Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Зоряна Ель (1968)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Спогад про колишніх
    Знайомий обрис. Очі, мов зі сну,
    вросли чеканням в сиву далину.
  •   Мікробчик
    Хто їсть фрукти непомиті,
    й рук не миє - добре робить.
  •   Не забувай
    Промінь – сонця ковток.
    Море гладить пісок,
  •   Замість
    Ти, Пане, маєш часу міх
    і дім у хмарах і блакиті.
  •   Жив був кіт
    Жив був кіт у місті Львові,
    кіт звичайний, смітниковий.
  •   Пісня "Коса"
  •   комарі
    від зірниці до зорі
    в будячинні комарі
  •   за вікном
    за вікном клопочеться весна
    молодіє час на видноколі
  •   моя музика
    видираю пальці із обіймів
    клавіш бо не граю бо не та
  •   Голубці
    Голуби і горобці
    накрутили голубців,
  •   літо
    з літа до літа щасливий однаково
    джміль з контрабасом трюхикає маками
  •   Кульбаба
    Як чудово,бо кульбаба
    не страшна сердита баба,
  •   вірш про мед :)
    Два опасисті ведмеді
    продавали бочки з медом
  •   вірш про зайця :)
    Грядками, опіллями
    йшов зайчисько стріляний
  •   відображення у дощі
    сто років самотності в кожному місті живе
    в ляльковому місті з очима побитого лева
  •   криниця
    під нижнім небом попід самою його корою
    десь біля пекла відкрили віко живій воді
  •   ***
    плескач був теплим білим і смачним
    його приніс у торбі добрий вечір
  •   рожевий фламінго
    рожевий фламінго стоїть на рожевій нозі
    а другу сховав у рожевому пір’ї підкрилля
  •   *****
    найголовніший з моїх парижів
    облізлу гриву сяк-так прилиже
  •   горіх
    горіх похилився горіх похилився горіх
    горіховим оком закліпав заблимав спросоння
  •   тополі
    на площі Підкови
    сонце півколом
  •   *******
    чорний кінь копитом креше
    ти його не клич
  •   алхімія буття
    було передвістя про скарб семи королів –
    він дуже далеко в туманній чужій землі
  •   у почекальні
    повернуло за ріг за гору
    під ногами пливе ріка
  •   літня ніч
    у літню ніч у синю літню ніч
    гаряча млість над яблунями мріла
  •   *****
    світлотінню позір хисткий
    за вікном тріпотять хустки
  •   весняне
    м’які голки розпушує модрина,
    ще сонний ліс вбирає ніжне листя,
  •   ***
    в імлі купала тиша верболіз
    і проступало плямою осоння
  •   ранкове
    я ішла по бруківці весна здоганяла дощем
    лопотіла крильми із балкону на вулиці Руській
  •   вечорове
    довга-предовга стежка
    клаптики поля ріже
  •   *****
    уночі дозріли зорі -
    срібні вишні срібні вишні -
  •   кола на воді
    ще із передвіків підмічено:
    зима – це не найбільше з лих
  •   закон ріки
    насиджені місця, пописані шпалери –
    і світло помаранч... зима чи не зима,
  •   хепіенд

    фігляре, смійся, говори з помосту,
  •   урбаністичний романс
    сьогодні ми будемо начебто глухонімі,
    нехай нам позаздрять успішні амбітні та зрячі.
  •   ***
    різдвяний сон увінчується снігом
    в якому стрімко гасне коляда
  •   знову зима
    б'є у бубон щедре небо
    б’є щосили
  •   колискова для міста Львова
    спить моє місто спить
    котиться дріб копит
  •   *******
    зустрілися душі. задовго до зустрічі тіл.
    і довго в собі сумнівалися - раптом не ті?
  •   сніг замовляли? :)
    випав під роздачу повен білих бліх
    зляканий котячий хитромордий сніг
  •   хто заникав сніг?
    бринить, бринить - не вибринить,
    гуде, гуде - не вигуде,
  •   особливості епістолярного жанру
    ти мені сто років не писав,
    намалюй хоч найдрібніші літерки.
  •   львів. відлуння сорокових
    немає снігу. сниться пізній сніг
    розкиданим засохлим хризантемам,
  •   найлегший повітряний змій
    бачила, як серед білого дня
    ворон у ворона їжу відняв
  •   *****
    осідає кура з повітря затихає кленовий вітер
    у старі почорнілі відра наливає отруту вечір
  •   ось як
    сидять в годиннику маленькі чоловічки -
    Тиринь-Пружинь, Ходак – Перестрибак.
  •   щастя
    щастя - луною та не золоте а бронзове
    муміфіковане вичахле до кістяка
  •   місто N
    я вийду з осені у зжовкле місто N,
    що кутає у сніг родимі вади.
  •   *****
    і так пусто без тебе одній на землі
    і земля у зимі
  •   давайте жити дружно :)
    поцупили мишки тепло, на горішки
    дістанеться їм від кота:
  •   вірш
    а нема ))
  •   скоро зійде зима
    скоро зійде зима. у гілляччі змовляються хворі граки,
    відбирають останнє тепло з осокорових тіл безголосих.
  •   *
    із вирію, із вирію
    я видивлюсь я вигрію
  •   рване па
    терція осені дре перелатане серце
    сипляться вишні на перший невиспаний сніг
  •   у жовтому листі
    у жовтому листі збиратиме сни листопад,
    і листя на вухо йому шепотітиме тихо
  •   вслухаюся
    вслухаюся у слово, наче п’ю
    останні краплі вільги у пустелі .
  •   як тільки
    як тільки ніч засне,
    нехай тобі
  •   ***
    спитайте:
    «осінь?»,
  •   вижити
    я маю забути, благаю для себе тиші,
    в якій не буває тебе, і в яку не пишеш.
  •   *
    звичайно ж,
    повірю словам
  •   Вечір з Ночі Вітром
    пародія
  •   осінньо-аналітичне
    твій монолог – дрімучий, затяжний
    упертістю свинцевою налитий.
  •   осінньо- депресивне
    такий, як інші. ти – такий, як всі.
    як прикро опинитися у жовтні,
  •   про осінь
    жовтень мете зі злості
    прахом старого міста,
  •   вересневе
    дрібка в оці. верес плаче,
    з листу світло відпустив.
  •   сонце
    їй часто снились червона хвиля
    і самогубця у надцять літ
  •   передзимове
    на заплавах осінь водить
    плавуни
  •   *****
    гостра шалена сталь
    кров’ю світить.
  •   **
    з театру тіней щойно, де нема
    тебе ніде. зима ось-ось затужить.
  •   *******
    пливе крізь літо, сонце, води, сни
    прозора бабка, небо підпирають
  •   Оптимістично про чорну мазду
    пародія
  •   шоколад
    осінь частує тебе шоколадом.
    складно відмовитись –
  •   (в) осінь
    двері до сонця дощами забито -
    па, літо.
  •   Осінні настрої
    нечутно осінь виспіла у зворах.
    тягуча і солодка, наче мед.
  •   *****
  •   фіолетова ніч
    місяць сьогодні з похмілля в липкій іржі
    зійде на дах із бокалом слабких надій.
  •   ще не осінь
    а панна спить, так, ніби і не осінь
    вона, над нею ще ген-ген зелено.
  •   ***
    ще до заходу сонця
    вичахне виноград
  •   **
    плескалося літечко
    у дзвінкій ріці
  •   планета
    невблаганно і незворотньо
    проникатиму у твій безлад
  •   ***
    чотири роки, мов чотири колії,
    збіжать у конюшинних вечорах,
  •   як піна морська
    так чаїно гук надсадний
    виливає в піднебесся
  •   автострада 60
    шукати дорогу, яка тобі часто сниться,
    плестися узбіччям, ловити вказівники.
  •   Іди
    в осінь горнеться сад
    пустий
  •   Синиця :)
    Пародія
  •   ***
    легінь що гори горне
    понад водою йде
  •   ***
    із тебе і мене щодня проростатиме сонце,
    а місяць до себе щоночі навсе прикує.
  •   **
    горять латаття келихи
    ні шереху ні шереху
  •   """""""""""
    не ходи до лісу, сину,
    там не гладять по голівці,
  •   Бузкові досвітки
    у сонний ранок випурхне бузок
    зі соловейкової сірої сопілки.
  •   Колискова для Іриски
    Спи, моя Іриско,
    cпи, моя солодка.
  •   Нічне місто
    місто пливе, утікає крізь ніч
    як велетенська налякана риба
  •   Стираючи пам'ять.
    зайшлася темрява, пашить загравою -
    горять церкви.
  •   *****
    коливається синьо уповні розлита весна
    виполіскує простір cвої зазимовані коци
  •   за водою
    пірнали дрова в баби з рук до печі,
    місився хліб і пікся хліб старечий.
  •   *****
    до тебе йти, і не дійти, і перейти.
    і, опираючись на пристінок чекання,
  •   Відображення (за Шелом Сілверстейном)
    Із Пана_Дриґом_Догори,
    Що у воді стоїть,
  •   пісенька-тарантінка
    відпливають кораблі
    з усмішками друзів
  •   лицарське, найпечальнішого образу (часи VI)
    начищені до блиску обладунки,
    не навчені на лаврах спочивати.
  •   *****
    перебіжить несамовита квінта,
    і потічки з підтопленого льоду,
  •   **
    замалює на чорно ніч
    жовту бурю у склянці соку.
  •   гавай :)
    ультрамарин, індиго, бірюза... –
    зелено-синя гама релаксації.
  •   Весна лісом
    берези слухали стояли тонкострунні
    чекали на розхристаних орфеїв
  •   Часи V (з пустого в порожнє)
    нехитра гра в дорослому садку -
    впливові дами, чванні кавалери.
  •   Часи (IV) (мешканцям стихійно-масової забудови )
    героїв - гать, нема відваги.
    маса
  •   *******
    не треба, не журись - ламаються сніжинки
    під поглядом важким, неначе пластівці.
  •   весна, весна.
    пастух ластів’ячий виспівує світло.
    весна прокидається в синьому дзвоні,
  •   як правило
    у суму – вологі очі,
    припухлі тремкі повіки.
  •   Відстані
    на випростаній руці
    тримаю маленьке місто.
  •   Часи (ІІІ)
    на сцені - король, як останній блазнюк,
    позує і шкіриться в залу.
  •   Весна. Робота. Мури і амури.
    Пародія
  •   Часи (ІІ)
    я ніч виглядатиму день виглядатиму жити
    клячатиму довго над яром наляканих снів
  •   Часи
    невиднява. за іншими лечу.
    прощальне коло понад рідним домом.
  •   Пісенька про пані Жабу
    прибігла Жаба,
    поважна пані,
  •   Пародія "Проблема вибору"
    Пародія
  •   Тобі
    чи не здалося - ти таки самотній.
    серед людей і поміж диких трав
  •   авторське право
    йому судилось на світ з’явитись не в тому місті -
    вона чекає, готує каву і груші в тісті.
  •   мурашник
    мозаїка віку –
    освітлені віка
  •   ***
    Посмію тінню у чужих піснях
    іти на голос твій, і на мовчання,
  •   хвороба росту
    стара карга, білявка із «динамо»,
    ханжа, повія, сіра миша, відьма... -
  •   Перебираючи старий мотлох...
    за принципом тамагочі -
    годую, вкладаю спати…
  •   Присвячується хатці на курячих ніжках ( з м. ф. «Летючий корабель»)
    попалася, голубонько, куди
    зібралася летіти, лиш заблисло
  •   Котячий хліб
    На облізлу черепицю
    влігся кіт:
  •   тут
    там, де роси медовіють
    на здичавілих стежках,
  •   Заручини
    закрутить віхола, заб’ється серденько -
    свати приїхали. як і заведено,
  •   Святочне
    так затишно й святково водночас
    зітхне зима в калейдоскопі щастя
  •   Новорічне
    біжить, спотикається настрій святковий -
    ніяк не встигає, і стільки ще треба,
  •   Зимове.
    перебираючи по зерну супокій,
    вдихаючи пташиний дим холодний,
  •   *****
    сніг завис у повітрі, а ми летимо в оману
    вище й вище, вростає у всесвіт біляста куля.
  •   Прощай, літо!
    В таку погоду можна тільки пити.
    Хмільні літа, настояні на літі,
  •   ***
    Пишнота осені рудої
    у вихрі падолиста гасне,
  •   *
    зі скляних очей осінніх
    котяться дощі,
  •   Жнива
    я без тебе сумую,
    знаєш?
  •   Завтра –осінь...
    Мій закоханий хлопчику з теплими віями літа,
    чуєш, море сьогодні співає, шумить особливо,
  •   Заблукало зайченя.
    Хто там скулився у травах -
    чи то мишка, чи то ґава
  •   Присиплянка.
    "Ні, не спати ще не досить!" -
    невгамовне серце просить -
  •   Книга джунглів
    Для звіра,
    що, не кліпаючи,
  •   Хасекі Хуррем.
    Розсміяна –
    срібні дзвіночки у голосі,
  •   ***
    осінь сколола коралі каштанів,
    листя брунатне затерпло між ними,
  •   Безповоротно...
    розцілована осінь
    безпутним дощем,
  •   "... я тебе розкохаю й забуду..."
    я тебе розкохаю й забуду,
    і подамся копати буряк,
  •   *****
    хата вухата в ожинову ніч,
    ніч загадкову,
  •   Віртуал
    Самозакоханому франтові поету
    вона носила каву й виноград,
  •   **
    я не сплю.
    і ти не спиш,
  •   ***
    Ми відпливаємо, мов кораблі,
    в далеч від пристані.
  •   Знечулення досвідом дозволити...
    Не збувається -
    що ж,
  •   .....
    Давай помовчимо - нема чого казати.
    Все сказано... до нас, не нами, не про нас.
  •   Осінні запусти
    Осінь талію осину
    підпереже, вигне спину,
  •   Лист
    На пошті пахло сургучем,
    і сонний ранок сьорбав каву,
  •   *****
    від битви шовковими подушками
    до комплексу втраченого ребра -
  •   *
    не зачиняй вікно,
    нехай
  •   *****
    Ще хапається літо
    за брудно-зелений слід,
  •   Попіл_в_юшці
    В казанку булькоче страва,
    котикові - повна миска,
  •   По той бік - гора...
    Несе потік, закручує дараби,
    між валунами піниться життя…
  •   Королівна
    Біле личко... оченята...
    а вуста, мов мак.
  •   Вечір
    Мармур неба індиго, і тихо
    виринають зі сну ліхтарі,
  •   Морська пісня
    де ти зник, чудний рибалко?-
    не гойдає пісня море,
  •   Осіннє
    золотистою змійкою
    в’юниться час –
  •   Осеніє.
    піщаний берег чує ранню осінь,
    м’яким пилком
  •   «Зозулині черевички»
    У зозулі в пірї – чічка,
    але боса, черевички
  •   Завтра - літо!!!
    завмирає все довкола
    і вкладається до сну,
  •   Гроза
    Жовтогарячий пил доріг курів,
    просив, сердега, хоч ковток вологи
  •   ***
    і шкода, і не шкода -
    це було колись, напевно,
  •   ***вілла
  •   *
  •   Манірне танго
    очі. зажди, тільки день закочу
    знаю. цей травень такий доречний
  •   Хрущі гудуть
    хрущі не винні, це чаклують вишні,
    квітують так – очей не відвести:
  •   * * * * *
    Чула, що зорі скляні – ну і хто це сказав таке?
    тіло м’яке лиш ховають у хатку, як равлики,
  •   Моє...
    Моє болото - ідеально кругле,
    і цілорічно – груші на вербі,
  •   Весняне настроєве'
    золоті пасма день накрутив на дрібні папільйотки
    і з букетом кульбаб сонцесяйних біжить на трамвай,
  •   Спи, не плач…
    Око спати не хоче, та день виглядає дарма,
    той пішов до крамниці, де черга до каси ще та,
  •   Про верлібри
    цікава штука оті без рими, як-як? – верлібри -
    тонкі джерела, чудні рингтони в режимі вібро.
  •   ***
    коле руки прядиво
    силоміць загадане
  •   «Котяча допомога»
    Плаче котик у кутку -
    хтось наддер біленьку лапу,
  •   Дощ
    Дощ_як_ дощ, знову веснами падає
    у слова, що воскресли армадами,
  •   Колискова
    зіроньки срібні блимають дрібно,
    тихо летять до вікна,
  •   Гаївка
    Перегуки в лісі линуть, перегуки -
    заховалася весна за білим буком,
  •   Великоднє
    Давно чекали, щоб роздати бідним
    по крапельці тепла... Риплять вози,
  •   Березню
    Прокидайся, соньку, ти чуєш,-
    жебонить потічок на вухо,
  •   Верба б’є...
    ото віднині -
    і вже за тиждень...
  •   Життя як диво.
    тоненький промінь – життя-бо щойно лише в зачатті,
    ще тихо-тихо, але ритмічно долає пульс
  •   *******
    та звідки у домі цей запах знайомий.. - аніс?
    яскраво і пряно, і терпко, це - пахне дитинство...
  •   *****
    Пахнуть підсніжники медом, і марять весною,
    хочеш зірки порахуємо, сонце, з тобою?
  •   Весняний етюд
    місять мешти ліниве тісто
    і магнолії у безлисті
  •   *****
    у тексті обірвані речення жмут помилок
    адже не писався для друку скоріш як щоденник
  •   Скрушно
    Вилягали крокуси
    за кріпкими кроками
  •   Recherche d'hiver
    Час летіти - накину манто
    (зими також літають у вирій)
  •   Радіо безсоння.
    Сорокаватний холодний небесний ліхтар
    вату розпушить стоденну приплюснуто-збиту,
  •   Так, між іншим...
    у березня поцупивши вино,
    п’яніє сніг у ночі на бенкеті,
  •   М’яч.
    Бум і бум, і сто раз бум -
    із нічого грюкіт, шум.
  •   Відпусти.
    Відпусти мою руку... Колеться,
    б’є в обличчя цинічна проза,
  •   Абрикосовий сніг...
    З абрикосових снів пелюстками зсипається сніг,
    так спонтанно, неждано, пробачте невчасну присутність,
  •   ***
    Ой, ґулі-ґулі, мої сіренькі, ходіть до мене,
    нема довіри, а їсти треба, літати треба,
  •   Як завше
    одну кавову ложку смутку
    в мигдалевий горішок ока -
  •   Лисички-посестрички
    Тішиться руда лисичка,
    Що купила черевички -
  •   Тюльпаніссимо
    не випрошуй манни у панни,
    а вирощуй для панни тюльпани
  •   Весна! :)
    а скільки тієї зими? – ну, з-півроку -
    півкроку до провесни звабної, звісно!
  •   Передчуття весни
    Вливає сонце золото жагуче
    в діряві сни торішнього асфальту –
  •   _ _ _
    Ти ідеш, перехожий, зауваж на хвилинку,
    як тікають урозсип жовті очі будинків,
  •   Веснянка
    Човником до берега -
    що привіз нам березень?
  •   Стан душі
    нескінченний день нескінченний сніг
    і зима не пора а стан
  •   * * *
    падає душа в сніжну заметіль
    губляться слова
  •   * * *
    Гляну вгору на наше небо –
    я лечу, я лучу, я кличу,
  •   Вірш про Ворону
    норовити грітися всю зиму на гілці,
    вміти не попастися нелюдам у сильця,
  •   *****
    не дійти нам ніяк, не дістатися осені,
    ми у літо зірки, мов у вулик позносили
  •   *
    у волоссі мак
    на подвір’ї лихо
  •   * * *
    жували колеса трасу
    і відстань топилась оловом
  •   Перегони тротуаром:)
    Туман і сніг, дороги вплав
    кудись собі спішать
  •   Заєць-детектив
    ... падав сніг на поріг...
  •   ***
    дрібно січеться листя мімози
    жовтим туманом ваблений мозок
  •   ***
    Не вір на слово тим білим снігам
    ще мить і згасне їхня снага
  •   ...зима. com. ua
    день заточився, скулився сіро
    втомлений грою вірю-не-вірю
  •   Тайм-аут
    немає сенсу в ловленні примар
    подій і почуттів,
  •   * * *
    Ми всі не перші ані ти ні я,
    до нас жили і житимуть опісля -
  •   Занадто дорога вистава
    (римований анекдот)
  •   Мисливець
    (заримований анекдот)
  •   Ретроспективне
    зі стріхи сніг пилюжиться додолу
    то ласиця пробралась на горище
  •   *******
    пасе-мережить віями
    того, кого омріяла
  •   Витязь у павичім пір'ї
    гей ти, пихатий павичу,
    cумління твоє – облізле
  •   Відгадай
    Відро на чубі, у руці мітла -
    Стоїть поважна баба снігова.
  •   Доредагувався.
    Ось тільки слово заміню
    І цей зворот, аякже,
  •   *****
    Ходила люта хуга попід вікна,
    Забрала із собою коляду…
  •   ***
    Два місяці-соколики
    якби не гірко, солодко
  •   Бал
    Хіба не для мене сьогодні затіяли бал,
    Хіба не для мене оця метушня безпросвітна,
  •   ***
    Це життя залишає на людях відбитки на згадку,
    Пошарово наклеює аркуші густо покреслені.
  •   ***
    Спіймаю у снах аметистову краплю,
    Збігаючи сріблом у неї, потраплю
  •   *****
    Ні вітерцю, завмерло навкруги
    Усе живе в очікуванні з’яви.
  •   Лабіринт
    Танцюють веретена дикі танці,
    прядуть, прядуть дзвінкоголосу нить,
  •   ***
    Новорічні вогні, свіжий подих ялин -
    Опускає завісу несміло
  •   …через тисячу лих
    Тихо-претихо, зітхаючи, дихає сніг,
    Сном увиває натомлену тисячу лих,
  •   Я малюю зиму.
    Приготую фарби, пензлик і альбом -
    Ух, яка зима чудова за вікном.
  •   Різдвяне.
    Гукає простір звуками зими,
    Повітря мерзне – хрумає бурульку.
  •   Годівничка
    Голодно, важко,
    Де ти, комашко?
  •   Ніч Святого Миколая.
    «Вію, вію білим-білим
    М’яко стелю снігу килим»,-
  •   ***
    Усі чекають Миколая…
    Принишкла радість. У вікно
  •   *****
    Не гоїться струна, поранена до крику.
    Невистражданий біль шукає висоти,
  •   *-*-*
    Майже невидиме плетиво настроїв міряю -
    Ось і пора розпрощатись нарешті із мріями.
  •   Планета сновидінь.
    Молодик згорнув доріжку
    І приліг поспати трішки
  •   .....
    Занурюватись так повільно, довго
    В прозоро - білу стиглу каламуть.
  •   Віхи
    Усім по скибочці з хлібини пам’яті -
    Розгладиш аркуші буденно вим’яті.
  •   ***
    ..............О&Л
  •   ***
    Вітражні фрагменти осені
    У серці старої прими
  •   *****
    На удачу два пальці схрещую…
    Не виношуй пиху в наплечнику –
  •   *
    Я росою зранку
    Виполощу дзбанки,
  •   Острів
    Прошарований відчай тривогами
    До порогу свого проведеш,
  •   .......
    Марево-видиво дощ - не нова візитівка,
    Наче від часу пошкрябаний фон-кіноплівка.
  •   Вернісаж
    Сервус, заходь, ось доварюю каву.
    Саме пора для пліток.
  •   Поступ
    Продірявлюєш натовп - нарешті оце "колись":
    Крок за кроком ідеш і не можеш оговтатись.
  •   *****
    Заплутались ноти у блюзу химерних нитках,
    Що струнно бринять і дублюють самотності простір.
  •   Передзимове
    У листопада – ручиська дужі,
    Перенесе нас через калюжі
  •   Осінній експромт
    Відкружляли кульбаб парашутики,
    Не всміхається сонце привітно нам,
  •   Осінній майстер-клас
    Супляться осінні хмари,
    Сірі ватяні примари,
  •   Пісня серця
    Читати (співати) під музику Романа Коляди "Пісня серця" :)
  •   *****
    Акордом осінь визріє прощальним -
    Вкарбовуючи в душу кожен звук.
  •   Мері Поппінс, до побачення!
    В синь віконну сумовито
    Сочиться жура –
  •   Осінній переспів
    На ногах в Абу-Касима
    Дрантя-шлапаки.
  •   :)
    Зорі- мишенята.
    Круглі оченята,
  •   ***
    Осінні барви, смутки вечорові…
    У мряку жовтень вилиє журбу.
  •   ***
    А у Жовтня - вологе волосся,
    І розмок від сльоти правий мешт,
  •   ***
    Танцювала по мокрих дахах
    Переливчасто світлом і тінню,
  •   Осіння пісня
    Отак ледь чутно, наче сизий дим,
    Туманів марево нависло понад гаєм,
  •   * * *
    Напустила осінь білого туману,
    Щоб ніхто не бачив, як листок паде.
  •   Осінь-Шикидим
    У блакиті хмар тюрбани,
    Літа колажі,
  •   Вечірня казка
    Вечір вив'язав панчоху
    День у ній хова потроху,
  •   Русалчина ніч
    На березі чорного озера випали роси.
    У темряві світяться сріблом русалчині коси.
  •   Озероморе.
    Примарилось в озері море далеке:
    Ліниві глибини, гарячі піски
  •   Озеро-небо-літо
    Сонце хлюпоче у хвилі
    Човниками дрібними,
  •   Діалог I * До ****** *
    Сонце Місяць
  •   Пробач…
    Перше побачення… Перше "пробач"…
    Перша тремтлива сльоза…
  •   ******
    Відроджуватись міліард разів,
    Щоби не повторитися тотожно.
  •   * * *
    Махнула хвостом світлосяйна жар-птиця
    В омріяну даль.
  •   ***
    Знайома кав'ярня за рогом,
    Ще сонна і млява.
  •   * * * * *
    Згадає мелодію тиху старе фортеп'яно,
    Обізветься щемно минулого давнє кіно.
  •   ** ** **
    Підкинув хтось дбайливій пташці-ночі
    Округле срібне місячне яйце.
  •   З життя метеликів
    Я – красень-Метелик. Недавно із лялечки,
    Уже залицяються, ох які, кралечки.
  •   Вальс
    А ви танцювали коли-небудь вальс
    Під музику серця?
  •   ***
    Так традиційно – квіти і вино…
    А, може, ну їх, ті стереотипи!
  •   Прощання.
    Прощання, як завше, у серці – вокзальним гудком.
    Валізи, сумки – як незмінна масовка перону.
  •   C'est la vie.
    Піду, мабуть. І ти, мабуть, іди.
    Нехай тебе не зупиняє совість.
  •   *
    Не покличу осінь.
    Навіть,як попросить.
  •   **
    Не варто бавитись вогнем –
    Ця гра закінчується болем,
  •   *******
    Сполохано здійнялись чорні галки,
    Над балкою, що терням поросла.
  •   Чаклунка- ніч
    Нічка чари збирає у темряви міх.
    Заховала у дикій лозі
  •   Пам'ятник Жабі
    При повнім здоров'ї – пухнаста і біла
    Жила - була Жаба тихенько несміла.
  •   На одній струні
    До віконного скла від облудного дня,
    Що у скронях пульсує нещадно.
  •   - - -
    Не нагадуйте про осінь, навіть пошепки,
    Бо готує ще улітку , хитра, кошики.
  •   * * *
    Пахуче сіно дивиться на зорі.
    Співають цвіркуни в густих стогах
  •   *****
    Змітає вітром учорашній пил,
    Залишений після гучного балу,
  •   Вина червоного вина.
    Це – Бахуса безцінний дар.
    В усі часи із хлібом-сіллю
  •  
    Виклик прийнято). Вірш з римами на -ель)
  •   ***
  •   * * *
    Львів часто плаче. Львів – сентиментальний.
    Із добрими очима сивий лев.
  •   Бджілка
    У смугастім відеречку
    Носить бджілка мед із гречки.
  •   Урбаністична сінокісна
    Джмелем гуде травокосарка:
    Газони косять, в ЖЕКу ж – план.
  •   * * *
    Промоклий Львів, проплаканий дощем
    Заснув у ночі затишній кишені,
  •   ***
    Зі шпарки неба стежить молодик,
    Чи серденько-зоря його не згасла.
  •   Пісочне
    Сосни, наче стріли, пущені до хмар,
    Пахне хвої килим під ногами.
  •   Квітковий вихор
    А навколо тихо-тихо...
    Раптом – фур-р! – квітковий вихор
  •   Відчуття та мрії початківця
    Потік поезїї мене останнім часом
    Ковтнув. Аж лячно, плавати ж не вмію.
  •   Мій дивосвіт
    У моєму дивосвіті
    Диво дивне з дивних квітів
  •   ***
    Готуй рискаль.Ідем на бараболю,
    А я тримати буду парасолю,
  •   Тема
    Забулькав чайник на плиті,
    Бо зранку істини прості:

  • Огляди

    1. Спогад про колишніх
      Знайомий обрис. Очі, мов зі сну,
      вросли чеканням в сиву далину.
      Вони крізь тебе дивляться й мовчать,
      бо вже несуть відчуження печать.

      Чуже обличчя, риси ті й не ті.
      Як швидко все минає у житті
      Усе на світі вилікує час –
      в його «швидкій» давно немає нас.

      Окремо – люди, разом – дві мари,
      які ще носять воду до пори.
      Та й ті минуть як літо, як тепло,
      немов і їх ніколи не було.

      23.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Мікробчик
      1
      Хто їсть фрукти непомиті,
      й рук не миє - добре робить.
      Він найкращий друг на світі
      мі-мі-мі-мі-мі-мікроба.

      Поклади немите в ротик,
      оближи брудне й побачиш,
      як стрибну я в твій животик
      і відчуєш, як там скачу.

      Хоба!

      Приспів:
      Я мікробчик-обчик-обчик я мікроб.
      Дуже-дуже-дуже-дуже хочу, щоб
      діточки мене любили
      і зі мною всі дружили,
      хоба-хоба, хоба-хоба, хоп!

      2
      Гляньте швидко в мікроскопчик.
      Там на вас чекає диво:
      Всім привіт! Це я – мікробчик,
      і розумний і красивий!

      Ні-ні-ні, не лийте воду,
      киньте мило, не жартуйте.
      Чистоти боюсь я зроду.
      А-я-яй, ой-ой, рятуйте !

      Приспів:
      Я мікробчик-обчик-обчик, я мікроб.
      Дуже-дуже-дуже-дуже хочу, щоб
      діточки мене любили
      і зі мною всі дружили,
      хоба-хоба, хоба-хоба, хоба-хоп!

      3
      Як з мікробами дружити?
      Від мікробів лиш хвороби.
      Ми не хочемо хворіти.
      Утікайте всі мікроби!

      Приспів:
      Будем ручки завжди з милом мити, щоб
      не добрався до животиків мікроб.
      Ми здорові й чемні діти,
      і не хочемо хворіти.
      Мікробахам -барабахам скажем «стоп!»

      Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=MyRB4-K1gS8



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Не забувай
      1
      Промінь – сонця ковток.
      Море гладить пісок,
      стелить стежку вузьку.
      Слід на піску
      лине за небокрай.
      Здоганяй
      чи зникай,
      тільки не….
      Не забувай.
      Тільки не забувай.
      Тільки не забувай.
      Пам’ятай

      2
      Далеч – небо моє.
      Вечір морем стає,
      сушить срібне весло,
      пахне терпко зело.
      Все, що було,
      лине за небокрай.
      Здоганяй
      чи зникай,
      тільки не..
      Не забувай.
      Дотик не забувай.
      Подих не забувай.
      Пам’ятай.

      3
      Заки вернеш сюди,
      море змиє сліди.
      Слухай серце і йди.
      Бачиш стежку вузьку?
      Слід на піску
      лине за небокрай.
      Здоганяй,
      не зникай,
      чуєш, не….
      Не забувай.
      Голос не забувай.
      Усміх не забувай.
      Ти пам’ятай.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Замість
      Ти, Пане, маєш часу міх
      і дім у хмарах і блакиті.
      Я ж –повно клопотів дурних.
      І лиш одне життя на світі.
      Ти знаєш порпання моє,
      згори нас бачиш-бо щомиті.
      скажи чому мені так є,
      що часом тільки сльози й лити.

      На долю я не скаржусь, ні,
      ласкава, як ягня смиренне.
      Лиш сподіваюсь, Пане мій,
      що робиш – знаєш достеменно
      Гріхів у мене кілька пак.
      Рахунок трачу знову й знову.
      Даруєш всі мені і так,
      адже ти геть недріб’язковий.

      Чому мене до раю брам
      провадиш стежкою крутою
      і випробовуєш життям,
      мов хочеш бачити святою?
      Не нарікаю на талан,
      не прошу над, ніж дати можеш.
      Та сподіваюсь довгий час,
      ти знаєш те, що робиш, Боже.

      Мине життя, як прикрий сон,
      як трагіфарс, комедіодрама
      Коли прокинуся, зітхну –
      що ж, це було хіба що….замість.
      Докіль розгублення мине,
      рахую сірі дні, як хмари.
      Лиш часом думка перемкне:
      агі, та я ж тут не за кару.

      Я мов мурашка в час, коли
      чийсь черевик мурашник топче.
      Навіщо в чудо віру дав,
      а потім все забрав, Панотче?
      На долю я не скаржусь, ні,
      хоч знаю, як то буде зрання.
      Сказала б стільки ще тобі
      Замість…молитви на добраніч.

      Оригінал:

      Magdalena Czapińska

      Zamiast

      Ty, Panie tyle czasu masz
      mieszkanie w chmurach i błękicie
      A ja na głowie mnóstwo spraw
      I na to wszystko jedno życie.
      A skoro wszystko lepiej wiesz
      Bo patrzysz na nas z lotu ptaka
      To powiedz czemu tak mi jest,
      Że czasem tylko siąść i płakać

      Ja się nie skarżę na swój los
      Potulna jestem jak baranek
      I tylko mam nadzieję, że...
      że chyba wiesz, co robisz, Panie.
      Ile mam grzechów? któż to wie...
      A do liczenia nie mam głowy
      Wszystkie darujesz mi i tak
      Nie jesteś przecież drobiazgowy.

      Lecz czemu mnie do raju bram
      Prowadzisz drogą taką krętą
      I czemu wciąż doświadczasz tak
      Jak gdybyś chciał uczynić świętą.
      Nie chcę się skarżyć na swój los
      Nie proszę więcej, niż dać możesz
      I ciągle mam nadzieję, że...
      Że chyba wiesz, co robisz, Boże.

      To życie minie jak zły sen
      Jak tragifarsa, komediodramat
      A gdy się zbudzę, westchnę - cóż
      To wszystko było chyba... zamiast
      Lecz póki co w zamęcie trwam
      Liczę na palcach lata szare
      I tylko czasem przemknie myśl
      Przecież nie jestem tu za karę.

      Dziś czuję się, jak mrówka gdy
      Czyjś Zamiast but tratuje jej mrowisko
      Czemu mi dałeś wiarę w cud
      A potem odebrałeś wszystko.
      Nie chcę się skarżyć na swój los
      Choć wiem, jak będzie jutro rano
      Tyle powiedzieć chciałam ci.
      Zamiast… pacierza na dobranoc




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Жив був кіт
      Жив був кіт у місті Львові,
      кіт звичайний, смітниковий.
      Мав оселю на вокзалі
      у якомусь там підвалі.

      Кіт щодня ходив на чати:
      проводжати й зустрічати
      поїзди й локомотиви.
      В спеку, холод чи у зливу

      кіт мостився на пероні,
      та вдивлявся у вагони.
      Носом журно й тонкосльозо
      дим вдихав із паровоза.

      Хто кота уперше бачив,
      думав, зараз кіт заплаче.
      «Мня-а-а-ав!» – котилося пероном
      тоскним, жалісливим тоном.

      Але кіт не плакав, тільки
      витягав з чохла сопілку,
      клав на лавку капелюха
      і шукав того, хто б слухав.

      Хоч без слів була та пісня,
      кожен чув, як в серці тисне:
      «Дуже хочеться сосиски,
      а крамничка зовсім близько!»

      Жив був кіт, що їсти просить.
      Кіт живе у місті й досі
      Як зустрінете у Львові,
      киньте, киньте гріш котові.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Пісня "Коса"



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. комарі

      від зірниці до зорі
      в будячинні комарі
      тайкома готують знову
      комарину хитру змову

      людям сон – вони до хати
      аби спати не давати
      і дзижчати і сурмити
      зіпсувати людям літо



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. за вікном
      за вікном клопочеться весна
      молодіє час на видноколі
      голизна сповзає в яр поволі
      і брунькам сорочка затісна

      за вікном у саджівці небес
      ранній птах купається з дороги
      проростає стайня гострим рогом
      щоб не гриз тепла сусідський пес

      за вікном за вершею воріт
      де туман збігає зі стодоли
      на зорі зберуться чисті долі
      розкидати лугом первоцвіт



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. моя музика
      видираю пальці із обіймів
      клавіш бо не граю бо не та
      я лише прийшла у гості мімом
      я лише забилася в кутах

      дихаю дитинством і боюся
      видихнути з музикою чад –
      я тепер працюю сажотрусом
      на стіні будинку втікача

      кахлю на якій ще збереглася
      і моя драбинка і мітла
      вчителька із початкових класів
      витерла і тихо відійшла



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Голубці
      Голуби і горобці
      накрутили голубців,
      поскладали в темний кут.
      А сорока тут як тут:
      «Я у гості , скре-ке-ке,
      що в кутку смачне таке?»
      Зазирає, круть і верть:
      «Зголодніла я на смерть!»
      Прилетіли і сова
      і ворона лугова.
      Запах ширився крізь ліс
      і звірятам вістку ніс:
      приманили голубці
      і лисичок і зайців.
      В закамарках власних нір
      голубці занюхав тхір.
      Перетнувши річку вбрід,
      причалапав дід ведмідь.
      За ведмедем слідом з хащ
      на обід з’явився лящ.
      Дуже скоро за столом
      від пожвавлення гуло –
      наминали голубці
      голуби і горобці,
      і сорока, і сова
      і ворона лугова.
      Втовк аж двадцять п’ять на спір
      курокрад захланний тхір.
      Підгорілі голубці
      з’їли лиски і зайці.
      Наймасніший у ляща
      за щоками аж лящав
      Решту всі пожер ведмідь
      і волав: «Іще несіть!»
      Згодом глянули в горнець:
      тю, останній голубець...
      Хто ж той наспритнійший гість,
      що його найпершим з’їсть?



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. літо
      з літа до літа щасливий однаково
      джміль з контрабасом трюхикає маками
      сонце і квіти і зелень смарагдова
      грає на повну цвірінькове радіо

      час відлітати за хмари на гойдалках –
      літніх канікул ще стільки не пройдено
      ще безтурботно без пасоки вересня
      тягнеться в небо кульбабова вервиця



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    12. Кульбаба
      Як чудово,бо кульбаба
      не страшна сердита баба,
      що на печі спати мусить,
      а усміхнена бабуся.

      Життєрадісні смішинки
      на зорі кладе в торбинку
      і летить над липи, клени
      на моріг пругкий зелений.

      Там вона, моргнувши хитро,
      розв’язавши торбу з вітру,
      золоті смішинки сіє
      у траву, як літні мрії.

      Але іноді кульбабу
      у світи мандрівка вабить -
      за моря і океани.
      Щойно зійде шлях туманний,

      із кульбабового ока
      у смішинчин цвіт глибоко
      утіка павук, що виткав
      срібну місяцеву нитку.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. вірш про мед :)
      Два опасисті ведмеді
      продавали бочки з медом
      всім звірятам лісовим –
      погукали до сови:

      «Мед скуштуй-но, люба сово,
      він без цукру, чесне слово,
      на ніч ложкою черпни –
      гарантуєм гарні сни»

      А сова: «смішна затія,
      бо не сплю, не сплю вночі я –
      бо пишу вірші , та ще й
      я полюю на мишей

      Зайцю теж пропонували:
      «Мед бери, його в нас валом!»
      Заєць носом покрутив
      і утік від смакоти.

      Адже це не морква сита,
      не капуста соковита,
      і не ріпа, й не буряк –
      має заєць власний смак.

      З вовком теж не сталось дива –
      вовка тягне на м’ясиво,
      і до того ще й сире.
      Мед у горлі лиш дере.

      Сподівалися на лиску:
      «Мед купи, кумо, - від тиску!»
      Їм кокетливо кума:
      «В юних тиску ще нема».

      Білка, видра і куниця
      похвалили для годиться.
      Взяли б клеїти горшки,
      але надто він важкий.


      Не любитель меду й олень,
      бо немає в меді солі,
      а колючим їжакам
      бочка з лубу не така.

      Так до вечора ведмедям
      не вдалось продати меду.
      Крам вантажили на віз,
      прикро стало аж до сліз.

      Вже дорогою додому
      старший скаржився малому:
      «Ех, ніхто насправді мід
      так не любить , як ведмідь».



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. вірш про зайця :)
      Грядками, опіллями
      йшов зайчисько стріляний
      в хату за кичерою
      з рідними вечеряти.

      За плечем неторкану
      ніс торбину з морквою.
      На межі з копицями
      всівся підкріпитися.

      Заєць зирк у торбу і -
      хтось усеньку моркву з’їв,
      вигриз дірку з крайчику,
      де ж вечеря заяча?!

      А їжак-латайбіда
      каже зайцю: «Торбу дай,
      залатаю дірку я,
      щоб вітри не диркали"

      Йде вухань із торбою,
      в три погуби згорблений.
      Торба ледь не лускає –
      напхана капустою.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. відображення у дощі
      сто років самотності в кожному місті живе
      в ляльковому місті з очима побитого лева
      куються сто років по тисячу тільки сталеві
      на кожному виході-вході артерій і вен

      сто років самотності кожен містянин везе
      на свому горбі чи авто адже тіні трамваїв
      вантаж у салони просякнуті дном не приймають
      каліча самотність і так там проїла усе

      сто років самотності на невиразному тлі –
      типовий малюнок до книги маленьких історій
      де кожна людина – невидима крапля у морі
      загублена титла в щоденному місиві слів



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. криниця
      під нижнім небом попід самою його корою
      десь біля пекла відкрили віко живій воді
      ніхто не бачив але казали: було їх троє
      якісь чужинці – ні то вигнанці ні то герої
      які шукали чи то вертали у рідний дім

      а ще казали: вони зронили насіння з раю
      на дно криниці у невимовно тонкій ясі
      за ними ловчі післали слідом хортячу зграю
      коли дізнались що те насіння сліпі збирають
      і прозрівають щоб зняти камінь із терезів

      біжать хортове чекають ловчі на вірну здобич
      міняють догми земного часу формат послань
      криничну воду беруть на небо не задля проби
      а з інтересу: а що там люди зі світом роблять
      попід одвічним сплетінням сенсів добра і зла


      https://www.blogger.com/blogger.g?blogID=7669777085096617423#editor/target=post;postID=4232431042389575653



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      плескач був теплим білим і смачним
      його приніс у торбі добрий вечір
      немов зірок насіялось малечі
      із молоком поласувати ним

      плескач був теплим пах сумним дощем
      що не наважився прибити димний порох
      і солоно лиснів у круглих порах
      а діти їли і просили ще

      плескач світився в сутінках як Бог
      поснули діти ситі та щасливі
      а вечір ніс на небо рештки млива
      нагодувати інших багатьох



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. рожевий фламінго
      рожевий фламінго стоїть на рожевій нозі
      а другу сховав у рожевому пір’ї підкрилля
      фламінго з народження небо рожеве відкрили
      в рожевому світі у ніжно рожевій лозі

      рожевим довіку фламінго отак проживе
      ловитиме рибу рожеву закрученим дзьобом
      в рожевого птаха чудове захопливе хобі:
      в рожевому світлі сприймати старе і нове



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. *****
      найголовніший з моїх парижів
      облізлу гриву сяк-так прилиже
      завечоріє запалить свічі
      простягне лапи свої калічі
      сяйне під захід луска зелена
      зітхне у Полтві контральто Сени

      нічні монмартри гукнуть Діану –
      сьогодні працю закінчить рано
      Нептун спакує в торби склотару
      присяде поруч візьме гітару
      і під знайомі старі мотиви
      чекати будуть простого дива

      коли ударить годинник пустку
      Діана гикне хортів відпустить
      у середмісті шукати щастя
      і Амфітрита покине прясти
      порожню площу окине зором
      і скам’яніє – продАли зорі



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. горіх
      горіх похилився горіх похилився горіх
      горіховим оком закліпав заблимав спросоння
      горіхове зерня вигойдує в теплому лоні
      задмухує вітер від граду і вроків боронить
      горіх похилився згадавши затаєний гріх

      горіх не сумує горіх не сумує горіх
      лиш потай думки на світанні обтрушує з листя
      горіхові зорі важкі зашкарублі імлисті
      навчився лічити літа додавати - до "триста"
      горіх не сумує горіх відцурався доріг

      горіх споглядає горіх медитує горіх
      заслабло давно павутинням горіхове око
      з городу від роду одвіку нікуди ні кроку
      горіхове зерня уже наливається соком
      горіх медитує о цій золотистій порі



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. тополі
      на площі Підкови
      сонце півколом
      небо тарелем
      гудуть ярмаркові
      ріжуть тополі -
      срібні орелі

      на Академічну
      вийдуть незвично
      їхні примари
      а кулі лакричні –
      дідько як личать
      стриженим хмарам




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. *******
      чорний кінь копитом креше
      ти його не клич
      бо червоними черешні
      висипали в ніч

      бо червоно місяць сходить
      на крутій горі
      а русалки носять воду
      щоби не горів

      як русалки тілом блиснуть
      охне чорторий
      украде зміїну пісню
      місяць у гори

      обернеться кінь у птаха
      гляне в бік ріки
      і покотяться на плаху
      згублені зірки



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. алхімія буття
      було передвістя про скарб семи королів –
      він дуже далеко в туманній чужій землі
      туди не дістатись нікому і взагалі
      та я помандрую

      і спробую щастя –я мушу той скарб знайти
      бо землю тримати втомилися три кити
      бо сумно людині без волі та без мети
      і спокій стає отруйним

      ходити вузькими стежками в серпанку снів
      навколо мовчання збирати тонкі пісні
      нести поза спиною сонячний теплий сніп –
      оговтати девів

      прибути за скарбом у той паралельний світ
      де кров струменить не до центру землі а від
      посунути декілька гір прижиттєвих плит
      аби зрозуміти де він



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. у почекальні
      повернуло за ріг за гору
      під ногами пливе ріка
      в ній лушпиння утіхи й горя
      і бляшанки від нарікань

      а дорога дорога дальня
      йде вперед і не йде немов
      народились у почекальні
      в почекальні і помремо



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. літня ніч
      у літню ніч у синю літню ніч
      гаряча млість над яблунями мріла
      і час до часу стріпувались крила
      запалених на небі срібних свіч
      під вікнами ходили їжаки
      і пихкали неначе пароплави
      а чорний кіт похнюпився на лаві
      і світ робився сонним і мяким
      і світ ліпився з істин-панацей
      на невагомий образ дирижабля
      у синю ніч гасились канделябри
      і сходило як сон яйце-райце



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. *****
      світлотінню позір хисткий
      за вікном тріпотять хустки
      палахтить медовіння лип
      а папір – непочатий хліб

      а над хлібом тремтить рука
      що несе молоко крукам
      що покришить похилий день
      і не стане його ніде

      і настане циганська ніч
      на хустках зацвіте тирлич
      а у липах засне луна
      білим віршем
      насниться нам



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. весняне
      м’які голки розпушує модрина,
      ще сонний ліс вбирає ніжне листя,
      на чагарях бринить юга сріблиста –
      позавтра світ у літепло порине.

      шумує рясно цвіт на дикій вишні.
      гойдає вітер пагони узлісся –
      блакитним пір'ям сойчиним розрісся
      горішній звук, вільшаним духом - нижній.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      в імлі купала тиша верболіз
      і проступало плямою осоння
      де ліс у мушлю пагорба заліз
      і видихав розмірено і сонно

      земля ховала плутані сліди
      гінкі хребти розпростуючи травам
      сьогодні ранок з відрами ходив
      по молоко до бабиного ставу




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ранкове
      я ішла по бруківці весна здоганяла дощем
      лопотіла крильми із балкону на вулиці Руській
      десь далеко за містом у гнізда верталися бузьки
      та у смузі контрастів зима не забулася ще

      білим криком здіймався із сонного Ринку туман
      ще душа не зігрілася цокали лунко підбори
      брунькувались туристи із густо засіяних спорів
      щоб поцупити лева якого на карті нема

      а на Руській тим часом хитнувся весняний балкон
      відірвався й поплив аж до сонця що снідало в Замку
      залишилась від нього світлина оправлена в рамку
      і бляшанка в яку наливали коту молоко.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. вечорове
      довга-предовга стежка
      клаптики поля ріже
      поле єднає з небом
      світло бере в сувій

      заходу тінь бентежна
      котить шовкові брижі
      сонних погаслих стебел
      губить росу в траві

      терпне здіймає в серці
      пам’ять про щось далеке
      спогад про щось важливе
      рідне і дороге

      спогад який не стерся
      в оці несе лелека
      в сутінь за пруг оливний
      в ірій сумних легенд



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. *****
      уночі дозріли зорі -
      срібні вишні срібні вишні -
      колихаються у тиші
      спить невинно райський сад

      стали сни твої прозорі
      не стрічай у них колишню
      не кажи про що ти пишеш
      і ховаєш до шухляд

      скільки місячного світла
      увібрало кожне слово
      скільки місячного звуку
      у безсоння затекло

      що чутливі навіть титли
      від неонової крові
      ще й насипала розлука
      між рядками бите скло

      ти зірви найкрасивішу
      срібну вишню срібну вишню
      де колись пройшла кохана
      поклади на теплий слід

      і мовчи найважчим віршем
      най у серці попіл вижне
      і засіється туманом
      по розораній землі



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. кола на воді
      ще із передвіків підмічено:
      зима – це не найбільше з лих
      навесну сніг –негусто лічений
      і трохи втоми замість відчаю
      і перші відпусти відлиг

      не за горами не за ріками
      зеленорунні молитви
      і воскресаємо великими
      з гіперпросвітленими ликами
      у світ без сумніву новий

      о скільки їх із луб’я-бересту
      новобудов нововидінь
      які не далі як у вересні
      повторно зникнуть серед єресі
      і тільки кола на воді...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. закон ріки
      насиджені місця, пописані шпалери –
      і світло помаранч... зима чи не зима,
      минаючи повз нас у ностальгійну еру
      летить, як дирижабль, закіпчений димар.

      несе старе вікно із кактусом розрослим,
      що ніби і не цвів, але зацвів ото.
      а ми на фоні стін, до сміхоти дорослі,
      складаємо слова в коробку від лото.

      нас не було тоді, і зараз не до речі
      вишукувати десь новий закон ріки.
      бо вдруге все одно життя насуперечить,
      життя-передчуття, не спіймане ніким.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. хепіенд

      фігляре, смійся, говори з помосту,
      волосся рви у запалі та плач...
      порожній зал - шокуючий, мов розтин.
      та ти живий ще. є один глядач.

      такий маленький, у кінці партеру,
      прозорий, ледве видимий здаля.
      він витримав твої стонадцять серій,
      в яких ти сам себе давно прокляв.

      йому болить. і він мовчить, і ріже
      полуду гриму.
      тисячу проклять,
      зашити розтин вміло, швидко. ніжно.
      а шрам – дурниці. шрами – не болять.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. урбаністичний романс

      сьогодні ми будемо начебто глухонімі,
      нехай нам позаздрять успішні амбітні та зрячі.
      підморгує хитро обліплений сніжками мім
      із площі де ми перетнулися вперше, а значить

      не все так погано у нашому домі з вітрів -
      і дах не тече, і сусідський собака не виє.
      і так обнадійливо швидко закінчився рік,
      а зашморг нового не надто впивається в шию.

      мої триста п’ять і твої десь чотириста три
      терпляче латають подерті суму і панаму –
      і місто іде по дорозі до Риму чи в Рим,
      колишучи доброго лева у пащі із нами.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      різдвяний сон увінчується снігом
      в якому стрімко гасне коляда
      наїдки і питво ковтає крига
      від галасу і натовпу руда

      на проміжку тривання порожнечі
      у порох від амбіцій і прикрас
      долоні склавши струджені старечі
      клякає тиша ніби не до речі
      і молиться
      і молиться за нас



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. знову зима
      б'є у бубон щедре небо
      б’є щосили
      відчайдушно
      пританцьовують дерева -
      топчуть пил поневірянь

      а сніжинки чисті
      гейби
      щойно вибілені душі
      присипляють світу мрево
      у колисці ліхтаря

      хто не спить -
      зиму стрічайте
      тепло дихайте на шибу
      і заплющюйтесь блаженно
      і летіть летіть летіть

      в рай казковий незвичайний
      де співає срібна риба
      і усміхнені тюлені
      розкидають конфеті




      Вітаю з прийдешнім Новим роком (за старим стилем)!




      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. колискова для міста Львова
      спить моє місто спить
      котиться дріб копит
      сани скриплять старі
      охкає новий рік

      спи моє місто спи
      падає сніг сліпий
      топиться в Полтві сум
      важчає срібло сурм

      спить моє місто спить
      жовкне дереворит
      славних його облич
      лупає глупа ніч

      спи моє місто спи
      не розігнути спин
      леви твої - малі
      крила - по тінь в землі

      спить моє місто спить
      вервечка літ – як мить
      тисячі снів-оман
      довга його зима

      спи моє місто спи
      серед хитких купин
      трісне пуста печать
      леви-птахи злетять



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. *******
      зустрілися душі. задовго до зустрічі тіл.
      і довго в собі сумнівалися - раптом не ті?
      усяке трапляється тут у земному житті.
      усяке, частіше не диво.

      і спинами ставши, – не певні спокуси, ану ж –
      вони попрощались, та жодна із них аніруш.
      і падало листя, і осінь ходила довкруж,
      і всесвіт валився правдиво.

      коли озирнулись – тілами відчулись вони.
      їх образ невидимий внутрішнє сяйво змінив,
      щоб знову земля оберталась і бачила сни,
      щасливі. і тільки щасливі.



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. сніг замовляли? :)
      випав під роздачу повен білих бліх
      зляканий котячий хитромордий сніг
      паморозь у вусі в животі вода
      на бруднім кожусі лисина руда
      злиплися шерстини миршавий худий
      бродить без упину нюхає сліди



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. хто заникав сніг?
      бринить, бринить - не вибринить,
      гуде, гуде - не вигуде,
      не сніжиться, не пижиться,
      бровою не веде.

      середзимові вибрики -
      не смішки і не вигадки.
      чекають снігу лижники,
      ну де він, де він, де?

      коли нарешті рушиться,
      доважиться, доміситься,
      доліпиться, допіниться,
      домерзне і впаде?

      хоч трохи – півокрушини
      із півперлини місяця
      від славського до вінниці
      для звірів і людей.




      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. особливості епістолярного жанру

      ти мені сто років не писав,
      намалюй хоч найдрібніші літерки.
      висип їх в осінній сивий сад,
      там сьогодні знов напрочуд вітряно.

      не імейлом, і не поштарем
      передай: "живий, та заклопотаний".
      вітер неодмінно підбере -
      він такі листи відносить сотнями.

      я у вітру тисяча одна,
      що чекає голосу з минулого
      аж донині...
      ще й горня без дна,
      так йому кавова гуща муляла.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. львів. відлуння сорокових
      немає снігу. сниться пізній сніг
      розкиданим засохлим хризантемам,
      старим хрестам, понівеченим, темним.
      свинцевий сніг, короткий і тюремний,
      на їхні чола спокоєм поліг.

      довкола холод лінію провів
      тремтячою прозорою рукою.
      пов’язки мли в огні реальних воєн
      крізь неї проступають і не гоять
      вкарбований у плити справжній вік.

      гуде на вітрі Святоюрський дзвін,
      вкривається опаленим пелюстям.
      і молиться Йоан Золотоустий.
      а сніг паде із неба густо-густо
      у жорна механічних поколінь.




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. найлегший повітряний змій
      бачила, як серед білого дня
      ворон у ворона їжу відняв
      янголе мій
      янголи досі не знали зими
      янгол уперше тоді засурмив
      тугою змін

      чула, як вовк оленятину їв
      стріляний вовк із далеких країв
      янголе мій
      янгол удруге заграв на сурмі
      янгол тоді ще молитись не вмів
      відчаєм змін

      снився багряний гевеєвий сік -
      другові руку убивці обпік
      янголе мій
      янгол мовчав не прокинувся він
      в небо найлегший повітряний змій
      янгола ніс і сурму
      навздогін
      каялась пеклу чадіюча тінь
      скоєних змін



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. *****
      осідає кура з повітря затихає кленовий вітер
      у старі почорнілі відра наливає отруту вечір
      день по краплі до дна допито червоніє горнець розбитий
      на вологій траві по лікоть над блідим ясеновим віттям
      підіймає туман хуртечу - час тривоги і час утечі

      час народження забобонів неспання і луни безсоння
      і ходіння по линві нерва і по краю душі бродіння
      видихає зболіло-повна завмирає на вдиху повня
      і летять у журу бездонну розупряжені білі коні
      і пускають прозорі тіні аж до реготу третіх півнів



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ось як
      сидять в годиннику маленькі чоловічки -
      Тиринь-Пружинь, Ходак – Перестрибак.
      у них свої традиції та звичка
      працюючи мугикати «тік-так»

      а їхній приятель – сонько Горластий Дзвоник,
      лише б куняв та спав і ніч, і день.
      не пробуй розбудити, бо спросоння
      сваритиметься гучно: «дзень-дзелень!»

      мені про мешканців розповіла кузина.
      я з ними побалакати хотів,
      годинник розібрав, якась пружина -
      «тиринь», і опинилася в смітті.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. щастя
      щастя - луною та не золоте а бронзове
      муміфіковане вичахле до кістяка
      в кисле вино перетворюється амброзія
      бал у розгарі а пів-гарбуза в корозії
      рівно дванадцята – з казки щодуху тікай

      поки до ста рахуватиме осінь-мачуха
      поки лунатимуть крики прислужливих сов
      принц-одноденка тебе розівчиться* бачити
      кинь черевичок не варте хандри утрачене
      зранку розвіється солоно стелений сон



      *розівчиться - діалектизм.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    48. місто N
      я вийду з осені у зжовкле місто N,
      що кутає у сніг родимі вади.
      воно змінило тисячу імен.
      та не дає йому спокою ген
      безрідності. це місто – безпорадне.

      втікають вени перелякано з-під ніг
      і тоншають під шкірою до нитки.
      я намагаюсь вижити між них,
      боюся дихати, бо кожен видих-вдих,
      здається, наче був не раз у вжитку.

      тебе тут страчено. я бачила твій слід.
      над ним жебрачка тихо шепотіла,
      поспішно затирала кільця літ..
      і порожньо було, смертельно біло...
      я обернулася, а ти впізнав і зблід,
      коли зима добралася до тіла.




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. *****
      і так пусто без тебе одній на землі
      і земля у зимі
      я - гора та лавинам утратила лік
      білий спокій у серце крижиною ліг
      загасивши кармін.

      і так холодно чути долоні моїй
      порожнечу зими
      я сную між руїн я живу між руїн
      і настільки тонкі у чекання краї
      що зірвуся за мить.

      освіти осіни бо зникає земля
      у без _тебе_ зимі
      у завії блідих сонцемісячних плям
      хто ж тебе так надовго і люто закляв
      неприкаяний мій?



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. давайте жити дружно :)
      поцупили мишки тепло, на горішки
      дістанеться їм від кота:
      він сир з мишоловки вкраде тишком-нишком,
      а сир - то така смакота!

      без сиру похмуро у мишачій хаті,
      і миші - самі не свої.
      котові тепло доведеться віддати,
      щоб сир з мишоловки не їв.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. вірш
      а нема ))



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. скоро зійде зима
      скоро зійде зима. у гілляччі змовляються хворі граки,
      відбирають останнє тепло з осокорових тіл безголосих.
      вистигає у синьому полум'ї страчена місячна осінь,
      і приходить міжчасся. фатальним, ковтаючим звуки ніким.

      і чекає. отак відчуває приреченість жертви удав,
      обвиваючи тишею простір, наближує злам у нікуди.
      метушаться у снах і біжать, спотикаючись злякані люди.
      але їхній порожній титанік іржаві швартови віддав.

      бо вночі, неодмінно вночі, на тонкий обезлюднілий берег
      з океану сезонних депресій закине старого кита.
      він про чорну-пречорну зиму в попередніх життях прочитав,
      і зрадіє, неначе дитя, запливаючи в тінь білоперу.




      Коментарі (63)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. *
      із вирію, із вирію
      я видивлюсь я вигрію
      журавчине перо
      воно із моря вирине
      закрутить небо вирвою
      закине жаль у кров
      шугне полями сонними
      закучерявить соняхам
      волосся золоте
      зів’ялим чорним соняхам
      з передзимовим подихом
      покинутих дітей



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. рване па
      терція осені дре перелатане серце
      сипляться вишні на перший невиспаний сніг
      ти сподівався що слово якось перетреться
      не устеріг

      мокро і холодно довге волосся туману
      ріки у зиму плете і плете і плете
      і замерзає у рваній бідовій нірвані
      зовсім не те

      те що повинно – невпинно упевнено-плинно
      риє змією підшкірні тунелі нуди
      не приживається – шкіру драконячу скину
      тільки не йди


      дре (діал.) - дере



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. у жовтому листі
      у жовтому листі збиратиме сни листопад,
      і листя на вухо йому шепотітиме тихо
      сумну колискову, в якій не вмирають від зрад,
      з якої ніхто добровільно не хоче назад,
      і сам собі снить наймилішу на світі безвихідь .

      йдучи по тонкому, мов ангельська шкіра, льоду
      за пізньозакоханим в осінь сяйну листопадом,
      зумію лише зрозуміти, що сліпо іду.
      і ця неминучість, як шрами від сліз на роду.
      і слухати навіть не схочу, що в осені краду.

      я знаю напевне, я осінню вчора була,
      горіла в іржавім огні і згасала кармінно.
      і чула, про що голосила гінка ковила.
      і бігла без хустки набосу до того села,
      в чиїх сінниках листопад порозтрушував сіно.



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. вслухаюся
      вслухаюся у слово, наче п’ю
      останні краплі вільги у пустелі .
      а зорі жадно блимають зі стелі
      щоб з ночі душу випити мою.

      у цій пустелі - зорі та піски
      і міражі, куди сягає око.
      вітри сюди приносять рік за роком
      розмови, не підслухані ніким.

      і ті летять, щоб стати міражем.
      до них нестерпно близько, кілька кроків.
      і рік за роком...тільки світ широкий
      замкнувся на зірках. і ніч, уже.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. як тільки
      як тільки ніч засне,
      нехай тобі
      привидиться цей дім,
      старий знайомий,
      в якому речі - звикло -
      через кому,
      і та, що прийняла
      твій сум та біль.

      не клич її,
      бо дім зайшовся сном
      ще до пори,
      як висохло чорнило.
      вона тебе
      недавно загубила.
      вона тебе
      пробачила давно.

      нехай (в)бере
      із памяті папір
      усе таким,
      що важко пам’ятати -
      над подушками
      зимний запах м’яти
      і німоту,
      пропалену до дір.



      Коментарі (64)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ***
      спитайте:
      «осінь?»,
      і: «осінь, осінь»,-
      луною з раю,
      дощем на діл.
      і половіє
      іржею в оці,
      і не вертає
      небес відтіль.

      готуйте сани.
      годуйте хлібом
      тужливу пісню,
      вкривайте сни
      куничим хутром –
      терпкі верлібри
      нехай запахнуть
      нутром сосни.

      заколихайте
      студені води,
      глибокі води
      в туманах рік -
      біда та й годі,
      зима приходить
      без рим, без роду,
      без кольорів.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. вижити
      я маю забути, благаю для себе тиші,
      в якій не буває тебе, і в яку не пишеш.
      волію не знати, коли ти ідеш на лови,
      аби вполювати, аби убивати словом.

      у тебе шалено красиві слова, як вірші.
      у них безоглядно, бездумно, безтямно віриш.
      так дихає небо над містом примарних майя -
      на кожному вдиху частина його вмирає.

      не хочу вмирати – по римі зникати жаско:
      як тільки піддамся, хитнуся, замкнеться пастка –
      розсиплеться місто і небо вдихне востаннє.
      і раз і назавжди для мене тебе не стане.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. *
      звичайно ж,
      повірю словам
      про звиклу приреченість листя,
      що літо ввижалося нам.
      і осінь – пора,
      а не шрам.

      а вигад розвіється.
      там,
      де хмари минають перисті.
      і тільки зостанеться чиста
      сторінка небес.
      і на грам
      полегшає пафосність
      драм.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Вечір з Ночі Вітром
      пародія

      вечір. Ночі Вітер. що йому потрібно?
      золотий підсвічник? мила, а скажи,
      чом ти якось тілом затремтіла дрібно?
      не показуй сливи, це не для чужих.

      все. пропало свято, шоколадка «Світоч»,
      апельсини, ябка, ківі, ананас.
      от літаєш Вітре, то й літай по світу -
      по чарчині швидко і гуляй від нас.

      ні, по пляшці, друже, розірве на клапті -
      заїдай гранатом, чуєш як тепло
      потекло, побігло, заячало раптом.
      я тебе втрачаю.
      - де ти?
      - під столом.

      забагато кави, мила, ми ж не свині.
      чуєш, Вітре Ночі, нащо нам віршІ?
      бачиш, он по небу апельсини клином.
      заспіваймо ж тихо, так щоб для душі.



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    62. осінньо-аналітичне
      твій монолог – дрімучий, затяжний
      упертістю свинцевою налитий.
      не втямити ніяк мені коли ти
      скарбничку зір у серці спорожнив.

      не догукатись. гірша із покар -
      закреслити минуле і майбутнє
      і десь колись у вимерзлому грудні
      вписати блуд в реальний календар.

      і вивіряти кожен день за ним -
      сахатися від шерехів і станів
      підшкірної своєї сторони,
      де проти ранніх зим зоря, остання.





      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. осінньо- депресивне
      такий, як інші. ти – такий, як всі.
      як прикро опинитися у жовтні,
      коли похмуро, і дощі косі
      ілюзіям не скинуть
      шансів. жодних.

      ну що ж - це осінь, вірний час хандри.
      і я не виняток – хандрю. хандрю багато.
      хоч так і колеться зірватися в надрив,
      я вчусь миритися,
      звикаю відпускати.

      у домику із пластику живуть
      слова твої, без номера і дати.
      їх небагато. вишукана муть.
      я їх люблю.
      я хочу їх читати.

      ні, не прошу вернутися тебе.
      лиш вижебраю милості від вітру,
      щоб він не простягав своїх лабет:
      цей порох в оці – мій.
      заколе – витру.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. про осінь
      жовтень мете зі злості
      прахом старого міста,
      жовчю стриже газони,
      трусить листки на брук -

      перепеклися тости,
      чай ще від літа вистиг.
      мучить хандра сезонна.
      щастя не йде до рук.

      винна звичайно ж осінь.
      вересень був терплячий,
      але якийсь ніякий,
      от і пішло на спад.

      вірити рудокосим,
      вітер ловити наче, -
      перші сумні ознаки
      виявив листопад.

      осене, що ти робиш? -
      вдарять громи доперва,
      твого легкого духу
      вистачить на сльоту?

      будеш гукати пробі,
      гальма зривати з нервів,
      дні рахувати трухлі,
      дерти на сніг фату?..

      вересень все забуде.
      жовтень нап’ється джину.
      а листопад не прийме -
      вибрав, та проміняв.

      так і минеш в огуді.
      лиш на старих картинах
      золотом зійдуть рими,
      вписані навмання.





      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. вересневе
      дрібка в оці. верес плаче,
      з листу світло відпустив.
      рання осінь без означень
      розвела старі мости.

      сіль збирають сонні бджоли
      і несуть на небеса.
      впав у верес мідний жолудь,
      видко, літо дописав.



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. сонце
      їй часто снились червона хвиля
      і самогубця у надцять літ
      і серце билось у грі-на-виліт
      і огризався підшкірний світ

      вона мостила свої дороги
      із пластиліну дитячих мрій
      це дуже легко коли нічого -
      живи як можеш ліпи та грій

      вона дурила удари долі
      солодким чаєм чекала дня
      що стане сонцем і не дозволить
      надбити вкотре нове горня

      коли розбилась коштовна ваза
      ніхто не плакав не клеїв скло
      а просто зникло усе й одразу

      а сонцю навіть не запекло



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. передзимове
      на заплавах осінь водить
      плавуни
      сонцем виповнені води
      утекли холодним бродом
      до весни

      в рясті літо дріботіло
      мов кача
      а позавтра - біло-біло
      сніг нежданний на опіллі
      зустрічай

      відчеканять cпозарання
      кольки мжі
      сум на змерзлому катрані
      побіжать сльозини пряні
      від іржі



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. *****
      гостра шалена сталь
      кров’ю світить.
      слову пробито карк-
      ось і квити.
      робиш слабкий ривок
      говорити.
      буде фінал чи ні
      в цій кориді?

      крутиться карусель
      лиць, а тиша,
      ні, не поставить на
      хто сильніший
      схоже, поставить на
      біле поле
      там, де Бізе в плащі
      довгополім

      там, де нема Кармен,
      тільки осінь,
      гірко, як пізній цвіт
      медоносить.
      крутиться карусель.
      у подобі
      жертви
      танцює дощ
      пасадоблі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. **
      з театру тіней щойно, де нема
      тебе ніде. зима ось-ось затужить.
      адже, крім себе, час нікого дуже
      не любить підпускати до керма.

      проїздом, так. перебирала стос
      залишених сяких-таких цидулок,
      з яких давно буденним вітром здуло
      смішні рядки амбітних барбарос.

      за щоку – барбариску: не журись,
      коли і ти нікого не застанеш.
      мені - на потяг осені. останній
      туди, де ще квітує барбарис.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. *******
      пливе крізь літо, сонце, води, сни
      прозора бабка, небо підпирають
      пухнасті вії дівчини-сосни.
      яса тече від раю і безкрайо,
      і заплітає Лада у кісник
      солодкий дух пухкого короваю.

      іванівською стрічкою ріка
      лопоче благодарственну молитву.
      і світиться гаптований рукав.
      і ще по ньому вечір не розлито.
      а день уже дістав із рундука
      стару лампадку і осінню свитку.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Оптимістично про чорну мазду
      пародія

      …чорна кішка печально шкірЯним салоном пробігла.
      і хоч плюй хоч не плюй , екскімосе, уже все одно -
      ти в котячому вуду, (у чорному!) – повний невіглас:
      мало просто прибрати і кинути геть за вікно.

      залишають сліди негаразди котячого бігу,
      хоч освіжувач лий, хоч вмикай вентилятор LG.
      перевернуть поняття комфорту душі вгору дригом
      від численних ганчірок і брефом просяклих квачів.

      і хімчистки салону за добрих 400 гривень
      або й більше... з малою поправкою на регіон.
      і хапаєш за шкірку кота в поетичнім надриві,
      заливаєшся потом, і лаєшся смачно крізь сон.


      і коли тобі, врешті, в кошмарах курган негараздів
      не насниться під звуки готичних органів і труб,
      ти, окрилений, вирулиш з паркінгу вощену мазду
      і помчиш доїдати коханій помаду із губ.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. шоколад
      осінь частує тебе шоколадом.
      складно відмовитись –
      літо позаду.
      вчасний доречний довершений задум:
      зрадити латані принципи.
      зраду
      потрактуватити, як принцип,
      заради

      осені.
      ще б то кому частувати?-
      фатум.
      у драйву позичити вату
      (ризик від роду на два глухуватий)
      і надкусити (нарешті!) це свято.

      свято повірити –
      осінь багата

      на шоколад.



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. (в) осінь
      двері до сонця дощами забито -
      па, літо.
      кілька жовтіючих літер з палітри
      на вітер.
      пустиш і не здоженеш мене. скину
      хустину -
      мідним вогнем колихнеться волосся
      я – (в)осінь



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Осінні настрої
      нечутно осінь виспіла у зворах.
      тягуча і солодка, наче мед.
      у ній пилком розсипалися зорі,
      луна комет і аури планет.

      насмикав ностальгій павук-самітник
      із ефемерних трунків літніх руж
      і ловить нас щоразу непомітно
      в сентиментальні павоті. чимдуж

      вгортаючись у диво бурштинове,
      комашкою завмерти до весни -
      не бачити, як тління знову й знову
      заглушує пульсуючі тони,

      як листя виторочується сяйвом,
      жовтогарячим, гасне день за днем,
      як холод обтинає барвам зайве,
      аж поки навіть крик не обітне.

      не відати, коли замерзла осінь
      у дзеркалі застане сивину,
      і як несамовиті білі оси
      в її косі нечесаній заснуть.


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. *****
      чш



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. фіолетова ніч
      місяць сьогодні з похмілля в липкій іржі
      зійде на дах із бокалом слабких надій.
      тихо злітатимуть зорі з декупажів,
      сумно ховаючи лиця свої худі.

      лист не відправлено. помилка. серце.соm
      не відчиняється. виснажена земля
      вийшла на хвилю у всесвіт за молоком
      для незліченних і пажерних немовлят.

      знову чадітиме тиша в нічній імлі,
      дзенькне світанок, розбитий на сектори.
      місяць розтане, залишить на небі лінк:
      http.. //(дві дробові)... усе зітри...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ще не осінь
      а панна спить, так, ніби і не осінь
      вона, над нею ще ген-ген зелено.
      густі чуби куйовдить вітер кленам,
      благословенним
      літнім
      теплим
      босим.

      в її волоссі колосок згубився,
      дорідний золотий, рум'янок, мята.
      і коник польовий скрипкове свято
      благовістить в її
      вербовім
      листі.

      під тихими повіками небесно
      мерхтять її річки, її озера,
      ще осоружне військо чорнопере
      не затінило
      вигойдані
      плеса.

      а панна спить. не осінь ще, не осінь.
      вві сні іде із кошиком ожини,
      у ніч зганяє зоряну маржину,
      де ранній місяць
      сум на сіно
      косить.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    78. ***
      ще до заходу сонця
      вичахне виноград
      в темно-живому оці
      втомленому від зрад

      зійдуться чорні ріки
      в довгий порожній шлях
      від попелища крику
      зниклого журавля

      виставить час долоні
      перецідити сни -
      два міражі солоні
      танутимуть на них



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. **
      плескалося літечко
      у дзвінкій ріці
      сіяло крізь ситечко
      кольоровий цвіт

      фарбами веселими
      малювало світ
      танцювало трелями
      між зелених віт

      чорними черешнями
      колихало сад
      ягодами вешталося
      їло всі підряд

      золотило променем
      ніжило теплом
      залишивши спомини
      швидко утекло



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. планета

      невблаганно і незворотньо
      проникатиму у твій безлад
      на планеті мольбертів фарб,
      заґрунтованих тем-полотен.
      вибухатиму надновою
      у галактиці стертих пензлів
      і, вигадуючи причини,
      відкладатиму час на потім.

      відбиваючи дивне світло,
      таємничі мінливі барви
      пробіжуся мазками днів
      і ночей, у тобі загрузлих.
      неповторних і неймовірних.
      що закінчаться незабаром,
      залишаючи на орбіті
      безповітряний шлейф ілюзій.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ***

      чотири роки, мов чотири колії,
      збіжать у конюшинних вечорах,
      бо слів їм не відміряти доволі нам -
      їм буде ніколи, відхрестяться – пора.

      із висоти пташиної тривожності
      якось озвуться гуркотом коліс,
      а ми їм заперечити не зможемо
      і змовкнемо півтінями на склі.

      задивимося втомлені й окрадені,
      як губляться у накипах сльоти
      оті, що від початку нас не зрадили,
      чотири роки різних самотин.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. як піна морська

      так чаїно гук надсадний
      виливає в піднебесся
      молоко криваво-винне
      загортає в кармазин
      злопотішний камінь зради
      виглядає сум з-під весел
      і ховає в мідну скриню
      голос першої сльози

      спи-засни у чорній хвилі
      хай тебе колише спокій
      хай тобі шепочуть мушлі
      обів’є морське зело
      ти пропаща ти безсила
      ти з березового соку
      зоставайся непорушно
      мов тебе і не було

      мріє глум простоволосий
      і бриньчить на срібній цитрі
      каламутить сон прозорий
      повний чару і облуд
      не чеши зелені коси
      не співай на буйний вітер
      ти віднині -тільки море
      то ж забудь.

      забудь...

      забудь.........



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. автострада 60
      шукати дорогу, яка тобі часто сниться,
      плестися узбіччям, ловити вказівники.
      згоряють зелені зірки, порожніє сито,
      і ти, перетнувши межу, стаєш ніким.

      під ніком «ніхто» зупиняєш авто червоне
      чи біле, байдуже, важлива лише мета.
      відтак розумієш утягнутий марафоном,
      що відповідь мусиш знайти на всі «не так».

      і потім, скуривши із ворогом люльку миру -
      здолати останню(зелену) милю. як приз -
      тебе автострада помилує, врешті, віриш,
      і зникне в кінцевій точці своїх реприз.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Іди
      в осінь горнеться сад
      пустий
      не вернути назад
      пусти

      і не склеїти дні
      як слід
      не дивися мені
      услід

      щойно скотиться див
      з повік
      не чекаючи йди
      навік



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Синиця :)
      Пародія

      я не знаю, що мені насниться,
      аж боюся поринати в сон.
      збоку непокоїться синиця,
      за вікном угледівши ворон.
      кліпає розгублено очима,
      як голодний захмелілий гість -
      хочеться бо їй якимось чином
      вилити на мене давню злість.
      нюхом чує душу небайдужу.
      я тримався довго скільки міг.
      що ж робити – бути вірним мужем,
      чи рванути геть без задніх ніг?
      запросив би галок тих на каву,
      і не тільки галок – птах усіх,
      жодної пір’їни б не проґавив,
      лиш синиця вдома, як на гріх.
      пригрозила дзьобом для годиться
      і заснула в теплім кулаці.
      все-одно тепер мені не спиться -
      я ж поет чи ні, кінець кінців!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ***
      легінь що гори горне
      понад водою йде
      корчить коріння чорне
      в сяйві скрипкових дек

      чеше циганським свистом
      гриви нічних лошат
      гнеться гілля рунисте
      очі в куниць блищать

      струсить небесну свитку
      скрипне Великий Віз
      тішся примхлива квітко -
      місяць тобі приніс



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ***
      із тебе і мене щодня проростатиме сонце,
      а місяць до себе щоночі навсе прикує.
      і зорі на вухо у снах нам повідають конче,
      як тиси могутні плекають коріння своє.

      пір’їна жар-птиці із нижнього неба повисне
      у межах досяжності – руку лише простягни,
      і нявки спокусливо стануть заводити пісню,
      злетівши босоніж з Карпатських пахких полонин.

      на ранній флоярі тужливо заграє чугайстер -
      довкіл сон-травою блакитною світ поросте.
      захоче заморська царівна тройзілля украсти,
      та цур перетворить його на бадилля пусте.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. **
      горять латаття келихи
      ні шереху ні шереху
      а сонце у човні
      перепливає озеро
      і місяці - аж сто за ним -
      несуть у кухлі ніч

      і вітер м’яко тулиться
      до оксамиту вулиці
      смарагдових зізнань
      трава біжить соромиться
      калинове коромисло
      візьми й у літо кань



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. """""""""""
      не ходи до лісу, сину,
      там не гладять по голівці,
      не співають колискову.
      вовк голодний виє там.

      і його ніхто не спинить,
      ані справа, ані зліва.
      він тебе обов’язково
      та із радістю гам-гам.

      не ходи у ліс ніколи -
      злий ведмідь хропе в барлозі,
      хитрий лис очима світить,
      і пугукає сова.

      це ж твоя довічна доля -
      у відключці ситий мозок,
      зомбоскринькові півсвіту
      і залежаний диван.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Бузкові досвітки
      у сонний ранок випурхне бузок
      зі соловейкової сірої сопілки.
      зібравши роси із нічних стежок,
      запахне травень медом білим-білим.

      і полетять хустки під небеса,
      хустки із кетягами ніжними пухкими,
      змальованими з темперних писань.
      по пір’ячку на юну землю скинуть,

      в зелений шепіт соковитих трав,
      в заплутані тонкі шовкові ноти.
      і зійде зірка світу золота,
      і день весняний догори покотить.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    91. Колискова для Іриски
      Спи, моя Іриско,
      cпи, моя солодка.
      Люляють колиску
      зіроньки-стокротки.

      Птаха білокрила
      горне пташенятко,
      вушками накрила
      мама зайченятко.

      В порості ліщини
      дрімки ловить лиска.
      Спи, моя дитино,
      спи, моя Іриско.



      2010 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Нічне місто
      місто пливе, утікає крізь ніч
      як велетенська налякана риба
      місто ковтає фантоми облич
      різного штибу

      в жерлі пітьми розчинився трамвай
      блиснули леза відточених рейок
      шаснула вулиця чорна крива
      в чашу Морфея

      тиша замшіла відлунням крихким
      капле ліниво роса із надлому
      місяць ховає в неоновий дим
      профіль знайомий

      кільцями сон набивається в дім
      тільки давно там не мешкають люди
      бродять по закутках тіні худі
      тіні приблудні



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Стираючи пам'ять.
      зайшлася темрява, пашить загравою -
      горять церкви.
      креснУвши лівою, «во Ім’я..» – правою.
      тепер лови.

      у вирій буслами дзвіниці рушили
      крізь дим терпінь...
      з нового згарища зорять окрушини,
      скорбіє дзвін.

      в останках дерева, що стало прихистком -
      псалми трипіль.
      молитву вимовчіть на блуд антихристів,
      вони – сліпі.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. *****
      коливається синьо уповні розлита весна
      виполіскує простір cвої зазимовані коци
      розпускається брунька життя у зеленому оці
      і рушає земля за теплом до нового млина

      від усіх чотирьох вітряків торохтить гомонить
      і відталу дернину крилом бистрий жайворон оре
      «телегіз-телегіз» - повиполює смуток і горе
      щоби сіявся хліб щоби рунь пробивалася з нив

      а коли загартується колос в лискучу латунь
      хто б не йшов не просив не тулився душею до лану
      з ним поділяться небом утішним вербово-весняним
      і покотяться писані сонця із тесаних клунь

      квітень 2011 р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. за водою
      пірнали дрова в баби з рук до печі,
      місився хліб і пікся хліб старечий.
      з-поза вікна дивився голуб сизий,
      як по столу текли недільні ризи.

      мінився жар, поволі повз обличчям
      у дим, і шамотів у небокличчі.
      кахикав комин, дід сидів на лаві.
      і кіт куняв. ще був. рябий, ласкавий.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. *****
      до тебе йти, і не дійти, і перейти.
      і, опираючись на пристінок чекання,
      задивуватися, як близько будеш ти.
      твій слід балансуватиме на грані

      і вислизатиме. і йти, і знову йти.
      вкінці прибитися до згубленого світу,
      де оселилося безглуздя наших тиш
      у тих речах, які ніде не діти.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Відображення (за Шелом Сілверстейном)
      Із Пана_Дриґом_Догори,
      Що у воді стоїть,
      Сміюсь щоразу я, хоча
      Робити так не слід.
      Для світу іншого, мабуть,
      Чи міста,
      Чи пори,
      Він, як належиться, стоїть,
      Я ж – дриґом догори.


      Reflection

      Each time I see the Upside-Down Man
      Standing in the water,
      I look at him and start to laugh,
      Although I shouldn't oughtter.
      For maybe in another world
      Another time
      Another town,
      Maybe HE is right side up
      And I am upside down.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. пісенька-тарантінка
      відпливають кораблі
      з усмішками друзів
      почуваюсь на землі
      робінзоном крузо

      скоро п*ятниця
      примчить
      з ночі на неділю
      і вагатиметься чи
      убивати білла

      біло снігом замете
      проліски надворі
      запиваючи мате
      безпросвітне горе

      наридаємось усмак
      щоб переболіло
      і подумаємо як
      не вбивати* білла

      * варіанти на вибір : виправдати, вибачити, повернути, насолити, порішити...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. лицарське, найпечальнішого образу (часи VI)
      начищені до блиску обладунки,
      не навчені на лаврах спочивати.
      бач, вірний Санчо – бородатий фатум
      іти щодня у давньому керунку.

      ти спиш? ну спи...безсоння стопримарне
      навалюється ворогом на груди.
      і вітер свище вітряковим брудом
      нав*язливо, нахабно, і безкарно.

      твій сон рахманно дихає, мій друже.
      на завтра сила духу знов придасться:
      чудовиська - підступні та горласті,
      і досі їх ніхто ще не подужав.

      ми мусимо, інакше нам не бути.
      а ще я чув, як гомоніли люди:
      "у них з’явився особливо лютий.
      не з їхніх, наче наш, здається Юда".



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. *****
      перебіжить несамовита квінта,
      і потічки з підтопленого льоду,
      що пахнуть медом ранніх гіацинтів,
      незнане почуття на світ народять.

      не гаючись, воно умить розпустить
      у коловерті радості та смутку
      беззахисне батистове пелюстя
      квіток весняних, зібраних у жмутик

      і ненавмисне кинутих під серце.
      і теплий кіт, що по дровітні дерся
      на довгий вус зорю ранкову зловить.

      і пропливе бліда небесна риба,
      зніяковіло срібну гриву здибить,
      і нам залишить непочате слово.



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. **
      замалює на чорно ніч
      жовту бурю у склянці соку.
      і по правому з передпліч
      місяць видреться в сон високо.

      бо на лівому – спить печаль,
      непотрібна і неосудна.
      прихилилася до плеча,
      і здригається, і марудить.

      мародери з позадзеркаль
      вигрібають останній мотлох.
      чути, бачити, знати жаль.
      тільки шансів немає жодних.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. гавай :)
      ультрамарин, індиго, бірюза... –
      зелено-синя гама релаксації.
      із томика виходить сер Гораціо
      із вигуком (підслуханим) «банзай!»

      і звичаям двірським наперекір,
      звільнивши ноги з-під взуття та одягу,
      ступає в рай прозорих вод із подивом:
      «куди дивився батько мій, Шекспір?

      яка краса - цей крихітний гавай!
      пробач стара і добра бабцю Англіє,
      від враження іскрять базальні ганглії -
      о, Гамлете, лишаюсь. прощавай.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    103. Весна лісом
      берези слухали стояли тонкострунні
      чекали на розхристаних орфеїв
      сміялись фавни шепотіли феї
      і легшав лід залежаний трофейний
      на бурому і мокрому безрунні

      у первоцвіті танула зірниця
      коли земля зітхала повногрудо
      проходив лось повз тишу і остуду
      і лущив мох і рогом сонце кудлав
      і пух лишав на вигрітій сільниці



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Часи V (з пустого в порожнє)
      нехитра гра в дорослому садку -
      впливові дами, чванні кавалери.
      і пафос є, і павичеві пера.
      прогрес душі – з гидкої на гладку.

      в анамнезі – наступність амнезій,
      гламур_політ_коригування гомо...
      і кожен пшик підноситься вагомо
      щоби ковтнув наївний гречкосій.

      роти у королев і королів
      під фонограму плямкають синхронно,
      буття старанно втиснуте у трони
      пустопорожніх вивихнутих слів.



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Часи (IV) (мешканцям стихійно-масової забудови )
      героїв - гать, нема відваги.
      маса
      лялькам припнула руки до землі.
      агов, ти де, людино?
      прокидайся! –
      просплять корону сонні королі.

      кому потрібні пишні баляндраси,
      коли коліна гнуть єство твоє.
      час утікає,
      небагато часу.
      з багна
      все важче вилізти стає.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. *******
      не треба, не журись - ламаються сніжинки
      під поглядом важким, неначе пластівці.
      і під словами сніг, пручається, пружинить,
      і кидає у жар синицю в кулаці.

      зліплю сніговика – тебе розвеселити.
      коли далеко «за...» безсоння підповзе,
      він тричі свистоне і королівська свита
      накрутить літачків із купища газет.

      я відчиню вікно, один піймати варто,
      стюардами на рейс - Дюймовочка та Нільс.
      ти тільки усміхнись за п’ять вагань до старту,
      і вивільни думки від підрахунку гільз.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. весна, весна.
      пастух ластів’ячий виспівує світло.
      весна прокидається в синьому дзвоні,
      розсвастює повінь на вітростороння,
      здригається брижами, краплями квітне.

      на голос, що дзвінко і смачно пасеться
      в шовковому небі при ярому сонці,
      летить її повне мов річище серце,
      найбільш первоцвітножадане у році.

      а рік витинає зелену сопілку,
      і кучері чеше, і слухає ночі.
      і мариться стільки, і знається стільки.
      і топиться віддих у вільнім розточчі.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. як правило
      у суму – вологі очі,
      припухлі тремкі повіки.
      у суму - розмитий почерк,
      нездатний «візьми_та_викинь».

      у суму – важкі валізи,
      вокзали, гудки, вагони.
      обійми – чіпкі, залізні,
      глухі до нічних рингтонів.

      у суму – банальна звичка
      вертати: думки в минуле,
      у скриньку - ключі музичні,
      в годинник – його зозулю.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Відстані
      на випростаній руці
      тримаю маленьке місто.
      живеться у місті цім
      немислимо і барвисто

      тобі, що далеко так.
      за два чи за три століття.
      ні потяг, ані літак
      не втрапить до краю світу.

      та, може, за сім життів,
      точніше на сьоме літо,
      ми виявимось не ті,
      щоб надто далеко жити...

      черкни, коли міф згорить.
      я знатиму підсвідомо -
      покинувши межі гри,
      ти рушив навспак, додому.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Часи (ІІІ)
      на сцені - король, як останній блазнюк,
      позує і шкіриться в залу.
      готовий завжди, за окрему платню,
      зіграти твої ідеали.

      згорає в уяві тартюфа глядач
      в найнижчому ярусі пекла.
      і плаче актор, і волає «не плач»
      до себе, дволикий і встеклий.

      воліє визнання краплину, на чай,
      не масляна доля актора.
      до скону залежати від глядача -
      скоріше, не щастя, а горе.

      не соромно хист підганяти під час,
      освистаним бути - не дрібно:
      якщо ж кілометрами черги до кас,
      актор глядачеві потрібний.








      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Весна. Робота. Мури і амури.
      Пародія

      «Дзюрчать струмки» – під мурами амури
      зливають пиво, щоб злетіти в небо.
      Готують стріли й іншу фурнітуру.
      Весна. Робота. Хоч-не-хоч, а треба.

      Коти – не люди, не до камасутри.
      Примітивізм! - займаються вокалом ...
      І не кажіть, якісь такі немудрі.
      Якби ж то люди теж отак співали.

      Наш «півень хоче виступити в цирку»,
      а не дають – «кукуріку», і в зупу.
      Аби на кур надпланово не зиркав
      і оком ласим раз-у-раз не лупав.

      «А квіти бджіл чекають нетерпляче...» -
      уява автора бурхлива і неспинна :
      то тішиться, а то ледь-ледь не плаче,
      розпалений жертовністю рослинок.


      Іде весна, штурмують феромони.
      Не зважиш сил і власної природи,
      впадаючи в азарт не за сезоном,
      нарвешся на рядки експромт-пародій.





      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Часи (ІІ)
      я ніч виглядатиму день виглядатиму жити
      клячатиму довго над яром наляканих снів
      позаду кривава трава і опалене жито
      і брех у шовках та гріхах юродивих синів

      насіння зійшло уродило начорно насіння
      не вистачить вод щоб залити згасити вогонь
      від борозен ярих до крайньої лінії тління
      комонних не стане а коням жалобних попон

      із яру підходить пітьма ситі півні помовкли
      туман підіймає вітри - не барися лети
      мені ще не важко не терпне рука від коновки
      та важко воді - надто крихітний лан з висоти



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Часи
      невиднява. за іншими лечу.
      прощальне коло понад рідним домом.
      і сум важкий, і неземна утома,
      немовби випила ріку плачу.
      зникає голос, дихання судомить.

      під вією - карання, не сльоза,
      впадуть дощі, ніхто і не дізнає -
      росла зерниця повна слави й таїн.
      та шашіль потай серце підгризав,
      щоб винести, мов обірник зі стаєнь.

      дуплавий стовбур, голий, потемнів.
      колись буяло те штурпаччя дубом.
      і привид роду. сам себе не любить,
      а покручів приймає за синів.
      торкаюся кори, гай, зашкарубла,

      черства, байдужа. обійму – прощай...
      і чи здалося, ворухнувся корінь,
      і якось дивно струсонуло гори,
      вп'ялось у скибу рало орача.
      і чути стало, як земля говорить.

      2011 р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Пісенька про пані Жабу
      1.
      прибігла Жаба,
      поважна пані,
      до пана Яна
      на знимкування.
      на кожнім пальці -
      по перстенькові,
      блищать коралі
      нові перлові.


      2.
      а пан фотограф
      порадив спритно:
      «ваш усміх, sorry,
      занадто видно.
      щоби не вийшло
      яке страшидло,
      як мúґне світло,
      кажіть «повииидло»»


      приспів :

      Жабо, не гай бо часу,
      Жабо, не корч гримаси.
      Жабо, аби не встидно,
      Жабо, кажи «повидло»,
      Жабо, о, Жабо



      3.
      «о, прошу пана,
      велика дяка!
      буду старанна
      на ваші знаки.
      заждіть хвилинку -
      мазну помаду...»
      «увага – знимка!»-
      блись!-«...мармуля-а-а-а-да!!!»



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Пародія "Проблема вибору"
      Пародія

      "Дві любові скували сьогодні мене,
      Дві найближчих для серця людини..."
      Я на чвертку - верлібр, а на решту - сонет.
      Почуваюся повним блондином.

      "І обоє вустами тривожать лице,
      Ох, які же солодкі ті губи!"
      Тільки в часі, боюсь, щоб не збіглося це.
      Не хотілось би врізати дуба.

      "Промовляє одна: "Ти назад поверни,
      Мою мрію – яснУ..."", оком тисне.
      Поверни-поверни, але як?.. не словник,
      І не сотка, що зичив колись там.

      Друга пестить так ніжно, а губи-томат -
      ( скільки з'їв цьогоріч помідорів,
      Поки з ніжних наук заробив "автомат"),
      Чи на щастя мені, чи на горе.

      Що ж робити мені? Я не їм і не сплю,
      Схожим став на скелет із шухляди.
      Доки виберу, чую настане каюк
      Егоїсто_спокуснико_гаду.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Тобі
      чи не здалося - ти таки самотній.
      серед людей і поміж диких трав
      шукав мій голос, так і не спіткав.
      а може не впізнав - подібних сотні.

      ночіє. постели ряднину тиші.
      скорися втомі, свічку загаси.
      а я прийду до миготливих снив,
      заколисати твій неспокій. лишу

      зорю на згадку, невиразний смуток.
      і обійму лиш подумки – прости,
      пощо тобі мій голос – він простий,
      а ти шукаєш полум’я від рути.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. авторське право
      йому судилось на світ з’явитись не в тому місті -
      вона чекає, готує каву і груші в тісті.
      підводить очі, фарбує губи і пудрить щоки.
      вона минає під пил софітів, як рік за роком.

      у тому місті, де він існує - її немає,
      не ходять пішки, метро, майдани. нема трамваїв,
      грушок у тісті, її помади, акторських студій...
      герою, вибач - хай краще зовсім тебе не буде.



      Коментарі (50)
      Народний рейтинг: 5.55 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    118. мурашник
      мозаїка віку –
      освітлені віка
      мурашника сірих облич.
      і вулиці-ріки
      поглухли до крику –
      не зійдуться, скільки не клич.

      в загрублих долонях –
      колиска для доні.
      і срібний павук сивини
      легенько похухав
      на пасмо над вухом,
      коли обривалися сни.

      сусіду не спиться –
      згорьована птиця
      до клітки ніяк не летить.
      за гетто картонним
      здичавілим сонмом
      товчуться по пеклу чорти.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ***
      Посмію тінню у чужих піснях
      іти на голос твій, і на мовчання,
      солоний сік стікатиме на рани,
      та я сміятимусь, щоби ніхто не знав.

      Зірвуся звуком у лунких рядках,
      щоб докричатись до ядра земного,
      а ти... ти не відважишся за мною,
      твоя хода - обачна і хитка.

      І зими перетнуть дотичну грань,
      до них тобі тепер не досягнути.
      Птахи безрідні - грудень, січень, лютий.
      Женеш… жени, та крила не порань.



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. хвороба росту
      стара карга, білявка із «динамо»,
      ханжа, повія, сіра миша, відьма... -
      чоловіки ярлик на кожну даму
      вхитряються прилаштувати притьмом.

      а кожна жінка – загадка і гадка,
      не до кінця прочитана сторінка.
      це вам не на долоні, рівно-гладко,
      а дивна ява із мінливим лінком.

      не вірте оку, вуху – надто просто...
      у воду ж – ризик, не спитавши броду,
      не вимірявши, відповідно, росту.
      але прийде і це уміння, згодом.



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    121. Перебираючи старий мотлох...
      за принципом тамагочі -
      годую, вкладаю спати…
      усе, що лише захочеш.
      бо все – це не так багато.

      бо є важливіші речі,
      ніж осад в остиглім чаї.
      я вірю. і, безперечно,
      вчергове тобі прощаю.

      і знов не прощаюсь. потім,
      здолавши лялькові стіни,
      побачиш рубці від поту
      на скронях мого терпіння.

      побачиш різкі сивúни
      в куделі мого чекання.
      не треба шукати винних -
      ні вперше, і ні востаннє.

      лише відпустити звуки,
      заплющити міцно очі.
      і жити отак, без стуку,
      розчавленим тамагочі.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    122. Присвячується хатці на курячих ніжках ( з м. ф. «Летючий корабель»)
      попалася, голубонько, куди
      зібралася летіти, лиш заблисло
      скупеньке сонце? їла сливи кислі,
      то й далі їж, і носом не крути.

      кротячі нори – прихисток бажань
      підбитих снів, що тільки оперились,
      зіприся зручно на старі перила
      і правді у лице тверезо глянь.

      запізно, золотко, не шарпайся, змирись –
      яка не є, та не найгірша доля,
      всього було потрохи і доволі,
      а те, що буде – може і колись.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Котячий хліб
      На облізлу черепицю
      влігся кіт:
      «Остогидли жебри ниці -
      сором, стид.
      Всенький день просив уклінно:
      «Їсти дааай!»
      Не прожити й день у ліні.
      Був би рай,
      якби з неба – не дощисько,
      молоко...
      І м’ясця б у миску чисту
      не шматком,
      а плястерками, з гарніром
      « Kitekat».
      І сметани з білим сиром...
      І котлет...
      щойно виловлених тлустих
      надрибин –
      хочеш їж, а хоч, милуйся.
      От, якби...»
      Вийшла дівчинка із брами.
      «Так!!! Неси!!!»
      Кличе: «Коте, гаму-гаму,
      кси- кси-кси».
      З даху котик долі скочив -
      ось він - я:
      « Почастуюся охоче,
      смачно, няв».



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. тут
      там, де роси медовіють
      на здичавілих стежках,
      простягнули ноги мрії -
      ноша видалась важка.

      там були ми так недавно,
      а насправді так давно -
      геть охляли мавки й фавни,
      циндрять душі в казино.

      кольтом бавиться вендета,
      тесаком грозиться нам.
      та не вирватися, де там,
      із підводного човна.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    125. Заручини
      закрутить віхола, заб’ється серденько -
      свати приїхали. як і заведено,
      хліб-сіль, варенички, горілка в чарочку.
      прийшов нарЕчений, виходь, Одарочко.
      горить мов маку цвіт, пливе лебідкою.
      щаслива матінка зове обідати:
      "ходи, Михалику, до столу, сватоньки,
      би пригощалися, при тому святові".
      на лаві гостоньки, надворі щедрики.
      ще раз попостимо, а там нагледимо.
      сватів пов’язано, хустину дадено -
      вділила серденько Покров обрадою.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Святочне
      так затишно й святково водночас
      зітхне зима в калейдоскопі щастя
      її обійми - білі та пухнасті,
      і я малим приблудним потерчам

      вгорнуся в хутра найсвітліших шат
      на день, на чверть...(о першій чи
      о сьомій -
      мій потяг загуде,
      ото й по всьому...
      і знову дні у сутінь поспішать...)

      півоберта – дзвінкі фрагменти фраз,
      різдвяна ніч, зачерпнута зі студні...
      нехай не довго.
      хай за руку - будні.
      краєчком cерця – в білий пух.
      ще раз.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Новорічне
      біжить, спотикається настрій святковий -
      ніяк не встигає, і стільки ще треба,
      аж обертом небо... спинюся на слові.
      і спробую щось не для себе - від себе.

      в порожньому кутику я намалюю
      зелену_зелену_зелену ялину.
      у гущі пахучій мигтітимуть кулі –
      червоні, лимонні, бузкові, та сині.

      і нас намалюю у ніч новорічну.
      ми будем блукати в ялиновій глиці,
      а потім засвітимо сріберні свічі,
      зникаючи в завтра, яке нам насниться.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Зимове.
      перебираючи по зерну супокій,
      вдихаючи пташиний дим холодний,
      я прислухатимуся мимохідь, відкіль
      заскрипотять ховзькі зимові сходи.

      минуще серед скла вселенських бід
      повиокремлює місткі свічада тиші,
      туди занурить викривлений світ,
      і там його, блаженного, залишить.

      умиротворення обійме сни, які
      народяться в тотальній заметілі.
      пташиний дим і дивний супокій
      у зиму проростуть крізь мене біло.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. *****
      сніг завис у повітрі, а ми летимо в оману
      вище й вище, вростає у всесвіт біляста куля.
      сніговик ще шукає в дитинстві незграбний тулуб,
      поки заєць морквину насущну гризе захланно.

      білу кулю по черзі жбурляють веселі діти,
      і на ній поступово між ліній життя та смерті
      проступають по жилці любові дороги стерті,
      щоби двері до серця сумної зими відкрити.

      чути скрип і зітхання, і плаче залізний холод,
      заєць злякано втік, залишивши морквяний відчай.
      вперта куля – все далі, та це ні про що не свідчить...
      все, як слід – ми зависли, а сніг опадає долі.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Прощай, літо!
      В таку погоду можна тільки пити.
      Хмільні літа, настояні на літі,
      десь там, позаду,
      половіє жито,
      в червінні дзвони
      дзвонить пізній мак.

      А я іду на спраглий гомін поля,
      і серце в небі
      ластівкою молить:
      нехай назавжди, хай...
      це – доля, доля!
      і молодість вертається навспак...

      Заковано луну в дереворити,
      бо їй тепер не вільно половіти,
      на спогади двоколірні розбита,
      вона тепер німує –
      просто знак.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. ***
      Пишнота осені рудої
      у вихрі падолиста гасне,
      згоріли барви - літня Троя
      летить до неба сивим пасмом.

      Під виснажені вальси босі
      медових уст поваба гіркне,
      поволі тане у волоссі
      уже німа кленова зірка.


      2010 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. *
      зі скляних очей осінніх
      котяться дощі,
      листя витончені тіні
      туляться до щік.

      голоси в мовчанні гаснуть,
      крижаніє час.
      зайда-осінь так невчасно
      розлучає нас.

      перемелює найкраще
      у нікчемний пил,
      щоб вчепитися в «нізащо»
      із останніх сил.


      2010 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Жнива
      я без тебе сумую,
      знаєш?
      мій безрідний,
      пшеничний чубе.
      тільки винна у тім
      сама я -
      відступила жнива
      погубі.

      нагострила серпи
      на зиму,
      тільки нічого жати,
      жито
      жовтим вилягло все,
      і димом
      переорані сни
      сповито. .

      квити...
      квіти зів’ялі,
      осінь,
      інтер’єрне
      багряне листя.
      і сорока німа,
      що й досі
      вірно носить
      вчорашні
      вісті.

      2010 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Завтра –осінь...
      Мій закоханий хлопчику з теплими віями літа,
      чуєш, море сьогодні співає, шумить особливо,
      проникає повз розум до кінчиків пальців припливом.
      Чи надовго...а втім, це для нас не настільки важливо –
      ми готові піддатися шторму, в безодню летіти.

      Прибуває вода, повний місяць вихлюпує хвилю,
      що опівночі сяє, і котится сріблом по шовку,
      наче клич порятунку для вічно самотнього вовка,
      що об волю спіткнувся, аж заздрісні зорі помовкли...
      Ти не спиш? - Ні не сплю, видивляюся завтрашнє, мила.

      Краще спи - в білих віях на завтра зірветься завія,
      срібна хвиля заб’ється гольфстрімом у чорному вирі,
      спам’ятається літо, поспішно відбуде у вирій.
      А оте, найдорожче, як золото, стане нещирим -
      ти не віриш?.. наївний, посміє, звичайно ж посміє...



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    135. Заблукало зайченя.
      Хто там скулився у травах -
      чи то мишка, чи то ґава
      на покинутій галяві,
      де шумить прадавній гай?
      ...Очі блимають зелені -
      ходить вовк чи зла Марена...
      Серце стукає шалено
      і шепоче: утікай!
      І біжить мале зайчатко,
      а куди – не має гадки:
      «де ж поділась рідна хатка,
      рідна мама і брати.
      Що мені робити далі?
      Сил залишилося мало,
      сутінки стіною стали
      і роззявили роти!»
      Серед лісу - безборонне,
      дуже втомлене та сонне,
      спати – зась, бабай у кроні
      запугукав, засопів.
      «Хоч би він мене не згамав!
      Чом не слухався я маму,
      чом побіг я за грибами?
      Не їдять зайці грибів...
      Більш не буду, обіцяю!
      раптом чує, хтось гукає:
      «Озовися, Заю, Заю!»-
      стрепенулося умить.
      «Я отут, агов, матусю!»
      і відчуло, сльози дусять,
      засвербіло десь у вусі,
      ніс від сорому горить.
      Очі втерло, ні, не плаче:
      «Мамо, братики, пробачте!
      Був нечемним і невдячним,
      аж сьогодні зрозумів.»
      Обійняла мати сина,
      цілувала безупину.
      І опісля вся родина
      Радо рушила домів.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Присиплянка.
      "Ні, не спати ще не досить!" -
      невгамовне серце просить -
      скраю неба ельфи й досі
      водять свій танок на босу,
      сріблозвуком, злотословом
      творить нічка світ казковий...

      Так би слухати, глядіти,
      та малих цікавих діток
      тягне втома світ за очі -
      там де хмарі сон туркоче,
      де у місячну колиску
      колисанка лине зблизька.


      2010 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Книга джунглів
      Для звіра,
      що, не кліпаючи,
      ловить
      застиглий пострах
      у людській горлянці
      і рве зубами час –
      безпеки панцир,
      як грім небес:
      «ми – однієї крові»

      Коли шипить,
      визміюючись знову,
      напруження
      словесного двобою,
      де від ненависті
      за крок
      зійшлися двоє,
      шепоче хтось:
      «ви – однієї крові».

      Не опиратися,
      вдихнути
      дивну мову
      і розгойдати сонце –
      вишню світу
      щоби відчути врешті,
      зрозуміти,
      що різні,
      так,
      та однієї крові.

      2010 р.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Хасекі Хуррем.
      Розсміяна –
      срібні дзвіночки у голосі,
      що райські пташки у сералі помовкли,
      і потайки сльози,
      і молишся, молишся,
      а серце гніздо увиває зі шовку.

      Розсміяна
      вербами, річкою, долею,
      дівочими мріями, хлібом недільним,
      лукумом годуєш стамбульського голуба,
      шербет приправляєш чумацькою сіллю.

      Розсміяна,
      смійся крізь вишиті спогади,
      крізь яблуньки рідної танучу пісню,
      сліпців, яничар і нелюдського стогону -
      нескорено, вперто... і нині і присно.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. ***
      осінь сколола коралі каштанів,
      листя брунатне затерпло між ними,
      тане тепло барбарискою, тане
      поза щоками у хмар-пілігримів.

      серце вгорнулось у бабине літо,
      правду ж гірку про зиму не сховати,
      сумно виводить розчулений вітер
      крихітній бабці осінню сонату.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Безповоротно...
      розцілована осінь
      безпутним дощем,
      у патьоках вчорашньої
      мідної туші...
      ллє розкаяння хлющ
      із небесних віддушин,
      але, зраджена знов,
      своє «ні» не порушить,
      і не буде йому
      ні пощад, ні прощень.

      золота - золота,
      та назавтра вбере
      білий габіт,
      цураючись пилу мирського,
      залишаючи дійсність
      іржаву й убогу
      під уже не своїм,
      а зимовим порогом,
      де чіпляється сніг
      до забитих дверей.




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. "... я тебе розкохаю й забуду..."
      я тебе розкохаю й забуду,
      і подамся копати буряк,
      нагнітаючи в серці огуду,
      три разочки сплакну накрайняк.

      чесно-чесно, і більше – ні разу
      цей – останній(побачите!) раз,
      ну й засів ти у душу, зараза, -
      в тил, у профіль і в повний анфас.

      бачу живо дебелу фігуру
      в тілогрійці, прокуреній в дим,
      як ти сіно громадив на хуру,
      як ми... ой, що це я, іже з ним...

      увижаються скрізь твої брови
      і неголена пика твоя,
      чи дою, чи пасу я корову,
      чи веду її до бугая.

      кожна річ на моєму подвір’ї
      не пускає забути тебе,
      свинка - рохне, чи півень- запіє,
      чи вівця, щемно блеючи «бееее».

      Пробачала тебе разів тишчу,
      прощавай, отеперка навік...
      Зеню-Зеню...На маєш!-навіщо
      жмут оргиній мені приволік?

      2010 р.

      с. Старі Гачі




      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    142. *****
      хата вухата в ожинову ніч,
      ніч загадкову,
      гострить старанно об темряви пні
      місячні брови
      двох димарів, що по різні боки
      істини стали,
      там, де розораний зоряний кит
      плаває ставом.
      військо осоче пасе береги
      жаб’ячим хором,
      хвилею плескає плесо з нудьги,
      місяцем хворе...
      півень зайшовся, проріс із глибин
      лик пурпуровий
      квітки досвітньої - впали в полин
      місячні брови.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Віртуал
      Самозакоханому франтові поету
      вона носила каву й виноград,
      а він, блукаючи просторами інету,
      словесно лип до дам, усіх підряд.

      Але вона чекала вперто і терпляче,
      і, навіть в позапівнічну пору,
      благоговійно готувалося карпачо
      за першим «бриннь» його душевних струн.

      Не нарікаючи, сумирно, без претензій
      стирала крихти, як нудьгу акин,
      і білі пальці її пахощами фрезій
      торкалися ледь-ледь його руки.

      Вогнем на шиї, лебединій і звабливій,
      тремтів попал кармінного вина,
      а кіс доглянених несамовиті зливи
      іскрилися, мов золотий динар.

      Та він осліп таки, застряг у моніторі -
      став пікселем, байдужим до гукань.
      На жаль, заблуд його багато хто повторить,
      потрапивши в мерЕжевий капкан.



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. **
      я не сплю.
      і ти не спиш,
      міряєш кути.

      місяць –
      щойно
      з печі книш,
      тільки злий, як ти.

      ви подібні -
      втома дня,
      сум’яття душі...

      до плеча притиснусь:
      «няв!»

      отакі книші.

      2010 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. ***
      Ми відпливаємо, мов кораблі,
      в далеч від пристані.
      де безпорадно товчуться об лід
      зраджені істини.

      Впертість зациклено гострим ножем
      дряпає палубу.
      Відстань причину жалів-ненажер
      знищити мала би.

      Серцю ж – пече, проїдає сльоза
      свіжу пробоїну:
      в чомусь не змовчав і щось не сказав –
      годі загоїти...

      Хвиля затихне, зітхне океан,
      сонце примариться,
      випірне небо між з’ятрених ран
      зламаним парусом.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Знечулення досвідом дозволити...

      Не збувається -
      що ж,
      забувається,
      щоб «забити».
      Та кепська забава ця -
      не приборкати правду,
      постукає
      попід горло
      знайомими звуками.

      І душа заголосить,
      захлипає,
      знявши усмішку_з_ примусу,
      липову.
      Пощо марно
      брутально глумитися
      і тираном ставати
      чи митарем? -

      Ні копійки не винна,
      ні шеляга,
      не для неї ерзаци здешевлені...
      От поплаче -
      знай, хутко утішиться.
      Не диктуй свою волю –
      видніше їй.

      Вип’є досвіду
      гостру настоянку -
      почекай,
      перетерпить,
      загоїться.
      Хоч гірка її правда,
      та краще, ніж
      самобрехні
      єлеєм намащені.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. .....
      Давай помовчимо - нема чого казати.
      Все сказано... до нас, не нами, не про нас.
      Потріскану стіну хитнув наріжний атом,
      коли старі мости розводили якраз.

      Мовчи, не говори, роз’їдемося тихо,
      як два сліпих авто без вікон без дверей
      з музею секонд хенд, де власником, на лихо,
      не добрий айболить, а звідник бармалей.

      Насупиться услід стара пліткарка осінь,
      обпершись на ціпок і зціпивши вуста,
      а далі чхне на все і, висякавши носа,
      поплентається геть з обридлого поста .



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Осінні запусти



      Осінь талію осину
      підпереже, вигне спину,
      цокне хвацько закаблуком,
      у боки уперши руки,

      розметає злоті льоки,
      піде в танець, ще й підскоком.
      Полька з гудзом, полька з перцем,
      а в кишені тільки крейцер -

      змарнувала всі таляри
      на туман, що плине яром,
      на шовкову павутину,
      білі айстри попід тином,

      розтранжирила дукати
      на діброви сорокаті,
      переліски багрянисті,
      відчайдушну вохру листя

      з верховітття аж до споду,
      на дими довкіл городів,
      на коралі горобини
      і на пісню журавлину...

      Ой танцюй, скачи, небого,
      не залишилось нічого -
      за душею тільки вітер
      і дірява тінь від літа.


      вересень 2010 р.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Лист
      На пошті пахло сургучем,
      і сонний ранок сьорбав каву,
      коли з утомлених очей
      до нього лист у скриньку канув.

      У кілька тривіальних фраз -
      про реп життя-буття у фолі...
      між слів – оте, що вже не раз
      не умістили бандеролі.


      2010 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. *****
      від битви шовковими подушками
      до комплексу втраченого ребра -
      ти сам напросився на роль Адама:
      ось яблуко правди – кусай, пора.

      мені довподоби зіграти Єву,
      прем’єра вдається - чому б і ні?
      зацитькує правду сліпе forever -
      дамо йому фори у кілька днів.

      і змій наш повірить, що білий лебідь,
      люб’язно прикусить гидкий язик.
      нарешті,
      хтось візьме вину на себе,
      як справжній, не з пороху, чоловік.

      2010р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. *
      не зачиняй вікно,
      нехай
      шепоче
      літо,
      ще синій птах
      гніздиться
      в яворах ...
      ув’юся в пірячко –
      сьогодні час
      летіти...
      не хочеться ніяк,
      але
      пора.

      коханий погляд
      забираю
      для утіхи...
      у ті краї,
      де ні птахів,
      ні гнізд,
      приходить осінь
      непомітно,
      тихо-тихо,
      увінчана
      жоржинами
      зі сліз.

      2010 р.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. *****
      Ще хапається літо
      за брудно-зелений слід,
      та частіше за клямку,
      спішиться
      не до,
      а від…
      Охохо!
      зачекалася осінь
      в старих дівках.
      Може хто ще і візьме,
      Та звідкись береться страх,

      бо в оздоби її
      прабабусині
      золоті
      день-у день усе глибше
      вростає брунаста тінь,
      обвиває вужем
      непомітно
      іржавий плющ
      безпросвітності...
      « Пробі!» -
      «Жива я, лише посплю.

      Розбуди мене,
      доле,
      коли хтось
      таки прийде»,-
      і повіки змикає запалені...
      Хто ж?.. -
      Та де!..

      Око раптом окреслить
      безлисте худе гілля,
      і посріблені пасма,
      інисті рубці від лям.

      Гайворонячий прикрий
      надсадно-різкий фальцет
      розплете приготоване
      шлюбне
      сухе
      чільце...

      Хто б подумати міг –
      та ж багачка була яка!
      Не залишила доля
      ні щастя,
      ні мідяка...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Попіл_в_юшці
      В казанку булькоче страва,
      котикові - повна миска,
      одяг злагоджено вправно,
      хату прибрано до блиску.

      Працьовита попелюшка
      потопає в ностальгії,
      бач, отримане киптюжить
      чорним димом і не гріє.

      Десь таки прорахувалась
      добра фея в добрих чарах,
      бо одразу після балу
      почалася буднів кара -

      щось уже занадто спритно
      із годинниковим боєм
      той, що був казковим принцом,
      знову став самим собою.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. По той бік - гора...
      Несе потік, закручує дараби,
      між валунами піниться життя…
      до верхів сивих якось нас дотраґав
      талан - ґалґан, шубравець і гультяй.

      Ади, файкоче, ще міцна, нівроку,
      статечна старість в шитім кожушку,
      а дим курної хати сивий докір,
      закутує в тепло овечих шкур,

      щоб жити попри зболене терпіти -
      запасці світу виорати край,
      підперти небо голосом трембіти
      і слухати, як дихає гора.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Королівна
      Біле личко... оченята...
      а вуста, мов мак.
      У люстерко гляне, як там?
      Краля – та ще б пак!
      Гарна, гарна – королівна,
      пава серед пав.
      У шнурочок брови, рівні,
      глянув – і пропав.
      Усміхнулась – сонце вмліло,
      серце набакир,
      Розметала чари-стріли...
      Бійтесь, юнаки!

      2010 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Вечір
      Мармур неба індиго, і тихо
      виринають зі сну ліхтарі,
      запаливши ясу вогнедихом,
      наче вправні старі штукарі.

      Поволока фатальна впівока -
      вії тінь - оксамитова ніч
      у цю хвилю упасти звисока
      хоче, тільки беззвучно поклич,

      шугоне кажанячим польотом,
      залишивши криваву зорю,
      де в горлянки до сутінків-готів
      ллється з обрію гаснучий брют.

      2010 р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. Морська пісня
      де ти зник, чудний рибалко?-
      не гойдає пісня море,
      і втомилася русалка
      виглядати із-за скель...
      я тебе кохаю палко -
      незакінчена lovestory
      влізла в пам'ять, наче скалка,
      і гірчить, як чорний ель.

      не рипить баркас тривожно,
      і вітрило не лопоче,
      не звивається змією
      прооливлений канат...
      ти казав, тобі не гоже
      у мої вдиратись ночі,
      накидав стару ліврею,
      і відчалював назад,

      щоб назавтра повернути.
      обіймав свою жадану,
      обціловував словами,
      присягав на ста вітрах.....
      а вогка вечірня сутінь
      поглинала пристрасть п’яно.
      ти і сам тоді не тямив,
      як глибоко вир затяг...

      де ти зник, чудний рибалко?-
      не гойдає пісня море,
      і втомилася русалка
      виглядати із-за скель...
      в інший бік метнулись шальки -
      то була чужа lovestory,
      що розбилася об гальку,
      срібнопінно, наче ель.

      2010 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. Осіннє
      золотистою змійкою
      в’юниться час –
      утікає,
      зникає,
      лишаючи осад.
      ніби нині – за вас,
      а на завтрашнє– пас,
      несподіваним вибриком
      щастя підкосить.

      передвісником
      добрих старих ностальгій,
      що хвостом відвалились
      від ящірки-літа,
      із обуреним видом
      і криком «агій!»
      сподівання кульгають
      із оком підбитим.

      те збулося,
      те – ні,
      ось воно – «восени»,
      порахує курчат,
      ну, і ребра вцілілі.

      поза зоною літо,
      в повітрі фонить
      рання осінь–
      сезонний
      безжалісний
      кілер.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Осеніє.
      піщаний берег чує ранню осінь,
      м’яким пилком
      чіпляється до п’ят
      леткого літа, хрипко молить,
      просить
      хоча б на крок вернутися назад.

      а літо слабне,
      ось, заледве чутно –
      подоба літа,
      видиво,
      мара,
      і видуває вітер хмари гутні,
      і греблі рве – пора, пора, пора....

      пора і час...
      вчорашні силуети
      заллє слізьми безрадісна сльота...
      гуляє вересень покинутим буклетом,
      який учора
      хтось
      іще
      читав.

      2010 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. «Зозулині черевички»
      У зозулі в пірї – чічка,
      але боса, черевички
      на узліссі залишила...

      На смарагдовому схилі
      ночували в самотині,
      де димляться гори сині.
      Аби нечисть не вхопила
      й не припали часу пилом,
      як гласить легенда сива,
      чарівна чугайстра сила
      обернула їх на квітку -
      наче сонце ясне влітку
      між шовковими вітрами,
      що звиваються багряно.

      Лиш знайдете, дітки, зілля,
      заструмить «ку-ку» довкіллям.
      Не лякайтесь дивних знаків,
      це – зозулина подяка:
      квітка у часи минулі
      в ліс пташину повернула,
      дарувала невеличкі
      та розкішні черевички.
      Щоб сховати слід, зозуля
      черевички радо взула,
      і до лісу – бігом, чвалом,
      (звідки, капосну, прогнали).
      Там живе собі й донині...


      Навесні ж у теплу днину
      відкривають сонцю личко
      «зозулині черевички».

      травень2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Завтра - літо!!!
      завмирає все довкола
      і вкладається до сну,
      скоро літа сонний голуб
      залетить о нуль-нуль-ну...

      місяць дзвоником задзвонить,
      що звисає з каптура,
      потираючи долоні:
      літо вже ось-ось – урра!!!

      червень, бамкнувши доперва,
      розпочне колоду карт -
      відпускного? - козир черва,
      пиво, спека.. ну, на старт!


      31.05.2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Гроза
      Жовтогарячий пил доріг курів,
      просив, сердега, хоч ковток вологи
      у хмар, що зачекались «на порі»...
      Сліпучий погляд перуна хмільного

      розтяв завісу навпіл – па-де-де
      грози травневої над містом зазвучало,
      перетворивши в присмерк білий день.
      І вітер скрес несамовитим шалом,

      верби батіжжям люто розсікав -
      напругу; переповненій клепсидрі
      зірвав у хмари вмочений рукав,
      де дощ звивався, мов у пастці видра -

      і полилось, заблисло, заревло,
      пішло на ви суцільною стіною,
      скрутивши небо й землю у рулон...

      ми рятувались у ковчезі Ноя
      пливли на хвилях, течія несла
      а водолій не попускав і шкварив...

      у нас було багато – два весла.
      і ми були,
      бо сказано ж - по парі.


      травень 2010 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      і шкода, і не шкода -
      це було колись, напевно,
      ще коли текла вода,
      невгамовна і не темна,
      ще коли любисток мій
      зеленів і пахнув літом...
      а тепер не йди, не смій,
      та чому ж мені не сміти,
      чи вречу, а чи вкраду
      чи яке добро розтрачу?..
      для розради мудрий дуб
      скине жолудь на удачу.
      посаджу серед бажань
      обцаркую сподіванням.
      лиш прошу тебе, не зрань -
      пізній крок у повінь ранню.

      травень 2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***вілла
      нема



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. *
      ...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Манірне танго
      очі. зажди, тільки день закочу
      знаю. цей травень такий доречний
      врешті. відкинемо тон пророчий
      зайвий, і буде бузковий вечір

      ноти. розкидай, збирай помалу
      можеш, сьогодні настало справжнє
      просто. не згадуй безглуздь віддалень
      вилий дешеве, смакуй вінтажним

      потім - без нього не обійтися
      правда, що правда буває різна
      кривда - кульгава стара і лиса
      вечір. бузковий і надто пізно...

      травень 2010 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Хрущі гудуть
      хрущі не винні, це чаклують вишні,
      квітують так – очей не відвести:
      чуттєво, і наївно і безгрішно,
      вигойдує їх аромат густий

      весняне сонце, місяця перлину,
      і ніч безсонна слухає – гудуть...
      хрущі не винні, та й ніхто не винен -
      весна, кохання, серця каламуть...


      2010 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * * * *
      Чула, що зорі скляні – ну і хто це сказав таке?
      тіло м’яке лиш ховають у хатку, як равлики,
      та не скляну, а із тисячі сонячних зайчиків,
      що у запасі з дитинства забутого значиться.

      Ні, то не зорі часами у темряві падають,
      це вони комини чистять латунні від патини,
      ач накипіло по горло по праведне нікуди -
      котиться надмір терпіння тремкими повіками

      поміж космічних вогнів, ажніким не примічений...
      Лиш очевидець, Галлея, спроможна засвідчити
      істину вічну, легенду скляну ж напіарили -
      зорі-бо теплі, живі та, як правило, парами.

      Зоряний пил – це субстрат, що на дотик не пізнаний...
      голови дурять учені астрологи,..,фізики:
      мертві уламки, тверді (це про душу безжалісно! –
      заздрістю, а чи байдужістю звиклося жалити).

      Хай собі смертні істоти говорять і тішаться,
      легше живеться, коли в ідеальному тріщини...

      День попрощався - за хвилю роботу завершує,
      Сіріус, мабуть, сьогодні засвітиться першою.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Моє...
      Моє болото - ідеально кругле,
      і цілорічно – груші на вербі,
      як доведеться, виберу і вдруге,
      в контексті риторичного to be.

      Мені смакує ритм не метушливий
      із видом на суєтний океан,
      де на сніданок – круасан зі снива,
      і вечори - із чашкою чекань.

      Годинник, телефон і телевізор -
      співмешканці, що грають в доміно,
      і «рибою» по черзі в душу лізуть,
      доводячи до стану «все одно».

      Тоді збираюся провітритись, «на люди»,
      і натягаю думку на чоло,
      я знаю, доки тут мене не буде,
      ти сумуватимеш, авжеж, моє боло...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Весняне настроєве'
      золоті пасма день накрутив на дрібні папільйотки
      і з букетом кульбаб сонцесяйних біжить на трамвай,
      вітерець – ні шелесь, що ж, погода сьогодні «нельотна»,
      та і змій паперовий, роззява, посіяв права.

      «стук-стук-стук» із колісного-трамвайного чути оркестру,
      поворот скипу-рипу пронизливо котиться з нот -
      вузькорейка дорогу у вигинах весело креслить,
      щоб вагони старанно вивчали весняний фокстрот.

      і, мурмочучи щось переливне з альбому Вівальді,
      день іде півпорожнім вагоном і сіє тепло,
      пасажири всміхаються сонцю в розхристаних пальтах,
      а кульбабам, розсипаним, сниться, що так і було.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Спи, не плач…
      Око спати не хоче, та день виглядає дарма,
      той пішов до крамниці, де черга до каси ще та,
      він чекатиме, точно, до ранку,
      скиглить лялька утомлена жалібно «ма-а-а!»
      з підвіконня дрімота росте силуетом кота
      і розгойдує сонно фіранку.

      Розпорошують зорі своє відображення сліз
      у чорничному морі, вечірньому, плачуть «на біс»,
      міріадами крапель злотистих.
      я малюю маленького гнома на синьому склі -
      подарую сьогодні цю казку травневу тобі,
      щоб уклалися сни у намисто.

      Візьме палички з кульками срібними радісно гном,
      і задзенькає ніжно «бім-бом» чарівний ксилофон,
      і заплакане небо всміхнеться.
      Місяць лампу неонову вчепить на стелі хорОм
      і ураз посвітлішає ніч-колискова на тон,
      мов із купелі лялька німецька.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Про верлібри
      цікава штука оті без рими, як-як? – верлібри -
      тонкі джерела, чудні рингтони в режимі вібро.
      вловити складно - перетікають дими ефірні,
      і вислизають тобі зі жмені, як дике пір’я.

      вірші класичні - прості, ритмічні і зрозумілі,
      на риму сперлась душа надійно, спокійно тілу.
      шукала диво - верлібросхилом ото блукала -
      аби відчути у власній шкурі щось небувале:

      і ніби просто, і ніби складно, і магнетично,
      і так і тягне пером діткнути світи незвичні –
      ставай навшпиньки, води рукою -і пальцем в небо,
      і не дістати!..-
      ходити – мало, літати треба...


      2010 р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      коле руки прядиво
      силоміць загадане
      бігти йому ряднами
      ридма у ніщо.

      біль повзе як гадина
      вадами левадами
      виплаче розсадою
      вибуяло щоб

      проросло між саднами
      підступом украдене...
      ось уже й оглядини
      нікуди втекти -

      зусібіч згаратали
      ґратами порадами
      свахами огрядними
      непролазний тин.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. «Котяча допомога»
      Плаче котик у кутку -
      хтось наддер біленьку лапу,
      і Софійка в дитсадку,
      й за вікном дощисько капле.

      Вушком котик час пряде,
      виглядає - стерпла шия,
      де моя Софійка де,
      хто мою біду зашиє?

      Клацнув радісно замок,
      голос рідний із порога.
      Котик, втішений, замовк -
      йде «Котяча допомога».

      Вечір сяде під вікном,
      кіт засне в міцних обіймах...
      Лапка - зцілена давно,
      не болить і спить спокійно.


      2010 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Дощ
      Дощ_як_ дощ, знову веснами падає
      у слова, що воскресли армадами,
      затули переляк парасолею
      і в очах тінь душі пересолену.

      Дощ_як_ дощ, так неждано-негадано,
      стільки зим, а ніяк не розрадили,
      стільки днів – не забулось, не стерлося,
      і дарма прикидались майстерно ми.

      Дощ_як_дощ – нерозумно розтрачене
      ми собі легковажно пробачили,
      а що ні, те затлумили волею,
      тільки дощ – непокірними колами.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Колискова
      зіроньки срібні блимають дрібно,
      тихо летять до вікна,
      сон до колиски теплий і рідний
      горнеться : «спи-засинай».

      ельфи у квітах свічечки гасять-
      спатоньки час і пора,
      хрущ обізвався втишеним басом,
      місяць вхопивши за край.

      сни кольорові райдужні сови,
      бачиш, несуть зусібіч
      слово до слова - цю колискову
      тихо співатиме ніч.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Гаївка
      Перегуки в лісі линуть, перегуки -
      заховалася весна за білим буком,
      теплим деревом гладким і напівсонним,
      що зимою домріває на осонні.

      Чи весна то, а чи мавка, чи дівиця,
      ген, побігла босонога, по косиці,
      заспівала, що аж сонце заяріло...
      чи то сон_це, чи то усмішка Ярила?

      Ой, котилася гаївка берегами,
      відчинивши великоднім дзвонам браму,
      де бувала, умивала землі світлом,
      щоб душа жива фіалкою розквітла.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    26. Великоднє
      Давно чекали, щоб роздати бідним
      по крапельці тепла... Риплять вози,
      весна додому, а не в гості, їде,
      везе пучки вербової лози,

      проміння теплу вичесану вовну,
      пташину радість, прибрану у спів
      і великодню писанкову повню,
      де віра із любов’ю - пів на пів.

      А день, то ходять олені на пашу,
      і риби плавають смиренно у ставку,
      і незбагненний безконечник часу
      веде на світ гаївочку витку...

      А ніч – ясніють зорі пацьоркаті,
      і запах пасочки... І звершення чудес -
      хода Всеношної, і ми – уже при святі:
      «Христос воскрес!-Воістину воскрес!»



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Березню
      Прокидайся, соньку, ти чуєш,-
      жебонить потічок на вухо,
      позіхає подерта чуня,
      ледь причмелено лізе муха,
      сонце взяло тонку гребінку
      і вичісує крихти льоду,
      у захопленні бистра білка
      від нової рудої вроди.
      Кине лунко "ку-ку" зозуля,
      і раптово, немов уперше,
      її пісня проста розчулить -
      усміхнешся, сльозину втерши.
      Прокидайся, доволі спати,
      не проспи і весну і літо,
      хто за тебе побуде татом,
      для твого, ще дрібного, цвіту.

      березень 2010 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Верба б’є...
      ото віднині -
      і вже за тиждень...
      пильнуй, дитино,
      цю дивовижу -
      червонобоке
      і синьооке,
      і гопки –скоки,
      як вільні роки.
      маленький чижик
      весь мак посіє,
      тобі залишить
      дитинства мрії -
      кавальчик паски,
      великий кошик...
      а ще покласти
      всього потрошки:
      як пишуть воском,
      як чутно дзвони
      і стоголосий
      гаївки гомін,
      і світло свята -
      Христос воскресне
      благословляти.
      і - весни, весни...


      2010 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Життя як диво.
      тоненький промінь – життя-бо щойно лише в зачатті,
      ще тихо-тихо, але ритмічно долає пульс
      свої найперші жалі і втіхи, не спить, на чатах,
      для тебе ліпить майбутню землю із двох півкуль.

      довкола мрії рожеві ніжні, як легкий дотик,
      ще не до тіла, а тільки краю твого буття,
      і диво світу щодень уперто до тебе котить
      жага нестримна рости і жити, моє дитя.

      "http://www.youtube.com/watch?v=yM4Tb9mkqTo"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. *******
      та звідки у домі цей запах знайомий.. - аніс?
      яскраво і пряно, і терпко, це - пахне дитинство...
      і довгі ангіни, і вічно зашмарканий ніс,
      і сяйво знадвору незмінно оте золотисте,

      що кличе: « а де ти? а вийдеш сьогодні?», - а ні,
      то сонце в подушку хмарини обличчя ховає;
      притягує в теплі обійми цей світ, як магніт,
      коли вибігаєш на вулицю, виткану з таїн...

      анісові зорі на небі - весняні джмелі -
      нектар по краплині із пам'яті м'ятної носять
      у випічку з медом анісовим - для Амелі
      із поглядом вишні, хоча їй далеко за осінь.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. *****
      Пахнуть підсніжники медом, і марять весною,
      хочеш зірки порахуємо, сонце, з тобою?
      тільки весняні, прозорі, лілово-блакитні-
      декілька клаптиків неба для мрії я витну.

      мрія - не зовсім нова, та чудна фартушина -
      клаптик-до-клаптика, інколи навіть і клином,
      тим, що зійшлися світи, посвіти, місяченьку -
      пореться легко, а шиється так помаленьку.

      мабуть не встигну до Свят, той нехай, мо’ до других,
      ще половина роботи, й оздобити пругом.
      Важко самій - я із тих, що нікого не просять...
      певно не стане ниток... докупи по дорозі...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Весняний етюд
      місять мешти ліниве тісто
      і магнолії у безлисті
      стиха плачуть – подайте місту
      гріш надламаний на весну
      розміняла зима останню
      сукню радощів у фонтана
      на сезони снігів Монблану
      і забулася у «та ну!»

      місто марить тамує спрагу
      в точці відліку нуль варяги-
      турнікети бредуть сповагу
      розминаючи ланцюги
      там де крапля нової ери
      підписала нудні папери
      паростинка асфальт продерла
      роззирається навкруги
      18.03.2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. *****
      у тексті обірвані речення жмут помилок
      адже не писався для друку скоріш як щоденник
      без права (й потреби) набору в режимі капс лок
      без права підказки суфлера на авторській сцені

      без вичитки правок бо це вихолощує суть
      а вади залишаться прав хоч направо й наліво
      наступні рядки все одно корективи внесуть -
      великим пробілом оте що найбільш наболіло

      навіщо листати недбало тонкі сторінки
      даремно я ж бачу для тебе вони – нецікаві
      тобі залишилось втопити купальські вінки
      і погляд у гущі квапливо допитої кави



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Скрушно
      Вилягали крокуси
      за кріпкими кроками
      укладались крайками
      кигикали чайками...
      крадькома скорилися
      мов крива кирилиця
      затулились крильцями
      і навік закрилися
      криками кривавими
      бо красу украли ми.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Recherche d'hiver
      Час летіти - накину манто
      (зими також літають у вирій)
      на завісі манірним кутом
      перетнулися гострі рапіри
      макіяж укладу в саквояж
      і – вояж вуаля по орбіті
      а маленький услужливий паж
      оголосить весну понад світом.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Радіо безсоння.
      Сорокаватний холодний небесний ліхтар
      вату розпушить стоденну приплюснуто-збиту,
      лінія льоду під наглядом втомлених фар
      знову в безчассі по вулицях буде бродити.

      Радіо-голос безсоння-сліпий поводир,
      шурхіт нічного годинника у завіконні.
      Спрага до краплі осушує пляшку води
      і розгрібає думки в їх безладному сонмі

      Збрижиться час, дежавю залишаючи люфт,
      гальма – ривком, і автівка заточиться юзом.
      Будеш цигарку? Ні, дякую, я не палю...
      потім... тоді, коли світ розлетиться на друзки.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Так, між іншим...
      у березня поцупивши вино,
      п’яніє сніг у ночі на бенкеті,
      звисає шлюбний, ще торішній, кетяг
      з його петлиці вижовклим руном.

      рояться у неспокої думки,
      сусідин пес «ворожить» безугаву.
      сьогодні місяць - повня, не лукавить,
      напоєний передчуттям терпким.

      і кроки, що ламають лід тонкий,
      вчуваються, а може це – реальність?..
      та ми давно уже не ідеальні,
      щоб коми замінити на крапки.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. М’яч.
      Бум і бум, і сто раз бум -
      із нічого грюкіт, шум.
      Що це аж до неба скаче?
      Мій новий червоний м’ячик.
      Ой, ловіть, хапайте швидко,
      зараз буде гол у шибку...-
      трах і бах, і дзень-дзелень!
      А не зле ж почався день.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Відпусти.
      Відпусти мою руку... Колеться,
      б’є в обличчя цинічна проза,
      наостанок. Нестерпно боляче,
      на довірі - сліди корозії.
      Неприродна яскравість поспіху
      ріже зір у твоєму глузді -
      проганяєш мишей на протяги
      хай не шкрябають совість-пустку,
      хай їм вуса вузлами зв’яжуться,
      щоб не внюшили краплі крові…
      …на перстінному слід нев’янучий
      обгорнувся брехливим словом...

      Ти когось, хтось тебе - зрікаємось,
      тільки той, хто тебе, незмінно
      ходить привидом неприкаяним
      по душевних чеканних мінах.
      Проклинаєш рясним дощем його,
      проганяєш холодним вітром,
      ненадійного, непрощенного.
      Він - луна, але все ще світла.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Абрикосовий сніг...
      З абрикосових снів пелюстками зсипається сніг,
      так спонтанно, неждано, пробачте невчасну присутність,
      бо сьогодні він - гість, не тотально жорсткий колоніст,
      і мугикає потайки пісню весняну під ніс,
      а рефрени сніжин у перерві виводить ледь чутно.

      Абрикосовий сніг, під ліхтар абрикосово ліг,
      ще не хоче топитися, хоче весни дочекатись.
      Це – останній, мабуть, завершальний зимовий політ -
      реверанс із прощально-галантним поклоном до ніг
      першим паросткам в одіжі зимній із мокрої вати.


      2010 р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Ой, ґулі-ґулі, мої сіренькі, ходіть до мене,
      нема довіри, а їсти треба, літати треба,
      і простір неба хтось захаращив - самі антени,
      нема карнизів у цьому світі - ото халепа.

      та ви привикли, адаптувались мої сивенькі -
      у вовчу зграю, що не кусає, а тільки просить,
      немає тата, немає брата, немає неньки,
      і крихти чіпсів, гнилі банани, хоч сниться просо.

      міські бомжата, у когось ніжка обвита дротом,
      а в когось зовсім її немає, немає милиць -
      немає ради, ще будуть, милі, ну, може, згодом,
      бо їх робити сьогодні люди ще не навчились.

      немає сенсу, кому проблеми оті пташині
      до серця близькі, кого тривожать оті, останні,
      нові портфелі, прогноз погоди, зимові шини.
      і сиві зграї біля базару ...
      «по барабану.»

      Ой, ґулі-ґулі, мої сивенькі, отак живемо:
      раз хліба дрібку, аби забути, аби не знати,
      весна на носі, ще трішки- трішки, а там - зелено,
      і буде їжа,
      і більше - серцем,
      і менше – матом.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Як завше
      одну кавову ложку смутку
      в мигдалевий горішок ока -
      так несолодко, віриш, нудко,
      і невчасно, ото морока.

      одну чайну ложку тривоги
      в порцелянову чашу серця,
      подрібнивши її до того ж,
      на додачу до дрібки перцю.

      одну липову діжку щастя
      до щоденно пісного тіста -
      не багато, і - ще, баластом,
      краплю дьогтю...
      як завше,
      після.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. Лисички-посестрички
      Тішиться руда лисичка,
      Що купила черевички -
      Гордо лісом походжає.
      Тут – де не візьмися, заєць
      «Гей, вітаю вас, лисички!» -
      Проясніло в лиски личко,
      Усміхнулась, рада-рада:
      «Гарні черевички, правда?»
      « Ні, це я грибам–лисичкам,
      Он, сховались у травичці»
      Лиска глип - а там сімейка,
      Сім лисичок, сім руденьких,
      всі тугенькі, невеличкі:
      "Ох вони і симпатички!
      Хто б подумав, що зустріну
      Я отут свою родину,-
      Пощастило, що й казати,
      Мабуть, нині в мене свято –
      Є новенькі черевички,
      І знайшлися посестрички!"



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Тюльпаніссимо
      не випрошуй манни у панни,
      а вирощуй для панни тюльпани
      тюль на вікнах, панно, тумани -
      у пастельних тонах оманних

      панни ніжки стеблисту стежку,
      між тюльпанових снів мережать
      панорамно – і безугаву
      тюльпаніссимо, браво! браво!


      2010 р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    45. Весна! :)
      а скільки тієї зими? – ну, з-півроку -
      півкроку до провесни звабної, звісно!
      а потім локатори пильність розвісить
      і випурхне пташка з гнізда ненароком

      а може, не пташка то зовсім, а мавка,
      ельфійка чи навіть русалка - із казки,
      і кожна із них вимагатиме ласки
      законно, весняно, і пристрасно- палко

      то ж, березню, квітню і травню, направду,
      вважайте, що вам пофортунило дивом...
      ви хочете їх закадрити на пиво?!
      задумайтесь, хлопці, бо буде вам ґранда

      русалка, чи мавка, білявка-ельфійка,
      кавусі не п’ють, цигарок не вживають,
      їм треба в душі вищосортного раю -
      щоб їх добивалися ніжно і стійко:

      читати сонети, ліричні балади,
      співати по нóчах палкі серенади,
      і так, щоб до складу і так, щоб до ладу,
      інакше хтось облизня може спіймати

      ґранда (діал..) – сором, ганьба

      2010 р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Передчуття весни
      Вливає сонце золото жагуче
      в діряві сни торішнього асфальту –
      готує зранку оскари весні.
      І, гаснучи увечері, озвучить
      трикутники зі сяючої смальти
      бурульок, що викрапують пісні.

      Бліда душа забризкалась промінням
      від п’ят до голови, коли втікала
      сьогодні вдень від сірості зими.
      і, тонучи в тремкому мерехтінні
      мінливоликих зоряних опалів,
      передчуттям весняним защемить.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. _ _ _
      Ти ідеш, перехожий, зауваж на хвилинку,
      як тікають урозсип жовті очі будинків,
      зазирни в їх зіниці, що украй асинхронно
      рефлектують на тебе, б’ють на сполох у гонги.

      Одягаючи штори - захисні окуляри,
      залишаючи тіні силуетів примарні,
      і, вагаючись, певне, чи вартуєш вистави,
      вікна стулять повіки почергово небавом.

      Перехожий, ти, схоже, в паралельному світі,
      де ліхтар, теж самотній, вірно так тобі світить,
      де тебе не добила остогидла реклама,
      де слова, що застигли, геть із іншої драми.


      лютий 2010 р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Веснянка
      Човником до берега -
      що привіз нам березень?
      А привіз нам радощів
      у весняній пригорщі,

      потічки- проталини,
      щоб потіху мали ми.
      Перші квіти проліски
      визирають боязко,

      чи мороз не вигубить?
      Ущипне врядú-годи -
      сонечко приластиться,
      прожене напасника.

      Заспіває пташечка
      виповзе мурашечка,
      білий світ – обновками.
      Йде весна з коновками!




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Стан душі
      нескінченний день нескінченний сніг
      і зима не пора а стан
      і пливе життя у густому сні
      між очікувань та оман

      за завісою - кольоровий світ
      і не вигаданий живий
      та до нього йти сто невдячних літ
      аж до оберту голови

      із кінця в кінець та по сон-траві
      та до тесаного стовпа...
      там колись в очах зорецвіт горів
      травень юнь у медах купав




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. * * *
      падає душа в сніжну заметіль
      губляться слова
      спомином луна вирине відтіль
      у «не забувай»

      як тепер собі висію весну
      без твого тепла
      яблуню стару міцно пригорну
      щоб не відцвіла

      гілля обійму шерхло до долонь
      припаде жура
      виточить росу в пустку-оболонь
      серця що украв





      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. * * *
      Гляну вгору на наше небо –
      я лечу, я лучу, я кличу,
      проростаю крізь сон до тебе,
      дотикаю твого обличчя.

      Не милую, мілію, млію
      і малію, як та піщинка,
      ти приходиш в останню мрію,
      тихо кажеш : «Не плач, дитинко,

      витри очі, скорися вітру» -
      струменіє з небес блакитний
      теплий смуток. Не плачу… витру…
      шкода - день, і зірок не видно.


      2010 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Вірш про Ворону
      норовити грітися всю зиму на гілці,
      вміти не попастися нелюдам у сильця,
      порпатися впроголодь у смітті вчорашнім,
      спробувати вижити.
      Екстремально?-
      Страшно.

      2010 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. *****
      не дійти нам ніяк, не дістатися осені,
      ми у літо зірки, мов у вулик позносили
      ми у літніх полях задрімали між соняхів -
      не розбудить зима крижаніючим подихом

      коли часом-серпом нас, бадилля,поскошує
      лиш заплаче верба, затуляючись косами
      лиш затерпнуть серця у взаємність заковані
      лиш розійдеться кров каламутною повінню

      а у літі зітхне вітер теплими хвилями
      наші тіні віднайде, довічно розкрилені
      і розкришиться світ недолугими пазлами
      в амністований день, попередньо ув'язнений
      ---
      квітне соняхів біль відчайдушними сонцями
      ми забули про час, пересипаний стронцієм
      ти мені промовчи - так було передбачено...
      ти позначений, мій...
      я, тобою означена...

      лютий 2010 р.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. *
      у волоссі мак
      на подвір’ї лихо
      проминає всяк
      залишає тихо
      у зіницях жах
      і смола медвяна
      шепіт по хатах
      за пропащу Ганну

      на долівці мак
      а вогнисько наго
      вже не буде так
      перекинь бесаги
      та по берегах
      у чужому краї
      там де цвіт зачах
      зійде молочаєм




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. * * *
      жували колеса трасу
      і відстань топилась оловом
      зима ця аморфна маса
      туманила наші голови

      а ми не із тих на виріст
      палили мости надщерблені
      і швидкість – єдина щирість
      і відчай заклинив щеплення

      розверзлися серця стіни
      у точці кипіння нарізно
      і хтось у надхмар’ї сплінно
      розклав їх на різні яруси.

      2010 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Перегони тротуаром:)
      Туман і сніг, дороги вплав
      кудись собі спішать
      пірнають човники канав
      поміж асфальтних лат

      вісімдесят а наче нуль
      затерпла висота
      а ми змагаємся впритул
      і тиснемо до ста

      за десять метрів молоко
      скипає у рівчак
      і різко вправо поворот
      а ми його – отак

      по гальмах нерви скреготнуть
      у кров – адреналін
      і ми зупинимось як гну
      в кільці бетонних стін




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Заєць-детектив
      ... падав сніг на поріг...

      Злився зайчик довговухий:
      Назбирав на ковдру пуху,
      Того, що зима-бабуся
      З неба завжди стільки трусить,
      Чемно приволік до хати
      І пішов щасливий спати.
      Зранку зирк, а з того пуху
      ані знаку, ані духу.
      І міркує: «От напасті,
      Хто ж той пух зумів украсти?-
      Слід малий, відбитки пальців,
      Як у мого друга-зайця.
      Тааак, сліди ведуть до ліжка...
      Уночі підкрався нишком...
      Ковдру пухову поцупив...
      То не сон був! - хтось тут тупав.
      От нахаба, от злодюга!
      Я ж його вважав за друга».



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ***
      дрібно січеться листя мімози
      жовтим туманом ваблений мозок
      тоне в суцвітті-кульках пахучих...
      ...я тебе також...
      ...знаю, що скучив...
      черствість повітря вигріють руки
      (з)серця крижинка тенькне до бруку
      ти усміхнувся – відстані креснуть
      день задивився – значить на весну


      2010 р.




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      Не вір на слово тим білим снігам
      ще мить і згасне їхня снага
      а ти, о весно, босоніж сама
      по лезу сльози.

      шовками мокрими вистели ніч
      звари поранній терпкий терлич
      терпіння, зціпивши зуби, приклич
      помилуй-спаси!

      а там, по стежечці та й до ріки
      нехай пекучим і три- гірким
      засіюють долю плачем зірки-
      німі голоси.




      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ...зима. com. ua
      день заточився, скулився сіро
      втомлений грою вірю-не-вірю
      жовті квартали різьблять зі сиру
      вулиці-вени
      ранок займеться ой як не скоро
      зорі-пліткарки блимають хором
      сніжні замети - шати Пандори
      місяць-вареник

      гойдалка світла маятник рушить
      сріблом заблисне ковзанки вужик
      там де ми разом загнані душі -
      тиша дзеркальна
      холодом тисне в холоді тісно
      тихим зітханням кашляє пісня
      пустиш до ранку збоку присісти
      як ти? – нормально




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. Тайм-аут
      немає сенсу в ловленні примар
      подій і почуттів,
      яким не бути.
      залишився похмілля перегар,
      і то не справжній.
      тихо прийде лютий,

      а там і завесніє.
      прощавай,
      навіщо в очі сипати пилюку.
      ти кажеш золота вона?
      нехай.
      тверезіша реальність
      і сторука -

      одні з тих рук підштовхують
      вперед,
      частина - вбік,
      ще інші десь у прірву…
      і тільки дві закутають
      у плед,
      зготують чай і право на перерву.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. * * *
      Ми всі не перші ані ти ні я,
      до нас жили і житимуть опісля -
      проста і геніальна течія
      людського роду.
      рано-час-запізно
      ці три кити доцільності беруть
      по черзі всіх на дужі спини-віхи,
      їх не минути, а житейська путь
      не завжди тішить нас потрібним збігом.
      трикрапку
      траєкторії життя
      трактує всяк охочий,
      як потрафить,
      і падає здивованим дитям
      у рано-час-запізно змінний трафік.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Занадто дорога вистава
      (римований анекдот)

      В сонячній країні Чад
      Ставили Шекспіра,
      І кошторис акурат
      Виклали допіру.
      На затвердження несли
      Шефу-фінансисту.
      «Що ви, хлопці!», - дуже злий
      Вигукнув зі свистом.
      «Пів-кошторису – на грим?!!
      Ну і насмішили,
      Їм забаглося , ади,
      Два кіло білила!»
      І йому відповіли:
      «Слухай-но, брателло,
      Як порадиш без білил
      Ставити Отелло?»

      2010 р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Мисливець
      (заримований анекдот)

      Стільниковий «затрубів»:
      -Слухаю, Марусю...
      Де? Полюю кабанів,
      Зраночку, клянуся.
      -Ну, і що уполював?
      Цвенькає дружині :
      -Та нічого ще, овва,
      Не фортунить нині.
      -Хто ж там біля тебе, Віть,
      Дихає розлого?
      -Хто, хто..дуже злий ведмідь
      Виліз із барлогу.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Ретроспективне
      зі стріхи сніг пилюжиться додолу
      то ласиця пробралась на горище
      де пахнуть порохáми таємниці
      і доки серце вийти не дозволить
      куняє на бамбетлі перший спомин
      торішньої тривожної зими.
      а дим усе до неба – вище й вище
      несе у невідь півпрозорі лиця
      і чорною дірою - брама-комин…
      і ти крізь сон шепочеш «обійми».



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. *******
      пасе-мережить віями
      того, кого омріяла
      і білий світ у вéльоні
      і рушники застелені

      вишивано-приспівані.
      зерном дорогу сіяно
      по хрестику, по руженьці
      чого сумуєш, друженько?

      за дівкою Марусею
      бо чешуть косу русую
      вінки з барвінку скручують,
      заручена, заручена…

      під місяцем ізвечора
      хліби вінчальні печені.
      на білому на конику
      поїдемо поволеньки.

      аби сльоза не вистигла
      троїстими, троїстими…
      а слідом бíгом-галасом
      «віддáла си, віддáла си»



      2010 р.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Витязь у павичім пір'ї
      гей ти, пихатий павичу,
      cумління твоє – облізле
      ось-ось заблагає слізно
      щоб я не…ану, вгадай
      іди, бо біду накличе
      проси-не-проси, запізно
      і слово твоє залізне
      проїло іржею вкрай.

      а певно, пуста морока
      тягнути сакви вчорашні
      ти, витязю мій нещасний,
      за що тобі це ярмо!
      а гра у чотири ока
      багато для тебе важить?
      мабуть тобі буде страшно
      розбити це зле трюмо.

      хіба, далебі, не видно –
      давно там живе огида.
      а ти їй наймись за гіда
      не вперше король-паяц.
      нехай привикає, бідна,
      до типів такого виду,
      що дріб'язок і не мідний,
      а так, порохно, ерзац.

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Відгадай
      Відро на чубі, у руці мітла -
      Стоїть поважна баба снігова.
      Із камінців і рот, і очка два
      Морквина де?! Була – і загула.

      Сліди дрібні ведуть на манівці,
      Одні у поле, інші - ніби в гай.
      Ото морока. Ну ж бо, відгадай,
      Куди побігли снідати зайці.

      2010 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Доредагувався.
      Ось тільки слово заміню
      І цей зворот, аякже,
      Негарно, не пасує «ню»
      І «дірка в макіяжі».
      А «вдвічі»? – дуже ріже слух,
      А дієслівна рима!
      І не літературно «бух»,
      Русизмом є «помимо».
      Забрати збіг і пару фраз,
      І вираз «грубі бабки».
      Тепер поезія – якраз :
      Лапки, тире і крапка.

      15.01.2010 р.





      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. *****
      Ходила люта хуга попід вікна,
      Забрала із собою коляду…
      Зайшлися шиби відучора криком,
      А я ніяк до холоду не звикну,
      А я ніяк до тебе не дійду.

      Крізь пустку пробираюся, озвися,
      Блукає кучугурами луна,
      Упала стрімко горлицею з висі -
      Тремтить її самотність у безлисті,
      Серед зими однісінька-одна.

      Та звідкілясь виспівує сопілка
      Тонким одноголоссям наших доль -
      Роздмухаю в нічному небі зірку
      Тобі сказати нині маю стільки,
      Удвічі більше змовчати. Дозволь,

      Розвію холод теплими вітрами
      До впертості не втрачених надій
      І тінь, яка пробігла поміж нами
      до ранку зневвиразниться, розтане,
      Покинувши насиджений постій.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    71. ***
      Два місяці-соколики
      якби не гірко, солодко
      оцей – червлене золото
      отой – то срібний дзвін.

      і нічка у пів-доленьки
      то веснами то гореньком
      губилася напотемки
      зорею у траві.

      котилася, журилася
      кропила смуглі вилиці
      вужем завмерла звивистим
      на ясному чолі

      а потім усміхнулася
      і притюпцем на вулицю
      черпнула вíно кухликом
      би дніло на сто літ.

      2010




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Бал
      Хіба не для мене сьогодні затіяли бал,
      Хіба не для мене оця метушня безпросвітна,
      І може б нічого, прекрасно отак, назагал,
      маленький нюанс – а навіщо мені це потрібно?

      Видзвонює світло у склі новорічних прикрас
      Дзеркальними зайцями добрих обридлих мелодій.
      Так солодко-штучно, і сильно захочеться враз
      Побігти за двері, захрипло волаючи "Годі!"

      У затишній клітці усе – на потрібних місцях:
      Зразковий до болю нудотно-ляльковий будинок.
      Масні кавалери – у штивних нових комірцях,
      І дами подібні до глянцевих барбі-блондинок.

      Я - примха чиїхось зимових щемких ностальгій
      Данина престижу, традиції, моді та ринку.
      Нехай і попала під наміри щиро благі,
      Обмежена святом жива новорічна ялинка.




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ***
      Це життя залишає на людях відбитки на згадку,
      Пошарово наклеює аркуші густо покреслені.
      І не завжди виходить у нього рівненько і гладко,
      І місцями сміється у дірку фальшиво й улесливо.

      Не сміши, почуття на відміну від нас не старіють,
      Одягають подекуди панцирі різної твердості -
      Перебути непевні часи руйнівної стихії,
      Бо господарі їхні колись неодмінно повернуться.

      І не слухають реву на прю налаштованих гарпій,
      І чекають, і вірять, бо вивчили нас як облуплених.
      Не спіши їх здавати в утиль і за комір не шарпай,
      Пригадай попередню ціну на повторне відкуплення.



      2010 р




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      Спіймаю у снах аметистову краплю,
      Збігаючи сріблом у неї, потраплю
      Тобі на долоню.
      На скроні солоним пульсаром напруги,
      Вбиратиму соло зимової фуги
      Крізь ночі безсонні.

      Іди, не зважай на сльозу необачну.
      Сьогодні, напевно тобі не пробачу,
      Уперше, достоту.
      На весну забудеш – займуся зорею.
      Ти зліпиш для себе нову Галатею.
      Із крові і плоті.

      2009



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. *****
      Ні вітерцю, завмерло навкруги
      Усе живе в очікуванні з’яви.
      Передчуття Різдва клубком тугим
      Духмяно котить сни на чисті лави.

      До вечора застелиться обрус
      На сіно на столі. Пісні наїдки.
      Свята вечеря. Зачекати "мус"
      На шинку. І швиденько до сусідки

      Колядувати. Радість дітворі -
      Червінці, мідяки. Та це – потому…
      І ходить радість у моїм дворі,
      Зціляючи передсвяточну втому.

      06.01.2010 р.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Лабіринт
      Танцюють веретена дикі танці,
      прядуть, прядуть дзвінкоголосу нить,
      що виведе щасливого обранця
      із лабіринту Міноса. Горить

      лампада в коридорі, де застигли
      невдало замасковані слова,
      бушує пристрасть у горлянці тигля,
      і тінь повзе, потворна голова

      чудовиська сліпого, Мінотавра,
      із люттю переслідує любов…
      і Аріадна вибачить назавтра
      Тесея, що страхи переборов.


      2010р.




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***
      Новорічні вогні, свіжий подих ялин -
      Опускає завісу несміло
      Рік старий. Ностальгійно зітхнемо: «Могли…
      Прожили його так, як уміли.»

      В архіватор життя – ще один, далебі,
      Як зарубка у краплях живиці…
      Не сумуймо, не час, і скажімо собі:
      "Прожили його так, як годиться!"

      30.12.2009 р.





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. …через тисячу лих
      Тихо-претихо, зітхаючи, дихає сніг,
      Сном увиває натомлену тисячу лих,
      Дуже страшних і не дуже, великих, малих…
      Їм невтямки, як терпіти удари «під дих»,
      І дарувати при цьому не лемент, а сміх,
      Вміти не впасти, де кидають квіти до ніг.
      Їм не насниться, що ти у бою переміг.
      Як тобі було тоді… і потому, без них.

      Тихо-претихо, нехай собі мирно посплять,
      Не привертай їх увагу вагою ходи.
      Йди уперед, якнайшвидше, благаю, іди,
      Скоро завія загоїть по тобі сліди.
      Блимає оком найменше, лукаве, як тать -
      Прагне війни і руїни, пекельних багать
      Пильності духу, будь ласка, сьогодні не втрать
      Зло - ненаситне, а ти - ще такий молодий.

      грудень 2009 р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Я малюю зиму.
      Приготую фарби, пензлик і альбом -
      Ух, яка зима чудова за вікном.
      Де гілляччя виглядає з-під снігів,
      Рудохвостий мишолов подріботів.

      У рядок - червоні цятки нагорі,
      Це сидять птахи поважні, снігурі.
      Малюки зліпили бабу снігову,
      І тепер спішать на ковзанку нову.

      Пролітають білі кулі - файний «пас»,
      І одна ото попала в ціль якраз:
      Затуляє присоромлено Данилко ніс,
      Попередив його Макс, а він поліз…

      Намалюю знамениту гру – хокей.
      І тебе візьму, не ний уже, ОК.
      Найспритніший - воротар, не ловить ґав.
      Це, Сергію, справді, я - таки впізнав!

      Видається, що готово. Гарно як!
      Малювати - я із малечку мастак.
      А, казали, що не вийде, хи-хи-хи!
      Зачекай, а звідкіля брудні штрихи?..

      Забілю швиденько плями у кутку…
      Покотився раптом пензлик по листку,
      І білило по малюнку - хляп і трась…
      Не біда! – це завірюха почалась.


      Грудень 2009 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Різдвяне.
      Гукає простір звуками зими,
      Повітря мерзне – хрумає бурульку.
      Калюжі скліють давніми слізьми,
      І грудень до підошви липне мулько.

      І нІколи, і ніч змітає день
      Нестерпною мітлою круговерті
      В обійми січня…Раптом - дзень-дзелень! -
      Готові до відправлення конверти…

      З подякою думки зашарудять,
      Врятовані від спринтерського бігу.
      Різдвяний час…І Божа благодать.
      Десь колядують…І багато снігу.

      Грудень 2009 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Годівничка
      Голодно, важко,
      Де ти, комашко?
      Зимно і сніжно,
      Скрутно без їжі.

      Птаха ляклива
      Прагне поживи,
      Дивиться в очі -
      Їстоньки хоче.

      Жменька пшениці
      У годівницю.
      Пригорща проса:
      «Пташечко, прошу!»

      Сало на нитці-
      Це для синиці.
      Голубам - хліба
      Щедро і дрібно.

      Добрі гостинці
      В диво-хатинці
      Харчу багато -
      Пташечці свято!

      Притьмом сорока,
      Де бачить око:
      "Радісні вісті -
      Гайда всім їсти!»




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    82. Ніч Святого Миколая.
      «Вію, вію білим-білим
      М’яко стелю снігу килим»,-
      Колом-колом хуртовина
      Дме за комір без упину.
      Срібні сани, сиві коні,
      Виринають із просоння…
      А на небі дивні знаки
      Сяють, місяць вийде заки.
      Сіє тиша таємницю,
      Сподівання золотиться.
      З неба стелиться до плаю
      Ніч Святого Миколая.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Усі чекають Миколая…
      Принишкла радість. У вікно
      Дитячі личка заглядають –
      Ну де ж те ДИВО, де воно?!

      До сну дітей гукає мати,
      Дрімота крильцями бринить -
      Малі силкуються не спати,
      Щоб не проґавити…За мить,

      Коли з небес, де урочисто
      Нуртує білий водограй,
      Поллється сяйво золотисте,
      І прийде врешті Миколай!





      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. *****
      Не гоїться струна, поранена до крику.
      Невистражданий біль шукає висоти,
      Вгортається у тінь пусту і завелику,
      І тлінне через яв примушує пройти.

      Загублені стежки, покинуті пороги
      І теплої трави напівзабуті сни…
      Виплакує ріка спокуту до знемоги
      Вихлюпує печаль з гіркої борозни.

      Хтось викреше вогонь у череві горнила,
      Схололого давно на полюсі віків,
      І раптом оживе душа натхненнокрило,
      І зникне угорі…Ти ще не догорів.

      11.12.2009 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. *-*-*
      Майже невидиме плетиво настроїв міряю -
      Ось і пора розпрощатись нарешті із мріями.
      Страх, як не хочеться – краще побуду під ковдрою
      Самообману. Такою старою і доброю…

      Холодно взимку міняти дублони на шеляги,
      Навіть вода, що пливе, примерзає до берега.
      Спати сумирно до весен, як брунька на дереві.
      Тихо і моно, в надривному віхоли стерео.

      Може якось і минеться, утім, не забудеться…
      Пісні не вільно ставати на горло відступництвом.
      Треба прощатися з нею відкрито і сонячно.
      Навіть тоді, коли серце у тебе драконяче.


      2009 р.



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    86. Планета сновидінь.
      Молодик згорнув доріжку
      І приліг поспати трішки
      В темряві нічній.
      Натомились жваві ніжки,
      Затихають крики-смішки
      Сонно серед вій…

      Мерехтять зірки далекі,
      Наливає сяйвом глеки
      Дядько Водолій.
      Таємничим космотреком
      Відміряючи парсеки,
      Мчить планета мрій.

      А на ній - фантазій діжка:
      Літо бавиться у сніжки,
      Взимку – буйний сад…
      Восьминоги ходять пішки,
      Роздають смачні горішки,
      Синій шоколад…

      «Диво-птиці, диво-звірі :
      Та ніхто б і не повірив,
      У такі дива.
      Я і сам ото, допіру,
      Дивувався понад міру,
      Що таке бува.

      Від магічного салату
      Височезним став,як тато,
      Лиш без бороди
      Побабахкав із гармати,
      встиг на вітрі політати
      В чарівні світи.

      На планеті - стільки волі,
      І не треба йти до школи -
      Вік би тут сидів.
      Та зламав якісь паролі,
      І завис на парасолі
      Поміж полюсів…»

      Верескнула раптом кішка -
      Все злилось уперемішку,
      Ніби водоспад…
      Позіхнув Юрась у ліжку,
      «Зореліт» вхопив за ріжки –
      Час уже назад.

      04.12.2009 р.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    87. .....
      Занурюватись так повільно, довго
      В прозоро - білу стиглу каламуть.
      Вбирають зір яскраво-сніжні тоги,
      Учора випрані… А дні собі ідуть,
      Зливаючись невпинно у портрети,
      Пейзажі, натюрморти тіл і душ,
      Як візії - ось перша, друга, третя...
      Спіймати?! Ні,чекай,
      спинись,
      не руш!
      І – опадати серцем невагомо,
      Немов пір’їна, поза край землі.
      Себе питати –"Як воно,потому?.."
      Ось по Петрі, ото і по теплі...




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Віхи
      Усім по скибочці з хлібини пам’яті -
      Розгладиш аркуші буденно вим’яті.
      Коса розбурхана торкнеться гребеня,
      І юність виблисне з-під сивих кременів.
      По слову слово, і - розмова точиться
      Про сум, веселощі, марноти, почесті.
      До крихти крихтонька в журбі та радості…
      Сплетуться веснами зелені паростки,
      П'янкими мріями, літами стиглими –
      Усе, що маємо, усе, що встигли ми.


      22.11.2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. ***
      ..............О&Л

      Завмерли тіні
      готичних шпилів
      у тій країні,
      де осінь снила.
      Терпке мартіні
      сльозить з барила.
      Післяосіннє…
      Згортай вітрила.
      Під парасолю
      сховаєш сумнів,
      страхи схололі,
      слова бездумні.
      Криві провулки –
      відтинки клавіш.
      Обійми лунко
      у ніч розправиш.
      Смичковий Роккі
      захрипне альтом.
      Відлуння кроків
      тремтить в асфальті.
      Міста – як люди…
      мости, бруківка.
      І спогад флудить,
      між фотознімків.

      16.11.2009 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ***
      Вітражні фрагменти осені
      У серці старої прими
      Щороку душею босою
      Зі страхом чекають зиму.
      Червоні повіки втомлені
      Втирає тремка долоня,
      Коли з-за гардин надломлено
      Навшпиньках заходить промінь.
      Тонка сухорлявість профілю
      Вивчає старі світлини -
      Оця – на сміття - порт-фоліо,
      А ця … і судомно слину,
      Щоб знову до сліз не кашляти...
      Зрадливо пульсує скроня,
      І дихати стало важко так
      Крізь дим... на чаднім пероні…
      Рукою діткнеться боязко,
      І губи замолять тишу…
      І пам’яті скрипне колесо.
      І старість самотню лишить.




      16.11.2009



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. *****

      На удачу два пальці схрещую…
      Не виношуй пиху в наплечнику –
      Виглядають фальшивим реченням
      І без того тонкі вуста.

      Сто разів повертався збештаний…
      Залишилась маленька дещиця -
      Що в кутку без прописки мешкає.
      Найпостійніша і проста.

      Розумієш прекрасно сам таки -
      Облітає твій гонор фантиком
      І зникає в пітьмі галактики,
      Як забуті рядки листа…

      2009 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. *
      Я росою зранку
      Виполощу дзбанки,
      А туман наточить
      Вповні молоком,
      Золоті серпанки
      Вивісить на ґанку -
      Викисляться з ночі
      Присмаки оском.
      Глиняні горнята
      Будуть парувати,
      Колисати спокій
      Рідного тепла.
      Комином кирпатим
      Усміхнеться хата,
      Де у синь глибоку
      Стежка потекла.


      10.11.2009 р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Острів
      Прошарований відчай тривогами
      До порогу свого проведеш,
      Щоб удосвіта тінями довгими
      Підкоритись безжальності меж.

      Ранок зійде, просякнутий ліками,
      І залишить коротке "Бувай!"
      Бережи себе, промене світлий мій…
      Вибиваються пасма за край.

      Під егідою чорних апострофів,
      Упиваючись кров'ю розмов,
      На стерильно-безлюдному острові
      Числить дні невблаганний призов.





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. .......
      Марево-видиво дощ - не нова візитівка,
      Наче від часу пошкрябаний фон-кіноплівка.
      Сплять переходи в пасмистих тінейджерських гетрах..
      Мчать-поспішають додому намоклі автівки:
      Злизують шини лискучий льодяник бруківки –
      Згодом лічитимуть прісно асфальт-кілометри…

      Місто під вечір пірне у ліхтарні алеї.
      Спритний ліхтарник обличчя світилам доклеїть:
      Очі і брови, і вуха, і ніс, і уста.
      Парами будуть гуляти, прозрілі, ночами.
      Шепотом ніжним зайдуться стежки у безтямі
      Доки не щезне імла таємничо-густа.

      Часто і сон твій отими світами блукає…
      Зранку розбудить дзвінок ошалілий трамваю –
      Встигнеш заскочити дню на підніжку, чи ні?
      Сплесне в долоні ліхтарник, прощаючись, хитро,
      Свіжим білилом обличчя закохані витре…
      Плавно погасить за склом ледь помітні вогні.


      31.10.09 р.









      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    95. Вернісаж
      Сервус, заходь, ось доварюю каву.
      Саме пора для пліток.
      Ну ж бо, розказуй, як діти-як-справи ,
      Як твій новий "теремок"?

      Знаєш, а в мене прекрасні новини –
      Жовтень відкрив вернісаж:
      Темпера, золото – диво-картини.
      Слів не знайти… Епатаж!

      Хочеш придбати для себе на зиму -
      Щось з його теплих робіт?
      Чи розлисткований подих інтиму –
      Справжній карміновий хіт.

      Вчора пили ми вино пурпурове
      З жовто-гарячих долонь.
      В лоні каміна ще й досі перлово-
      Мрійно зітхає вогонь.

      Я собі взяла у жовтня на згадку
      Давній химерний ескіз:
      Бачиш - м'які оксамитові складки
      Смутку на фоні беріз.





      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.39 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    96. Поступ
      Продірявлюєш натовп - нарешті оце "колись":
      Крок за кроком ідеш і не можеш оговтатись.
      Справа шкіряться луджені посмішки масово,
      Зліва світиться заздрісних поглядів місиво.

      Але мусиш пройти коридори безвиході.
      Затинаючись йдеш, намагаєшся дихати.
      Над тобою повітря пливе здирижаблене –
      Віддих – шкірою-порами-відчаєм-зябрами…

      Ось уже середина, не смій оглядатися,
      Бо засмокче назад ненажерлива матриця.

      Загубила каблучку – назад не повернеться…
      А позаду – облич щосьгукаючих вервиця,
      А позаду сплетіння із рук – не дозволимо…
      Ще лиш крок – відродитись із попелу полум'ям.


      19.10.2009 р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. *****
      *****

      Заплутались ноти у блюзу химерних нитках,
      Що струнно бринять і дублюють самотності простір.
      Там соняха усміх застиг у бадиллі й зачах
      І сумно нагадує тіней минулого костур.

      Розмиється почерк в чорнилі сльотливих ночей,
      І віялом осінь розкине з іржі фоліанти,
      А потім гримасу умочить в солодкий єлей
      І вийде під "браво!" на "біс!" у свинцевих пуантах.

      13.10.2009 р.




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Передзимове
      У листопада – ручиська дужі,
      Перенесе нас через калюжі
      На другий бік,
      Де подих снігу гамує зливи,
      А пізня осінь ганчір'ям сивим .
      Стирає рік.

      Забілить холод мазком широким
      Останні барви. І звикне око
      До білих снів.
      Змовкає осінь... Затихли кроки..
      Зронила листям їх ненароком,
      Між двох світів.

      12.10.2009 р.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Осінній експромт
      Відкружляли кульбаб парашутики,
      Не всміхається сонце привітно нам,
      Ронять сльози жоржин білі жмутики
      На пелюстки зів'ялі обвітрені.

      Осінь ходить садочком засмученим,
      Де дерева жовтіють обновками.
      Холод листя цидулками скручує,
      І скидає до ніг скоромовками.


      11.10.09 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Осінній майстер-клас
      Супляться осінні хмари,
      Сірі ватяні примари,
      Вод пухкі мішки.
      Ще із ночі скерували
      Гострі дощові кинджали
      На земні стежки.

      Перші вдарили краплини
      По охристих тамбуринах
      Ритмом запальним.
      Вітер вилетів "на люди",
      Грає-бренькає на уді
      Крізь кальянний дим.

      Як, хіба злякає злива
      Осінь визріло-вродливу?-
      Жінка золота
      В чóлі кольору шарлату
      Майстер-клас веде завзято
      Танцю живота.

      Б'є об землю дзвоном листя
      Жовтень "браво" голосисто
      І горить вогнем.
      Сипле золото відкрито,
      Щоб до себе заманити
      Осінь у гарем...

      Землі вгамували спрагу,
      І закінчились розваги
      Під рясним дощем.
      Глянувши на Жовтня скоса,
      Зникла швидко спритна Осінь
      В гущі хризантем.
      ----
      Всенький день під чаром танцю,
      Що побачив рано-вранці,
      Посеред жоржин
      Розпашілий до багрянцю
      Лампу натирав до глянцю
      Захмелілий Джин.

      08.10.2009 р.

      Чóлі – елемент одягу виконавиць східних танців
      ( топ з короткими рукавами)
      Уд – струнний інструмент





      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Пісня серця



      Читати (співати) під музику Романа Коляди "Пісня серця" :)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. *****
      Акордом осінь визріє прощальним -
      Вкарбовуючи в душу кожен звук.
      І спалах щастя – дотик ірреальний
      В контексті неминучості розлук.

      Розпачливість прозорого повітря
      І терпкість – у судомному ковтку.
      Згорить багрянець серцем на пюпітрі,
      Підхопить вітер терцію хитку.

      Воно було, прекрасне наше літо –
      Знак долі, піднебесний розмах крил…
      Візьмемося за руки, наче діти,
      І рушимо… Допоки стане сил.

      Заплаче золотом за нами завірюха,
      Закрутить-зашумить у небуття.
      І білим пір'ям, білим, білим пухом
      Закурить шлях тривалістю в життя.

      5.10.2009 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Мері Поппінс, до побачення!
      В синь віконну сумовито
      Сочиться жура –
      Геть прогнала тепле літо.
      Так. Уже пора.

      Хвацько вивернувся флюгер
      Спиною на схід,
      Дивишся – і вже за пругом
      Твій вчорашній слід.

      Пафосно фарбує осінь
      Листя у кармін.
      Вітер впевнено приносить
      Дух осінніх змін.

      Густо пне холодні линви
      Долі із-за хмар,
      Вниз тікаючи по ринвах,
      Мокрий коминяр.

      Виспівали домісольку
      Безтурботні дні.
      Мері Поппінс парасолька
      Зникла вдалині.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Осінній переспів
      На ногах в Абу-Касима
      Дрантя-шлапаки.
      Лічить скнара невситимо
      Листя-мідяки.
      Дзеленчить коштовним звуком
      Жовтня щедрий карб.
      В скупія трясуться руки –
      Тягнуться по скарб.
      Та не доля їм вхопити
      Золото віків -
      Вигорять метеорити
      З осені світів.
      Стануть видивом із диму,
      Як старі гріхи...
      Поведуть Абу-Касима
      Праведні шляхи.


      26.09.2009 р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. :)
      Зорі- мишенята.
      Круглі оченята,
      Зóлота печать,
      Дивляться несито:
      Місяць надкусити
      Зуби норовлять.
      Бо ж такий гігантський
      Жовтий сир голландський,
      Смаколúк нічний.
      І ковтають слину
      Зорі безупину -
      Знають, що смачний.

      20.09.09.





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    106. ***
      Осінні барви, смутки вечорові…
      У мряку жовтень вилиє журбу.
      Тягар твого несказаного слова
      Потягнуть дні, запряжені в гарбу...

      О так, слова…Колись вони блищали
      Росою мрій на миртових кущах,
      І нескінченні літні карнавали
      Світились сонцем у моїх очах…

      Кружляє осінь маревом у кронах,
      І щуляться пожухлі спориші.
      І запах снігу на пустих перонах
      Завмерлої від холоду душі…


      16.09.09.




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ***
      А у Жовтня - вологе волосся,
      І розмок від сльоти правий мешт,
      Підозріло захлюпало в носі,
      І задряпало в горлі урешт.

      Добра Осінь зготує мікстуру
      На терпких бурштинових медах,
      І розчинить негоду похмуру
      У яскравих п'янких кольорах.

      Прийде подруга Бабине Літо -
      Запізнілим потішить теплом
      Буде в парі із Жовтнем летіти
      В небеса під осіннім крилом.

      І розвіються в пряному вітрі,
      Залишаючи смуток услід
      Опадаючі бронзові титри –
      Щемний шелест прочовганих літ.

      11.09.09



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    108. ***
      Танцювала по мокрих дахах
      Переливчасто світлом і тінню,
      Перекресливши сумнів і страх,
      Під мелодію крапель осінню.

      Опадала багряним листком,
      Тихим шурхотом шовку під ноги.
      І розсипалась срібним піском
      На узбіччі твоєі дороги.


      11.08.2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Осіння пісня
      Отак ледь чутно, наче сизий дим,
      Туманів марево нависло понад гаєм,
      І знову шляхом завченим старим
      Птахи зникають ген за небокраєм.

      У місті лиє посірілий дощ,
      Жбурляє краплі дзвінко, як монети,
      І ловить мокро дзеркалами площ
      Заплакані будинків силуети.

      Знайомий клен зіщулено тремтить,
      І листя геть від розпачу змарніло.
      Осіння пісня холодом звучить
      Там, звідки літо щойно відлетіло.


      2008 р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    110. * * *
      Напустила осінь білого туману,
      Щоб ніхто не бачив, як листок паде.
      Мабуть зрозуміла, що прийшла зарано,
      Похапцем прогнавши літо золоте.

      Кутається осінь в дощові пелени,
      Опускає очі у пожовклий кущ.
      Зашарілась густо рум’янцем у кленах
      І хова багрянець у зелений плющ.


      2008 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Осінь-Шикидим
      У блакиті хмар тюрбани,
      Літа колажі,
      Несподівано розтануть,
      Наче міражі.
      Осінь крадькома загляне,
      Щедра Шикидим,
      Та зі скрині з порцеляни
      Витягне калим:
      Теракотові вуалі,
      Шалі із парчі,
      Від опалових сералів
      Золоті ключі.
      Із багрянцю килим тканий
      Кине на ослін,
      Щоб потішив нас казками
      Жовтень- Насреддін.

      25.08.2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    112. Вечірня казка
      Вечір вив'язав панчоху
      День у ній хова потроху,
      Щоб ніхто не вкрав.
      Сонця золото-монету
      Загортає у газету,
      Пхає у рукав.
      Чорна ніч пливе, лебідка,
      Витрясає, мов лелітки,
      Зорі з-під пір'їн.
      Вилетів, мов джин із лампи,
      І танцює в небі мамбо
      Місяць-Алладін.

      23.08.2009



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Русалчина ніч
      На березі чорного озера випали роси.
      У темряві світяться сріблом русалчині коси.
      Вона умостилась посеред виткого коріння,
      Де тверді немає, лише торф’яне баговиння.
      На воду приспущено човен старий та дірявий.
      Поскрипує сумно, бідака,- коли іще плавав.
      Верба із березою гілля схилили журливо –
      Пройшла їхня молодість, пізно чекати на диво.
      Торкнулися серця русалки жалі амарантом,
      Та вгору задивлені ніжних очей діаманти,
      Туди, де небесні золочені зоряні згарди
      Підспівують тихо нічному самотньому барду.

      20.08.2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Озероморе.
      Примарилось в озері море далеке:
      Ліниві глибини, гарячі піски
      І бірюзово-дзеркальні мазки,
      Коли пообідня розморює спека.
      Неначе сріблясті кружальця луски,
      По хвилях розсипались сонця разки
      Відлунням у Всесвіт на сотні парсеків.
      Лоскоче проміння, немов волоски
      Від пензля, що літом малює казки
      У серці холодного світу хайтеку.

      23.08.2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Озеро-небо-літо
      Сонце хлюпоче у хвилі
      Човниками дрібними,
      Берег раменом похилим
      Струшує краплі у рими.
      Траса безмежного лету:
      Озеро - небо - літо,
      У відпускну естафету
      Втягнено наші боліди.
      Всмоктує шкіра засмагу
      Жадібно, як мікрофібра.
      І утамовують спрагу
      Свіжого бризу верлібри.


      18.08.2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Діалог I * До ****** *
      Сонце Місяць

      часи пролинуть
      розпадуться королівства
      мудреців.. довершеними
      жертвами краси..


      Зоряна Ель

      Якщо ж довершені,то непідвладні часу,
      Краси нетлінна істина повік.
      І лиш матерії минущої окрасу
      З роками тратить тлінний чоловік.


      Сонце Місяць

      краса невинно
      роздивляється ландшафтом
      людських страхотних пірамід
      із грізним сфінксом..


      Зоряна Ель

      У Сфінксі мудрості утілилась краса,
      Ідеї вічності у величі безсмертя.
      А піраміди - погляд в Небеса
      І незбагненних таємниць осердя...


      Сонце Місяць

      краса врочисто
      лине океанським царством
      над щоглами всіх кораблів
      до Атлантиди..


      Зоряна Ель

      ...Атланти і Каріатиди
      Красу возносять понад хвилями врочисто.
      З глибин океанічних линуть оди
      На честь краси. Тенористо, басисто,
      Колоратурно спінюються води.
      На дні завмерла Атлантиди врода,
      Немов коралів дороге намисто.
      І світяться із чорних перлів сталактиди.


      Сонце Місяць

      ранковим світлом....
      над дикими отруйними
      болотами, там
      де життям наповнював
      мільйони сердець
      старий величний Вавілон
      краса блукала..


      Зоряна Ель

      ..О, древній Вавилон!
      Де з покоління і до покоління
      Безцінній спадщині у слові поклоніння.
      А грандіозний вавилонський зіккурат,
      Іштар ворота, храми, пишний сад!
      І ті сади, що прилаштовано висіти,
      Що названо на честь прекрасної Семіраміди!..
      Зруйновано усе, хоча Навуходоносор один з царів
      Урешт визнав гріх гордині, бо прозрів.
      Та сказано: відбитком Божим і священним.
      Краса тоді нетлінна, незнищенна!


      Сонце Місяць

      вечірні зорі
      над небесним килимом
      вітають тебе,
      мудра владарко над світом
      ніч дарує сни
      вітер зітхає на флейтах
      ніжність мелодій..

      так що непокоїть тебе
      велична Краса,
      королівно світів і сфер?


      Зоряна Ель

      Митця скеровує Всевишнього десниця,
      І задум Божий у красу несе.
      Краса ж не непокоїться, не злиться,
      Вона лише присутня, от і все.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Пробач…
      Перше побачення… Перше "пробач"…
      Перша тремтлива сльоза…
      Ну ж бо, дитинко, не стримуйся, плач -
      Не відчинився Сезам...

      Змиє грозою із горла клубок
      Прикрого болю й образ.
      Зливи рясної жаданий ковток
      Зцілював серце не раз.

      Буря минеться, і свіжості флер
      Вогником зблисне в очах.
      Жаль лиш дитячих рожевих шпалер
      Там, де кружляв синій птах.


      11. 07 2009



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. ******
      Відроджуватись міліард разів,
      Щоби не повторитися тотожно.
      Відбитком Божим – на скрижаль віків,
      Де ідеальним світом витвір кожен.
      Пройдуть епохи, зміняться часи.
      Смаки, правителі, закони – все минуще.
      Та справжньої не знищити краси,
      Бо ж вічна, незбагненна, всюдисуща.



      10.08.2009 р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. * * *
      1.
      Махнула хвостом світлосяйна жар-птиця
      В омріяну даль.
      Туди, де сміється весна-чарівниця,
      У небі нічному зоря промениться
      І тиші кришталь.
      А місяць, мов човен, у хвилях небесних
      Висріблює сни.
      До мавки-красуні летить перелесник,
      Щоб зоряні перли в дарунок принести
      На крилах весни.

      2.
      Отак полетиш на вогні карнавальні
      В обіцяний рай.
      Та враз ненароком між "па" танцювальних
      Один пірует ненавмисно фатальний,
      І радощам – край.
      І раптом задивишся правді у вічі,
      А там лиш пітьма.
      Чуже на землі владарює сторіччя,
      І снігом колючим засліплює. Січень.
      Самотня зима.



      09.08.2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ***
      Знайома кав'ярня за рогом,
      Ще сонна і млява.
      Крім нас у цей час тут – нікого.
      Лиш вранішня кава.

      Гаряча...Смакуєш помалу,
      Не маючи права
      Дивитись відверто зухвало,
      Всміхатись лукаво.

      І мружиться сонце грайливо
      Крізь шибку віконну.
      І сіється ранок, як мливо,
      У тишу бездонну.

      І в кутику нашого світу -
      Чуття золотаве:
      Знайома кав'ярня, і літо,
      Як вранішня кава.



      3.08.2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. * * * * *
      Згадає мелодію тиху старе фортеп'яно,
      Обізветься щемно минулого давнє кіно.
      І присмаком терпко-солодких обіймів дурману
      До спогаду спогад вкладеться у грі доміно.

      Із безліччю вузликів довга доточена нитка
      Думок запізнілих - життєво довічний ескорт.
      Немає співочої пташки – відчинена клітка.
      Фатальності пальці складають фінальний акорд.

      Летіти б туди, де в тумані напівсилуети -
      Не стерлися часом сміливі штрихи олівця...
      Із чорних на білі - стакато рвучким піруетом,
      Без вицвілих масок. І тільки лицем до лиця.



      03.08.2009




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. ** ** **
      Підкинув хтось дбайливій пташці-ночі
      Округле срібне місячне яйце.
      Вона йому так лагідно туркоче,
      По-материнськи горне під крильце.
      Вилуплюються сни у піднебессі –
      Пухнасті золотисті світляки.
      Їм колискову про сумну Принцесу
      Співає нічка-мати залюбки.


      01.08.2009



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. З життя метеликів
      Я – красень-Метелик. Недавно із лялечки,
      Уже залицяються, ох які, кралечки.
      Барвистими крильцями дражнять, спокусниці.
      О, правил цнотливих підступні порушниці.

      Та вчора зустрів на листочку негадано
      Я Гусінь прекрасну, і – серце украдено!
      Струнка, поетична, невинно-салатова.
      А очі, як ніч, – таємничо агатові.

      Не слухай, о мила, джмелів пашталакання
      Про те, що літав із Лимонкою маками,
      Що в лілії пили нектар ми до ранечка…
      Тебе лиш кохаю!
      Тебе лиш чекаю!
      Довіку я – твій, о моя Капустяночко!

      31.07.2009




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Вальс
      А ви танцювали коли-небудь вальс
      Під музику серця?
      Летять почуття і окрилюють вас
      Співзвучністю терцій.

      Пастелі штрихами розмитими світ
      Навколо дугою.
      У фокусі кадру лиш танцю політ,
      У центрі – лиш двоє.

      Рука до руки і думки в унісон
      У па на три чверті.
      Давайте звальсуємо ніжний бостон
      Життя круговерті.

      30.07.2009




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. ***
      Так традиційно – квіти і вино…
      А, може, ну їх, ті стереотипи!
      Зберемо "зелені" - і на Кариби,
      Чи, краще на Гаваї – все одно:

      Колони пальм, і супровід гітари,
      І ніжності ванільного піску
      (Із запахом гавайського бузку),
      І мрій, пробуджених, тропічні чари...

      Текілою блакитної лагуни
      Підхопить нас одвічний ритуал -
      Ах, орхідеї,вулканічний шал,
      А над усе, як знак, магічні руни.



      27.07.2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    126. Прощання.
      Прощання, як завше, у серці – вокзальним гудком.
      Валізи, сумки – як незмінна масовка перону.
      І рев гучномовця звучить завершальним рядком:
      " Усіх проводжаючих просимо вийти з вагона! "

      На відстані слова. Бо думка давно уже там,
      Де швидкість коліс відтактовує холодом сталі.
      На хвилю присядем… Душа заскимить,наче шрам.
      Пора… Ну, а решта – не варті уваги деталі.


      27.07.2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. C'est la vie.
      Піду, мабуть. І ти, мабуть, іди.
      Нехай тебе не зупиняє совість.
      Клітинно поділили два світи
      Один роман на двічі випадковість.
      Не бійся, що останнє візаві
      Подвоїть борг чергового прощання.
      Скажи своє банальне " се ля ві " –
      Афористичний символ оправдання.


      26.07.2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    128. *
      Не покличу осінь.
      Навіть,як попросить.
      Прилетить руда –
      Не відчиню двері,
      Хай лиш на папері
      Листям опада...
      Буде сонце спіти
      В осяйному літі
      Смаком помаранч.
      Зачекає осінь –
      Лискою у просі
      Згорнеться в калач.



      24.07.2009 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. **
      Не варто бавитись вогнем –
      Ця гра закінчується болем,
      Де серце – перекотиполем
      На жорнах вітру по стерні.
      Надія тьмяним ліхтарем
      Востаннє блимне, впавши долі,
      Обійми розімкнувши кволі
      На розпачу глухому дні.


      24.07.2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. *******
      Сполохано здійнялись чорні галки,
      Над балкою, що терням поросла.
      Риплять вози, прямує до села
      Чумацьким шляхом подорожня валка.

      "Дай, Боже", – почоломкався із батьком
      Якийсь поважний сивочолий дід,
      І поздоровкався за ним услід,
      Кульгавий з довжелезним вусом дядько.

      Спинились ненадовго – по обіді,
      Спочивши трохи, вирушили в путь.
      Воли помалу, знай собі, ідуть.
      Ясніє день у полиновім літі.

      Мені малому повідала мати,
      Що чумаки ідуть у Крим по сіль.
      І путівцем отим самим відтіль
      З козацьким вітром будуть повертати.

      Дорога куриться ген-ген – аж до стовпів
      Залізних, що підперли неба край.
      Ось виросту і стану, як Мамай.
      І понесе на тисячі вітрів
      Мене мій вірний кінь до тих степів,
      Де буйна ковила і кобзи спів,
      Де сумом в'ється голос чумаків.
      З початку світу й до кінця віків.

      21.07.2009



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Чаклунка- ніч
      Нічка чари збирає у темряви міх.
      Заховала у дикій лозі
      Мерехтливі зірки на медвяній росі
      І сріблисто-рожевий горіх.
      Співи зел, мов зітхання погаслого дня,
      Заколисують стомлений сміх.
      Позіхає дрімливо горіх,
      Поглинаючи снів зізнання.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Пам'ятник Жабі
      При повнім здоров'ї – пухнаста і біла
      Жила - була Жаба тихенько несміла.
      З готовністю бралась за будь-яке діло,
      Щоб вибитись "в люди" і жити в столиці.

      Від праці натхненної виросли крила,
      Розквітла захланність, упевненість, сила.
      Скумекала швидко, що декому мила,
      І голос сміливо подала з криниці.

      Посипались зверху гучні компліменти.
      А ще – пропозиція в банк під проценти
      Покласти свої капітали – клієнтам
      Належаться бонуси – наміри ниці.

      І тут пощастило новій бізнес-вумен:
      Ростуть депозити, і множаться суми –
      Шикарні авто і від Prada костюми,
      Від щирої усмішки гнуться полиці.

      Незлі дивіденди від нерезидентів,
      За чорну готівку з офшорів – презенти.
      Пора – в депутати, тоді – в президенти,
      Щоби не отримати ляпас по пиці.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. На одній струні
      До віконного скла від облудного дня,
      Що у скронях пульсує нещадно.
      Совість мчить у тунелі, в пітьмі, навмання.
      Наче біль крізь роз'ятрені садна.

      Перестукає час між колесами снів –
      Синім димом розвіються тіні.
      Лиш пронизливим звуком людських голосів
      Зойкне скрипка в руках Паганіні.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. - - -
      Не нагадуйте про осінь, навіть пошепки,
      Бо готує ще улітку , хитра, кошики.
      Напакує їх грушками з меду, сливами,
      А тоді прийде із хмарами сльотливими.
      Зі світанками холодними, вологими.
      Кине літа сльози-золото під ноги вам.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. * * *
      Пахуче сіно дивиться на зорі.
      Співають цвіркуни в густих стогах
      Про місяць, що заснув на осокорі,
      Неначе дивний срібнокрилий птах.
      Село дрімає. Ніч така ласкава.
      У прохолоді ніжаться сади.
      І обнялися дві верби край ставу,
      Схиливши спрагле віття до води.




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    136. *****
      Змітає вітром учорашній пил,
      Залишений після гучного балу,
      З моїх очей. І вже немає крил –
      Вони розтанули. Якось самі. Помалу.

      Безкрилий день. Без барв і без смаку.
      Мовчать у тиші втомлені хорали.
      Лиш самотіє слідом на піску
      Розбитих марень відгомін зів'ялий.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    137. Вина червоного вина.
      Це – Бахуса безцінний дар.
      В усі часи із хлібом-сіллю
      Був добрим тоном для застілля
      Лози добірної нектар.

      П'янка солодка ягід кров
      І пурпурова, як вітрила,
      Колись велику мала силу
      В артеріях придворних змов.

      Крізь келиха дзвінкий кришталь –
      Підступне скельце злого троля –
      Вже не одну зламала долю
      У лабіринті задзеркаль…

      За щастя вічне молодих
      Вогнем наповнює утробу…
      За першу та останню спробу…
      З душі людський змиває гріх…

      Коли жаги палкий салют
      Наповнить чашу аж по вінця,
      Вино несуть коханій жінці
      З букетом квітів – як прелюд…

      Із бочки. З пляшки. При столі.
      Дзюркочуть у бокал сердито
      Терпкі жадані оксамити.
      Увіковічнені поетом.
      Під камамбер, рокфор чи фету.
      І просто так, аби налито.
      Як пили, так і будуть пити
      І жебраки, і королі.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": --


    138. Виклик прийнято). Вірш з римами на -ель)

      Збудую диво-корабель.
      Він попливе до тих земель,
      Де 25-та паралель.
      Зелений мис.
      Медово пахне мірабель,
      А хвиля горнеться до скель,
      Немов манто a la Шанель.
      І легкий бриз.
      Де понад урвищем готель.
      І подають холодний ель,
      Запечену морську форель,
      Коктейль "Каприз".
      А ввечері – віолончель.
      І флейти лине ніжна трель.
      Відлунням котиться до стель
      Нічний каприс.
      Олія. Темпера. Пастель.
      Мане, Моне, і Рафаель.
      І рембрантова акварель.
      "Вікно". Матісс.
      Мсьє-мадам-мадемуазель!
      Крутіть рулетки карусель –
      Життя – солодку карамель:
      Ура! На біс!!!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    139. ***
      ...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. * * *
      Львів часто плаче. Львів – сентиментальний.
      Із добрими очима сивий лев.
      На муркання давно змінив свій рев
      І для світлин позує вельми театрально.

      Він – компанійський, як усі котячі,
      Всміхається привітно та грайливо.
      Для ласки підставляє буйну гриву.
      І, кажуть, хто погладить – до удачі.
      --
      Це все плітки! Мій Львів не провінційний,
      Лиш затишно живе, без суєти.
      Бо пильно стереже минулого листи,
      У древніх мурах замкнені надійно.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Бджілка
      У смугастім відеречку
      Носить бджілка мед із гречки.
      І складає у щільник
      Цей солодкий смаколик.

      У вощаній комірчині
      Пахне сонцем скарб бджолиний -
      Дорогий нектар квітковий
      Шоколадно-бурштиновий.

      Так щодня і щогодини
      Мед краплина до краплини
      Невгамовна трудівниця
      Консервує, як годиться.

      Взимку,коли цвіт зів'яне,
      І поживи вже не стане
      Будуть бджоли їсти ласо
      Приготовані запаси.

      Лиш розквітне перша квітка,
      Навесні, а потім влітку,
      Стане бджілка працювати,
      Солоденький мед збирати.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Урбаністична сінокісна
      Джмелем гуде травокосарка:
      Газони косять, в ЖЕКу ж – план.
      (Це не жаргон.[пардон, ремарка]).
      Так от, механік наш, Іван
      Облагороджує природу,
      Заросло -сплутану від роду,
      Щоб не сп'яніла від свободи.
      Він у цій справі – ветеран.

      Кричить трава : " О, мама мія!
      Волосся довге – давня мрія.
      Чия рука брутально сміє
      Порушувати статус кво?! "
      Іван пошкрябався за вухом,
      Поправив сподні вправним рухом,
      Зігнав з плеча зелену муху
      І каже : " Значить отакво :

      " Ці довгі патли – день вчорашній
      Вони – не модні, не сучасні.
      Коротка стрижка – ось прекрасно,
      У цьому бачу я резон.
      А ще – нікому не цікаво
      Чи ти буяти маєш право.
      Тому змирися, будь ласкава:
      Наказ начальника – закон."
      І задзижчала знов косарка,
      Щоби навести скрізь красу.
      І – обчикрижила косу,
      Змішавши сльози і солярку.


      *
      Піду, мабуть, у перукарню.
      Хай підстрижуть мене там гарно
      і акуратно, як газон.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. * * *
      Промоклий Львів, проплаканий дощем
      Заснув у ночі затишній кишені,
      Накритий темряви полатаним плащем,
      З ключем від міста, схованім у жмені.

      Відлуння буднів на бруківці спить,
      Вицокує годинник колискову,
      той, що на Ратуші. А лев шепоче : "Цить!
      Сьогодні сон найкращий сниться Львову."



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. ***
      Зі шпарки неба стежить молодик,
      Чи серденько-зоря його не згасла.
      Звертає з трепетом до неї срібний лик...
      Дідусь онуку:"Завтра буде ясно.
      Не виллється водиця із відра.
      Ходім до хати, будемо стелиться.
      Бо виспатися треба, як годиться,
      Щоб мати силу - завтра ж косовиця"...
      А тиха ніч зійшла росою рясно,
      І свічечка поволі догора.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    145. Пісочне
      Сосни, наче стріли, пущені до хмар,
      Пахне хвої килим під ногами.
      Із дубів столітній календар
      Виплекав химерні монограми.

      Там, в піщаних чистих берегах
      Спить сльоза джерельна у колисці,
      І в рожевих світанкових снах
      Стеляться тумани золотисті.

      Сонце сходить, геть туман жене,
      І зринає плесо непорочне.
      Мов алмаз прозоро-чарівне,
      Ніжна казка - озеро Пісочне.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Квітковий вихор
      А навколо тихо-тихо...
      Раптом – фур-р! – квітковий вихор
      Закружляв.
      Він летів по цілім світі
      І намисто з різних квітів
      Розсипав.

      Барвінкові візерунки
      І конвалій ніжні трунки –
      Благодать.
      Незабудки синьоокі
      Теж милують наше око,
      Веселять.

      Білі пелюстки рум’янку
      Стали в коло – і до танку,
      Не спиняй.
      А про що троянди мріють,
      Та сказати не посміють?
      Не питай.

      А лілеї білолиці
      Пахнуть так, що аж не спиться,
      Будять кров.
      Ледь голівками кивають
      Пісню солодко співають
      Про любов.

      То ж візьми в веселки фарби,
      Пошукай найкращі барви-
      Кольори.
      Упіймай квітковий вихор,
      Забувай про горе-лихо
      І твори.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Відчуття та мрії початківця
      Потік поезїї мене останнім часом
      Ковтнув. Аж лячно, плавати ж не вмію.
      І, ніби і не тону, та не смію
      Назвати борсання ні кролем , ані брасом,
      Ані, тим більше, стилем батерфляй.

      Та, все одно, таляпатись приємно,
      І музи, що літають наді мною
      Веселою бешкетною юрбою,
      Нашіптують про щось мені таємно
      І підбадьорюють: "Та глибше запливай!"

      Я сподіваюся, що, ген, за верболозом
      Потік ввіллється у ріку широку.
      З поемами, сонетами та хоку
      Я попливу. Якщо сварлива проза
      Не крикне з очерету: "Повертай!"



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Мій дивосвіт
      У моєму дивосвіті
      Диво дивне з дивних квітів
      Синіх, білих та бузкових,
      І яскраво –веселкових.

      У моєму дивосвіті
      Пахне листям ніжний вітер,
      Пахне горами, річками
      Хатою моєї мами.

      У моєму дивосвіті
      Вдень завжди лиш сонце світить.
      А як дощик накрапає,
      Це він землю напуває.

      Ось поллє він диво-квіти,
      І його мій диво-вітер
      Крилами, мов у лелеки
      Прожене ген-ген далеко.

      У моєму дивосвіті
      Цілий рік панує літо.
      Є весна лиш кілька днів,
      Так, щоб пролісок зацвів.

      У моєму дивосвіті
      Люди всі – такі, як діти,
      Добрі, щирі і мрійливі,
      Може, трішки пустотливі.

      Можу я про дивосвіт
      Говорити зо 100 літ…
      А, скажіть, де Ви живете?
      Поділіться по-секрету!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. ***
      Готуй рискаль.Ідем на бараболю,
      А я тримати буду парасолю,
      Коли прекрасний ти в роботі
      Копатимеш натхненно весь у поті.

      Дощ накрапає,так, дрібненька мжичка,
      Тобі подати, любий, рукавички?
      Бо, не дай Боже,мозолів набудеш,
      І як тоді копати бульбу будеш?

      Рискаль стинає землю так потужно,
      Працює милий, я тримаюсь мужньо.
      Ну от скажіть, чи хтось колись у полі
      Тримав хоч раз над кимось парасолі?!!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    150. Тема
      Забулькав чайник на плиті,
      Бо зранку істини прості:
      Кавалок хліба, кава-чай
      І на роботу чимчикай.
      TV вмикаєш на хвилину,
      Щоби послухати новини...
      Забулькав чайник, зашипів,
      Мабуть,не вистачило слів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25