Аліса Гаврильченко (1989)
|
Писати вірш - це листуватися з тим, кого не можеш почути...
|
Народилась у Кременчуці.
Писати почала, мабуть, 2003 року.
З 2012 року спеціалістка за категорією "Видавнича справа та редагування".
Лауреатка ІХ обласного літературного конкурсу «Собори душ своїх бережіть – 2013» у номінації "Поезія" (старша вікова група).
У серці тривожний стукіт
Я вийшла тебе стрічати
У зоряній сукні ночі,
І заздрило небо чорне,
І літо, мабуть, із ним,
Як заздрять красі дівчата.
І хтось нам таки наврочив
Таємну любов у горні
Страшного вогню війни.
Чекала на тебе, руки
Ламала собі, і Бога
Благала, аби прийшов ти,
Живим і здоровим був.
У серці тривожний стукіт
Ховала від слуху злого.
Стояла у сукні з шовку,
Хвилинам вела лічбу.
Висока струнка тополя
Здавалася довгим списом,
А обрій – мечем ворожим
І темним, як біль в очах.
За щастя своє боролась
З війною, і десь лилися
Не сльози, а кров, о Боже,
І тільки вогонь стрічав.
2013 р.