Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Майк Науменко

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майк Науменко, [ 2006-03-13 20:08:56 ],
на сторінці поезії     "Если Ты Хочешь"   Науменко Майк

Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-03-13 20:10:25 ],
на сторінці поезії     "Если Ты Хочешь"   Науменко Майк

Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-03-15 12:27:59 ],
на сторінці поезії     "Если Ты Хочешь"   Науменко Майк

Вітаю Вас, Володимире К.! Стосовно Вашого коментаря зазначу, будьте уважнішим надалі, адже думки щодо Беге йдуть виключно від мене та стосуються лише моїх дуже суб*єктивних поглядів. З позиції інших людей я не звик виступати. Бачте, навіть інфо про Майка виклав його ж таки словами.

Стосовно перекладу. Дивний закид: "невже важко". Канєшна ;) Навіть, не просто важко, неможливо достеменно передати справжній настрій митця, розумієте. Для того, аби наблизитися хоча б на піксель до особливостей світогляду іншої людини особисто мені необхідний відповідний настрій і час, доки я не буду впевнений, що можу насмілитися запропонувати власну інтерпретацію чужої роботи людям.

Володимире, якщо Ви трохи швидший за мене - надсилайте на zlanich@yandex.ru Ваш варіант твору. Звісно, ж копірайту на сторінку Науменка й бути не може, тож україномовні переклади Науменка від всіх бажаючих я радо оприлюдню на цій сторінці.
Коментатор Володимир Вакуленко, [ 2006-03-20 21:46:10 ],
на сторінці поезії     "Золотые Львы"   Науменко Майк

Золоті Леви
Я не знав, куди я йшов – я йшов з тобою,
І вітер чомусь завжди віяв мені прямо в груди.
І коли дорогу перетинав обрив,
Я не зумів знайти сили, щоб у нього заглянути.
Ти бачила рубці на моїх руках,
Та чужі порізи не такі глибокі
Мій вогонь горить, горить повсякчас.
Очікував свят – це дійсно жорстоко –
Вони не настали…
І сонце сідало в киплячу смолу,
Змінилася тінь твоя в панстві холодних тіней.
І вершник під’їхав до самих дверей,
Та тільки новини від тебе з порожніх ночей.
До ангелів осені менше у мене образ
Чим до охайних ангелів весни.
Та чим холодніша ставала зима,
Тим лагідніші були сни.
Вони мене зігріли…
І я прокидався у центрі ріки,
Міркував про те, як все буває не так.
Плин течії ніс мене на скелю,
Із суші почулась брехня голодних собак.
І я утопав, та ти не могла,
Ймовірно не хотіла мене спасти.
Та той, що стояв на широкім мосту,
Навіщось сказав, до чого гребти.
І я виплив…
Бозна-коли зустрічали спокòї,
Що я встигнув забуть, що таке спокій.
І я поцілував лева. Дива
Це ж він чатував рубікон між мною й тобою.
За мить повлягалися риби на дно,
І дощ заснув у мовчанні трави,
Я знав – окислиться вино,
Та хто міг, мені про це що скажеш ти.
Ти сказала…
Ти боляче всім зробила, кого я любив,
І мовчання твоє схоже на брехні без меж,
Важливо мені лиш те, що ти жива,
Та плювати на те, з ким ти живеш!
Учора ти спитала, як доля пройшла
І я не зав, що сказати тобі.
І я підлив тобі вина,
Та забувши чогось налити його собі.
Я забув…
А години минають, і не линуть вдогін,
Я марно старався, мій спогад все рівно летить.
І всі друзі мої живуть поруч зі мною,
Все ж дивує мене, як можуть так жить?
Ти не завше, як огидно мені було,
І який розпалив біль я в собі,
І мені завжди болітиме, тому що я
Ніколи не взнаю нічого про тебе.
Втім я люблю тебе…
Переклад Володимира Вакуленко-К.

Коментатор Володимир Вакуленко, [ 2006-03-20 21:48:45 ],
на сторінці поезії     "Женщина"   Науменко Майк

Жінка
Твоє тіло - як хліб, твоя кров - як вино
І листів твоїх спомин - як жерсть,
Твої сни – як молитви, а очі як скло
І твоя неповага, мов лакиз дав-но
Хто тут є, хто зможе вдивовижить тебе?
Хто тут є, хто зможе підкорить тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І ти вмієш буть слабкою, ти вмієш бути злою
І ти вмієш не вірить словам,
Та все ж не умієш одразу брать все,
Зате ти у роздріб береш, знов
Хто тут є, хто зможе відмовить тобі?
Хто тут є, хто зможе покарати тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І у твоїй колоді не знаходжу туза
І джокером служить валет
І ім'я знайомим твоїм - легіон,
Без друзів, немовби, ти дав-но
Хто тут є, хто зможе уникнуть тебе?
Хто тут є, хто стримати зможе тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І ти завжди знайдеш тих, хто нагодує тебе,
А натомість їм кинеться кість,
Тих, чий вітер наповнить очі твої,
Тих, чий хрест прийме твій цвях,
Ти завжди знайдеш тих, хто підсобить тобі,
Хто візьме на себе твій біль,
Тих, кого поранять у твоїй війні
Ти посієш в порізи їм солі зер-но,
Хто тут є, хто зможе полюбить тебе?
Не за те, чого нема в тобі, а за те, що ти є
Хто тут є, хто зможе упевнить тебе,
Що ти, взагалі , така ж, як усі?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... вибач, утім мені жаль тебе.
Переклад Володимира Вакуленко-К.