ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2025.07.06 22:04 ]
    Молода трава
    Я радію молодій траві.
    Хай народяться мрії живі!

    Ця трава пробилась до нас
    Крізь зими ворожий спецназ,

    Крізь зими надійну тюрму,
    Крижану, жорстоку, німу.

    Я іду і рву на шматки
    Ці пагілля терпкі і шорсткі.

    Я укритись не можу, на жаль,
    В трав'яну турботливу шаль,

    Прочитати книгу її,
    Де злилися букви живі.

    Я впаду в траву, в забуття,
    Де кінець і початок життя.

    17 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  2. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  3. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  5. Борис Костиря - [ 2025.06.27 22:07 ]
    Раптовий сніг
    Раптовий сніг, немовби кара неба.
    Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
    Нам кари іншої уже не треба.
    Сама ненависть падає до ніг.

    Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
    Раптовий сніг, як марення вві сні.
    Раптовий сніг крізь марево алюзій
    Явився парадоксом навесні.

    Що нам робити з цим нежданим ритмом?
    Куди втекти від Господа гримас?
    Космічний холод падає нестримно
    У хаотичність й невгамовність мас.

    2 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  6. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  8. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  9. Борис Костиря - [ 2025.06.21 21:04 ]
    Сніги
    Я хочу пірнути в сніги,
    У сон, невідомість, пургу,
    В пекельне обличчя жаги,
    У білу безмежну труху.

    Я питиму сніжне вино,
    До краплі, до самого дна.
    Простелеться біле руно,
    Явивши небес письмена.

    Я хочу пірнути туди,
    До краю небесних святинь.
    Сніги замітають сліди,
    Ховають надії до скринь.

    Слова упадуть назавжди
    В яругах крутих, як змія.
    Лиш тільки прозріння не жди,
    Воно розчинилось в полях.

    20 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  10. Борис Костиря - [ 2025.06.18 21:15 ]
    Уламки любові
    Уламки любові, уламки світів,
    Які народились, щоб швидко померти.
    Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
    Де вже не існує народжень і смерті.

    Уламки любові ніяк не збереш,
    Вони розлетілися в простір печальний.
    У дикому реготі буйних пожеж
    Вони заспівають про вічний початок.

    Уламки любові, немов камінці
    Коштовні й такі непоправно розбиті.
    Ти бережно їх потримаєш в руці
    Й відпустиш, неначе небачені квіти.

    4 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  11. Борис Костиря - [ 2025.06.17 21:02 ]
    * * *
    Порожня сцена і порожній зал,
    Порожній простір, пристрастей вокзал.

    Ряди порожні, як полеглі роти,
    Стоять в чеканні неземної ролі.

    Усе вже сказано, проспівані пісні,
    Немов заховані під снігом сни.

    Де ті слова, що здатні породить
    В душі урочу і величину мить?

    Де ті слова, що пронизають нас
    І над якими непідвладний час?

    Слова, які розтоплять пустоту,
    Які глаголять істину просту.

    Порожня сцена вимовить слова,
    Які не розуміє голова.

    Та це єдино правильні, живі
    Слова, що проростають у траві.

    Це слово первозданне, як струмок,
    Яке здолає навіжений смог.

    13 січня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  12. М Менянин - [ 2025.06.16 22:06 ]
    Батьки завжди

    В щасливу пору
    з батьками ми.
    Вони і поруч
    і в нас вони.

    Давно нема їх –
    пролинув час –
    та рідний подих
    скресає в нас.

    Вони хотіли
    все краще нам.
    Тепер ми в тілі
    батьків і мам…

    О Благий Боже,
    з батьками будь –
    тож кожен зможе
    плекати суть!

    02.10.2024р.

    P.S.
    Де серфінг на долі –
    пуд солі зі сліз,
    Отця хто по волі –
    опора є скрізь.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  13. М Менянин - [ 2025.06.15 19:39 ]
    Новий ор* 1
    Почуй мій ор до Тебе, Отче наш,
    тремтить від Бога тіло й голос аж:
    нас ворог гонить з рідної землі
    бо кляті в нього служать москалі…

    Боже мой, Заступник мой,
    нині будь со мной,
    нині будь со мной.
    Тя зову, Спаситель мой,
    даждь Ю, Кров мі Твой,
    яко Бог живой.


    На ґерці наш край від Дону й Карпат,
    а ще цей роздрай де Ніл та Євфрат**.
    Забракло часу – бо безліч нарад.
    Я*** втрати несу, а в Штатах парад****.

    Боже мой, Заступник мой,
    нині будь со мной,
    нині будь со мной.
    Тя зову, Спаситель мой,
    даждь Ю, Кров мі Твой,
    яко Бог живой.


    ЧаЯться поруч мої вороги,
    та Бога поміч – достатньо снаги,
    вони солдати таємних інтриг,
    тож маю знати як здихатись їх.

    Боже мой, Заступник мой,
    нині будь со мной,
    нині будь со мной.
    Тя зову, Спаситель мой,
    даждь Ю, Кров мі Твой,
    яко Бог живой.


    * ор – звернення, зов, споконвіків притаманне народові наших країв. На відміну від крику, промовлені в молитві-Орі (гр. ἀρή «молитва», атт. ἀρᾱʹ) звуки звернення зі сподіванням, що будуть почуті;
    ** Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: Твоєму потомству я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату (Бут.15:18);
    *** Україна;
    **** У суботу, 14 червня, у столиці США відбувся масштабний військовий парад, присвячений 250-річчю створення армії Сполучених Штатів. Це перший такий захід у Вашингтоні за понад три десятиліття. Парад збігся із 79-річчям президента Дональда Трампа, проте офіційно влада заперечує зв’язок між двома подіями.


    14.06.2025р. UA

    P.S.
    У кра́ї на Руси молили так київським ізводом. Київський ізвод – українська вимова церковнослов’янських текстів, що зберіглася в неперервній традиції з часів Київської Руси


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  14. Борис Костиря - [ 2025.06.11 21:01 ]
    * * *
    Кленки в недобудованому домі -
    Це сутності, що рвуться врізнобіч.
    В думок і дій невидимім огромі
    Проглянуть голоси незгасних свіч.

    Кленки до нас промовлять нескоримо
    Крізь цеглу і руїну навкруги.
    І родяться від неба дані рими,
    Які прокреслять нам святі круги.

    Руїни не лише у цьому домі -
    Руїни у думках і почуттях.
    Ти вийдеш і у просторі, як морі,
    Співатимеш, як визволений птах.

    30 грудня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2025.06.08 21:45 ]
    Перший сніг
    Перший сніг, як послання Бога.
    Перший сніг - полотно небес.
    І розкриє дорога строга
    Пустоту недалеких словес.

    Перший сніг ліг невинно й сонно.
    Перший сніг, ніби скромний жест.
    І листів непрочитаних сонми
    Проглядають крізь білий текст.

    Перший сніг, ніби марево хворе,
    Мовби привида помах руки.
    Перший сніг відкриває море,
    Де впадають трагічні віки.

    23 листопада 2022


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Козинець - [ 2025.05.28 12:56 ]
    Духовно ввічливі
    Світ молодшає зараз, не сивіє.
    Бачу сонце я поміж мрякою.
    Люди, будьмо глибокими й сильними,
    Гармонійно-відвертими, знаковими.

    Люди, будьмо взаємочуйними,
    Благодатними та духовними.
    Розквітаймо, щоб нас відчули
    Надзвичайними й наповненими.

    Світ нарешті стає синхронним —
    Не теорія це, а практика.
    Я відверто кажу, без іронії:
    Кожен з нас — це нова галактика.

    І я вірю у це сторіччя,
    І хай буде на те Божа воля:
    Люди будуть духовно ввічливі —
    Нам достатньо для досвіду горя.

    Як важливо рости у світлі
    Розуміє поки не кожен.
    Але в цьому швидкому світі
    Люди — світло і правда Божа.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Леся Горова - [ 2025.05.21 11:00 ]
    У стуку крапель
    У стуку крапель
    О, небо сіре, лий на душу дощ!
    У стуку крапель чується послАння,
    В нім спалахи миттєвостей впродовж
    Буття усього, і у мить останню.

    Де і коли, то знає тільки Бог.
    Мені б устигнуть на таємну сповідь,
    Позбутися спокус невгодних, бо
    Життя триматись має на любові.

    Стікає небо. Ні, то не вода,
    І то не сльози. Що ж тоді ті краплі?
    Навічно грішна і на мить свята
    Себе омиту так відчую раптом.

    І заспокоюсь. Небо сіре, сип
    Дощем, студи опущені повіки
    В час розуміння: я в собі єси
    Надії світлом, а чи тінню тільки?


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  18. Леся Горова - [ 2025.05.16 15:50 ]
    Мить із миті
    Поміж роями зоряних галактик
    Несеться, неомірний відчуттям
    Гривастий час, який не осідлати.
    Лиш зірка має пОру в нім палати.
    А з миті мить у ньому для життя,
    Яке сяйне ураз, без вороття,
    Щоб в Божих зупинитися палатах.
    І мить із миті - шанс для каяття.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  19. Устимко Яна - [ 2025.05.06 18:06 ]
    між сонцем і місяцем
    у гіллі ялини чи туї
    сполохано мостяться сови
    і небо флюорисціює
    і ночі засві(д)чує слово

    на місце де царствене сонце
    планету удень обертало
    в ілюзію світу – у сон цей –
    викочує місяць кружало

    на психоделічній картині
    що ніч у повітрі зіткала
    зміїться по плесу стежина
    скидаючи луску з опалів

    якби хтось так випадком вийшов
    в цю пору на берег безсоння
    й підставив би втомленій тиші
    м’яку прохолодну долоню

    і гладив би тишу по гриві
    мугикав би їй колискову –
    ілюзія світу красиво
    у світ обернулася б знову

    та в гіллі ялини чи туї
    скінчили мостится сови –
    нічого ніщо не віщує
    дрімає вколисане слово

    за метеоданими Раю –
    триватиме ніч аж до ранку
    і місяць в кишеню сховає
    і сонцю відслонить фіранку

    земним копошінням як треба
    рулюють у вишніх етерах…
    з якого дивацтва враз небу
    забаглось вдивлятись у берег?

    03.05.25


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  20. М Менянин - [ 2025.05.05 13:42 ]
    Молитва з «Новий ОР**»
    Аву́н д-уашма́я
    Шву́к лан хобе́йн. Ами́н*

    Молитва з «Новий ОР**»

    Боже мой, Заступник мой,
    нині будь со мной,
    нині будь со мной.
    Тя зову, Спаситель мой,
    даждь Ю, Кров мі Твой,
    яко Бог живой.


    * Арамейською:
    Аву́н д-уашма́я / Отче наш, що на небесах!
    Шву́к лан хобе́йн / Пробач нам гріхи наші.
    Ами́н. / Амінь
    ** ОР – звернення, зов, споконвіків притаманне народові наших країв. На відміну від крику, промовлені в молитві-Орі (гр. ἀρή «молитва», атт. ἀρᾱʹ) звуки звернення зі сподіванням, що будуть почуті.

    05.05.2025р. UA

    P.S.
    У кра́ї на Руси молили так київським ізводом. Київський ізвод – українська вимова церковнослов’янських текстів, що збереглася в неперервній традиції з часів Київської Руси


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  21. Валерія Коновал - [ 2025.05.04 15:51 ]
    Сповідь
    Очі піском вимили,
    Поміж грудьми яму вирили.
    Слова — поглядом вимовив:
    “Що я собі видумав?..”

    Кохання в прірву кинули,
    Наврочили злими силами.
    Долю з-під лавки видали,
    Повідомлення моє — видали!

    Шепотом церковним вимоли:
    “Індульгенцію купи з вірою”.
    Спали на кострі відьму, ти —
    Та віддасться за гріхи твої…

    Очисти простір білою шавлією —
    Не буде спокою твоєму крокові.
    Буде проклято кожне дзеркало:
    На перекладені вчора вмерла я.

    03.05.2025. 02:55


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Леся Горова - [ 2025.05.02 16:06 ]
    У Світлий Понеділок
    Я хочу світла! В нього умочить
    Перо своє, щоб скрапували чисто,
    Збиралися в цитринове намисто
    Слова й рядки, і грали променисто!
    Я хочу світла! Тисячу причин
    На те я маю, в Бога просячи
    Вернути світло на стезю тернисту.
    Проси зі мною Бога. Не мовчи.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  23. Леся Горова - [ 2025.04.22 18:57 ]
    У Світлий Вівторок
    Іти туди, де Слово про любов!
    Дорога - вирви, небо - грім заліза,
    І трем колін, і крок важкий, завізний.
    І диму нерозвіяна завіса
    І тут і там ховає кіпоть змов.
    Іти й просити в Матері - замов
    За сина слово. В Сина, що зборов
    Для світла смертю смерть - і нині й прісно ...


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  24. Леся Горова - [ 2025.04.13 08:06 ]
    Вербне
    Цвіти, вербО! Пручайся, кожна брунько!
    Тягни до сонця листя і квітки!
    Весняним святом відзивайся лунко:
    Ось Він іде під пальмові гілки!

    "Осанна!"- з уст дитячих похвалою,
    А з кліток вилітають голуби,
    Бо Отчий храм, забруднений хулою,
    То місце покаяння і мольби.

    Хвала Тобі, Премилосердний, любо
    Пробуджений Тобою зріти день!
    Б'ємо поклони - захисти від згуби
    Розгублених, слабких Твоїх дітей.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  25. М Менянин - [ 2025.03.28 22:37 ]
    Місце зустрічі Україна
    Орли злетілись на Вкраїну
    в воєнні дні, в тяжку годину
    бо, бачте, конче закортіло
    клювати, рвати її тіло.

    Хтось чинить гріх, подоба юди,
    та поміж них достойні люди –
    в селі і в місті вони, всюди,
    Хрест-символ красить їхні груди.

    Сповна відчули днів скорботу,
    а ще побачимо в суботу
    закрите Сонце в Україні –
    стерпіти маємо все нині.

    Бо близько, майже під дверима,
    Спаситель, Цар з Єрусалима –
    Христос, Йому звучить «осанна» –
    Ти наше все, Ти Отча манна…

    Читати може хто уважно –
    Прихід зустрінемо поважно,
    бо жити по Його укладу,
    сумління прийде в нашу владу.

    28.03.2025р.

    P.S.
    Часткове сонячне затемнення 2025 року відбудеться у суботу, 29 березня. В Україні затемнення буде видно у західних областях (включно з Житомирською областю, але без східної частини Чернівецької області), на півночі Вінниччини, Київщини, Чернігівщини та Сумщини.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  26. М Менянин - [ 2025.03.25 01:00 ]
    Час на Землі
    Сліди гріха Адама,
    не пізно і не рано,
    ведуть сюди нас прямо:
    відчуй Христові рани…

    Лиш потім стає ясно –
    за нас страждав Він страсно,
    для нас приносить власно
    свою офіру вчасно.

    Віслюк* несе Офірне,
    таке тендітне, мирне,
    Пославшому покірне,
    на вчинки неймовірне.

    Тут й Матінки офіра –
    також небесна міра –
    в майбутнє, в Бога віра
    та Батьківська довіра…

    Христос всю має владу –
    й земне бо Бога чадо –
    нас, як овече стадо,
    веде взірцем Він радо!


    * ослиця (осел) за Зах. 9:9 є символом скромності царя і його ненасильницької влади.
    Вікіпедія Вхід Господній у Єрусалим
    Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!
    Ів. 12:14,15
    Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.
    Зах. 9:9

    25.03.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Юрій Гундарєв - [ 2025.03.19 09:39 ]
    Ліна
    Її прізвища можна й не називати, досить одного імені…
    Сьогодні, 19 березня, видатна українська поетеса зустрічає свій 95-й День народження.
    Вітаємо!

    Час такий швидкоплинний -
    рік впаде і розтане…
    А поза часом - Ліна,
    як духовна константа.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  28. М Менянин - [ 2025.03.12 03:43 ]
    Просити у Бога
    Будь для Духа Святого офірою
    що живе в тобі Божою мірою.
    Словом бажане буде і вірою,
    бо полине молитвою щирою.

    Смуток може тут бути завадою
    і не стане мовчання відрадою,
    гони геть дух печалі та відчаю,
    бо не дійде молитва, засвідчую.

    Щирим серцем звертайся молитвою
    безсумнівно, з надією світлою:
    хто радіючи так це чинитиме,
    щастя матиме – з Богом бо житиме.

    12.03.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. М Менянин - [ 2025.03.09 01:49 ]
    Палець Іллі
    Лишив лиш вражИна Іллю* без перста,
    як в Києві Лавра лишилась Хреста.
    В війні цій за Церкву таке неспроста -
    проваллями стануть вражИни міста!

    * Преподобний Ілля Муромець, також відомий як святий Ілля Муромець Києво-Печерський. У Ближніх (Антонієвих) печерах Київської лаври у крипті навпроти підземної церкви Введення Богородиці до храму (ХІ ст.) спочивають нетлінні мощі знаменитого билинного богатиря Іллі Муромця, день пам'яті якого відзначають 19 грудня.

    08.03.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Леся Горова - [ 2025.03.04 11:40 ]
    Покаяння
    Моє покаяння стікає святою водою
    З чола, що гаряче, до серця, де віра горить.
    Я чую цей порух. Йому б не застигнуть слюдою.
    Від першого хлипу йому б затужити навзрид.

    Щоб змилося все, що осіло, як чорна сопуха,
    Із погляду скелець зітерся облуди туман.
    Моє одкровення безгласе Ти, Боже, послухай!
    О, скільки разів Ти мене із колін піднімав!

    Чого не хватає стояти, розправивши плечі?
    І сіяти добре, й збирати такого ж дорід.
    Чому потопаємо ми у щоденному треші,
    Обравши укотре собі найкривішу з доріг?



    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  31. Марія Дем'янюк - [ 2025.02.26 12:38 ]
    Тримайся за Світло
    Коли тобі боляче і здається впадеш —
    Тримайся за світло, воно без меж.
    Коли твоє серце тоне в сльозах —
    Тримайся за сонце у небесах.
    Як дивиться смуток глибоко у очі —
    Тримайся за промені світлопророчі.
    За світло тримайсь щосекунди, щомиті
    І будуть думки твої ясносповиті.
    І темінь відступить... Душа, мов дитина...
    І зірка осяює Матір та Сина....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  32. Леся Горова - [ 2025.02.23 09:55 ]
    Емоційне лютневе
    Вже скоро розтопиться березнем скалка прозора
    Нічного морозу по краю мілкої калюжі.
    Бриніння повітря під звук горобиного хору
    Віллється у серце, яке ще не стало байдужим,
    В зими чорно-білих відтінках шукаючи зорі.

    Як полудень бруньки розбудить, порушивши соки,
    То квітки зміцнілий зачаток розколе лушпину
    Під небом небачено синім і сонцем високим!
    Та радість весняну пригнічує присмак полинний,
    Пекучий такий, що, здається, і гілка засохне.

    Але не засохне! Весна - то незмінно і скоро!
    Надія у промені теплім пелюстя розпустить!
    Примножиться поміч, як звуки пташиного хору,
    А хижі союзи зрадливі зламаються з хрустом
    Об нашу незламність, де думали стріти покору.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  33. Григорій Скорко - [ 2025.02.20 22:30 ]
    Небесна сотня
    Чи ти крові пив замало
    Чи голодний на життя чужі
    Я повинен се вклонити?
    Впрягти ярма золоті?
    Пропонуєш нам свободу
    Зберегти свою соборність
    Та чому тебе боюся?
    І під страхом даю згоду?
    Ти ж дитину мою вбила
    А сьогодні їх вже сотня
    Та за що така умова?
    Хіба в чомусь я боржник?
    Десь країна завинила
    Що б і рід з землі наш зник?
    Покидавши ті окови
    Що на руки нам одяг
    Ти, паскуда, мене б'єш
    Заважа тобі мій стяг?
    Ні в житті чоло до долу
    Не вкладе жива душа
    Тільки з'єднані в негоду
    Волелюбнії серця
    Прямо в серці України
    Ти катівню нам зробив
    Це хіба ціна свободи
    І ти мир нам обіцяв?
    Сотня душ вже не згадає
    Як то неньку обійнять
    І жінки будуть плакать
    Як нестимуть тії труни
    Бо лежать у них герої
    Яких треба пам'ятать




    20.02.2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. М Менянин - [ 2025.02.10 15:06 ]
    Бо будьмо!
    Хто арку Чумацького Шляху,
    Шлях Богів*, відчув навесні:
    – від Бога тремтіння зі страху,
    – від вдачі танок і пісні…

    Хто під бородою** Єгови
    несе ідентичність свою
    скрижалями рідної мови,
    краями довкола в бою.

    Чиї це Полісся й Карпати?
    Чиї це Десна і Дніпро?
    А попіл батьківської хати,
    що коїть вороже нутро?

    Хто нищити взявсь Україну –
    спроможемось знищить того,
    а потім зведемо країну
    для себе і Бога Свого.

    Прихильна до нас Божа Мати
    теж молить за долю твою
    о, мій українцю, мій брате.
    Тож будьмо! І будьмо в строю!!!


    * Богів Шлях або Чумацька Дорога – згрупування небесних світил в кількості до 300.000 мільйонів, що ніби ділить широким пасом (шляхом) наше небо на дві половини. Має багато назв у інших народів, а у санскриті, як і в українців – це Богів Шлях.
    ** за часів рабина Ізмаеля вона мала довжину 11.500 леґ (давня міра різної довжини – від 4 до 10 кілометрів).

    10.02.2025р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  35. Дмитро Віск - [ 2025.02.04 00:07 ]
    З'ява звіра
    диме перцевий повз валку очей схаменись
    скільки не є молодик розтяв параван смерку
    і принагідно пречисті стожари до сліз
    палахкотіли пекучі а вперті ж уперті

    поштовх спиняли сліпі невідпорні часи
    аби до купи зібралась множинність одразу –
    руки руківʼя леміш – це сливе ти єси
    що його б стало зорати чекання левкасу

    і розчинитись бо в нині постало б колись
    себто початок і голод спрагливого звіра
    звіра котрий випростовувався і моливсь
    стрягнучи в гумус – твоє сполотніле безвірʼя

    2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Владислав Скринник - [ 2025.01.18 23:59 ]
    В кутку тихенькому сиджу


    В кутку тихенькому сиджу,
    Лізуть думки надзвичайно ніжні.
     Хвилину й наступну я проводжу-
     Спокійно складаючи вірші.
     Мені не потрібна ніяка з компаній,
     Я впевнено скажу галасу ні.
     Пройдусь по галявині, збираючи гравій,
     Тихенько, самотньо , немов уві сні
     З вікна нові образи собі виглядаю,
     Картини малюю в голові кожен раз
     Гордий я , як щораз прославляю:
     Спокій і тишу, життя без образ
     Творю в кожну мить, вдень і вночі,
     Придумую знову яскраві я рими
     Й ніжні думки, мов ті глядачі,
     3 якими я надзвичайно щасливий..
     Радію магічному подиху тиші
     Мир і любов охопили мене
     І кожен раз, складаючи вірші-
     Відчуваю той біль, що мимо іде..


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  37. М Менянин - [ 2025.01.16 20:34 ]
    Для уважного читача
    Гармонія світу
    в інерції сфер,
    де світло та вітер –
    це дотик тепер.

    Акорд семи звуків
    та сім кольорів,
    це простір для гуків –
    це час Божих слів.

    Із Вод Океану,
    як лебідь* чи гусь*,
    послав Бог жадану
    увагу на Русь.

    А правда, як вимір,
    як радість вона,
    і князь Володимир
    відчув це сповна.

    В руці кия досить
    смирять забіяк –
    з хрестом вірні** носять
    від Києва знак***.

    Так, Дух і Марія –
    віки і віки,
    Любов і Надія,
    та в наші роки:

    знедолені всі ті,
    настав точно час
    Отця запросити,
    привів аби нас!

    * (гуси-лебеді) на водах символізує першосвітло, де з води виникає простір, час і фізичний світ, тобто з Небесного Океану;
    ** чиновник збору податків та інше на Русі (вірний), що діяв від імені київського князя Володимира – вірні в містах Русі;
    *** підвіску зі сплаву на основі срібла та міді розміром 3х4см, де зображено голову оленя з хрестом як символ повної влади від київського князя Володимира, це як сучасна гербова печать. До речі на гербі Білогородки під Києвом (до середини XIII століття місто Білгород – де була заміська садиба князя Володимира) – лебідь на водах. Серед 12 знайдених підвісок хрест на тризубі мають підвіски з Білогородки та з Чернігова.

    16.01.2025р.

    P.S.
    Шана тобі, читач уважний,
    бо розум маєш всеосяжний.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2024.12.27 00:57 ]
    Безмовний трепет
    Розпуки прірва і печалі гніт
    Доводили ледь не до божевілля.
    Упав, аж почорнівши, білий світ --
    У безмір сатанинського свавілля.

    Недобрий погляд не убив тебе,
    Страшній Марі не кинув на поталу.
    Як усміхалось небо голубе,
    Сніги й льоди усі порозставали.

    Напевне, провидіння нас вело,
    З пекельної ми вирвались опали!
    Усим недоброзичливцям на зло
    Як голуби, як лебеді - кохались!

    Загроза смерті і розпуки біль -
    Таки програли за життя змагання...
    Який солодкий вистражданий хміль
    Від праведного чистого кохання!

    Безмовний трепет, ніжність і сльоза
    Крізь усміх на згорьованих обличчях.
    Вогонь любові душі пронизав
    Величним духом Данте й Беатріче.

    26 грудня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Гундарєв - [ 2024.12.26 19:34 ]
    Різдвяний біль
    У Святвечір та вдосвіта на Різдво 25 грудня Росія завдала масованого удару по Україні
    "шахедами" і крилатими ракетами...

    У День такий - ракетна злива…
    Дванадцять страв і смак куті,
    найперша зірка і молитва
    на самоті.

    У День такий - ракетна злива…
    Дванадцять страв - для нас усіх,
    найперша зірка…
    І жахливий
    гріх.

    У День такий - ракетна злива,
    щоб нас позбавити тепла…
    Непереможна чорнобрива
    земля!

    Моя земля непереможна -
    по ній босоніж йде Христос,
    відчути може справді кожен:
    це - Хто…

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  40. М Менянин - [ 2024.12.25 23:53 ]
    З Різдвом Христовим!
    Сьогодні звертаюсь до наших родин:
    буть з мудрими прагнімо всі як один!
    Ми діти Вкраїни і нам Бог Дає
    природи речей Розуміння Своє.

    Зусиллям мудрієм, бо все є як є:
    хто душу віддасть за твоє і моє?
    Ми Хрещені Духом, Отець нам Дає
    подбати в цей час про сумління своє.

    Час дбати за краще, бо в нас воно є,
    не дати ледащим забрати твоє
    (мудрішими стати зусилля дає) -
    в любові, в коханні знайти це своє!


    25.12.2024р. Чернігов



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  41. Маргарита Каменська Дарко - [ 2024.12.25 01:33 ]
    Роздум межі
    Ми – невелика частинка відтворення всесвіту.
    Але, хто це "ми"?
    Що зостанеться після нас?
    Кістки, спогади, або ж навіть нічого.
    Людина як пил
    На окраїні Шляху Млечного.

    Скажи мені, Тату,
    Чи це сон, чи реалі?
    Час відтворений нам ніби надія,
    Про вічне життя розколює мрію.

    Світло проб'ється крізь сон наш єдиний,
    Кордони проколюють пітьми пронири.
    Зіштовхнеться ясність й гарячь,
    Зустрінуться поглядом Батько та Син погибелі нашої, людської.

    Почнеться вічність єдиного мовчання,
    Де рідність й гибель воєдино зойдуть.

    Життя штовх тобі дає на творіння,
    Політ, й ось, падіння,
    Смерть, перерождіння.
    Й сенс в твоему творінні,
    Трапляється на околицях Всесвіту країни.

    Час тебе не чекає,
    Пливе й пливе,
    Як хмара на небесах випливає.
    Кліпнув й ось,
    Життя крізь тебе пронеслось.

    Зіркою ясною на небі повстанешь,
    Душу ти Татові віддаси,
    Й бескінечності знов ти смаку познаєш.

    Чи є цей сенс у людині, чи нема його?
    Якщо у майже кожній людині,
    У душі перемагає зло.
    Зло, немов Князя пекла відродження,
    Відтискаюче тепло Творця людського.

    А у чому сенс життя поляга?
    Чи знайдемо ми його й заради чого ми живемо?
    Один рух та це вже Історія,
    Один крок як все життя.

    Постанеться після нас не мрія, ні надія,
    А дія й ідея.
    Ми – Історія людського,
    Й відтворення Творця рідного.

    Ми — це відлуння зірок у космічному просторі,
    Мандрівники часу, що прагнуть прозріння.
    Наші душі — віддзеркалення вічної ночі,
    Де темрява й світло ведуть змагання.

    Чи знайдемо ми істину у глибині буття?
    Чи відчуємо пульс Всесвіту у своїх грудях?
    Кожен удар серця — це виклик життя,
    Кожен вдих — можливість творити у чуді.

    І в цьому творінні, в цій мить перемін,
    Ми — пілігрими на шляху безкінечнім.
    Що далі за обрієм? Вічний спокій чи сплин?
    Чи істина там, де наш голос нарешті замовкне?

    Світило згорає, лишаючи попіл зірок,
    Та в кожній іскрі живе нова мрія.
    Так само і ми: лише відголос крок,
    Що світить крізь час, коли тіло згасніє.

    Ми — хвилі на морі, що прагнуть берегів,
    Ми — вітер, що прагне обійняти простори.
    І навіть у тиші, що стискає слова,
    Залишиться відгук — наш подих прозорий.

    Не в тлінні, не в тіні шукаємо суть,
    Не в славі, що зникне, як вранішній іній.
    Сенс — у моменті, де душі цвітуть,
    У миті творіння, що дихає вільно.

    Коли ж наші зорі зустрінуть світанок,
    Коли пісня Всесвіту в серці заграє,
    Ми станемо вічністю, чистим ковтком,
    Що знову й знову в життя відроджає.

    Ми — Всесвіту дихання, плин і тепло,
    Ми — думка Творця у руху сплетінні.
    І навіть коли все здається тлом,
    Це полотно зіткане з кожного мріння.

    Не зникають ті, хто залишив у серцях слід,
    Хто до останнього тягнувся до зірок.
    Бо ми — не пил, що раптово гасне в темряві,
    Ми — частина вічності, що відлунює в часі.

    Тож крокуй, шукай, розгоряйся в вогні,
    Світлом будь там, де пітьма володарює.
    Бо відповідь тиха звучить у тобі:
    "Сенс життя — це життя, що творить і дарує".
    24.12.24


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати: | "Філософія, Бог, Світ"


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2024.12.21 18:11 ]
    Любій "Софіївці"*
    Моє живе натхнення джерело,
    Рятуй мене од ницості людської.
    Поета мрії золоте крило,
    Краси буяння, миру й супокою.

    Мій прихистку душевного тепла,
    Світи мені і грій мене узимку.
    Ти білим оксамитом сповила
    Мені всю душу, наче невидимка.

    Хотів би оберегом буть твоїм,
    І захистить від болю всього світу.
    Щоб вічно щебетали солов"ї
    На чарівних ясних смарагдовітах.

    21 грудня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  43. М Менянин - [ 2024.12.21 12:52 ]
    Офіра удосвіта
    Володар на ґанку,
    Свого звісно замку,
    Тризубом вже зранку
    розбив забаганку:

    вже годі вам жерти,
    вже досить їх жертви,
    вже геть протиріччя –
    облуди обличчя!

    Кий б’є порцеляну
    що містить оману,
    дає каштеляну
    для служби поляну…

    В прямому етері
    відчинені двері
    Отцю хто і Сину
    вклонивсь за Вкраїну.

    Хто матиме волю,
    плекатиме долю
    для рідних по крові,
    Щасливо, в любові…

    20-21.12.2024р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  44. Владислав Аверьян - [ 2024.12.20 22:01 ]
    Тихий жаль
    Люблю тебе... давно не зізнавався
    Комусь в коханні, то чому
    Чому ж не соромно мені
    Коли брешу, що закохався?

    Блистають очі
    Дивлюсь у них й мені шепоче
    Щось прям на вушко «що ти хочеш?»
    А я не знаю що я хочу...
    Чи бути з нею у пітьмі?
    Чи грітися самом на сонці.

    Широкі відчуття, які дає кохання
    Це правда є, чи ти мені збрехала
    О Божа Мати, суча дочко... Чекання
    Які несе те прокляте кохання
    Не стоїть ні гроша... грішу,
    Грішу упрямо пред тобою
    Але з якою ж це метою таке роблю?
    Вода тече із водограю
    Там листя тихо пропливає
    У лісі десь сопілка грає
    Чимдуш сильніше викликає
    У мене сумнів й тихий жаль.

    І плач із гаю долітає
    Той гай—моя душа, де думи грають
    Де всередині щось ридає
    А ззовні ніби пісня грає.

    Сижу і думаю оце
    Чи треба мені те кохання?
    Що душу на шматочки рве?
    Чи треба таке самогубство?
    Коли себе списом у груди
    Ти протикаєш, бо кохаєш
    І кров свою ти знов ковтаєш
    А з нею біль і тихий жаль.

    Чи треба це? Метаморфози
    Йде перетворення душі
    На пам'ятник отой із бронзи
    Що нерухомий одне став, в пітьмі.

    За ним вогні
    Вогні що вийшли із борозни
    В твоїй душі. Лиш страх
    Лиш страх в очах у нас пред ними
    І неосяжними, пустими
    На них ти дивишся очима
    На дивовижні ті вогні,
    Що враз спалахують у тьмі
    Як феєрверки. Красиво,справді…

    Вам всім красиво, а мені?
    Як подолати ті вогні?
    Що душу мою рвуть на клапті
    І ніби сотнями мечами
    Своїми гострими речами
    (Це в сенці мови є звичайно)
    Вони вп'ялися прямо в серце
    І всі думки тепер про це
    «Безболісне» кохання.

    Оце кажу усе тобі
    А відповідь
    Пусте мовчання...
    І тихий жаль...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. М Менянин - [ 2024.12.14 00:37 ]
    Дзвони Різдва
    Саме в цей час
    радість для нас:
    Бог дав Його –
    Сина Свого!

    Саме в цю мить
    пісня дзвенить:
    чисте срібло –
    Христа Різдво!

    Дзинь – дзинь – дзилинь Христос!
    Дзинь – дзинь – дзилинь Христос!

    Зоря встає
    всім, хто тут є:
    небо дає
    Сяйво Своє.

    Розум і хист –
    сіл цвіт і міст:
    радощів зміст –
    скінчився піст.

    Так кожен раз
    свято у нас:
    море прикрас,
    зараз якраз!

    Для всіх родин
    дзвоник один –
    Вість несе він:
    Роджений Син!

    Весело там
    сестрам, братам –
    до них привів
    звук добрих слів.

    Радість і сміх
    серед усіх –
    їм допоміг
    з неба ще й сніг.

    Дзинь – дзинь – дзилинь Христос!
    Дзинь – дзинь – дзилинь Христос!
    Дзинь – дзинь – дзилинь…
    дзинь – дзинь – дзилинь…

    13.12.2024р. Чернігов


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Владислав Аверьян - [ 2024.12.01 09:41 ]
    Розмова з дияволом
    Повільно ми гаснем мов з воску свіча
    Що в темряві нас веде безвідказно
    Щастить, коли ця свіча не одна
    Якщо одна— то світло навіки погасло
     
    Летить попіл сигарет, дим
    В пітьмі чийсь силует, а свічка гасне.
    Той силует собі мовчить, немов би марево безсоння
    А вогник гасне й мерехтить мов ніби сонечко з просоння
     
    Той силует уже не сам, їх декілька стоїть в пітьмі
    Вони чекають як один коли настане їхня мить...
    Коли помре моє везіння, коли учухнуть голоси
    Які тримають в цьому світі таких як я й таких як ти.

    Їх більшає навколо мене, хоч коло крейдою малюй
    Та не врятує це від смерті, хоч ти молися і чаклуй.
    Свіча все гасне, мерехтить, летить нетлінний попіл сигарети
    В кімнаті цигарковий дим приховує в собі всі силуети.
     
    Усі вже сплять—попи, сани
    І ніби завмерли чорти, але один не завмер досі
    Це Люцифер в людській подобі.
    Заходить чітко, кроки тихі, приємний голос, це так дивно
     
    У божий храм заходить сміло, адже від нього лиш одна
    Лишилась назва в цих стінах.
    Упрямий погляд, сині очі
    Бліденька шкіра «все що хочеш» каже зроблю.
     
    А я сижу ні кроку вліво
    І навіть погляд не підняв
    Мовчу, чекаю ще що скаже
    А він мовчить ніби не зна що і додати
     
    Присів на стільчик... й гасне свічка.
    Від погляду його нетлінний згасає факел
     Питає—бачиш? І знову видно
    У тьмі усі страхи на світі, пітьми всі діти
     
    А мені байдуже—сижу, нікроку вліво...
    Питаю—є сенс жити в світі?
    Ти розкажи, ти ж Сатана
    Ти знаєш таємниці всі єства
     
    Сховались монстри, запалала одна свіча
    А Люцифер мовчить та погляд свій сховав
    Не знаю я ваш сенс єства
    Ви тут лиш мучитесь на світі, і ні тортури й пекла муки
    Вас не лякають хоч і будуть ці муки вічні...
     
    Кладе долоню він на стіл, на ній червоний перстень блище
    І нам до ранку ближче й ближче, уже світає.
    І дістає нетлінну книгу
    Їй ніби вже багато літ, обкладинка пилом покрита
    Й пошарпані в ній сторінки.
     
    У ній вся наша боротьба... її писали переможці
    Ми в ній злочинці і каторжні у нас діла.
    І дістає в мить Сатана стареньку книгу.
     
    Це була Біблія моя, вона мені як сенс життя...
    Гортає книгу Сатана, «а все ж було зовсім не так...»
    І замовкає. Скупа сльозинка потекла...
    Він каже—сенс життя у тому
    Щоб шось залишить за собою
    І щоб це щось відображало
    Тебе самого… ти ж все сумуєш...
    Я—каже—знаю, чом сумуєш
    Бо ти ще досі не відпустиш...
    Гортає далі сторінки
    Не зможу я тебе забрати
    Бо ти свою душу продати
    Вже умудрився, не мені
    А тій дівчині чорнобровій
    Та не кохатиме вона
    Тебе, окаянна душа
    Тож це без сенсу...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. М Менянин - [ 2024.11.29 01:20 ]
    І буде Воля Твоя
    … українців де краї
    Бог дав разом два киї*,
    їх тримає Київ-град –
    стольне місто всіх громад…

    … жезл**, чи посох, або шест –
    для народів сили жест,
    влади символ, булава** –
    шлях здолай - наш голова!

    … а небесний жезл*** Христа
    покоряє всі міста:
    хоч де станеш – Він там Є,
    бо Пасе життя твоє.

    … хто тримає у руці,
    як правитель, жезли ці* –
    в променях з його лиця
    Царство й Воля від Отця!

    Духом славен в світі Бог,
    Він Є стрижень Перемог:
    просимо до нас Отця
    і святись молитва ця!


    * І більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами й гидотами своїми та всіма своїми переступами, спасу їх зо всіх їхніх осель, де вони грішили, й очищу їх. І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом (Єз.37:23)!
    Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир (Ів.10:16)!

    ** І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес (Мк.6:8).

    *** Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи (Мт.10:9-10).

    28.11.2024р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  48. Владислав Аверьян - [ 2024.11.27 08:01 ]
    Відьма
    Сумні вогники, що тихо
    Мелькають у тьмі
    Ведуть на страту відьму
    В пекельнім огні


    Кати ведуть її на страту
    Згорить вона в святім вогні
    Лише мені, здається, шкода
    Русяві локони її

    Сонячне коло повільно, майже непомітно
    Опускається за горизонт
    Мимовільна естетика
    В цей сумний епізод...

    Безшумно опускаються краплинки дощю
    Що мов по ступеням
    Із гори прямують до низу
    А годинник відбиває вже шосту...

    Ніби в журбі, дерева в пітьмі
    Хилить вітер, провіваючи наскрізь віти...
    Розпалили багаття, пробило вже сьому
    Виринають сумні зірочки
    Що хоч і цілком безслівно
    Демонструють скорботу усьому...

    Мовчить Земля, горить багаття
    Хвилини йдуть в невороття
    Ось, пролітає предостання
    Спускається сумний туман
    Безмолвно, гордо, одиноко
    Мені здалось, чи я тут сам?
    Та сердце зойкнуло в тривозі.

    Вже довели...вона беззмолвна
    В очах її страху нема
    Лише німа предосторога
    Й несміла думка про буття...

    Дівчина, вбрана у чорний наряд
    З молодим тілом ще повних принад
    З русявим і довгим волоссям на ньому
    Піймала останнюю мить насолоди...

    Чим насолоджується вона перед смертю?
    Натовпом, що просить за неї прощення?
    Вітами, хилить додолу що вітер?
    Чи останнім, ще вільним, ковточком повітря?

    Про що ти думаєш, коли
    Останній вдох безмолвно робиш
    Можливо, господа ти молиш
    Можливо, натовп цей клянеш...

    Про що ти думаєш, скажи?
    Можливо, справді їх клянеш...
    І навіть я, коли дивлюсь
    У твої очі безнадійні
    Себе кляну за твою смерть....
    Безмолвно, тихо… ти запалала у огні...

    Годинник пробив уже восьму годину
    Як стадо покрили бездушнії крики
    А відьма в мовчанні і останній агонії
    Не видавши звуку вмирає в полоні
    Страшних катувань і людської сваволі

    Просидів всю ніч я у роздумах, муках
    Яка б та не довга, ця ніч у спокутах
    і тільки на ранок в похмурому дусі
    Покинув це місце людської сваволі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Гундарєв - [ 2024.11.10 09:15 ]
    Сосни

    Гудуть сосни -
    багатоголосі,
    багатостраждальні,
    вінчальні,
    космічні,
    одвічні…
    Гудуть сосни -
    міцноколосі,
    повноголосся
    лине до сонця...

    А хтось, занурений у дрібниці,
    убогі й ниці,
    глухий до цього -
    не бачить Ван Гога,
    не чує Веделя і Рильського,
    ні Малера, ні Рільке,
    нічого -
    не чує Бога!

    Гудуть сосни
    багатоголосі,
    багатостраждальні,
    вінчальні,
    космічні,
    одвічні…

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  50. Юрій Гундарєв - [ 2024.10.29 08:45 ]
    Лунає Гендель
    Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


    Генделева ораторія.
    Костел Миколая.
    Архангельські хори.
    Вітражі палають.

    Генделеве «Алілуя»
    здіймає на ноги -
    ніби відлуння
    голоса Бога…

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   35