Твої очі ніби голуб,
Що у небесах літає.
Твоє серце наче сонце,
Що світить на землю.
Вуста твої мов хмари в небі,
Що я їх мрію цілувати.
Ти не знаєш, але чуєш,
Як тебе кохаю.
Моє серце - мій коханий,
Чом ти так сумуєш?
Може плачеш?
Може любиш, кого я не знаю?
Маєш знати моє серце!
Мій голубе сизий,
Я тебе люблю, мій милий,
Я тебе кохаю.
І не можу, я без тебе,
І днини прожити.
Тож моє кохання миле,-
Будь зімною, моє щастя
Навіки зімною

Для чого серце так болить?
Чи від любові, чи страждання?
А може й ні - а від кохання!?
Кохання щирого до тебе!
Яке не пройде вже ніколи,
Ніколи вже, о ні! ніколи!

А може й ні - воно прийде.
Прийде, прийде та пізно!
Прийде як грім в відкрите небо!
Воно, воно - кохання щире,
Як ті квіти, квітки, що після ночі,
В пахущих променях цвітуть.
І нас в палке кохання віддають.

Прийди, прийди моє кохання,
І будь зі мною на яву,
Або умри, умри кохання моє віком,
Не муч мого серденька, милий!
Мене прийми такою, як я є.