Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Висоцький (1938 - 1980)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-03-06 18:58:55 ],
на сторінці поезії     " Банька"   Висоцький Володимир

Переклад (В.Ляшкевича)

Протопи
мені баньку,
хазяєчко!
Розпечу я
себе,
розпалю!
Й на полоці,
у самого
краєчку,
в собі сумніви я
подавлю.

Розімлію
я до
непристойності -
ківш холодний
й позаду усе,
і наколка
часів
культу пильністю
понад серцем
напружить
лице.

Протопи!
Протопи!
Протопи ж мені
баньку
по-білому! -
я від білого
світу
відвик,
угорю я
й мені
угорілому
пар гарячий
розв’яже
язик.



Скільки віри
і лісу повалено,
скільки звідано
горя і трас,
а на лівій
груді
профіль Сталіна,
а на правій –
Маринка –
анфас.

Ех, за віру
мою
беззавітну та
стільки літ
спочивав у
раю! -
проміняв на
життя
безпросвітне я
несусвітну
ту дурість
свою.

Протопи ж
мені баньку
по-білому !-
я від білого
світу
відвик.
Угорю я
й мені
угорілому
пар гарячий
розв’яже
язик.



І пригадую, як
рано-раненько
брату крикнути
встиг -
“Пособи!”
і мене
охоронці
красивенькі
повезли
із Сибіру
в Сибір!

А затим
на кар’єрах,
трясинах і
наковтавшись
і сліз і
сирця
біля серця
кололи ми
профілі
щоби чув він,
як рвуться
серця!

Не топи ж
мені баньку
по-білому ! -
я від білого
світу
відвик.
Угорю я
й мені
угорілому
пар гарячий
розв’яже
язик.



Ох, знобить
від казання
докладного,
пар прогнав
думи враз
від ума
і з імли
крижаного
минулого
поринаю
в гарячий
туман.

Та помчали
думки
попід тім’ячком:
знать дарма я
таврований
Ним,
і шмагаю
березовим
віничком
по здобуткам
тих мрячних
часин.

Протопи – нетопи,
протопи – нетопи,
Протопи ж
мені баньку
по-білому !-
я від білого
світу
відвик.
Угорю я
й мені
угорілому
пар гарячий
розв’яже
язик.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-03-06 19:13:03 ],
на сторінці поезії     "КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ"   Висоцький Володимир

КОНІ ЗАВИБАГЛИВІ (переклад В. Ляшкевича)

Здовж обриву,
над безоднею,
по самому
по краю
я коней своїх
нагайкою
стібаю,
поганяю…
І повітря
мені мало –
вітер п’ю,
туман ковтаю, -
чую з захватом
смертельним:
пропадаю,
пропадаю.

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Ви невпинну
не слухайте
пліть!
Та що за коні-то попались
завибагливі геть -
і дожити не встиг,
й доспівати
не вспіть.

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Згину я –
мене-пір’їнку
ураган
змете з долоні
і в санях мене
галопом
потягнуть
по снігу зранку, -
ви на кроки
непоспішні
перейдіть,
о мої коні,
хоч на трохи
шлях та збільшіть
до останнього
притулку!

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Не укажчики вам
пуга й пліть!
Та що за коні
це попались
завибагливі геть -
і дожити не встиг,
й доспівати
не вспіть!

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Встигли ми, -
до Бога в гості
не буває
невстигання, -
що ж там ангели
співають
надто злими
голосами?!
але може
це дзвіночок
захлинувся
від ридання,
чи ж бо я
кричу коням,
щоб не несли
так швидко сани?!

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Вас благаю, ускач
не летіть!
Та що за коні
це попались
завибагливі геть -
як дожити не встиг,
доспівати б хоч
вспіть!

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Коментатор Володимир Вакуленко, [ 2006-03-14 22:49:15 ],
на сторінці поезії     "КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ"   Висоцький Володимир

Знают все оленьи тропы,
Словно линии руки,
В прошлом – слуги и холопы,
Ныне – вольные стрелки.
Владимир Высоцкий

ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО (1938-1980)
Хрипіли струни у музичному вогні –
Акорди Істини несли вітри невпинно:
Похмура даль, без ладу сірі дні
Показані як є, мов на вітрині.

Режимний рабовласник зло метав –
Бач, в дармоїда, освятилася неволя;
А хто мовчав, той мовчки і стогнав –
В концтаборній ридав, запрілій долі.

Верхів‘я над низами – ситий вовк
Серед народу був в овечій шкірі,
В бедламі гніту диктатур масовки
У не сліпих не входили в довіру!

Усюди грубість, а на слух прокльон –
Нажаль поет не сотні літ живе:
Натомість неба – марево червоне,
Талант невидний – дзеркало криве.

На хрипоту арешт, за слово мста –
Тягнули жили на ілюзій балалайку.
Тяжба, цькування, зацензурені пута
Невизнання і осудів нагайка.

Пісні незмирені віршами із руди,
І не зламати пам‘ятник скорботи!
У небі райський вогник золотий
Поету відчинив святі ворота!
Грудень 2001 року

1   2