Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дмитро Дроздовський (1970)
самотність похлинулася цинізмом.
блазенний шлях на Гору божевіль...
я більше не кохаюся з ліризмом,
і я забув, що означає "біль"...




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
  •   Хвилина DO & AD
    Слова, слова - а істини нема.
    І серце менше й важче щохвилини.
  •   * * *
    На трамвайній зупинці стояв чоловік в пальті.
    Він дивився крізь час і мені видававсь знайомим.
  •   * * *
    Залізна воля спалює вогнем.
    Залізну волю більше не здолати.
  •   * * *
    Доведений до краю — ще не край.
    Кінець життя — початок увертюри.
  •   * * *
    Вчора сам себе позбавив смислу,
    Розчинивши руку у асфальті.
  •   Самотній дім. І тиша віддзеркалень...
    Самотній дім. І тиша віддзеркалень.
    Холодний душ і холод голосів.
  •   Пиха
    Ішов крізь сонце і вітер.
    І світ здавався малим.
  •   * * *
    Забувається образ. І світло стає сіруватим.
    Безкольорність очей як розплата за слабкість думок.
  •   Людське, занадто людське
    Вітер був жорстким.
    Осипалось листя.
  •   * * *
    В задумі він спитав: ну як, живеш?
    І не почув самотніх обертонів.
  •   * * *
    д-з-и-н-ь днесь. Денно дрімоче
    ніч, і хлюпоче вітром увесь
  •   * * *
    не-бути-смерті-воскресінню,
    як не буває дня у ночі,
  •   * * *
    рука, не простягнута в небо…
    очима шукає пів звука,
  •   Про зрілість
    подайте руку — падати втомився.
    холодна ніч і мармуровий злет.
  •   * * *
    Граб — мов рубка. І дріт — дрімота.
    Не покличе мене турбота,
  •   Передчуття
    Ніколи день не догорав до спалу.
    І сполом з ним не вигоряло небо.
  •   * * *
    Осінні яблука — застиглий сонцеплід.
    Самотня осінь дихає в долоні.
  •   Безформне
    Де ще вчора сніг лежав по коліно,
    Там сьогодні плаче жайвір над млином
  •   Не-медитація
    І на небі падають зорі,
    У безодню — не в мікроскоп.
  •   * * *
    чорний герб на молільнику, чорна біда, едельвейси
    потьмяніли від сонця, яке обернулося злом.
  •   Послання
    Гірко від того, що біле зробилося чорним.
    Ви, хто вгризаєтесь в нерв й випиваєте кров,
  •   * * *
    Серед літа та й посеред річки
    Розляглася біда моя, нічко,
  •   * * *
    Ми помрем не в Парижі, якщо ми колись ще помрем,
    Бо у нашому серці є те, що не вмре, не загине,
  •   * * *
    Ми всі безмежно одинокі
    Серед холодних гір зими,
  •   * * *
    Я тікаю в далекії мандри від вас,
    розбиваю граніт і небесну підкову,
  •   Ода печалі
    В іній загорнулась золота печаль.
    Темними очима дивиться крізь відчай.
  •   * * *
    Крапля. Остання. Червона.
    В келих. Аж чорний. Бездонний.
  •   * * *
    Коли заплющую очі —
    Музика. Нескорений лавр.
  •   * * *
    Жовті руки холодного вітру.
    І не бачу уже, як іду.
  •   * * *
    І.О.В.
  •   * * *
    Я ніколи не думав, що жити дорівнює бути;
    що існують русалки, заховані в безмір води.
  •   * * *
    Може, в цьому — весь цей сенс безсенсовості,
    Сипле вітер із небес випадковості,
  •   Біле
    Нарешті, в ціль… Поціль! Невипадково
    Несеться час у вимір міріад
  •   * * *
    Біла, аж біла блакить!
    Ранок — такий, що не можу
  •   Воля і Влада
    Чорна птаха на біле рамено
    суверена присіла — і в небо,
  •   Можливо, ти тепер себе не розумієш
    Можливо, ти тепер себе не розумієш.
    І все сидиш навпроти дзеркала і мрієш.
  •   Мемеля
    Старезна вежа дихала вночі.
    Стара-стара, ще бачила Комуну!
  •   Опалений ненавистю — любити буду...
    Опалений ненавистю — любити буду.
    Проситиму прощень крізь біль для вас.
  •   Віршик без ритму і без варіацій
    Пробачте, це місце вже як два дні не ваше.
    Даруйте, не треба фраз і прохань дурних.
  •   * * *
    Я дивлюся на образи,
    а в цей час, може, хтось крізь мене.
  •   * * *
    І, може, знайдеться магнітний ключ,
    який вона згубила на світанні,
  •   Спостереження
    Він її цілував, але тіні чомусь не видко.
    Із-за спини виднілась дзеркала маревна тінь.
  •   * * *
    Як давно ми жили у раю…
    Там, в дитинстві, у мріях лазурних.
  •   * * *
    Немає більше сенсу йти на гору,
    бо хрест зламали (чи звалився сам),
  •   * * *
    хребет безсоння соняшником впав,
    а я лежу під небом з м'яти-рути;
  •   Коли чужих є більше, ніж своїх
    Коли чужих є більше, ніж своїх,
    і ти не знаєш, чи ти свій, ти путній,
  •   * * *
    Душа накрилась хмаронькою туги,
    і не болить уже, і не щемить,
  •   А бігти можна і сидячи
    А бігти можна і сидячи
    Навприсядки через дорогу,
  •   Indigenus
    Упав метелик, наче вбитий кінь.
    Жарить вогонь. І баобаб масніє.
  •   Вітер-шмендрик заліз через вікна розбиті...
    Вітер-шмендрик заліз через вікна розбиті
    І самотньо усівсь на моїм підвіконні,
  •   * * *
    Якщо попіл землі перетвориться в воду синясту,
    і поверне ріка у русло, і напоїть печеру,
  •   Жовтий колір — це ваш. Фіолетовий — мій
    Жовтий колір — це ваш. Фіолетовий — мій.
    Холод холоду мовить і дихає в спину.
  •   * * *
    Енеї не знали, куди вирушає їх човен.
    Енеї пливли в самоту, боячись припливти.
  •   * * *
    Гойдалась гойдалка. «Ги» — гуси ґелґотали.
    І Вавилон стояв, мов зілля снів.
  •   З долоні дерева - і птахою у небо
    З долоні дерева - і птахою у небо.
    до зір, яких нема і не було.
  •   * * *
    Як пашіє! А гори — мов пащі.
    Сонце в небі ховає свій лик.
  •   * * *
    Коло. Коти. Чорний ліс. Сині гори.
    Озеро Світязь. Весна. Магістраль.
  •   * * *
    Навіщо в слухавку мовчиш? Дзвінок останній...
    Поїде потяг у міста, нові й не дуже,
  •   Залиште коньяк недопитим. Сідайте. Вже вечір
    Залиште коньяк недопитим. Сідайте. Вже вечір.
    Трамвайний вагон із депо повертає в мій сон.
  •   Поріз на щоці — це гра в божевілля
    Поріз на щоці — це гра в божевілля.
    О Боже, о Боже, о Боже,
  •   У сутінках сонця згорала свіча
    У сутінках сонця згорала свіча
    Самотньою смертю валькірій.
  •   Фіолетовий захід блакитних очей
    Фіолетовий захід блакитних очей, —
    ваші руки, що в'ються, неначе лілеї,
  •   * * *
    жінка з очима небесного моря
    з вільних стихійних вібрацій на волю
  •   * * *
    Вони ішли розпеченим камінням,
    і, не помітивши, згубили компас,
  •   Зграя
    Може, небо згадає цей день,
    вічне небо, а більше нікого.
  •   Очі заплющив... і хочу побачити
    Очі заплющив... і хочу побачити
    обриси твого лиця через місячні
  •   самотній дуб, що виріс із трави
    не мій це сніг, і не мої дощі,
    і не моя земля, свята і дика,
  •   * * *
    Упала крапля на капот авта.
    Червона, мов сльоза. Так плачуть вишні.
  •   Прощання з Одесою
    Навіщо голосом своїм
    мені нашіптуєш на вухо?
  •   Вже сотні літ навколо йде війна
    Вже сотні літ навколо йде війна,
    іде війна не за життя, за душі,
  •   десь небо пахне яблучним сиропом
    десь небо пахне яблучним сиропом,
    солодкі хмари огортають ліс,
  •   Можливо, це ефект дощів
    Можливо, це ефект дощів,
    та не горить із дружби комин,
  •   Два голоси
    Голос перший
    Якби дав мені Бог смирення
  •   Може, й я колись ще буду морем
    Може, й я колись ще буду морем,
    просто морем, вільним і прозорим,
  •   Розмова для третьої особи без неї
    Немічний і досить ніжний,
    Ти з’явився, наче мара,
  •   * * *
    Можливо, Ти ніколи й не була,
    я видумав Тебе на півсезонні,
  •   Вітер
    Вітер гіллястим стовбуром
    Витиснув мідь із марева,
  •   неможливе можливе палкіше
    неможливе можливе палкіше,
    а можливо, і це неможливо,
  •   А буває так, що не буває
    А буває так, що не буває,
    Забуває смуток про розлуку,
  •   безтурботна ляля небо полюбила
    безтурботна ляля небо полюбила
    і з манюньких ручок змія запустила,
  •   Замерз
    Замерз... І не хочеться далі,
    зігріти мене не зуміти,
  •   гортанню вихаркане слово
    гортанню вихаркане слово,
    залізний біль німого зойку,
  •   Холодна сцена. Тіні. Катафалк
    Холодна сцена. Тіні. Катафалк
    старого світу, змореного в часі.
  •   Пластилінові шальки Амура
    Пластилінові шальки Амура,
    Вибухове шаленство пантери,
  •   * * *
    Постріл — дозріла вишня.
    (Кремнієм по обличчю).
  •   Вітер вовком воліє вити
    Вітер вовком воліє вити,
    ніч нуртує невинно нервом,
  •   * * *
    А на тій межі не з'явився ти,
    я ішла роки, я пливла роки, щоб тебе знайти,
  •   ...якби тільки тебе побачити
    ...якби тільки тебе побачити,
    так побачити, щоб востаннє,
  •   і якщо упливеш акулою
    і якщо упливеш акулою,
    і якщо пропливеш океан,
  •   чорних ліхтарів напівсвітлий шал
    чорних ліхтарів напівсвітлий шал,
    вулиця тепер моя чужа,
  •   ІДУ
    білий мармур ваших палаців
    сотні сонць у чорних віконцях
  •   Солоний вітер випитих очей
    Солоний вітер випитих очей.
    Холодний шлях. І білий морок серця.
  •   Зеленим небом стомлених надій...
    Зеленим небом стомлених надій
    Ти розчавив мене, немов молюска,
  •   Балконне світло, світло з каменюк...
    Дороті Поп
    (Dorothy Pope)
  •   Холодний ранок
    Дороті Поп
    (Dorothy Pope)
  •   пішла, пішла, пішла у повінь літню
    пішла, пішла, пішла у повінь літню,
    на березі лишивши білий гнів
  •   * * *
    Осіння осінь. Осінь восени.
    Холодний дощ сумних думок і віянь.
  •   * * *
    а давай відчуємо акорди
    мого світу, з вітром в полі, в житі.
  •   Стопроклятий
    Стопроклятий, я сто разів прокляв.
    Нехрéщений, я став вогнем у церкві.
  •   Два скельця
    Два скельця у серці.
    Іржавий поріз.
  •   Задуха
    Задуха... знічев’я. Холодний коньяк.
    Ілюзія ночі. Момент насолоди.
  •   Прощалися під ранок дві свічі
    Прощалися під ранок дві свічі...
    Цілує вечір. Обіймає ранок.
  •   Finally
    Стискаю гравій — сиплеться пісок.
    Такий старий, пожовклий і змарнілий.
  •   Кольором смутку потовчених днів
    Кольором смутку потовчених днів,
    Каменем гніву і деревом болю,
  •   За годину до смерті кохаю востаннє
    За годину до смерті кохаю востаннє.
    Прижиттєве фанданго з осіннім листком.
  •   KHolodno
    Ви, хто проходите повз,
    дивні і самонатхненні,
  •   Ось і все: кажімо на все добре
    Ось і все: кажімо на все добре.
    Не повернеться, пройшов, — бувай!
  •   Не виходжу надвір, коли сильно дощить
    Не виходжу надвір, коли сильно дощить.
    Там чекає на мене самотнє Нещастя...
  •   Іду за щастям, — щастя все не те
    Іду за щастям, — щастя все не те.
    В одних велике, мов вогонь в кружальці.
  •   Він думав...
    Він думав, що Ти Бог, — а ти помер.
    Взяв і пішов, ні слова не сказавши.
  •   Зорепад. Хід планет. Грає вітер на плечі
    Зорепад. Хід планет. Грає вітер на плечі.
    Ти сидиш і мовчиш. Тільки чути крик душі.
  •   Цей світ помер, вітаю, світе мій...
    Цей світ помер, вітаю, світе мій...
    Я наче мертвий цвях у горлі лютім.
  •   Сатир щоночі забирає в гори
    Сатир щоночі забирає в гори.
    Збирає ноти, поки чемно сплю.
  •   Дивишся принизливо на порепані пальці
    Дивишся принизливо на порепані пальці.
    Не гратиму більше. Фортепіано в мозолях.
  •   Немає сил сказати про вчорашнє
    Немає сил сказати про вчорашнє,
    А про майбуть казати я не хочу.
  •   Ліс дихає осіннім шумом
    Ліс дихає осіннім cумом,
    дерева тягнуться в блакить.
  •   я сміюся, щоб не заплакати
    я сміюся, щоб не заплакати.
    там, де плачу, вони сміються.
  •   * * *
    Такі вже долі різні. Океан.
    Іди собі спокійно. Не тривожся.
  •   * * *
    Коли приїдеш, я скажу:
    “Нарешті! Починаю жити!”
  •   * * *
    Готель. Самотня ніч. Останній келих.
    Сидиш навпроти, вкутана у дим.
  •   Переклади віршів Жанет Пайслей
    Переклав Дмитро Дроздовський
  •   Переклади віршів Жанет Пайслей
    переклав Дмитро Дроздовський
  •   Музика
    Загорнись у мій плащ... і послухай як десь
    буде Шуберта грати зчудований знайда.
  •   * * *
    Скажи мені: ненавиджу. І все.
    Без зайвих слів. Схвильованих пояснень.
  •   * * *
    Самотньо загорнулась в мої тіні.
    І прокляла назавжди у собі.
  •   * * *
    Останній лист. І я уже німий.
    Самотньо граю в Тебе на роялі.
  •   * * *
    В тобі помру... Заклеюю конверт.
    І клей манжетом горя витираю.
  •   * * *
    Щось проходить повз мене, згрубіле, сухе.
    Обірвався годинник, вже не закричавши.
  •   * * *
    Тюрма ночей на березі вогню.
    Межа самотності і святотатства.
  •   * * *
    Життєвий килим. Влігся мудрий лев.
    І відступила смерть на дві хвилини.
  •   * * *
    Самотність... грає привид... виє тигр.
    Окасто вічність дивиться на сходи.
  •   * * *
    Моя свободо! Спалюю вогні!
    Іду в сніги останнього пришестя.
  •   * * *
    Більше не буде сміятись
    весна
  •   * * *
    мені наснився носоріг
    він грав на скрипці в білім парку
  •   * * *
    куди втікає день
    від світлого причастя
  •   * * *
    ти мене не помітиш
    на шпаркому асфальті.
  •   * * *
    Карибська криза здавлює хребет.
    Шукаю руни, стомлений, мов птаха.
  •   * * *
    Я вибіг на перон. Навколо люди,
    і гамір і агонія, і бій,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки