ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.11.13 19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г

С М
2025.11.13 19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей

багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві

Сергій СергійКо
2025.11.13 19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!

«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно

Іван Потьомкін
2025.11.13 18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,

М Менянин
2025.11.13 13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.

Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця

Тетяна Левицька
2025.11.13 08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.

Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі

Борис Костиря
2025.11.12 21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.

Володимир Бойко
2025.11.12 20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.

В Горова Леся
2025.11.12 18:20
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?

І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,

Микола Дудар
2025.11.12 10:31
Підійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться

Віктор Кучерук
2025.11.12 08:53
Пам'яті сестри
Людмили

Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто

М Менянин
2025.11.11 23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.

Борис Костиря
2025.11.11 22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.

С М
2025.11.11 19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай

Цей нестямний час(4x)

Тетяна Левицька
2025.11.11 19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х

Ярослав Чорногуз
2025.11.11 18:09
Знов клята меланхолія крадеться,
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.

І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 ***
З якогось дива подивилась диво –
«Життя, як диво», та не в фільмі справа.
Там посередині стара хатина,
А попід стелею такі бантини...
Чи балки – от не можу пригадати.
Та і не в балках справа і не в бантах,
А в тих руках, що поза них чіплялись
В той час, як другі руки, губи спраглі
По тілу голому збирали краплі,
Чи сік бажання чи гормонів зливу.
А потім - вниз зірвалися обоє
І покотились під копицю сіна.

Тепер про банти думати не можу –
Відразу відключається свідомість,
А замість неї моститься уява
На весь малесенький жіночий розум,
Заводить у такі місця цікаві -
Реальності не снилося і близько.
Таке показує, що червонію,
І тіло вигинається зрадливо...
А щоб тим бантам і щоб тому диву
Було так добре, як мені буває,
Коли пригадую або проходжу
Повз сіно, балки, банти і всю решту!

Ой, пригадала… Йой, рятуйте, люди!!!

16.02.2016




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-03 11:25:08
Переглядів сторінки твору 4414
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Flame. Полум'я танцю
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-06-03 19:30:05 ]
чіпкий віршик такий, воно й хочеться своє традиційне "ойблять" сказати, ну, це на таку незамислувату гру слів і так нав'язувати її ніби зайве, як на мене, та й бантини і банти, ну, не будівельник я, але розрізню, як і балку впізнаю, мда, вона повздовж, на відміну від бантини, яка впоперек, але ж мова не про це. до речі, ось воно і відповідь про питання, який патос вважаю доречним - ну, такий як в Кусторіци


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-06-03 19:31:14 ]
ну, і еротичність також вважаю доречною таку як в Кусторіци. або як тут, також незле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-28 17:30:59 ]
Дякую, Андрію. Відносно патосу, який Ви вважаєте доречним, та й не тільки патосу, зрозуміла тепер (можливо й неправильно зрозуміла))): Вам подобається, коли людина проходить повз Вас і Ви чуєте натяк на парфюм, а не, коли в обличчя пирскають або обливають (і тут вже навіть якість неважлива).
Прямо говорити легше, писати також. А так, щоб не гвалтувати сприйняття, а навпаки, щоб читач сам йшов за ледь чутним та сам розпізнавав... так важче набагато. Тому й люблю Ваші твори, що в них є кілька нашарувань. І з кожним разом щось нове для себе знаходжу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-28 17:39:05 ]
а відносно балок, бантів та бантин... навіть знаючи, що це таке, чи ж на них я дивлюся в таких випадках?((( думки торують шлях під копицю, а бантини та й копиці фетиш всього лиш)))
одначе дякую за пояснення, бо людина, котра порекомендувала подивитись цей фільм, не знала, що то були бантини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2016-06-08 15:19:20 ]
До зустрічі, це класно! Раніше, колись, я тут днювала і ночувала:). Була класна компанія незвичайних, дивакуватих осіб))). Потім усе якось розлетілося, тут стало скучно... Дякую Вам, Ларисо, довгий час мені не писалося, а оце знову починають виринати якісь фрази, уривки. Я "підхопила вірус" Вашої нестримної енергії, мабуть, після певних життєвих перипетій потрібен був якийсь емоційний поштовх.. Не втратити себе - так!!!