Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олексій Кацай (1954)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Несхожість
    Ми неподібними
    можемо бути
  •   Паперовий кораблик
    Паперовий кораблик
    поплив від ручаю на луках
  •   Зимова комета
    Чорно-білий сніг на зимовій кометі
    сипле
  •   Радіоперешкоди
    Ти чула, як плещеться всесвіт?
    Всіма своїми хвилями, полями,
  •   Вихор
    Я колись буду вихором
    на іще невідкритій планеті.
  •   Замерзлий океан
    Оголених торосів сторчаки
    стоять на чатах
  •   Квантові поля
    В квантових полях
    розум достигає,
  •   Рятувальний зонд
    Небо: згущається планетою
    з ультрафіолету.
  •   Ліфт
    Крайнебо парує за склом орбітального ліфту.
    Ранок димиться синім серпанком довкіл.
  •   Хай космос проти!..
    Хай космос проти! Від галактик до
    частинок, що перетинають курс
  •   Старий музей
    Земля моя – старий музей,
    йти до якого на околицю світ-за-очі
  •   Всесвіт – змій з пістрявою шкірою, який схопив себе за хвіст!..
    Всесвіт – змій з пістрявою шкірою, який схопив себе за хвіст!.. Ось пружно скрутились орбіти планет кільцями, раптово стиснувши низку куль, немов лещатами, та й втягують її в нескінченний тунель свого замкнутого тіла. Пульсують на шкірі плями зірок в унісон з гіпнотичним рухом намиста світів, з’єднаних тулубом непорушного плазуна і залишаються на одному місці. Нема руху, нема! Але, там, в глибинах, щось відбувається, бубнявіє вогненним пухирем і руйнує космічне безлуння, і якоюсь полум’яною шаблюкою розтинає зсередини навпіл невмирущу, здавалось, зміюку, і розсипає кульки-намистинки.
  •   Гейзери Енцеладу
    В старих дзеркалах
    полів невідкритого космосу
  •   Spirit
    Земний марсохід Spirit чимось схожий із міфічним Хароном – тому, що обидва працюють в один бік в безпосередній близькості від підніжжя бежевого Олімпу (є така гора іржавого Марсу). Там річка Стікс біжить крізь покручені трахеї карсту. Там шрами каньйонів крають увесь материк. Материк, що пережив астероїдний шок в марсіянську давнину, коли Spirit був ще рудою на Землі, коли Харон був ще юнгою в аргонавтів по той бік всесвіту, де планети – лиш скам’янілі проекції руху зірок. На той час супутники Фобос і Деймос були вже приборкані орбітами, та траєкторіями марив упертий Танатос. І не його провина, що у смерті вони завжди спрямовані вниз, туди, де вогонь стає каменепадом, повільним вибухом і комп’ютеризованим духом.
  •   Кельн: поміж небом і Собором Св. Петра та Марії
    Страшнішого за мертві астропорти,
    отруєних безмежжями, нічого
  •   Алгоритм
    ...ментальна геометрія думок...
    тріпоче небо алгеброю світла...
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки