Автори /
Артур Курдіновський (2023)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Дорога на південний схід
•
Не життя
•
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
•
І буде осінь...
•
Спливає мій січень
•
Їжак
•
Нотний зошит
•
Зимова ніч (сонет)
•
Вітражі дитинства
•
iPhone 15 (сонет)
•
Каштановий салют (сонет)
•
Уламки зими (вінок сонетів)
•
Гнів (сонет)
•
Дух нескорений
•
Без кумирів, без авторитетів
•
Талант (сонет)
•
Щоп'ятниці (тріолет)
•
"Еталони" моралі
•
Кожному загиблому Солдату
•
Мій келих
•
Подаруй мені, Осінь...
•
Позитивний сонет
•
Не стріляй!
•
Вільна думка (онєгінська строфа)
•
Сподобатися всім
•
Пройшовши...
•
Харків. Вулиця Весніна
•
Осіння перемога
•
Харківські сльози
•
Чи потрібна вишиванка?
•
Я - не жебрак!
•
Лютневий сонет
•
Біля храму
•
Пів окупанта
•
Чорне простирадло
•
Харківський сонет
•
Журба (сонет)
•
"Промінчики добра"
•
Жінка у розбитому вікні
•
Нє тронь!
•
Українські гниди
•
Харкову
•
До вас війна ще не прийшла
•
Боляче (сонет)
•
Горять архіви (віланела)
•
Спогади. Вінок сонетів
•
Нотний зошит
•
Червоний спалах (онєгінська строфа)
•
До мови
•
Стілець без ніжок
•
Застиглі фарби у прозорій кулі
•
Бо це жінка!
•
Осінній Шопен
•
Калейдоскоп зими
•
Хлопчик неслухняний
•
Парад людей чужих (рондель)
•
Він та Вона
•
Осінній ґлінтвейн
•
Квасний патріотизм
•
Осінь на вулицях Харкова
•
Вересень - листопад
•
Перший сніг (рондель)
•
Ця осінь забере мене з собою (квартон)
•
Махнуть рукою (глоса)
•
Лист у порожнечу (квартон)
•
Перехожий
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Тому, з ким буде несамотньо.
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
Але чомусь хапається рука
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
І не тремтіли голос та рука.
...І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Холодний вітер душу пригорне...
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Відбитий міццю наших контратак.
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
Який відкрив до всіх бажань портал,
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Красиво, мов поезії рядки.
МАГІСТРАЛ
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Перегорнув минулого сторінку.
Небо зоряне...
Поле зоране...
Поле зоране...
Наче, сам собі могилу вирив
У відлунні нецікавих справ.
У відлунні нецікавих справ.
Я бачив сон, в якому я - поет.
Де слово має безперечну владу.
Де слово має безперечну владу.
"Мені б побачити суботу!" -
Щоп'ятниці такі думки.
Щоп'ятниці такі думки.
У нас війна. Б'ємося ми завзято.
Тут кожний - воїн. Кожний тут - козак.
Тут кожний - воїн. Кожний тут - козак.
Кожному загиблому Солдату,
Кожній нашій матері, вдові
Кожній нашій матері, вдові
Війна нав'язала криваву дорогу,
Страшна та ганебна війна!
Страшна та ганебна війна!
Подаруй мені, Осінь, барвисту свою вишиванку!
З візерунком минулого... Там, де дитинство, ставок...
З візерунком минулого... Там, де дитинство, ставок...
Зрадіє сонце, зникнуть чорні хмари,
Всміхнеться на болоті очерет.
Всміхнеться на болоті очерет.
Смерті не треба нікому бажати!
Краще молись за омріяний мир!
Краще молись за омріяний мир!
Усупереч життю навколо
Є слово. Вільне та просте.
Є слово. Вільне та просте.
Сподобатися всім - мета примарна,
Нікчемна та невдячна самоціль.
Нікчемна та невдячна самоціль.
Пройшовши крізь приниження і сум,
І погляди недобрі та зрадливі,
І погляди недобрі та зрадливі,
Рідна вулице Весніна!
Серце Харкова - славного міста!
Серце Харкова - славного міста!
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
На неї заслуговує народ!
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Ллються на листя живе.
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Приїхав я сюди не від нудьги.
Здавалось - літо... Ні! Ще досі лютий -
Єдиний звук безрадісних сонат.
Єдиний звук безрадісних сонат.
Ідуть до храму люди православні.
Вони ідуть освячувати воду.
Вони ідуть освячувати воду.
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Нав'язуючи сморід і неволю.
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Покрита чорним простирадлом ночі.
Коли я зустріч сам собі призначу
Поміж вечірніх вікон на Сумській -
Поміж вечірніх вікон на Сумській -
Журба... Не обіймай мене, не треба!
Взаємністю тобі не відплачу.
Взаємністю тобі не відплачу.
Промінням дивним світяться корони.
Безсила проти нього вся жура.
Безсила проти нього вся жура.
Жити серед вигуків війни.
І благати порятунку в долі.
І благати порятунку в долі.
Хто до сих пір у вбивці бачить брата?
На облік треба брати цих людей.
На облік треба брати цих людей.
"...Нам не страшні московські воші, нам страшні
українські гниди." (Симон Петлюра)
українські гниди." (Симон Петлюра)
Я ледве впізнав. Чи це ти?
Безлюдний, сумний та похмурий.
Безлюдний, сумний та похмурий.
До вас війна ще не прийшла,
Байдужі покидьки та вбивці.
Байдужі покидьки та вбивці.
Розфарбував світанок мій колючий
Якийсь незрозумілий темний щем.
Якийсь незрозумілий темний щем.
Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Їх знищує вогонь омани.
МАГІСТРАЛ
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Забилося частіше серце...
На тлі помилувань і страт
На тлі помилувань і страт
Мовонько рідна! Ти вмита сльозою
Кольору довгих, запеклих боїв.
Кольору довгих, запеклих боїв.
Ай, який я молодець!
У крамниці знижок
У крамниці знижок
Застиглі фарби у прозорій кулі...
У кожного відтінку - власний стиль.
У кожного відтінку - власний стиль.
Тут зловили зовсім нещодавно
В нас коригувальницю одну.
В нас коригувальницю одну.
Блідий туман не зможе загасити
Ліричну щирість вистражданих нот.
Ліричну щирість вистражданих нот.
Я думав, біла... Абсолютно біла...
Без натяку на гаму кольорів...
Без натяку на гаму кольорів...
(толерантний вірш з дієслівними римами)
Цей світ - парад людей чужих,
Незрозумілих та незнаних.
Незрозумілих та незнаних.
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
З якою в душу стукала весна.
- Що зробиш тут? Людина я маленька!
Але, як патріот, пишу рядки.
Але, як патріот, пишу рядки.
Ця осінь на вулицях Харкова,
Зажурена та чарівна,
Зажурена та чарівна,
Алея - жовта, а повітря - кавове.
Не чути вже пташиних серенад.
Не чути вже пташиних серенад.
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Останній подих листопаду.
Ця осінь забере мене з собою,
Покриє душу саваном жури.
Покриє душу саваном жури.
Мій кожний подих, осередок болю,
Для інших - надихаюче кіно.
Для інших - надихаюче кіно.
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Не всупереч, а завдяки...
Я - лише перехожий. Блукаю зажуреним містом.
Передзим'я виконує снігом написаний блюз.
Передзим'я виконує снігом написаний блюз.