Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в підсумку.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорідне
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця Присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Критика | Аналітика
/
Мистецтвознавчі розшуки
Віртуальні знайомства. Плюси і мінуси проектування майбутнього.
Чудова тема, дуже цікаво було би її дослідити разом, опираючись на ваші коментарі, так?
У тих межах, зрозуміло, які можуть бути оприлюднені.
І, звісно, зважаючи на те, що наш сайт літературний, а не сайт знайомств, тобто, якщо вже такі віртуальні стосунки відбуваються, то про це говоримо серйозно.
Я би розбив тему на декілька підтем і дав наприкінці розділ "Техніки безпеки".
Але якщо пропустив щось, то підказуйте, додамо.
Отже
І. Для чого це потрібно?
1.1. Можливо і не потрібно, а можливо - і навпаки, так чи так це відбувається і досить часто.
1.2. Дають знати себе спільні інтереси, або взаємна симпатія, або ж взаємодопомога у бажанні позбутися старих проблем, або ж просто авантюризм натури...
1.3. Це може бути Доля, але може бути і марево власної уяви...
ІІ. Як почати?
2.1. Все починається дуже просто - слово за слово, знаки уваги, гра текстами і підтекстами.
2.2. Свідоме чіпляння "гарячих" для твоєї віртуальної симпатії тем, майстерне чи ж бо продумано не надто майстерне відтворення цих тем.
2.3. Вивішування цікавих (але правдивих) світлин на своїх сторінках.
ІІІ. Як правильно вибудувати стосунки?
3.1. Правда і тільки правда. Але не вся :)
3.2. Це все мало би мати якесь вище оправдання, наприклад, - для творчого натхнення, чи навчання, чи свідомого торкання меншої маси більшої - для зміни орбіти свого зоряного польоту :)
ІV. Віртуальні стосунки вибудовано, що далі?
V. Як припинити стосунки або ж їх максимально розширити?
5.1. Звичайно, досить перестати відповідати на мейли, і тебе зрозуміють.
5.2. Запропонувати руку і серце.
VІ. Як позбутися отриманої залежності?
Техніка безпеки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Віртуальні знайомства. Плюси і мінуси проектування майбутнього.
Ми зустрілися на чаті,
Ти мені назвалась Катьой,
А насправді ти Іван,
Ах, який ти хуліган!
Слова народні, обробка О.Скрипки, 2001
Чудова тема, дуже цікаво було би її дослідити разом, опираючись на ваші коментарі, так?
У тих межах, зрозуміло, які можуть бути оприлюднені.
І, звісно, зважаючи на те, що наш сайт літературний, а не сайт знайомств, тобто, якщо вже такі віртуальні стосунки відбуваються, то про це говоримо серйозно.
Я би розбив тему на декілька підтем і дав наприкінці розділ "Техніки безпеки".
Але якщо пропустив щось, то підказуйте, додамо.
Отже
І. Для чого це потрібно?
1.1. Можливо і не потрібно, а можливо - і навпаки, так чи так це відбувається і досить часто.
1.2. Дають знати себе спільні інтереси, або взаємна симпатія, або ж взаємодопомога у бажанні позбутися старих проблем, або ж просто авантюризм натури...
1.3. Це може бути Доля, але може бути і марево власної уяви...
ІІ. Як почати?
2.1. Все починається дуже просто - слово за слово, знаки уваги, гра текстами і підтекстами.
2.2. Свідоме чіпляння "гарячих" для твоєї віртуальної симпатії тем, майстерне чи ж бо продумано не надто майстерне відтворення цих тем.
2.3. Вивішування цікавих (але правдивих) світлин на своїх сторінках.
ІІІ. Як правильно вибудувати стосунки?
3.1. Правда і тільки правда. Але не вся :)
3.2. Це все мало би мати якесь вище оправдання, наприклад, - для творчого натхнення, чи навчання, чи свідомого торкання меншої маси більшої - для зміни орбіти свого зоряного польоту :)
ІV. Віртуальні стосунки вибудовано, що далі?
V. Як припинити стосунки або ж їх максимально розширити?
5.1. Звичайно, досить перестати відповідати на мейли, і тебе зрозуміють.
5.2. Запропонувати руку і серце.
VІ. Як позбутися отриманої залежності?
Техніка безпеки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Василь Шкляр: Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським"
• Перейти на сторінку •
"С. Рахманін. Останній прихисток"
• Перейти на сторінку •
"С. Рахманін. Останній прихисток"
Про публікацію
