ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2025.07.06 22:04 ]
    Молода трава
    Я радію молодій траві.
    Хай народяться мрії живі!

    Ця трава пробилась до нас
    Крізь зими ворожий спецназ,

    Крізь зими надійну тюрму,
    Крижану, жорстоку, німу.

    Я іду і рву на шматки
    Ці пагілля терпкі і шорсткі.

    Я укритись не можу, на жаль,
    В трав'яну турботливу шаль,

    Прочитати книгу її,
    Де злилися букви живі.

    Я впаду в траву, в забуття,
    Де кінець і початок життя.

    17 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.04 06:47 ]
    Вітрове гліссандо
    Шаліє вітрове гліссандо
    На струнах віт жага бринить,
    І усміхаються троянди,
    І золотава сонця нить

    Нас пестить ніжністю, кохана,
    У твій ясний, чудовий день.
    І літо звечора й до рана
    Співає зоряних пісень.

    Ми в цім раю, немов на крилах --
    Крізь виск повітряних тривог
    Веде увись любові сила,
    Ярило, всемогутній Бог,

    Дарує пестощі і щастя,
    І хміль небесних насолод
    Таке безцінне і нечасте --
    Кохання справжнього тепло.

    Хай буде лагідним проміння --
    Живло любові золоте,
    Живім, допоки в світлій сині
    Буття нам радістю цвіте!

    4 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  3. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  4. Юрій Левченко - [ 2025.06.29 23:37 ]
    VV
    Мій мозок розчленився на клітини,
    у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
    той погляд ще невинної дитини,
    та пристрасть у найпотаємних зонах.
    Мов не живу без цього всі ці ночі,
    розірваних думок збираю зграю,
    і розумію, що напевно хочу
    тебе і жити, десь у центрі раю...
    Та дихаю лиш димом сигарети,
    ціджу вино губами вже чужими,
    а хтось за мене шкрябає сонети,
    їх помах крил впізнав - це херувими.
    І зараз в небо хочуть забирати,
    та що мені робити там самому, -
    у центрі раю теж існують грати,
    несіть мене пошвидше до Содому!
    І там в купелі горя і розпусти
    я крила на копита проміняю.
    Господь мене пробачить і відпустить,
    та більше не повернуся до раю.
    Із серця вкрав тебе диявол підло,
    так не віддасть, бо обрана у світі!
    І не продасть за золото та срібло,
    навік закриє у залізній кліті.
    І лише через ліфт гріхопадіння
    туди проникну, втовплюся десь скраю...
    Там бути передбачено Творінням, -
    з тобою в пеклі, ніж без тебе в раю ..



    17.06.25


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  8. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  9. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  10. Юлія Щербатюк - [ 2025.06.23 13:07 ]
    Така правда
    Огудою тієї правди
    наніс удар - нещадний весь.
    І вицвіле потому завтра
    заскавучало, наче, пес,

    мої зализуючи рани.
    І линув біль із попід вій.
    У скронях пульсувало рвано.
    Так руйнувався всесвіт мій.

    Самотності обійми дужі
    отруювали кожну мить.
    Глибока туга лізла в душу -
    я не могла її спинить.

    Співала радості загубу.
    Та все ж бо вистачило сил,
    сказати: "Щезни! Згинь, нелюба!"

    У ніч ту вітер голосив.


    30.05-09.06.2025 року.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Борис Костиря - [ 2025.06.21 21:04 ]
    Сніги
    Я хочу пірнути в сніги,
    У сон, невідомість, пургу,
    В пекельне обличчя жаги,
    У білу безмежну труху.

    Я питиму сніжне вино,
    До краплі, до самого дна.
    Простелеться біле руно,
    Явивши небес письмена.

    Я хочу пірнути туди,
    До краю небесних святинь.
    Сніги замітають сліди,
    Ховають надії до скринь.

    Слова упадуть назавжди
    В яругах крутих, як змія.
    Лиш тільки прозріння не жди,
    Воно розчинилось в полях.

    20 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  12. Борис Костиря - [ 2025.06.18 21:15 ]
    Уламки любові
    Уламки любові, уламки світів,
    Які народились, щоб швидко померти.
    Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
    Де вже не існує народжень і смерті.

    Уламки любові ніяк не збереш,
    Вони розлетілися в простір печальний.
    У дикому реготі буйних пожеж
    Вони заспівають про вічний початок.

    Уламки любові, немов камінці
    Коштовні й такі непоправно розбиті.
    Ти бережно їх потримаєш в руці
    Й відпустиш, неначе небачені квіти.

    4 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  13. Борис Костиря - [ 2025.06.17 21:02 ]
    * * *
    Порожня сцена і порожній зал,
    Порожній простір, пристрастей вокзал.

    Ряди порожні, як полеглі роти,
    Стоять в чеканні неземної ролі.

    Усе вже сказано, проспівані пісні,
    Немов заховані під снігом сни.

    Де ті слова, що здатні породить
    В душі урочу і величину мить?

    Де ті слова, що пронизають нас
    І над якими непідвладний час?

    Слова, які розтоплять пустоту,
    Які глаголять істину просту.

    Порожня сцена вимовить слова,
    Які не розуміє голова.

    Та це єдино правильні, живі
    Слова, що проростають у траві.

    Це слово первозданне, як струмок,
    Яке здолає навіжений смог.

    13 січня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2025.06.15 23:44 ]
    Химери уяви
    Дощі сумні, холодні йдуть,
    Мов переповнилася чаша...
    Яка життя мойого суть?
    Невже це дні останні наші?!

    Триклята туга воскреса,
    І душу рве мені на шмаття.
    За нами тужать небеса?
    Кохання дотліва багаття?!

    І ранню жовтизну садів
    Між листя раптом помічаю.
    І хмари топлять у воді
    Сивезні коси із одчаю.

    І простір звужується все,
    Неначе та з шагрені шкіра.
    Куди недоля нас несе --
    Мішенями на дула з тиру?!

    Та ні, та ні, це все - мара --
    Єство пручається пружинно.
    Химерна то уяви гра
    Стиснула серце безпричинно.

    І я збагнув, у чому річ --
    Мов дрони, пущені ордою,
    Згустилась найтемніша ніч
    Перед епохою новою.

    Де між схвильованих облич
    Кохання ніжністю засяє.
    І сяйво бризне вусібіч
    Крізь небо мирне і безкрає.

    15 червня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  15. Олег Герман - [ 2025.06.14 18:37 ]
    Холодне літо
    За горизонтом — цвинтар мертвих днів,
    Де кожен з них — лише виток спіралі.
    Чи зміст життя — це пошук голосів
    У темній тиші зниклих ідеалів?

    Чи доля — це невдачі марних спроб?
    А, може, випадковий збіг обставин,
    Коли душа, немов наївний сноб,
    Блукає по вершинах і проваллях?

    І вірний шлях, що вибраний колись,
    Приводить до чергової розвилки,
    Де тіні мрій минулого зійшлись
    З холодним літом — міражем безликим.

    Можливо, сенс не в пошуках скарбів,
    А в тому, щоб прийняти порожнечу?
    Однак, за розмаїттям гарних слів
    Готує кожен план своєї втечі.



    14.06.2025






    Рейтинги: Народний 5.83 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (17)


  16. Борис Костиря - [ 2025.06.13 21:55 ]
    Утеча
    Хоч би скільки тікав я від тебе,
    Марна спроба від тебе втекти.
    Я мов бранець у пазурах неба,
    І дорогу назад не знайти.

    Я тікаю, тікаю, тікаю,
    Повертаючись знову туди,
    Звідки я відійшов у безкрає
    Мандрування без сенсу й мети.

    Я тікаю і знову на місці
    Опиняюся, грузну, стою.
    У розтерзанім середмісті
    Я шукаю краси течію.

    27 листопада 2022


    Рейтинги: Народний 0 (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2025.06.11 21:01 ]
    * * *
    Кленки в недобудованому домі -
    Це сутності, що рвуться врізнобіч.
    В думок і дій невидимім огромі
    Проглянуть голоси незгасних свіч.

    Кленки до нас промовлять нескоримо
    Крізь цеглу і руїну навкруги.
    І родяться від неба дані рими,
    Які прокреслять нам святі круги.

    Руїни не лише у цьому домі -
    Руїни у думках і почуттях.
    Ти вийдеш і у просторі, як морі,
    Співатимеш, як визволений птах.

    30 грудня 2022


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Рембрі Мон - [ 2025.06.10 01:42 ]
    Дитинство
    Колись дорослими ми станем
    І з тугою поглянемо навспак,
    Усміхнемося з сумом всім поразкам,
    Що у минулому залишили свій смак.

    Чи довго ще залишилось чекати?
    Чи, може, час невпинно мчить щораз,
    І все, що зараз боляче сприймати,
    Здаватиметься дрібкою для нас?

    Чи зможемо ми втримати надію,
    Що світ колись нас прийме і збагне?
    Чи серце наше знову стане вільним,
    І віра в кращі миті оживе?

    З роками біль і сльози затихають,
    Немов той дощ, що раптом щез у млі.
    Та спогади, як зорі – не згасають,
    Їх світло гріє душу у пітьмі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  19. Юлія Щербатюк - [ 2025.06.09 13:33 ]
    Нудьга зими. Похмурі сірі дні (переклад )
    Нудьга зими. Похмурі сірі дні,
    пустеля передгір'їв неприхильних...
    В багрянім смушку пагорби сумні,
    за ними, відчуваю, море й хвилі,

    Імла й дощі там. Хай не бачу їх,
    та вгадую за свіжістю, що лине;
    за хмарою, що вздовж хребтів отих
    пливе і тане, димлячись невпинно.

    Дивлюсь навколо. Дав спочить коню.
    Прадавній чоловік в мені невтішний.
    Як прагне серце даху та вогню,
    коли надвечір в горах незатишно.

    Але чому ж так вабить те, що там?
    О, море дочасове і безкрає!
    Ти, все таки, рідніше й ближче нам
    всіх радощів життя, де все минає!

    Квітень 2018 року.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  20. Рембрі Мон - [ 2025.06.08 23:42 ]
    Проти темряви
    Люди мовчать і днями, й роками,
    Мов мертві крокують холодними днями.
    На них подивившись холоне все тіло,
    Байдужість наповнила все їхнє діло.
    В очах їхніх темрява, ворожість і втрати,
    Ти хочеш їм душу теплом огортати.
    Ти хочеш пробитись крізь мур їхніх стін,
    Шукати той вогник далеких глибин.
    Бо знаєш – десь глибше за муром пітьми,
    Надія ще дихає, хоч схована в сні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  21. Юлія Щербатюк - [ 2025.06.03 13:55 ]
    Нудьга зими з похмурістю її (переклад)
    Нудьга зими з похмурістю її,
    пустеля передгір'їв неприхильних...
    Там пагорби видніють вдалині,
    за ними, відчуваю, море й хвилі.

    Імла й дощі там. Вгадую я їх
    за свіжістю, що долітає звідти,
    по хмарі, в пасмах, сивих та блідих,
    яка пливе і тане непомітно.

    Дивлюсь навколо. Спокій дав коню.
    Прадавній чоловік в мені хмурніє:
    як прагне серце даху та вогню,
    коли вечірні в горах вітровії!

    Але чому ж так вабить те, що там?
    О море! Ти з одвічністю зріднилось!
    Тому, мабуть, буремне, й ближче нам,
    ніж радощів земних коротка милість!

    березень 2018 року.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Пирогова - [ 2025.05.24 12:50 ]
    Акацієві сни
    У снах медові цятки - поцілунки
    і бджіл рої заплутались у цвіті.
    Ти ніжність заплітав у коси, світе,
    між листям білосніжні візерунки.
    Пахучий аромат бентежив мило,
    Неначе юність уквітчала душу.
    У тій красі літала птахом думка,
    і нам тоді казково пощастило.
    Акацієві сни - то ж яв травнева
    змішалася у запашній спокусі;
    і білий цвіт, і листя, й коси русі.
    У снах ховався легіт за дерева.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  23. Леся Горова - [ 2025.05.23 17:32 ]
    Ефект метелика
    Лимонниці за вітром рух тремкий.
    Їй, невагомій, як же вітру проти?
    І повівом несе на вістряки,
    Немов на шпильку хоче наколоти
    Обставина вразливу позолоту.

    Нагріта сонцем, випурхнула вмить,
    Сухий притулок полишИвши наспіх.
    Хоч порване крило тобі щемить,
    А ти лети в крилатих іпостасях:
    Метелика ефект давно на часі.

    Якщо це так, хай буде позитив!
    Нехай розвіють зміни чорні біди!
    А ти лети, метелику, лети!
    Комусь тернАми треба пролетіти.
    І, може, в тому порятунок світу.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  24. Юрко Бужанин - [ 2025.05.16 17:18 ]
    Давній спогад.
    У світломузиці весь зал,
    Зірки яскравішими стали.
    І що тобі ще не сказав,
    Очей у танці скаже спалах.

    У колі подруг ти стоїш,
    Далека, мріє, незбагненна…
    До тебе кілька кроків лиш,
    Та все єство моє завмерло.

    Несміло в очі голубі
    Поглянув, мовивши тихенько,
    Як руку простягнув тобі:
    - До танцю підемо, маленька?

    Рука торкнулася руки,
    Ти «так», у відповідь, сказала…
    Мигтіли щастя поверхи
    В кабіні ліфта-дискозалу.

    Цей танець, ніби в міражі…
    Освідчитися так непросто,
    Що почуттям нема межі
    До тебе, золотоволоско.

    Довкола наче світ завмер
    В гармонії чуттєвих терцій…
    Заполонила весь етер
    Мелодія, що йшла зі серця.

    16.05.2025



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (5)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2025.05.05 21:58 ]
    Музика щастя (пісня)
    Падає дощ міріадами крапель,
    Наче журу у вигнання жене.
    Ніби піснями благає Неаполь --
    Не залишай, моя мила, мене.

    Будемо слухати музику чуйну
    Пестощі лагідні сіє нам вись.
    І почуття розквітає так буйно,
    Ніби травневий бузок, подивись.

    ПРИСПІВ:
    Музика щастя чарує бентежно,
    Дощ витанцьовує з хмарою вальс.
    І в океані кохання безмежнім
    Легко на хвилі здіймаючи нас.

    Не залишай, моя доле кохана,
    Разом, давай же, змахнемо крильми.
    Кличуть у мандри моря, океани,
    Аж понад хмари піднімемось ми.


    Свято дарує вона для поетів,
    Світлом омите і ніжним дощем.
    Бо найсолодше кохання у леті --
    Щастя високе і трепетний щем.

    Ген заясніли веселки чудесні,
    Ніби окреслили шлях на Парнас.
    Наче кохання воскреслого весни
    Запахом, цвітом війнули на нас!

    ПРИСПІВ:
    Музика щастя чарує бентежно,
    Дощ витанцьовує з хмарою вальс
    І в океані кохання безмежнім
    Легко на хвилі здіймаючи нас.

    Не залишай, моя доле кохана,
    Разом, давай же, змахнемо крильми.
    Кличуть у мандри моря, океани,
    Аж понад хмари піднімемось ми.

    5 квітня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  26. Валерія Коновал - [ 2025.05.04 15:08 ]
    Вона торкається моїх пліч…
    Вона торкається моїх пліч,
    Грає на сокирі скрипаль.
    Вона говорить: “Зв’язок — то біль”,
    У грудях б’ється хришталь.

    Він дивиться в мої зелені очі,
    Сміються діти за вікном.
    Брехливі зірки, оманливі ночі —
    Він потайки йде через сон.

    04.05.2025. 01:36


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Юрій Гундарєв - [ 2025.05.04 09:39 ]
    Одрі Хепберн, моя чарівна леді
    4 травня народилася одна з найчарівніших актрис світового кінематографа.
    А може, не «одна з», а просто «одна»…


    Краса, мов сніжинка, тане -
    була і, на жаль, нема…
    Сьогодні - весняний світанок,
    а завтра - уже зима…

    Шопенівський сум акордів:
    моя чарівна леді,
    моя чарівна Одрі -
    на вічному небі…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  28. Віктор Кучерук - [ 2025.04.21 08:50 ]
    * * *
    Ця вродливиця русява,
    Причепурена, мов пава,
    Йде повільно, величаво,
    По росою вкритих травах,
    В босоніжках на підборах
    Попри стебла, в’язкість, нори, –
    І сьогодні, як і вчора,
    До ріки ступа бадьоро.
    Подолавши перешкоди,
    Стала й дивиться у воду, –
    В ній, бажанню на догоду,
    Дівка бачить пишну вроду.
    Поглядаю теж на неї
    І себе питаю: Де я?..
    Не прийшла із казки фея,
    Чи з роману Дульцинея.
    Чарівниця тонкостанна,
    З личком гарним і рум’яним, –
    Не уява, не омана,
    А моя любов бажана.
    21.04.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  29. Вячеслав Руденко - [ 2025.04.19 12:40 ]
    коли не шкода часу
    на зорі коли не шкода часу
    козаки майструють вітряки
    наливають в чоботи мелясу
    з оселедців крутячи гульки

    а позаду пнеться понад лісом
    вітер мандрів і далеко чуть
    як коза ганяється за лисом
    й витрішки сороки продають

    в лагідному погляді корови
    заховалась вереснева ніч
    щоб чекати нишком до Покрови
    вурдалаків з темних потойбіч

    метушливі лісові мурахи
    вже полюють ранком світляків
    у мішку невдахи-сіромахи
    що зібрав намисто з будяків

    041022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  30. Олег Герман - [ 2025.04.16 19:08 ]
    Музей
    Серед тисяч вогнів
    Єлисейських полів,
    де з вітрин діаманти й парфуми
    ваблять око моє,
    не знайду тільки те,
    що ніколи й ніде не забуду.

    Вежі Ейфеля шпиль,
    наче лезо, тонкий
    що врізається в вистигле небо —
    це всього лиш метал,
    безжиттєва краса,
    як і сонна, засмічена Сена.

    Височенний Монмартр,
    чарівний Но-тр-Дам —
    велич їх перехоплює подих
    і навіює сум,
    що по тілу, мов струм,
    бо сьогодні отут не з тобою.

    Дивовижний Париж —
    слава, бруд і престиж
    замішались у ньому коктейлем.
    Та збагнув я одне —
    це усе не моє.
    Він без тебе є просто музеєм.


    16.04.2025









    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (7)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2025.04.11 23:14 ]
    Шлях до раю
    Депресій смуга і образ
    Чомусь урвалася раптово.
    Ти помудрішала ураз,
    Веселим, ніжним стало слово.

    Немов збагнула, що життя --
    Всього лиш мить короткочасна...
    Кохаймося до забуття,
    Моя ти зоре непогасна.

    Допоки ще горить вогонь
    Шаленством юного завзяття,
    Візьми тепло моїх долонь,
    Хай розірветься зло на шмаття...

    І спопеліє від жаги,
    Сердець очищення живого...
    Цвітіння ЩАСТЯ навкруги
    Буятиме по волі Бога.

    І заяснілий небокрай
    Так усміхнеться він казково...
    Ходім, коханая, у рай,
    Під те склепіння веселкове,

    Де сам Ярило золотий
    Легким пестливим вітровієм
    Благословить у парі йти,
    Ворота раю нам відкриє!

    11 квітня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  32. Леся Горова - [ 2025.04.09 19:51 ]
    А для мене весна...
    А для мене весна - то не тільки принадний промінь,
    То не тільки духмяний травень і злива тепла.
    У весни далечінь гуркотітиме тільки громом,
    У весни тільки зелень на смак буде мати терпкість.

    У тієї весни, що чекаю, не буде лиха,
    А сльоза потихеньку змиватиме пережите.
    Ні, не змиє до краю, стікатиме в пам'ять тихо.
    Та на свіжих могилах не будемо ми тужити.

    У тієї весни, що чекаю, кохання вірне,
    Від якого лелеки нестимуть, нестимуть діток!
    Скільки ж, Господи, Ти нам терпіння Свого відмірив,
    Що не згасло бажання весні і життю радіти.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  33. Юлія Щербатюк - [ 2025.03.30 14:47 ]
    Тернове
    Отак і душа загрубіла
    Про тебе тепер не бринить.
    Волосся давно побіліло,
    В очах відбуяла блакить.

    Хоч образ, роками затертий,
    У споминах часом торкне.
    Минуле, уквітчане терном
    Вже більше не вабить мене.

    Зникає із пам'яті ласо,
    Як снів неосягнута суть.
    Забуте жадає привласнить
    Усе, що вже не повернуть.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  34. Ірина Вовк - [ 2025.03.22 18:44 ]
    А що, коли слово тендітне...
    А що, коли слово тендітне
    В мені оживе і розквітне,
    А голосом стати не зможе,
    Бо ти його стрінеш вороже.

    Спаде воно болем на груди,
    На волю проситися буде,
    А стати сльозою не зможе,
    Бо ти її стрінеш вороже.

    На радість чужу,як на свято,
    Воно заясніє завзято,
    Та усміхом стати не зможе,
    Бо ти його стрінеш вороже.

    Те слово не зможу приспати.
    Мовчання боюсь,як утрати...
    А що, коли втомляться груди
    І вирветься слово на люди!



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  35. Софія Пасічник - [ 2025.03.18 16:21 ]
    Осіннє (Вона сповита жалем за «колись»)
    Краса чудна́, зажурена, глибока,
    О скільки б ти до ніг їй не вклонивсь,
    Вона на тебе дивиться звисо́ка,
    Вона сповита жалем за "колись"..
    Краса смутна́, затаєна, жорстока,
    О скільки б ти на неї не моливсь,
    Вона така пекельно одинока,
    Як вирішив піти – хоч озирнись!

    15.01.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло - [ 2025.03.09 15:00 ]
    Dance macabre
    Як ушкварю танго з дамою у каптурі,
    Що має десять десь тенет у рукаві.
    Буду її крутити, наче матрос швабру,
    Щоб навіть її до білого бліде лице загналося у Барву.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Олег Герман - [ 2025.02.22 19:08 ]
    Лист до старого друга
    Я, можливо, у щось іще вірю,
    Хоч давно вже не знаю, у що.
    Десь від п'ятниці і до неділі
    Живу тільки, а в інші дні – тлію.
    Ось де, друже — реальність, не сон.

    А колись (ти іще пам'ятаєш?)
    Ми дивились інакше на світ,
    Де закони — не просто формальність,
    Де всі щиро дружили й кохали,
    А порядність і чесність – в ціні.

    Час, на жаль, промайнув дуже стрімко,
    Помінялося все навкруги.
    Вже немає тут місця наївним,
    Таким мрійникам (чи божевільним?),
    Як колись, в давнину – я і ти.

    Лицемірство, брехня та угоди...
    Невідомо: де зло, де добро.
    І огидно від цього до болю,
    Бо я досі ще вірити хочу,
    Але справді не знаю, у що.


    22.02.2025


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (2)


  38. Уляна Світанко - [ 2025.02.05 23:10 ]
    * * *
    Послухай тишу, бо у ній слова,
    Легенький гомін лісових фіалок,
    Безликий спокій серцем відчувай,
    бо дивом муки відлетіли вдалеч.

    У тиші музика завжди жива:
    мелодія любові та розлуки,
    прадавня, незбагненна таїна,
    цілюща сила ритму серед луків.

    Торкнися тиші, оголи думки,
    бо тисячі спілкуються мовчанням,
    безсоння їм дається узнаки,
    усі слова відсказано зарання.

    Люблю безмовність, цей надземний спів,
    як подих твій торкає непізнанне,
    я знов літаю - як завжди хотів,
    Безслівна влада пристрасті між нами…

    20.02.2023-10.05.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  39. Уляна Світанко - [ 2025.02.04 20:50 ]
    Зірками
    По шкірі розсиплеш зіркИ,
    Сузір’ями бавишся ти,
    Розв’язуєш петлі вузькі,
    Й ледь чутне в безодні: прости.

    Вуста промовляють: кохай!
    Вогнем обпікаєш - до тла,
    Щоб тілом мурахи… нехай
    Ти спрагло торкаєшся дна.

    І цвітом в мені проростеш,
    Тремтінням нагої весни,
    Між нами ні часу, ні меж,
    Лиш душу назад поверни.

    А хочеш лишити - лиши,
    Плекай її ніжністю снів,
    Лиш гордість мою збережи,
    Не зрань більш моїх почуттів.

    17.02.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Пирогова - [ 2025.01.31 10:27 ]
    Зберіг
    Зберіг душі таємний дотик
    тієї квітки з пахощами дня.
    І не бажалося екзотик,
    ні блиску перлів із морського дна.

    Лиш сад весни, її цвітіння
    і аромат, бо досі не щезав,
    і в думці пестив теплі тіні,
    що виринали із заграв.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  41. Богдан Манюк - [ 2025.01.26 14:53 ]
    ***
    Од нелюбові до любові
    щось має статися у слові.
    Чи просочитись мусить воском
    воно, до сутінків приросле,
    чи десь вогню гайне надбати,
    щоб спопелити всі закляття,
    або ж розсіється над домом,
    скандальним вихором відомим.
    Відтак повернеться між стіни
    вже зовсім іншим, хоч незмінним
    в одежах давніх, тих одежах,
    що геть усім словам належать,
    а в темряві та плині світла
    лиш зігрівають заповітне.
    Щось має статися у слові,
    яке приводить до любові,
    якщо воно, немов Господнє,
    нехай колись, а не сьогодні
    всі інші раптом перевершить
    і в сотворінні буде першим.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2025.01.18 23:04 ]
    Любові сила
    Здається, тільки вчора зустрічались...
    А серце знову плаче і щемить.
    Побачень цих нам завжди буде мало --
    Молю, Богів: даруйте ще хоч мить...

    Ще мить, ще мить життя і вічність цілу...
    Так швидко час минає насолод.
    Буяє вічно хай любові сила,
    Впаде рясним дощем небесних вод

    Цілющо так, що аж засяє обрій,
    Народиться веселка з промінця.
    І вилікує Землю від хвороби,
    І змиє нечисть із її лиця.

    І знов, і знов, із вечора й до рання
    Без горя і жахіть усіх війни.
    Звучатиме нам піснею кохання
    Цей світ прекрасний, ніжний, осяйний!

    18. 01. 7532 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2025.01.10 18:52 ]
    Благословення
    На мить серця позбулися печалі,
    Звільнилися від розпачу тюрми.
    Знов радощі нам доля дарувала --
    Моя душа цвіте серед зими.

    Січневий дощ -- немов мої ридання,
    Ущух, розгладив брижі на ставу.
    І сонечко леліяло кохання,
    Неначе казку щастя наяву.

    Думки увись, за обрій аж понесло,
    І розчинило в ніжній висі зло.
    Веселки дивовижне перевесло
    Богів благословення принесло.

    10 січня 7532 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  44. Юрій Гундарєв - [ 2025.01.04 09:07 ]
    Картина

    Твій дарунок на мій день народження -
    картина невідомого литовця:
    він і вона здійснюють сходження
    у напрямку сонця.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  45. Владислав Аверьян - [ 2024.12.28 13:16 ]
    Тінь без совісті
    Похмурими ступенями вниз
    Я спускаюсь, чекаючи промені
    Що вітають з заходом мене
    Відкриваючи небо зоряне

    Опускаючись вниз, я тремчу
    У спокусі й незнаності плаваю
    Незначущий час, я гублю
    Білий день у губах твоїх мʼякоті

    Хай твій стогін заслонить мій сум!
    Всі думки—оминають талію
    Погляд наскрізь блакитних очей
    Хай замінює небо із хмарою

    Промінь сонця відбитий в росу
    Мовби пісня, твій голос чаруючий
    Обіймав би тебе до схочу
    Та боюсь, що загину із розпачу

    Чекав завжди, здається, тебе
    Мріяв тільки про тебе в самотності
    Але зараз з тобой—силует
    Що залишився тінню без совісті


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Владислав Аверьян - [ 2024.12.21 19:01 ]
    Навздогін трамваями
    Тихо, ледь чутним гомоном
    Перешептами, за міста зворотами
    Одинокими, пустими переходами
    Все журбливими прямую я кроками

    Навздогін за тобою трамваями
    Не встигаючи все на хвилиночку
    Я біжу, спотикаюся колосом
    Мов хмільний, шкутильгаю чоботями

    По калюжам, з мінорною усмішкой
    Весь побитий невдачами, долею
    У синцях, із рубцями—запʼястями
    З сигаретою, такою мрійливою

    Я усе ж десь позаду, у поспіху
    Навздогін! навздогін… не тямлячи
    Що чекати мене не збираєшся
    Перламутрами прикрашаєшся
    Не для мене, а іншим хизуєшся
    Своїм видом, мене ж цураючись

    А я навздогін, трамваями
    У вікно, проводжаючи поглядом
    Сотні інших, таких же знедолених
    Що крокують бездумно за мріями

    Та моя мрія десь перламутрами
    Усміхається іншим мрійливо
    Доки я, спотикаючись, думаю
    Що запізнююсь лиш на хвилину.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2024.12.21 18:11 ]
    Любій "Софіївці"*
    Моє живе натхнення джерело,
    Рятуй мене од ницості людської.
    Поета мрії золоте крило,
    Краси буяння, миру й супокою.

    Мій прихистку душевного тепла,
    Світи мені і грій мене узимку.
    Ти білим оксамитом сповила
    Мені всю душу, наче невидимка.

    Хотів би оберегом буть твоїм,
    І захистить від болю всього світу.
    Щоб вічно щебетали солов"ї
    На чарівних ясних смарагдовітах.

    21 грудня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  48. Владислав Аверьян - [ 2024.12.20 22:01 ]
    Тихий жаль
    Люблю тебе... давно не зізнавався
    Комусь в коханні, то чому
    Чому ж не соромно мені
    Коли брешу, що закохався?

    Блистають очі
    Дивлюсь у них й мені шепоче
    Щось прям на вушко «що ти хочеш?»
    А я не знаю що я хочу...
    Чи бути з нею у пітьмі?
    Чи грітися самом на сонці.

    Широкі відчуття, які дає кохання
    Це правда є, чи ти мені збрехала
    О Божа Мати, суча дочко... Чекання
    Які несе те прокляте кохання
    Не стоїть ні гроша... грішу,
    Грішу упрямо пред тобою
    Але з якою ж це метою таке роблю?
    Вода тече із водограю
    Там листя тихо пропливає
    У лісі десь сопілка грає
    Чимдуш сильніше викликає
    У мене сумнів й тихий жаль.

    І плач із гаю долітає
    Той гай—моя душа, де думи грають
    Де всередині щось ридає
    А ззовні ніби пісня грає.

    Сижу і думаю оце
    Чи треба мені те кохання?
    Що душу на шматочки рве?
    Чи треба таке самогубство?
    Коли себе списом у груди
    Ти протикаєш, бо кохаєш
    І кров свою ти знов ковтаєш
    А з нею біль і тихий жаль.

    Чи треба це? Метаморфози
    Йде перетворення душі
    На пам'ятник отой із бронзи
    Що нерухомий одне став, в пітьмі.

    За ним вогні
    Вогні що вийшли із борозни
    В твоїй душі. Лиш страх
    Лиш страх в очах у нас пред ними
    І неосяжними, пустими
    На них ти дивишся очима
    На дивовижні ті вогні,
    Що враз спалахують у тьмі
    Як феєрверки. Красиво,справді…

    Вам всім красиво, а мені?
    Як подолати ті вогні?
    Що душу мою рвуть на клапті
    І ніби сотнями мечами
    Своїми гострими речами
    (Це в сенці мови є звичайно)
    Вони вп'ялися прямо в серце
    І всі думки тепер про це
    «Безболісне» кохання.

    Оце кажу усе тобі
    А відповідь
    Пусте мовчання...
    І тихий жаль...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Леся Горова - [ 2024.12.20 13:16 ]
    Даруй, нічко, сон мені...
    Даруй, нічко, мить мені
    хай зомліє серденько,
    Затріпоче пташкою
    і заб'ється солодко.
    Даруй, нічко, сон такий,
    Люба нічко-сестронько.

    Я скажу про все йому,
    що не встигла змолоду.
    До світанку слухати
    буде він довірчиво.
    Хто ж напутив дівчину,
    Що мовчання - золото?

    Бо не озолочує
    те, в що мали вбратися.
    А що недомовлене -
    заніміло солоно.
    Обіцяй хоч сон мені,
    Вечорочку-братику.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  50. Юрій Гундарєв - [ 2024.12.09 11:11 ]
    Грудень
    Дякую за те, що було,
    і за те, чого вже не буде…
    Теплий сніг за холодним склом.
    Грудень.

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   118