ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.06.19 09:59
Що не царі, то у твоїй короні.
За очі карі і за голубі
лукава доля вибілила скроні.
І як не потонути у журбі?

Он повновидий сяє з оболоні
як вишитий цілунок на габі.
І лоскотно, і солодко тобі,

Микола Соболь
2019.06.19 08:12
Душа болить. І серце крає щем.
Любити так нелегко Україну.
Де я такого дурня ще зустріну?
Щоби пройти у двох над вирвищем.

Кумпаняться зросійщені брати.
Не та їм віра, влада, ненька, мова…
Мене зовуть, не ладиться розмова.

Олександр Сушко
2019.06.19 07:13
Від сумних думок солоні нюні
Ллються у долоні шкарубкі.
От чому жінки - усі розумні,
А мужі - тупезні глупаки?

Все що зароблю - несу до кралі,
Сам ходжу в полатаних штанах.
Благовірна днину тралі-валі,

Наталія Дяк
2019.06.19 00:03
Мапуй мене, та до екватору,
Забудь південні експедиції.
Маршрути: доля гладіатора
Або посвята Дона в лицарі.

Даремно стрілки каруселили,
Лякали вироком дозиметри.
Манили лунами веселими...

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами гучними.
Здіймаюся у прислуханні я.
Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віктор Сурженко
2019.06.19

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ксенія Згура - [ 2019.03.11 18:58 ]
    В тобі живе душа моя
    В тобі живе душа моя,
    В твоєму погляді, у диханні щомить.
    Я завжди буду лиш твоя,
    Любов вогнем палким горить.
    У рідні очі я дивлюсь -
    Мене любов'ю й щастям заповняє,
    І завжди чи радію я чи злюсь,
    Твій ніжний погляд надихає.
    Коли тебе нема зі мною,
    Тепла і ніжності не вистачає.
    І - голосу, обіймів, сміху,
    І жартів, лиш твоїх,
    Над вухом тихих видиху і вдиху,
    Коли ти безтурботно спиш.
    Твої слова - жива вода,
    Для мого зраненого серця.
    Не страшна ні одна біда,
    Коли ти поруч біля мене.
    Даруєш віру у бажання,
    Ти - рідний і коханий мій!
    Любов твоя як сонце гріє,
    І наший світ окремий, свій!
    Тебе я серцем відчуваю,
    Не треба нам цих зайвих слів.
    Для тебе я єдина - знаю,
    Ми поза межами світів!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Галина Михайлик - [ 2018.07.20 06:26 ]
    Оскар
    Я – фонтан! Феєрверк! Вибухаюча магма!
    Наднового чуття галактичний вулкан!
    Я – криниця (зі мною не знатимеш спраги)
    і простий подорожник, цілющий бальзам,

    пломінке па-де-де у стрімкім падолисті,
    легендарно-манливе злотаве руно…
    Я – найкращий сценарій над всіх сценаристів
    і заслужений Оскар в життєвім кіно!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  3. Володимир Ляшкевич - [ 2018.06.09 14:58 ]
    Аргентинське танго
    Пливе в карміні сонячних сходин
    з бруківок Львова аргентинський вечір -
    над суєтою, втомою судин
    тремка надаритмія кровотечі,
    мелодія пробуджених клітин,
    раптовий смак і кольори вина
    в переплетінні музики любові:
    ти не один у ній, і ти вже не одна -
    дві лінії в одній танцебудові, ((
    в якій щемить на двох ця мить земна.

    О зупинися час!
    Еl cоrаzоn,
    bаndоnеоn бентежний,
    світла цинамон.

    Ти - скрипка, рух, і подихи смичка,
    а він – мотив і простір, і звертання,
    уваги врівноваженість рвучка,
    і злети від земного обертання
    її чуттів тонкого каблучка.
    І пауза. Затакт. І крок у крок,
    мов назавжди красі ми у покорі,
    немов завжди триватиме танок,
    і сяятимуть вічно танго зорі, -
    лиш музика, ні згадок, ні думок!

    Не зупиняйся час.
    Еl cоrаzоn,
    bаndоnеоn духмяний,
    ночі цинамон!



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  4. Олександр Козинець - [ 2018.05.16 20:21 ]
    ***
    Бо їй ні з ки́м так, як зі мною не болить!
    І не важливо де і як ми з нею стрілись.
    Одне турбує, що настане мить.
    Коли і в мене вцілять схожі стріли.
    І їй ні з ки́м так як зі мною не до слів,
    З яких складаються осмислені розмови.
    В яких буває радість, розпач, гнів…
    Бо їй ні з ки́м так, як зі мною

    знову.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  5. Лариса Пугачук - [ 2017.10.12 23:36 ]
    Па
    Уважний погляд, внутрішня напруга
    і рухи точні, і нечутний крок,
    замовклий подих, катування слуху…

    …Округи зміна. Мінне жлобство вщухло.
    Та дух невпинно кидає в урок:
    цупким умінням в круг вганяє вдруге.

    Танок несхибний із єдиним другом.

    12.10.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  6. Лариса Пугачук - [ 2017.05.23 13:58 ]
    Терези
    Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
    сама себе.
    Сама в собi придушую живе.
    Воно ж — живе
    усупереч усьому,
    не йде у спомин,
    рветься в майбуття,
    життям у тiло б’ється,
    б’є у сполох,
    вдаряє й одаровує чуттям,
    i проситься на волю,
    просить волю
    зламати.

    … обняти... обiймати... цiлувати...
    зацiлувати... закохатися!..

    Коханню
    не пiддаюсь, пручаюся.
    Спиняю сама себе.
    Сама в собi придушую живе.
    Воно ж — живе!

    23.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  7. Лариса Пугачук - [ 2017.05.19 23:41 ]
    Входження у зав’язь
    У віхолі вишневих пелюсток згубився час,
    і я себе згубила,
    тебе знайшовши там.

    Захоплене чуттєвістю єство впадало в транс.
    А вишня усміхалася.
    А цвіт –
    злітав
    на нас…

    Впокорене життя –
    це ложе терпко-біле.

    19.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  8. Лариса Пугачук - [ 2017.05.03 16:30 ]
    Аритмiя
    Ти до мене лиш крок —
    й в менi.
    Я ж до тебе все йду
    i йду.
    Ти вiд мене
    п’янiй —
    сп’янiй,
    не притишуючи
    ходу.
    Ти вiд мене не вiдступай,
    ти вiд мене не вiдмовляйсь.
    Ти неспійманий птах,
    мiй птах,
    я нескорене янголя.

    Йду, сповiльнюючи ходу,
    я до тебе — у ритмi "blues".
    Та нiяк не дiйду...
    Йду... Йду!!!
    А давно ж як люблю,
    люблю...

    03.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  9. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 22:12 ]
    Навчили (16 +)
    Сукенка біла апетит псує.
    Ти кажеш, направляючи мінет:
    – Свій голод акуратніше тамуй –
    Найбільше видно бруд на чистому.

    25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (26)


  10. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 15:57 ]
    Незавершене
    Шукати істину в прямому світлі,
    чи у відтінках,
    у відлуннях тіней?
    Знаходити у скошених руїнах,
    вихоплювати іскрами із тління
    та струшувати з віття, наче іній –
    на все терпіння, понад все терпіння.

    Шукати істину в прямому світлі,
    її вогонь прийняти і вціліти.
    Осліпнути і очі відновити –
    і далі жити.

    А шлях розмитий…


    12.12.2016 – 25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  11. Лариса Пугачук - [ 2016.11.18 22:22 ]
    ***
    крізь пустелю я перейду
    не вросту
    в ній
    колючкою стану для
    захисту
    і мовчанням своїм нап’юсь
    спрагла ж бо

    і розкрилюсь і збережу
    цю любов…


    18.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  12. Лариса Пугачук - [ 2016.06.03 11:08 ]
    ***
    З якогось дива подивилась диво –
    «Життя, як диво», та не в фільмі справа.
    Там посередині стара хатина,
    А попід стелею такі бантини...
    Чи балки – от не можу пригадати.
    Та і не в балках справа і не в бантах,
    А в тих руках, що поза них чіплялись
    В той час, як другі руки, губи спраглі
    По тілу голому збирали краплі,
    Чи сік бажання чи гормонів зливу.
    А потім - вниз зірвалися обоє
    І покотились під копицю сіна.

    Тепер про банти думати не можу –
    Відразу відключається свідомість,
    А замість неї моститься уява
    На весь малесенький жіночий розум,
    Заводить у такі місця цікаві -
    Реальності не снилося і близько.
    Таке показує, що червонію,
    І тіло вигинається зрадливо...
    А щоб тим бантам і щоб тому диву
    Було так добре, як мені буває,
    Коли пригадую або проходжу
    Повз сіно, балки, банти і всю решту!

    Ой, пригадала… Йой, рятуйте, люди!!!

    16.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  13. Лариса Пугачук - [ 2016.04.08 15:16 ]
    Довіра
    та що приходить до віри
    в душу твою проникає
    тихо і непомітно
    настіж її відчиняє
    і не боїться нічого
    захистом кращим буде
    крепшим броні міцної
    бо обеззброює того
    серце кому відкриває
    тільки боїться вітру
    подиху льодяного
    необережних рухів
    звуків різких і крику
    вмить заполоханим звірем
    через вікно тікає
    не оглядаючись навіть
    і за собою рушить
    виходи всі і входи
    пастка тоді двосічна
    перерізає навпіл
    все що зайшло у душу


    та що прийшла до віри
    тиха і непомітна
    та що відкрила серце
    як я тобі радію
    рухаюсь обережно
    дихаю легко-легко
    двері не зачиняю
    хочу з тобою жити


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  14. Олександр Козинець - [ 2016.02.01 21:10 ]
    ***
    Іноді тихо говориш. Та завжди голосно плачеш.
    Ладна повірити в диво, аби лише збулося.
    Зірвалась в чужу країну, поїхала, необачна.
    А приводу не було – придумалося, здалося.
    Уся твоя особливість, вся твоя унікальність
    Шукають виходу зовні. Або – сильні плечі.
    Кадри нових облич у твоїй фотокамері
    Дублюють ті стани, які ти в собі заперечуєш.
    І кожне нове авто твоїх чергових автостопів
    Підсилює запах дому, самотність чи розпач дикий.
    У тих, хто кудись тікає – від втечі розбиті стопи,
    А ти від них відрізняєшся з різницею невеликою.
    Лікуєш себе сльозами, говориш іноді тихо.
    Але ж ти така чарівна, але ж ти така дитяча!
    Жінка тонкої натури й сильним характером психа
    Наївно доросла й вільна, тому неймовірно терпляча.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  15. Вікторія Торон - [ 2015.11.30 07:09 ]
    Танець
    Вони нанизуються колом на хід невидимої нитки
    і спільним рухом поступають-- вперед, назад, на крок убік.
    Вони хрипким співають горлом— вогнем вихоплюються злитки
    їх лиць, коралів, що стрибають, мов зерня, вибите на тік.


    Ріка стрімкішає у русі,пташина вищає в польоті,
    від лева швидша антилопа,прудкіша риба у воді,
    в ритмічнім танці-землетрусі— бажання звихреної плоті,
    що заземляється крізь стопи у глини чорні і руді.


    Це поколінь священний танець, вогонь, що плавить без поразки,
    це діалог із духом предків, місток над прірвою життя.
    На всіх танцюючих-- рум’янець, довкіл пливуть з туману маски,
    що у рухливі життєпреси на зов приходять з небуття.


    Розм’якли постраху границі, припливом піднята свідомість
    переливається крізь межі ревниво-сталих берегів.
    Первинний гурт зліта, як птиця, в стрімку оголену раптовість,
    до сонму темних спостережень від сну розбуджених богів.


    О, тільки б він знайшов дорогу— жар колективного екстазу,
    Не відхиляючись за вітром бігучих пристрастей земних!
    Він переплавлює жалобу, він переплавлює образу,
    Й таємні жмені самоцвітів в серцях лишає вогняних.

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2015.08.22 23:53 ]
    Гопак на витрішки
    Все, що зав'язане на небі,
    не реєструє наших доль.
    І інколи юрба на себе
    бере цю делікатну роль.

    Буває, двоє, і не п'яні,
    і не пов'язані ніяк,
    а доля у жеребкуванні
    таке утне, що без вагання
    ушпарять зопалу гопак.

    Ідуть по колу, раді муці
    тримати руку у руці.
    Вона – у вивернутій бурці,
    а він – у вовняній ярмулці,
    як вимагає рік вівці.

    Вона і музики не чує,
    у нього ноги, як чужі,
    але юрма їм аплодує
    і ...насміхається в душі.

    А їй уже усе байдуже,
    чого радіє і кому,
    аби на хвильку мати мужа
    і усміхатися йому.

    І що йому оця лукавість,
    коли немає серцю зась.
    І він свою відповідальність
    уже нікому не віддасть.

    Казала доля, – бережися
    не спокушайся на чуже.
    І як же їм не опектися,
    коли спокушені уже?

    Вона і думати не сміє,
    що це її жіноча мрія
    обрала цього козака.

    І зосереджені на тому,
    аби впектись одне одному,
    танцюють двоє гопака.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  17. Махайло Епатюк - [ 2015.05.14 22:19 ]
    До М.иЛ.ої
    Я зовсім не відчую болю,
    Мені усе те - до біди.
    Візьми мене за бараболю
    І в темну хащу поведи.

    Я там собі усе дозволю -
    І на мурашник сяду я -
    Голісінький - рішай же долю,
    Скажи, нарешті, я - твоя.

    А хоч на гілку зацибну я,
    Куди, скажи іти, куди?
    Усю тебе я обцілую -
    Ходім, ти скажеш, за сади.

    Ми там були, як ті пропащі,
    Як Вій із відьмою жили.
    Аж вила і стогнала хаща
    Від кохуяння кабали.

    Я зовсім не відчую болю,
    Ти ніжні прошепчи слова,
    Візьми мене за бараболю -
    Поголена то голова.

    Овва-а-а-а-а!



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  18. Олександр Козинець - [ 2015.05.14 18:33 ]
    Ідеї
    Для розмаїття довгих статтей,
    Куцих ночей і днів
    Я продукую безліч ідей,
    Знаю чимало слів.
    Часто сиджу, наслідую вас,
    Оком сканую вміст.
    Їм ваш папір, емоції, час,
    Вулиці ваших міст.
    Ось прямо зараз вам у цей текст
    Квіти із вази украв.
    Хочете – можу поцупити кекс,
    Декілька інших страв?
    Чи описати природу, людей,
    Волю, природу, човни?
    Я продукую безліч ідей,
    І повен ідеями!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.35) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  19. Аля Кондратенко - [ 2015.05.03 20:00 ]
    Последний раз
    Поставьте тут дверь
    А за ней нарисуйте черту
    Ей Богу, я больше чем раз
    Туда никогда не войду

    Я больше чем мир нарисую замок,
    И никто не перешагнет за порог.

    Ты хочешь быть вечным странником? – Будь
    Отправляясь в путь, не смей обернуться назад
    Все забудь и не обессудь



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.02 16:03 ]
    Мова рухів
    Фламенко чорної вдови
    Червоних маків крик у русі
    На чорно білім полотні
    Життєва драма , тіла муки

    Струнка фігура , сплеску гра
    У русі з струнами гитари
    В падінні зранена душа
    Рве із під ніг мольбу подяки

    В сльозі її любові сум
    Кохання мальовничі ниви
    Як повернути потяг сил..,
    Як з жертвами їх розділити ?..

    Спротив до смерті , монолог
    Розмова погляду , і жесту
    Сутана вірних перемог
    Це виклик боротьби протесту

    Фламенко чорної вдови
    Інстинкт приречений сплатити
    Щоб пам'ятали біль війни
    Всю гіркоту - людської втрати.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Козинець - [ 2015.02.02 22:47 ]
    В’язень
    Йди крізь чужі міста –
    Там тебе мало знають.
    Вітер куйовдить страх.
    Нерви твої гойдає.
    Іноді він мовчить,
    Часом – штовхає в спину.
    Не реагуй в ту мить –
    Ти його не зупиниш.
    Далі спокійно йди,
    Збільшуй кордони втечі!
    Вийде він на сліди –
    Ти йому не переч лиш.
    Знай: це звичайний біг!
    Той хто прийшов стріляти –
    В’язень твоїх доріг.
    Сам він не може спати!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Козинець - [ 2014.11.08 22:41 ]
    Соло в два голоси
    Коли осінь між пальців сиплеться листям,
    Ноги в теплих шкарпетках гріються пледом,
    Набувають слова відповідного змісту,
    Зігріваючи душу чаєм із медом.
    І тоді між містами тонкою струною
    Павутинка осіння нанизує рими.
    Я цю осінь за листя погладжу рукою –
    Ми не вміли й не вміємо бути простими.
    Кожен в світі своєму межований чаєм
    Та словами до віршів… А також – безсонням.
    Де ми є поміж осені – точно не знаємо.
    Поміж осені двоє, взаємно сторонні.
    І коли хриплий голос перших морозів
    Візерунки на вікнах залишить помітні,
    Ми допишемо вірш. Та перейдемо в прозу,
    Яка визріє може у травні чи в квітні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:59 ]
    Дим вітчизни
    Дим вітчизни

    Край задумливий серця мого...
    Над полями холодними мла...
    Я повік не полишу його,
    Землю цю, що життя надала.

    Я не можу залишити світ
    Мрій дитячих, юнацьких забав,
    Днів суворих, закутих у лід,
    Щастя час, де кохання пізнав...

    Світ великий- є час вирушать
    Пізнавати краї чарівні..
    Я піду... та повернусь назад.
    Це- коріння... Без нього мені

    Не живеться... Душа України...
    Дим Вітчизни... Малиновий дзвін
    Над землею вечїрньою лине...
    Просто в серце вливається він.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
    рубрика: Лірика
    дата поступления 27.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Нанея Золотинська - [ 2014.09.04 08:02 ]
    Вседозволенність
    2013р
    Момент коли моїй тіні дозволено предстати рівно перед Вами і дивитись замість мене у очі тим хто сидить навпроти і дивиться нашу Виставу, де тінь та людина, немов музика та дзеркала, освітлюють спалахами сцену і квітнуть рухами в душах глядачів вогнем тиші і спокою по колу, мов Вальс, і всі вони разом величні. Лише вони сміють бути собою на Виставі, де тінь дзеркала та музика закутана димом Вальсу, лише одним подихом тихо… тихо.

    А потім.

    Пішов увесь Всесвіт геть і сказав – «Я, один, той що залізе і поміститься в думках та розумі однієї людини, тої що так велична, що мені там буде простору і простору, де мій спів прекрасний луною лунатиме і лунатиме. А я, той що променем сонця Всесвіт заплутаний і сяє… світить, теплом віє і танцює і танцює, затанцьовує».

    Такий він, чи то потім.

    З земних.

    З недр потоками зтікає
    з тіла лава, пекуча і палюча.
    Розпечена до болю і розрухи,
    від пекла з недр тікають тіні.
    І Вальс,
    співає Всесвіт їм до танцю.
    І раз і два і такт за тактом
    у ритмі раз і далі й далі, й далі
    луною спів розноситься,
    лунає.
    Ось такий він момент, коли моїй тіні все дозволено.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Роман Коляда - [ 2013.10.12 23:17 ]
    Танець на площі Сан Марко
    Дві доби гойдання в автобусі
    Розфокусують чиє завгодно «тут і зараз»
    Аж надто з «напівпрозорими» кордонами ЄС,
    Зі спагетті у базиліковому соусі,
    В аритмії перегонів і нескінченних мхатівських пауз.
    З тобою складно, та ще складніше мені, коли без.

    Уявіть, дві галактики танцюють вальс,
    Дві наповнені газом і невидимою матерією дзиги,
    Вони чують музику сфер у глибинах себе самих.
    Хто ладен дати їм простір і час,
    Зламати марнот і рутини сатанинські інтриги
    І дати ролі людей, простих, але неодмінно живих?

    Неможливо для нас, щоб просто так.
    Треба за тисячі кілометрів і дуже бажано,
    Щоб на другій космічній швидкості, у відриві.
    На Сан Марко небо дало нам знак.
    Три музики на площі і ми, більш нічого не важило.
    Кілька па й виднокрай розчинивсь у чуттєвім припливі.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  26. Галина Михайлик - [ 2013.04.23 03:08 ]
    Концерт для віолончелі з…
    Рiano¹
    Милують руки стан віолончелі
    м’які, управні, вмілі, дужі, ніжні…
    Я "п'яно" тану в сутінках очей… І
    неначе дощ каштановий на ліжник…

    Forte²
    …Спіймай мене, мов пташку, у долоні
    чиє серденько б’ється дрібно-дрібно.
    Тримай її/мене так міцно й ніжно,
    щоби… співала у твоїм полоні…

    Fortіssimo!²
    … Смакуй уста і випий поцілунком
    усю до дна. І дай мені напитись.
    Мій подих забери весь до останку
    і свій віддай. І не дозволь спинитись…
    Глибокий оксамит віолончелі,
    і струни забриніли аж у лоні…
    Фортісімо! Глісандо³!... Луни-трелі
    в позачасовості… в позаполонні…


    Рianіssimo¹
    … правічний порух - до плеча... твоя рука,
    м’яка, управна, вміла, дужа, ніжна…
    І я - "п'янісімо-п'янісімо" в думках…
    нарешті… щебети весни… неспішно …

    …(2013)



    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (24)


  27. Олена Полянська - [ 2013.03.05 10:07 ]
    Це тільки вальс
    Це тільки вальс,
    Лиш звуків ніжні хвилі
    Єднають нас
    На глибині чуттів…
    Це тільки вальс,
    Чому ж я Вам так вірю,
    Чому ж здається,
    Що кохаю Вас?!

    У світі істин
    Правильних і чесних,
    Там, де є я,
    Чомусь немає Вас…
    А вальс вічний
    Військового оркестру –
    Це крок за кроком
    Виміряний час.

    Кружляють пари,
    Ллються срібні звуки…
    Це тільки вальс,
    Красивий, ніжний вальс.
    І на погон
    Поклавши свою руку:
    – Це тільки вальс, –
    Я запевняю Вас!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (5)


  28. Галина Михайлик - [ 2013.02.14 11:37 ]
    Повільний танець
    Повільний танець… Дійсно –
    Навіщо зайвий поспіх?
    Ламбаді, самбі, свінгу
    Ще посміхнеться успіх…

    Неначе у дарунок –
    Її рука тремтлива…
    Мов ружа, поцілунок
    на щічці, несміливий…

    Маестро так по-віль-но
    Пе-ре-гор-не сторінку…
    Не випускай з обіймів
    Свою кохану жінку!…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (22)


  29. Уляна Світанко - [ 2012.11.03 01:16 ]
    Срібновідзвонно
    Зорями танго танцюєш,
    біло-плямисту вуаль
    легку тріпотно відчуєш,
    чаром сплетеш пектораль.

    Родимок свіже сузір’я,
    губи – фіалковий смак,
    сорому зІрвеш ганчір’я,
    срібновідзвонний цей такт.

    Танець мов з давньої фрески,
    снів вознесіння кульбаб,
    рухи – ескіз арабески,
    дотиків райдужних раб.

    Раб добровільного танго,
    танго п'янкого твого...

    03.11.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  30. Алла Грабинська - [ 2012.07.11 08:21 ]
    "ФЛАМЕНКО"

    Танцює фламенко іспанська циганка,
    В'юниться змією привабливий стан.
    Циганко-чаклунко,- ти пристрастей бранка.
    В очах твоїх чорних бушує вулкан.

    Дочка Пірінеїв, гарячого сонця.
    Під звуки гітари, під стук кастаньєт,
    Кому віддаєш ти палке своє серце?
    Признайся, красуне, розкрий свій секрет.

    Розметані хвилями кучері чорні,
    Троянда червона, намисто з монет
    І дим сигарет у старенькій таверні, -
    Де хмелем п'янить твій гнучкий силует.

    Скажи-но, циганко,красуне іспанко,
    Нащо так безжально серця ти крадеш?
    Напевно цілуєш і любиш так палко,
    А може і досі кохання ще ждеш?

    Запально танцює циганка фламенко,
    Струмиться шовкова спідниця до ніг,
    А руки злітають, як голуби, стрімко
    І золотом сяє браслет-оберіг.

    У запалі плескають п'яні матроси.
    Розкидала ніч вже вогнів аметист.
    Як блискавки, погляди кидає скоса,
    Закоханий в неї на смерть гітарист.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (10)


  31. Юрій Лазірко - [ 2012.01.31 16:47 ]
    В обiймах вогню
    Вірші оплакував – пашів,
    платив за кисень їхнім прахом.
    У комин глянув – ні душі,
    криниця зір суха й безптаха.

    Зола, як згадка про земне –
    легка і сіра, та питома.
    Заглада приску – вірш завмер,
    його натхнення – майже вдома.

    Його живого ще – на звук,
    мов при стовпі звели на стосі.
    Легень оговтаних павук
    окутував той звук у босість.

    Гримучу суміш почуттів
    світопусканням не спинити.
    Вони нетлінні, бо святі
    проталини на німбі миті.

    Слова відхрещувались рим.
    Відчуження міцніло зримо
    по диму пхалось догори,
    до вічного не_за_дверима…

    ...до ніжного складання трем
    і до повернення суди_ти...
    Зола, як згадка про старе,
    яке нема в чім пережити.

    Від знепаперення вогнем
    тих образів, що серцем снили,
    тепер ніхто вже не збагне –
    де Істина проговорилась.

    Танок іскрин зійшов на ні –
    зворушене багаття всілось.
    Вірші оплакував – німів,
    платив за кисень неба тілом.

    26 Січня 2012




    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (29)


  32. Рудокоса Схимниця - [ 2010.09.15 00:46 ]
    У барвах ЛЮ
    Хотів...
    Хотів її, як персик з’їсти,
    У танці виминав на тісто,
    І помстою надмірно різко
    Чомусь на «ви».

    Зірви!
    Зірви умовностей одежі:
    Бо танець нівелює межі,
    Сьогодні лиш тобі належить
    Раба юрби.

    Люби!
    Люби її стрімку шалено:
    Коханку, відьму, наречену,
    Зрадливу, вірну, оглашЕнну
    Спивай до дна!

    Одна,
    Одна така в цілому світі –
    У шоколадній ненаситі
    Танцює палко серед квітів
    У стилі ню.

    Вогню!
    Вогню її стрункого тіла
    Торкавсь повільно і уміло.
    Ніч-тропіканка погасила
    Зорі свічу.

    Не чув…
    Відчув
    У барвах Лю.

    15.09.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (26)


  33. Юрій Лазірко - [ 2010.09.14 20:14 ]
    Серця такт
    Моя жагуча Сеньйоріто,
    тобою пломеніє літо,
    до тебе прилипає світ,
    очей моїх пруткий політ.

    Кради мене, цим ритмом, танцем –
    охоплюй стегнами у трансі,
    чаруй у рухах запальних.
    Тебе я відчуваю в них.

    Яка гаряча серця битва
    оголює слова, о бритво.
    Пелюстя одягу тонке
    уяву гріє, мов саке.

    Воно стікає і хвилює,
    скрипково, пристрасно малює
    переплітання хтиве тіл.
    Зникає дах і небо – діл.

    Тобою в танці я нап`юся
    по вінця. В коливному русі,
    тебе від ґудзиків звільню
    на ноті лю`. У фарбах ню

    переливатиметься ласка,
    метеликом назвемо казку,
    а поцілунком – дивну мить,
    де тільки млість живе і ми...

    Де нас нема – там тиша гасне
    у неповторних нотах-пасмах,
    виношує екстазне 'так'
    і серце губить в танці такт.

    (Caramba...
    F..k)
    14 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (30)


  34. Рудокоса Схимниця - [ 2010.09.04 01:29 ]
    КАРАМБА!
    Карамба! Самба! Сеньйорита
    Текілою в тобі розлита,
    Їй сплачуєш гріховне мито…
    Це ж так підступно оголити
    Лате стегна!

    Уже давно ти нею мариш,
    В уяві злій палких погариськ
    Себе у ній кавОво вариш,
    Без цукру кров’ю розчиняєш –
    Паруєш сам.

    Карамба! Хижа сеньйорито,
    За тебе, певно, варто вбити
    Чи хоч раптово полюбити,
    У тропіках твоїх згоріти –
    Єдина суть!

    Та самба іскри висікала,
    І рухів стегон мало, мало,
    Начорно коси розметались,
    Вона тобою вправно гралась –
    Облуда снів!

    Карамба! Самба! Лиш браслети
    І рук зміїні силуети,
    Розвінчана ущент портретом,
    У сукні, пасмами роздертій, –
    То – скорпіон!

    Ліліт вогню, спокуса вічна,
    Так шоколадно-еротична,
    Не проникаюча – дотична,
    Так хижо-стрімко-блискавично
    Заводить! Ах…

    Карамба!!!

    F..k!


    04.09.2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (25)


  35. Юлія Івченко - [ 2010.09.03 12:52 ]
    Стихії.

    Ця смаглявка , в якої три ноти смугасті «до»
    Танцювала на вулиці тепле лате латини,
    І здіймалися руки угору: ходи, лише, в мій полон!
    Бачиш, я яка мрійна, половина всього, половинна!
    А пір’їнка надії легенько лягала на кучері пінні,
    І весніла бажанням блаженним край моря: дін-дон…

    Хвилі мили тривоги блондики в зеленій сукні.
    В голові – недоучені ігреки, діти, милий розкручений,
    Попід серцем –розхожені муками кицині кручі.
    Поміж ребрами – квіти горіли пахкими звуками,
    Розкладала себе на слова, на рими й доручення,
    А латина бриніла і плідно у витоки стукала...

    А руда викладачка, у сіточці в стилі «ню»,
    Що цілком, врешті, в тему, де море боронить літо,
    Діставала із пазухи - будду, бруньки і приватні мітли,
    Й шепотіла співуче: стихії землі, і води, і вогню,
    Розіпніться в повітрі, щоб карта упала на квити!
    Щоб тату на тілах віддзеркалила магія лун.

    І зійшлися всі три. Невагомі, п’янкі і блискучо-плинні.
    Море, може, й Карибське послало до них піратів.
    Як змішалися в ньому біляві, руді і чорняві патли,
    З якорів познімались брунатних перлини фрегати,
    Бо лате і латина , а зверху – хай кавова піна!
    Бо гарячих богинь не зачиниш аббатом за грати.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  36. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.17 22:28 ]
    МІСЯЧНА ЕКСПРЕСІЯ
    Танцювала на вістрі місяця
    Дивна і боса.
    Перестиглі суниці ще й ця
    Ноша волосся.

    Всі суцвіття натужно-зоряні
    Скрапують в тіло,
    Лиш стокротки марнІ і німі
    Білим-на-біло.

    Танцювала на лезі місячнім
    Стигла і дика,
    Зачудована в неба полин
    Фея безлика.

    У долонях приспала лебедя,
    Стишила в осінь.
    Нерозсміяна в щастя іде
    Легко й назовсім.

    Танцювала у шалі радіснім
    Місячна Панна.
    Залишала сліди в дивосні,
    Так довгожданно.

    Малювала отак розхристано,
    Впилася небом.
    Їй гірчило багряне вино
    Вділене Фебом.

    Танцювала у шатах вітряних,
    Кликала диво.
    Недосяжно далека для них –
    Надто щаслива!

    17.08.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (30)


  37. Ірина Зелененька - [ 2010.08.03 11:32 ]
    Контемпорарі

    Тіло болить, ніби мальва, натягнені руки.
    Танець нагадує вени Христа на Голготі.
    Він оддає себе вічному дотику пальців,
    слово стискає і боляче стримує в роті.
    Танець нагадує хрест, що існує, як тіло.
    Гострі рулади відмучаться в шиї до рання.
    Вимоли плечі, віддай мені серце в повітрі!
    Впала б і чула б, як плаче то сойка, то каня.
    Хто дав цей танець, в якому жаска і розтята?
    Вірю, що падаю в небо. Вагітна. У платті.
    Кроки з межі по синкопі, у ребра й навіки…
    Білий вогонь випікає мовчання в багатті.
    Тіло болить – хрест і рана – а ноги зникають…
    Гасне повітря, стрибає доверху, до краю.
    Тиша – ознака найвищої ноти на світі.
    Танець триває – і я твою руку тримаю.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  38. Володимир Ляшкевич - [ 2010.07.27 22:44 ]
    Flamenco

    Бій кастаньєт і подихи гітар,
    і та, чий осуд кидає у жар,
    іде на мене у вертепі димнім,
    і віяло рве погляд повен чар!

    [О бийся тихше серце матадора,
    розправа не повинна бути скора!]


    Високі груди більше не в полоні -
    а я ж учора прикладав долоні! -
    всміхаються у тисненні тканиннім.
    Тріпоче жилка серцю в такт на скроні.

    [О матадоре, ціль твоя зухвала,
    чого б це перемоги так жадала?!]


    Яріше бій і спалахи гітар!
    Підносять руки пристрасті тягар
    і б’ють об кам’яну підлогу – винні!
    - "Це ж ви несли йому кохання дар!.."

    [Здіймайтесь вище руки-бандерильї,
    усе підвладне чоловічій силі!]


    О пальці-змії, рухи непокірні,
    примхливі стегна іншому вже вірні?!
    І губи зверхньо_усмішкою_плинні -
    чи на однім я вистою коліні?!

    [О як спекотно нині! Сонце люте,
    противнику мій – ні-чи-ї не буде!]


    Недоторканна?! Полум’я гітар!
    І брижів світла плавлений янтар
    довкола шалі кинутої вгору.
    І каблуків за розсипом удар!

    [Лише на мить спізнилась моя шпага,
    коліна підігнулись. От і плаха...]


    Вщухає з криками гітар заграва.
    О як заводить ця, твоя, постава!
    Не обернешся навіть для докору?
    Та краще ніж у груди, чуєш?.. Браво.

    [Твоя арена повна, матадоре,
    противнику твоєму нині горе!..]


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (29)


  39. Валентин Ліпчинський - [ 2010.05.17 11:27 ]
    Ейяф'ятлайокудль (Eyjafjallajokull)
    Планета палаючих скал:
    Розпечені плити базальту
    І вітру скаженого шал,
    І сполохи з-за горизонту.

    Розлючені надра ревуть,
    Уверх вивергають каміння,
    І лава кипляча, як ртуть,
    Пливе із жахливим шипінням.

    День білий змінився на ніч:
    Ні сонця, ні неба, ні барви…
    І попіл летить зусібіч -
    У сутінках все і у хмарах.

    Оце так зустріла весна:
    Вогонь - замість маю-розмаю...
    Картина прекрасна й жахна -
    Мо', й пекло отак виглядає?

    Вулкану пекельного піч -
    Як грішникам засторога:
    Дивіться - і вже не грішіть!..
    Ідіть - й пам'ятайте про Бога...


    16.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  40. Юрій Лазірко - [ 2010.02.23 17:52 ]
    Присмак жагучого танго
    Мистецво тіла, витончене світлом –
    в устах приховую лише спокусу,
    призупиняю дихання завіти.
    Сю одержимість жилами чавити б,
    сей часу клин і самогубця мусить –
    і вижити себе, і скам`яніти.

    Жагучий присмак танго – очі з блиску,
    змайструє дві стріли, наносить меду
    уста де... Серце переб`ється часто
    і до упаду – рухи танцю красти б,
    пірнати в забуття – у ласки Лету.
    Язик не жалиться змією, слизько.

    Адреналіну бандерильї – "хочу" –
    строкато-веселкове в слові.
    Його ранимість, ніби вітру подих
    на крила. Танцю віроломна кода.
    Сі рухи перекладені на сповідь,
    вимова мови тіла ероточить.

    23 Лютого 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (93)


  41. Галина Фітель - [ 2009.12.06 21:55 ]
    Танець тіней на Івана Купала
    Дві щасливі закохані тіні
    навколо вогню жертовного
    танцювали танець кохання.

    Ці тіні – це наші тіні.
    Це ми, наче Сонця діти,
    мали танець цей танцювати,
    і, вогнем священним зігріті,
    тандем непорушний складати.
    Та цей танець ми пропустили.
    Я чекала, що ти підійдеш і запросиш.
    Ти вважав, що цей танець – білий.
    Стоїмо осторонь, розчаровані й тихі, мов миші.
    Наші тіні від нас мудріші.
    Вони швидко від нас відділились,
    і у танок жагучий пустились,
    показавши нам, як треба жити,
    миттю кожною дорожити
    на конечному балу життя.
    Під чаруючі звуки гітари
    танцювали тіні, сміялись,
    і у щасті п’янкому купались,
    кожну мить беручи в майбуття
    на чудовому святі життя.

    Бал скінчився. А ми й не почали.
    Танець свій в душних хатах проспали.
    Ми ж розумні, не тіні прості.
    Мудру заповідь зігнорували:
    Хто байдуже сидить в самоті,
    щастя тих обійде у житті.

    В ніч містичну Івана Купала
    одиноко вогонь догоряв.
    Тіні тихо на землю упали.
    Їх ніхто із собою не брав.
    Жоден з нас їх, на жаль, не чекав.
    Другий раз нас уже не запросять
    на долину, де зоряні роси
    і де тіні кохання танцюють.
    Шанс лиш тим, хто чекає, дарують.

    07.07.2007 00:07


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  42. Олена Осінь - [ 2009.12.04 13:05 ]
    Тангó
    Де біла ніч.
    Де плавиться залізо.
    Де у розпечених пісках самум.
    Де громовиці тишу ріжуть грізно.
    Де навпіл небо, і по венах струм.

    Де стогне лід.
    Де сніг на квіт у травні.
    Де на кориді плащ і кров – одне.
    Де скелі й море у протистоянні.
    Де миттю крок над прірвою майне.

    Де перший раз,
    Достоту, як останній.
    Де мій надрив, і де політ його! –

    Я вірила мелодії кохання,
    Та це було лише п’янке тангó.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (32)


  43. Чорнява Жінка - [ 2009.06.10 21:51 ]
    і незбагненна
    смагляві стегна, мов ласо
    на звичну сутність чоловічу,
    хай кров, як «Абрау-Дюрсо»,
    та тільки не дивись у вічі,
    бо це не музики муар –
    кружляє чорноока фея...
    до чого б тут, здавалось, цар
    і незбагненна Саломея?


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (45)


  44. Чорнява Жінка - [ 2009.05.08 04:06 ]
    Станцуй поминки
    Станцуй поминки по любви
    на синем берегу печали,
    её когда-то повстречали,
    потом с разлукой обвенчали
    и в воду бросили – плыви!

    Станцуй поминки по весне
    на тонких веточках сирени,
    от прошлогоднего варенья,
    как девственности искупленье,
    следы на платье всё красней..

    Станцуй поминки по судьбе
    на крыше брошенного дома,
    но белое лицо фантома
    опять до одури знакомо
    и улыбается тебе.


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (43) | "Dance Me To The End of Love (Leonard Cohen)"


  45. Галина Косович - [ 2009.03.09 12:09 ]
    ***

    Горішки у чорносливі,
    А зверху вершковий крем,
    І ми солодкі й щасливі,
    Я ніжна твоя хурем.
    Сьогодні танцює півсвіту,
    Цілує вогонь свічу.
    А ми почнемо з кумпарсити
    Якщо не вмієш - навчу!
    Сьогодні – шалене танго,
    В очах- міріади бризк
    і місяць у срібних танга
    шалений дає стриптиз.
    Насправді - це дуже мило,
    Змінити класичний стиль,
    Кому і яке тут діло
    До одягу у світил?
    На повну і лиш на повну,
    Відтягнемось разом з ним,
    Станцюймо цю гру любвну,
    Де танго- як псевдонім.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  46. Наталя Терещенко - [ 2008.12.20 12:16 ]
    ФАНДАНГО
    Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго!
    І хай пульсують жили кастан’єт,
    і шаленіє в прочуванні танку
    цей вечір - виночерпій Ганімед.
    Гітара стогне, зваблена, мов жінка,
    і тіла напинається струна,
    смагляві перса, яблук половинки,
    вино спокуси випите до дна.
    Ні, не тобою, діво-невакханко,
    а тими, хто в полоні танцю - сну
    очима з тебе п’є свою коханку.
    Їх так багато - п’ють тебе одну...
    У вирі танцю - веремія звуків,
    плоть почуттів, цнотлива кров душі,
    гірке спасіння і солодка мука,
    На чистій, не затоптаній межі.
    Танцюй, Міньон, свою жагу і долю,
    Тремтливим станом одганяй жалі-
    богиня танцю у земній юдолі.
    І босі ніжки на жорсткій землі.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (14)


  47. Афродіта Небесна - [ 2008.12.14 03:32 ]
    en tango
    Тюльпани до ніг їй,
    Вишневий сироп за комір,
    Самшитова шпилька і
    Брязкальця на зап’ястях…
    Дивитися тільки,
    Як б’ють фіолетові іскри
    З-під пружного доторку
    Скороминущих пальців.

    Мілонга – вишневий сироп
    На тонких ключицях.
    Зрадлива душа метелика, бо наївна.
    Земля стугонить
    Під жорнами черевиків…
    Цей вигин хребта
    Ще прагне твоїх обіймів.

    Вишневий сироп –
    Es tiempo_ adiós, amigo_
    Зрадлива душа метелика –
    Полетіла…
    Вона дотанцює –
    Лишаться самі підбори…
    Метелики не вертаються
    Вниз по тіло_

    Твоя королева нині померла.
    Твоя пустотлива дівчинка нині померла.
    Твоя вірна шльондра нині померла.


    Nothing could hurt me more, really…




    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (27) | "sound =) Gotan Project (="


  48. Аліна Гурин - [ 2008.08.12 00:26 ]
    Червоний диван
    Червоний диван - наш оазис любові,
    Сховаємось знову від мови людської.
    Я хочу напитися тиші з тобою,
    Ти хочеш напитися цноти зі мною.

    У нашім бажанні ми щирі обоє,
    Чому ж ми не разом, чом я не з тобою?!
    Червоний диван, ти і я - і нас троє,
    Червоний диван нас єднає з тобою.

    Віч-на-віч лібідо зі мною в чеканні,
    Червоний диван - наше танго прощання.
    Тримай же в обіймах мене і... кохання -
    Це танго останнє, це танго останнє!


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (7)


  49. Ганна Осадко - [ 2008.04.15 12:48 ]
    Троянське танго
    Для танго потрібні двоє.
    Ся ніч догорить, як Троя,
    Згорнуся тугим сувоєм,
    Розкручусь, немов спіраль.
    Троянду в губах затисну –
    Аж крапелька крові зблисне,
    І скотиться вниз намисто,
    І птахом злетить вуаль.

    І сукня злетить до чорта,
    Волосся - як птаха чорна -
    Пригорне тебе, огорне
    Круг шиї, немов аркан,
    Полиновим сном задушить,
    Цілунками вийме душу,
    І знову стискати змусить
    Судомно тендітний стан.

    Мій трепетний ніжний мачо,
    Міцніше тримай – не плачу!
    Це танго, що смерть неначе –
    Півкроку, і крок, і мить…
    …Паркету слизька арена,
    Палає зоря зелена,
    Ти кличеш мене: Єлена…
    А Троя горить, горить…

    Для танго потрібні двоє.
    Розділені, як горою,
    З тобою, німий герою…
    Шаленство вугільних кіс,
    І зливи травневий безум,
    І ранок, пропахлий безом,
    І вигук, відтятий лезом,
    Летить через сон: «Паріс»…



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (10)