Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Таїсія Цибульська (1975)

Інфо
* Народний рейтинг 4.866 / 5.45
* Рейтинг "Майстерень": 4.690 / 5.4
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Переглядів сторінки автора: 51686
Дата реєстрації: 2011-01-10 21:53:37
Звідки: Кременчук
Веб сторінка: https://www.facebook.com/taisatsybulska/
Школа та стилі: люблю гарні вірші
У кого навчаюсь: у життя
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.06.18 22:58
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Родом із Кіровоградщини, смт.Компаніївка. Проживаю в м.Кременчук. Маю двох дітей, дочку і сина. Сподіваюся, що моя творчість знайде свого читача. Моє кредо:"Природний талант - це як сила атлета. Людина може народитися з більшими або меншими здібностями, але ніхто не стає великим атлетом тільки тому, що він народився високим, дужим або швидким. Атлетом або митцем людину роблять праця, професія і техніка. Розум, із яким ти народжуєшся, - це тільки твоє спорядження. Щоб зробити якусь велику справу за його допомогою, необхідно перетворити свій розум на ефективну й точну зброю." Карлос Руїс Сафон "Ігри янгола"
2016р. вийшла друком моя збірка віршів для дітей "Неслухняне сонечко" та збірка поезій "Дорога до тебе".

Найновіший твір
Грішу
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия мораль мене судити буде?
Люди? Моралі вищої немає за любов,
оков її не зняти до суду смертного,
відвертого тоді лиш діжде слова
й розмови - той, хто над нами тримає ніж.
Хоч ріж, душа, немов пташа, боїться втрати!
Кохати! До смерті, до кінця останніх днів!
Вдів і вдівців щоб статусу не знати,
страта на ешафоті легша, ніж життя
без забуття, у тиші темної кімнати.
За грати сховаю я кохання, й не пишу,
грішу... у літню ніч про тайну промовчу,
лечу до місяця, зірок дороговкази
до екстазу нам вкажуть путь,
мабуть... колись... той, що тримає ніж,
пізніш захоче плати, і нехай,
кохай! Хіба ж йому не знати,
віддати всі багатства за любов
і знов, і знов, людина буде рада,
баладу про любов трагічну менестрель
до осель знов понесе, й співати буде
про чудо вічного кохання... я ж... мовчу,
свічу любові глибоко сховаю,
знаю... грішу... улітку про кохання не пишу.

17.06.2019