Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Бажан (1904)

Інфо
* Народний рейтинг 3.490 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 3.490 / 5.5
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Переглядів сторінки автора: 20968
Дата реєстрації: 2009-03-18 15:52:38
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2009.03.19 11:00
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Українська радянська енциклопедія.

БАЖAH Микола Платонович [н.26.ІХ (9.Х) 1904, м. Кам'янець-Подільський, тепер Хмельницької обл.] — український рад. поет, громадський діяч, академік АН УРСР (з 1951), засл. діяч мистецтв Груз. PCP (з 1964), нар. поет Узб. PCP, Герой Соціалістичної Праці (1974).
Член КПРС з 1940.

Почав друкуватися 1923.
Першу зб. поезій Б. "17-й патруль" (1926) присвячено героїці громадян. війни. Соціальною і філософською проблематикою позначені зб. "Будівлі" (1929), поеми і памфлети "Розмова сердець" (1928), "Гофманова ніч" (1929) і "Смерть Гамлета" (1932).
В поемі трилогії Б. "Безсмертя" (1935—37) змальовано образ С.М. Кірова.
Ідеєю ленінської дружби соціалістичних націй наснажені цикли "Грузинські поезії", "Узбекистанські поезії" (1938—39).
В період Великої Вітчизн. війни 1941—45 Б. — в діючій армії, редагував газету "3а Радянську Україну!".

Широкої популярності набув його вірш "Клятва" (1941).
В 1942—43 Б. створив книгу "Сталінградський зошит" (1943; Держ. премія СРСР, 1946 [Сталінська премія]).
В післявоєнні роки видав цикл "Англійські враження" (1948; Держ. премія СРСР, 1949 [Сталінська премія]).
В книзі "Біля Спаської вежі" (1952) оспівав віковічну дружбу рос. і укр. народів.
Тематичною широтою відзначаються зб. "Італійські зустрічі" (1961), "Чотири оповідання про надію" (1967) й "Уманські спогади" (1972), поеми "Політ крізь бурю" (1964; Держ премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1965) й "Нічні роздуми старого майстра" (1976).
Б. належать переклади поем Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" (1937; Держ. премія Груз. PCP, 1937), Алішера Навої "Фархад і Ширін" (1947) й Давида Гурамішвілі "Давитіані" (1949),
віршів О. Пушкіна, В. Маяковського, С. Чиковані, Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р.-М. Рільке та ін.

Б. є автором літ.-критичних праць: "Дружба народів — дружба літератур" (1954), "Люди, книги, дати" (1962) та ін.
За участь у створенні "Історії українського мистецтва" (т. 1—6, 1966—68) удостоєний Держ. премії УРСР, 1971.
В 1943—48 Б.— заступник Голови Ради Міністрів УРСР.
На XVII—XIX і XXI—XXV з'їздах Компартії України обирався членом її ЦК.
Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань.
Депутат Верховної Ради УРСР 6—9-го скликань.
Головний редактор Укр. Рад. Енциклопедії (з 1958).
Секретар правління Спілки письменників СРСР (з 1959).
Нагороджений 5 орденами Леніна, ін. орденами, медалями.

Найновіший твір
* * *
Масивні коні, п'яні коні
Мотуззя рвали, пруги шлей...
Тягли в проклятім перегоні
Тупі потвори батарей.
Услід подоланій колоні
Тьма волочила мокрий шлейф.
Квадратний крок і коней і людей
Котився в строгім ескадроні.
Бійці замислились - ачей
Іржатимуть ще їхні коні
Перед атакою на лоні
Бездонних галицьких ночей.
Ніч одступу. В арієргарді
Йде смерть, схиляючись до тих,
Що зранені при окраях доріг
Лежать у варті, марній варті
Шляху, що значився на карті,
Як шлях походів вікових!
Полки проходили повз них
І вивертали солдатські очі з корнем,
Мов білі пні з крутих орбіт,
Щоб подивитися услід
Колонам кінним - чотам чорним,
Що йшли на схід, що йшли на схід...
І хлинувши у хлані літ,
Лягли, як на струну, на шлях стрункий зі сходу
Знов тупоти підтоптаних коней
І туркоти голодного походу -
Шоломом із Збруча черпали чорну воду,
Змиваючи з лиця кров, пил і піт...
Проходили віки, приходили онуки
На ті поля, де вмер достойно дід,
І жовті черепи побожно брали в руки
І клали їх очицями на схід.
О, жовті черепи, камені межові
На скорбних перехрестях війн!
Знаки потужного маршруту
Ці жовті черепи очицями на схід.
Повз мертву голову забуту
Йдуть люди в радісний похід,
О, жовті черепи, очицями на схід!