Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Руденко (1964)
Як останній жовтий лист
Падаю на брук...
Хто я? Хитрий юний лис,
Чи самотній крук?
Синє небо, чи земля
Спалена дотла?...
Вічне літо... На поля
Осінь не прийшла...


Інфо
* Народний рейтинг 4.807 / 5.37
* Рейтинг "Майстерень": 4.757 / 5.37
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Переглядів сторінки автора: 25548
Дата реєстрації: 2008-08-06 21:58:14
Звідки: Новоград - Волинський
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2015.03.28 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Сивий...

Найновіший твір
У щастя немає меж?

У щастя немає меж.
І розмірів теж нема.
Ти просто собі живеш -
Кохана приходить сама.

Не знав її вчора ти.
Не думав, що поруч вона.
І щастя тобі нести,
І випить його до дна.

Коли наяву й уві сні
Ніщо не віщує біди, -
Згадай, що кохав навесні -
І була щасливою ти.

Минуле у щастя лиш є.
Майбутнє не світить йому.
А сонечко зранку встає -
Я милу кохаю й зову.

Та сонце заходить колись.
І щастя кінчається теж.
Прийдешньому помолись.
У нього немає меж.

Анатолій ВЛАСЮК

28 березня 2015 року



У щастя немає меж.
І розмірів теж нема.
Ти просто собі живеш -
Кохана приходить сама.

Приносить мішок харчів
Розводить в печі вогонь,
І все, що ти так хотів -
Лиш дотик її долонь!

Вона – чистота і смак,
Натертий до «скла» паркет,
І відремонтований дах,
І складений вмить сонет!

Вона і пере, і жне,
І садить в маю город!
Вона обніме мене
І поцілує в рот!

І жити так я вже звик!
Кохана приходить сама.
Я ніби-то й чоловік,
Та ніби й мене нема…

Та сонце заходить колись.
І щастя кінчається теж!
Я мріяв, шо : «Єта жисть!»
Не матиме – «етіх меж!»

І раптом в одін із днєй,
Вона не прийшла в житло!
Хотів я піти за нєй,
та сил уже не було!