ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.08.18 00:00
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі

враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми

Серго Сокольник
2018.08.17 23:57
Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди

Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а

Ігор Деркач
2018.08.17 22:16
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.

Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох

Ластівка Польова
2018.08.17 21:51
Чекатиму: він з’явиться в житті,
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.

У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни

Віта Парфенович
2018.08.17 13:23
Я часто роздумую над поняттям Любов. І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о

Адель Станіславська
2018.08.17 09:34
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...

Сонце Місяць
2018.08.16 23:42
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози

дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?

Олександр Сушко
2018.08.15 09:38
Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
Тут мій батько працює за плугом
Та цей берег не мій, бо володарі злі,
Люди втомлені мруть, наче мухи.

Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
Тут не феї панують, а орки.
Запах крадених благ просмердів тут усе,

Василь Кузан
2018.08.15 09:29
Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
Поспішайте надіслати добірки віршів!
Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

Положення
про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

1. Премія присудж

Іван Потьомкін
2018.08.15 09:20
без тебе
як без усмішки
похмурніє небо
сонце
встає так вільно
протирає очиці
заспаними долоньми
день –

Ігор Шоха
2018.08.15 08:15
Відмірює нам доля небагато,
та найсумніше у юдолі цій,
що мало віри у можливе свято
по доброті і щирості людській.

Червиве опадає. Та раніше –
із ким п’ємо, буває, на коня?
Лікують окаянного не вірші,

Микола Соболь
2018.08.15 06:13
Любов дешевого помелу
Дарує – «роги», а не крила.
А, як здавалося любила.
У вічі напустивши пилу.

Горіла ватра до світанку.
Кохання, присмак лісу, диму…
Перепліталися незримо.

Ярослав Чорногуз
2018.08.14 23:41
Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
Розпустили крилонька попід небеса.
Як в саду напровесні зацвіла магнолія
Квітом приголубивши і мої літа.

Приспів:

А я стою у диві тім,

Володимир Бойко
2018.08.14 23:15
Торкатися тілами зголоднілими,
Здаватися не в міру знахабнілими
Усупереч пристойностям усім.

При світлі чи то сонця чи то місяця
Ті почуття колись та перебісяться
Мовби скиталець, що знаходить дім.

Сонце Місяць
2018.08.14 21:38
знамення ~ їхня відсутність присна
пекельний присмерк тліє на стелі
& тишу годує у ветхім костелі
сивіла з мармизою мони лізи

вершники мчать через пустелю
час неблизький, шлях надто пізній
& зіркові недогарки зносять до тризни

Микола Соболь
2018.08.14 14:03
Теща наложила вето
На вживання «Амарето».

Та – С2Н5ОН* –
Це напій одвіку наш!

Гей, ви, хлопці! Гулі-гулі,
(до зарплати загулі)!

Іван Потьомкін
2018.08.14 13:32
Не для нашого слуху соловей співа.
Не на те ворони, аби дощ сповіщати.
Не лічить літа найнялись зозулі.
Навдивовижу доля птаства проста –
Вижить самим і лишить потомство.
А чим доходять до нього наші голоси,
Коли ми сваримось чи в забутті співає

Олександр Бобошко Заколотний
2018.08.14 12:56
…Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
червоні й жовті осипаються плоди.
А ти казала, що… до осені не близько ще;
про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
немовби,
і не натякав

Володимир Бойко
2018.08.14 11:17
Засмутилось понуре небо,
Заливаючися дощем.
Засмутилась душа без тебе -
Тисне щем.

Любов Бенедишин
2018.08.14 10:26
Час трясе дірявим ситом:
«А могла би попросити
Чи прозрінь, чи простору…»
Сни сортую осторонь.

Мимо - дзенькітне, звабливе.
Мала б вісь, і вись, і диво…
Тільки – доля Мавчина:

Олександр Сушко
2018.08.14 09:17
Доліплюється образний кульбіт,
Крещендо у строфі заключній, гуркіт.
Але чи правду вам сказав піїт?
Звичайно, ні. Віршець - луска від тюльки.

А дехто каже: - О! Це - діамант!
А я в одвіт: - Творити так не можна.
Письмо - це біль, страждання, а не ж

Ігор Деркач
2018.08.14 07:48
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
Які ми не косили врожаї,
коли не повінчалися з тобою!

У тебе – осінь, а літа мої
лишаються за нашою рікою.
Між нами сиве плесо течії,

Василь Кузан
2018.08.14 07:34
Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
Поспішайте надіслати добірки віршів!
Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

Положення
про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

1. Премія присудж

Ігор Шоха
2018.08.14 07:22
Уже нелегко й поле перейти
і вижити одному – ой, нелегко.
Оглянешся на спалені мости,
усе одно до обрію далеко.

А мусиш не летіти, а іти,
долаючи і холоди, і спеку
у цій хиткій юдолі суєти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ангеліна Федоренчик
2018.08.17

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Ірина Ільчук
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Авель Штерн
2018.08.08

Ластівка Польова
2018.08.07

Дарія Б
2018.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2018.08.15 23:53 ]
    *Liтo *Z (III.)
     
    серпень~місяць імлисті жнива жне
    сягаючи за береги ахеронтські
    поневіряння петельне~кружне
    у воді сутінковій свинцеве сонце
    філософи снять цикути & секс
    під гіллям ялівцевим що мовби мощі
    цвілий вітер здобич ламку несе
    тіла марсіанські маршують крізь площі
    в холодних & вогких очах венер
    безперервний дощ із присмаком глинищ
    зшиває гнилий судомний етер
    песиголовець тут пасе свої свині
    тут лемент скажених & немічний герць
    на сходах cкляних у розсічену дійсність
    анатомічні театрища жертв
    той бік трясовин багрянисто~багнистих
    місто криваво~обвуглений мрець
    підноситься мов демонічний делірій
    у рештках фасадів & галерей
    із гронами фурій у люті безсилій
    проваллями вулиць сірчаний смерч
    розхмарені хвилі у вирі убивчім
    дерева ~ жаскі волання химер
    содомські видіння безжальні & хтиві
    як стигне біль в рівновазі терез
    обертається ніччю в денній могилі
    скніючий всесвіт розкрилена шерсть
    вже скрині скорботи дзвінкі & спустілі
    всі забуття розбиваються вщерть
    у зневажливім & натхненнім безсиллі



    *


    це пекло сповнено уламками тебе
    запекло стомлено потворами себе
    всякчас інакший день той самий де
    продертий глум ніщотний літній сплін
    хліб марноти убогий вічний млин
    & королям у ніч іти в заклятті злім
    бо небо навісне & невеселий сміх
    бо срібло згублено імлою тих доріг
    обіцянкам бо триста тисяч літ
    & світ паде розмитий світел слід





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2018.07.28 09:01 ]
    На все життя
    У нашій долі як у тому полі –
    усе, що є, плекає кожен сам,
    і край дороги битої тополі
    із далини ще кланяються нам.

    З усіх усюд вертаємо додому,
    хоча уже ніхто не впізнає.
    І лиш єдина стежечка знайома
    нагадує далеке житіє.

    Чи не отам рибалили за лугом?
    А ось де у чергове вороття
    востаннє попрощалися із другом,
    не знаючи, що то – на все життя.

    А тут черпали сили із криниці,
    остуджуючи губи і чоло.
    І від цієї чистої водиці
    смачнішої ніколи не було.

    А біля школи синьої, старої
    у зелені ялинок щовесни
    чекає й досі охоронець-воїн
    минулої забутої війни.

    А поза муром, яром, косогором
    замучені колись голодомором,
    лежать уже й не відаємо хто...

    А он сидить, убитий свіжим горем
    дідусь, який похоронив учора
    онука, що вернувся із АТО.

    07. 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Деркач - [ 2018.07.22 08:15 ]
    Іпохондрія
    Не цікаво у цьому кіно,
    де весну переписує літо
    і немає мені все одно
    ні привіту, ні дружнього звіту.

    Не співає охляла душа,
    переповнена вщерть самотою.
    Орошає сльоза... Ороша?:)
    Усміхнуло. Лишаюсь собою!

    Ще не вечір... не осінь... Зима
    не лютує , не сіє, не віє
    і лишає невтішну надію,
    що і ти усміхнешся сама.
    Та минає німе кінема...
    Ні Рахілі немає... Ні Лії...

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2018.07.15 22:24 ]
    За межею пам'яті
    Буяли маки, квітла материнка.
    У полі ні стежини, ні межі.
    А поруч мене дівчинка ...і жінка,
    услід якої зиркають мужі.

    А нам не залишилося і сліду.
    Хіба що за межею догори.
    Бо що іще бабусі або діду
    як не у вирій іншої пори?

    Уява, що захоче, намалює.
    А от реалій не убереже.
    Майбутнє із минулого не чує,
    що ми були заручені уже.

    Але п'янкі надії забувались.
    Ми так у мріях юності кохались,
    що й досі ще не заросла межа.

    Чекали нас нові й нові причали.
    А ти єдина і не здогадалась, що поруч тебе є твоя душа.

                    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  5. Сонце Місяць - [ 2018.07.12 18:37 ]
    *Liтo *Z (II.)
     
    прірвою у полинні ~ лунає липень
    свавілля змій & неспокій звірів
    в зірницях марних чекань на зливи
    стагнації пристрасті стигми зневіри
    втрачені двері примарні вікна
    післяпівнічно облудні будні
    у чорнильній прострації герметичній
    чи знайдено ніде або всюди
    чи згублено між блиском & тінню
    розхристана суть без уваги до змісту
    сюргерой куртуазно нетлінний
    дзенівський блюз безпутній & літній
    на святково~візіонерській світлині
    поки всує минають чи люди
    поки небо у хмари розчинять
    довільно блукаючи лісом ілюзій
    де ввижається все що не тільки
    згинуть крізь пройми радісно~млисті
    пси цeрковних приходів сірі & білі
    передплатники всесвітлих місій
    благовісті дустові & кадильні
    із тамтого кінця моста у нікуди
    сяйвокрилі падіння розкриті
    жде заратустра втікач від мудрих
    у спекотносезонному адлібіті
    порожніє святмісце тернисте
    ніби сни ~ ніби все знову пізно
    по містах опадають дроти & листя
    віється вслід злиденній харизмі
    все випадкове & неумисне





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.07.07 07:30 ]
    Західна брама
    Усе минає, як було і досі.
    Повторюється казочка стара.
    В зеніті – літо, а на носі – осінь,
    у нашій долі – золота пора.

    Блукаємо ночами за морями.
    Душі з душею є куди іти.
    У кожного своя космічна брама
    у зоряні незвідані світи.

    Але йдемо дорогою на захід.
    Ще можна оглядатися і навіть
    найти орієнтири до мети...

    Та наше сонце падає додолу
    і лінія на мапі суходолу
    уже не набирає висоти.

    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  7. Галина Михайлик - [ 2018.06.30 01:59 ]
    Дощ
    Хай буде дощ! І лиє із відра,
    з усіх небесних відер одночасно!
    А ми з Тобою вдвох біля вікна
    тендітно обіймаєм наше щастя.

    Ні пари з уст - бо зайві всі слова,
    коли впритул до серця б'ється друге.
    А дощ іде. І часу тятива
    дзвенить струною радості і туги...


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (12)


  8. сергій порицький - [ 2018.06.07 16:55 ]
    Дамоклів меч
    бірюзовий цвіт вкриває пеленою
    блиск в очах горгони на перетині доріг
    сталевий щит окроплений мольбою
    відлуння голосу тих проклятих воріт
    мигаючий бульварний ліхтар
    пуск гільйотини і остання хвиля
    там полум’я охоплює вівтар
    там зеленіє вирішальна миля
    там гра вівальді нам доносить спокій
    чорний кортеж так лине до аорти
    кришталь вже перетворюється в попіл
    темна фата на леді із окремоі когорти
    дзеркало бажань , кинджал у горлі
    наливали алкоголь в холодну домовину
    50 кроків позбавлення від болі
    довічна індульгенція за будь яку провину.
    неначе сон польється на листок
    інший світ , що називаємо брехнею
    проекцією незрілих казочок
    вся наша віра , що стирається межею
    мій ескапізм забув мораль
    нових емоцій не дає речовина
    цінні тільки хвилини забуття
    хвилини справжнього приносить лиш струна
    ми так впевнені в тверезість почуттів
    що пристрасть не здолає перешкод
    світ умовностей , парад вітрів
    як додаткова гама кожен поворот
    в шафі під одягом заховані скелети
    цей другий простір проектується в вірші
    уявні , світом втрачені портрети
    заганяли душу в нездоланні вербальні кущі
    о філантроп мій шизофренік
    балансувати на межі з самим собою
    в часи фатальних внутрішніх терзань
    нарву підсніжників для дами з косою.












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  9. Сонце Місяць - [ 2018.06.06 22:32 ]
    *Liтo *Z (I.)
     
    червлений червень сокровенний знак
    на яшмово-серпанкових містах
    безладне марево & що за ним ~ хто зна
    твій млосний демон-охоронець мрій
    чиї думки як вицвіла вода
    недбало здмухує неявних комарів
    & навстіж двері у свічадні дні
    хлипкий хлопчак соромиться дівчат
    & мчить на дідовім ровері мов дурний
    в його саду злотіюча іржа
    гнилий бетон у сонячнім вапні
    скарби склозвалища поважливо блищать
    узвар небесний ллється крізь дахи
    & колір затерпає ніби смак
    пригод обіцянки у спізненні лихім
    якби прочинена душі тюрма
    & плине ранній літній ранок тим
    в дрімоті відчуттів розгубленим дитям
    усе гортаючи назад життя
    в примарливому дрейфові міськім
    провулками у тьмяновогких вічах брам
    & над асфальтом свіжоніжний дим
    твій перехожий тип зникає сам
    & одкровення пломеніючі сліди
    миттєвості зринають зусібіч
    за стрічнім рогом вулиці невдах
    а там ~ у сяйно-попелястій ворожбі
    чар літеплий & час тремкий що птах
    журне дитя в очікуванні див ~
    твоє покликання & вибір назавжди





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  10. Ігор Шоха - [ 2018.05.13 08:36 ]
    Полярні душі
    ІНікого не лякає забуття,
    якщо уміє іншого навчити
    не прози, а поезії життя,
    яка не має зайвого сміття
    забутої архаїки піїта.

    ІІ
    У нього серце ниє і болить,
    що марнота – ділитись почуттями,
    що люди не натішаться словами,
    і несказанне промайне за мить,
    а сказане умиється сльозами.
    У неї опечалена душа,
    що не загоїть, ще не відболіле,
    роками туги вимучене тіло.
    Обох минуле точить як іржа,
    і ні до кого їм немає діла.

    Немає як іти у вчителі
    пенатами гартуючої школи,
    щоб на прощання описати коло...

    Змагаються синиці й журавлі
    за успіхи і місце на землі
    і не пересікаються ніколи.

    Поезія об’єднує людей
    із білою ознакою ідей –
    і солов’я, і сойку, й чорногуза...

    ІІІ
    Ітаку залишає Одіссей,
    але живе надією Орфей,
    що і його іще чекає Муза.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  11. Сонце Місяць - [ 2018.05.10 02:48 ]
    Діамантовий Блюз (Grateful Dead)
     
    Як у дитинстві, тато не раз
    Казав бува, “Сину, не поспішай
    Відкрию причину, як знати б хотів
    немає ніц
    на світі, щоби надто далеко йти”

    Вжеж, хоче люба кільце із камінчиком
    Більш, аніж цяцьку яку-небудь іншу
    Щоб скуштувати ті знади тремкі
    Підеш та й дістанеш, що тільки завгодно їй

    Зайшовши в крамницю, зі шпалером, ось
    Дюпрі каже, мабуть, це мені би здалось
    Тисячу доларів просить єврей
    Дюпрі на те:
    “Сплачу тобі еквівалент свинцем”

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, чи хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Суддя каже, “Строк дають за діло таке”
    Дюпрі йому, “Що зробити, є та’ як є”
    Суддя каже, “Сину, річ за твоє життя”
    Дюпрі тут:
    “Це мені здається справедливим, суддя”

    Друга любій аніхто не поверне
    Дюпрі програв і сходить зі сцени
    Люба його трохи буде в печалі
    Та піде ось, приведе наступного
    щоб він її бавив

    Суддя: “Знаю, сину, я любку твою
    Та це таємниця, що її не здають”
    Дюпрі: “Ваша честе, видно, так мені й слід
    Але правдиво і те
    що й вам смакують знади тремкі”

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, чи хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Є багацько подібних пригод
    Комусь лише до знад би, комусь ще би злота
    Чимало людей в бруд упали лицем
    Щоб добути любій з діамантом кільце





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  12. Тата Рівна - [ 2018.05.09 00:13 ]
    гранатовий
    і кров з граната скрапує на діл
    ножем у серце — сатані ласунок
    а ти хороший наче Автанділ
    красивий та доладний мов рисунок
    з котрогось Бога на Землі моїй -
    як ноосфера чи протуберанці

    я ладна навіть кинутися в бій
    аби з тобою прокидатись вранці -
    та все не просто
    все не просто так
    все дуже складно — ранити у рани
    твій Бог уміє — віртуроз мастак! -
    його ілюзіони барабани
    рулетки щастя — всяка суєта —
    як рабиця між небом і птахами
    все поруч ніби
    ось воно простак
    та не сягнути через нездоланне

    я буду пити!
    соку чи вина чи кальвадосу —
    до забути всеньке
    твоі слова — з начосом таки так
    твоі обійми кріпше за обценьки
    стискають шию —
    я
    уже
    мовчу -
    не витиснути більше ані хрипу

    я пам‘ятаю — жалував парчу
    гріхи прощав приносив хліб та рибу
    тримав за руку пестив на межі
    блукав очима між моїх гранатів
    немов алкаш блука між гаражів
    або палкий юнак на променаді
    у парку під серпневий зорепад...

    я все про тебе знаю милий друже
    ти
    був
    красивим
    хоч і не впопад -
    не до лиця мені
    ти був задуже

    і не кажи мон шер про цю любов
    і не кажи що ми — сумні вигнанці
    що ти готовий прокидатись вранці
    аби мене побачити ізнов —

    я давня панна — скоро загірчу
    чи загарчу на фальш мов піп на святість
    мій досвід — битий
    бітум крихти шляху

    о шляк би трафив! -
    ...жалував парчу
    гріхи прощав приносив хліб та рибу...

    послухай
    це не стогони — це хрипи
    це скрип земної вісі
    я — мовчу


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  13. Сонце Місяць - [ 2018.05.01 04:35 ]
    Склав тобі блюз (The Rolling Stones)
     
    Я на твоїм вогні
    знов чуття обпалив
    дальше нудота й блуд

    А про твій щедрий жар
    пристрасті що не жарт
    склав я тобі цей блюз

    Кожен ранок, як ти йшла
    я молився про твій захист
    від нещастя, щоби слово держав
    той, з яким ти жила
    жодних образ, ачи глузів

    Крізь атлас дожидань
    я вітаю печаль
    в ложа любов стелить блюз

    І я склав цей блюз тобі
    І я склав цей блюз тобі
    & я розсуду збувсь щоб ти чула
    & я рвав би на собі
    на собі рвав би волосся щоб почула
    & знаю словам не йми віри
    що ж, о третій ранку я знову
    співаю пісень тобі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  14. Ігор Шоха - [ 2018.04.28 16:23 ]
    Путі несповідимі
    Які вони ошатні – ясени
    і юні неопушені тополі,
    які мене дивують щовесни,
    вітаючи сторожею у полі.

    І як, на сонці, рута-мурава
    виблискує веселкою-росою!
    І туманіє сива голова
    у маєві молочного розвою.

    А тереном побілені путі
    та вишиті барвінками і рястом,
    нагадують завітну у житті,
    яка нас очаровує не часто.

    Забуті незабутні береги
    залишені зачовгані пороги,
    а я усе беру у руки ноги...

    Мені тополя додає снаги,
    а ясени віщують перелоги,
    де ще моєї не було ноги.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  15. Галина Онацька - [ 2018.04.20 16:38 ]
    Весну не можна не любити


    Її не можна не любити,
    Весну, що сипле пелюстки!
    І ми радіємо, як діти,
    П'ємо нектар з її руки.
    У кожній квіточці тремтливій
    Така довершеності суть,
    І навіть в цій весняній зливі,
    У бджілках, що в садах гудуть,
    У черемхових гронах сніжних,
    Що заметіллю полонять,
    У черешневих квітах ніжних,
    І у бузках, що день п'янять.
    Сади вишневі кличуть в казку,
    Шепочуть тихо: «Зупинись!
    На цю красу, на Божу ласку,
    На цвіт-буяння подивись!»
    Нехай весна наповнить серце
    Любов'ю, світлом і теплом,
    Засяють очі, як озерця,
    Душа наповниться добром.
    Весна - надія і розрада,
    Любові крила молоді
    І солов'їна серенада,
    Безцінні миті золоті!
    19.04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Тата Рівна - [ 2018.04.09 19:00 ]
    Прогулянка старим яблуневим садом
    а вони іржаві хоча й не залізні -
    старі яблуні у моєму саду
    старі спогади у моїй голові
    а вони падають кожного вітру
    з кожним кроком
    а я все йду
    я не зупиняюся ні на мить
    ні на день
    ні на подих років у спину
    ні на вихри життєвих потуг
    ні на сміх мавок переливчастий ніби бісер землі під сяйвом місячним
    я не прославлю тебе нічим мій саде!
    я не прославлю тебе мій саде нічим...
    я не вкарбую вас у вічність мої яблуні старі й іржаві -

    тут зала слави тільки моєї персональної німоти
    трунок моїх весен та літ
    мої осінні діжі квашених спогадів про дотик щастя про лоскіт метеликів у низу живота чи
    по хребту тепло весною воском
    я йду травою землею битим шляхом заростями ранніх квітів
    я добредаю свій марафон на цьому світі
    розвійте мене над Дніпром або у старому глухому саду
    коли прийде пора злітати
    коли іржава кора не грітиме більше долонь мого серця
    коли моя Клото перечепиться та спіткнеться
    коли я нарешті дійду до кінця свого саду
    і там впаду


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (9)


  17. Ігор Шоха - [ 2018.04.09 08:54 ]
    Тільки так
    Тільки й жити на білому світі,
    тільки й мати, що небо дає,
    і уміти малому радіти,
    що призначення маєш своє.

    Але спокій нам тільки-но сниться.
    Даленіє дитяче, - тік-так...
    А майбутнє, очима синиці
    у руці - як іржавий п’ятак.

    Розміняти б на чисту монету
    все, що зріло у вільній душі,
    і не дати забути поету,
    що воістину все – на межі,

    до якої котили роками
    неприкаяні наші літа.
    Ось і осінь уже золота.

    А які були весни між нами!
    Але як розказати словами,
    що минає лише суєта?


    03. 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  18. Володимир Ляшкевич - [ 2018.04.08 23:19 ]
    Станси
    Сріблясте маєво місцевої зими,
    завислі подихи, морозу правило,
    о скільки туги у мені потануло,
    і скільки блюзом злинуло вини.

    Мовчи весна, мовчи моя мелодія -
    завмерлих нот я промінь в бурштині.
    І пам’яті я перемети осяйні,
    поміж миттєвостями пульсу лінія,

    І рими вторення тих са́мих днів семи,
    і до хмарин торкання уст у просині,
    утоми серця, і думки непрошені:
    який вже є, таким себе прийми.

    Така сніжин чарована поезія:
    падіння ангелів - ще білих і вже ні.
    Тобі у ці́лому, любове, й однині
    відома кожна чорно-біла версія.

    Та в коловерті заземнілої юги
    тонкі народжуються рухи тангові,
    і світ вже у весняному світанкові,
    і ні печалі більше в ньому, ні ваги.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (7)


  19. Ігор Деркач - [ 2018.03.31 01:32 ]
    На хвилі міграції
    У пересічної людини
    нема ніякої вини,
    коли тікає з України
    від революцій і війни.

    На що небозі уповати,
    коли усіх дітей її
    околицями біля хати
    вербують у чужі краї?

    Куди убогому діватись,
    коли усі його літа
    нема надії сподіватись,
    що буде воленька свята?

    Якою має бути мрія,
    якщо у роки навісні
    не знаємо, куди повіє
    чужа весна у цій війні?

    Чекає одинока доля
    і манять гори золоті.
    Одними воїнами в полі
    усіяні усі путі.

    І десь за обрії ключами
    летять у небі журавлі.
    І багатіємо думками
    про кращі села на землі.

    Нікого мрія не рятує.
    Але курликає жура, -
    пора за чайкою, пора.

    Не все, що є, минає всує...
    Ніхто у небі не почує
    моє - ні пуху, ні пера.


    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  20. Ігор Шоха - [ 2018.03.28 01:26 ]
    Миттєвості
    Де ті наші юні
    і ясні літа,
    ночі повнолуння,
    очі і вуста,
    перші поцілунки
    і розлук жалі,
    запахи медунки,
    радощі малі?

    Все пішло у Лету:
    квіти і зело,
    оди і сонети,
    хата і село,
    тин і перелази,
    коні і вози...

    Образи, образи,
    ветхі образи.

    Пам'ять забуває
    закипілу кров.
    Серце нагадає,
    що таке любов,
    що нас поганяє
    у майбутній вік
    і чого не знає
    мудрий чоловік...

    Ідемо у люди,
    у своє ярмо...
    Може, якось буде,
    поки живемо?

    Будемо радіти,
    поки є межа -
    слово у зеніті,
    мова не чужа...

    У щасливі миті
    вірує душа.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  21. Тата Рівна - [ 2018.03.15 18:02 ]
    ***
    Я втомилася жити - бруківкою тяжко брести
    Я трамвайний ліхтарик. Я сутінки під мостами
    Я - уже довгожитель, так довго існую між вами
    Так невпинно сную і незграбно руйную мости

    Я втомилася. Бути тілесною важко й журливо
    Я не хочу сіріти та морщитись за течією
    Я ніколи ні дня, ні хвилини не чулась чиєюсь
    Кров у скронях пульсує — так осипаються сливи

    У нагрітім розкаленім сонцем серпневім саду
    Де босоніж, бувало, блукали роки мої ранні,
    Де дитячі надії, слова і дитячі кохання
    Павутинням легким осідали в долоні. Я йду

    Я лишаю цей всесвіт, слонів, черепах, бога Ра
    Котопесика свого, книжки і, найперше, людей
    Мої сосни — високі, айфон мій не визначить де я
    Мої хащі занадто густі. Бога ради — пора

    Всім писати листи й натискати останній ентер
    Підчищати архіви, розпаролювати секрети
    Глухота - загуста. Це нестримно. Боже, ну де ти?
    Ти чому не говориш зі мною, мій любий менторе?

    Мій філософе, цензоре внутрішній піднебесний?
    Я втомилася розмовляти сама із собою
    Я не хочу спинитись трухлявою та старою
    Я не маю ілюзій. Я знаю, що не воскресну

    Попіл буде багном. Ляже кожен, хто йшов по землі
    Кров ніколи! Ніколи! Ніколи не стане вином
    Кроки міряють часом, глибина виміряється дном,
    Висота визнається крильми, наші душі малі
    Вже завіяні вітром та засипані вічним піском...










    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  22. Ігор Шоха - [ 2018.03.13 08:21 ]
    На своєму березі
    І
    У цьому світі доброти і зла,
    де маються і праведні, і грішні,
    ще є кому дожити до тепла
    і є чого журитися невтішно
    у серії комедії і сліз,
    де іноді така тяжка наука,
    як і раніше, запрягати віз,
    аби тягнули лебідь, рак та щука
    у цій фантасмагорії чудес,
    де все тече, міняється й минає,
    і поки долі кращої немає,
    а білий світ у візії не щез
    то у раю, а то й у пеклі десь
    шукаємо собі хатину скраю.

    ІІУ цій периферії суєти,
    де мало хто іде за тамадою,
    нарциси, що пишаються собою,
    не помічають інших з висоти,
    коли ідуть за ними не тудою
    у цьому світі сяєва і тьми,
    де ще існують істини печальні,
    є я і ...ви, які межи людьми
    і досі ще поділені ментально
    у цім краю мелодії і слів,
    де і комар бере найвищі ноти,
    усяка міль злітається на соти...
    А хочеться почути журавлів.
    А хочеться подихати весною,
    коли летять із вирію птахи
    і не летять осколки на дахи,
    і не весна об’явлена війною
    у цьому храмі ідолів брехні,
    якої обійти немає сили,
    де чорне облицьоване у біле -
    єдине, що лишається мені,
    курликати своїй самотині
    як птаха, що у вирій не злетіла.

    ІІІУ цій юдолі туги і жалю,
    де Кобзаря одспівують піїти,
    куняй собі, здається, - люлі, лю...
    Та як на горло пісні наступити,
    коли на цьому березі добра,
    де вища міра осуду – мовчання,
    є ще у музи місія остання,
    яка висить на кінчику пера -
    єдина мить, коли мине жура
    фатальної пори розчарування.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  23. Ігор Шоха - [ 2018.03.07 22:26 ]
    Аура весни
    Моя весна уже не за горами.
    На те вона й моя,
    аби її чекав я вечорами
    на схилі житія,
    аби не забувалися таємні
    надія і мета
    і не було ілюзії у мене,
    що ця весна не та,
    якою й досі марю вечорами...
    Не розуміли ми,
    яка гаряча аура між нами
    на заході зими,
    з тієї миті, як у гущі безу
    по талому горбі
    я ніс із лісу ноти полонезу
    Огінського, і кучері берези,
    і проліски - тобі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  24. Галина Михайлик - [ 2018.02.18 23:50 ]
    *****
    Я дякую Тобі за цю сльозу,
    за мій політ, іще такий недавній,
    п'янких думок немовлену красу
    в морозяній казковості різдвяній,
    барвистих вогників космічну пектораль,
    вібрації єдвабних обертонів…

    Портал цей зачиняється, на жаль.
    У буднях особистих марафонів
    між турнікетів правил і умов,
    умовностей надуманих паролів –
    дистанція засніжених верстов
    в туманності гіпотетичних ролей…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (16)


  25. Сонце Місяць - [ 2018.02.09 07:42 ]
    ностальґії
     
    у порожніх кишенях вінтажний пил
    як пустельний спогад снігів торішніх
    тьмяний світ марить безлічі іншосвітів
    за дверима на таємниче горище

    десь блукає алеями арлекін
    марнуючи рими із вищих віршів

    верф закинуто снить про свої кораблі
    & загульні ночі й світанки незгірші
    & промерзле шанті на флейтах вітрів
    нарізає блюз у стилі космічнім

    мов ляльки на бароковому дзиґарі
    виступають знову ховаються в ніші

    ностальґії світлих відсутніх часів
    мадонн венер театральні обличчя
    верхи на віслюку кіт із півнем на псі
    та дзеркал небесних владар іронічний





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (41)


  26. Михайло Карасьов - [ 2018.01.27 12:27 ]
    Білка в сосновому лісі.
    Все сиве, в інеї зелене верховіття
    І сіро-білі стовбури дерев ‒
    Зимовий ліс.

    Зумнить навколо предковічна тиша.
    Лиш зрідка трісне гілка від морозу
    Й посиплеться сріблястим пилом сніг.

    По стовбуру сторч головою білка
    Спустилася й розшукує в снігу
    Приховану заздалегідь поживу ‒
    Горіх волоський.




    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  27. Оксана Рудич - [ 2018.01.15 16:27 ]
    Джерело
    Ти – джерельна вода.
    Я думала – перехоплює подих
    від чистоти,
    а виявилось – од холоду.
    Не все, що блищить, – золото.
    Не кожна втрата – біда,
    що руйнує мої світи
    ущерть (як колись, змолоду)…
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  29. Галантний Маньєрист - [ 2018.01.04 14:38 ]
    Блюз

    Мов японський пілот на останнє піке,
    я дивлюся на тебе – хай трохи гірке
    це саке на початку, а більше - в кінці,
    та між пунктами цими, як поміж колін,
    над якими цілунку манливий кармін.

    О життя між початком його і кінцем -
    міг би, певно, я бути і кращим пливцем,
    але швидше плисти між колін до мети,
    де усе - тільки ти, я не можу, зате
    довше й довше читати тебе - саме те,

    що рятує кармін і рождає дива
    на мелодію миті, чия тятива
    непомітно в чотири узята руки,
    грає щось невимовно небесне й близьке
    довгу мить
    до початку гірчинок саке.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (13) | "''Може краще не пий...'' Марґо Ґейко"


  30. Володимир Ляшкевич - [ 2017.12.31 20:29 ]
    Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
    дощу нічного пил і марево вітринне, -
    земного суму барвні вогники розмиті -
    і каблуки леткі нової Пенелопи
    виспівують так мідно, мірно, як щити
    колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (15) | "Одіссей 3"


  31. Ігор Шоха - [ 2017.12.15 11:22 ]
    Біле з чорними ознаками
    За обрії білого світу
    поволеньки котиться віз
    до осені нашого літа,
    до гаю у колі беріз.

    Було у нас біле і чорне –
    як млою укриті поля,
    де іноді доля пригорне,
    щоб не пригорнула земля.

    Бувало снігами завіє
    далекі ясні міражі,
    але у моєї надії
    свої не бували чужі.

    Далеко водили дороги.
    Твої оминали мої,
    але і не маючи змоги,
    були на одній колії.

    Уже замикається коло
    березове, біле, земне.
    Минає веселе, сумне.
    Але не буває ніколи,
    аби не згадалися болі,
    як ти забувала мене.

                                          2012,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  32. Надя Семена - [ 2017.12.14 22:52 ]
    на вітринах...
    На вітринах мерзнуть манекени,
    У легеньких платтячках і блузах,
    Білий Київ як пейзаж Маккени,
    У снігах тут заблукала муза,
    Підійшла розгублена і боса,
    Провести куди її не каже,
    Сніг летить нам з музою на коси.
    Ліхтарі прядуть із нього пряжу.
    Щоб зв’язати шалі для ялинок,
    Скоро знов Різдво чи лиш здається,
    Я свої вірші – зі слів ужинок,
    Всі роздам -- полегшає на серці
    А для тебе виберу окремо,
    Найніжніші, ті що про кохання,
    Ця зима. Справжнісінька, не демо,
    Засніжила місто як в останнє.
    Я ступлю на сніг такий первісний,
    Легко-легко, без вини й обузи,
    Запрошу у гості Музу звісно,
    Та немає вже моєї Музи…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2017.12.12 21:35 ]
    Орієнтир
    У найтемніші
    моторошні ночі
    пригадуються найясніші
    дні
    які й раніше
    снилися мені
    у далині
    жіночі
    рідні очі
    світилися
    як дві ясні зорі
    що кликали
    манили
    чарували
    і як тоді бувало
    цього мало
    і як багато аж о цій порі.

                                          12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  34. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:26 ]
    Із полином світанку смак

    Із полином світанку смак,
    На небі сонце не яскраве,
    Тобі без мене все не так,
    І від сльози солона кава.

    Мені без тебе лиш нудьга,
    Крізь зайві усмішки й розмови,
    Та децибелами шуга,
    Вітрисько вийшовши на лови.

    Розлука наша може біль,
    А може скорий порятунок,
    На рану висипана сіль,
    Чи з диких трав цілющий трунок.

    Сховає час в старий альбом,
    Переболіле – не забуте,
    І до розлуки ланцюгом,
    Кохання долею прикуте.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Надя Семена - [ 2017.12.12 18:07 ]
    На Святки вечір...

    На Святки вечір тихий
    У променях зірок,
    На річки срібну кригу
    Ледь падає сніжок.

    З морозу –в теплу хату,
    Тріщить в печі вогонь,
    Чай з чебрецю та м'яти,
    Візьми з моїх долонь.

    Прозорі свічі тануть,
    Святковий тане час,
    І спогадами стануть,
    Хвилини ці для нас.

    Коли Різдвяний вечір
    На білім полотні,
    Околиця містечка
    Бринить десь вдалині.

    Навколо тільки тиша,
    Вогонь в печі тріщить,
    Кохання повість пише,
    Для двох чарівна мить!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:16 ]
    Розбила ти серце
    Розбила ти серце на друзки,
    Топтала його каблучками,
    Палила останні галузки,
    Того, що було поміж нами.
    Знущалась та ще й посміхалась,
    Стріляла як снайпер, очима,
    Зміюкою в сни пробиралась,
    І грюкала вранці дверима.
    Поглянь лиш, навколо красуньки,
    Розумнички і господині,
    А я прикипів до чаклунки,
    Й закриті всі виходи нині.
    З тої буцегарні на волю,
    Де вже відступають морози,
    Де пахне в повітрі весною,
    В мене ж у дУмках твої коси.
    Запрошення он, на весілля,
    Розірване. Що тобі з того?
    П'янію і маюсь позміллям,
    Крім тебе, не треба нікого.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:22 ]
    Люблю його
    Люблю його уперто, безнадійно,
    Бо за плечима натовпом літа,
    Шепочуть наче змії принагідно,
    Скінчилось літо. Вистигли жита.
    Роняють зерна на стерню, як сльози,
    Моєму ж серцю хочеться весни,
    Щоб зацвіли над ставом верболози,
    Щоб дощ на двох, І теплий і рясний.
    У його погляді така сумна надія,
    В обійми впасти і забути все,
    Кохання пізнє вогником жевріє,
    Мене, як човник, між тривог несе.
    Вже не гаряче сонце у зеніті,
    І холодами дишуть вечори,
    Лиш його очі ласкою зігріті,
    Коханням цим, ти доле, не кори!
    Люблю його і ту любов ховаю,
    Від всього світу, від себе найбільш,
    Та все ж щаслива, що її я маю,
    Моя розрада хай це буде лиш....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:40 ]
    Околиця


    Життя підкинуло зеро,
    Й курити дуже хочеться,
    Строкатим натовпом в метро,
    Спішить-біжить околиця.

    Мене минає як ріка,
    Раптову гілку зломану,
    Я ж наче світло маяка,
    Ловлю непевні спомини.

    Спішить як всі нема причин,
    Не будем разом більше ми,
    Дим сигарет—міський полин,
    А сум мій стане віршами.

    Час пік минув. З почином, день!
    Життя щоб жити створене
    Від спогадів до тих знамень,
    Де сліз і щастя порівну.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Надя Семена - [ 2017.11.30 22:12 ]
    Він не спить
    Зорі в небі неначе з намиста,
    Конкуренція сяйву реклам,
    У куточку великого міста,
    В одній з тисяч квартир знову сам.

    Він не спить. Сигарети і кава,
    Все скінчилось, не бігти ж у ніч,
    А для неї кохання -- забава,
    Все комфортно і без протиріч.

    В телефоні знов скинутий виклик,
    Ну навіщо йому це усе?
    Все ж нормально і всі давно звикли,
    Нових клопотів день принесе.

    Місто буде кипіти як завжди,
    І вона передзвонить: «Прости,
    Я кохаю, нема тому ради,
    Та тримають в минуле мости.»

    Скора зустріч і місто стіною,
    Каву треба купить, сигарет,
    Обірветься кохання струною,
    В тілі міста чужий рудимент.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2017.11.27 22:35 ]
    Спалені таємниці
    Коли згасає полум'я свічі,
    то і надія відійде остання.
    Таємно, переважно уночі
    читаються листи до запитання.

    І не дивує, що оці нічні
    мої привиддя зігрівають душу.
    Але лунає у височині, –
    собі самому клятви не порушу!

    Хай догорає полум’я. Усе,
    що гріє наші душі, освятиться.
    Весною ще лелека принесе
    із вирію ключі до таємниці.

    А ключ до заповітної мети
    не посилає пошта. Не найти
    за обріями кинуті причали.

    Лишається у полум’ї печалі
    палити із минулого листи,
    які читати ми не обіцяли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  41. Ігор Шоха - [ 2017.11.13 22:15 ]
    Все, що собі
                                І
    Дуже економно за життя,
    маючи і зайві, і зелені,
    упорядкувати до пуття
    на могилі те, що по кишені.

                                ІІ
    Уявляю пам'ятник собі,
    де уже не виростає зерня
    і немає хати. На горбі
    я стою і граю на трубі
    у високій порослі із терня.

    Заросла доріженька моя
    бита – за окопами, полями –
    і до школи, і до тої ями,
    де карбують кожному ім'я,
    що запам'ятали школярами.

    Виконали місію одні.
    Ну а я ще дибаю до краю.
    Як іду, то що робити маю,
    як не рити пам'ятник війні,
    що майбутнє наше убиває?

                                ІІІ
    Економно бути як усі,
    хто живе на власній бараболі
    і шукає істину у полі
    босими ногами по росі,
    парією – у юрбі месій,
    а собаці – кісткою у горлі.

    Залишаю дім, криницю, сад,
    все, що у труді тримали руки.
    Хай за діда порадіють внуки,
    що не оглядаюся назад
    і займу неоцінимий ряд
    після неминучої розлуки.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  42. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:54 ]
    Вишивала долю
    Колись Мар’яна вишивала долю,
    На полотні, що виткала сама,
    Із тих льонів які синіли в полі,
    І її пісня линула сумна.
    Про тополину згублену з навіту,
    Про край умитий росами-слізьми,
    На полотні стелилось стигле літо,
    Світило сонце, гримали громи.
    Цвіли волошки в жовтому колоссі,
    Краса і хліб – національний код,
    Злітала пісня усе вище в просинь,
    На полотні і в пісні жив народ.
    Горіла свічка на вікні до рання,
    І звеселявсь тканини білий шмат,
    Сорочку шила милому Мар’яна,
    Щоб із дарунком встигнути до свят.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:16 ]
    Що сталось зі мною?
    Що сталось зі мною? Це осінь під ранок,
    Насипала срібла на цвіт хризантем,
    А серце стріпнулось як птаха-підранок,
    А в серці ожив призабутий той щем,
    Коли лише погляд і хоч на край світу,
    Коли лише слово й нема заборон,
    Метеликом знову на світло летіти,
    І знати, що крила опалить вогонь.
    Що сталось зі мною? Кохання всього лиш,
    Не бачу я інших пояснень, а ти?
    Закохуєш звично і звично полониш,
    Щоб потім сказати: прощай і прости.
    Що сталось зі мною? Це осінь минає,
    Минає кохання а може і ні,
    Останні листки вітер з клену зриває,
    Сьогодні ти знову наснився мені.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Кристіан Грей - [ 2017.11.04 18:33 ]
    Про листопад і загадкову Джемму Халід
    Холодний місяць листопад
    Тихенько листячком шурхоче -
    І у такі холодні ночі
    Пригод ми прагнемо й принад.

    А за вікном дзюрчить із труб
    І капає з дахів поволі -
    Та це не страшно, ти ж не в полі,
    А дивишся на вигин губ

    Співачки Джемми в "Ля мінорі",
    Що таємнича й загадкова
    І красивенна дуже й дуже -
    Не каже тільки, чи одружена,

    Хоч ти по вуха закохався -
    Смієшся й плачеш над піснями,
    Вона ж сміється разом з нами
    І каже: "Буде все о'кей!"


    03.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  45. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:33 ]
    Білі роси
    Впав туман на білі роси,
    Майже зимня вже пора,
    Серце ще тепла так просить,
    Так від щастя завмира.
    Із тобою ми ще поряд,
    Кава в чашках на столі,
    Ще осінній ранок зорі,
    В завіконній гасить млі.
    Нині ранок такий тихий,
    Лиш синичок перегук,
    Та не має в тому втіхи,
    А є втома від розлук.
    Білі роси скраю стежки,
    Тане час як ця імла,
    Я збираюсь в край далекий,
    Де ні щастя ні тепла…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Галина Онацька - [ 2017.10.28 08:44 ]
    Сі-мінор
    Прілі запахи зажурених дощів, –
    Мокрий лист і шурхіт під ногами...
    Між покритих позолотою кущів
    Осінь виграє мінорні гами.

    Знову сум... Вітрів холодний хор,
    Вічне небо хмарами покрите...
    І звучить Шопена сі-мінор,
    День осінній сумом оповитий.

    Ягоди калини серед віт,
    Мов коралів дороге намисто,
    Зачарований осінній дивосвіт
    Сипле й сипле всім під ноги листя.

    І краси величної не жаль,
    Шат розкішних, втрачених не шкода...
    Все пройде. Пройде і ця печаль.
    Все колись минає і проходить.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  48. Галина Онацька - [ 2017.10.27 13:41 ]
    Вітрисько

    Вітер-волоцюга взявся за тумани:
    По шляхах розвіяв, по ярках розніс,
    А тоді - у сосен верховіть органи
    Пробудив, озвучив на усенький ліс.

    Заспівали сосни хором стоголосим,
    Із усіх симфоній вибрали стару.
    Ту, якій навчала їх красуня-осінь,
    Як гриби збирала в їхньому бору.

    Зазвучала лісом музика нестримна,
    Впали краплі глоду між тернових віт,
    А вітрисько хмари поскладав у рими,
    Осені піснями переповнив світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  49. Кристіан Грей - [ 2017.10.26 03:00 ]
    Мене катували в тюрмі Пасадени
    "Мене катували в тюрмі Пасадени" -
    Чомусь не до речі згадалось мені,
    Коли засмагав я практично щоднини
    Під сонечком літнім - повіриш чи ні?..

    А, може, тому, що ми вчора години,
    Припливши з причалу під номером 3
    В тюрму "Alcatraz", хоч давно і зачинену,
    Ходили-блукали туди і сюди.


    23.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  50. Кристіан Грей - [ 2017.10.23 16:43 ]
    Класне місто San Francisco
    Класне місто San Francisco
    І Hard Rock Cafe,
    Класне здалека і зблизька,
    Суперське таке.

    Там є пальми - і трамваї
    Ходять попри них...
    San Francisco не бажаю
    Жодного із лих.


    22.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   12