

    опіки життя..,

    Невблаганний

    досвід

    круком кружить:

    Все у світі –

    Прах

    і небуття.


    Чи життя існує,

    чи триває,

    Як розлучення

    на серце

    упаде,

    Серденько у сумнівах

    страждає:

    «Де ж моя ти доле,

    де ти,

    де!?»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Деркач - [ 2020.02.12 11:35 ]
    Міні-романи
    Де ви, мої нефертіті,
    милі навіки жінки?
    Я пам’ятаю ті миті,
    сині волошки у житі
    і – за водою – вінки.

    Канули за течією
    як силуети купав
    пізні жалі за тією,
    що називав – орхідея,
    та не її обіймав.

    І на Івана Купала
    інша вела у вогонь,
    вабила за оболонь...
    Та, що мене обіймала,
    переживає, либонь?

    Гречкою пахло у просі...
    Щастя минає земне
    і повертає на осінь.
    Та, що сумує і досі,
    не забуває мене.

    Часу немає на рани.
    Поки живі ветерани,
    маємо іншу ясу.

    Пишемо міні-романи.
    Коней сідлають улани,
    дами роняють сльозу.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Панін - [ 2020.02.11 22:49 ]
    Сині очі
    Блакитні очі, сині очі –

    Щемливий пристрасті сюжет,

    Хвилює, зваблює, тріпоче,

    Бездонний, вбивчий фіолет…


    Сердечні шрами, слід кохання,

    Душевних ран лихе буття,

    Іти покірно на заклання,

    Чи задушити почуття?


    Трагічна пам’ять не зникає,

    Тривожить спалах відчуттів,

    Розчарувань гелгоче зграя,

    Лякає болю рецидив.


    Ввірвався ретязь – тож не ремствуй,

    Сприймай акорди згаслих струн,

    Хай – швидкоплинний рай шаленства,

    Хай потім – сум, таємний сум.


    Вона стражданням заплатила,

    Зігрій її Кохання Сила.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Панін - [ 2020.02.11 01:26 ]
    Зарок

    Кров, вино, винокров

    Вперто нищать любов,

    Світ бездонних проваль

    відчинився…


    Сподіватись на що? -

    Він давно вже «ніщо»,

    А для неї «Усім» залишився…


    Не вір словам
    лукавого кохання ,
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Продиктують листа

    Спорохнілі уста,

    Лист пугач принесе проти ночі…

    Він – не янгол, не звір,

    Не купляйся, не вір.

    Відроди свою душу дівочу


    Не вір словам
    лукавого кохання
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Лист загине за мить,

    Кожне слово тремтить

    І жага обпікатиме жертву…

    Він зневажив любов.

    Він у безвість пішов,

    А вона і жива,

    і безсмертна…

    * * *

    Не вір словам
    лукавого кохання,
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Панін - [ 2020.02.10 14:50 ]
    Кохана
    Перелюбства знедолена бранка,

    Почуття у сум’ятті мої,

    І тавро невблаганне – «Коханка»

    Обпікає, горить на чолі.


    Він – жонатий,

    тяжка перепона -

    На біді не цвіте благодать,

    Не ображу дружину законну,

    Не дозволю сім’ю зруйнувать.


    Всі, здається, про мене торочать,

    Кривопосміх струмить, виграє,

    Перехожих вдивляються очі

    Прямо в душу і серце моє.


    Дивні сестри –

    Любов і Страждання,

    Сонця промінь згасає між хмар,

    Гіркота,

    Чорний Келих Кохання,

    Десь на денці –

    Блаженства Нектар…

    ***

    Я Гріха перед Небом зрікаюсь,

    Безталанну картаю любов,

    Щиро каюсь, а потім зриваюсь,

    Знов грішу і кохаю ізнов…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Панін - [ 2020.02.09 11:26 ]
    Хорти розлуки

    1 частина


    Як скавучать хорти розлуки,

    Полюють нас!

    Круки терзають наші руки –

    Обіймам – зась!


    Як ріжуть зашморги зневіри -

    Помри, любов!

    На ніжній, на сріблястій шкірі -

    Брунатна кров!


    Цькування люто серце крає,

    Не серце – дерть*!

    Злий натовп заздрістю стікає,

    Коханню – смерть!

    ............................


    І душі і тіла – потьмарені,

    Свинець в очах,

    Любові квіти занехаяні,

    Кохання - прах…


    -


    *Борошно грубого млива,

    тут – порох подертого серця…


    2 частина


    Нас не зловити

    Неситим злим хортам розлуки,

    Обіймам – жити,

    Круків задушать наші руки!



    ..............................


    Любов Свята,

    Зруйнує зашморги, окови,

    Кров золота,

    Не буде темною ніколи.


    Любов - Стожар

    Хай серце зціленням золотить,

    Кохання Жар

    Лють натовпу, мов сніг, розтопить.


    Кохання Цвіт

    Відроджує Любов і Квіти…


    Очей привіт…

    Тіла і душі будуть жити


    2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Панін - [ 2020.02.06 19:26 ]
    Чистий образ


    Твій образ чистий – моє спасіння,

    Моє моління, моя зоря,

    Кохання перше, благоговійне,

    Наївне, юне –

    Любов

    Моя!


    Похмурий вечір змінив світання -

    Пішла зненацька і назавжди,

    Словами ночі кляла кохання,

    Пустила морок

    У душу

    Ти.


    Така прекрасна, така красива,

    Безжально вбила невинну юнь,

    Сплітає чари ворожа сила,

    Міцніє регіт

    Лихих

    Відлунь.


    Не грають в пеклі кохання струни,

    Тобі не ворог – невільник мрій,

    Живу служінням надіям юним,

    Вже хворий,

    Сивий

    І старий,


    * * *


    Срібляста Мавка – мій сон-жадання,

    Ніщо не може мене здолать,

    Не здатен Морок моє кохання

    Заборонити

    Чи

    Забрать!



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Панін - [ 2020.02.04 17:23 ]
    Гімн коханню

    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень…

    Поєднані шлюбною ниттю,

    Неначе Амур

    пророчив,

    По сей кохаємо

    день!


    Кохання – Вогненна Русалка,

    Жар пристрасті досі не згас,

    Кохаємо жадібно, палко,

    Неначе

    в останній

    раз!


    Піщані спливали палаци,

    Непевне товклось майбуття,

    Підступний буденщини панцир

    Утворював

    сіре

    життя…


    Життя повсякденного плями…

    Забруднене Сонце-Любов…

    Байдужість нас робить рабами,

    Невже

    не воскреснемо

    знов!?


    Любові незламна Основа

    Рятує, відроджує нас:

    Застиглого бруду окови

    Кохання

    спалило

    нараз!


    * * *


    Кохали із першої миті,

    Поєднані шлюбною ниттю,



    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень



    По сей

    кохаємо

    день,



    Нам щастя

    Амур

    Пророчить!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Панін - [ 2020.02.02 14:18 ]
    Помаранчеві світанки

    Діва помаранчевих світанків,
    Ввечері вона - нічна мара,
    Струменить уся Коханням зранку,

    Розкіш помаранчевих світанків,
    Через вени пелюсткових ранків,
    Цвіт-нектар у ніч перелила...

    У журбі струмить нічна мара,
    Повернутись хоче до світанків!

    Щоб скоріш
    розвіялась пітьма,
    Мріє Діва,
    прагне до Добра...

    Любить помаранчеві
    світанки
    У віночках пелюсткових
    ранків...


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Панін - [ 2020.02.01 19:11 ]
    Сльози


    Втечу сльозинки вчинили,

    туш розмивали нараз,

    чорні патьоки дружно струміли,

    наче душа пролилась.

    Сльози не можна ховати,

    місія плачу свята,

    плач не зуміє здолати загати -

    спалить, немов кислота.


    Плач, захлинайся, красуня,

    Сльози - спасіння і дар,

    сльози проточні горе усунуть,

    сльози – найкращі із чар!


    Дивляться хай перехожі –

    плаче вона і співа,

    жінку за сльози сварити негоже:

    плаче і, значить, права!


    Плакати часом корисно,

    тільки недовго, дивись,

    Темними хвилями сльози нависнуть –

    в повені тій не втопись!



    Геть і печаль,

    і зневіру,

    Сумніви темні -

    души!



    Смійся, як дихаєш,

    щиро,

    Смійся навзрид,

    від душі!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Панін - [ 2020.01.31 21:36 ]
    Гіркота надій


    .
    Гіркота нездійсненних надій

    Почуття не змінила мої,

    Пам’ятай, що навіки я твій,

    Ти моя, ми з тобою – свої.

    Ти – красива, весела, струнка,

    Ти даруєш любов і життя,

    Щоб кохання нестримна ріка

    У щасливе несла майбуття.


    Хай лютує зими круговерть,

    Хай гарчить, завиває і дме,

    Хай рубіновим льодом ущерть

    Переповнене серце моє –

    У душі сподівання живе,

    Непідвладне холодному сну:

    Крига скресне, земля оживе,

    Разом стрінемо, люба, весну.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Панін - [ 2020.01.27 20:52 ]
    Чарівний ліс


    Льодяник, цукерки, медяничок

    Затьмарили неба блакить …

    Ошатний будиночок-пряничок,

    На жаль, в ньому відьма сидить!


    А замок – новенький, свіжесенький,

    По небу, як човник, пливе,

    Мов тортик, цей замок смачнесенький,

    Хто, хто в цьому замку живе?


    Тут відьми, мабуть, не володарі,

    На клумбах волошки ростуть,

    Зустрінуть люб’язні господарі,

    І тістечок з чаєм дадуть!


    В лакеїв бурштинові ґудзики,

    Музики заграли «віват»,

    Чай, кава, компотик і пундики,

    А відьма, це - неадкват!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Панін - [ 2020.01.25 19:20 ]
    Забій душі
    Діброва темна навіть в ясний день,

    чому життя таке суворе?

    Суцільний морок, хоч у око стрель,

    а може в серце? –

    Я давно готова.


    Та всупереч усьому,

    ще жива

    моя душа,

    змордована звіряче,

    вона усьому світові чужа,

    вона ледь дихає і майже

    вже

    не плаче.


    Забій душі – то неспокутний гріх,

    душа – синець

    суцільний, почорнілий…

    Не в пеклі – на землі

    катують ще живих,

    і кожний кат

    мені колись

    був милим.


    Чорнющі таргани

    сповзлися звідусіль,

    нав’язують мені свою

    сваволю…

    Зійшли синці –

    щемить нещадний біль,

    це біль душі,

    це морок болю…


    Від скрині щастя втрачені

    ключі,

    якась руїна на шляху

    повстала,

    йшла попри страх

    у чорний ліс

    вночі,

    тому що древніх ідолів

    шукала.


    Тривожний шерех ледь вловимих

    крил,

    затишшя, мов лихий провісник

    бурі,

    янтарний місяць капище

    відкрив

    і спалахнули постаті похмурі.


    Богиня каже: «Зичу я добра,

    Ім’я своє тобі не називаю:

    Любава, Любомила, чи Мара –

    Я жінка і тобі я співчуваю.

    Забій душі – тяжкий, болючий

    шрам,

    зцілити може тільки сила

    Віри.

    Потрібна жертва повсякчас

    богам:

    свою печаль зміни на посміх

    щирий.


    Я Справжню Жінку

    крізь віки

    люблю,

    Ціную ніжне, незрадливе

    серце,

    Ми разом душу

    зцілимо

    твою,

    На друзки, вщент

    вона

    не розіб’ється.



    Зцілись душею,

    Незалежна будь

    Від шрамів і тяжких

    забоїв,

    Важкий твій шлях,

    Ти посміх не забудь,

    Я поруч

    буду із тобою».


    .


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Королева Гір - [ 2020.01.25 01:03 ]
    Душею плачу


    Тебе я бачу й подих свій тамую,
    Ти, наче зарево на небі між зірок,
    Серцебиття на відстані я чую,
    Та не наважуюсь назустріч зробить крок.

    Тебе з думок своїх не випускаю,
    Та не наважуся зізнатися тобі –
    Я потайки давно тебе кохаю
    Й тримаю почуття ці у собі.

    Тебе у снах беру в свої обійми,
    Та очі закриває й там вуаль,
    А шаль з плечей зненацька вітер здійме…
    Звучить для нас божественно рояль.

    З тобою в снах вальсуєм по паркеті,
    Тамують подих зорі-глядачі,
    Та почуття тримаю я в секреті…
    Не в снах хочу тримать твою руку в руці .

    Душа болить,коли тебе не бачу,
    Та як в житті до тебе підступить?
    Мужчина я, але душею плачу…
    В коханні хочу я тебе втопить.

    11.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Панін - [ 2020.01.22 22:23 ]
    Дискотека

    Розколовши беззахисну тишу,

    Присмоктавшись отруйним кліщем,

    Душу й розум безжально, зловтішно

    Світломузика спалює вщент.


    Ось блукає дівча миловиде,

    Осінь жевріє в юних очах,

    Посміхається наче сновида,

    Щоб сховати нав’язливий страх


    Хоч у мене давно сиві скроні,

    А ти ледь починаєш життя –

    Ми обоє для світу сторонні,

    Для юрби наші мрії - сміття.


    Між проваллями в’ється стежина,

    Пропонує оманливий шанс -

    Чи підступно веде до загину,

    Чи рятує знедолених нас?


    Познайомила нас дискотека,

    Ми самотні раніше були.

    А тепер над безоднями пекла

    По стежині пліч-о-пліч пішли.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Деркач - [ 2020.01.21 12:12 ]
    Територія непройденого
    Жура і сум не додають снаги.
    Ідилія ілюзією буде –
    немає завтра. Та дають боги
    ясні надії, що і ми ще люди.

    Не ігноруймо засоби мети,
    які не оживуть самі собою.
    Ще буду я, і є у мене ти,
    а живемо надією одною.

    Якщо реалізуємо своє,
    яке вже узаконене роками,
    не оминемо і своєї карми...

    Коли і віра, й сила духу є,
    а Ерато заснути не дає,
    лишається приходити до тями.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Панін - [ 2020.01.20 01:11 ]
    Вогненна крапля

    Маленький,

    маленький

    Наперсток

    Найгустішої

    Кави…


    Вогонь, гіркота

    Із присмаком

    Дурманного солоду…


    Найглибша

    глибина відчуттів,

    Коли

    витончена

    «розпуста»

    Обертається

    святістю…


    Ця кава

    щезає,

    Ледь доторкнеться

    Губ,

    Полум’я пропалює

    Наскрізь,

    Вирує надлюдська

    Сила…


    Спалахує -

    Жага.


    «Ще, ще,

    Благаю – ще,

    Молю!»


    «Годі!

    Що означає –


    Не –


    Бут –


    Тя…»


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Панін - [ 2020.01.18 23:32 ]
    Діва-Муза

    Безперервно
    до миті ладнається
    мить,
    Вічний Шлях
    весь на порох
    розтертий,
    Аметистова
    чистого неба
    блакить
    На мольберті страждань
    розпростерта.

    Муза-Діва,
    озвись,
    щоб сльозами зійшов,
    Полотно -
    це ярмо і це - зброя,
    Хай повернеться мій
    Біль Натхнення ізнов,
    Із яким ми знайомі
    обоє.

    Ми із Музою
    дружби-боріння
    зразок,
    Наша Творчість,
    неначе Причастя,
    На картині лазурній
    останній мазок,
    Як печать
    на Пергаменті Щастя!






    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Панін - [ 2020.01.17 20:56 ]
    Осінь
    Минулого вже не вернути,

    Не прийде любов на поріг,

    Залишилась тільки отрута

    Гірких поцілунків твоїх.


    Ні серце, ні душу не гріє

    Тягуча та вистигла кров,

    Я клятвам жіночим не вірю,

    Не вірю у щиру любов!


    За нелюба йдеш добровільно..,

    Багатий, огидний, старий

    Жадає тебе божевільно

    І висушить мов суховій!


    Кохання небесний дарунок,

    Коштовну перлину весни –

    Наш перший невмілий цілунок,

    Як можеш, віддай, поверни!


    Приречені квіти кохання

    На посміх, знущання та глум.

    Вишкірює ікла страждання,

    І душу випалює сум…


    Минулого вже не вернути,

    Не прийде любов на поріг,

    Хоч досі дурманить отрута

    Медових цілунків твоїх.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Панін - [ 2020.01.15 23:48 ]
    ПРОЩАННЯ

    Моя любов – ілюзії та мрії,

    У пристрасті безумна, не свята,

    Бездушного кохала лиходія,

    Безрадісні були мої свята.


    Твоє кохання – муки, біль та сльози…

    Терпіла довго, та не стало сил.

    І я пішла, зневаживши погрози,

    Та клятви ніби ти мене любив.


    Ховаюсь від підступного кохання,

    Від лютого безжального клинка,

    Від жаху телефонного сичання,

    Від вереску скаженого дзвінка.


    Ти зруйнував і щастя, і надію,

    А я, немов зурочена чомусь

    Тобою марю і про тебе мрію,

    Хоча ніколи вже не повернусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Деркач - [ 2020.01.14 08:09 ]
    Крок у юність
                   І
    Усе частіше бачу юні роки:
    її із лілією у руці,
    себе, ще біля неї, за пів-кроку
    і наші силуети у ріці.

    То жевріє у пам'яті, то гасне.
    Усе життя – один оксюморон.
    Тому воно напевне і прекрасне,
    що іноді вертається як сон.

    У променях далекої заграви,
    буває, бачу очі нелукаві,
    а іноді веселі... і сумні...
    І у години спокою нічні
    її вітаю у своїй уяві,
    допоки усміхається мені.

                   ІІ
    У аурі квітучої калини
    її узрію весняної днини...
    тоді і я хмариною-дощем
    до неї одинокої полину,
    а восени живицею ялини,
    аби у серці заживити щем.

    Як і вона шукаю панацею,
    аби іти стежиною тією,
    якою ще у юності ішов.
    Тому, буває, і не засинаю,
    і серце уночі закалатає,
    коли ганяє ще гарячу кров.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Нінель Новікова - [ 2019.12.25 12:19 ]
    За що?
    За що я Його любила?
    За кожну лінію тіла,
    За риси Його обличчя,
    За згоди і протиріччя…

    За ті поцілунків зливи,
    За те, що були щасливі,
    За теплі, ласкаві руки,
    За радощі і за муки…

    За душу Його дитячу,
    За вдачу Його котячу,
    За те, що не вмів нічого,
    За те, що Поет від Бога!

    За стрункість і за високість,
    За ніжність і за жорстокість,
    За голосу оксамити,
    За те, що Він є на світі!

    25. 12.2019



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Шоха - [ 2019.12.18 14:04 ]
    Теплінь
    На зиму ще не повернуло.
    Погода тепла і ясна
    і повертає у минуле,
    якщо не осінь, то весна.

    Було усе, що не забуте
    за веремією років,
    і тихе-радісне, і люте,
    і те, чим жити не умів.

    Не завірюха, то відлига –
    така ідилія моя.
    І поки не скресає крига,
    гортаю книгу житія.

    І як оця зима на плаї
    у чисте небо голубе,
    усе, що гріє, відкладаю,
    аби подовжити себе.

    Чекаю зорі вечорові
    у ночі хмурі, та ясні,
    коли минають сірі дні...

    Читаю сури загадкові
    і сповідаюсь у любові
    усьому сущому в мені.

    18.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Деркач - [ 2019.11.25 14:38 ]
    Усмішка дежавю
    Не обіймаю неозоре,
    а – чи було, чи не було,
    пригадую високу гору,
    куди нас літо завело.

    Перецвіли волошки сині
    на схилі сонної ріки.
    І я – на схилі літ, і нині
    не увійду у ті роки.

    На тому самому обриві
    я повертаюся на час
    у миті юності щасливі,
    коли усе чарує нас.

    І пряна ружа, і мімози
    такий же мають аромат
    і я не утираю сльози
    як і багато літ назад.

    Але немає як раніше,
    коли було і так, і сяк,
    і не второпаю ніяк,
    чого минуле очі ріже,
    чому усе іще не так,
    а ми чекаємо на інше.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  32. Наталя Мазур - [ 2019.11.12 23:45 ]
    Вийду в листопад

    В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
    У сутінки вечірніх меланхолій.
    Невипитий гарячий шоколад
    Залишу десь біля трамвайних колій.

    І хай трамвай позаду дзеленчить,
    Мені із ним тепер не по дорозі.
    Побачити б ту елегійну мить,
    Коли з дерев скидає листя осінь.

    Ховаюся у шерхітливу млу,
    Яка заполонила все до краю...
    Рингтон знайомий вивів з напівсну,
    І голос твій: "Ти де? Приходь. Чекаю!"

    12.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  33. наТалка гЛід - [ 2019.11.04 10:42 ]
    * * *
    Алкоголь не допоможе -
    навіть швидка смерть.
    Всі мої думки про тебе -
    чорта коловерть.

    Осінь звично опадає -
    котиться життя,
    і ніхто вже не благає -
    нащо каяття?

    Кожен має і тримає...
    Мені ж того - зась.
    Я гордині не плекаю -
    глянь-бо, не зазнайсь!

    Місяць бігає по колу -
    світить - не таїть.
    Він щоночі якусь хвору
    обламує віть.

    Скапують до долу зорі -
    що вже? Я - не я.
    Помолюся. В ля мінорі
    крутиться Земля.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Деркач - [ 2019.10.21 09:03 ]
    Ріка пам'яті
    Іду у висоту із низини
    і поки це описує рука,
    гадаю, – до якої глибини
    тече моєї пам'яті ріка.

    Несповідимі ні путі мої,
    ані чому на довгому віку
    ступаю у тій самій течії
    щоразу у одну і ту ж ріку.

    Не знаю, чи прокинуся, чи ні,
    чи запитаю у забудь-ріки, –
    навіщо одинокому мені
    ці зайві неприкаяні роки?

    Багато літ у Лету утекло
    за течією долі у кінці
    забутої моєї юності.

    А може того часу не було?
    У вирі човен, у руці весло,
    але її немає у ріці.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Деркач - [ 2019.10.02 21:36 ]
    Дідове літо
    На луги і гаї, і садами оточені села
    осідають тумани і тане омана очей.
    Перелітні птахи навівають думки невеселі,
    що і ми летимо за межу неозорих алей.

    За каймою ріки течією уявного Стіксу
    виринають Харонові утлі вербові човни.
    Пеленою імли накидає вечірню завісу
    на палітру печалі яса, що мине до весни.

    Із корони беріз осипається золото листя,
    майорять ясени, багряніє на в’язі чалма.
    Затихають рої. Їм у келії шавлія сниться
    і байдуже, що осінь уже атакує зима.

    І мені житіє пророкує своє алілуя.
    Посивіли літа, і зозуля уже не кує,
    і симпатія є, а душа не за нею сумує,
    а за тінню тієї, що й досі тенета снує.

    Покотило до неї – до ирію дідове літо.
    І не знаю, за що я цю пору печалі люблю
    і навіщо синиця такому як я журавлю.

    У поезії дня домінує осінній епітет
    і усім все одно, що малює уява піїта –
    чи етюди жури, чи пейзажі німого жалю.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Деркач - [ 2019.09.14 13:14 ]
    Затяжні канікули
    Нема коли поглянути угору.
    Та і навіщо линути у даль?
    У цю суху осінньо-літню пору
    у кожного своя жура-печаль.

    Рушаємо із бабиного літа
    у затяжні тумани і дощі,
    аби були оказії зігріти
    оази і проталини душі.

    Міняємо пейзажі-акварелі.
    Минаємо калюжі-ручаї.
    Шукаємо ілюзії свої
    як бедуїни раю у пустелі.

    Надіємося на свою весну,
    на ласки чоловічі і жіночі,
    які жага навіює щоночі...

    Молюсь за тебе, поки не засну,
    і просинаюсь, витерши одну
    гірку сльозу, що застилає очі.

    09/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  37. Ігор Деркач - [ 2019.09.12 18:32 ]
    Осінь по колу
    Під ногами знову шелестить
    в’яле і сухе опале листя
    і пейзаж минулого за мить
    ватрою ось-ось і розгориться.

    Нагадає юнь у багреці
    сивої отави, а на лоні
    далини у самому кінці
    намалює обрії червоні.

    Все – як і раніше, як було
    і не забувається ніколи.
    Вишиває золотом зело
    баба осінь, що іде по колу.


    Випиває вечір білий день
    тай іде у ніч до ранку спати.
    І мене жура веде до хати,
    де ночую як у лісі пень,
    та найкращу із усіх пісень –
    колискову заспіває мати.

    09/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Деркач - [ 2019.08.02 11:20 ]
    Наврочене
                 І
    І плаями, і долами хода
    моя за обрій... Та і цього разу
    загадує циганка молода
    мені як не тини, то перелази,
    а їй, допоки горе не біда,
    усе, на що уже немає часу.

                 ІІ
    Вона і я, у світі не одні,
    лишаємося у самотині
    як при дорозі явір і тополя –
    однакові дві ягоди із поля,
    із того, що навіяне мені,.
    коли удачу ворожила доля.

    Усе не те, усе нема коли,
    усе не так, але одне хвилює.
    Мої літа у Лету загули,
    а їй уже лунає алілуя.

    Та най ся буде. Богові хвала,
    що і її, й моя вина мала,
    і не боюся ролі Квазімодо...

    Вона ще є, але якщо й була,
    усе, що мала, те і віддала
    моя фортуна – Есмеральда горда.

                 ІІІ
    І обнімає, і чекає мить,
    коли луною щастя полетить
    до іншого сіяючого серця.

    У неї неопалені уста,
    а наша доля все одно сміється.

    Нема Рахилі у мої літа,
    А Лія... Лія може і знайдеться.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Деркач - [ 2019.07.31 10:20 ]
    Інволюція почуттів
    Журою і надією живу
    і за тобою, й за її душею.
    Її уже немає наяву,
    а ти існуєш мрією моєю.

    Тією, що осяяні літа
    збагачує новими почуттями,
    а прилітає іноді ночами
    ще не забута, та уже не та.

    Життя дає, буває, насолоду,
    буває, і жаліє, і скубе...
    Я обираю душу і тебе,
    але ступаю у ту саму воду.

    Іще живі ілюзії надій.
    Навіяне у маєві подій
    заманює твоїми голосами.

    Немає антипатії між нами.
    Вона і ти – у пам’яті моїй,
    а ролі поміняємо місцями.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Деркач - [ 2019.07.01 08:57 ]
    Душа і серце
    Як не є, а іноді буває,
    що не настає цілюща мить.
    Час лікує, але серце крає
    і душа не гоїться, болить.

    Доброта виборює у герці
    віру і надію на тепло.
    Що не залишилося у серці,
    того й за душею не було.

    І немає, і не буде ради,
    де кому на щастя повезе
    і куди недоля занесе.

    Щире серце умирає ради
    тої миті, що гамує вади,
    а душа витримує усе.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  41. Галина Михайлик - [ 2019.06.29 01:07 ]
    Матіола
    Літній вечір спадає на пагорби древнього Львова.
    Вітерець оксамитно голубить оголені плечі.
    І стають несуттєвими денні і суєтні речі,
    як вітанням дитинства зустріне тебе матіола.

    І згадається все – від Христа, чи від створення Світу.
    Пригальмується відлік і шлях відмотає додому.
    Забринить, завібрує, і так різоне по живому,
    і триматиме довго в полоні духмяного цвіту.

    Ти ітимеш у сутінках за ароматним видінням,
    мов за покликом раю, що ось віднайшовся зненацька.
    Крізь портал невідомий присядеш на маминій грядці
    на секунду, на мить у вселенському благоговінні.

    Шепотітимеш мантри, складатимеш дяку і славу,
    усміхнешся сльозою, відчувши той доторк жаданий!
    Тихим шелестом крил пролітатиме янгол від мами,
    розсіваючи зорі по плесу небесного ставу...


    Літня ніч хазяйнує на пагорбах древнього Львова.
    Вітерець оксамитно голубить і скроні, і плечі.
    І стаються реальними найфантастичніші речі,
    як вітанням дитинства зустріне тебе матіола.



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  42. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.09 12:26 ]
    ПОЛОН
    Спить тиха ніч , дрімає ліс
    У хмарах місяць тоне
    Між зорями блукає зиск
    Украсти сон мій хоче

    Твоїх проникливих очей
    Краси земної опій
    Нуги духмяної лілей
    Торкнеться ласки промінь

    Ця вабить солоду роса
    Обох нас частувати
    Мотив закоханий в слова
    Тобі єдиній знати

    Спить тиха ніч , дрімає ліс
    У хмарах місяць світить
    Та втому річ , вся в тому річ
    Душа без тебе марить.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Марґо Ґейко - [ 2019.03.15 19:48 ]
    Восени весну
    Осінь іде невблаганно і нас не мине.
    Тепло на серці, коли пригортаєш мене.
    Сонце заходить і сходить між нами тоді,
    Гріє, щоб ми не лякались обійм холодів.

    Лиш у мені матимеш Ти радість зорі ясну
    Я поверну …
    Тільки я можу дати Тобі восени весну …

    Милий, не хочу нічого, мене лиш почуй!
    Хочу тебе і нічого твого, тож втечу,
    Я утечу від дощу у твою таїну
    Нас не здолає навала осіннього сну.

    А у душі я воскрешу радість зорі ясну
    Я поверну…
    Тільки я можу дати Тобі восени весну …

    Ніжно тримай і не кинь на поталу дощу
    Знай, вполоню я навік, а за мить відпущу
    Промінь любові розвіє осінню імлу
    Доля цілунком ковзне по твоєму чолу

    А на душі матимеш Ти радість зорі ясну
    Я поверну …
    Тільки я можу дати Тобі восени весну!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  44. Ігор Деркач - [ 2019.03.10 07:10 ]
    Весняний мотив
    Наді мною летять
    журавлині ключі.
    Відчиняють ворота весні.
    І удень, і вночі
    ясени шелестять,
    що побачу її уві сні.

    І напевне вона –
    це любов, і весна...
    Є у пам'яті образ її.
    І кому як не їй
    і не мрії моїй
    защебечуть іще солов'ї?

    Буйний вітер-бунтар
    очищає від хмар
    вечори у моєму вікні.
    Наступає пора
    і стила, і пера...
    І не спиться ночами мені.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  45. Ігор Деркач - [ 2018.12.12 21:45 ]
    Із царства небесного
    Доживаю своє уві сні...
            Не спішу до могили...
    Але чується голос мені:
            – пам’ятай мене, милий.

    Пам’ятаю... та наче й не чув,
            як, бувало, просила,
    щоб і я написав, не забув :
            – я люблю тебе, мила.

    І тепер, поки пам’ять жива,
            та опущені крила,
    повторяю я інші слова:
            – забувай мене, мила.

    Вже ось-ось – у далекі краї...
            Боже, дай мені сили
    просинатись, як чую її:
            – я чекаю, мій милий...

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Наталя Мазур - [ 2018.12.11 00:10 ]
    Чом, каштане, пожовк?
    Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
    Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
    Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
    Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.

    Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
    Хоч, насправді, убрання жовтіюче – теж до лиця.
    Не зітхай, не сумуй – це під осінь міняються ролі
    І пора позументи скидати з міцного плеча.

    Ми з тобою, каштане, підемо до осені в гості
    З кособоким дощем – сіруватим, неначе полин.
    Про гостини оті – різнобарвні та золотокосі,
    Попрохаєм у неї на спомин хоч кілька світлин.

    З нею будем ходити по ще несходимих маршрутах,
    Аж допоки зима їй не вручить свої постоли,
    А твої каштанята, позбувшись колючого пута,
    Побіжать увсебіч – ти їм листям стежки застели.


    10 жовтня 2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  47. Ігор Шоха - [ 2018.11.30 13:12 ]
    Пам'яті моїй
    Пам'ятаю і ночі, і літо,
    як були ми іще нічиї,
    і навчалися щастю радіти
    у літа найсолодші свої.

    Я торкався до твого волосся,
    ти сміялась, що ми ще малі,
    бо учора ще бігали босі
    по росі, по воді, по землі.

    Як то файно удвох – на качелі!
    І на чортове колесо – ввись!
    Почуття долітали до стелі
    як уперше за руки взялись.

    Ми покинули ігри і танці
    та й пішли до далеких отав,
    де у тихій зеленій альтанці
    я тебе несміливо обняв.

    Заховався за хмару рогатий.
    – ти кохаєш?
                       – кохаю...
                                    А ти?
    – я не вмію тебе цілувати....
    Та єдналися наші світи.

    Як же вабили перса дівочі!
    Як сіяли налякані очі!

    Як далеко було до біди,
    до розлуки...
                     у вирі води...

    Пам'ятаю...
                  у місячні ночі
    я літаю
                  ...туди
                               ...не один.

    11.2108


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (2)


  48. Ігор Шоха - [ 2018.11.23 08:13 ]
    Опісля
    Без мене не зупиниться життя,
    але коли осиротіє дача,
    то не одна берізонька заплаче,
    мов од гілля одірване дитя.
    А я її ніколи не побачу.

    Тому і не загадую собі
    нічого, що відбудеться без мене
    у тій оазі на крутім горбі:
    не вродять дулі на сухій вербі,
    на озеро не упаде морена.

    Осипане каміння весняна
    вода не позмиває на коріння
    горобини, і не жура осіння
    укриє очі, і ота одна
    плакуча гива біля паркана
    ніколи не закриє небо синє.

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2018.11.17 19:55 ]
    Розлука
    Ще немає лихої години,
    а між нами зима на межі
    і одежа твоєї калини
    укриває мої спориші.

    Полиняли опалі узори,
    сивий іній упав на траву.
    Ти за мною виплакуєш горе,
    я журою без тебе живу.

    Утішає єдина надія –
    ми далекі, але не чужі.
    Жовте полум'я осені гріє
    половинки одної душі.

    Половіє іще материнка,
    оживають в'юнкі чебреці
    ікебаною чар у руці.

    Не багаті — на щастя ужинки.
    Замітає розлука стежинки,
    висихає сльоза на щоці.

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (3)


  50. Тетяна Бондар - [ 2018.10.28 11:31 ]
    ***
    Розірвалося небо -
    і в тріщину
    бризнула
    кров.
    Запекла,
    запеклася
    і солоно
    з'юшилась в греблю.
    В жовтім жовтні,
    як в озері жовтому,
    спала любов -
    і проснулась
    і вперше
    заплакала,
    ставши на землю...
    У червоній
    від сонця і крові
    опалій воді
    Вона вийшла
    самотня
    й ступила
    в осінню завісу.
    Згіркнув тихо
    й схопився у паморозь
    зронений слід
    у холодному
    мертвому листі
    вже голого лісу ....
    Чуєш, ходить
    по мокрих і чорних
    опалих гілках
    і шукає знайомого голосу
    рідної тіні -
    в тому лісі,
    що десь заблудився
    у маревних снах,
    під розірваним небом
    в скривавленім
    світі осіннім...

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   13