Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ніна Виноградська (1961)
Мій серцекрик, що чую тільки я,
А ти його відчуєш як неспокій,
Як щось тривожне і болюче, доки
Не виникне в душі моє ім,я.


Інфо
* Народний рейтинг 5.039 / 5.49
* Рейтинг "Майстерень": 5.030 / 5.58
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Переглядів сторінки автора: 56412
Дата реєстрації: 2008-01-22 21:37:29
Звідки: м.Харків
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.02.05 09:19
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Ніна Іванівна Виноградська-Якимчук народилась в селі Межирічі, Лебединського району на Сумщині, живе і працює в Харкові. Член НСПУ. Збірки поезій: "А зорі пахнуть полинами", "Серцекрик", "Сніг молодий", "Помаранчеві дзвони", "Голодомор" (окремі видання 2007,2008, 2009 рр.), "Веселкова Україна", "Я додому іду", "Обпалені крила янгола". Лауреат премії Українського Вільного Університету в м. Нью-Йорку (2007). Заслужений діяч мистецтв України, автор і ведуча щонедільної радіопередачі "Поетичний зорепад" на обласному радіо, голова Харківського обласного відділення всеукраїнської громадської організації Конгрес української інтелігенції.

Найновіший твір
Останній день


Вогнем холодним обпекло мене
І викинуло на узбіччя долі.
Осиротіла?! Думалось, мине
Страшна хвороба у вселенськім полі.

Усім богам я ставила свічу,
Молилася за тебе до світання.
Не помогло! І серцем я кричу,
Беззучно плачу за моїм коханням.

За теплим словом, поглядом твоїм,
За ніжністю у кожнім вдячнім слові...
Осиротіло щулиться весь дім,
А був же храмом нашої любові!

І на столі стоїть п'янке вино,
Яке ти готував для наших друзів.
Та болісно кривавиться воно,
Бо все сумне у цій безмірній тузі.

Коханий мій, куди ж тепер іти?!
Січневий день в морозному світанні.
По вінця налилося гіркоти.
І ніч оця в родині вже остання.

По квітах завтра твій проляже шлях
У вічність, у безмежжя, у безмене.
Трояндами обпалиться земля,
Гарячим снігом у замерзлих кленах.

В останній путь від мене, від рідні,
І вірних друзів, воріженьків щирих.
Пробач, коханий, їм усім, мені...
Прощай навіки!.. Але я не вірю!..