«На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми...»

Я уявляла тисячу разів,
Щоб тільки раз – один єдиний – зрозуміти,
Якими силами вдається жити
Вже навіть не на шальці терезів,
А поза... Поза всим. Не тліти,
Триматися надіями й думками...
Хіба існує там така надія,
Що не вмирає довгими роками?
Хіба існують там такі думки,
Які не доведуть до божевілля?
Хіба збагнеш, що мусиш це знести
Через чиєсь безглуздя і свавілля?
Здається, там нічого не існує,
Здається, то по інший бік життя.
І що душа давно вже не сумує,
А тільки кличе спокій-забуття.
________________________________
Я уявляла тисячу разів,
Як в інший бік хитнуться шальки терезів,
І що усім, хто забирав тоді життя,
Чекати марно спокій-забуття.

я боюся ночей -
від думок я не можу сховатись
не заплющить очей -
тих що дивляться вглиб і в пітьму
там надії мої
що не встиг ти іще поховати
мої мрії
які ще не кинув довічно в тюрму

я мовчу -
заважкі всі слова... і знамена
не тримає рука
бо війна вже без шансів і назв
тільки тиша навколо
і думки літають шалено...
ще відбути сьогодні
а завтра вже буде без нас

Девушка, правда, вы странная?
Вы ведь такая, как я?

Да, незнакомец, возможно...
Зачем же вам странность моя?

Девушка, правда, вы злая?
Добреньких я не люблю.

Вы угадали. Но знаю,
Что вас я не прогоню...

Друг мой, а вам ведь скучно...
Может быть, больше, чем мне.

Я очень удачно прячусь
За всем, что приходит извне.

Может, и вас не любят,
Как ненавидят меня?

Может... Но что мне люди?
Мне бы понять себя...

Наверное, вы одиноки.
Вам стадный инстинкт не присущ...

Тихо! Вы слышите звуки?

Да.. Это танец - душ...

ти помилився...
вибити "люблю" -
це неможливо
навіть і жалю
тепер від мене
не чекай -
втікай -
чимдуж втікай!
бо я доб'ю

загнана загнана загнана
чекає вона по-звірячому
коли я згорю й відпущу її -
нечувану та небачену

вона не буде мовчати
бо розсуду в неї нема
і мовчки не буде кричати
як я - наодинці
сама

я ховала її і втішалася
що без неї мудріші слова
може й так - але мертві
мертві
бо у неї правда нова