Отже нині, о 18-00 і пізніше.
Усіх львів'янок і гостей Західної столиці України жіночої статі, запрошуємо - на площі Ринок, столики біля скаменілого Царя морів і океанів, з відламаною десницею, що тримається на грізному не галицькому списі!
Ігор Павлюк і Редакція Майстерень і невеликий пивний фуршет.

До речі, завтра, у четвер, з 18-15, знаний мольфар і поет-чарівник Ярослав Нечуйвітер наставлятиме Редакцію Майстерень на шлях мольфарства у внутрішньому дворику Бернардинського храму.
Знову ж таки, запрошуємо авторок-львів'янок і гостей Західної столиці України жіночої статі. :)
Столики під внутрішньою стіною, довідка за телефоном Редакції 8-096-3961850

І де цього разу випити нам келих чаю, в оточенні спеціально запрошених для щастя Муз?
Ярославе, може у найбільш чаклунській точці історично центральної частини міста Львова?
Ви її добре знаєте.
Запрошуються відьми і чарівниці, які знають про що йдеться.
Хто з таких ось магічно налаштованих персон випадково забув (смуток осені, палаючі левади, підпалювачі злобні вурдалаки...), то пишіть ось тут-коментарями, а я підкажу де. :)

Скажімо, починаючи з 18-30, так?

Отже, о 18.30 ті, хто читають ці рядки, можуть приєднатися до нас завтра! :))

Все пройшло класно. Ми ше потім троха побродили Львовом в дощик, попили кави по Караїмськи з коньячком... Словом - супер!

http://sevama.uaforums.net/post56990.html#56990

15 жовтня Культурно-мистецький центр «Є» запрошує Вас на творчу зустріч із поетом Ігорем Павлюком.


Початок – 18 година.

Адреса КМЦ “Є” у м. Івано-Франківськ:
вул. Незалежності, 31 (4 поверх).

Можливо цікаво буде на цій сторінці подавати хроніку із життя Майстрів і нашу...

Щодо Майстрів, то інформація здебільшого печальна...

Ось стало відомо, що Мойсей Фішбейн ліг учора в лікарню...
І, взагалі, після років і років непотрібності Україні, і нині живе Мойсей Фішбейн із дружиною Оленкою в Києві майже без жодних грошових надходжень...

А сьогодні, ось, помер наш прекрасний автор - Володимир Солодовніков.

Останнім помахом широкої душі приїжджав цього літа у Львів. Бо всюди був, а у Львові - ні. Пив з нами, ось зі мною і Ігорем Павлюком, горілку і сяяв, як сяє над рідним Запоріжжям сонце.

Звав на Хортицю цією осінню.
Тепер ось за нас добре слово в небесах мовить.

Володю, не забувайте про нас, земних, і доброї вам дороги.

Михайлина Коцюбинська

Пішла з життя філолог та літературознавець Михайлина Коцюбинська, племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського, була також активним учасником руху шістдесятників.

Михайлина Хомівна Коцюбинська народилась 1931 року. Працювала в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Була почесним доктором Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреатом Премії імені Василя Стуса, Національної премії імені Тараса Шевченка, Премії імені Олени Теліги, Літературної премії імені Олександра Білецького.

Михайлина Хомівна очолювала творчий колектив, який підготував до друку і завершив у 1999 видання багатотомного зібрання творів Василя Стуса. Останнім часом працювала над багатотомником творів В'ячеслава Чорновола. З-під її пера вийшли такі книги як «Образне слово в літературному творі», «Література як мистецтво слова», «Етюди про поетику Шевченка», «Мої обрії», «Книга споминів».

"«Що не рік, то земля від могил ріднішає…»" - які правдиві і гіркі слова, і без жодного пафосу.

Дуже людяний "вінок" - з квітами, які не пов"януть, хоча і не штучні.

Світла пам"ять.

Премія імені Василя Стуса
Цього року премію імені Василя Стуса отримали правозахисник Євген Захаров, історик Володимир В’ятрович та поетеса Ірина Жиленко.

Як повідомили в прес-службі Центру досліджень визвольного руху, церемонія вручення премії ім. Стуса пройшла вчора, 14 січня, у столичному Будинку вчителя. Почесну нагороду вручав відомий дисидент Євген Сверстюк, який був одним з ініціаторів її заснування.

Як зазначалося під час церемонії, Захаров удостоєний премії ім. В. Стуса за багаторічну системну роботу в сфері захисту прав людини та видавничу діяльність, зокрема за третю частину Міжнародного біографічного словника дисидентів. Україна; В’ятрович – за розкриття таємниць архівів радянської спецслужби та актуальну публіцистичну працю Історія з грифом Секретно; Жиленко – за поетичну творчість і книгу спогадів Homo Feriens, унікальний літопис шістдесятників.

Нагадаємо, премія імені Василя Стуса заснована у 1989 році Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції. Вперше вручалася у Львові, а в 1990 році отримала столичний статус. Премія присуджується авторам, які мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі.

Премія традиційно вручається на Святі Різдвяних Василів, на якому згадують не тільки Василя Стуса, який народився на саме Різдво 1938 року, а й Василя Чумака, народженого 7 січня 1901, Василя Симоненка (8 січня 1935 року), Василя Еллана-Блакитного ( 12 січня 1894).

Зараз лауреатів премії ім. В. Стуса близько 60 осіб, серед яких літератори, художники, науковці, громадські діячі.

Сьогодні, 26 січня, на телеканалі ТВі, у програмі «Вечір з Миколою
Княжицьким» (початок о 21 годині за київським часом) має бути розмова з
видатним українським композитором Леонідом Грабовським, що нині живе у США.
В Інтернеті можна дивитися online тут: http://www.tvi.ua/ua/tvonline/


***********************


Музика Леоніда Грабовського:


http://classic-online.ru/ru/composer/Hrabovsky/3550


***********************


Микола Бажан


НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА. Прослухавши симфонію Л. Грабовського


...Настала ніч жаска і химородна.
Купальська ніч. Знамення і дива.
Кружляючи зіницями, голодна,
На трухлім дубі ухає сова.
Гризня і виск собачого весілля.
Жадливий крекіт любострасних жаб.
Ряхтять світилки між куги й бугилля, –
Підступна путь загрозливих приваб.
Сокира вабить вигостреним лезом.
Схопи! Змахни! Повалиться Івась.
Безодня й зойк. Гопак і регіт. Безум.
Здригнулись багна. Трясця почались.
Як синій мрець, на фосфоричне пнище
Стрибне, і скрикне, й зникне Басаврюк.
Він десь у хащах ще ричить і рище,
Але до скарбу не простягне рук.
А ти тягнись, зашпортуйся в ожині,
Шипшину шарпай, шаленій, шуми!
Торкнись її, обкованої скрині,
Хапай, витягуй з дряговиння й тьми.
Хай глупо грьопне, - відгуки зловісні,
Як змії, розповзуться увсебіч,
І тільки зірка, тільки відблиск пісні
Продзюркотить крізь лихомовну ніч.
Фантомним сяйвом папороті листя
Займеться, й квітка страшно спалахне.
Це пристрасті чи присуду провістя?
Вдивись у нього й не питай мене.
Не відповім. Хилюсь. Мовчу. Вслухаюсь
У лемент флейт і тріпотіння струн
І з себе чар зігнати намагаюсь,
Та чар владує мною, мов чаклун.
Хай розсвіте. Хай світанкове lento
Почую я й зрадію, бо збагну
Прадавньої замшілої легенди
Таку наївну й мудру таїну.

Померла Ірина Калинець

31 липня, внаслідок тяжкої і тривалої недуги на 72-му році пішла з життя українська поетеса, прозаїк, публіцист, культуролог, літературознавець, діяч дисидентського руху, правозахисниця Ірина Калинець (Стасів). Ірина Калинець померла після тривалої недуги, фото ZIK Про це УНІАН повідомили у прес-центрі Львівського національного університету імені Івана Франка.
***
І.Калинець народилася в родині вірних Української греко-католицької церкви. З дитинства палко мріяла про незалежність України. Закінчивши слов’янський відділ філологічного факультету Львівського університету, І.Калинець працювала методистом обласного Будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекарем, викладачем української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей. Товаришувала з дисидентами Валентином Морозом та В’ячеславом Чорноволом. У липні 1970 р. підписала протест 9 громадян Львова проти арешту В.Мороза. Восени того ж року разом з чоловіком, Ігорем Калинцем, надіслала петицію до прокуратури УССР із проханням дозволити бути присутньою на судовому розгляді справи В.Мороза. Написала листа голові Ради міністрів СССР О.Косигіну від імені родичів і друзів В. Мороза та листа до Верховної Ради УССР із протестом проти порушень у ході судового розгляду. У грудні 1971 р. поставила підпис під декларацією про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої, до якого увійшли й В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус. 12 січня 1972 р. була заарештована у Львові. В липні Львівський обласний суд засудив Ірину Стасів-Калинець до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік. Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області. Починаючи з 1987 року, І.Стасів-Калинець бере найактивнішу участь у пробудженні українського культурного та громадського життя Львова, в русі за відродження УГКЦ, у створенні Товариства української мови, “Меморіалу”, Народного руху України. У 1990 – 1992 рр. як начальник управління освіти виконкому Львівської облради вона впроваджувала українізацію шкільної системи, зокрема, сприяла виключенню російської мови як предмета в початковій школі та рішучому скороченню кількості російських шкіл і класів. У березні 1990 р. Ірину Стасів-Калинець обрано депутатом Верховної Ради України. 1998 року їй присвоєно титул “Героїня Світу”, а 2000 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ст. і 2005 року – ІІ ступеню. І.Стасів-Калинець – автор збірок “Поезії”, “Шлюб з полином”, книжок для дітей “Лелека і Чорна Хмара”, “Казки іграшкового телефону”, історичного детективу “Вбивство тисячолітньої давності”; монографії “Студії над “Словом о полку Ігоревім”, “Загадки хрещення України-Руси”, наукової розвідки “Тарас Шевченко і св. Августин”, численних публіцистичних статей, есеїв тощо.

http://www.unian.ua/news/517738-pomerla-poetesa-disidentka-irina-kalinets.html

Мойсей Фішбейн майже втратив зір, зараз у лікарні. Хто підтримує з ним
контакт - зателефонуйте йому і скажіть добре слово підтримки