ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анатолій Криловець
2017.02.21 00:01
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
В сіні під небом синім
Милу розлесбіяню!

Сіно обох лоскоче.
В пристрасті до знемоги
Шепчеш: «Кохатись хочу» –

Анатолій Криловець
2017.02.20 23:58
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Ти виходиш із океану
Так поважно, мов королева.

Дух забило. Я слів не вмію…
Тож очима і серцем стежу.
Зачарований, лиш німію:

Ярослав Чорногуз
2017.02.20 23:51
Я борсаюсь у ліжку, повний вражень –
Химери заввижалися, аж зблід!
І десь мені іззаду голос каже:
Йди перевірся, хворий ти на СНІД!

Рвонув надвір я у самій піжамі,
А далі – майже голий – у сльоту,
У кучугури босими ногами,

Василь Кузан
2017.02.20 22:55
Не блудний син, а блудний муж
У переродженому тілі
Шукає залишків тепла –
Знаходить плями вічно білі.

У чому суть? Де правди хрест?
На горизонті лиш Голгофи.
Черговий на вагітність тест

Сергій Гупало
2017.02.20 22:39
Цей зелен-світ, мов яблуко, впаде,
Дощем, останнім соком, дивно бризне.
Покличе в тихі гості берендей,
І викладе мені прогнози грізні.

Піду до нього. В казці заживу,
Вертатимуся до людей частенько
По хліб і сіль, водиченьку живу,

Ігор Шоха
2017.02.20 22:18
Які не є гарячі дні
і буйні ночі у вогні,
а сон перемагає.
І я радію уві сні,
що невеселому мені
ще весело буває.

***

Леся Геник
2017.02.20 21:49
Вони ішли, ішли й не озирались
чи де погас вогонь, чи ще горить.
Із вірою вперед ішли, не знали,
що жити залишалося лиш мить.

Вони самі горіли, наче зорі,
вони зоріли іншим на путі...
Тепер хіба світлини договорять

Серго Сокольник
2017.02.20 21:45
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Юра Ерметов
2017.02.20 15:18
Хтось, десь і колись
підбирає "ключики"
від когось...

Хтось так вперто
хапаєсь за
примарну ачи
втрачену раптом

Адель Станіславська
2017.02.20 12:57
Коли в душі засвітиться весна,
Згадай моєї щирості офіру,
Моє тепло і серця мого віру,
Бо ще в душі просвітлиться вона...

І щастям будь. І щастям поділись.
І сонцем тим, що ллє своє проміння.
І як злетить молитвою увись

Віктор Кучерук
2017.02.20 11:45
Не зви мене на людні площі міста,
Бо я відвик од шуму й тісноти
Допитливих, як малюки, туристів,
Адже між ними спокій не знайти.
І до кав'ярні звати не потрібно,
Щоб посидіти тихо круг стола, -
Я буду там, мов тіло чужорідне,
Межи уламків однолик

Олександр Олехо
2017.02.20 09:27
Я знаю, совсем не страшно
идти на войну во сне –
под пулями, бесшабашно,
и не гореть в огне.

Я знаю, совсем не сложно
делать всегда, как все.
Мягко и осторожно,

Іван Потьомкін
2017.02.20 08:14
Газель, що сиротою виросла в пустелі, пристала якось до отари. Полюбив її пастух не менш, ніж овечок. Стало це їм не до вподоби і почали ремствувати. «Любі мої,- відповів на це пастух,- кожну з вас я люблю, бо стільки ж труда довелось докласти, щоб б

Мирослав Артимович
2017.02.19 18:31
Коли непрохана болячка
нахабно лізе на рожен –
тоді душа скипає лячно
і колько штрикає: «Невже?..»

А тільки натягаєш сміло
затій рожевих тятиву,
і ще душі не зайве тіло –

Микола Дудар
2017.02.19 17:45
Піду до дня, щоб знову перестріти
хай бликає тривожно світлофор
і скаче від нудьги вчорашній вітер
а я по колу знову на повтор…

а ось бузько, а ось і вісник долі
і очерет, і глиноньки заміс
дощатий зруб й вітряк на дивнім полі

Іван Потьомкін
2017.02.19 15:44
Коли аквамаринові акорди Гріга
Занурюються в балтійські прохолодні води,
В теплі долоні їх прийма Чюрльоніс
Сонатами на дивовижнім тлі палаців,
Які творить хіба що Ґауді під силу.
На музику підводні сузір’я сходяться –
Стрілець і Водолій, і Ді
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Головні поетичні огляди):

Орися Мельничук
2017.01.26

Марія Укр
2016.04.07

Вікторія Фединишин
2015.11.30

Василь Псевдо
2015.11.24

Мира Бандера
2015.10.31

Галина Бордуляк
2015.07.17

Сонцедар Печерник
2015.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Головні поетичні огляди

 Мистецтво перекладу та актуальні переклади
Українські слова губили значення через подібність до російських

Пропонуємо читачам черговий уривок із праці "Секрети української мови" журналіста і мовознавця Святослава Караванського. Цього разу - про те, як і які українські слова зникали або змінювали своє значення на значення співзвучних слів у російській мові.

Запозичення російської лексики до української живої, а згодом і писемної мови почалося одразу після Переяславської угоди 1654 р. Щоправда, протягом XVII і XVIII століть таке запозичення було обопільним. Російська літературна мова тоді ще не була вироблена, і вироблення її йшло під великим впливом української.

Розгляньмо два лексичні приклади.

У словнику Білецького-Носенка зафіксовано як українське слово обуза, і автор перекладає його на російську мову не як обуза, а як заботы, хлопоты, трудная должность. Отже, Білецький-Носенко не міг слово обуза назвати російським Таким воно за його часів і не було. Це було українське слово, яке засвоїла російська мова. Сьогодні ж слово обуза ми сприймаємо, як російське, і словники перекладають його як тягар, клопіт, морока.

У словнику Грінченка українське слово повстанець перекладено на російську мову словом инсургент. Тобто, Грінченко не вважав сучасне російське слово повстанец російським словом. Це слово російська мова запозичила з української.

Такі запозичення далеко не поодинокі.

Всотавши чималу частку української лексики, російська мова на початку XIX ст. остаточно сформувалася, і почався процес зворотної інтеграції російської лексики до української мови.

Коли в українському суспільстві стало співіснувати дві мови, то багато українських слів, які мали інше значення в мові російській, стали зникати з живої й писемної мови, або набрали значення, спільного з російською мовою.

Освіта для елітарних прошарків українського суспільства була тоді лише російськомовна, і чи не всі українські письменники діставали тільки таку освіту, часто-густо краще володіючи російською мовою, ніж своєю рідною.

Коли в українському суспільстві, а надто в освічених колах, стало практично співіснувати дві мови, то багато українських слів, які мали інше значення в мові російській, стали зникати з живої й писемної мови, або набрали значення, спільного з російською мовою. Цей процес можна назвати смерть через подобу. Так, слово получати, що значило єднати, через свою подобу до російського получать — діставати, одержувати — перестало вживатися.

Ось іще кілька таких зникнень:

слово, що зникло або втратило своє значення - російське слово, що сприяло зникненню або втраті значення

вредний /капосний/ - вредный /шкідливий/

конечно /неодмінно, конче/ - конечно /певно, напевно/

опускати /залишати/ - опускать /спускати, випускати/

пішохід /тротуар/ - пешеход /пішоходець/

плохий /смирний, небойовитий/ - плохой /поганий/

понімати /поймати, охоплювати/- понимать /розуміти/

шумний /який піниться/ - шумный /гучний/

Письменники, які знали дві мови, уникали таких слів, щоб не дезорієнтувати читачів, бо читачами української літератури за тих часів були росіяни, а також російськомовні українці.

Пошук українського слова. СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ




Питання зручної організації сторінки перекладів ми ще не вирішили, але робимо ці кроки зараз

Авторські права: Для будь-якого використання поетичних творів потрібний дозвіл автора, або нинішніх власників права. Тому редакція намагається отримувати такі дозволи і тільки на сайтове розміщення невеликої кількості творів у якості творчих орієнтирів і в цілях здійснення їх перекладів українською.


Томас
Венцлова



"В цілому так, я вважаю, - переклад має таку ж цінність, як і оригінальна поезія. Ці речі навіть не варто особливо розрізняти. До речі, у класиків часто так і було, переклади Пушкіним віршів Міцкевича входять у його спадщину нарівні із власними віршами - так, в принципі, і повинно бути. При перекладі вірші ніби демонтуються на складові елементи, а потім із цих елементів складається нова будова. Але ця нова будова,
в ідеалі, повинна бути такою ж прекрасною, як і будова первинна. Звичайно, це завдання далеко не завжди вдається виконати. Інколи воно взагалі не має рішення, але його, все таки, потрібно намагатися вирішити..." Із інтерв'ю "Точка. Зрения",
Отож, вважаємо корисним для читачів і авторів здійснюване редакцією анонсування творчості шановного поета Томаса Венцлови на наших сторінках. Маємо авторський дозвіл також і на спроби перекладів надісланих нам автором віршів. Будемо пробувати?
________
"Dorogie Kollegi,
posylaju 10 stishkov s russkimi
podstrochnikami. Porjadok rifm (kogda oni est'), dumaju, jasen iz originala.
Proshu podderzhivat' kontakt.
Vash
Tomas Venclova"
________
Автор любязно надав у наше розпорядження порядковий і дослівний переклад текстів віршів з литовської мови, і нам залишилася проста дрібничка - скласти усе до купи :) Наприклад так, як це зробив свого часу інший автор.



Й. Бродський

Из ТОМАСА ВЕНЦЛОВА

ПАМЯТИ ПОЭТА. ВАРИАНТ



В Петербурге мы сойдемся снова...
Осип Мандельштам

Вернулся ль ты в воспетую подробно
Юдоль, чья геометрия продрогла, —
В план города, в скелет его, под ребра,
Где, снегом выколов Адмиралтейства вид
Из глаз, мощь выключаемого света
Выводит тень из ледяного спектра
И в том конце Измайловского смертно
Многоколесный ржавый хор трубит.

Опять трамвай вторгается как эхо
В грязь мостовой, в слезящееся веко,
И холод девятнадцатого века
Царит в вокзалах. Тусклое рядно
Десятилетий пеленает кровли.
Опять ширь жестов, родственная кроне.
На свете все восстановимо, кроме
Простого тела, видимо. Оно

Уходит в зимнем сумраке незримо
В зарю глухую Северного Рима,
Шаг приспособив к перебоям ритма
Пурги, в пространство тайное, в тот круг,
Где зов волчицы переходит в общий
Конвойный вой умалишенных волчий,
В былую притчу во языцех — в отчий
Заочный и дослезный Петербург.

Не воскресить гармонии и дара,
Поленьев треска, тёплого угара
В том очаге, что время разжигало.
Но есть очаг вневременный, и та
Есть оптика, что преломляет судьбы
До совпаденья слова или сути,
До вечных форм, повторенных в сосуде,
На общие рассчитанном уста.

Взамен необретаемого Рая,
Из пенных волн что остров выпирая,
Не отраженье жизни, но вторая
Жизнь восстает из устной скорлупы.
И в свалке туч над мачтою ковчега
Ширяет голубь в поисках ночлега,
Не отличая обжитого брега
От Арарата. Голуби слепы.

Оставь же землю. Время плыть без курса.
Крошится камень, ложь бормочет тускло.
Но, как свидетель выживший, искусство
Буравит взглядом снега круговерть.
Бредут в моря на ощупь устья снова.
Взрывает злак мощь ледяного крова.
И легкое бессмысленное слово
Звучит вдали отчетливей, чем смерть.





Песнь одиннадцатая

Скоро же, друг Эльпенор,
очутился ты в царстве Аида...

Все было, видимо, не так. Сквозь ветви
открылся нам большой заглохший порт.
Бетон причальной стенки безмятежно
белел в зацветшей илистой воде.
Прибой лизал рассохшиеся сваи,
торчавшие из пены. Налетавший
с равнины ветер гнал слепой песок
меж обезглавленных каркасов барок.
Исколотый огрызками бессчетных
мачт и стреноженный канатом воздух
лежал без сил плашмя на водной глади
спиною к дюнам. Выгоревший флаг
жары подрагивал над горизонтом. Хлопец,
плот смастеривший из подгнивших досок,
чтоб переправиться через протоку,
искал попутчиков. Опричь него,
людей там не было. Уже не помню, кто
пробормотал, что эта местность тоже
отчасти с Итакой имеет сходство.

Был полдень, сердцевина дня.
Минувшая война и годы странствий
отягощали мозг наш, как вода,
пловцу неловкому пробравшаяся в бронхи.
Под каблуком похрустывали галька,
ракушечник. Потом мы все лежали
в траве, забывши о природе -- о
той, кто сама о нас давно забыла.

Небесный свод перемещался. Соль,
луной незримой движимая, шумно
свершала свой круговорот. На гребне
буйки подскакивали, и слепили глаз
облепленные мидиями бревна.
Как сумрачна, как терпелива глубь
прибоя! Как велеречива пена --
как память о пространстве -- как пространство
меж молом и хребтом землечерпалки.

Поблизости раздался легкий шорох:
прохожий, несший на плече весло,
прошествовал в глубь суши, где никто
весла не видел отродясь. Полевка
обнюхивала торопливо ржавый
трезубец у подножья дюны.

Волны не существует. Существует
лишь масса, а не сумма капель.
Вода стремится от самой себя.
Ни острова, что тесен для объятья,
ни смерти на экваторе, ни мятой
травы полей, ни возвращенья в лоно
миф и история не обещают.

За поворотом началось другое
пространство. Чуть сместилась перспектива.
Песчинки под ногой блестели, точно
вы их рассматривали через лупу
(иль в перевернутый бинокль -- камни).
Предметов очертанья расплывались,
как звуки музыки в неподходящем зале.
Мы сразу поняли: всему виной жара --
и мало удивились, встретив рядом
с оградой друга -- одного из тех,
с кем свидеться дано лишь после смерти.

Он был лишь первым.



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-04 15:05:56
Переглядів сторінки твору 16657
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.540 / 5.5  (4.510 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.667 / 5.5  (3.512 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.02.15 22:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 18:00:56 ]
Члени Спілки української Молоді з Великої Британії просять літературної допомоги (!). Їх керівник хору знайшов гарну колядку, вона є у французькій мові і російський. Просять допомоги з перекладом на українську мову.

Святая ночь! Сверкают ярко звезды.
В тиши ночной нам родился Христос.
Весь мир тонул в грехе и беззаконьи,
Но Божий Сын нам спасенье принес.
Надежда счастьем сердце наполняет,
Вдали горит грядущих дней заря.
О, человек! Внимай певцам из рая!
О, ночь, о ночь Христова рождества!
О, ночь, о ночь Христова рождества!

Небесный свет рассеял мрак печали,
С огнем в душе мы у яслей стоим.
Так мудрецы Царя царей искали,
Несли дары и склонились пред Ним.
Господь господ лежал в хлеву на сене,
Сочувствовать Он может нам во всем:
Он знает жизнь, Он испытал мученья.
Пади пред Ним, признай Его Царем!
Пади пред Ним, признай Его Царем!

Он нас учил все покрывать любовью.
Любви закон и Свой мир Он нам дал.
Наш долг — спасать несчастных и бездольных:
За всех людей наш Господь пострадал.
Пусть песни славы льются, словно реки.
Пусть каждый к Богу с радостью спешит.
Христос — Господь! Хвала Ему навеки!
Ему вся власть и честь принадлежит.
Ему вся власть и честь принадлежит.

Український варіант "Свята ніч, тиха ніч..." - це не той.
Я не перекладач, але на "Майстернях", думаю, є ті, хто мають досвід перекладу. Зможете допомогти?
-------------------------------------------

Наразі адміністрація ПМ попросила в них і URL відповідного музичного файлу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-01 16:11:19 ]
Ніч святоблива. Ясно сяють зорі...
Із безгоміння в ніч зійшов Христос...
Світ потопав, чорнів у беззаконні,
Та Божий Син відбілює його.

Надія в серці квітне живодайно.
Удалині – прийдешнього звізда.
Людино, слухай соловейків раю
В сяйливу ніч Христового Різдва,
В сяйливу ніч Христового Різдва.

Небесне сяйво крає млу печалі.
Свіча в душі у ближнього пала...
Так мудреці Царя царів шукали,
Несли дари стежинами добра.

Господь лежав так царственно на сіні -
Сроможний співчувати і карать.
Пізнав життя. Його вбивали звірі...
Ставай навколішки, признай свого Царя!
Ставай навколішки, признай свого Царя!

Навчає Він плести габу Любові.
Закон Любові Він щедротно дав.
Повинні ми допомогти бездольним.
За людство все Син Божий постраждав.

Нехай прослава плине в даль рікою.
Даруймо Богу радість і тепло.
Христос – Господь! Осанною – наш голос.
Він володіє скарбом всіх чеснот.
Він володіє скарбом всіх чеснот.
------------------------------------------------


Досвіду написання пісень немає... Але спробувала.
Переслала через Іванну Голуб"юк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-01 16:19:27 ]
Прийшла відповідь щойно мені:

Колядку
можна почути на веб сайті http://www.carols.org.uk/ba32-o-holy-night.htm

Також можна завантажувати з сайту http://pedia.tagoo.ru/en/?mode=music&act=album&id=137816&do=tracklist і послухати як Квартет Сокальських її співають в англійській мові. В англійській мові колядка називається "O Holy Night" ("О Свята Ніч").

Дякую за старання до тепер Іванні
та українській поетесі Світлані Залізняк в перекладі колядки.

Влодко


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-01 17:55:11 ]
О, це взагалі дуже добре, бо музика найкращий помічник у цих справах, та й першоджерела теж важливі.
Зараз послухаємо, порівняємо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-01 18:07:34 ]
Спрацювало тільки оце http://www.carols.org.uk/ba32-o-holy-night.htm "O Holy Night"
А ось і музика і виконання - просте прослуховування для уточнення мелодики
Прослухати

англійською мовою це виглядає так.

O Holy Night! The stars are brightly shining,
It is the night of the dear Saviour's birth.
Long lay the world in sin and error pining.
Till He appeared and the Spirit felt its worth.
A thrill of hope the weary world rejoices,
For yonder breaks a new and glorious morn.
Fall on your knees! Oh, hear the angel voices!
O night divine, the night when Christ was born;
O night, O Holy Night , O night divine!
O night, O Holy Night , O night divine!

Led by the light of faith serenely beaming,
With glowing hearts by His cradle we stand.
O'er the world a star is sweetly gleaming,
Now come the wisemen from out of the Orient land.
The King of kings lay thus lowly manger;
In all our trials born to be our friends.
He knows our need, our weakness is no stranger,
Behold your King! Before him lowly bend!
Behold your King! Before him lowly bend!

Truly He taught us to love one another,
His law is love and His gospel is peace.
Chains he shall break, for the slave is our brother.
And in his name all oppression shall cease.
Sweet hymns of joy in grateful chorus raise we,
With all our hearts we praise His holy name.
Christ is the Lord! Then ever, ever praise we,
His power and glory ever more proclaim!
His power and glory ever more proclaim!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 12:06:02 ]
Схоже, без Юрія Лазірка, тут важко буде дати раду. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 11:41:19 ]
А ось і музика і виконання - просте прослуховування для уточнення мелодики
Прослухати


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 16:38:43 ]
Але виникли у наших авторів певні сумніви, що ця колядка все ж таки є дочірня від іншої, більш відомої.

Надія Степула

Спершу про Тиху ніч - бігом, ось додаю - там дослівний переклад з англійської того фрагменту, що ви мені вислали (перша строфа англомовного тексту. Майстерень Редакція). А далі - ще трохи різного і цікаво.
Тепер скажу якомога лаконічніше, бо тут можна цілу повість про цю колядку писати (дуже конкретну історію піні я теж докладаю);
англійський варіант пісні є просто давнім довільним перекладом (переспівом?) цієї самої колядки! Річ у тім, що як текст, так і мелодію кожен із перекладачів та потім композиторів робили "своїм ексклюзивним варіантом", хотячи, або ні того. Бо переклад - це така дивовижна галузь людської творчості, де іноді "конюшина" перекладається іншою мовою як "конюшня"... Історія літератури має безліч прикладів, коли при перекладі втрачався оригінал - майже повністю й замінювався новим твором, написаним "на тему". У нашій рідній літературі є теж безліч таких прикладів - особливо часів радянських, коли перекладацтво мало певний розвиток і переклад "з підрядника" набув величезної популярності (у Москві на цьому добре заробляли московські поети-прозаїки, які строчили "переклади" з української, вірменської, білоруської, грузпнської та всіх інших братніх мов, не знаючи жодної, та власне й не потрібно було їм знати, були для цього підрядники, зроблені самими авторами російською мовою - а тоді це вже з російської йшло "навиворот" - і виходила українською, вірменською, грузинською... ). Це цікава тема, дуже обширна й вимагає багато часу, щоб викласти бодай головне.

Я цікавлюся теорією і практикою перекладу здавна, тому маю в запасі багато різного...
Поглянувши на те, коли створено оригінал (1818 рік) „Тихої ночі”, а це вже справді 200 літ без маленького відрізочка часу, можна тільки уявити, якими шляхами утверджувалися різні переклади твору. Хтось додав одне слово для "милозвучності", хтось переклав сюжет довільними словами рідної мови, не надто дошукуючи відповідника... Ось так і англомовний переклад з"явився, очевидно. Той, з якого фрагмент,:

О, світла ніч! Зорі яскраво світять
Це ніч народження дорогого Спасителя.
Довго світ у гріхові й помилках існував,
Коли Він з'явився і Дух відчув його достоїнство.
Очікування радості, надії у монотонному світі.
Десь там жнивує нова і славна печаль *
О дивовижна ніч, коли родивсь Христос.
О ніч, о світла ніч, о ніч божественна.


(дослівно – не «печаль», а -«траур», але це слово багатозначне і взагалі в цім тексті багато архаїчних англійських слів – старий текст, очевидно…)

він гранично пристосований до англомовного читача-слухача-виконавця... Тому я не категорично стверджую, але все ж впевнена, що цей твір - відголосок саме твору Грубера-Мора...

Мелодика кожної мови вимагає іншого порядку слів - рідко цей порядок залишається таким, як був в оригіналі... Тому там зорі світять, а там - сплять, а ще де - сяють, а в іншому випадку - блищать, мерехтять, дивляться і т.п. , усе це звична річ для перекладів...

А трохи зверну вбік на цю тему - дотично: у моїй збірці "За північ у світі" є розділ перекладів з кількох мов. Найпростіше порівняти щось із добре відомої ще нині всім - російської, я докладаю в додатку один з перекладів - вірша Лєрмонтова, оригінал Ви в себе точно десь маєте - порівняйте. Я собі ставила завдання: відшукати точне значення слів рідної мови для відтворення оригіналу з російської, не згубивши ні ритміки, ні ритму, ні розміру, ні значення.

На все найкраще! Перепрошую, що так багато "насипала"

З повагою, Надія Степула


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 16:46:00 ]
а можна подивитися на цей переклад Лєрмонтова?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 17:03:15 ]
Любо, я так розумію, що йдеться про відомий вірш
"Выхожу один я на дорогу;
Сквозь туман кремнистый путь блестит..."

І Надія Степула каже про свій переклад цього вірша.

До речі, таки потрібно і М.Ю.Лєрмонтова на ПМ опублікувати, хоч трохи, та й О.С.Пушкіна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 17:12:12 ]
О, так! ОСП пропоную віддати Олександру Комарову, бо це його найбільша любов. А М.Ю.Л. я б могла вести.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 18:05:58 ]
Хороша думка, достойна ініціатива, Любо, але вже Лєрмонтова взялися публікувати.
Може А.С.Пушкіна?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 18:12:21 ]
Ах, Александр Сергеич :)) Залюбки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 16:48:50 ]
Тобто, шановна пані Надія зауважує, що цілком вірогідно - колядка "O Holy Night" ("О Свята Ніч"), слова якої надіслані нам Спілкою української Молоді з Великої Британії, має походження від іншої дуже відомої колядки.

"Тиха ніч"

Слова: Fr. Joseph Mohr
Музика: Franz X. Gruber

(подаємо відразу у традиційному перекладі українською)

Тиха ніч, свята ніч!
Ясність б'є від зірниць.
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.

Тиха ніч, свята ніч!
Гей, утри сльози з віч,
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов'ю спас,
Вітай нам, святе Дитя!

Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б'є,
В людськім тілі Божий Син
Прийшо нині в Вифлеєм
Щоб спасти цілий світ.

Тиха ніч, свята ніч!
Зірка сяє ясна,
Потішає серця,
Величає Христа.
Дитя святе, як зоря,
Нам світи, зоря ясна!


Надія Степула (у листі редакції) далі зауважує, що

Цю колядку давно вважають «міжнародним Різдвяним Гімном». Перекладена вона безліччю мов світу. А варіанти перекладів настільки різні, що навіть близькі за звучанням мови пропонують щось інше… Наприклад, у перекладах російських поетів – від Пушкіна до недавніх днів, є варіанти «Тихая ночь, дивная ночь», «Ночь тиха, ночь свята», «Тихая ночь, святая ночь» , «Тишь и покой ночью святой» ет цетера.

Ось один із поширених варіантів у російській літературі та виконавському мистецтві:

Ночь тиха, ночь свята,
Люди спят, даль чиста;
Лишь в пещере свеча горит;
Там святая чета не спит,
В яслях дремлет Дитя, в яслях дремлет Дитя.
Ночь тиха, ночь свята,
Озарилась высота,
Светлый Ангел летит с небес,
Пастухам он приносит весть:
«Вам родился Христос, вам родился Христос!»
Ночь тиха, ночь свята,

В небесах горит звезда;
Пастухи давно в пути,
К Вифлеему спешат придти:
Там увидят Христа, там увидят Христа.
Ночь тиха, ночт свята,
Счастья ждут все сердца.
Боже, дай всем к Христу придти,
Радость светлую в Нём найти.
Вечно славься, Христос, вечно славься Христос!

Ось що написано про створення «Тихої ночі» в книзі Якова Левена «Сеется семя», де подано й ще інший варіант перекладу:

«В скромной квартире учителя Груббера была ночь. Там была ночь не только потому, что в квартире не зажгли ни елки, ни лампы. - Была потому, что недавно их поразило великое испытание: единственное дитя, крохотная Марихен ушла, отозванная Богом на небо. Отец смирился с этим уходом, но сердцу матери эта утрата нанесла такой удар, от которого она не могла прийти в себя. Она не могла плакать. Целыми днями она оставалась неподвижной, отсутствующей в этом мире. Напрасно мужественно переносивший горе учитель говорил ей много слов утешения и сердечного увещевания, напрасно он окружал ее заботливою предупредительностью и нежностью; бедная мать оставалась бесчувственною ко всему, словно она была только телом без души, блуждающим в этом мире, который не мог ей ничего больше дать.

В этот Рождественский вечер Грубер, призываемый долгом, пошел в сельскую церковь. С глубокой печалью смотрел он глазами, мокрыми от слез, на очаровательное зрелище детей, объятых радостью. Затем он вернулся в холодный мрак своей квартиры. В углу комнаты мать, глубоко сидевшая в кресле, казалась мраморною или ледяною. Он попытался рассказать ей о богослужении, но ответом на все было гробовое молчание.

Удрученный в бесплодности всех стараний и попыток вернуть к жизни разбитую горем жену, бедный учитель сел за открытое пианино. Сколько раз его музыкальный талант вызывал в памяти мелодии, которые убаюкивают, утешают и влекут к небесам, но что было поведать в тот вечер бедному другу?

Пальцы Грубера наугад блуждали по клавишам в то время, как его глаза искали в небе какого-либо видения. Вдруг они остановились на звезде, блистающей в небе неведомым блеском! Оттуда, свыше, спускался луч любви, который наполнил сердце скорбящего такой радостью и таким миром, что он вдруг стал петь, импровизируя ту ясную мелодию, которую мы повторяем каждое Рождество. В этот вечер впервые раздалась мелодия, составленная Груббером: «Тихая ночь, дивная ночь. Дремлет все... Лишь не спит Благоговейно младая чета...»

Там на небе звезда! Школьный учитель, видя ее, как бы призывал ее своим пением в его печальную квартиру. И вот при его пении безутешная мать пробуждается и возвращается к жизни! Дрожь потрясает ее и пробивает ледяной покров, сковавший ее сердце! Рыдание вырывается из груди, слезы ручьем текут по ее щекам. Она встает, бросается на шею своему мужу и вместе с ним оканчивает начатое пение. Она спасена!

Брат Грубер еще в ту ночь побежал за 6 км к Пастору Мору и с ним повторил исполнение этого гимна. Это было 24 декабря 1818 года.

Сегодня этот рождественский гимн поется по всей земле и почти на всех языках мира.

«И нашли Марию и Иосифа, и Младенца, лежащего в яслях» - Лук. 2,16

Ф. Груббер
Тихая ночь

Тихая ночь
Дивная ночь!
Дремлет все, лишь не спит
В благоговенье Святая Чета;
Чудным Младенцем полны их сердца,
Радость в душе их горит, -
Радость в душе их горит.
Тихая ночь,
Дивная ночь!
Глас с небес возвестил:
«Радуйтесь, ныне родился Христос,
Мир и спасение всем Он принес,
Свыше вас Свет посетил! -
Свыше вас Свет посетил!»
Тихая ночь,
Дивная ночь!

К небу нас Бог призвал:
О, да откроются наши сердца
И да прославят Его все уста:
Он нам Спасителя дал! -
Он нам Спасителя дал!
Тихая ночь,
Дивная ночь!
Свет звезды путь открыл
К Эммануилу Избавителю,
Христу Иисусу Спасителю,
Он благодать нам явил,
Он благодать нам явил!
Аминь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 21:07:34 ]
Володю, зараз виставлю переклад з англійської


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-06 14:25:00 ]
А ось ще дуже цікава тема для перекладу українською - пісня Луїса Амстронга "What A Wonderful World".

Тут її можна почути http://www.moskva.fm/artist/louis_armstrong/song_882644

А ось текст англійською і невідомий переклад російською.

Louis Armstrong
What A Wonderful World

I see trees of green, red roses too
I see them bloom for me and you
And I think to myself what a wonderful world.

I see skies of blue and clouds of white
The bright blessed day, the dark sacred night
And I think to myself what a wonderful world.

The colors of the rainbow so pretty in the sky
Are also on the faces of people going by
I see friends shaking hands saying how do you do
They're really saying I love you.

I hear babies cry, I watch them grow
They'll learn much more than I've ever know
And I think to myself what a wonderful world
Yes I think to myself what a wonderful world.
Oh yeah!

RUS:

Я вижу зеленые деревья, красные роз также
Я вижу, что они цветут для меня и Вас
И я думаю про себя "какой замечательный мир."

Я вижу синие небеса и белые облака
Яркий счастливый день, темная священная ночь
И я думаю про себя "какой замечательный мир."

Цвета радуги столь довольно в небе
Находятся также на лицах проходящих людей,
Я вижу, что друзья обмениваются рукопожатием, говоря как дела
Они действительно говорят, что я люблю Вас.

Я слышу крик младенцев, я вижу, как они растут
Они выучат намного больше, чем я когда-либо знал
И я думаю про себя "какой замечательный мир"
Да я думаю про себя "какой замечательный мир".
О да!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Міщук (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 11:57:03 ]
Світ чудовий який

Бачу зелень дерев і троянди в огні.
Бачу – квіти цвітуть і тобі, і мені.
І я мислю собі - світ чудовий який.

Бачу неба я синь і хмарин білизну,
День яскравий такий, і ніч темну святу.
І я мислю собі - світ чудовий який.

Веселки палітру – небесну красу -
Закоханих очі як відблиск несуть.
Потиск дружній руки мовить ніби: Привіт!
Я кохаю тебе – каже ж він на весь світ.

Чую плач діточок, бачу я ріст синів.
Їм пізнати дано,
значно більш ніж мені.
І я мислю собі - світ чудовий який.
Так ось мислю собі - світ чудовий який.
О так!

Олександр Міщук
26.12.2010

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-27 12:29:33 ]
Дякуємо! Цікава спроба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2016-02-01 17:02:43 ]
Українські слова губили значення через подібність до російських

Пропонуємо читачам черговий уривок із праці "Секрети української мови" журналіста і мовознавця Святослава Караванського. Цього разу - про те, як і які українські слова зникали або змінювали своє значення на значення співзвучних слів у російській мові.

Запозичення російської лексики до української живої, а згодом і писемної мови почалося одразу після Переяславської угоди 1654 р. Щоправда, протягом XVII і XVIII століть таке запозичення було обопільним. Російська літературна мова тоді ще не була вироблена, і вироблення її йшло під великим впливом української.

Розгляньмо два лексичні приклади.

У словнику Білецького-Носенка зафіксовано як українське слово обуза, і автор перекладає його на російську мову не як обуза, а як заботы, хлопоты, трудная должность. Отже, Білецький-Носенко не міг слово обуза назвати російським Таким воно за його часів і не було. Це було українське слово, яке засвоїла російська мова. Сьогодні ж слово обуза ми сприймаємо, як російське, і словники перекладають його як тягар, клопіт, морока.

У словнику Грінченка українське слово повстанець перекладено на російську мову словом инсургент. Тобто, Грінченко не вважав сучасне російське слово повстанец російським словом. Це слово російська мова запозичила з української.

Такі запозичення далеко не поодинокі.

Всотавши чималу частку української лексики, російська мова на початку XIX ст. остаточно сформувалася, і почався процес зворотної інтеграції російської лексики до української мови.

Коли в українському суспільстві стало співіснувати дві мови, то багато українських слів, які мали інше значення в мові російській, стали зникати з живої й писемної мови, або набрали значення, спільного з російською мовою.

Освіта для елітарних прошарків українського суспільства була тоді лише російськомовна, і чи не всі українські письменники діставали тільки таку освіту, часто-густо краще володіючи російською мовою, ніж своєю рідною.

Коли в українському суспільстві, а надто в освічених колах, стало практично співіснувати дві мови, то багато українських слів, які мали інше значення в мові російській, стали зникати з живої й писемної мови, або набрали значення, спільного з російською мовою. Цей процес можна назвати смерть через подобу. Так, слово получати, що значило єднати, через свою подобу до російського получать — діставати, одержувати — перестало вживатися.

Ось іще кілька таких зникнень:

слово, що зникло або втратило своє значення - російське слово, що сприяло зникненню або втраті значення

вредний /капосний/ - вредный /шкідливий/

конечно /неодмінно, конче/ - конечно /певно, напевно/

опускати /залишати/ - опускать /спускати, випускати/

пішохід /тротуар/ - пешеход /пішоходець/

плохий /смирний, небойовитий/ - плохой /поганий/

понімати /поймати, охоплювати/- понимать /розуміти/

шумний /який піниться/ - шумный /гучний/

Письменники, які знали дві мови, уникали таких слів, щоб не дезорієнтувати читачів, бо читачами української літератури за тих часів були росіяни, а також російськомовні українці.

http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_ukrayinski-slova-gubili-znachennya-cherez-podibnist-do-rosijskih-movoznavec/467918