>> Архів тем: №1 Теми: • "Жіноча": "Tому (Чому) й (і) згрішила Єва..." Бажаний напрям - втеча з раю - як звільнення від божого раба Адама?;))..." ..." /> Огляди конкурсів - Редакція Майстерень - Тема №2. 2006 - Поетичні майстерні
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.06.24 11:36
Весна прийшла у наші села,
Корова гріється весела
І бик на вигоні гуля,
Спіймати хоче журавля.

Сидить ворона на сільмазі,
Неначе беркут на Кавказі,
Лежать пацята біля клубу

Ярослав Чорногуз
2019.06.24 10:26
Чого ж ятриться так душевна рана?
І серце невигойно все болить?
Зціли мене любовію, кохана,
Хай біль тяжкий ущухне хоч на мить.

Бо він от-от, здається, душу вийме,
На інший світ нещадно зажене.
Даруй мені свої палкі обійми,

Олександр Сушко
2019.06.24 09:42
І Бог, і сатана жадають душ,
Зривають їх, немов із клумби ружі.
Гуде синод: - Релігію не руш!
А ти подумай - нащо їм ті душі?

Воюють яро сили неземні,
За скарб іде гризня немилосердна.
І у повій, і в гицлів, і в п'яниць

Козак Дума
2019.06.24 09:27
На травичці біля річки
скачуть козенята –
після паші до водички
привела їх мати.

В лепесі, поміж рогозом
бавиться малеча,
за понтонним перевозом

Тетяна Левицька
2019.06.24 07:42
Ты близко й за горами в одночасье.
Мне плохо без...Мне без тебя никак,
Любить тебя, какое это счастье,
мой ненаглядный, искренний чудак.

Мне свет не мил, когда тебя нет рядом,
терзает ревность и гнетет тоска.
Мне, мой хороший, многого не надо -

Микола Соболь
2019.06.24 07:05
Матері відцвітають, як вишні.
Не успівши за нас порадіти.
Бережи їх, о Боже Всевишній!
Та моліться за матінку, діти.
Матері – відцвітають, як вишні.

У гармонії миру та злуки
Мати завжди чекає додому.

Ігор Федів
2019.06.23 23:50
Дитя малює світ на площині -
Будинок, сонце, квіти і дерева,
Блакиті смужка неба угорі,
Внизу земля по-літньому зелена.
Увесь сюжет - у лінії прості,
Емоції - у кольори локальні,
Без пафосу, де помисли складні,
Уписує у почуття звичайні.

Надія Тарасюк
2019.06.23 23:26
Гортало місто зшитки ліхтарів,
Дерев стрибали парасольки-тіні.
Десь наше сонце стомлений пиріг
Пило собі за ширмою мартіні.

Бриніла ніч, вростала у траву.
Кульбабам очі склеїла повидлом.
Йшли світлофори строєм за криву,

Олександр Сушко
2019.06.23 20:13
Енергія Всесвіту у зв’язаному стані, з урахуванням гравітаційного дефекту мас дорівнює нулю. Та це й не секрет,- маса ядра атома завжди менша, ніж маса нейтронів та протонів, які в нього входять, оскільки існує ще енергія зв’язку. Цю прописну істину я вже

Володимир Бойко
2019.06.23 19:17
Пісні порозбирали на слова,
А притчі розтягли на афоризми,
І, на догоду раціоналізму,
Вичавлювали людяність з єства.

Раціональність точить, як іржа,
Усе людське руйнуючи поволі.
Зростають люди – перекотиполе,

Вікторія Лимарівна
2019.06.23 14:40
За мотивами телефiльму "Чорнобиль")

Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.

Микола Дудар
2019.06.23 10:23
Привіт - привіт, неандретальцю!!!
Ай правда, чимось навіть схожі
Ці очі в дзеркалі і пальці…
Ні, краще вже крізь огорожу
Бо ще рванемось в бійку… можем
Є кілька сот претензій нині
Сумний занадто погляд, Боже
На фоні стрічки жовто-синій…

Домінік Арфіст
2019.06.23 09:35
о тягучі… медові… полином настояні дні…
щире золото крадуть у скелях заховані гноми…
сонце палить сюжет на забутому кимось рядні
і злітаються зорі зустрітися на Меганомі…

позбираю у серце розкидані морем пісні…
позшиваю дитинні стежини сирими нитк

Козак Дума
2019.06.23 09:29
Розлітались над лиманом
білокрилі пелікани.
Не збирають жолуді –
рибку вудять у воді!
Дзьоб у кожного з мішком,
пропливе під бережком,
не залишить навіть сліду –
все готове до обіду.

Юрій Сидорів
2019.06.23 08:22
Паризькою модою пахне "Шанель",
Мандрівками - чоботи та черевики,
Дорогою тхне залізничний тунель,
Амбре креозоту набравшись навіки.

Пропах ячменями наваристий ель,
А запахом кухні - трактирні музики.
Нещасним коханням відгонить "Жізель",

Микола Соболь
2019.06.23 07:31
День починається о четвертій ранку.
Коли після сну беруся за склянку,
Ще півні зорі не співають пісень:
Чаюю, чатую, вшановую день.

Пізніше розписано все до хвилини.
Де буду потому, а де тільки нині.
Та іноді просто іду манівцями,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди конкурсів):

Руслана Василькевич
2009.05.31

Редакція Майстерень
2006.12.10

Майстерень Адміністрація
2006.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Огляди конкурсів

 Тема №2. 2006
Вересень! Пора творчої насолоди! Пропонуються нові "змагання" у написанні віршів "на тему", але не більше 2-3-х варіантів від автора. Теми надаються нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>
Архів тем: №1
Вперед!Вперед!
Теми:

"Жіноча":
"Tому (Чому) й (і) згрішила Єва..." Бажаний напрям - втеча з раю - як звільнення
від божого раба Адама?;))..."


"Чоловіча":
"Напливала тінь… Догорав камін..." Бажаний напрям - "таячи в очах злісне торжество,
жінка в закутку слухала його?" ;))


Класична:
"Тож (це, ось...) вересень,
переді мною сад, далекий грім..."



3.09.2006 Назви тем - "чоловіча" і "жіноча" - чисто умовні. Можна трохи переставляти слова, але початок твору має складатись тільки із зазначених слів. Після написання вірша опублікуйте його. У публ. формі, там де конкурси, поставте галочку навпроти "ВІРШ НА ЗАДАНУ ТЕМУ" Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...
Сторінка відкрита редакцією.
Успіхів!
Поетичне дійство:



Хронологія :

02.10.2006 І друга тема позаду - життя попереду, сподіваюся, що краща його частина попереду, а гірша... Утім, і зима попереду, що ж - питимемо коньячок біля каміну, читатимемо вголос кращі поезії. Хто там, у нас, цього разу з кращих? - Савранська В, Пиріг І, Василенкова К,, важко обійти і творчо неоднозначного, але, безумовно, цього разу найяскравішого серед чоловіків Карпового М. - не обходимо, читаємо :)
Не всі вірші, які надійшли "на тему", експонуються. Причина - їх слабкість. Але є й багато цікавого, вельми цікавого.

Багряна Анна - [ 2006.09.02 18:13 ]
Феміністичне переосмислення
первородного гріха

Чому згрішила Єва,
тікаючи від Бога,
на землю промінявши
осяяний Едем?
Бо яблуко із древа
упало їй під ноги,
й до ніг її припавши,
промовило: „Підем”.
І просичало тихо:
„Я дуже солоденьке,
а ще – таке холодне,
у спеку – просто клас!”
І Єва, як на лихо,
вкусила, веселенька,
й збагнула, що не модно
ходити без прикрас.
Ну що ж Адам їй скаже,
коли і сам був голий?
Подумав: мабуть, жінка,
дурною не бува.
І взяв собі відрядження,
брудний і непоголений,
з порожньою торбинкою,
за жінкою почвалав…

Адріана Фешак - [ 2006.09.04 13:59 ]

***
Тому й згрішила Єва,
Що в раю стало сумно
Стабільності дерев і лиш один Адам
Втікаючи кудись від сього божевілля
Змія сказала Єві: "Збудуй свій власний храм!"
Спокусилось єство, божественне начало
Вскипіла спіла кров, незвіданого мить.
О, надто юна Єва, якби ж ти тільки знала,
Що яблуко червиве і в ньому гріх сидить
Роззявивши пащеку і нагостривши кігті
В Едемі стало сумно і Адам збанкрутів
О, надто юна ЄВА...
Тепер усі ми грішні.
Це яблуко гризот зжирає сірість днів.
А дні стікають в прірву, календарі ржавіють...
Останні дні біблійні...
сей шлях в Армагедон
Тому й згрішила Єва, що інші так не вміють
Один раз і назавжди понищений кордон...

Мусіхіна Лілія - [ 2006.09.04 15:59 ]

***
Напливала тінь…
Догорав камін…
Гуркотів в горах
десь сердито грім.

І сиділа ти,
Втупившись в вікно,
Ніби я чи хтось
Все тобі одно.

Я ридав крізь дощ,
Я кричав крізь ніч,
І образа лилась
Із гарячих віч.



Карповий Михайло - [ 2006.09.05 11:42 ]
***
Напливала тінь. Догорав камін.
Руки на грудях. Він стояв один.

По щоках текли каравани сліз
і бубнявив ріт отаке під ніс:

"Був колись я цар. Мав колись я міць.
За собою вів сотні колесниць.

Воював, як лев. А гуляв, а пив!
У палаці мав тисячу рабів.

Руйнував міста. Гвалтував жінок.
Був колись я цар. Або навіть - бог.

Був такий, як Зевс. Чи такий, як Ра.
А тепер я - хто? Я невільник! Раб!

У в'язніці сам доживаю вік.
Я тепер хробак. Я не чоловік."

Санітар прийшов і зробив укол:
у сідницю - шприць. Галоперідол.

Василенкова Катерина - [ 2006.09.05 14:53 ]
Залишається чекати

Це вересень,
Переді мною сад,
Далекий грім нам хоче нагадати,
Що літо не повернеться назад.
Чекати,
Залишається чекати...

Все сіре,
Під дощем усе розмите,
Буденне, монотонне і чуже.
Де сонце, щоб зігрітись, щоб зрадіти?
Невже,
Не хочу вірити, невже,
Йому не вирватись із хмар,
Із їх обіймів,
Щоб на прощання нам,
Таким наївним,
Подарувати кілька днів тепла?
На згадку,
Що надія в нас була...


Пиріг Ірина - [ 2006.09.07 22:43 ]
* * *
Напливала тінь… Догорав камін...
Розчинявся день в келиху вина.
Все було не так, як намріяв Він.
З квітами в руці плакала Вона.

Він не знав, чому. Він шукав сліди
дотиків і слів, сказаних дарма.
Час немов завмер. За вікном сади
плакали дощем. Майже, як Вона.

Він Її втішав, гладив по плечі,
ніжно пригортав, наче немовля...
А Вона Йому віддала ключі.
Просто так...без слів, гідних короля.

Серце билось в такт з кроками Її.
Він чомусь чекав неймовірних змін.
В душу влазив біль плавністю змії.
…Напливала тінь… Догорав камін...


Савранська Ванда - [ 2006.09.09 16:02 ]
Інтимний романс
Догорав камін, напливала тінь,
Промовляли подихи і руки…
Душі піднялись в темну височінь
І страждали від німої муки.

Двоє за столом...Біль їх розділив,
Бо несила бути так далеко!
Поклику магніт їхні пальці сплів,
Пульс зірвався й перейшов на клекіт.

Губи – спраглий жар, очі – як слова.
…Впав він перед нею на коліна,
Линула вона – ближче не бува,
Тільки й є, що злитись воєдино.

Догорів камін, прокидався день.
Спали двоє, всміхнено, як діти.
Засвітився світ Піснею Пісень,
У якій любити – значить жити.
06.09.2006


Савранська Ванда - [ 2006.09.09 16:42 ]
* * *
Напливала тінь,
Догорав камін…
Розлюбила – кинь.
Я і так один.
А моя любов –
Ніби ця зола:
Як прилинеш знов,
Жарко запала.
Пута не люблю,
Ти для мене – мить.
(Господи, молю…
Як без неї жить?)


Савранська Ванда - [ 2006.09.09 15:20 ]
* * *
Вже вересень. Переді мною сад,
Далекий грім нагадує про літо.
Воно стомило нас. Час відлетіти
Птахам, що з'їли синій виноград,

Пора забути спеку, гомін гріз.
Нехай некошена трава приляже
І річечка прозора дно покаже,
І стане вищим небо, ближчим – ліс.

Ясніше все. І це – початок див…
Вже вересень нарешті. Ось і душі
Вже наливаються, як стиглі груші,
Смаком медовим зрілих почуттів.
06.09.2006



Шуст Марта - [ 2006.09.09 21:26 ]
* * *
Тож знову Вересень,
Переді мною сад.
Напевно що “садок” -
Бо дуже вже маленький.
Щойно лиш буркнув десь далекий грім,
Що він насправді неблизенько.
Хоч Вересень,
Та листя ще згрібати не пора.
Троянда спалахами вкрилась.
Жоржина пурпурово зацвіла,
І яблука п'янким вином налились.
Був клаптик непритуленої, дивної землі,
Своїм коханням нам вдалось його зігріти.
І вчора вкотре здалося мені,
Що бачила як у садку,
Високе небо цілувало квіти.
Тож знову осінь, та вона нераз
Закутувала у багряну хустку
Нашу затишну оселю.
Чи золота пора,
Чи інший у природи час,
Переді мною сад - він різний,
Але не пустеля.


Пиріг Ірина - [ 2006.09.09 22:09 ]
Монолог Адама
Чому згрішила Єва?
На серці металева
печать.

Довкола всі рослини
вслухаються в хвилини.
Мовчать.

То холодно, то спека...
Вона десь так далеко...
А де?

Питань ще так багато!
Нема кого питати...
Іде

прозорий дощ. Змиває
той перший гріх із раю.
Колись,

моя прекрасна панно,
було все бездоганно...
Вернись....

9 вересня 2006


Мрійник Андрій - [ 2006.09.14 19:42 ]
не ідеали
Тож вересень, переді мною сад,
далекий грім...а втім...Не так уже й далекий…
Захоплений від спалахів і світла
Я не замітив град і гуркіту не чув у вікнах.
Траплялося таке й у нас…
На небі сходились мов хмари
І опинялися на різних полюсах,
Здавалося б кому це треба?..
треба....
Без цього грому й вересневий сад не сад…

щаслива
Напливала тінь... Догорав камін...
Через призму серця, гралась ти і він.
Подих теплий, ніжний, спогади, вино,
Час здавався вічним, все в одне кіно.
Як чудово знати, він живе тобі.
Ти лягаєш спати,засина й камін...


Хорсун Андрій - [ 2006.09.17 08:08 ]
***
Ось вересень стоїть переді мною,
заходжу у його прекрасний сад.
Літо і осінь вже готові до двобою,
знов дощ росою впав на виноград.

і тиша...

Лободзець Галина- [ 2006.09.18 00:54 ]
* * *
Тож вересень!
Переді мною сад.
Далекий грім колише
сірі хмари.

Це ж вересень!
І з висоти посад
вам всім такі
далекі саду ці примари

Це ж вересень!
І кожен лист
свинцем налитий
землю розбиває.

Це ж вересень!
Такої чудо-
дивної і золотої
смерті більш немає.
18,09,06


Карповий Михайло - [ 2006.09.19 20:51 ]
Адольф і Єва
Я їх застукав: він хвостом вихляв,
вона ж була бліда, немов примара.
Тоді я в неї тільки запитав:
чому згрішила, Єво, з сенбернаром?

Був вересень. Переді мною сад.
Далекий грім і яблуня зелена.
Вони злягались тут. Ну, що ж. Де Сад
повчитись міг би дечому у мене...

...Закатував... Два трупи і бензин.
Облив обох. Зайшов до хати. Морок.
Тінь напливала. Догорав камін.
Взяв запальничку: знадобиться скоро...



Тор Варра - [ 2006.09.23 18:23 ]
День міста
Тож вересень. Переді мною сад.
Далекий грім. Тисячолітній свідок.
Кімери й скіфи вийшли на парад
І п'ють горілку по шатрах бесідок.

При кожнім боці меч
Забрязкотить рингтоном.
То незборимий смерч
Йде плиткою й понтоном.

У рунах рам'я,
Рамена під руном,
Сто грамів раю
Осяються вином.

Цілую милу під салютом
На плитах чорного Інгулу,
В обіймах стоголосих люду
Я пещу кочівницькі скули.

Пливемо в ніч. По Адміральській.
Ти протекла. Корма на крен.
Ну годі. Час вже забираться.
- Іди. Іди собі.

На пляжі
Тож вересень. Переді мною сад.
Далекий грім міського мурашиння
Лишився десь за крилами, позад.
Й турботи звіялись лушпинням.

Вже хвилі не являють Афродит,
Лиш мозаїчно граються минулим,
Я мушлю виловив з троянських плит,
Вона мене дістала із намулу.

Пісок білесий вкриє тілеса,
Мандрує сонце в товариськім колі,
І поводком туга коса
Дівча жбурляє в примхах долі.

Люблю цей берег. Між рядів маслин
Гуляє вітер під крилом чаїним,
Поміж човнами одиноких спин
Блукають дівчина й хлопчина.

Старий Лиман у парусинні яхт,
Козацькі чайки і човни кімерів
З-за обрію минулого летять
На веслах неозброєних спортсменів.

Вже вересень. Час випити вина
З Ольвійських амфор й щедрої лози.
Відчути Бузький аромат сповна
Із присмаком чаїної сльози.

Савранська Ванда - [ 2006.09.25 12:12 ]
Тому й згрішила
Був перший гріх – жага пізнання.
Сміливий крок назустріч змію
І перше пристрасне кохання –
То наслідки, я розумію.

Що їй від мужа? Сильні руки,
Щоб огортали в час гарячий;
За це їй будуть біль і муки,
Наплачеться. І все пробачить.

Стерпівши сором і обмови,
Взяла за руку чоловіка,
Приміряла йому обнови
І повела у світ великий.

Там разом збудували хату.
Варила, ткала, сповивала…
І у часи матріархату
Усім по праву керувала.

Воно і зараз так. Усюди
Її рука, порада, сила.
В усьому винна, – кажуть люди.
Усе на ній. Тому й згрішила.

24.09.2006

Максимюк Марта - [ 2006.09.26 13:48 ]
Тому й згрішила Єва
Тому й згрішила Єва
Не захотіла й раю
Адама кликала
“Тікаймо!” – я тікаю!
Хай не в раю
І не з тобою
Бо хочу – вільна!
Спокусник-змій шептав:
Тікай!
Адам мовчав
Ні докорів, ні ради
Він просто був
Наївний як дитя
Тікаймо, Адаме, тікаймо!
Від Божого гніву
Від болю пізнання
Від того, що буде
Й далі життя
Та вже не таке
Тікаймо, Адаме, тікаймо!
Мовчав.
Утікаю – лиш я.


Колеснік Олександра - [ 2006.09.26 20:04 ]
***
Тож вересень, переді мною сад,
Далекий грім в дзвінких просторах тане,
Здається мені деяким словам
В думках самих замало волі стане.

Вони зірвуться з вуст, немов листки,
Що вітер рве безжалісно й рішуче,
Залишаться самі лише гілки –
Це страшно, але все ж таки минуче.

То доля, а від неї не втечеш,
Вона – закон і правило незмінне,
Для того ж ти , листочок, і живеш,
Щоб колись впасти стрімко та невпинно.



Шуркало Віталій - [ 2006.09.29 17:21 ]
Осінь – палиця моя
Тож вересень, переді мною сад,
Далекий грім, нечутний вуху.
А я сліпий і той фасад
Мене не втішить – вірний слуху...

Лиш чую голосистії співи:
Коли шумує, кружляючи листя,
Й немов причаровані діви –
Блакиті у неба намисті.

Коли дощем стікають сірі хмари,
І між чужих отих дахів
У люстра топлять тротуари,
Щоб знизу глянуть на птахів.

Я бачу. Сліпий і не лячно.
Торкаюся і відчуваю.
І буде хай страшно,
Хто зрячий, а не кохає.



І знову жінки перші і, явно, явно кращі - і це вже без жодного подиву. Як даність, як важке розуміння переваги Інших над нами, такими недолугими:)
Залишається тільки продовжити думку, що так було завжди, і в раю теж :)
Звідси, саме звідси, можливо і неусвідомлена авторкою, але точно що відчута! фантастична за красою думка - "І взяв собі відрядження..."!
Це про нас - "недолугих" :(
Слід сподіватися, що Господь нам (чоловікам) його дав. Радісно це - насолоджуватися земним життям, будучи в офіційному відрядженні!
Дякую Аню за насолоду!..



Ось тільки ми домріялися до відрядження (мовляв це лише жінки тут назавжди, а ми на землі у відрядженні), а ви понищили кордон! :)
Адріано, а раптом - знищення кордону це натяк на щось інше, скажімо на те, що обсяг раю різко збільшився. Але за рахунок чого? І чи це рай нині?
"Змія сказала Єві: "Збудуй свій власний храм!"
Все, віднині жодних розмов про емансипацію! Підозри, що нас, чоловіків, давним-давно використано і розміщено в жіночому храмі, в жіночому світі знайшли свої докази!





Лілія, це серйозна спроба побачити світ очима сильної статі. Так, нам не легко! І тим важче, чим ви красивіші. Прямо пропорційно більше в голову дурниць усіляких лізе! І течуть, слиняться наші підступні гарячі очі.:)








Ось так воно буває з мріями про владу. Щедрі сльози і укол санітара. Зрештою, санітари для цього ніби і призвані - прибирати там різних царів, та гвалтівників. Але, на перший погляд, є деякі змістові непорозуміння тут, у вірші Михайла. Мені не зрозуміло до чого тут камін, якщо санітар і вязниця?! Одне тільки і спадає на думку, описує автор прихід більшовиків, чи там радянської влади у буржуазно-камінне середовище.
"Уколотся і забится...", як співав В.Висоцький.










Не очікував, Катю, що ви це зробите, але ви це зробили. І, як на ваш юний вік, зробили дуже добре. Воно, звичайно, моментики узагальнень, які вам, взагалі, вдались, можна дошліфувати - "нам хоче нагадати" ("нам" ніби не кращий вибір), "Все сіре" (замість "все" - "і"?) :) Але ви, Катю, на противагу більшості інших авторів, створили досить серйозний текст, з чим і вітаємо! :) (:






Один великий знавець, виступаючи перед партактивом "Майстерень", якось зауважив, що фактично вся краща європейська поезія сьогодні робить акцент на красномовності жесту. Як на мене Ірина його дуже сценічно виразила, та не тільки про це її вірш, основне мереживо думок, усе ж, видається мені, довкола рефрену "напливала тінь" :)
І тут вже значно більше цікавого, аніж просто у жесті. :)(:





Ось таке романтичне дійство від Ванди, з хорошим ранковим відчуттям добре прожитого відтінка часу. Правильно, життєво, сценічно! Що цікаво - надалі камін видається ніби і не потрібен, замінює своїм світлом Пісня Пісень, "у якій любити – значить жити". Тут важко не погодитися з Вандою, утім, якщо я не плутаю деякі дрібні деталі, то у древній Фінікії виконання храмових обрядових пісень (котрі склали затим основу відомого розділу відомої книжки) супроводжувало обряд щорічного весняного "шлюбу" місцевого царка на "цариці-жриці". І урожай гарантований і увага правителя в потрібний бік освячена. :))
І камін до вечора відпочиває :)

  • І ось вечір, якийсь черговий вечір, настає - "Розлюбила – кинь.
    Я і так один..." - стандартні роздуми у стандартній ситуації. :)
    Прекрасну юність авторки підкреслює закінчення: "(Господи, молю…
    Як без неї жить?)". О, так - кохання проминає, зате життя - триває!:)(:


    Наскільки показовим є відсторонення від об'єкту кохання і наближення до синього винограду! Чудовий вірш, у всякому випадку за задумом, трохи доопрацювати, забрати пару лишніх слів, зробити картинку цільнішою і буде зовсім прекрасно. :)
    "І стане вищим небо,/ближчим – ліс…" /... Ясніше все. І це – початок див…/це - вересень, і,зрештою, це-душі/переливаються, як стиглі груші,/
    медовим смаком зрілих почуттів... :)












    У Марти ще повним ходом іде виробничий процес, проходимо тихо, не звертаючи на себе уваги.















    Спроба Ірини Пиріг долучитися до великих загадок крізь гойдання на брижах часу, з ключем до розуміння своїх ідей у самому кінці тексту. "Вернись!" - "Хто? Що? Звідки? Це інтригує перечитувати й перечитувати:)




























    І тут теж робота кипить, - проходимо тихо, не звертаючи на себе уваги.































    Кипить робота, - проходимо тихо, не заважаючи.









    Привіт Михайле, ви вже знудилися напевно тут, біля жертовного вогнища, біля купи гріховного попелу? Кажете застукали..., а чому запитали тільки в неї? Як там у Франка - "А хіба на сенбернарів конституції нема"? Можливо, правду знав тільки пес, недаремно він так приязно хвостом махав? Не шкірився ревниво, не гарчав сердито - радів пес, - ось де загадка. Варіанти відповідей вельми цікаві...:) Такі ось наші Де-садки...











    Ні, не даремно Варра Тор ви стільки працювали! Можливо не відразу, але в самому кінці все вийшло просто чудово:

    "Вже вересень. Час випити вина//
    З Ольвійських амфор й щедрої лози.//
    Відчути Бузький аромат сповна//
    Із присмаком чаїної сльози."...

    Хоча вино буде ще старого урожаю, але чим це не наступна тема?! "Час випити вина!" Прекрасно.


































    Вандо, скільки цікавих варіантів ви реалізували, поетично, вельми поетично. Черговий раз приємно вразили.
    Прямо, просто, ясно і глибоко. І якось обійшлися без екзальтованої, надмірної чуттєвості, - розсудом і серйозною впевненістю у своїй правоті. Я аж завагався, а може воно і справді так, з матріархатом? ;)
    І прекрасно - хоча жага пізнання, це та сама вічна жіноча цікавість? :)(:
    Савранська Ванда: Мабуть, що так. Нехай буде просто цікавість. Ну не можна ж казати прямо, що жінки розумніші.





    І Марта схожої думки. Гарно зауважено - жінці достатньо самій робити свої кроки, Адами побредуть слідом :)


















    А Олександра, схоже, змирилася зі всім на світі. Цілковитий фаталізм
    То доля, а від неї не втечеш,//
    Вона – закон і правило незмінне,//
    Для того ж ти , листочку, і живеш,//
    Щоби опасти стрімко та невпинно//

    Переконливо, між тим. навіть дуже :)




    Ви Віталій, схоже, останній будете? Ну, я за вами, а куди черга? :)



  • Дайте всім, чого заслуговують! з 3.09 по 1.10. 2006 р.
    ЩОДО ТЕМ:


    N1
  • "... чому згрішила Єва?..
    втеча з раю - як звільнення
    від божого раба Адама?;))

    P.S. Ось і побачимо, хто ж буде попереду:)))))


    Єдине, не зрозуміло, який поетичний розмір тут?
    Потрібні варіанти.
    Наприклад, -
    №1 "Тому і згрішила Єва..." ?
    №2 "Утеча із раю без звільнення
    від божого раба Адама..." ?
    №3 - ??
    Потрібно якось увиразнити? Бо важливий конкретний початок...



    N2
  • "Тому (Чому) й згрішила Єва,
    тікаючи від Бога,
    на землю промінявши
    осяяний Едем?..."

    Дякую за пропозицію розслабитися трохи і відпочити від серйозних думок, бо саме так я щойно зробила...:-)


    Досить зрілий варіант.



    N3
  • Звичайно, веселі варіанти завжди актуальні, та ось як бути із серйозними згадками, і з нашими "вічними лютими друзями"? ;)
    Скажімо, за М. Гумільовим? Слабо буде?!

    "Напливала тінь… Догорав камін,
    Руки на грудях, він стояв один,.."

    або

    "таячи в очах злісне торжество,
    жінка в закутку слухала його" :)

    Ого! Цікава пропозиція. Можливо тоді розділити теми на чоловічі і жіночі? Тобто, давати відразу дві темки - ч. і ж.? Утім, думаю, що за Гумільовим ми не подужаємо?

    У камина
    Наплывала тень… Догорал камин,
    Руки на груди, он стоял один,
    Неподвижный взор устремляя вдаль,
    Горько говоря про свою печаль:

    «Я пробрался вглубь неизвестных стран,
    Восемьдесят дней шел мой караван;
    «Цепи грозных гор, лес, а иногда
    Странные вдали чьи-то города,

    «И не раз из них в тишине ночной
    В лагерь долетал непонятный вой.
    «Мы рубили лес, мы копали рвы,
    Вечерами к нам подходили львы.

    «Но трусливых душ не было меж нас,
    Мы стреляли в них, целясь между глаз.
    «Древний я отрыл храм из под песка,
    Именем моим названа река,

    «И в стране озер пять больших племен
    Слушались меня, чтили мой закон.
    «Но теперь я слаб, как во власти сна,
    И больна душа, тягостно больна;

    «Я узнал, узнал, что такое страх,
    Погребенный здесь в четырех стенах;
    «Даже блеск ружья, даже плеск волны
    Эту цепь порвать ныне не вольны…»

    И, тая в глазах злое торжество,
    Женщина в углу слушала его.




    N4
  • Давайте щось класичне, про осінь, вересень, Україну.
    Беремо рядок цього разу , наприклад, від Й. Бродського (батьки родом із під Бродів) -
    "Тож вересень, переді мною сад,
    далекий грім..."


    "Тож" нехай.

    Контекст:

    ПОЧТИ ЭЛЕГИЯ
    (Й. Бродський)
    В былые дни и я пережидал
    холодный дождь под колоннадой Биржи.
    И полагал, что это - божий дар.
    И, может быть, не ошибался. Был же
    и я когда-то счастлив. Жил в плену
    у ангелов. Ходил на вурдалаков.
    Сбегавшую по лестнице одну
    красавицу в парадном, как Иаков,
    подстерегал.
    Куда-то навсегда
    ушло все это. Спряталось. Однако,
    смотрю в окно и, написав "куда",
    не ставлю вопросительного знака.
    Теперь сентябрь. Передо мною - сад.
    Далекий гром закладывает уши.
    В густой листве налившиеся груши
    как мужеские признаки висят.
    И только ливень в дремлющий мой ум,
    как в кухню дальних родственников - скаред,
    мой слух об эту пору пропускает:
    не музыку еще, уже не шум.
    1969

  • Текст твору редагувався.
    Дивитись першу версію.
    Контекст : ВИБІР ТЕМИ



    Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
      видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

    Про оцінювання
    Зв'язок із адміністрацією


      Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
    не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




    Про публікацію
    Дата публікації 2006-09-02 16:43:50
    Переглядів сторінки твору 7239
    * Творчий вибір автора: Любитель поезії
    * Статус від Майстерень: R2
    * Народний рейтинг 4.174 / 5  (4.494 / 5.44)
    * Рейтинг "Майстерень" 3.371 / 5  (3.500 / 5.25)
    Оцінка твору автором -
    * Коефіцієнт прозорості: 0.749
    Потреба в критиці щиро конструктивній
    Потреба в оцінюванні
    Конкурси. Теми Вірші на задану тему. Огляди
    Автор востаннє на сайті 2019.06.18 22:42
    Автор у цю хвилину відсутній

    Коментарі

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Варра Тор (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-07 16:25:35 ]
    Карповий Михайло заткнув за пояс і Гумільова. В цьому мені його не перевершити, і я скромно пропускаю цей конкурсний місяць.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-14 13:04:53 ]
    Про Н.Гумільова даремно ви так кажете. У ваших словах помітний юнацький експресіонізм, а ним особливо хвалитися не варто.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-14 14:50:39 ]
    Адміне, ви пишете: "Мені не зрозуміло до чого тут камін, якщо санітар і вязниця?!" Поясню. Дія відбувається в психіатричній лікарні, яка видається душевно хворому ліричному герою в'язницею. Камін знаходиться у кімнаті, де герой читає свій монолог.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-14 14:52:21 ]
    А можна спитати пана Адміна: ви, Майстер Рим і Володимир Ляшкевич - це одна і та ж особа, чи це три різні особи?

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-14 16:22:07 ]
    Іще таке технічне питання до вас, пане адміне: а чи не можна зробити так, щоб відповіді на коменти приходили авторам оних по е-мейлу? Бо залишиш, скажімо, десяток повідомлень десяткові авторів, потім про деякі забудеш, що вони тобі відписали, не прочитаєш, а там, може, щось важливе... нєхарашо виходить, коротше.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-14 19:34:37 ]
    Питання покращення сервісу вже вирішені програмно ( в т.ч. і робота з коментарями), доводиться новий дизайн, - все, що мало статися у серпні, переноситься на вересень.
    Щодо Адміна, то цей титул у нас поки ковзаючий по декількох персонах :))
    Щодо каміну, то таки залишаюсь при своїй думці, що камін міг догоряти тільки у конкретних випадках, що, зрештою, не суперечить вашим ідеям :) (:

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Варра Тор (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-15 08:45:47 ]
    До Адміна. Кажу, як вважаю, можу обгрунтовувати. Якщо коротко, то вірш Гумільова передає емоції розпачу великої людини (може він про себе писав?). А вірш Михайла - чудовий та досконалий у своїй іронії. За це я люблю його вірші, і нікого не схиляю до своєї думки, просто її висловлюю.

    Дякую за комплімент щодо мого юнацького експресіонізму. На відміну від Вас, я не вважаю це чимось непристойним, що треба ховати під одежою висловлювань :)


    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-15 12:13:02 ]
    Шановний пане Адміне, поговоримо про каміни :)

    Спочатку спитаймо себе, яку роль відіграє камін в вірші Гумільова? Чи він випадково там з'явився просто так, для зав'язки? Гадаю, що ні. Така випадковість була б зрозумілою для поета-початківця, але не для такого майстра, як Гумільов. Згадаймо, що вірш було написано в 1911-му році, коли Гумільов знаходився під впливом символізму. Отже, можна припустити, що догаряючий камін - це символ, але чого? Подальший монолог героя твору дає відповідь: це символ старіння, символ закінчення життя, що колись палало, а тепер догорає, як догорає вогонь в каміні. Згодні, що це цілком ймовірна інтерпретація?

    Тепер беремо аналогічний твір Карпового, який наслідує гумільовський вірш. Тут догораючий камін теж є символом. Символом чого? Подальший монолог героя, і особливо два останні рядки дають відповідь: символ збожевоління, коли розум згасає, як згасає вогонь в каміні.

    Сподіваюсь, ці пояснення дають відповідь на всі ваші запитання щодо мого твору.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-15 15:35:19 ]
    Безумовно, Михайле, що дають. :)
    Утім, не втримаюсь від запитання, - а все, що нижче від каміна у вірші Н. Гумільова теж символізм?

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-09-15 16:02:32 ]
    Ну, хвала Аллаху, що у вас все прояснилось. Чи не можете ви тоді видалити свій здивований комент на мій вірш (маю на увазі "Але, на перший погляд, є деякі змістові непорозуміння..." і далі за текстом)? Або, ще краще, замінити їх поясненням про камін, щоб у інших читачів зайвих питань не виникало? Данке шьон!

    "А все, що нижче від каміна у вірші Н. Гумільова теж символізм?" - А як же! Нижче від каміна у нас що? Праааавильно, підлога. Яку всі, до речі, топчуть ногами. Так що це символ приниження, яке зазнає на закаті життя ліричний герой.

    Нє, жартую, жартую. Гумільов не був символістом. Навпаки, він протиставляв себе символізму. Але вираз "протиставляти" не є антонімом виразу "зазнати впливу", чи не так?

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-10-05 10:58:24 ]
    Шановні колеги, за образливим тоном і справді потрібно слідкувати, навіть боротися з цим ділом :) Інколи пишеш ніби без "злого умислу", а потім читаєш і бачиш, деякі слова можна по-різному трактувати :)
    Отож, коментуючи ваші твори жодним чином не хотів ані проявляти якийсь снобізм, ані ображати, - просто часто є інший хід думок, наприклад мій, як читача. І цей хід думок, бачення може дещо відрізнятися від авторського. Утім, успіхів у подальших спробах написання віршів "на тему" ! :)

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-10-05 14:18:11 ]
    Володимире, ви про що? Які образи? Якщо ваш погляд на той чи інший твір відрізняється від авторського, то має ж автор право надати необхідні пояснення?

    Але, правда, та дискусія ні до чо го. Мене ось що хвилює... На вересневому конкурсі перемогли дві дєвочки. На жовтневому - вже три дєвочки... і серед них якось затесався М.Карповий, якого ви назвали "дуже неоднозначним". Оце боюсь, що читач мою "неоднозначність" неправильно зрозуміє. Ви напишіть вже там десь зверху, що я мальчик, а?

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-10-05 19:42:33 ]
    Звичайно! "Хто там, у нас, цього разу з кращих? - Савранська В, Пиріг І, Василенкова К,, важко обійти і творчо неоднозначного, але, безумовно, цього разу найяскравішого серед чоловіків Карпового М. - не обходимо, читаємо!"

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-10-06 09:19:24 ]
    О, так краще. Сенк ю.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    (Л.П./Л.П.) [ 2006-10-06 10:04:40 ]
    Слухайте, щось тут не так. Перша тема - про липень (надто жаркий). Друга - про вересень (переді мною сад). Третя - про жовтень (на душі роздрай). Куди серпень подівся??? Дайош тему про серпень!!! Хоча б і заднім числом.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-10-06 11:55:51 ]
    Михайле, я теж протестую, - теж хочу до серпня. Але цього року вже нічого, кажуть, не зробиш.