ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.05.26 21:21
І Пушкін, і Лермонтов тим паче
Втомилися життям, смерть сприйняли б за щастя.
На прив’язі один в царя ходив і прославляв свободу,
А другий кров місив в чеченському болоті,
Чекаючи кулі як причастя.
А ти, лемківський хруще , ти ж тільки-но почав густи

Тетяна Левицька
2019.05.26 18:48
В палких обіймах терпну, млію,
цілунком зваблюю вуста,
плекаю стомлену надію -
ввіійти в альков любові. Та -
зоря не згасла в соннім небі,
що нам світитеме весь час,
хай Ероса чутливий лебідь
оголених накриє нас.

Нінель Новікова
2019.05.26 12:21
Дзвеніла музика в саду
Щемливим, невимовним горем.
І свіжо й гостро пахли морем
На блюдці устриці в льоду.

Сказав мені: « Я вірний друг!» –
Торкнувся сукні переможно.
О. як з обіймами не схожі

Олександр Сушко
2019.05.26 11:40
Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
Що з громади соки тільки ссе.

Як вам слово "більшість" - правда гарне?
Є іще одне слівце "товпа".
- Зупиніться! Стоп! - кричати марно,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:56
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:54
Вогнем і мечем захищали державу
І гасли зірниці в очах вояків.
І кров’ю, і потом боролись за славу
Всі наші прапращури і до батьків.

Тепер наша черга ставати до зброї
І землю свою боронити в бою.
Бо наші сусіди на конях із Трої

Віктор Кучерук
2019.05.26 10:02
Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –
Берегом тупають коні
Сірі і темно-руді.
До прохолодних влоговин,
Чуючи дзенькіт відра, –
Сходять слухняно корови
З пагорбів ситних Дніпра.

Володимир Бойко
2019.05.26 09:28
Людям, вічно набурмосеним,
Видається все не так.
Набурмосені відносини
Дошкуляють, як чиряк.

Ні нещирі перепросини,
Ні фальшивість обіймань,
Не поможуть набурмосеним

Ярослав Чорногуз
2019.05.26 02:13
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Крізь тиху вечора вуаль
Просвічує сяйливе диво!

І як до нього не спішить,
Й у сні мені цей рай не сниться –
Те тихе полум`я душі,

Юрій Сидорів
2019.05.25 22:23
Магелани загублених рим,
Океанів епічних сіндбади,
Я проханням ділюся моїм -
Заберіть до своєї бригади.

Не боюся авралів і вахт,
Не злякає мене і полундра.
Пропонуйте неписаний фрахт -

Вероніка Новікова
2019.05.25 22:19
Може, поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
Ходить довкола слово, сяде на груди — плаче.
Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

Може, борги вертала, може, знайшла забуте.
Сядь біля мене трохи. Хай розі

Іван Потьомкін
2019.05.25 21:38
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як зверхницька мета
здоровий глузд зміта...

Марґо Ґейко
2019.05.25 20:41
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.

Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,

Вячеслав Семенко
2019.05.25 17:13
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
Але простір лишився моїм назавжди,
хоч поріг підмивають потоки води,
віддзеркалена в ній перекинута вежа.

Хай три виміри, наче кольчуга, скр

Гренуіль де Маре
2019.05.25 13:06
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Куток, де сіть павук снує –
І б’ються в ній страхи незмінні;

Нехай розвезло всі шляхи,
І сон вже не долає втому,
І Бог прикинувся глухим –

Світлана Майя Залізняк
2019.05.25 10:22
Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
Запустіть модерні, ярі двигуни.
Був король - утік... проводжали пішки.
Корчували трухле, щось народ наснив.

Піднялись на прю, наварили каші,
роздала сорока... бракне сироті.
Де отут нові, креативні, наші?

Тетяна Левицька
2019.05.25 09:52
Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі 
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия  вина,

Віктор Кучерук
2019.05.25 06:41
На кордоні совісті спокуса
Душу вперто знаджує щомить, –
То до Галі радо пригорнуся,
То без Олі не вдається жить.
На кордоні совісті затисла
Душу непостійності вина, –
Згадую сьогодні тільки числа,
Бо забулись зовсім імена.

Ігор Деркач
2019.05.25 06:30
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Зшиваємо державу по-новому,
а націю – як Вова заповів.

***
Ґарантувати – це ще не подія,
яка усе вирішує за раз,

Світлана Майя Залізняк
2019.05.24 22:20
Лад буває лише в раю,
там немає заміни Єві.
Я чарунок отут не таю,
відбиваюсь від ос у мреві.

Є китайський ліхтар, лукум.
Запустити б - та ливні, грози...
Обіцявся іще й самум!

Вячеслав Семенко
2019.05.24 19:45
Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
вночі поміж сльоти, мокречі, багна,
народиться голос тендітно високий і світлий.

Крізь осад намулу проб'ється нове джерело,
воскресша краплина уперте кам

Світлана Майя Залізняк
2019.05.24 15:02
Кекси медові, третина банана,
склянка цикорію... і голоднеча.
Сукню курортну приміряла - рано...
Котик лягає на музоньки плечі.

Бджілка дзуміє... а цукру не можна...
Хочеться манго з Камбоджі чи Ліми.
Я - легковажна і непереможна -

Марія Дем'янюк
2019.05.24 11:56
Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцизу,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до

Ірина Білінська
2019.05.24 11:24
Вона прийшла у понеділок.
О, як же я її чекав!
Душа, окрилена, злетіла,
Неначе Бог її підняв.

Вона була дзвінка і зріла,
В обіймах чистої весни.
А ніжний запах її тіла

Віктор Кучерук
2019.05.24 07:38
Доцвітають весняні квіти,
Час вже літнім цвісти поспів, –
А від тебе самі привіти,
З побажаннями гарних снів.
А від тебе, моя відрадо,
Лиш рої неприкаяних слів
То розгадую, як шаради,
То нема до розгадок шляхів.

Ярослав Чорногуз
2019.05.24 00:01
В час, коли співають солов`ї,
І черемхи китиці пресвітлі
Розливають пахощі свої,
Це кохання диво в нас розквітло!

Я забув од захвату слова,
Розтопилися страждання гори.
Бог Ярило нам подарував

Тетяна Левицька
2019.05.23 23:28
Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
прохолодне, білорунне молоко туману.
Дай напитися любові, джерело моє,
і медовим поцілунком причасти кохану.

Загубилися у травах весни осяйні,
та душа заголубіла в волошковім раї.
Залюби мене до млості, под

Іван Потьомкін
2019.05.23 21:07
Лапатий сніг січе у січні.
Зима найбільш лютує в лютім.
Береза частує соком в березні.
Кульбабами та розмаїттям квітів дарує квітень.
У травні трава у зріст людини.
У червні черви розпушують старанно землю.
А в липні схиляє віти липа, обтяжена запах

Ірина Залюбовська
2019.05.23 17:32
Із якої далини -
з лісових озер глибоких
і джерел зеленооких -
до людей приходять сни?

З річки темної води,
де верба купає віти,
сни зринають, а сліди

Світлана Майя Залізняк
2019.05.23 09:39
Заслабнути на «Птахокардію» Симптом перший Коли натрапляєш на Поезію Світлани-Майї Залізняк, розумієш, що в твоєму світі вона (її Поезія) оселяється на постійно. Бо так тобі хочеться. Бо там є чим живитися з кожного пірнання в неї. І як оминути ба

Ігор Деркач
2019.05.23 08:09
Усім відомо, – де війною віє,
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
Конаюча в агонії Росія
колонізує «вату» світову.

Куди не йди, усюди їхнє рило.
Уже й своє – і те гноїть капрал,
а кривославна мафія Кирила

Олександр Сушко
2019.05.23 07:10
З’явилася у нас на сайті химерна пані: вірші пише. І не просто вірші, а ВІРШІ! Сама про себе нашкребла резюме: ікона стилю! Взірець вишуканості! Естетичний ляпас несмаку товпи! Почитав увечері на сон грядущий її нетлінки, дійшов до сторінки надцятої

Вячеслав Семенко
2019.05.23 00:12
Вітрилами на хвилях трав
тополі луками пливли,
у відблисках нічних заграв
котився грому перелив.

Шмагали блискавки по склі,
спливали за струмком струмок
лавини недвозначних слів

Вероніка Новікова
2019.05.22 23:44
Ніч збирається на гілках. В чому ти бачиш страх?
Шурхотить у траві, біжить зі струмком, зазирає у дім.
Роздягайся, ходімо.

Не ставай на листок, обійди колосок, не торкайся кори,
на твоєму боці і чорні гори, і їхні вітри.
Як ітимеш повз жовту скелю

Анонім Я Саландяк
2019.05.22 18:20
переклав з російської Саландяк

Це цілі Четвертої світової війни. А про методи досягнення в ній перемоги інформує зі слів своїх всеблагих співбесідників інше джерело: “Гедоністичний (насолодний) та морально нестійкий Захід здригнеться та відступить пере

Серго Сокольник
2019.05.22 11:52
Як це сталося... Літній день
І кульбабок щасливі личка...
Пригадалося нині, де
Заколисувала травичка,
Нам нашіптуючи казки
Про кохання, і ми кохались,
Приховавши у квіточки
Тіл оголення, і ховались
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оля Боняк
2019.05.22

Дмитро Бугера Брилінський
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24

Ірина Залюбовська
2019.04.22

Ростислав Стадницький
2019.04.22

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Зоя Войтович
2019.04.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.05.21 07:08 ]
    Лицарський мотив
    Уперте серце не зворушу,
    а доля милує мене...
    У неї небо ще ясне,
    а я уже чекаю стужу.

    Якщо недоля омине,
    то завоюю юну душу,
    зігрію ♥ кам'яне.
    Хоча і каюся, а мушу.

    Упала карта із небес
    і я уже умію – без
    такої милої, моєї...
    і з нею — цінувати час.

    Але нікому не до нас,
    якщо і я один у неї.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  2. Ігор Деркач - [ 2019.05.17 06:20 ]
    Гаряча пара
    Надійне серце і плече –
    не ти і я, а ми з тобою.
    У кого не було такої,
    що так і гріє, і пече?

    І у твої, й мої покої
    усяка всячина тече...
    Та обнімають гаряче
    гарячі руки молодої.

    О! Як не спопелити дні,
    коли стаємо ми одні
    одною спільною душею?

    Писали вила по воді,
    яка ми пара, ще тоді,
    коли ти не була моєю.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Деркач - [ 2019.05.04 08:35 ]
    Від краю до краю
    Минає все у цьому світі
    і пропадає у імлі
    моя весна. А наше літо
    стартує на чужій землі.

    Воно у Африці, Єгипті
    дарує радощі й жалі.
    Журою душі оповиті
    несуть додому журавлі.

    Із ними і тебе чекаю.
    А засумую аж за край,
    то не барися, прилітай.

    У тебе сонечко сіяє.
    У мене місяць – із-за гаю
    ще усміхається. Нехай.


    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Деркач - [ 2019.04.29 11:29 ]
    Шукачі пригод
    Ми заблукали із варяг у греки...
    І на одному березі ріки
    обоє ми уміємо, таки,
    любити так, аби побити глеки.

    На відстані і серця, і руки
    мені – на прощу, а тобі – у Мекку...
    У часі розминулись на віки,
    у просторі – на милі і парсеки.

    У цьому ще трагедії нема.
    Показує, буває, cinema
    ще не такі у повісті сюжети.

    Аби не переводилися дні,
    наповнюються марення нічні
    романами у юної Джульєтти.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  5. Ігор Деркач - [ 2019.04.28 21:47 ]
    Ти і я
    Я уявляв берізкою тебе.
    А нині, на майбутнє не колишня,
    ти у саду моєму – дика вишня,
    а наді мною – небо голубе.

    – Я не святий, а ти іще не грішна, –
    обманюємо іноді себе.
    Навіщо – «А», коли немає «Бе»?
    А доля... доля не буває вічна.

    Дороги наші на усі боки
    заплутані, і далі навпрошки
    куди не йди, а їм кінця немає.

    Але нехай надія об’єднає
    усі іще не пройдені стежки
    на лоні воскресаючого краю.

    28/04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  6. Ростислав Стадницький - [ 2019.04.25 13:00 ]
    Кам'яні баби
    Як літні трави спалений той час,
    Коли стояли ви в самотній волі.
    Козацьке сонце зігрівало вас
    Під вітру колискову в Дикім Полі.

    Моря кочовників пропали враз,
    Ви ж залишилися подібно солі.
    Прихильники несяючих прикрас,
    Озброєні та, наче правда, голі.

    Так довго пильнували степ самі,
    Що стали нелюдимі та німі?
    На скіфську озивалися востаннє?

    На істуканській загриміть ізнов!
    Чи як жадаємо гучних розмов,
    Вам кам'яного хочеться мовчання?

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Деркач - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  8. Ігор Деркач - [ 2019.04.16 18:30 ]
    На грані
    Мовчати, солодко зітхати –
    така оказія у нас.
    Погода б'є у тулумбас,
    але заказано – мовчати.

    Пенати кликали не раз
    ховатися у наші шати...
    І забуваємо на час
    свої оази і пенати.

    Та як не перейти ту грань,
    коли минає таємниця
    і понесе у світ жар-птиця
    цю наготу недомовлянь?
    Ми помилялися. Поглянь,
    яка вузька стає границя.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.04.10 08:10 ]
    Відлуння
    Гойдає вітер тучі, гай
    і заколисує берези.
    Йдемо до себе як по лезу,
    обоє п'яні... аж за край.

    А розлучаємось тверезі.
    І як ся стало, не питай.
    У тебе свій домашній рай,
    у мене – магія поезій.

    Ти щезла як моя луна
    у шумі молодого гаю
    і цілу ніч тебе немає...
    І знову – проза. Ти одна
    і я один у склі вікна
    тебе із вирію чекаю.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.20 07:07 ]
    Тобі в день щастя
    Така шляхетність у твоїх очах –
    Емоції, весь розум, полонила.
    Там бачу вись, куди возносять крила,
    Яка вгорі тремкоче на вітрах.

    Небесна світлосте, указуй шлях
    І еталоном із чеснот будь, мила!
    Лиш ти мені великий світ одкрила,
    Енергію дала, що має птах.

    Вино страждань моїх – в твоїй долоні.
    Історія то мук твого єства,
    Це таїна, де прірви є бездонні…

    Краса стосунків – сфера то нова!
    Ідилія, мов на природи лоні…
    Й од щастя загубилися слова!

    20 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (8)


  11. Олена Балера - [ 2019.03.11 11:37 ]
    ***
    Крізь морок часу – плями полум’яні
    І викривляє зір картину світу.
    Ніколи не дізнатися зарані,
    Які іще дороги нам відкрито.

    Наступний день – старанний ошуканець –
    Запрошує лише йому служити.
    Він жорстко покарає неслухняних:
    Зламає вщент, просіє через сито.

    Куди іти, чого іще бажати?
    Безсилий розум і туман усюди.
    Оця весна, як Феська язиката,

    Іде-бреде примарним чудом-юдом,
    А час – глухий, сліпий імпровізатор –
    Завжди наосліп милує і судить.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (8)


  12. Ігор Деркач - [ 2019.03.01 10:37 ]
    Назустріч весні
    Усе частіше сняться карі очі
    та усмішка симпатії моїх
    далеких літ – веселих і сумних
    у таїні немеркнучої ночі.

    І я літаю, як раніше міг.
    Зелений вітер ласкою лоскоче.
    Це означає: сни мої урочі,
    весна переступає за поріг.

    Та це не означає, що й вона,
    як неминуча повінь і весна,
    прилине знову казкою до мене.
    Хоча, звичайно, іншої не жду,
    та у чиїсь обійми упаду,
    аж поки сниться маєво зелене.

    01/03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  13. Олена Балера - [ 2019.02.13 15:02 ]
    ***
    В безумній круговерті, крізь вічний гул і гамір,
    Де балачок багато і час іще дитина,
    Спонтанно і химерно мандрується світами
    І кожен Гуллівером себе вбачає чинно.

    Тоді як Дон Кіхоти на млин вчиняють замах,
    Філософи уламки збирають по крихтинах.
    Комусь кортить волати у небо до нестями,
    Когось за обрій кличуть розхристані стежини.

    Хтось кобзарем осліплим не дивиться довкола,
    А чує серця голос, що невимовно тихий,
    А хтось, в усіх турнірах довічний доброволець,

    Не може зло терпіти, куди б не йшов, не їхав.
    Комусь же невідоме злощасне слово «холод»
    І він собі та іншим лікує рани сміхом.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (14)


  14. Олена Балера - [ 2018.12.31 13:16 ]
    ***
    Чарує розум самота зваблива,
    Сплітає сіть підступна плутанина.
    Зимовий дощ, прозорий, нежурливий,
    Непроханим приходить на гостину.

    Кудись поділось почуття провини,
    А час до мене довготерпеливий,
    Не дорікає за безглуздий вчинок,
    Неначе лік утратив похвилинний.

    І ранок посміхається нещиро,
    Легкий сарказм приховує старанно.
    Прийдешній рік благає про довіру,

    Дає надію, мов різдвяний пряник,
    А рік старий, як невиправний лірик,
    Усіх благословляє наостанок.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (14)


  15. Ігор Шоха - [ 2018.12.22 13:38 ]
    Одна єдина
    Усупереч всьому і, завдяки
    одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
    вар'яти-донкіхоти – вітряки,
    а донжуани – доти і фортеці.

    І хто не мріє в будь-які роки
    подарувати щастя дамі серця?
    І хай з моєї легкої руки
    ще не одній Фортуна усміхнеться.

    Хай у душі вирує ураган
    і радості земної океан
    потроює відвагу у двобої.

    І хай життя наповниться любов'ю,
    коли веселоокий капітан
    у рейсі засумує за одною.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Деркач - [ 2018.12.19 08:46 ]
    Друзям-опонентам
    З одного боку, нібито – орли,
    а з іншого , мов когути, обоє.
    Ой, людоньки! Закльовує малий
    великого ліричного героя.

    Але оба – мої учителі:
    один – сонету, інший – параної...
    А дисципліна – наче москалі:
    ані війни, ні миру у двобої.

    Та піднімайте руки догори.
    Здавайтеся! Де білі прапори?
    Але далеко куцому до зайця...

    Сашуню, ти, як меншенький, покайся...
    А ти його, журавлику, бери
    на крилонька свої і ...опускайся.

    18/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Ігор Деркач - [ 2018.12.06 22:55 ]
    Дальнє плавання
    До гавані далеко кораблю.
    Вітрило не біліє, а линяє,
    тому що довго плавати люблю,
    і ліпшого нічого не буває.

    Каюту драю, люльку не палю...
    На палубі ночей не коротаю.
    Я запрягаю вітер, а рулю
    іти автопілотом дозволяю.

    Не варто опускатися на дно
    і не міняти курс на повороті.
    Я засинаю юнгою на флоті,
    а просинаюсь... О! Яке кіно!
    Ні. Я не крейсер, та усе одно
    не буду загрузати у болоті.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Деркач - [ 2018.12.05 16:23 ]
    Не жалій
    Не зайве обійматися. Найшло –
    реалізуй веління свого серця.
    Якщо даруєш іншому тепло,
    то це тобі сторицею вернеться.

    Цілуймо наймиліше на землі
    у той момент, коли душа жадає.
    Її лікують радощі малі,
    коли тебе велике оминає.

    І не жалій. Соромитися гріх,
    що у людині чуємо людину
    і тягне до своєї половини...
    Плекай самоіронію і сміх.
    Ми любимо, жартуючи, усіх,
    та не на жарт кохаємо єдину.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Деркач - [ 2018.12.03 13:10 ]
    Серце не винне
    Ще є у нас і милі, і єдині,
    і так і має бути до кінця.
    Немає золотої середини,
    але бувають золоті серця.

    Схиляється до терену калина,
    яка йому весною до лиця.
    За явором сумує яворина,
    а молода чекає молодця.

    Ідилія такою видається...
    Але душі підказує сонет, –
    поклич її і серце обізветься.

    Найкраще соло все-таки дует.
    Якщо поет не має дами 💕,
    питається – який же це поет?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. оксана деркач - [ 2018.11.12 14:43 ]
    Осінь
    Яка красива цього року осінь!
    Як дівчинка рудоволоса і смішна,
    То сонечком всміхнеться , то заплаче
    Нібито і весела, та усе ж сумна...

    Я так люблю ії мінливу вдачу
    І сум і холод вітром у вікно
    Закривши очі, я у мріях бачу
    Своєї осені барвисте полотно.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Деркач - [ 2018.11.10 08:45 ]
    Пізнє про раннє
    Зів'яли мрії. Отже восени
    ще є надія маятись журою,
    як це мені навіювали сни
    далекою весняною порою.

    Життя на перекаті мілини
    змиває течія, а за водою
    два наші неприв'язані човни
    гойдає вир на лінії прибою.

    Але на плаї іншої весни
    мелодія далекої луни
    покличе наші душі за собою...
    А що літа? Гіркі як полини
    не вернуться, не вернуться вони,
    як і гора не зійдеться з горою.

    11/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  22. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  23. Ігор Шоха - [ 2018.10.01 12:55 ]
    Суєта суєт
    Багатіями набрані борги
    ініціюють націю до злету!
    Така ідея додає снаги
    і стимулює на нову вендету.

    Міняють лики друзі й вороги.
    Не в'яжуть лика інші пієтети.
    Історію карбують не боги,
    огранюючи два боки монети.

    Непрошені, йдемо у небуття,
    обмануті – чекаємо життя
    достойного, але на тому світі.

    У цьому лабіринті суєти
    до істини нема кому іти,
    але у пеклі є кому горіти.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  24. Ігор Деркач - [ 2018.09.18 21:00 ]
    Додому
    Сниться хата – недосяжна Мекка
    у моєму вирії-селі
    і знайомий змалечку лелека,
    що приносить щастя на крилі.

    Там йому не докучає спека,
    як зимою десь у Сомалі.
    Але як добитися нелегко
    до тієї матері-землі.

    Все збираюсь – осінню, зимою,
    літом, перелітною весною...
    А усе – і ніколи, й ніяк.

    Птиці повертаються додому,
    а мені у маєві ясному
    світить за туманами маяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Деркач - [ 2018.09.16 10:11 ]
    На лінії братання
    У нас одна історія.
    Ця істина правдива:
    радянщини утопія –
    одне «російське диво».

    А нині у окопі я
    пильную нашу ниву,
    а чорна акваторія –
    то лінія розриву.

    Під їхньою орудою
    ніколи ми не будемо
    ізгоями-братами.

    В історії запишемо
    і на віки залишимо
    своїми ворогами.

    09/18



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Шоха - [ 2018.09.13 13:21 ]
    Сон в унісон
    Не уповаю на путі слизькі,
    але кому не снилася дівчи́на
    і почуття до неї – ще такі,
    які шанує юна половина?

    Ну а коли такі уже близькі,
    то як не намалюється картина,
    аби до неї почуття п'янкі
    не уявляли пісню лебедину?

    Веду її у шати з лободи,
    аби із нею і погомоніти,
    і цілувати синьоокі квіти...

    Хоч уві сні вертаюся туди,
    де у любові із роси й води
    іще беруться у капусті діти.

    center> 09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2018.09.11 09:21 ]
    Само-тлумачення
    Перекладаю ранки дощові –
    на есперанто, мовою сонету.
    Бринить сльоза росою на траві,
    навіює непрохані сюжети.

    Мої близькі й далекі візаві
    не добачають видива поета,
    як ми ідемо, а на мураві
    вкорочуються тіней силуети.

    На схилі літа і в зеніті дня
    усе життя – одні оксюморони.
    І лебідь у калюжі – каченя,
    і грішному – далеко до покути,
    якщо і тропи, і церковні дзвони
    однаково і чути, і не чути.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  28. Ігор Деркач - [ 2018.09.10 10:05 ]
    Курс на виживання
    Міняють люди землю і себе,
    її оази і своє обличчя,
    аж хочеться у небо голубе
    або у золоте середньовіччя.

    Усе ще вищий меншого скубе
    та ближньому, чого немає, зичить,
    а те що є, усяк собі гребе,
    лишаючи пустелю і паліччя.

    Періодично струшує земля
    воєнну епідемію Кремля
    та ізолює цей тоталізатор.

    Палає Україна нічия
    і котиться цивілізація
    у первісний Адамів інкубатор.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Шоха - [ 2018.09.10 10:30 ]
    Непрошене виправдання
    Напиши мені ще пару слів,
    уяви, що я тобі цікавий
    як далекий солов’їний 🎶,
    і почуєш голос нелукавий,

    і пізнаєш чарівний мотив
    іншої пори, її октави...
    І дорога наша поміж нив
    заблукає у шовкові трави.

    Та і я не той, і ти не та,
    і не ті надії, поки осінь
    на отави наші ронить роси.

    Вибачай, що у твої літа
    не тобі і не мої уста,
    а нежданий поцілує коси.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  30. Ігор Деркач - [ 2018.09.09 16:33 ]
    Дощовий сонет
    Іде і капле оп'янілий дощ,
    такий не по-осінньому потрібний,
    що хоч візьми тай у калюжу скоч
    і затанцюй танок, йому подібний.

    Хай на вербі його чекає борщ,
    а ти не зазіхай на цю обідню,
    але мерщій чоло своє наморщ
    і занотуй оказію вечірню.

    І хай у ринві буде каламар,
    твоє перо підточує комар
    або води як Буратіно носом.

    У тебе є Мальвіна, ти – П'єро,
    мокай у ту калюжу те перо
    тай уперіщ
               сонетом
                   криво-косо.

       09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Шоха - [ 2018.09.08 08:41 ]
    Міраж
    Надія є. І це немало,
    коли ще є вітрила.
    Недоленька причарувала,
    та не приворожила.

    У неї запасні причали
    і є попутні крила.
    Її йому подарували
    і душу відпустили.

    І ось вони на перехресті –
    заручники тієї честі,
    що іноді, як путо
    перепиняє на порозі. ..
    З недолею – не по дорозі,
    а долею забуті.

    09.2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  32. Ігор Деркач - [ 2018.09.04 17:46 ]
    Осінь здалеку
    У небі мріє перша павутина.
    Луною лине гомін у поля.
    Стихає вітер. Може, відпочину,
    коли зайде за обрії земля.

    І я душею у майбутнє лину.
    Вітрило долі видиме здаля,
    мов кетяги червоної калини
    і чорна переорана рілля.

    Само собою, літо проминає
    і осінь самозваною гряде.
    Але не проминає де-не-де
    ілюзія дарованого раю.
    Тому одвіку спокою немає
    ніколи, і нікому, і ніде.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  33. Ігор Шоха - [ 2018.09.04 16:10 ]
    Осінь зблизька
    У засіки збирають до зернини
    надії наші руцями селян.
    Тече руно. А дощ із полонини
    вже орошає вруна і поля.

    Із піднебесся пісня журавлина
    гойдає у колисці немовля.
    Йому дається істина єдина –
    журитися не пізно опісля.

    У вирій відлітає тепле літо.
    І сонечко не може обігріти
    за обріями синій небокрай.

    Але радіє арій і ратай.
    Йому, найголовнішому у світі,
    дарує осінь щедрий урожай.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  34. Ігор Деркач - [ 2018.09.02 21:34 ]
    Утрачені перспективи
    Не так лякає небо крутія
    як, може, помогти йому бажає
    найти своє утрачене ім'я
    і не шукати вирію до раю.

    Такі уже закони житія,
    що кожен має те, чого немає,
    як мила наречена нічия
    або дощі нараяні у маї.

    Якби на перепутті у сезам
    не спокусився яблуком Адам,
    які плоди вкусили би онуки!?

    На Каїна не був би схожий Хам,
    а Мухамед не видумав іслам
    і не чекали б на пекельні муки.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Деркач - [ 2018.08.31 14:10 ]
    Самураї Кремля
    Підійшла Японія до краю.
    Закуріли їхні острови.
    Все, що Будда нації бажає,
    в руцях православної Москви.

    Від Кремля до самого Китаю
    все гниє з одної голови.
    Явно клепки їй не вистачає,
    а на пласі – піки й булави.

    Рашею керують поторочі.
    Кожному і кожній – по керму.

    По кормі парафія не хоче.
    Їй – місток у пекло – у Криму...

    Самураю мало тамагочі,
    харакірі хочеться йому.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2018.08.31 07:15 ]
    Арії самоти
    Якщо поезія не та,
    не тими пишеться словами,
    не ті озвучують вуста,
    то перечитую Хайяма.

    І даленіє суєта.
    А десь за синіми морями
    веслує наша самота
    і чує опери ті самі.

    Лукаві зорі із небес
    перемовляються зі мною,
    віщують ласку поетес
    бодай ліричному герою...
    А за широкою рікою
            луною –
                    арії із мес.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2018.08.29 09:47 ]
    За рікою часу
    Тече, вирує і шумить вода,
    нестримна у найвищій іпостасі.
    Немає дамби, ані невода
    чинити опір цій кипучій масі.

    Сльозою, поки горе – не біда,
    і гіркотою на іконостасі,
    і кровію, коли іде орда
    за сатаною у попівській рясі.

    Та буде ще і радості сльоза,
    веселкою заграють небеса,
    і змиється усе лихе грозою.

    Омиємо свободу у росі,
    і люди називатимуть усі
    новою Україною-Русою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  38. Ігор Шоха - [ 2018.08.26 23:40 ]
    Слово істини
    За істиною правди не буває.
    Ачей вона у кожного своя:
    існує его, та немає раю,
    а пекло раю – віртуальне я.

    Сувора правда жити заважає.
    Та маємо миритися щодня,
    аби душа, доведена до краю,
    не канула за межі житія.

    А ще, коли і нерви не сталеві,
    і є такі обставини життєві
    що і святого плутає лихий,
    коли лише на ирій уповає,
    а змія у собі не подолає...
    А як Йому?
                        Воістину – святий.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  39. Ігор Шоха - [ 2018.08.19 09:00 ]
    Літні русалії
    Які роки, які твої літа,
    напоєні джерельною водою!
    Русалкою цілуй мої вуста,
    заворожи і піду за тобою.

    Залоскочи і хай несе вода
    і забирає у твої покої.
    Не забувай, що ти є саме та,
    якою снив і марив за якою.

    Але у цьому світі не слова,
    не наші мрії справджують надії.
    І сподівання наші – трин-трава...

    Хай не болить нікому голова,
    а перелесник хай собі радіє,
    що ти ще є – реальна і жива.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  40. Ігор Деркач - [ 2018.08.19 08:36 ]
    Аля фініш
    Сідає літо у свої човни,
    відчалює, тай осінь доганяє.
    І падає луною за лани
    провісниця нового урожаю.

    Грозою упилися баштани.
    Лютує небо – блискавки метає.
    Доспіли гарбузи та кавуни
    і є чим поділитися навза́єм.

    Ачей і ти ще нібито жива?
    І ще нівроку, хоч уже вдова
    і маєш те, чого душа бажає.

    І повні закрома, і гаманці...
    Та, може, аж у самому кінці
    хто як не я тебе іще згадає.

    08/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  41. Ігор Шоха - [ 2018.08.18 21:21 ]
    На схилі літ і літа
    Веслує літо в заводі ріки,
    де поїть таїна латаття біле,
    і дотики, «нечаяні», руки,
    і наше все, що не переболіло.

    Стоять човни – прив’язані таки
    до нашої верби, що не зотліла.
    А біля неї, чи не ті пеньки,
    якими ти у юності вертіла?

    І я, мов пень дубовий до верби,
    надію маю, гей би та якби
    на старості хоча би прихилитись.

    Та, що то є – просити на своє?
    Коли минає наше житіє,
    лишається на ідола молитись.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Деркач - [ 2018.08.17 22:43 ]
    Секрет на двох
    У мене є один секрет на двох,
    та я його нікому не розкажу,
    інакше буде, – ах! А то і, – ох!
    Хоча і не замурзався у сажу.

    Є і сюжет один із багатьох,
    якими я нікого не принаджу,
    хоча один стараюсь за сімох
    і не зважаю на удачу вражу.

    Я не боюся теплих, ніжних слів,
    ще не забутих щедрою душею,
    аби не розлучатися з тією,
    якою ще у мріях дорожив...
    І це єдине із таємних див
    за обріями, плаями, межею.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  43. Ігор Шоха - [ 2018.08.16 07:20 ]
    За покликанням
    Що є, то є! Рубаю із плеча.
    Ні міфами, ні радістю, ні горем
    уже не завоюєш читача,
    якому завше по коліна море.

    Беруся до пера як до меча
    і невідомо, хто кого поборе.
    Арена потребує глядача...
    « Гори, гори, моя вечірня зоре!»

    Та що із того, що завізно там,
    де запрягають лебедя і щуку?

    Але і раку буде за науку,
    що словом відкривається сезам.

    До істини ключі даються нам,
    але закрита чарівна шкатулка.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Деркач - [ 2018.08.15 14:56 ]
    Запитання PS
    Кому цілуєш очі уві сні
    і не літаєш феєю до мене,
    як це не раз бувало навесні,
    коли були ми юні і зелені?

    Чому забула мрії чарівні
    веселої моєї Мельпомени,
    коли ми залишалися одні
    у таїні невидимої сцени?

    Та не питаю, чи не сняться ті,
    надіїі наші світлі, золоті,
    напоєні жагучою любов'ю.

    У тебе інші очі над усе,
    якщо і досі магія несе
    у ролі не моєї, а чужої.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2018.08.15 08:06 ]
    На одному полі
    Відмірює нам доля небагато,
    та найсумніше у юдолі цій,
    що мало віри у можливе свято
    по доброті і щирості людській.

    Червиве опадає. Та раніше –
    із ким п’ємо, буває, на коня?
    Лікують окаянного не вірші,
    і не солодка, навзаєм, брехня.

    Ідейні поні рвуться до олімпу,
    хоча й у люди ще не пізно йти,
    якщо не заважає сяйво німбу.

    Чого вартує дурня обійти?
    І наче є коли і як, та ніби
    не меншає цієї суєти.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Деркач - [ 2018.08.14 07:07 ]
    Пора до пари
    Які багаті ниви і гаї
    весною, літом, осінню, зимою...
    Які ми не косили врожаї,
    коли не повінчалися з тобою!

    У тебе – осінь, а літа мої
    лишаються за нашою рікою.
    Між нами сиве плесо течії,
    коли ми не побралися весною.

    А час летить і каже, – селяві!
    Немає щастя ані на Неві,
    ні у Дніпрі. Одні жалі та біди.

    Іде війна за наше і чуже.
    То, може, розписатися уже,
    що ми не пара, а чужі сусіди?

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2018.08.14 07:00 ]
    Перед вирієм
    Уже нелегко й поле перейти
    і вижити одному – ой, нелегко.
    Оглянешся на спалені мости,
    усе одно до обрію далеко.

    А мусиш не летіти, а іти,
    долаючи і холоди, і спеку
    у цій хиткій юдолі суєти,
    очікуючи долю як лелеку.

    І рахувати ночі до весни,
    пірнаючи у марева і сни.
    Ні мрії, ні надії за душею...

    А попереду осінь і зима,
    і десь вона чекає ще, сама,
    що ми не розминемося із нею.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Деркач - [ 2018.08.12 13:45 ]
    На рубежі пережитого
    Щемлять серця і душі ще болять
    за втраченими юними літами.
    Екзамени усі здали на п’ять.
    Осінні теж уже не за горами.

    Ріка несе віночки із латать
    у синю лету за семи морями.
    На караулі ангели стоять.
    Завізно у Харона із човнами.

    Така свобода вибору тепер,
    що і старий як юний піонер
    готовий і нікому не потрібний.

    І за плечами кожного сума,
    аби не говорили задарма,
    що ти дурний лише тому, що бідний.


    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  49. Ігор Шоха - [ 2018.08.12 12:02 ]
    Ти, вона, весна і літо
    У мене є єдина і одна.
    А хто не розуміє цю різницю,
    нехай згадає, де його весна
    і як весною осінь молодиться.

    А поки літо, є лише вона
    чужою полонянкою столиці.
    І хай не роз’єднає нас війна,
    а я не об’єднаю ваші лиця.

    Усе іде, усе кудись тече.
    Минуле розливається рікою.
    Вона уже не кличе за собою.

    А ти моє надійніше плече,
    аж поки і тобі не допече,
    що не були ми нерозлийводою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  50. Ігор Деркач - [ 2018.08.11 14:57 ]
    Ребро Адама
    Немає друга істинного, свого,
    душа якого – на семи вітрах,
    і наче, навертаєшся до Бога,
    коли твій успіх у його очах.

    Такою є і суджена, і мила,
    з якою лиш тобі і повезло.
    І, може, лиш одна і підкорила,
    що іншої такої не було!

    У небі явно ті ще бюрократи!
    Але своїх уміють парувати
    і в юні, і у зрілі вже літа...

    Якщо сама помітила поета,
    який тобі присвячує сонети,
    то ти одна-єдина – саме та.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   14