12.07.2006. Вітаю! Позаду півроку нашого "СамВидав" життя. Це добре. Процес іде. Спробуємо оголосити результати, тобто переможців нашого конкурсу. Безумовно, "Майстерні" не створені лише з метою проведення конкурсу. Конкурс, напевно, найбільш стороння до основних засад річ. Постійний моніторинг власної творчості, розвиток в оточенні динамічних майстерень інших авторів - ось головне, себто, ним є самовдосконалення наших авторів.
Але і конкурс існує. І результати ніби чітко помітні за рейтингом "Майстерень":
Білецька Наталка (5.27-5.21),
Вировець Лариса (5.31-5.25),
Мельник Тетяна (5.25-5.17),
Татчин Сергій (5.29-5.37)
Рейтинг Майстерень вказано першим (станом на 12-14.07.2006.
Отож, порадилися з ми Диким Жоржем і пропонуємо - так, як кількість творів різна, і середні оцінки мало відрізняються, і головне, якість авторської поезії виглядає рівною, оголосити переможцями всю четвірку.
Щодо наших скромних нагород, то до описаних на сторінці
http://ukrart.lviv.ua/konkpoetic.html
"соціальних благ", нинішнім переможцям пропонується і статус редакторства, при чому зі збереженням голосу на народному фронті.

Щодо уточнених останніми днями (10-12 липня 2006) рейтингів, то, в першу чергу, оцінки ставилися (редакторами) за ще не переглянуті, не оцінені раніше поезії. Вимоги стандартні для всіх, правила однакові. Єдине - наші організаційні можливості обмежені. Чотири лауреати, переможці - це нині наш максимум.

Щодо "народних" рейтингів, де повна "демократія", то ми строго попросили, декого, наприклад, Вакуленка Володимира (і інших) позабирати щедрі і неоправдані кваліфікацією поціновувача "7", критично придивитися до зливи поставлених "6"...
Надалі питання "1","2","6" і "7" буде вирішено технічно, а поки що редакція дуже просить стримувати свої почуття розумною достатністю.

Для неслухняних користувачів відкрита корисна сторіночка Мартиролог

Щодо "титулів" редакторів, то ноша ця важка і неприємна, і потребує зваженості, а також серйозного творчого порозуміння із самим собою, потребує бути готовим до постійних самооновлень, до втрат ілюзій.
Більш ніж переконаний, що є певний вік, до якого потрібно дорости, аби бути корисним для творчості інших.
Отож, якщо нинішні переможці погодяться - будемо раді хорошій компанії, якщо ні - це теж буде цілком розважливим кроком. Кому ж приємно ступати на мінні поля, на кшталт, "при першій же нагоді виставлю як повних ідіотів, зрештою, це недалеко від істини..."

ЩО СПОДОБАЛОСЯ:

---

Сподобався процес. Наші автори задумуються, що публікувати і публікують "Вибране". Більше того - в процесі розміщення, та читання коментарів, народ отримує достатню кількість критичних синців під око, аби відкрилося загадкове “третє”. Але ж одна “точка зору” тільки у циклопів, можливо ми стаємо більше людьми?
Перші наші автори виглядають майже рівними, різниця в рейтингах уподобань дуже невелика і, початково не точна, - мало оцінювачів, редакторів.
Але читаються всі з приємністю, що дивовижно.
Хороша компанія. Думаю, що далі стануть більш очевидними кроки цих авторів у роботі над “Вибраним”, над осмисленням деяких стильових неясностей, неточностей.
Інші автори:

В цьому огляді спробую трішечки прокоментувати оригінальний текст молодої киянки Анни Хромової "Тапети", дуже цікавий в цілому твір. Сумарну оцінку я виставив би, як (5) - "файно" (можливо є і краще означення для "5", що між "добре" і "прекрасно", аніж "файно", - шукаємо).

Як на мене, опубліковані автором частини "Тапет" читаються з живим інтересом, хоча... Що нормально для молодої авторки (і всіх юних творих особистостей?), те, звісно, з класичної точки зору всіляких літературних закамянілостей - недотемперовано, "недогармонізовано"... Звичайно, авторка не ставила собі жодної такої цілі, - просто писала, як писалося, жила, як жилося - що і цінно. До речі, в руслі модернізму її "Тапети" можуть служити для юних авторок хорошою лоцією. Так. Звичайно. Але модернізм, це тільки частка, і смію зауважити дуже обмежений відрізок у творчому розвитку, хоча і всіяний безліччю творчих епітафій - авторських крапок. І хто тут тільки не бував, не "проповідував", не бігав по кругу під рев захоплених трибун. І хто себе тут, в ньому, щасливо знайшов? У всезапереченні модернізму?! У заграванні зі сліпо-глухим до минулого і майбутнього соживачем-нечитачем?.. Та бог з ними, нещасними...
Утім, щодо оцінювання "Тапет". Нормальний погляд на поезію передбачає автозаповнення собою створеного автором обсягу, а оцінюючи звідти, оцінюєш, передусім, комфорт, особисті зручності, "ландшафтні" збіги? Отож, редакторам для об'єктивності доводиться вести себе поетично ненормально, тримаючись "осторонь". В цьому, ймовірно, і проявлятиметься основна різниця між "Народними" уподобаннями і уподобаннями "Майстерень". Ціль - поєднання? Ума з відчуттями? Досвіду з бажаннями? Взаємодопомога? Теж не дуже зрозуміло.
На завершення про незабутнє. Чого майже немає у прозі? Напевно поезію пишимо усе таки для себе. І авторське задоволення від твору вирішальний фактор. Тому в нас і є цей запит "Самооцінка твору автором", як розуміння курсів. І Анна Хромова писала "Тапети", як на мене, для себе, що дуже цінно.

“ЩО ВРАЗИЛО”:

---

Був колись такий колоритний автор, як Максим Колиба. І здавалося, не буде заміни "старій гвардії" Віртуальних Віршів, але ні! Хороше місце порожнім не буде.
Отож, вітаємо непересічного автора, зовсім неоднозначного у своїй творчій потузі, чергового номінанта нашої "Веселої колекції"

Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
КОВЗАНЯР

Б.-І. Антоничу

Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні криці.
І не ховаюсь у лапатих снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.

Непогано, правда? Чіткість і концептуальність думки, новий погляд на відомі речі. Але це тільки початок, найвразливіше далі.

Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ

Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.

Річ достойна аналізу, хоча би з причини прекрасного настрою, який виникає після її прочитання. Хіба можна залишитися байдужим? Зупинитися на оцінці "5", себто "Файно"?...