Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксана Пухонська (1988)




Інша поезія

  1. * * *
    Тиша привокзального гамору…
    Дівчинка із парасолькою кольору неба
    Чекає півночі,
    Коли зійдуться стрілки на циферблаті
    Вселюдного крику
    І втоми…
    Кілька похмільних калік
    Просять милостиню у дощу,
    Що монетами дрібних краплин
    Лягає у їхні жмені…
    І тільки потяги на короткі хвилини
    вриваються в цю звичайність,
    аби забрати її в завіконних
    очах пасажирів…
    а старезні, як світ собаки
    Стережуть гірку вогкість перонів,
    Задивляючись віддано в очі
    Сотень дівчат з парасольками
    Не кольору неба…
    Північ…
    Стрілки годинника злились воєдино
    Дотиком руки
    На плечі однієї.
    Час відступив, загубившись
    У сонних вагонах останнього потягу.
    Дощ
    І тиша вокзального гамору…
    Здрастуй.

    2012



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. * * *
    Забагато вражень
    Від цвіту яблунь,
    Що пахнуть розтраченим дитинством.
    Намисто запахів
    Огортає шию душі
    Аж до знемоги…
    Задихнутись від щастя –
    І думати
    Як би
    Від травня вистрибом
    Чимдуж нести ноги
    Там, де спориші
    Мережать стежки
    Посивілих надводних ранків.
    А потім на ґанку
    Зустріти старого друга,
    Що звечора десь
    Назбирав реп’яхів повен хвіст…
    І яблунна туга
    Вільготно взиває на біс…
    Співати без слів
    І без музики,
    Тихо…
    Відчути, як дихає поле
    Зеленим покоєм пшениць
    На розсорочених грудях…
    І навіть не болем,
    І навіть не люддям столиць
    Молитись за те,
    Чого вже не забудеш…
    Забагато вражень
    Від цвіту яблунь.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --