Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ярослав Чорногуз (1963)
Хто болото України очищає від жабів,
Й виганяє дух мертвотний із зацькованих рабів,
Хто дає, не рве, не просить,
Людям хто дітей приносить -
Її символ, ні, не туз -
Птах могутній - Чорногуз!


Інфо
* Народний рейтинг 5.095 / 5.64
* Рейтинг "Майстерень": 5.228 / 5.84
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Переглядів сторінки автора: 199020
Дата реєстрації: 2007-06-26 14:50:35
Звідки: Вінниця-Київ
Школа та стилі: неокласицизм
У кого навчаюсь: Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, В.Симоненко, О.Олесь, В.Самійленко, М.Вороний, Данте Аліг
Група: Користувач
Номінація:
П.М.2001
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.12.18 23:17
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор 6-и поетичних збірок: "У всесвіті серця" (1995 р.), "Симфонія кохання (вінок сонетів) (2001 р.), "Березнева ностальгія" (2007 р.), "Тиха ніч над хатою моєю" (у співавторстві з батьком - О.Чорногузом) (2008 р.), "Велесів гай" (2013), "Світло кохання"(корона сонетів) (Харків, Майдан) (2017) та 2-х історичних нарисів під однаковою назвою "Кобзарська Січ" (2008 р.) до 90-річчя та до 100-річчя (2018) Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.Майбороди, де працюю артистом. Один із авторів альманаху "Ірпінські поетичні зустрічі", де репрезентовано добірки 17-ти літераторів "ПМ" (2012 р.), а також альманаху "Натхнення" (2013). До 50-річчя випущено київською фірмою "Е=фото" компакт-диски: "Вишиванка", (Липень 2013 р.), "Українська незабудка" (травень 2014).
Автор численних публікацій у пресі.
Член Ради Національної спілки кобзарів України, член НСПУ, НСЖУ, творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України", лауреат фестивалю "Пісенний вернісаж - 2014". Маю дві вищі освіти - журналістську та музичну.

Найновіший твір
Не мовчімо, люди, бо затопчуть
Мене повчає псевдодруг, як жить,
Хоча молодший віком проти мене.
Та уявля себе «великим» вченим,
Й нема нахабству дикому межі.

І по воді його все пишуть вила –
Він хоче, щоб поліг я на війні.
А він пророком став, був на коні,
І лицемірно плакав на могилі.

І вчив писати всіх, і що, і як!
Така його – (таємна!) – тут мета є.
Величчям обуянний маніяк,
Готовий убивати, наче Каїн.

Відкрию вам одну з його личин,
Була тут поетеса й не корилась
Його дурним повчанням, мала силу.
То він її узяв і «замочив» -

Липке лайно на неї лив постійно,
Пером водила ж бо Мегера зла.
Не витримала наступ божевілля –
Талановита й горда – й утекла.

Вона для сайту вмерла. Чи вбивати
Сатира має, ви скажіть мені?
Чи викупати ворога в лайні?
Чи лікувати, як хірург, без вати?!

Сатира справжня все ж таки лікує
І світлий напрям вказує, дає!
Лайнячий «царю», чуєш, суд твій – всує!
І графоманське царствіє твоє!

18.10.7526 р. (Від Трипілля) (18.12.2018)