Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Мельников (1951)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор , [ 2009-06-02 22:05:07 ],
на сторінці поезії     "Мамо... Матусю... Нене моя..."   Мельников Володимир

От Маші цікаво: дивлюсь на вашу фоту - "настаящій палковнік". І тут читаю: "Коли я була маленька"... Це Ви про кого?
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-03 09:37:23 ],
на сторінці поезії     "Диво на Подолі"   Мельников Володимир

Дійсно, українська мова має чимало запозичень інших мов (руської, німецької, польської). І це нормально. Наприклад „англійська” у американців дещо відрізняється від англійської Сполученого Королівства. Більш того, до лексикону англійців потрапило чимало слів суто „американських”, і консервативні англійці навіть пишаються цим. Тільки „мертва” мова не розвивається. А українська мова є живою, багатогранною, часом незрозумілою навіть знавцям літературної мови. А що стосується слова „умчала”, то рекомендую Вам зазирнути до орфографічного словника української мови. Ви зможете самостійно переконатися, що це слово належить до літературної української мови. Зичу Вам всіляких гараздів. З повагою, Володимир Мельников, 03.06.2009, Київ.
Коментатор Тамара Шевченко, [ 2009-06-03 13:03:43 ],
на сторінці поезії     "Мамо... Матусю... Нене моя..."   Мельников Володимир

А хіба автор не може писати від першої особи? Ліричний герой існує незалежно від статі автора.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-04 21:04:28 ],
на сторінці поезії     "Мамо... Матусю... Нене моя..."   Мельников Володимир

Дякую за підтримку. Це дійсно пісня, яку було написано для юної співачки з темними очима.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-07 13:56:23 ],
на сторінці поезії     "Диво-річка (пісня)"   Мельников Володимир

Цю пісню на мелодію польської народної пісні "Тчіха вода бжегі рвйє" у виконанні заслуженого діяча мистецтв України Людмили Бурміцької, за бажанням, можна прослухати, користуючись Інтернетом:
http://www.pisni.org.ua/songs/8119817.html
Усім бажаю гарного відпочинку і Кохання.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-07 14:17:55 ],
на сторінці поезії     "Політикани замовляють знову..."   Мельников Володимир

Не звинувачуймо себе, якщо попри всі негаразди ми залишаємося людьми. Сорок років тому я потрапив до війська і відчув на власній шкірі несправедливість від "дурнуватих" начальників. Але, вирішивши стати офіцером, сказав собі, що ніколи не принижуватиму підлеглих. Власні заповіти щодо ставлення до життя, дітей і людей ніхто не примушував мене порушувати. А "вожаки", які вважатимуть нас "полінами"... Чи потрібні вони нам? Чи не краще покластися на людей порядних, які без крові і шабель наведуть лад в Україні, не обкрадаючи інших?
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-07 14:20:24 ],
на сторінці поезії     "Політикани замовляють знову..."   Мельников Володимир

Для історії держави це мить. А змінилося багато. Принаймні раніше "вкрасти, відібрати у людей" не вважалося "заробити".
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-07 14:58:44 ],
на сторінці поезії     "Політикани замовляють знову..."   Мельников Володимир

Не тільки вірю, а й роблю усе можливе для цього.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-08 23:21:14 ],
на сторінці поезії     "Клятва Україні"   Мельников Володимир

Повірте мені, що армійська служба не є способом заробляння грошей для сім`ї. Для більшості військовиків України Батьківщиною є рідна земля, село і місто, де вони народилися, їх родини, кохані, батьки, діти. До армії йдуть хлопці і дівчата не задля захисту тих, хто гризе горлянку за шмат землі, або задля безпеки тих, хто глузує над ними.
Слава Богу, на українській землі існує й інша "цивілізація", для якої патріотизм і відданість своїй справі все одно, що для інших дихати свіжим повітрям. Кохання - це дар божий, який пізнають у своєму житті одиниці. Але відсутність цього дару у інших ще не означає, що любов є наївною вигадкою чи казочкою. З повагою, Володимир Мельников.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-08 23:30:16 ],
на сторінці поезії     "Клятва Україні"   Мельников Володимир

Прокиньтесь рано вранці. Прислухайтесь до співу птахів. Вдивіться у цвітіння садів. Зверніть увагу на посмішки закоханих. Це і є наша Україна. Наша рідна земля, на якій нам жити з радістю у серці. А, посіявши огірки та помідори на своїй ділянці, ніщо не примусить нас купувати завезені овочі та фрукти. Часом ми самі не помічаємо свого щастя. А воно зовсім поруч.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-08 23:38:01 ],
на сторінці поезії     "Диво на Подолі"   Мельников Володимир

Пісенний варіант твору у виконанні автора слів та музики можна прослухати, скориставшись посиланням:
http://www.pisni.org.ua/songs/8120272.html
Вибачте, якщо мій "вокал" зіпсує настрій справжнім вокалістам.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-10 12:51:37 ],
на сторінці поезії     "Очікуючи ранок"   Мельников Володимир

Дякуючи творцям, цю мить можна зберегти для себе та інших.
Коментатор Григорій Слободський, [ 2009-06-10 13:47:20 ],
на сторінці поезії     "Михайлові ТКАЧУ"   Мельников Володимир

Михайло Ткач в мої пам'яті кучерявий як ясени, веселий як зелені Карпати і Придністровські кручі. В студентські роки очолював спілку письменників Буковини. Дякую, що посвятили вірш пам'яті народного солов'я.
Коментатор Олександр Христенко, [ 2009-06-10 14:42:00 ],
на сторінці поезії     "Птах дитинства"   Мельников Володимир

Так тепло і затишно!
Гарний вірш!
Коментатор Ретро Лю, [ 2009-06-10 17:28:33 ],
на сторінці поезії     "Птах дитинства"   Мельников Володимир

Вітаю Володимире,
Цей вірш ще не є піснею?
Якась непритаманна назва для заходу України "Роща..."
Гммм. Я служив у Чернівцях півроку - був у сержантській "учебці" - Зенітний Дивізіон.
То дещо знаю місто, у мене там родичі мешкають теж.
Приємних марень небом,
Л.Ю. :)
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-12 18:15:32 ],
на сторінці поезії     "Птах дитинства"   Мельников Володимир

Дякую, Олександре. На жаль, ця затишність меншає, бо мами не стало. Щиро дякую, що відчули це тепло. Володимир.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-12 18:43:28 ],
на сторінці поезії     "Птах дитинства"   Мельников Володимир

Доброго "здоровля", Юрію! Як приємно на сторінках "ПМ" знайти не тільки друга, а й "земляка", який цілих 6 місяців дихав повітрям мого рідного міста. Крім того, я теж маю відношення до протиповітряної оборони. До Роші-стинки з Червоноармійського базару колись ходив автобус №19. Там чернівецька школа №17 з навчаням молдавською мовою. Усі мої друзі-румуни навчалися у тій школі, а я щодня бігав за 3-5 кілометрів до школи №33, що на Червоноармійській вулиці. Дійсно, цей вірш вже є піснею з приспівом "У Чернівцях, на Буковині, дитинства птах кружляє й нині...", яку я співаю тільки у колі друзів. Пізніше вона теж з`явиться на сайті "Українські пісні". Вітання Вашим родичам з Буковини і нових поетичних злетів. Володимир.
Коментатор Володимир Мельников, [ 2009-06-12 18:57:46 ],
на сторінці поезії     "Михайлові ТКАЧУ"   Мельников Володимир

Шановний пане Григорію! Є щасливим, що ці вірші неодноразово читав Михайлові Миколайовичу особисто та під час його вшанування. І після повернення з кладовища у києвському ресторані "Буковина" лунали ці рядки, присвячені буковинському майстру слова, душа якого назавжди залишилася із народом. З повагою, Володимир.
Коментатор Юрій Сегеда, [ 2009-06-14 16:23:53 ],
на сторінці поезії     "Поема про Україну (за мотивами поетичного твору О.Я.Количева)"   Мельников Володимир

Це якийсь реальний факт чи вимисел(про гестапо)? Бо ж кобзарів розстріляли КГБісти у 1938, а Остап Вересай помер ще у 1890.
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2009-06-15 00:33:37 ],
на сторінці поезії     "Поема про Україну (за мотивами поетичного твору О.Я.Количева)"   Мельников Володимир

Шановний пане Володимире! Невже це Ваш переклад?
Цей твір на музику О.Олександрова до дня Збройних сил України неодноразово виконував зведений хор професійних колективів у Києві, в який входить і Національна капела бандуристів, де я працюю. І цей текст ми співали не раз. Я особисто одного разу ледь голос не зірвав, бо для басів там зависоко написана партія. Чудовий текст, ставлю Вам 5,5 за переклад. А Юрію Сегеді хочу повідомити, що Я.Количев, пишучи цей твір, і згадуючи кобзарів, чув дзвін, та не знає, де він.
І сплутав грішне з праведним - ХІХ і ХХ століття,
Остапа Вересая з ХІХ-го і гестапо з ХХ-го. І Остап міг співати думу, а не "Думку", хоча під такою назвою є кілька віршів у Шевченка, та ні один із цих текстів О.Вересай не співав, бо його репертуар відомий фахівцям кобзарства. З ХХ-го століття кобзарів на ім"я Остап знаю тільки славного мого побратима з Івано-Франківщини Остапа Кіндрачука, але він у роки війни тільки народився чи мав два-три роки від народження. Але музика - могутня, велична, вона залишиться для нащадків. От тільки текст якби пан Володимир доопрацював за погодженням із О.Количевим, якщо він ще живий, бо цей твір давній. І все стало б на свої місця.
Ярослав Чорногуз
1   2   3   4   5   6   7