Буревій порвав нам вітрила
Обійняв і вирвав флагшток.
Наше судно, наша "Надія"
Вже зробила останній ковток.

Смерть нашоптує курс капітану
І готує дорогу для нас.
Вир холодних вод океану
Поглинає, руйнує каркас...

І між сотен приречених Богом
першим промінем кинутим зранку,
Ти і я мезальянсом пологим
Перед смертю танцюємо танго...

І нехай тільки мить, тільки крок
Нам дозволить здійнятись дугою...
Ми під сяйвом тисяч зірок
І нас двоє... нас двоє... нас двоє...

Червоний олівець - колір мертвої мами.
Я малюю ним по забльованих стінах,
Де гвалтують дівчат під сміх наркоманів,
Де учора насмерть забили сусіда,

А маленькій дитині хтось виколов очі.
Кішка бігла і впала. Перерізав трамвай.
Відплювавши гріхи кат молитву шепоче
Замість слова "амінь", промовляє "стріляй"

І весна настає, і комусь так прекрасно
Мають клумби троянди, а могили вінки
Буйні голови тонуть у миттєвому щасті
Підпаливши у церкві ікони святі...

І на нас позирає тихо мертвая мама
Десь між хмар, що так схожі на скручений вус
Їй так боляче бачить пропиті талани...
Поряд з нею... Я знаю... Плаче Ісус...

Дощ.
Краплина падає, сміється.
Вона живе і тишу рве.
Десь у горах стежина в’ється
Своїм
нагадує своє
Про те,
як боїмося змін...
Краплина падає,
а поряд карабін...