ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 17:34
Ще не бачу таємної кнопки.
Викликати спецназівців - зась.
Йде нападник: перевертнем, гопки...
Таргану висота не здалась.

Висихає невдаха тропічний.
Дві петарди по ньому... і тиш.
Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,

Сергій Губерначук
2019.07.22 15:18
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
і приручив його своїм язичним жалом.

Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
Ти сірій

Олександр Сушко
2019.07.22 13:19
Варить гарно в торгаша кебета,
Не потрібна бізнесу війна.
Мають дезертири президента
Не солдата, а веселуна.

Цирк на дроті років п'ять ітиме,
Віп-паяца полк охороня...
Мій окоп патьоками рудими

Тетяна Левицька
2019.07.22 13:16
Не впаду! Уже трималась
за життя прозорі весни,
за ковток води причала,
кригу, що повік не скресне.

Так трималася за небо,
що аж пальці заніміли -
над хатиною, іще ж бо

Олександр Бобошко Заколотний
2019.07.22 11:25
За Фаренгейтом
вже під чотириста п’ятдесят.
Рею! Ще зовсім трохи – і…
все спалахне,
й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
хоч би і Світязь на полум’я вилити. Ч

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 10:00
А брехня не куля і не меч -
змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,

Олександр Сушко
2019.07.22 09:44
Народець глупству, врешті, здався,
Голосував, мабуть, і ти...
Сховатись хочу у оазу,
Пірнути в краплю самоти.

А там - похилені берізки,
Ріка хлюпоче в береги...
Натомість маю партій списки,

Олена Побийголод
2019.07.22 09:02
Із Івана Буніна

Під небом неживим свинцевим -
похмурість лісових пустель:
нема кінця в снігу деревам,
й далеко до людських осель.

Лише туман молочно-синій,

Вікторія Торон
2019.07.22 08:50
Коли тікає глузд, тоді згасає світло,
слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
немов отруйна брость, брунькується і квітне
щуроподібних лиць ошкірений загін.
Вони візьмуть в кільце, страшні химери хатні,
і ти вже белькотиш від наступу погроз:
«Та це

Ігор Деркач
2019.07.22 08:44
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
Якщо кебеті не до тебе,
то і кубіту оминай.

У Феї не проси авансу,
у Геї щастя не проси.
Нема удачі, мало шансу –

Микола Соболь
2019.07.22 08:07
– Порохоботи!
– Зрадофіли!
Люди! Чи ви подуріли?
Оком не встигнете моргнути –
Країни вже може не бути!
Туман застеляє очі.
У зраду грають і руїни.
Тільки ніхто не хоче

Володимир Бойко
2019.07.21 23:15
Я тебе не забув,
Хоч і мав неодмінно забути,
Вже вогонь догорів,
Дотліває дощенту зола.
Але час проминув
І послабшала дія отрути,
З океану чуттів
Позосталися бризки тепла.

Ніна Виноградська
2019.07.21 20:11
За сонцелітом прийде жовта осінь,
А потім землю замете зима...
Та половіє, повниться колосся,
І пахне липа, а дощу нема.

З'єдналось поле з синім небокраєм
І прапором держави скрізь цвіте.
А невеличка перепілок зграя

Сергій Губерначук
2019.07.21 15:16
Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

Тому у цім саду я тишу переймаю
і споглядаю час – метелик над’ідей…
Хай пурхають

Микола Дудар
2019.07.21 14:54
Будь-де і будь-коли
Прийде на поміч
Одна із тисячі молитв -
Дівочі очі…
Погодьтесь, сила їх
Є віковічна
В серцях все точаться бої
Ой… чоловіче —

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 14:53
ця наповненість має дзеркала і шлюз.
Десь обшмульгані двері, бенкетки, завіси.
Я росла між аланів, напудрених люсь
на горбочку левади сараєвих місив.

Ми збирали з бабусею (ша...) кізяки.
Кроленята пищали - рожеві, гладенькі,
жабенята стрибали у гл

Віктор Кучерук
2019.07.21 14:35
Не вимислити мріями пори
І не відчути в дивних сновидіннях
Той час, коли у любощах гориш,
Від самоти шукаючи спасіння.
В гарячих блисках жданого вогню
Зникає світ навколишній раптово,
Але тебе в тому я не виню,
Що опинився в полум'ї любові.

Олександр Сушко
2019.07.21 13:41
Заплановано в середу
Страту. Кличуть лакуз.
Відьма трутою велету
Зробить звично укус.

Регітня у гармидері,
Крики: - Шкіру лупи!
Мляво глипають сидори

Ігор Деркач
2019.07.21 11:22
ІДо світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!

Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.

Ирій синім полум’ям горить.

Олена Побийголод
2019.07.21 09:32
Збулося! Я - бабуся.
Уляпалась таки.
Тепер, мабуть, зігнуся,
як інші всі бабки;

тепер, мабуть, полізе
з-під фарби сивина,
у крові - брак заліза

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 09:17
Дощ пройшов. Змивав пюпітри,
ветхі рядна, пил з макітри...
майталалося колосся...
Все наснилося, збулося.

Бігли гуси - не щипали,
ухопив Трезор за палець,
лис кривився "ваговито...".

Тетяна Левицька
2019.07.21 07:51
Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
И соразмерно движутся твои дела из года в год.
И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
все замечательно, уютно, никаких забот.

Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
Былое вспомнитс

Іван Потьомкін
2019.07.20 21:11
Опівночі неждано випав сніг.
Прокинувсь Ван Цзию і вже не міг заснути.
Налив вина і з келихом тинявся по господі.
І чи лапатий сніг, чи хміль
Навіяли й передали вустам,
З дитинства любі рядки Цзю Си:

«До відлюдника в гори

Світлана Майя Залізняк
2019.07.20 18:37
Хто замовив, а хто вбиватиме -
нам однаково, орле білий.
Обкладали мурзилки ватою,
та й за стіл з галушками сіли.

Ми здіймалися над оливами,
відмивали у морі крила.
От за те, що були щасливими

Козак Дума
2019.07.20 16:27
Навесні у комиші
щука завелася
і відразу за йоржів
хижа узялася.

Поховались карасі
поміж осокою,
засмутилися язі

Сергій Губерначук
2019.07.20 15:14
Літній вечір з-під мороку в сутінки довгі,
мов за коси, вже виволік ніч дощову.
Вітер випав з колиски під вільхи розлогі
і задмухує землю, мов рану живу.

Дуб хрипить і регоче відразу потому.
Гайвороння лоскоче йому всі кістки.
Звір засів у дуплі

Олексій Кацай
2019.07.20 14:44
Науковці і чарівники,
викиньте комп’ютери й тотеми:
не гальмуючи, а навпаки,
входжу я в цю зоряну систему.

Тут згасає сонце і планет
замерзає гурт, живий учора,
тут крижин стерильний лазарет

Ігор Деркач
2019.07.20 13:28
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
і неодмінно є і ті,
які минуле нагадають.

Ідуть літа у самоті,
а залишаються на пам’ять
часи і миті золоті,

Любов Бенедишин
2019.07.20 11:05
Любов манила, як Говерла –
Творила сни і міражі…
…Наївна дівчинка померла
В моїй зневіреній душі.

Не пошкодую. Не заплачу.
Свобода плесне по плечу…
...У порожнечу не-о-значень

Олена Побийголод
2019.07.20 09:59
Торонтсько-Оттавська,
ковбасно-Полтавська, -
тобі, Україно, привіт!
Івано-Франківська
та Сан-Францисківська,
вмістила ти весь білий світ!

Безмежно-Одеська,

Надія Тарасюк
2019.07.20 09:31
Це літо
багате
на дощ
і спомин,
оздоблений ромом.
У небі
загоєним громом
чалапають

Світлана Майя Залізняк
2019.07.20 09:04
Викидалися на берег
з океану слів кити.
Кружеляли сизопері...
Як було не підійти?

Рятували невсипущі.
Блискотіли плавники.
Нахилявся мій гладущик...

Юрій Сидорів
2019.07.20 07:30
Гаї пожовкнуть, хащі лісові,
Торкнеться колір сосен і ялинок,
Маслята повсихають у траві...
Колись охопить всіх сумний спочинок.

А поки що чманіє бузина,
Городів і садків імператриця.
Як висохне - то спатиме й вона.

Борис Бібіков
2019.07.20 02:08
коли змиришся із цими рядками, немов із залежністю
коли у клубі анонімних поетів зізнаєшся у своєму слові,
у бажанні палити цілі зграї слів і бути для них пожежником,
що не боїться ні висоти, ані кипіння крові

що тренуватиме слово до крові, не римув

Вікторія Торон
2019.07.20 02:01
Вона дари вернула пам’ятні твої,
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
Вони в руках твоїх -- як сироти малі,
що їм відмовлено у хлібі і у домі.

Вони вернулися розгублені, ні з чим,
ти їх відвів туди, де їх не захотіли
і у досаді, без пояснення п

Ніна Виноградська
2019.07.19 23:24
Розхлюпав день і тишу, і тепло,
Із хмари сипав дощик півгодини.
То зорями все небо зацвіло,
І серед лип не чути гул джмелиний.

Крізь пахощі медові навкруги
Все обнімаю серцем рідне, миле,
Де річка миє в лозах береги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.07.20 13:25 ]
    Вчорашнє сьогодні
    Щасливі миті і путі
    у суєті не пропадають
    і неодмінно є і ті,
    які минуле нагадають.

    Ідуть літа у самоті,
    а залишаються на пам’ять
    часи і миті золоті,
    які із лети виринають.

    Були і щастя, і мета,
    І сила духу молода,
    яка пасує молодому.

    І наче радує життя,
    але бракує почуття,
    що зайве і собі самому.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  2. Ігор Деркач - [ 2019.07.05 07:32 ]
    Головна подія
    І ти, і я у сазі житія
    ще ідемо одною колією.
    Яких поезій не писав би я,
    аби і досі ти була моєю!?

    Ані твоє, ані моє ім’я
    не ореол цієї «одіссеї».
    Я ще нічий, і ти ще нічия
    у цій юдолі долі однієї.

    Але які невидимі путі
    або яка нечувана дорога
    від отчого до Отчого порога
    і різні цілі при одній меті!?
    Та є іще надія у житті –
    це ти і я, а зайвого – нікого.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Ігор Деркач - [ 2019.07.03 07:47 ]
    Рівнобедрений трикутник
    Є коли і є чого радіти
    і немає у надії меж,
    поки посилає ще привіти
    та, яку у серці бережеш.

    А коли іще буяє літо,
    а у неї мандри та кортеж,
    не очікуй вірної кубіти.
    Що було, ніколи не найдеш.

    Не очікуй унісону серця.
    Іншому луною обізветься
    магія, якої не було.

    І надія іскрою погасне
    у її очах, але не ясно
    ще, кому із нею повезло.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.29 02:29 ]
    Як? (сонет)
    Підсохлий сад пожадливо напивсь.
    Дощі зомлілу землю відпоїли.
    Од хмар свинцевих сіро-бура вись
    Хлюпнула пригорщу природі сили.

    І світ неначе заново родивсь.
    І зелень звеселіла забуйніла.
    І спека враз поділася кудись.
    І у дерев повідростали крила.

    Та це лише одна відради мить –
    Коли Земля загрозливо тепліє…
    Як черстві душі руйнівні спинить?

    І повернути людство все – до мрії?
    Де тчуть Боги любові злотну нить
    Й добра криниця повна й не міліє?!

    28 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (7)


  5. Ігор Деркач - [ 2019.06.19 09:08 ]
    Гадання по долоні
    Що не царі, то у твоїй короні.
    За очі карі і за голубі
    лукава доля вибілила скроні.
    І як не потонути у журбі?

    Он повновидий сяє з оболоні
    як вишитий цілунок на габі.
    І лоскотно, і солодко тобі,
    коли торкаю лінії долоні.

    І сьоме небо бачимо здаля,
    і зоряні смакуємо суниці,
    і очі в очі заясніли лиця...

    Гадаємо, що буде опісля,
    якщо тримаєш у руці синицю,
    чекаючи у небі журавля.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.06.16 09:28 ]
    Літо на спомин
    Кує зозуля і віщує літо
    гарячі ночі, а не самоту,
    якою не умію обігріти
    не іншу, не чужу, а саме ту.

    Кінчаються сонети і привіти,
    осипалися липи у саду.
    І думаю, що у юдолі світу
    до осені такої не найду.

    Хіба що уві сні, у хороводі
    ідуть знайомі пасії – і горді,
    і ті, що не жаліли полину...

    Усіх імен уже й не пригадати
    і майже кожну можна обіймати,
    але у кожній впізнаю одну.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  7. Ігор Деркач - [ 2019.06.01 16:41 ]
    Романтичний проект
    Я опишу жагу надій,
    оману у нірвані,
    а ти малюй у сазі цій
    оази у тумані.

    І не сумуй, і не радій,
    що я на тебе гляну...
    Ачей одному і одній
    уже – не до роману?

    Якщо не клеїться дует,
    не поєднає і сонет
    поета й поетесу.

    Наяду милує сатир.
    А що не ляже на папір –
    не має інтересу.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Ігор Деркач - [ 2019.05.21 07:08 ]
    Лицарський мотив
    Уперте серце не зворушу,
    а доля милує мене...
    У неї небо ще ясне,
    а я уже чекаю стужу.

    Якщо недоля омине,
    то завоюю юну душу,
    зігрію ♥ кам'яне.
    Хоча і каюся, а мушу.

    Упала карта із небес
    і я уже умію – без
    такої милої, моєї...
    і з нею — цінувати час.

    Але нікому не до нас,
    якщо і я один у неї.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.05.17 06:20 ]
    Гаряча пара
    Надійне серце і плече –
    не ти і я, а ми з тобою.
    У кого не було такої,
    що так і гріє, і пече?

    І у твої, й мої покої
    усяка всячина тече...
    Та обнімають гаряче
    гарячі руки молодої.

    О! Як не спопелити дні,
    коли стаємо ми одні
    одною спільною душею?

    Писали вила по воді,
    яка ми пара, ще тоді,
    коли ти не була моєю.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Деркач - [ 2019.05.04 08:35 ]
    Від краю до краю
    Минає все у цьому світі
    і пропадає у імлі
    моя весна. А наше літо
    стартує на чужій землі.

    Воно у Африці, Єгипті
    дарує радощі й жалі.
    Журою душі оповиті
    несуть додому журавлі.

    Із ними і тебе чекаю.
    А засумую аж за край,
    то не барися, прилітай.

    У тебе сонечко сіяє.
    У мене місяць – із-за гаю
    ще усміхається. Нехай.


    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Деркач - [ 2019.04.29 11:29 ]
    Шукачі пригод
    Ми заблукали із варяг у греки...
    І на одному березі ріки
    обоє ми уміємо, таки,
    любити так, аби побити глеки.

    На відстані і серця, і руки
    мені – на прощу, а тобі – у Мекку...
    У часі розминулись на віки,
    у просторі – на милі і парсеки.

    У цьому ще трагедії нема.
    Показує, буває, cinema
    ще не такі у повісті сюжети.

    Аби не переводилися дні,
    наповнюються марення нічні
    романами у юної Джульєтти.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  12. Ігор Деркач - [ 2019.04.28 21:47 ]
    Ти і я
    Я уявляв берізкою тебе.
    А нині, на майбутнє не колишня,
    ти у саду моєму – дика вишня,
    а наді мною – небо голубе.

    – Я не святий, а ти іще не грішна, –
    обманюємо іноді себе.
    Навіщо – «А», коли немає «Бе»?
    А доля... доля не буває вічна.

    Дороги наші на усі боки
    заплутані, і далі навпрошки
    куди не йди, а їм кінця немає.

    Але нехай надія об’єднає
    усі іще не пройдені стежки
    на лоні воскресаючого краю.

    28/04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Ростислав Стадницький - [ 2019.04.25 13:00 ]
    Кам'яні баби
    Як літні трави спалений той час,
    Коли стояли ви в самотній волі.
    Козацьке сонце зігрівало вас
    Під вітру колискову в Дикім Полі.

    Моря кочовників пропали враз,
    Ви ж залишилися подібно солі.
    Прихильники несяючих прикрас,
    Озброєні та, наче правда, голі.

    Так довго пильнували степ самі,
    Що стали нелюдимі та німі?
    На скіфську озивалися востаннє?

    На істуканській загриміть ізнов!
    Чи як жадаємо гучних розмов,
    Вам кам'яного хочеться мовчання?

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Деркач - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  15. Ігор Деркач - [ 2019.04.16 18:30 ]
    На грані
    Мовчати, солодко зітхати –
    така оказія у нас.
    Погода б'є у тулумбас,
    але заказано – мовчати.

    Пенати кликали не раз
    ховатися у наші шати...
    І забуваємо на час
    свої оази і пенати.

    Та як не перейти ту грань,
    коли минає таємниця
    і понесе у світ жар-птиця
    цю наготу недомовлянь?
    Ми помилялися. Поглянь,
    яка вузька стає границя.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  16. Ігор Деркач - [ 2019.04.10 08:10 ]
    Відлуння
    Гойдає вітер тучі, гай
    і заколисує берези.
    Йдемо до себе як по лезу,
    обоє п'яні... аж за край.

    А розлучаємось тверезі.
    І як ся стало, не питай.
    У тебе свій домашній рай,
    у мене – магія поезій.

    Ти щезла як моя луна
    у шумі молодого гаю
    і цілу ніч тебе немає...
    І знову – проза. Ти одна
    і я один у склі вікна
    тебе із вирію чекаю.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.20 07:07 ]
    Тобі в день щастя
    Така шляхетність у твоїх очах –
    Емоції, весь розум, полонила.
    Там бачу вись, куди возносять крила,
    Яка вгорі тремкоче на вітрах.

    Небесна світлосте, указуй шлях
    І еталоном із чеснот будь, мила!
    Лиш ти мені великий світ одкрила,
    Енергію дала, що має птах.

    Вино страждань моїх – в твоїй долоні.
    Історія то мук твого єства,
    Це таїна, де прірви є бездонні…

    Краса стосунків – сфера то нова!
    Ідилія, мов на природи лоні…
    Й од щастя загубилися слова!

    20 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (8)


  18. Олена Балера - [ 2019.03.11 11:37 ]
    ***
    Крізь морок часу – плями полум’яні
    І викривляє зір картину світу.
    Ніколи не дізнатися зарані,
    Які іще дороги нам відкрито.

    Наступний день – старанний ошуканець –
    Запрошує лише йому служити.
    Він жорстко покарає неслухняних:
    Зламає вщент, просіє через сито.

    Куди іти, чого іще бажати?
    Безсилий розум і туман усюди.
    Оця весна, як Феська язиката,

    Іде-бреде примарним чудом-юдом,
    А час – глухий, сліпий імпровізатор –
    Завжди наосліп милує і судить.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (8)


  19. Ігор Деркач - [ 2019.03.01 10:37 ]
    Назустріч весні
    Усе частіше сняться карі очі
    та усмішка симпатії моїх
    далеких літ – веселих і сумних
    у таїні немеркнучої ночі.

    І я літаю, як раніше міг.
    Зелений вітер ласкою лоскоче.
    Це означає: сни мої урочі,
    весна переступає за поріг.

    Та це не означає, що й вона,
    як неминуча повінь і весна,
    прилине знову казкою до мене.
    Хоча, звичайно, іншої не жду,
    та у чиїсь обійми упаду,
    аж поки сниться маєво зелене.

    01/03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  20. Олена Балера - [ 2019.02.13 15:02 ]
    ***
    В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
    Де балачок багато і час іще дитина,
    Спонтанно і химерно мандрується світами
    І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

    Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
    Філософи уламки збирають по крихтинах.
    Комусь кортить волати у небо до нестями,
    Когось за обрій кличуть розхристані стежини.

    Хтось кобзарем осліплим не дивиться довкола,
    А чує серця голос, що невимовно тихий,
    А хтось, в усіх турнірах довічний доброволець,

    Не може зло терпіти, куди б не йшов, не їхав.
    Комусь же невідоме злощасне слово «холод»
    І він собі та іншим лікує рани сміхом.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (14)


  21. Олена Балера - [ 2018.12.31 13:16 ]
    ***
    Чарує розум самота зваблива,
    Сплітає сіть підступна плутанина.
    Зимовий дощ, прозорий, нежурливий,
    Непроханим приходить на гостину.

    Кудись поділось почуття провини,
    А час до мене довготерпеливий,
    Не дорікає за безглуздий вчинок,
    Неначе лік утратив похвилинний.

    І ранок посміхається нещиро,
    Легкий сарказм приховує старанно.
    Прийдешній рік благає про довіру,

    Дає надію, мов різдвяний пряник,
    А рік старий, як невиправний лірик,
    Усіх благословляє наостанок.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (14)


  22. Ігор Шоха - [ 2018.12.22 13:38 ]
    Одна єдина
    Усупереч всьому і, завдяки
    одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
    вар'яти-донкіхоти – вітряки,
    а донжуани – доти і фортеці.

    І хто не мріє в будь-які роки
    подарувати щастя дамі серця?
    І хай з моєї легкої руки
    ще не одній Фортуна усміхнеться.

    Хай у душі вирує ураган
    і радості земної океан
    потроює відвагу у двобої.

    І хай життя наповниться любов'ю,
    коли веселоокий капітан
    у рейсі засумує за одною.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  23. Ігор Деркач - [ 2018.12.19 08:46 ]
    Друзям-опонентам
    З одного боку, нібито – орли,
    а з іншого , мов когути, обоє.
    Ой, людоньки! Закльовує малий
    великого ліричного героя.

    Але оба – мої учителі:
    один – сонету, інший – параної...
    А дисципліна – наче москалі:
    ані війни, ні миру у двобої.

    Та піднімайте руки догори.
    Здавайтеся! Де білі прапори?
    Але далеко куцому до зайця...

    Сашуню, ти, як меншенький, покайся...
    А ти його, журавлику, бери
    на крилонька свої і ...опускайся.

    18/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Деркач - [ 2018.12.06 22:55 ]
    Дальнє плавання
    До гавані далеко кораблю.
    Вітрило не біліє, а линяє,
    тому що довго плавати люблю,
    і ліпшого нічого не буває.

    Каюту драю, люльку не палю...
    На палубі ночей не коротаю.
    Я запрягаю вітер, а рулю
    іти автопілотом дозволяю.

    Не варто опускатися на дно
    і не міняти курс на повороті.
    Я засинаю юнгою на флоті,
    а просинаюсь... О! Яке кіно!
    Ні. Я не крейсер, та усе одно
    не буду загрузати у болоті.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Деркач - [ 2018.12.05 16:23 ]
    Не жалій
    Не зайве обійматися. Найшло –
    реалізуй веління свого серця.
    Якщо даруєш іншому тепло,
    то це тобі сторицею вернеться.

    Цілуймо наймиліше на землі
    у той момент, коли душа жадає.
    Її лікують радощі малі,
    коли тебе велике оминає.

    І не жалій. Соромитися гріх,
    що у людині чуємо людину
    і тягне до своєї половини...
    Плекай самоіронію і сміх.
    Ми любимо, жартуючи, усіх,
    та не на жарт кохаємо єдину.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Деркач - [ 2018.12.03 13:10 ]
    Серце не винне
    Ще є у нас і милі, і єдині,
    і так і має бути до кінця.
    Немає золотої середини,
    але бувають золоті серця.

    Схиляється до терену калина,
    яка йому весною до лиця.
    За явором сумує яворина,
    а молода чекає молодця.

    Ідилія такою видається...
    Але душі підказує сонет, –
    поклич її і серце обізветься.

    Найкраще соло все-таки дует.
    Якщо поет не має дами 💕,
    питається – який же це поет?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. оксана деркач - [ 2018.11.12 14:43 ]
    Осінь
    Яка красива цього року осінь!
    Як дівчинка рудоволоса і смішна,
    То сонечком всміхнеться , то заплаче
    Нібито і весела, та усе ж сумна...

    Я так люблю ії мінливу вдачу
    І сум і холод вітром у вікно
    Закривши очі, я у мріях бачу
    Своєї осені барвисте полотно.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Деркач - [ 2018.11.10 08:45 ]
    Пізнє про раннє
    Зів'яли мрії. Отже восени
    ще є надія маятись журою,
    як це мені навіювали сни
    далекою весняною порою.

    Життя на перекаті мілини
    змиває течія, а за водою
    два наші неприв'язані човни
    гойдає вир на лінії прибою.

    Але на плаї іншої весни
    мелодія далекої луни
    покличе наші душі за собою...
    А що літа? Гіркі як полини
    не вернуться, не вернуться вони,
    як і гора не зійдеться з горою.

    11/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  29. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Шоха - [ 2018.10.01 12:55 ]
    Суєта суєт
    Багатіями набрані борги
    ініціюють націю до злету!
    Така ідея додає снаги
    і стимулює на нову вендету.

    Міняють лики друзі й вороги.
    Не в'яжуть лика інші пієтети.
    Історію карбують не боги,
    огранюючи два боки монети.

    Непрошені, йдемо у небуття,
    обмануті – чекаємо життя
    достойного, але на тому світі.

    У цьому лабіринті суєти
    до істини нема кому іти,
    але у пеклі є кому горіти.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  31. Ігор Деркач - [ 2018.09.18 21:00 ]
    Додому
    Сниться хата – недосяжна Мекка
    у моєму вирії-селі
    і знайомий змалечку лелека,
    що приносить щастя на крилі.

    Там йому не докучає спека,
    як зимою десь у Сомалі.
    Але як добитися нелегко
    до тієї матері-землі.

    Все збираюсь – осінню, зимою,
    літом, перелітною весною...
    А усе – і ніколи, й ніяк.

    Птиці повертаються додому,
    а мені у маєві ясному
    світить за туманами маяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Ігор Деркач - [ 2018.09.16 10:11 ]
    На лінії братання
    У нас одна історія.
    Ця істина правдива:
    радянщини утопія –
    одне «російське диво».

    А нині у окопі я
    пильную нашу ниву,
    а чорна акваторія –
    то лінія розриву.

    Під їхньою орудою
    ніколи ми не будемо
    ізгоями-братами.

    В історії запишемо
    і на віки залишимо
    своїми ворогами.

    09/18



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Шоха - [ 2018.09.13 13:21 ]
    Сон в унісон
    Не уповаю на путі слизькі,
    але кому не снилася дівчи́на
    і почуття до неї – ще такі,
    які шанує юна половина?

    Ну а коли такі уже близькі,
    то як не намалюється картина,
    аби до неї почуття п'янкі
    не уявляли пісню лебедину?

    Веду її у шати з лободи,
    аби із нею і погомоніти,
    і цілувати синьоокі квіти...

    Хоч уві сні вертаюся туди,
    де у любові із роси й води
    іще беруться у капусті діти.

    center> 09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2018.09.11 09:21 ]
    Само-тлумачення
    Перекладаю ранки дощові –
    на есперанто, мовою сонету.
    Бринить сльоза росою на траві,
    навіює непрохані сюжети.

    Мої близькі й далекі візаві
    не добачають видива поета,
    як ми ідемо, а на мураві
    вкорочуються тіней силуети.

    На схилі літа і в зеніті дня
    усе життя – одні оксюморони.
    І лебідь у калюжі – каченя,
    і грішному – далеко до покути,
    якщо і тропи, і церковні дзвони
    однаково і чути, і не чути.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  35. Ігор Деркач - [ 2018.09.10 10:05 ]
    Курс на виживання
    Міняють люди землю і себе,
    її оази і своє обличчя,
    аж хочеться у небо голубе
    або у золоте середньовіччя.

    Усе ще вищий меншого скубе
    та ближньому, чого немає, зичить,
    а те що є, усяк собі гребе,
    лишаючи пустелю і паліччя.

    Періодично струшує земля
    воєнну епідемію Кремля
    та ізолює цей тоталізатор.

    Палає Україна нічия
    і котиться цивілізація
    у первісний Адамів інкубатор.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2018.09.10 10:30 ]
    Непрошене виправдання
    Напиши мені ще пару слів,
    уяви, що я тобі цікавий
    як далекий солов’їний 🎶,
    і почуєш голос нелукавий,

    і пізнаєш чарівний мотив
    іншої пори, її октави...
    І дорога наша поміж нив
    заблукає у шовкові трави.

    Та і я не той, і ти не та,
    і не ті надії, поки осінь
    на отави наші ронить роси.

    Вибачай, що у твої літа
    не тобі і не мої уста,
    а нежданий поцілує коси.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  37. Ігор Деркач - [ 2018.09.09 16:33 ]
    Дощовий сонет
    Іде і капле оп'янілий дощ,
    такий не по-осінньому потрібний,
    що хоч візьми тай у калюжу скоч
    і затанцюй танок, йому подібний.

    Хай на вербі його чекає борщ,
    а ти не зазіхай на цю обідню,
    але мерщій чоло своє наморщ
    і занотуй оказію вечірню.

    І хай у ринві буде каламар,
    твоє перо підточує комар
    або води як Буратіно носом.

    У тебе є Мальвіна, ти – П'єро,
    мокай у ту калюжу те перо
    тай уперіщ
               сонетом
                   криво-косо.

       09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Шоха - [ 2018.09.08 08:41 ]
    Міраж
    Надія є. І це немало,
    коли ще є вітрила.
    Недоленька причарувала,
    та не приворожила.

    У неї запасні причали
    і є попутні крила.
    Її йому подарували
    і душу відпустили.

    І ось вони на перехресті –
    заручники тієї честі,
    що іноді, як путо
    перепиняє на порозі. ..
    З недолею – не по дорозі,
    а долею забуті.

    09.2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  39. Ігор Деркач - [ 2018.09.04 17:46 ]
    Осінь здалеку
    У небі мріє перша павутина.
    Луною лине гомін у поля.
    Стихає вітер. Може, відпочину,
    коли зайде за обрії земля.

    І я душею у майбутнє лину.
    Вітрило долі видиме здаля,
    мов кетяги червоної калини
    і чорна переорана рілля.

    Само собою, літо проминає
    і осінь самозваною гряде.
    Але не проминає де-не-де
    ілюзія дарованого раю.
    Тому одвіку спокою немає
    ніколи, і нікому, і ніде.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  40. Ігор Шоха - [ 2018.09.04 16:10 ]
    Осінь зблизька
    У засіки збирають до зернини
    надії наші руцями селян.
    Тече руно. А дощ із полонини
    вже орошає вруна і поля.

    Із піднебесся пісня журавлина
    гойдає у колисці немовля.
    Йому дається істина єдина –
    журитися не пізно опісля.

    У вирій відлітає тепле літо.
    І сонечко не може обігріти
    за обріями синій небокрай.

    Але радіє арій і ратай.
    Йому, найголовнішому у світі,
    дарує осінь щедрий урожай.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Деркач - [ 2018.09.02 21:34 ]
    Утрачені перспективи
    Не так лякає небо крутія
    як, може, помогти йому бажає
    найти своє утрачене ім'я
    і не шукати вирію до раю.

    Такі уже закони житія,
    що кожен має те, чого немає,
    як мила наречена нічия
    або дощі нараяні у маї.

    Якби на перепутті у сезам
    не спокусився яблуком Адам,
    які плоди вкусили би онуки!?

    На Каїна не був би схожий Хам,
    а Мухамед не видумав іслам
    і не чекали б на пекельні муки.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Деркач - [ 2018.08.31 14:10 ]
    Самураї Кремля
    Підійшла Японія до краю.
    Закуріли їхні острови.
    Все, що Будда нації бажає,
    в руцях православної Москви.

    Від Кремля до самого Китаю
    все гниє з одної голови.
    Явно клепки їй не вистачає,
    а на пласі – піки й булави.

    Рашею керують поторочі.
    Кожному і кожній – по керму.

    По кормі парафія не хоче.
    Їй – місток у пекло – у Криму...

    Самураю мало тамагочі,
    харакірі хочеться йому.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2018.08.31 07:15 ]
    Арії самоти
    Якщо поезія не та,
    не тими пишеться словами,
    не ті озвучують вуста,
    то перечитую Хайяма.

    І даленіє суєта.
    А десь за синіми морями
    веслує наша самота
    і чує опери ті самі.

    Лукаві зорі із небес
    перемовляються зі мною,
    віщують ласку поетес
    бодай ліричному герою...
    А за широкою рікою
            луною –
                    арії із мес.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Шоха - [ 2018.08.29 09:47 ]
    За рікою часу
    Тече, вирує і шумить вода,
    нестримна у найвищій іпостасі.
    Немає дамби, ані невода
    чинити опір цій кипучій масі.

    Сльозою, поки горе – не біда,
    і гіркотою на іконостасі,
    і кровію, коли іде орда
    за сатаною у попівській рясі.

    Та буде ще і радості сльоза,
    веселкою заграють небеса,
    і змиється усе лихе грозою.

    Омиємо свободу у росі,
    і люди називатимуть усі
    новою Україною-Русою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  45. Ігор Шоха - [ 2018.08.26 23:40 ]
    Слово істини
    За істиною правди не буває.
    Ачей вона у кожного своя:
    існує его, та немає раю,
    а пекло раю – віртуальне я.

    Сувора правда жити заважає.
    Та маємо миритися щодня,
    аби душа, доведена до краю,
    не канула за межі житія.

    А ще, коли і нерви не сталеві,
    і є такі обставини життєві
    що і святого плутає лихий,
    коли лише на ирій уповає,
    а змія у собі не подолає...
    А як Йому?
                        Воістину – святий.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  46. Ігор Шоха - [ 2018.08.19 09:00 ]
    Літні русалії
    Які роки, які твої літа,
    напоєні джерельною водою!
    Русалкою цілуй мої вуста,
    заворожи і піду за тобою.

    Залоскочи і хай несе вода
    і забирає у твої покої.
    Не забувай, що ти є саме та,
    якою снив і марив за якою.

    Але у цьому світі не слова,
    не наші мрії справджують надії.
    І сподівання наші – трин-трава...

    Хай не болить нікому голова,
    а перелесник хай собі радіє,
    що ти ще є – реальна і жива.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  47. Ігор Деркач - [ 2018.08.19 08:36 ]
    Аля фініш
    Сідає літо у свої човни,
    відчалює, тай осінь доганяє.
    І падає луною за лани
    провісниця нового урожаю.

    Грозою упилися баштани.
    Лютує небо – блискавки метає.
    Доспіли гарбузи та кавуни
    і є чим поділитися навза́єм.

    Ачей і ти ще нібито жива?
    І ще нівроку, хоч уже вдова
    і маєш те, чого душа бажає.

    І повні закрома, і гаманці...
    Та, може, аж у самому кінці
    хто як не я тебе іще згадає.

    08/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  48. Ігор Шоха - [ 2018.08.18 21:21 ]
    На схилі літ і літа
    Веслує літо в заводі ріки,
    де поїть таїна латаття біле,
    і дотики, «нечаяні», руки,
    і наше все, що не переболіло.

    Стоять човни – прив’язані таки
    до нашої верби, що не зотліла.
    А біля неї, чи не ті пеньки,
    якими ти у юності вертіла?

    І я, мов пень дубовий до верби,
    надію маю, гей би та якби
    на старості хоча би прихилитись.

    Та, що то є – просити на своє?
    Коли минає наше житіє,
    лишається на ідола молитись.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Деркач - [ 2018.08.17 22:43 ]
    Секрет на двох
    У мене є один секрет на двох,
    та я його нікому не розкажу,
    інакше буде, – ах! А то і, – ох!
    Хоча і не замурзався у сажу.

    Є і сюжет один із багатьох,
    якими я нікого не принаджу,
    хоча один стараюсь за сімох
    і не зважаю на удачу вражу.

    Я не боюся теплих, ніжних слів,
    ще не забутих щедрою душею,
    аби не розлучатися з тією,
    якою ще у мріях дорожив...
    І це єдине із таємних див
    за обріями, плаями, межею.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  50. Ігор Шоха - [ 2018.08.16 07:20 ]
    За покликанням
    Що є, то є! Рубаю із плеча.
    Ні міфами, ні радістю, ні горем
    уже не завоюєш читача,
    якому завше по коліна море.

    Беруся до пера як до меча
    і невідомо, хто кого поборе.
    Арена потребує глядача...
    « Гори, гори, моя вечірня зоре!»

    Та що із того, що завізно там,
    де запрягають лебедя і щуку?

    Але і раку буде за науку,
    що словом відкривається сезам.

    До істини ключі даються нам,
    але закрита чарівна шкатулка.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   14