•  ***

Самотність програного вечору
Квитків безнадійність на потяг

•  Тихо в кімнаті.

А знаєш, як тихо в кімнаті
Так світло згасає помалу

•  Ніхто.

Я неважлива річ під назвою – Ніхто
Несправжній світ у вигаданих кольорах

•  Місто

Світле небо зустрічало в місті нашому чужому
"Я тебе тут не чекаю" – телефон твій повідомив

•  В твоїх очах.

В твоїх очах уміщується море
Притягуючи дивною красою

•  Казковий.

Із листяних зелених речень
Змокрілих лагідних думок

•  Номер п’ять.

Оточила себе манекенами різних колекцій
Розрізняєш їх тільки за бирками на сідницях

•  ***

Маску знайому приміряєш знову
Пробуєш її на міцність зухвало

•  Десь там.

Течія днів безупинних підступно
Персонажі життя тимчасові проносить

•  Подих Весни.

Розвіялись хмари залишивши синє небо самотнім
Сонечко світить всім посміхаючись

•  Стомлена зневіра

Стомлена зневіра роз’їдає повільно зсередини
Розповсюдження, захват, повний контроль

•  Не вистачило.

Трішки часу, декілька краплин бажання
Інколи вітру, сонячних променів потоку

•  Найгірший випадок.

Живеш сьогоднішнім днем до повної катастрофи
Повторюєш завчену фразу щодня - "Не кохаю"

•  Бажання

Засинати з думкою про тебе
Тіло твоє по краплинам збирати

•  1/2

Ділю на два твої слова
Смак вологи вуст твоїх

•  Останнє.

Декілька осінніх днів повернулись знову
Забувши зробити контрольні постріли в голову

•  Віка. Історія.

Ці очі в себе закохували, лише рік тому
Думки ловив, напивався твоїми хвилинами

•  Не з вами.

З недокоханками прощатись легше оптом
та і з недокоханнями теж.

•  Пост-ДН синдром.

приходити в себе, вбивати вечори
дивлячись тупо під пледом тіві

•  У вільному падінні.

Не певен коли це почалось, можливо навіть увісні,
Втратив сенс, полинув в забуття, оступивсь, ступив.

•  В метро.

В малому просторі
З нормальної відстані