Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Мороз (1944)




Огляди

  1. * * *
    "Троянди й виноград,
    Красиве і корисне..."
    М. Рильський

    Ця паморозь
    Як тло
    Перед красою,
    Що під руками добрими
    Стає,
    Що всесвіт,
    Вибираючи,
    Присвоїть...
    А нам здається:
    Так воно і є.
    З трудів твоїх
    Троянди
    Запалають
    І виноград заплаче,
    Щоб зрости.
    Красиве і корисне
    Поєднає
    Лише людської порух
    Доброти.
    Троянди згаснуть...
    Та янтарні грона
    До вічності
    І свій долучать
    Знак...
    За, до кінця незвіданим,
    Законом
    Те дійство
    Не завершиться
    Ніяк.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. Замість романсу
    Ти не ревнуй мене. Не треба.
    Не варто це душевних ран.
    Горить моя любов до тебе
    Назло усім лихим вітрам.
    Якби у церкві до ікони
    Припасти з вірою я міг,
    Я й там, на образі, знайомі
    Знайшов би риси дорогі.
    І я молився б, щоб в скорботі
    Не замикалися вуста,
    Бо ти моя, як плоть від плоті,
    Що із любові пророста.
    Бо ти моя...Чи маю право
    Сказати так і думать так?
    Помилуй і подай ласкавий,
    Обом нам зрозумілий, знак.
    Я запалю легенько свічку,
    Під сумовитий благовіст,
    Горить любов до тебе вічна,
    Душа спливає, ніби віск.
    Довкола нас усе під небом -
    Для нас єдиний світлий храм.
    ...Ти не ревнуй мене. Не треба.
    Не варто це душевних ран.

    2005 р.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 5

  3. * * *
    Серце віку не питає,
    Стрепенеться, защемить...
    Та й не дивно - відчуває:
    Вік усякий - тільки мить.
    Вітер квітку загойдає
    Та й по травах побіжить.
    Хто те бачить - пригадає:
    Вік усякий - лише мить.
    Що усе навкруг єднає,
    Що природою ріднить?
    Здогадайтесь, хто не знає, -
    Лиш любов. Любов - і мить.
    Так, як слово - звуків, літер
    Згусток,
    Досвіду клубок,
    Де і час, і простір злиті.
    Бо любов - це мить для світу,
    Мить прожита - це любов.

    2005 р.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  4. * * *
    Червень голубий,
    Річки синь небесна.
    Якщо ти любив,
    То любов воскресне -
    В зелені дібров,
    В шалі солов'їнім.
    Що таке любов?
    Те - що ти єдина.
    Мов судьба - стрімка,
    Мов краси трагічність,
    Як оця ріка,
    Що тримає вічність.

    2005 р.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4.67 | Рейтинг "Майстерень": 5

  5. * * *
    Відцвіло все, що мало цвісти.
    Весняні відзвучали хорали.
    Я зумів непростиме простить,
    Нерозлучне само попрощалось.
    Що здавалось незмінним,
    тепер
    Не таким обертається звітом.
    Виявляється, час розпростер
    Як факір, покривало над світом.
    Що збулося, що буде і є
    Він з минулим єднає уміло,
    Епізодами там постає
    Те, що вчора жило і боліло.
    Лише час - категорій вінець -
    Понад сущим постійно на чатах,
    В кожнім витоку бачить кінець,
    У закінченні бачить початок.

    08.07.05 р.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  6. * * *
    Чому мені тепер співається?
    Чи щось згадалося, бува?
    Співає серце, щоб не краятись.
    Душа співає, бо жива.
    Душа співає, та в неспокої,
    Бо у казковому краю
    Літаю піснею високою,
    Шукаю молодість свою.
    О, не знайти стежками знаними,
    Я хочу в долі розпитать:
    "Куди роки пливуть туманами?
    Як далі житиму, порадь".
    Вона мовчить, а я не каюся,
    Гукаю юності: стривай!
    ...Співає серце, щоб не краятись.
    Душа співає, бо жива.

    2005 р.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  7. * * *
    Що серце мені непокоїть:
    Чи звістка, чи згадка, чи сон?
    Так хочеться пісні простої
    Хай навіть удвох в унісон.
    Про те, що схилилися верби,
    Де в'яжуться наші човни,
    Про те, що повірити треба
    В повернення знову весни.
    Про те, що у росах покоси
    Й черемухова заметіль.
    Що тону в очах твоїх, в косах
    І не виринаю відтіль.
    Про те, як у київськім небі
    Зустрілися два голуби.
    І більше нічого не треба,
    Нічого - люби - не люби.
    І світ кольоровий - не сірий
    Приляже мені на плече.
    ...Так хочеться віри й довіри,
    Коли тобі душу пече.

    2005 р.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4.67 | Рейтинг "Майстерень": 5

  8. Зелене свято
    Заклечана хата. В любистку криниця.
    У відрах студена вода виграє.
    Чи справді я бачу, чи це мені сниться,
    Що мати говорить, а не пізнає?

    Там горлиця тужить на вишні з любові
    І ластівка двором в турботах снує.
    Немов би із матір'ю в лагідній змові,
    Що бачити - бачить, а не пізнає.

    Це свято зелене. Чебрець на долівці...
    У кожного щастя і горе своє:
    Як тепла рука на дитячій голівці,
    Як дивиться мати, а не пізнає.

    15.06.03 р.
    Софія.

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Коментарі (10)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  1. * * *
    "Не плачу я біля Стіни Плачу
    До себе ніби крізь віки кричу."
    Записка до Стіни Плачу

    О, Господи! Нарешті мир пошли
    На Землю, що Тобою освятилась.
    Аби повірилось,
    а звістка щоб на крилах
    В усі куточки світу полетіла,
    Звідкіль прочани йдуть в Єрусалим.
    Здається, непростимого гріха
    Достойні ті, що бойню учинили,
    Що через пуп землі межу творили.
    Щоб через душі, віру і могили
    Пройшла дикунська, з древності соха.
    І невмируща ніби.
    І сліпа.
    А бій іде за що? Та не за славу,
    Бо б'ються тут, їй - право, не держави,
    Бо, видно, так караються Варави,
    Що в нас сидять.
    Їх совість не чіпа,
    Ні кров, що капле зрідка зі скали,
    Ані вогонь, що сходить на Великдень,
    Ані сльоза з ікони, що не зникла
    Через віки. А люди мовби звикли -
    В собі свою Голгофу не взяли.
    Не подолали, ні. А Ти молив,
    У Батька нам вимолював спасіння,
    І біль на себе брав, і мук терпіння,
    А бачиш, так і є стовпотворіння, -
    Пілатів більше, аніж Магдалин.
    Пишу Тобі, і думаю: прости,
    А, знаю сам, не стане в Тебе сили
    Те зло, що люди (люди!) сотворили,
    Здолати чудом!
    Ми дарма просили, -
    Це ми Тебе повинні захистить.
    Одне хіба, -
    Лукавство наше знищ.
    Від нього і святеництво, і кров'ю
    Полита правда, і полите Слово
    Й земля обітована, та, котрої
    Нема для житла. Є для кладовищ.
    О, Господи! Нарешті мир пошли...

    Травень, 2005 р.
    Рамала

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. * * *
    Погляну в себе, в дзеркало неначе...
    Ховається в зіницях переляк
    За тим, що вже минуло. Ніби бачиш
    Із витоків життя свойого шлях.

    Он мама повертається до хати,
    Коромисло зігнулось від прання,
    І на шпориш лягають винувато
    Полотнища стежками навмання.

    Доріжки ті не звуть мене далеко...
    Зозуля ще майбутні шле літа.
    Ще мій поважний молодий лелека
    Щоберезня у берег приліта.

    Крайсвіту ледь сягає до левади,
    Ростуть ще друзі десь і вороги.
    Мій світ ще мій, ще їм ніяк не вадить.
    Не тиснуть думи, зради і борги.

    Я не живу, а так: сміюсь і плачу.
    І світ довкола синій і дзвінкий,
    А в ньому кожна цяточка назначить
    І біль, і щастя, миті і віки...

    Бери мене, просторе стоголосий,
    Як кульбаби пушиночку в політ.
    Мене з порогу рідного відносить
    Не Бог, не Дух, не Брат, не світ, не цвіт...

    ...А мама повертається до хати...
    Коромисло зігнулось від прання...
    І на шпориш лягають винувато
    Полотнища. Стежками навмання...

    12.11.95 р.

    "Обличчям до вогню"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  3. * * *
    Чи вишня зацвіте, чи землю вкриє сніг,
    Чи день горить, світає, чи смеркає...
    Старенька мати вийде на поріг.
    Хіба ж вона живе?
    Вона чекає.

    "Обличчям до вогню"

    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

  4. * * *
    Такий великий
    Світ.
    Так мало
    В ньому
    Місця.
    Так мало жити
    Літ -
    Лише злетіть...
    І сісти.
    А можна
    І не так,
    А з висоти
    Упасти,
    Поламане життя
    До ніг тобі
    Покласти.
    Та й скаже хтось:
    - Дивак,
    Хіба була
    Потреба?
    Літав би
    Та й літав
    Невисоко
    У небі.
    У небі,
    Може й ні,
    А над кущами -
    Вище,
    Поближче
    До рідні
    Та до землі
    Поближче...
    Та вже любов
    Сліпа
    За хмари
    Підіймає,
    І падаю,
    І па ...
    Упав.
    Усе.
    Немає.

    "Обличчям до вогню - 2006"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  5. * * *
    Не журися, ясене, над хатою,
    Розчеши туманам сивизну,
    Наспівай з вітрами мамі й татові
    В дітях і в онуках їх весну.

    Не осиротись, моя хатиночко,
    Повиточку в радості й журбі.
    Постривай хоч рік, а хоч хвилиночку,
    Все, що гріє нас, воно в тобі.

    Рідні ми цим ясеном, криницею,
    Лугом і стежиною на став,
    Спогадів далекими зірницями,
    З котрих совість наша пророста.

    Не журися, ясене...

    ""Обличчям до вогню" 2006"

    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5