Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ніна Виноградська (1961)
Мій серцекрик, що чую тільки я,
А ти його відчуєш як неспокій,
Як щось тривожне і болюче, доки
Не виникне в душі моє ім,я.


Інфо
* Народний рейтинг 5.054 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 5.162 / 5.69
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Переглядів сторінки автора: 76727
Дата реєстрації: 2008-01-22 21:37:29
Звідки: м.Харків
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2021.04.15 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Ніна Іванівна Виноградська-Якимчук народилась в селі Межирічі, Лебединського району на Сумщині, живе і працює в Харкові. Член НСПУ. Збірки поезій: "А зорі пахнуть полинами", "Серцекрик", "Сніг молодий", "Помаранчеві дзвони", "Голодомор" (окремі видання 2007,2008, 2009 рр.), "Веселкова Україна", "Я додому іду", "Обпалені крила янгола", "Річка маминого слова", "До сьомого коліна". Лауреат премії Українського Вільного Університету в м. Нью-Йорку (2007). Заслужений діяч мистецтв України, автор і ведуча щонедільної радіопередачі "Поетичний зорепад" на обласному радіо, голова Харківського обласного відділення всеукраїнської громадської організації Конгрес української інтелігенції.

Найновіший твір
Тимчасова влада


Той заєць, що лякливим був завжди, народ привів до горя і біди,
Бо вовк відсутнім був і на хвилину поставив за кермо цього зайчину.
Так осмілів од влади той зайчина, хоча і мав її всього хвилину.
Зібрав звірячий люд у всій діброві і розпочав свої бандитські лови.
Згадав той косоокий, як улітку його злякала з-за куща куріпка.
І він її одразу ж геть за грати, щоб знала, як зайців було лякати.
Мовчав звірячий люд із переляку, хоча ведмідь тримав між лап коляку.
А лис тихенько зайчика погладив, щоб той не бачив, що за ним є гади.
І стільки звірів там зібралось в лісі, як соломинок у великій стрісі.
І всі мовчали, слухали, мов скрипку, як заєць звинувачував куріпку.
І звірі всі, і плазуни, і гади, аплодували зайчикові радо.
Та раптом вовк до влади повернувся і заєць враз замовк і одвернувся.
А зголоднілий вовк за мить єдину схопив хвалька і з'їв того зайчину…
Все бачили й мовчали тихо звірі, від радості, що залишились цілі.
12.02.20