Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксана Кучер




Огляди

  1. Гра
    Граєм довго ми в мовчанку,
    мов маленькі діти.
    Вже минає час світанку –
    що нам говорити ?

    Місяць зорі обіймає
    і голубить небо…
    “Може чаю?”- Він спитає,
    я скажу –“Не треба...

    Краще будем слухать зорі
    й колискову ночі.
    Бачиш- сльохи непрозорі,
    в них, як в душ, є очі.

    Бачиш, скільки ми забули!”
    / День насупивсь грізно./
    “Ми б ще все це повернули!...”
    Він сказав: ”Вже пізно...”



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 3
    Самооцінка: 4

  2. Очі Твої
    Тільки поглядом можна любити,
    лише поглядом ніжним очей.
    Я не раджу слова говорити –
    слід лиш глянуть в зіниці ночей...

    крізь заплутані в роздумах очі
    Ти заглянеш в найдальші кутки.
    Все, що серце сказати так хоче,
    там ясніє, як світла витки.

    Відзеркалля душі – Твої очі,
    і хоч як Ти б цього не хотів,
    але все, що сказати не хочеш,
    промовлятимуть очі Твої...



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
    Самооцінка: 6

  3. Втома
    Коли Втома приходить до мене,
    то солодко так пригортає,
    вона очі змащує медом,
    колискову ласкаву співає...

    І колише – колише на вітах,
    і трояндами ліжко встеляє.
    І здається – лежу я у квітах,
    колискову Втома співає...

    Укриває вона так ніжно
    покривалом пухким з зірками.
    Так би в неї й гостила вічно,
    й прокидалась і спала б з казками...

    Але Втому повинна я гнати –
    буде час ще із нею гостити.
    Треба ранок новий зустрічати,
    і летіти – спішити жити...



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3
    Самооцінка: 4

  1. Елегія любові
    Повідпадали в безнадії крила,
    І кожен звук вже вкотре спопелів...
    Я Вас любила. Боже, як любила!
    Напевно, так ніхто ще не любив...

    Як вбитий птах, я падаю додолу.
    І не роса, а сльози поміж нас.
    Любов свою не віддарую знову,
    Її вогонь від сліз моїх загас...

    Я Вас любила... Боже, як любила!
    І досі в чарах спогадів не сплю.
    Я Вам усі нездогадки простила.
    Пробачте й Ви. За те, що я люблю...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 5
    Самооцінка: 6