Краплинка роси - пожива для квітки,
весь світ зігріває промінчик тепла, -
усе на світі має свій початок,
все починається із джерела.

"Джерело" наче човен в бурхливому морі,
що пливе серед хвиль сподівань і надій,
"Джерело" - це рука твого вірного друга,
це молитви до Бога усіх матерів.

Іскра маленька багаття розпалить,
море глибоке наповнить ріка,-
усе на світі має свій початок,
все починається із джерела.

вересень,2013 року

Ви діти сонця - особливі діти,
без вас цей світ був би сумний,
ви тут,щоб нам молитись й зрозуміти,
у чому сенс життя і задум Божий.

У вирі свят, буднів, подій
Під шквал аплодисментів
Приймаєш публіку в свій зал
Без жодних аргументів.
Старий дідусю, добрий ЦИРК,
Як люблять тебе діти,
Ідуть в твої обійми щирі,
Сміятись щоб й радіти.
Актори вмілі, милий клоун,
Гімнасти та жанглери,
А ще потішні й симпатичні
Тварини-гастролери,-
Усі вони можуть підняти
Настрій на цілу днину,
Ну а вже спогадів на рік,
Й не на одну хвилину.
Несеш ти в своїх стінах радість,
І хто ж цього не знає,
Хто був у цирку хоча б раз
Про нього пам’ятає!

Дзвінок останній продзвенить
І привітає нас востаннє.
Прощай же , Школо, Вчителі!
Прощайте , Дні мого навчання!
Ми виросли і не для нас
За партами сидіти в школі,
Але чудові дні навчання
Ми не забудем вже ніколи.
І рідну школу й вчителів
Згадаємо ми ще не раз,
І ще не раз пролине спогад
про наш одинадцятий клас.
Тому у цей святковий день,
від серця щирого й душі
Прийміть від нас подяку щиру,
Ви, наші любі Вчителі!
Сьогодні відчинились двері
Нам самостійного життя.
Благословляй же рідна Школо,
Нас у щасливе майбуття!

Десять років минуло як мить,
Не забути нам їх ніколи.
Пам’ятаємо завше той день
Як уперше прийшли ми до школи.
Продзвенів для нас перший дзвінок,
Мама завела нас в клас;
Ніжно й лагідно так привіталася
Вчителька наша до нас.
Вчителько моя, скільки добрих слів,
Ти подарувала мені у житті!
Вчителько, за твою ніжність і тепло
Я сьогодні в пояс кланяюсь тобі.
Десять років була ти з нами,
Наше горе і радість ділила,
Нарікання й образи наші,
Ти терпляче, як мати зносила.
Ти привила любов в наше серце,
Віру в нас ти завжди берегла.
Ти бажала великого щастя,
Щастя , долі й людського добра.
Вчителько моя, скільки добрих слів,
Ти подарувала мені у житті!
Вчителько, за твою ніжність і тепло
Я сьогодні в пояс кланяюсь тобі

Біла голівонька до сонечка
так ніжно повертає,
пелюсточки тремтять на вітрі
і бджілоньку вітають,
стебельце лагідно гойднулось,
роси напилась вранці
маленька квіточка - ромашка,
що виросла на грядці.
(для найменьших читачів)

Щодня він прокидався і радів,
Що має найгарнішу в світі маму,
Яка, немов та пташка тріпотить,
Щоб загоїти всі дитячі рани.

Радів бабусиним рукам,
Які тепло і впевненість давали,
Радів і друзям, і знайомим,
Які угості часом завітали.

Радів хвилинам спілкування,
Перебуванню в “ Джерелі ”
І серце зігрівали очі
Завжди привітні, добрі й милі.

Від радості й любові до життя
Притуплювався біль й печалі,
Тож ту любов велику до життя
Ми збережем в своїх серцях й надалі.

Життя вирує навкруги,
Життя прекрасне й незбагненне
Несе і радісні хвилини,
а іноді й важкі проблеми.

Ми всі крокуємо пліч-о-пліч
І поруч обірвалося життя,
Яке у наше тісно так вплелося,
Що втрата непоправна і важка.

Та все ж життя вирує навкруги
І бракне сили далі жити
Та разом все долати легше
І сумувати і радіти.

Тож йдемо далі всі пліч-о-пліч
Несемо щирі спогади в серцях
І пам’ять про маленького друга
Ми увіковічнимо в віках.

На городі соняшник
Соняшно зацвів-
Розпрямив голівоньку,
Рученьки розвів.
Милувався сонечком,
Дощик зустрічав
І смачним насіннячком
Діток пригощав.
Посміхайся ж друже наш
Нам через віконечко,
Мила наша квіточка-
Друге наше сонечко.

Я-маленька господинька,
Мамі помагаю:
Мию посуд свій ляльковий,
Іграшки складаю.
Зранку маму я вітаю,
На нічку цілую,
А цілий день ігри граю-
Зовсім не сумую.
Люблю їсти я цукерки,
Як вільна хвилинка,
От така у мами я-
Мала господинька.

Цей гамір рідний і такий живий,
мов соловейка спів у гаї,
під нього зранку прокидаюсь,
із ним щоночі засинаю.

Без нього дім цей - пустка,
життя без нього - не життя,
дитячий гамірливий сміх - це пісня,
що лине у щасливе майбуття.

Цей гамір рідний і такий живий,
він звеселяє світ навколо,
і додає життєвих сил,
усіх гуртує в дружнє коло.

Нехай лунає сміх цей звідусіль
і там, де так з надією його чекають!
Бо діти - наше щастя й втіха,
вони батьківське серце звеселяють!