Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ілахім Поет (1982)
Віршехамелеон

"Живучи, будь мертвим, будь зовсім мертвим - і роби все, что хочеш, все буде гаразд" (Бунан)

Інфо
* Народний рейтинг 4.738 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 4.697 / 5.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Переглядів сторінки автора: 3294
Дата реєстрації: 2024-04-15 22:51:15
Школа та стилі: Люблю мінятися у віршах до невпізнаності, то не бачу себе у рамках жодної школи і не дотримуюсь конкретних стилів
У кого навчаюсь: Від Овідія і Марціала, Авзонія і Клавдіана - до деяких майстрів мережотури. Найбільший вплив: з наших - Костенко, з іншомовних - Маяковський
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2024.05.31 02:48
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
In your room
Where time stands still
Or moves at your will

Will you let the morning come soon
Or will you leave me lying here?
In your favourite darkness
Your favourite half-light
Your favourite consciousness
Your favourite slave

In your room
Where souls disappear
Only you exist here

Will you lead me to your armchair
Or leave me lying here?
Your favourite innocence
Your favourite prize
Your favourite smile
Your favourite slave
(Depeche Mode - In Your Room)

Ще трохи мене:
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=54298

Найновіший твір
Це Європа?
Від совковості ліки непросто знайти.
І війна – мабуть, форма гіркої спокути.
І чому дехто так вже боїться орди,
Якщо з себе її він не вигнав нікуди?
Чутно голос слабкий: «Щось, здається мені,
Далебі, є проблеми у нашої влади…».
І одразу істерика: «Що за дурні
Ці слова?»… Починають так гучно волати –
Тії крики почують, напевно, мерці
Хоч і скрізь шар землі та могильнії плити.
Не здивує, коли «демократи» оці
Забажають і терміни ще обнулити.
«Як ти смієш! Ти йолоп! Скажи-ризикни,
Що колись юнаком він смалив конопельки!
Та це п’ята колонна! Та всіх нас вони
Поховають, якщо не заткнути їм пельки!
Хто посміє сказати – кумир наш без рук
Гірше, ніж хтось іще, грає на піаніно -
То є ворог народу, загарбнику друг!
Розіп’яти! Повісити! Чуєш, скотино?».
Хай Бог милує! Бо демократія ця –
Щось подібне до того, що нині в ординців.
Не позбулись совковості ще до кінця -
До Європи пускають хіба поодинці.
Всім, хто з чимось незгодний, заткнути роти.
Язики вкоротити, де мовили гостро.
І чому люди ці так бояться орди?
Там зійшли б за своїх вони, є щось підозра.
Ну давай, «демократе» - катуй та мордуй.
Жди міцної руки, а від неї - порядку.
Далебі, важко гнати з країни орду,
Не прогнавши ординство із себе спочатку.