Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Марія Гуменюк (1957)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    На нитку вічності силяє час роки,
    Збирає їх в намисто кольорове,
  •   **
    Зіпрів ефір від «голої» культури,
    Від бездуховних і пісних пісень.
  •   ***
    А з лікарів таки найкращий час,
    Він так усе розважливо тасує,
  •   ***
    Відгороди мене від болю і тривог,
    Від ницих вчинків «добряків» лукавих,
  •   ***
    У владі страху – щохвилинна смертність,
    Людина – наче теплий пластилін,
  •   ***
    Невтішно вітер плакав уночі,
    Хилив додолу непокірні віти,
  •   Ніч
    Ліг притихлий вітер, як в перину,
    У шовкову лагідну траву,
  •   ***
    Цей дивний світ лише любов тримає,
    І на незримих Божих терезах
  •   ***
    А ти мене чомусь не відпускаєш
    Від себе у незнану заметіль.
  •   ***
    Тихо спливають хвилини,
    Хочеш – слідкуй, хочеш – ні,
  •   Лягла на душі корупційна ржа
    На душі впала корупційна ржа
    Як заволока. Хижо обмотала,
  •   Край батьків
    Тут край батьків: все рідне і знайоме,
    Вода тут найсмачніша в криницях,
  •   літо дитинства
    Сушили на подвір’ї урожай:
    Під сонцем красувалася пшениця,
  •   lмаківка літа
    Вже вкотре осінь тулиться до літа
    Туманно сивим з холодом чолом:
  •   ***
    Заснуло літо у колисці часу:
    Пригасли незабудки на лугах…
  •   ***
    Я сиву намалюю ностальгію,
    Коли душа злітає, ніби птах,
  •   ***
    А серед літа – трави медоносять,
    А серед літа – сонячні дощі,
  •   ***
    А небо також очищає душу,
    Коли дощі змивають спориші.
  •   навіяне весною
    П’янкі вітри співають серенад,
    Весна між зелень вилила парфуми,
  •   ***
    Легенький сніг казкових пелюсток
    Мережить ніжно у садочку трави,
  •   Березнева бувальщина

    Промайнула між дерев веснонька зваблива
  •   Грудневе
    Піщинки спадають на гору піску,
    Ще декілька – й рік проминає,
  •   ***
    Суха статистика народу України:
    Страшні відсотки, цифри, як печать.
  •   ***
    Музика ніжного вальсу нас узяла в полон,
    В серці вогонь дивоватри: правда, а може сон?
  •   Озерця
    Неначе очка кришталево – сині
    Озерця зупинилися в долині.
  •   Витівки жовтня
    Поспішає жовтень по лісах з мольбертом,
    Заповзято пензлем золотить листки.
  •   ***
    По чорній, зораній стерні
    Поважним буслом одиноким
  •   ***
    Тонка, неначе ніжна павутинка,
    Дзвінка, як кришталевий передзвін,
  •   Осіннє
    Кроками скрадливими,
    В парках- шурхотливими
  •   ***
    Плач, Грузіє,- йдуть«миротворці» в наступ:
    Новітніх ханів танкова орда,
  •   Свято Спаса
    Казковий аромат садовини
    у церкві перемішаний з квітковим.
  •   ’’’
    Падав дощик цілу нічку,
    Квіти поливав й травичку.
  •   ***
    Я хочу заблудитись в твоїх снах
    Кохання трунок випить до останку,
  •   ***
    Між зеленими диво-шатами
    Заховався пахучий цвіт.
  •   Казочка про білий цвіт
    Зима й весна зустрілись уночі,
    Духмяний чай запарили із м’яти,
  •   Потрібно небагато
    Як небагато нам для щастя треба!
    Родину, друзів, щирість, розуміння.
  •   літечко
    Заховалося уранці тепле літо в квітнику:
    У сорочечці яскравій, у росинці на листку.
  •   Промінчики – пустунчики
    Хто прогнав нічну темряву,
    Біг від сонця навпростець,
  •   ***
    Те ж саме сонце сходить кожен ранок,
    І вітер то ласкавий, то шпаркий.
  •   Покохав калину
    Заховалась зіронька в хмару дощову,
    Вечорові сутінки впали у траву.
  •   ***
    Мені наснився вечір голубий,
    В ставку лілеї,заколисані водою,
  •   Дорога додому
    Стрічкою вузькою стелиться дорога
    У пшеничнім полі до села.
  •   ***
    Ми ще не попрощалися з минулим,
    Сприймаєм філософськи каламбур,
  •   Літо
    Заховався вітер під кущем калини,
    Задрімав до ранку, втомлений в траві.
  •   Наболіле
    Як нам привити гени доброти,
    Не на майбутнє, а сьогодні сущим?
  •   Парад абсурду
    Парад абсурду. В логіці провал.
    Танцює чорне танго ницість.
  •   Філософія буття
    Пливе невпинна часова ріка,
    Підживлюють її нові потоки.
  •   ранок
    З полінця тихо скапує смола,
    Вогонь розносить спокій і тепло.
  •   Казочка про холод
    Досвітній холод вийшов із дверей,
    Пішов притихле місто оглядати.
  •   Мамина наука
    Бджілкам – діткам каже мати:
    Квітнуть квіти біля хати,
  •   В якій криївці заховалася любов
    В якій криївці заховалася любов,
    Ота, що не розгублена батьками,
  •   Освідчення
    Тобі сьогодні я освідчуюсь в коханні.
    Так несміливо, мов школярка, на папері.
  •   промінчики - роздягайчики
    У біленьку рукавичку
    Зодягнув туман водичку,
  •   ранок у парку
    Духм’яно пахне терен і полин,
    туман ранковий розіслав вуаль,
  •   кохання
    кохання - вогник в темряві нічній,
    що манить й тихо кличе за собою.
  •   притча
    Є на Кавказі притча про овець,
    яких баран приводить до обори.
  •   Весняночка
    Струмками дзюркотливими,
    Пташками галасливими

  • Огляди

    1. ***
      На нитку вічності силяє час роки,
      Збирає їх в намисто кольорове,
      І діти виростають у батьки –
      Оновлюється плем’я чорноброве.

      На нитці часу сушиться журба,
      Всихає біль, тьмяніє розпач й горе,
      Ясніє сонцем далеч голуба
      І урожай леліє вкотре поле.

      Цю нитку дивну в руки не візьмеш,
      Вона відрізком перейде крізь серце,
      Майне у вічність, що немає меж,
      Комусь відлунням з пам’яті озветься.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. **
      Зіпрів ефір від «голої» культури,
      Від бездуховних і пісних пісень.
      Залитий кров’ю у боях наруги,
      Стріляє телевізор кожен день.
      І ранить юне та вразливе серце,
      Вбирає кожну днину в чорноту,
      Розводить час рекламою із перцем,
      Щоб здивувати дивом бідноту,
      Оту, що сотворили. Бо захланність
      Опанувала рульових серця…
      І шкварить стриптизерка звинно танець,
      Й безглузді серіали без кінця
      Дурманять голови. І де той встид, рум’янець?
      Коли і хто зупинить балаган?
      Тріщить ефір, зітхає пуританець…
      А ким зросте дитина, як туман
      Впаде й осяде у наївну душу,
      І пустить корінь чорний та їдкий?
      Зітхає хтось, а інший каже:- Мушу,
      Привикнути, бо світ тепер такий.
      Який? – зачахлий у плісняві та байдужий,
      Чи болісно наїжений й сумний?
      Від нас рішучості чекає. Де та мужність?
      Патріотизм? – Лише цинізм гіркий
      Усівся звинно та керує вправно…
      А ми? – Поїли сито, й мовчимо.
      Вже як безвихідь буде допікати,-
      Візьмемо вила і побіжимо
      Шукати гонор і кого б побити,
      А так.. Послухаємо нову тріскотню,
      Ще маєм час поїсти і попити…
      А після нас? – Хто принесе вогню?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      А з лікарів таки найкращий час,
      Він так усе розважливо тасує,
      Що, ніби, вже й вогонь в душі пригас,
      Хоч серце ще при спомині вібрує,
      Коли у думці ненароком, враз,
      Тебе знаходжу…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Відгороди мене від болю і тривог,
      Від ницих вчинків «добряків» лукавих,
      Зігрій теплом, омий душевний смог,
      Надії дай і віри, дай Держави,
      Без цих лукавих п’явок і хапуг,
      Без торгашів на пам’яті і мові,
      Ти можеш все, бо Ти Всесильний Бог,
      Що цього світу закладав основи…
      Огороди мене від сумнівів і мук…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      У владі страху – щохвилинна смертність,
      Людина – наче теплий пластилін,
      Душа безрадна – розум аж зачерствів,
      Тремтить щомиті від уявних змін.

      У владі сильних – пошук міри впливу,
      Нав’язування владних директив,
      Утвердження та нові корективи,
      Щоби здобути дальший позитив.

      У владі ейфорії: « Я всесильний,
      Для мене світ створили ще давно,
      Так буде завжди! Згиньте, підневільні,
      Мені осанну, кайф, забаганки, вино!

      І тільки розум міру відчуває
      У цьому поєднанні вад та влади,
      Коли він з вірою –то по землі ступає
      Людина мудра й щира, що не зрадить.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Невтішно вітер плакав уночі,
      Хилив додолу непокірні віти,
      Кричали невсипущі пугачі,
      Морзянку дощ вистукував по плитах.
      Ти вранці йшла в яскравому плащі,
      В руках – мольберт і веселкові квіти,
      Осяяна фруктовим янтарем,
      Яскрава, мов з небесної орбіти,
      Чого торкнулась – бралося вогнем
      І листя починало паленіти,
      Й трава буяла під рясним дощем…
      …То тільки ти умієш так ходити…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Ніч

      Ліг притихлий вітер, як в перину,
      У шовкову лагідну траву,
      І рожеві пелюстки жоржини
      Місяць освітив, мов булаву.

      Зорі задивилися цікаво
      На принишклі зрошені листки,
      Золотавим світлом цілували
      І квітник, і дзеркало ріки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Цей дивний світ лише любов тримає,
      І на незримих Божих терезах
      Руками світла землю обіймає
      І злу перекриває чорний шлях.

      Цей світ крихкий від нас лише залежить,
      Від поведінки, віри та бажань.
      Теплом душі ми гріємо безмежність,
      Тому й не гасне всепрощення грань.

      У цьому світі щось переламалось,
      Бо гори й води зрушилися враз,
      І хвилі зла, немов страшна навала
      Тривожать Землю й кожного із нас.

      Цей грішний світ… Чи нам осяє душі?
      Чи прийдемо до Бога з марноти,
      І вернемося у Господнє русло
      Щоби любов’ю зло перемогти?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      А ти мене чомусь не відпускаєш
      Від себе у незнану заметіль.
      Мовчиш,.а дивна туга серце крає,
      З вікна лягає на підлогу тінь,
      І пахне чебрецем, немов із гаю
      Зірчаті квіти вітер позносив
      І стелить по кутках пучки розмаю…
      Сиджу притишено, приземлена без крил.
      Яскраве сонце в небі догорає,
      У небі барви поміж хмар, як зграї
      Істот незнаних, чи моїх вітрил,
      Яких душа для спокою шукає,
      Але підняти ще не бракує сил…
      Сувоєм вечір сутінки сукає,
      Скрипнув ланцюг в криниці й задзвенів,
      Вода пролилась… Тихо, наче в раю…
      У злоті зір нових чекаю див.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***

      Тихо спливають хвилини,
      Хочеш – слідкуй, хочеш – ні,
      Час – як суцільна картина
      Скапує в ночі і дні.
      Ось заховався у тишу,
      Випав квапливо дощем,
      Глянув світанком із ніші,
      Сутінок кинув плащем.
      Люди у ньому – фігури,
      Все копошаться щодня,
      Змінюють маски й натуру,
      Звички, смаки та звання,-
      Щось здобувають, втрачають,
      Плачуть, сміються – живуть,
      Радість чи сум переплавлять,-
      Долею зветься їх путь.
      Час – мандрівник невсипучий
      Кожного знає секрет,
      Враз обирає везучих,
      Кличе з собою: «Вперед!».
      Радістю серце їм гріє,
      Щастя наміряв? - Знайди…
      Зможеш - життя променіє,
      Здався – зів’януть сліди…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Лягла на душі корупційна ржа
      ***
      На душі впала корупційна ржа
      Як заволока. Хижо обмотала,
      Захланним дала тягу до гроша,
      Узяла міру, ненасить наслала
      І загострилась жадності коса,
      Лягла на люд ,як чорне покривало
      Й пече щоденно, мов їдка роса
      З’їдає трави і руйнує глицю.
      А люди – як обпалені кислиці
      Шукають прихист і грішать, грішать…
      Знаходять рай у пиві та горілці,
      Дають на лапу за усе гроша,
      Рахують їдло зранку на тарілці,
      Купують секонд. Смакота – хамса
      Не всім доступна, тільки одиницям
      Пенсійних верств голодного коша.
      Чітка межа еліти й бідняків,
      Різкі парфуми й дачні помідори
      Змішалися. Напищеність панків –
      І вже летять дорогами мажори:
      Збивають пішоходів, як вовків.
      Бо що для них закони й світлофори –
      Вони – синки породистих батьків…

      … Лягла на душі корупційна ржа…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Край батьків

      Тут край батьків: все рідне і знайоме,
      Вода тут найсмачніша в криницях,
      Сюди завжди вертаюся додому,
      Де б не шукала щастя у світах.

      Тут мій магніт, моя духовна сила,
      Укорінився тут з спрадавна рід,
      Сюди думками лину, як на крилах -
      Бо онучата роблять перший слід.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. літо дитинства

      Сушили на подвір’ї урожай:
      Під сонцем красувалася пшениця,
      Білів на спориші обрусу край,
      Тремтів в руках райтак, як паляниця -
      Відвіював полову від зерна.

      Вітрець усе розводив й на горбах
      Всміхалось сонце оком золотавим.
      Крутивсь райтак у маминих руках,
      І радість щира душі зігрівала,
      Що буде з хлібом ще одна весна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. lмаківка літа

      Вже вкотре осінь тулиться до літа
      Туманно сивим з холодом чолом:
      Жоржино розквіта барвиста свита
      Та ріллями чорніє за селом.
      А день спішить, немов на вечорниці
      І мітить позолотою сліди,
      І Спасом світлим урожай святиться,
      Духмяно намагнічує сади.

      Вже вкотре літо пахне короваєм,
      І на ожини кличе: «Назбирай!»,
      Манить зваблива стежечка до гаю
      І в полі рум’яніє виднокрай.
      А вечір йде із свіжістю терпкою,
      Приводить зоряниці чи дощі
      І хлипне зрідка вітер за рікою,
      Щось зашепочуть вражені кущі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Заснуло літо у колисці часу:
      Пригасли незабудки на лугах…
      І пропливають вересня баркаси,
      Химерно зашифровані в хмарках.

      Заходить тихо осінь русокоса
      Із козубом яскравим у руках,
      І серед ночі золото розносить,
      Ховаючи у парках та садах.

      Лягає прохолода у тумани,
      Приводить довші ночі та дощі,
      Пісні журливі, птаства каравани,
      Морозні роси, багрянець в кущі…

      Заснуло літо у незримім світі,
      Та оживає в пам’яті щодня,
      Як теплий вітер нас заманить в сіті
      Та хлібом щедрим ласує рідня



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    16. ***
      Я сиву намалюю ностальгію,
      Коли душа злітає, ніби птах,
      Долає доли, гори і в надії
      Додому поспішає на вітрах.

      Додому, до моєї України,
      До того невеличкого села,
      Де біля хати – два кущі калини
      І вишенька біленька зацвіла.

      Де літо пахне яблуками й хлібом,
      Кує зозуля вранці у саду,
      Сидить на стільчику старенький дідо,
      Облущує квасольку молоду.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      А серед літа – трави медоносять,
      А серед літа – сонячні дощі,
      І сонце щедре висушить покоси
      Та зайчиком загляне у кущі.

      Дарує літо веселкове диво
      Манить до лісу ягідний розмай,
      І золотиться колосками нива -
      І мріє про пахучий коровай.

      А серед літа – у садах духмяно,
      А серед літа – бджоли гомонять,
      І день засмаглий у ставок загляне,
      Впаде зорею у квітки латать.

      І оживають мавки дивнокосі,
      Сюркочуть в полі жваві стрибунці,
      Верба купає в річці довгі коси,
      А молоко – в корів на язиці.

      І теплий вечір зацілує сонце,
      Засіє нічка зорі серед тьми,
      Загляне місяць яблуком в віконце,
      Щоб втомлені зі сном зустрілись ми.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      А небо також очищає душу,
      Коли дощі змивають спориші.
      По веснах вік перевіряти мушу,-
      Приходить літо тихо уночі.

      А небо зранку сонечком зігріє,
      Зіп’є роси шліфований кришталь,
      По веснах на мої майбутні мрії
      Колись напише музику скрипаль.

      А хто зіграє – доля на світанку,
      Коли цвіркун сховається в кутку,
      І засюрчить у тиші колисанку –
      У сні побачу чарівну ріку.

      Скупаюсь у її казкових водах,
      І пригорщами щастя зачерпну,
      Окрилена, як в зоряних походах,
      Тобі, коханий, сонцем усміхнусь.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. навіяне весною
      П’янкі вітри співають серенад,
      Весна між зелень вилила парфуми,
      І зав’язь прикрашає пишний сад,
      Заходить радість у журливі думи.

      Струнка акація і язьміру кущі
      У серце влили чару весняного,
      Любов’ю марю зранку і вночі,
      Тебе у мріях бачу лиш одного.

      Яркі дощі веселками цвітуть,
      Весна до літа лине на гостину,
      А я до тебе прокладаю путь,-
      Тобі дарую пісню солов’їну.

      Струнка акація і язьміру кущі
      У серце влили чару весняного,
      Любов’ю марю зранку і вночі,
      Тебе у мріях бачу лиш одного.

      Сп’яни, сп’яни, акаціє, мене,
      Приходить літо росами густими,
      Нехай любов довіку не мине,
      Залишить наші душі молодими.

      Струнка акація і язьміру кущі
      У серце влили чару весняного,
      Любов’ю марю зранку і вночі,
      Тебе у мріях бачу лиш одного.
      * язьмір - жасмин(місцевий діалект)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Легенький сніг казкових пелюсток
      Мережить ніжно у садочку трави,
      До сонечка всміхається листок,
      Вербичка мило віти кучерявить,-
      І ранніх сходів молодий росток
      Вмивається ранковою росою.
      А соловейка ніжний голосок
      Витьохкує натхненно зі снагою, -
      Ожив піснями і лісок, й гайок.

      …Легенький дощик скапує з гілок,
      Бентежать квіти життєдайні каплі,
      Коронечки біленьких зірочок
      До дзьоба туляться цікавій чаплі,
      І скачуть жабки жваво за горбок,
      Сховатись за густою осокою.
      А вітерець цілунком з пелюсток
      Вимощує тоненькою дугою
      Завеснений до літечка місток.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Березнева бувальщина

      Промайнула між дерев веснонька зваблива
      Та морозу дивний щем в серці залишила:
      Закохався дідуган в устонька медові,
      Як побачив дивний стан, у шнурочок брови.

      Розпашівся не на жарт, тисне, як у січні,
      Закликає вітер в лад підвівати звично.
      Постаралися удвох: хрумкає водичка,
      Примерзають уночі весни черевички.

      Як побачило згори сонечко картину,
      Що засипана снігами весняна хустина,
      Відрядило промінців розігріти землю,
      До коріння підійти, розбудити чемно.

      …Усміхнулася весна, розцвіла красою,
      Відігнала дідугана спати за горою.
      Оживає поле й сад гомоном врочистим,
      Наступає весна красна, казково - барвиста!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Грудневе
      Піщинки спадають на гору піску,
      Ще декілька – й рік проминає,
      І днина куценька – маля в сповитку
      До « Ганни» від сонця втікає до гаю.

      Туман із морозом на гілку тонку
      Сріблясті одежі дбайливо вдягає,
      І сива хустина лягла на ріку:
      Накрила дерева, стежину до гаю.

      Ще день – й Миколай принесе у мішку
      Дарунки для всі, хто їх щиро чекає,
      Поставить таємно вночі у кутку,-
      Сьогодні пташок він вітає у гаю.

      …Піщинка спадає на гору піску,
      Зоря вечорова іскристо сіяє,
      І днина куценька – маля в сповитку
      До ранку пішла ночувати до гаю…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Суха статистика народу України:
      Страшні відсотки, цифри, як печать.
      Духовна прірва – наслідки руїни,
      І бездуховна, ненаситна «знать».

      Ще ходить привид нелюда незримо
      По пагорбах – заснулих цвинтарях,
      Й рахує душі, згублені невинно,
      Нащадкам їхнім сіє смуту й страх…

      Суха статистика народу України…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    24. ***
      Музика ніжного вальсу нас узяла в полон,
      В серці вогонь дивоватри: правда, а може сон?
      Поряд – батьки і друзі, долі рушник ясний,
      Зорями очі любі, світ від кохання п’янкий.
      Квіти цвітуть довкола, вітер – немов чарівник,
      Кленів краса казкова – осені стильний шик.
      У почуттях – багаття, наче тягар – слова,
      Ти – у незвичнім платті, в щасті душа співа.
      Доля веде нас за руки, крила дає на роки,
      Щастя у серце стука, мрії малюють думки…

      Музика ніжного вальсу нас узяла в полон…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5

    25. Озерця
      Неначе очка кришталево – сині
      Озерця зупинилися в долині.
      Купається в них сонечко щоранку,
      А нічка вдягне ніжну вишиванку.
      Віночками зростають поруч квіти,
      Сюди щоразу поспішають діти -
      Вода хлюпоче кожен день в долині
      В озерцях, що під колір неба, сині.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    26. Витівки жовтня
      Поспішає жовтень по лісах з мольбертом,
      Заповзято пензлем золотить листки.
      Бо взялася осінь літню зелень стерти,
      Щоб зимі м’якенькі вистелить стежки.

      Поспішає жовтень у садках й між квітів,
      Хризантем голубить вітерцем шпарким.
      А морозні роси айстрам дивноцвітним
      Обпікають крильця холодком щемким.

      Заховає сонце хмарка пустотливо,
      Приголубить поле дощиком легким.
      І в ліси дрімучі сутінки тремтливі
      Дниноньку покличуть пити чай терпкий.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    27. ***
      По чорній, зораній стерні
      Поважним буслом одиноким
      Відходить літо. І в огні
      Жоржин п’янких чеканить кроки
      Злотава панночка. Руду
      На плечі кинула плахтину,
      Сховалась зранку у саду,
      Всміхнулась ніжно горобині,
      Туману сивую свитину
      Узяла й застелила трави.
      А вітер сріблом павутини,
      Її підняв й приніс ласкаво
      До лісу. Й кленам розділив
      Усім по клаптику тонкому,
      І повернувся враз до слив,-
      Задумав обтрусить додолу,
      Пахучих фруктів для гостей,
      Яких покликала панянка.
      Узяв ще й яблук, бо, ачей,
      Іще засидяться до ранку…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    28. ***
      Тонка, неначе ніжна павутинка,
      Дзвінка, як кришталевий передзвін,
      Золочена, мов сонцем, соломинка,
      Хода осіння в темряві нічній.
      Посеред літа тихим зорепадом
      Спадає на смарагдове зело.
      Ступає поміж квітів, полем, садом,
      Запалює багрянцю дивне тло
      У кронах призадуманих каштанів,
      На маківках замислених дубів.
      Лягає з прохолодою туманом,
      З цікавістю виходить з-за грибів,
      Курличе із журливими птахами,
      В мандрівках до далеких берегів.
      І, літо обійшовши, неквапливо,
      Змалює гай, з калиною панно,
      Щоби вночі, колись, зима лякливо
      Вдягнула землю в біле полотно.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Осіннє
      Кроками скрадливими,
      В парках- шурхотливими
      Оживає день.
      Ніжними кольорами,
      Повними коморами
      Радує людей.
      З диво-хризантемами,
      Сутінками темними
      Упаде туман.
      Першими морозами
      І дощами-сльозами
      Зеленіє лан.
      Дзвонами мовчазними,
      Золотаво-ясними
      Котяться роки.
      Як лавина горами,
      З наслідками скорими
      Їхні сторінки.
      Сонце-золотавої,
      Неустанно-плавної
      Зичим їм ходи.
      В тихому неспокою,
      Щедрою, високою
      Доленько іди.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    30. ***
      Плач, Грузіє,- йдуть«миротворці» в наступ:
      Новітніх ханів танкова орда,
      Тебе членує і готує в рабство –
      Вогнем пашить кровавая хода.
      Плач, Грузіє, Чечню вони здолали,
      Здобули досвід агресивний дій,
      А правда? Чи властива для вандалів?
      Є інтерес, а він - як тіло: свій.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Свято Спаса
      Казковий аромат садовини
      у церкві перемішаний з квітковим.
      Корони маківок у купчаках ясних,
      із медом щільники, стрічки, обнови-
      освячення і втіха за врожай:
      Святковий Спас іде по Україні.
      І пахне п’янко свіжий коровай,
      Коржі із маком, кукурудза, дині.
      Подяку Господу й родючому зелу
      Складають люди щиро молитвами.
      Жнива крокують, та в душі – тепло:
      Земля вродила щедро врожаями.

      купчаки- назва квітів



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ’’’
      Падав дощик цілу нічку,
      Квіти поливав й травичку.
      І в долині із струмка
      Враз розлилася ріка.

      Ранком вивела гуляти
      Своїх діток качка -мати.
      Всі купалися завзято,
      Вчились глибоко пірнати.

      Але ось синочок Кряк
      З дива у воді закляк:
      Прямо в очі каченяті
      Щось дивилося окате.

      Кряк з води-а диво скаче:
      Мамо, каченятко кряче,
      Гаву прожени від мене,
      Бачиш, он вона -зелена.

      Качка глянула довкола-
      На воді від дива- кола.
      "Жабки ти злякався, сину,
      Знайдеш тут її родину,

      В очереті - жабок хати,
      Люблять мушками снідати,
      З ними,сину мій, дружи,
      Ще не раз прийдеш сюди



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Я хочу заблудитись в твоїх снах
      Кохання трунок випить до останку,
      Щоб розбудився з сумом у очах,
      Шукав зі мною зустрічі від ранку.

      Я хочу стати вітром весняним,
      Мовчання теплим подихом зігріти,
      Щоб розтопився холодок щемкий,
      Слова до тебе заквітчаю в квіти.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.19 | Рейтинг "Майстерень": 5

    4. ***
      Між зеленими диво-шатами
      Заховався пахучий цвіт.
      Поміж кленами, між лапатими,
      В’ється стежечка до воріт.

      На стежині тій, в ночі синії
      Зустрічала любов свою,
      Дні відлинули пелюстинами,
      Загубилися у гаю.

      Між зеленими диво-шатами
      Стелить травень мої літа,
      Поміж веснами, між крилатими,
      Моя доленька пророста.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.13

    5. Казочка про білий цвіт
      Зима й весна зустрілись уночі,
      Духмяний чай запарили із м’яти,
      Покуштували пишних калачів,
      Й домовились у згоді працювати.

      Та сум сховався в зимових очах:
      «Усі про мене швидко призабудуть,
      Яскраві барви в зелен кольорах,
      Про білі фарби спогади остудять.»

      Весна зимі поспівчувала враз,
      Задумалася на якусь хвилину,
      Й промовила: «Давай, но без образ,
      Я білизнУ твою у квіти кину.»

      Зима зраділа, весну обняла,
      «Дерева я - одягну в білі шати,
      В джерельці заховаюсь від тепла,
      Тебе з туману вийду привітати.»



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    6. Потрібно небагато
      Як небагато нам для щастя треба!
      Родину, друзів, щирість, розуміння.
      Тепла від сонця, синяви від неба,
      Здоров’я і снаги, горіння,а не тління.

      І як важливо, щоби нас любили,
      Не на словах, а незрадливо-тихо.
      Самих в тяжку годину не лишили б,
      А втішили би, коли прийде лихо.

      І як від нас потрібно небагато:
      Щоб не забути про своє коріння,
      Не зачерствіти серцем, працювати,
      Не розміняти на мідяк сумління.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. літечко
      Заховалося уранці тепле літо в квітнику:
      У сорочечці яскравій, у росинці на листку.
      А на квіточці барвистій клопоталася бджола,
      І побачила іскринку, що мов маківка, цвіла.
      Зацікавалась хутенько: що ж за диво вогняне,
      У маленькій намистинці сяє сонечко ясне?
      Підлетіла до листочка, привіталася здаля,
      Літо усміхнулось мило до бджоли і до джмеля,
      Що трудивсь на пелюстинці сніжно - білого куща.
      А проміннячко іскристе шиє ясного плаща
      Для зеленої травички, ніжних квітів і дерев,
      Шиє річечці, пшеничці, і для лугу, і джерел.
      Щоби сонечко зігріло промінцями все навкруг,
      Щоби смуток розтопило, звеселило зір і дух.
      А для дівчини Софійки сіє сонячні дощі,
      І всміхається намистом на калиновім кущі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Промінчики – пустунчики
      Хто прогнав нічну темряву,
      Біг від сонця навпростець,
      Блиснув зайчиком у травах?
      - Це пустунчик-промінець.

      Хто купається грайливо
      В морі, у ставку, в ріці,
      Творить веселкове диво?
      - Це веселі промінці.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      ***
      Те ж саме сонце сходить кожен ранок,
      І вітер то ласкавий, то шпаркий.
      Земля ж щораз у свіжій вишиванці
      Нас зодягає в одяг віковий.

      Щодня нові шукає нам пригоди
      Трудяга невгамовний – плинний час.
      А ми, мов в казці – прагнем нагороди,
      Чудес приємних і душі окрас.

      А дні мандрують по щемкій спіралі,
      На серці вчинки вписують карби,
      Які ж іще підвладні стануть далі,
      Які нащадкам закладем скарби?...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    10. Покохав калину
      Заховалась зіронька в хмару дощову,
      Вечорові сутінки впали у траву.
      Засміялась ніченька свіжістю роси,
      В калинових китицях вітер голосив.

      Нічко-чарівниченько, поможи мені,
      Покохав калину цю рано-навесні.
      Білосніжні китиці ніжно цілував,
      У коханні вірному щиро присягав.

      Та покликав в мандри братик-вітерець
      Звів мою закоханість ледь не нанівець.
      Затремтіли гілочки шепотом сумним, –
      Безтурботним леготом я помчав за ним.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Мені наснився вечір голубий,
      В ставку лілеї,заколисані водою,
      І ти стоїш на березі сумний,
      Немов прийшов прощатися зі мною.

      Вдягнулось плесо в димчату вуаль,
      Скупався тихо місяць у воді,
      Ти знову йдеш-мені лишив печаль,
      І згасли зорі в небі, як в житті.

      Мені наснився вечір голубий,
      Розлука ж зранку розвела мости.
      І тільки спомин, як полин гіркий,
      Манить крізь роки, як у згадках ти.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Дорога додому
      Стрічкою вузькою стелиться дорога
      У пшеничнім полі до села.
      Охопила серце знов щемка тривога –
      Бо давно в батьків вже не була.

      У сім’ї у мене підростають діти,
      І у них є іншим отчий дім,
      А для мене цей зорею світить
      Я душею відпочину в нім.

      Хилиться додолу золоте колосся
      І співає дзвінко жайвір в вишині.
      Вже роки вплітають іній у волосся,
      Та батьки назустріч вийдуть ще мені.

      Тож веди, доріжко, чим скоріш до хати
      І біжи пряміше до села.
      Хай всміхнеться батько і обійме мати,
      Щоби цвітом радість розцвіла



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Ми ще не попрощалися з минулим,
      Сприймаєм філософськи каламбур,
      Щоб, Господи сохрань, мене не вчули,
      Як вернуться - не взялись до тортур.
      Так мислить кожен і боїться завтра,
      А що сьогодні - не чіпай мене,
      І ледве тліє, майже гасне, ватра,
      Де тільки в іскрах полум’я ясне
      Притишилося і чекає вітру.
      Отого ,що повіє з наших душ,
      Щоб розбудити те яскраве світло,
      Яке чомусь сховали за контуш…
      Ми ще не попрощалися з минулим…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Літо
      Заховався вітер під кущем калини,
      Задрімав до ранку, втомлений в траві.
      Розбудився з сонцем – полетів в долину,
      Щоб скупати в росах трави лугові.

      Прилетів на луки – посміхнувся жваво,
      Зблисли на отаві крапельки роси.
      Стрепенувся жайвір і завмер у травах:
      Забриніла пісня дивної краси.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    15. Наболіле
      Як нам привити гени доброти,
      Не на майбутнє, а сьогодні сущим?
      Щоб не черствіли ми до бідноти,
      А чесно заробляли хліб насущний?

      Тоді б не було стільки жебраків,
      Худих людей з голодними очима.
      І світ не мав би стільки наймитів,
      Та й діти не росли б такими злими.

      ...Чом за чужого не болить душа?
      А лиш болить, коли тебе побили?
      Тупа байдужість. Горе. Тихо! Ша!
      Невже нас доброти ніде не вчили.

      В батьків також життя було не мед:
      Їх молодість по Сибірах водила.
      Та не зламалися, ішли вперед,
      До старості в тяжких трудах прожили.

      Де ж наша сила і у чому річ?
      Стоять закриті фабрики й заводи,
      В кого снага – то тягне день і ніч,
      Невже законно? Чом без перешкоди?

      Невже усі втечемо у світи?
      Якщо і так, то хто нас там чекає?
      Чи виснажена матінка простить
      Свою кровинку, що душі не має?

      Опам’ятаймося, огляньмося. Вже час.
      Одна на всіх в нас мати – Україна.
      Вона і любить, й розуміє нас,
      Тож не ведім її ми до загину.

      А поможім і підіймім з колін,
      Води подаймо, приберім в світлиці.
      Дерзаймо тут, бо це наш рідний дім,
      І рідне поле, і дзвінка криниця.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Парад абсурду
      Парад абсурду. В логіці провал.
      Танцює чорне танго ницість.
      Вся чорнота збирається в кагал,
      Щоб доказати явну вищість.

      Торує темний шлях наперекір,
      Бульдозером дорогу прогортає,
      І щирить зуби, наче хижий звір,
      Коли до себе здобич притягає.

      Ось зупинилась – погляд відвести,
      Й себе вдягнути у яскраву знаду,
      Щоб було легше перед тими йти,
      Кого в душі вважає за заваду.

      Парад абсурду. Чи надовго фарс,
      Коли лице покаже хижа цяця?
      Знімайте в профіль, можна і в анфас,
      Бо ще в багнюку ляже в щасті паця.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Філософія буття
      Пливе невпинна часова ріка,
      Підживлюють її нові потоки.
      І течія потужна і стрімка
      Лишає в руслі рівчаки глибокі.

      Вони як попередження, як дзвін,
      Немов всеочищаюче причастя.
      І через часу невгамовний плин
      Показують недоліки й напасті.

      Пливе невпинно течія жива,
      А ми її підхоплені краплини.
      І кожна думка, вчинки чи слова,
      Це аура і світлотінь людини.

      Осяймо сонцем сутінки земні,
      Зігріймо серцем, розтопімо зло,
      Творім добро у кожнім часі, дні,
      Щоби нещасть у світі не було.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ранок
      З полінця тихо скапує смола,
      Вогонь розносить спокій і тепло.
      Сидить дідуньо сивий край стола,
      Поклав в задумі руку на чоло.

      Вночі наснились молоді роки,
      В катівні ранок. Суд і Воркута.
      Дорога із Сибіру, шлях важкий,
      Й сусідка синьоока, молода.

      Когут запіяв. Відлетіли сни…
      Самотня хата і старенька піч.
      Розвіють смуток внуки щовесни,
      Дружину в снах поверне тільки ніч.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Казочка про холод
      Досвітній холод вийшов із дверей,
      Пішов притихле місто оглядати.
      На квіти глянув – в них біля очей
      Застигли сльози, мов тверді цукати.

      Провів рукою по тонких листках,-
      Під пальцями побачив позолоту.
      Листочки впали: деякі на шлях,
      Побіля ставу ж – на холодну воду.

      Та ось над містом сонечко встає,
      Промінням теплим засіває землю.
      Деревам й квітам щедро силу ллє,
      З туману визволяє міст і греблю.

      Злякався холод і утік мерщій,
      Ген попід хмари у стару хатину,
      Приліг на лаву і заснув на ній,
      Аби по днині знов зійти в долину



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Мамина наука
      Бджілкам – діткам каже мати:
      Квітнуть квіти біля хати,
      Луг вдягнув зелені шати,
      Тож вчимося мед збирати.

      Кожна квіточка в садочку
      Дасть нектару для медочку.
      Вміло маємо навчатись,
      Як у вулик з ним вертатись.

      Бджілкам пояснила мати,
      Як відеречко тримати,
      Як ховатись від хмаринки,
      Що розгублює краплинки…

      Прислухались дітки чемно, -
      Вчить матуся недаремно:
      Хто уважно все вивчає,-
      У житті біди не знає.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. В якій криївці заховалася любов

      В якій криївці заховалася любов,
      Ота, що не розгублена батьками,
      Що крізь тортури й страх вставала знов,
      Збирала юнь на битву з ворогами,
      Щоб вирватися із тяжких оков.
      В якій криївці заховалася любов?

      В яку годину огорнув нас страх,
      Уївся хробом у невинні душі,
      Вчив доносити, знищував у снах,
      Складав відзнаки у товсті папуші,
      Робив із нас рабів послушних на очах.
      В яку годину огорнув нас страх?

      Як сіяли байдужість в душі нам?
      Оту що без зерна росла незримо,
      Що на догоду нашим ворогам,
      Зробила українців тут чужими,
      Віддала владу грошовим мішкам.
      Як виполоть лиху байдужість нам?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Освідчення
      Тобі сьогодні я освідчуюсь в коханні.
      Так несміливо, мов школярка, на папері.
      Тріпоче серце, наче пташка рання:
      Його відкрила, мов таємні двері.

      Тебе, здається, все життя чекала,
      Але зустрілись якось не до речі,
      Бо доля вже стежину протоптала,
      Життєвий досвід завдала на плечі.

      Від тебе почуттів не вимагаю,-
      Живемо ми на різних паралелях.
      Кохання мене в юність повертає,
      Світанки бачу в ясних акварелях.

      Лечу до тебе в думці щохвилини,
      Ілюзій в своє серце не впускаю.
      Лиш тихий смуток, як терпка тернина,
      Ночами сон з подушки викрадає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. промінчики - роздягайчики
      У біленьку рукавичку
      Зодягнув туман водичку,
      На травичку без жалю
      Всипав жменьку кришталю,
      А сорочки і плахтини
      Для дубів зшив та ялини,
      Й зупинився у гайочку, –
      Личко вимив у струмочку
      І молочну кожушину
      Швидко кинув на калину

      А в цей час в гніздечках – хатах
      Пробудились пташенята
      І предивним ніжним співом
      Ясне сонечко зустріли,
      Повели його гостинно
      По лісах і полонинах,
      Між листками й по травичці
      Йшли промінчики іскристі,
      І легенька одежинка
      Попливла, немов хмаринка




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ранок у парку
      Духм’яно пахне терен і полин,
      туман ранковий розіслав вуаль,
      звиває Серет диво-серпантин:
      крокує літо понад берег в край.

      Сюркоче коник дзвінко серед трав,
      Немов на скрипці виграє скрипаль,
      промінчик пробудився,мов й не спав-
      розсипав поміж росами кришталь.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    25. кохання
      кохання - вогник в темряві нічній,
      що манить й тихо кличе за собою.
      Це світло мрій у гавані надій,
      душевний рай при зустрічі з тобою.

      Кохання - серед холоду весна,
      іскринка, що у серці не згасає,
      солодка мука й чарівна струна,
      потік стрімкий, що розум забирає.

      Приходить в душу,як п’янкий дурман,
      не просить в серця дозволу чи згоди,
      веселий пише чи сумний роман,-
      взаємності чекає в нагороду...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4

    26. притча
      Є на Кавказі притча про овець,
      яких баран приводить до обори.
      Сумний на них чекає там кінець,
      а ватажок живий виходить скоро,
      в довіру входить до нових сердець,
      щоби початком став для них кінець,
      зростає знов до сильного покора
      і поспішає свіже м’ясо до обори...
      Але чи притча тільки про овець?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    27. Весняночка
      Струмками дзюркотливими,
      Пташками галасливими
      Збудилася весна.
      Ласкаво-пустотливою,
      Чаклункою звабливою
      Всміхається вона.

      Із хрумкотом-чалапками,
      Білясто-сіро латками
      Поморщились сніги.
      Ожили гуркотницею,
      Підтоплені водицею
      Річкові береги.

      Тоненьким золотариком,
      Пустунчиком-ліхтариком
      Сміється промінець.
      Спішить із побажаннями,
      Веснянками-вітаннями
      Крізь хмарку навпростець.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 3