Неводи, сітки в`ються в уяві
Розділений навпіл манить місцями
Тіла богині, тіла богині. Тіло богині
Манить дощами
Водить за руки, облизує груди
Розділена навпіл власним засудом
Містом за містом
Сходом за сходом
Всюди згадаються присмаки вроди

Струм забиває, світ заважає
Смолою припалений голос кохає
Очі богині, очі богині. Очі богині
Вмиті віками.
Їжою смертною, газом заводу
Вчепилась в одежу п`яна робота

Спрагою кличуть доторки вроди
Стираючи риси випадкових і чемних

Стани стани богині. Стани богині
Обійми палкі знову поглинуть

Крутить вікна люфт педалей
Горить взуття, стирає нігті
Оргазм солює і лоскотить
Нат`яяааагнутту шкіру

Ідуть затоплені і сині,
Між деревами їх лікті
Посміхається Грунтове,
мов віддзеркалення-
у ньому кігті

Чуєш голос паропланів?
Він лупцює, він помірний
Нерест всюди, всюди рани

Розстелені засмаглі незнайомки
Пущені Дніпром і мертві
Війни волокнисті в ополонках
Алебастровими персами вкривають
Гнівні пасербки Фемід і Марсу
Знизу війн, на низу трупів по Дніпру
Тікають
Ми періоди, ми всесвіти, ми птиці!
Ми безногі птиці - нас злигають і вбивають
Пускають по миру пір`їной миру
І змішують з водою

Стократні мовчазні смереки
Пущені Дніпром роздертим
Легкими рухами лелеки
Вечорами просинаються й злітають

Великі сосни відпустили
велес
Топчуть гарні ніжки сухе листя
Мов личинок, мов дітей, мов яйця
Розляглись безкарно
і курили звістку
трав. Заплакали і відпустили шелест
чавунних скрипок створених навмисно
Я лежу з тобою марно
Чим я краще за отой відтінок скрипок
Втративших надію, веселих та смішних
Як гарно,
Яка прекрасна Осінь на Землі
Який прекрасний сухолист в кінці
Як гарно,
Велике серце відпустило шелест

Я махаю голками
Вони так глибоко засіли
Виймаю їх у червоному екстазі з неї
Тримаю на руках
Все крутиться
Радіє. Радію, а небеса чолкою
Бетонних каскадів
Пам`ятають двох
На застиглій Помпеї
А ми так рано прогоріли
А ми так майоріли
Хижі землі
Дуже сильно
Відбиваюсь голками
Повітря. Навколо повітря
Навколо темно і час.
Ми залишимось ще десь на рік.
На рік

White flower is here
I don`t want to look at the ceiling
Correct question. Groan. Who`s there?
-I am your pretty life, unstoppable dealing

We preserve the picture of beauty
My dirt pits on the my window-sill
About devouring of future
I take place in her deep. She is real

My bluishe invisible scin
On the mad which fall to the floor
So let`s hide to the gloomy machine
Let this crazy search my door

It start

The voice of Child of corner say

The Mirror cry and mirror brake
Only dust in her mistake
Only song in cruel fate
This kind of flower can mutate


The voice of me сan start respond

I take place in dirty deep.
The mirror point at you
I want to sleep

Дощі тікали з поля бою і кидали свою зброю,
та зброя гнала з поля бою
зеленуватих, як листки, тварин,
а з ними й демонів страшних країн,
та може й привидів скляних долин

Зло й добро кохались палко,
стогнали і курили зранку,
а потім їх взяли під варту
самі себе, як завжди в них
незграбні демони кривих віків,
а також привиди скляних країв

Ми усі я серед нього, руками ковзались до ранку
Відшматували мою ланку
самотні мороки годин,
яких спиняти я не вмів,
а може й просто не хотів

Дощі вливали в поле бою і спали біля водопою
Колись тримали все рукою
Один мене. Як завжди встиг:
завчити демонів крихких листків,
а також вірші стомлених митців

Тебе земне прив`язане в речі
Покине через непотрібність стомлений дух
І буде той дух прозорим на квітці лотоса
І буде відблиском від дзьоба пташки Рух
І буде бджолиним життям
Мінливістю при місячному сяйві
Поки не оглух барабан тибету
Допоки не здох стомлений сон
На вході до божевільного
Де твій грунт?
Де твій грунт? Убивця, прозорий аґрус
,що плете небезпечні стежки полотна
На плечі черепах твердих.
Співаєте вперто в агрусі
Знаходите гідність
Секунду й на секунду прозріння – пиття і крах
П`яні залишаються поза клозету
Для них клозет – це все до чого можуть дотягнутися їх струмки
Закрив же на замок речі після того, як стомлений
Став прозорим
На лотосі
Охороняє їх
Язик черепахи
Аґрус навколо панцирю
Величезні лапи є твердю
Намисто з плодів агрусу є прикрасою сміливої цноти- свободи

Золото й міх
Всі полководці
Клинки танцюриці
Тала вода
Древній поріг
Вітрило на лодці
Ключі та ключиці
Живи, як жила

Тьмяний чорний жук
Тьмяний чорний жук
Повзе в кармани брюк
Повзе в кармани брюк
Погляд у перед!
Кулястий чорний жук
Похмурий чорний жук
Вповзає під берет
Встрягає під каблук
Останній чорний жук
Мертвий ще живий . А!

В ошурках із металу
В схемах під забралом
На гранях колінвалу
Ворочається робо-друг

А наш останній жук
А наш останній жук
Стертий хибний глюк

Купити подушку, щоб спати в маршрутках
Плавати в дугах світла
Пити вино та заїдати його цибулею
Не поспішати
Водити волоссям по брудній траншеї
Душити бісер на бідних проститутках
Жити завжди у слині бітла
Прокинутись давно. Зостатись у вулику
Без неї
Ходити у тогах сумирним плебеєм
І швидко копати для нього яму
Допоки не втік
Перебігати дорогу перед бабулею
Лікувати сміхом свою діарею
Існувати наступним в черзі
Під мовчанням проходів і протягів
Без відбитку чорнила на тлі пальців
Без головної болі
Без підгузників
На теплій землі
Зостатися зараз тими хто підморгує
І випити смачної риб`ячої юшки
І торкнутися лагідним густим вечором дерев і вороння
Підірвати виробництво йодованої солі
Підірвати сто мілліонів нужників
На теплі землі
Потрошку зігрітись, зігрітись до тепла
Залишитись на зиму

Це не справжнє все! Не стійко зчеплено.
Допоки волоссям на спині залишатися на цьому місці
Та купити подушку, щоб спати в маршрутках
Вкрасти колиску, накрапати в неї своєю кров`ю
Подивитись на печальні, ласкаві небеса
І з любов`ю
Забути своє дзеркало,
А потім на теплій, твердій землі залишитись голубами

І ворони легкі і ворони з воску і торфу
Ворони - вісники снів. Ворони – шепіт старих
З мула безкрайого дивишся вниз, шепіт ложиш на воду
Там плаче безодня на відстані ліктя
Коротким замахом змінює різкість
Місяць прекрасний падає прахом
І падає попелом місяць
Тоді розсвітає і плечі всі в сіром
В лусці засинаєш і кров твоя біла
І тріщини в небі де воронів хмиз
І воронів наче
Немає

Труби сорок раз зігнулись
Вийшов чоловічок. Жопа
Копнув м`яч і понеслась сорока вперше
На підстилку із приправи
Проститути простудились
Поки ми лежали в зоопарку
Сонце сходило і знало тропи
За тим хто ззаду нас вмостився

Блищали чорні миші в трупах
Я йшов болтом в жд машині
І там не стало нас

Мазки забулись Леонардо
Улюблена із черепашок
Принцеса тут ночує в трубах
Жорстокий час
Так як і завжди
Ми сонні нерозбиті зайди
Скляні пігулки
Втулки і міхурі
Я не забуду її губи
Тої хто нас п`є

Як щезне то не буде радості
Перед сном розкажеш сон
Смарагдові між ніг проблеми
Віддай борги гріхам
Водостік забився
Отрута на обличчі вночі
Я тікаю подалі

А ми полежимо у зоопарку
Сонце буде гріти тіло
Духи рятунком з ВІЛУ
Духи рятунком з ВІЛУ
З`єднаються в спіраль часів
Невміло
але впевнено
Обіймем тисячі і сотні різних
марно
Обгорнуті цнотою
З наголосом на ою
Справжні імена

Вістрям із диму опали птахи на стріхи землянок
Руйнація голоду, бо руйнація тіл наступила на очі
Стали сни розплетені та грибні ,мов хвости атмосфери
Кислотні дощі на пам`ятні знаки дівочі
Обрушили силу , а хіпі впивались пуером
Лежали за руки схопившись, кохались на кресленнях,
Рисах плантацій ділянок етажок смердючих.
Намиливши небо в червоному блиску
Стирчали заводи з землі непорушно
Їхала стріха у мене
Пружний, вибухнув голос
Чув, як змили волосся юного серця
Плакали стіни. Кров`ю стали шпалери
Апогеї квартирного сховку.
На герц частота мого світла.
Відчайдушно в руки зомліла
Тоді стало тихо.
Прокинулись ми.
Стеля упала і поховала в могили
На яких і кульбаби прокинулись
Встромивши морду у миску з йодом пекучим
Продовживши діло руйнації тіл із бетону й цементу
Стираючи слід на льоду інформації вщент. ВЩЕНТ. вщент