Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксана Лущевська



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Бісер
    Мрії -
    в розшиту торбину,
  •   гобелени
    Вдосвіта
    впало росами
  •   щоранку
    розтиснута жменя -
    я птаха годую
  •   незвичне
    Традиційні дощі змалювали все місто
    їх холодні відтінки втікали з-під ніг
  •   титанічність
    де лиш голе каміння і вічні сніги -
    сонце схоже на кволу амебу
  •   шумовиння
    крок уліво -
    крок управо -
  •   Фантазії
    долонею - по шибці
    і малювати, малювати -
  •   Полон
    і так хочеться у полон -
    і так хочеться здатись без бою:
  •   Навпіл (перерваний монолог)
    Мене частина - чорнозем,
    півмова,
  •   корд де волан
    падаю - падаю - падаю -
    вільне самотнє падіння
  •   ***
    ...люби цей дощ,
    це місто,
  •   Різдвяні куплети
    Пережили і сто морозів,
    пережили і сто віків -
  •   Зустріч
    був звичайний маршрут,
    був тролейбус той самий,
  •   Хто ми є?
    Чи ти стріла, що випустив стрілець?
    Чи ти лучник, що ту стрілу пускає?
  •   самотінсть
    Від неї віяло самотністю,
    від неї пахнуло дощем;
  •   Віче
    "...нині люди як ті боги. Самі
    все вирішують" - Р.Іванченко
  •   Зима
    Зима почалася із дива -
    і хмари спускалися босі,
  •   Лелене щастя
    ...розітнути світанок мечем,
    зазирнути в степи неосяжні.
  •   Тіні
    ...то був танець химерної тіні,
    що тремтіла листком осіннім,
  •   Скіфська билина
    З вовни скрутили початок світу,
    з рудої, як осінь, глини
  •   Мовчи
    Дрібний весняний дощ прозорими слізьми
    сьогодні омиває столиці панораму.
  •   для мене
    ще від якогось еллінського бога
    у тебе ця ніжність,
  •   Наречена
    Одягнула вінок із пташиного пір'я
    сукню прозоро-білу,
  •   десь там
    десь там на нью-йоркській вулиці
    чи в львівській тихенькій крамниці
  •   Вічно
    Мої пророцтва -
    сховані в рукописах,
  •   Сповідь
    Хай замітає осінь почуття
    бурхливо-жовтим теплим листопадом,
  •   БУДЕ
    У нас буде дуже затишно,
    Сонце схилиться до заходу,
  •   роздум
    ...як літо пролетять літа
    ти будеш поряд. Ти довіку
  •   Прохання
    Принеси мені пригорщу
    теплого сонця
  •   дзеркало
    Здаюся собі дзеркалом -
    в вітальні на стіні.
  •   Падолист
    Запроси мене до вальсу
    Під сполоханим дощем!
  •   Нескінченність
    Теплий вечір нагадає про любов:
    Скільки ж років прошмигнуло з того часу?
  •   "вічна історія"
    ...пальці легкі як калинове листя,
    в обіймах останніх сьогодні сплелися.
  •   МЕЛАНХОЛІЯ
    Старезний замок. Площі. Кав'ярні.
    Ці зими не схожі на зими в Провансі.
  •   Тільки ти
    Крислатий дуб сховає від дощу,
    І прошепоче нам "люблю" осіннє листя,
  •   Умовність
    Якщо вже стрибати, то тільки угору,
    Якщо вже кохати, то зараз і тут.
  •   Двоє
    Два холодих місяця у очах твоїх,
    Два прозорих вогняних силуети,
  •   епос
    ...кланяйся жінко в ноги
    помилились пророки слав'янські:
  •   Жовтень
    Жовтень...
  •   ДУХ
    Жити-пережити -
    він боявся долі.
  •   Відкриття
    Дерева і квіти -
    Літописи світу.
  •   Митець
    Хто створив тебе, чоловіче?
    (Лише Богу одному відомо)
  •   були б... - я б...
    Були б крила
    Я б любила -
  •   свідомості
    Вельмишановна моя свідомосте,
    Світла панно,
  •   Вранці
    На трембітах грають ангели
    Гучно: свят-свят.
  •   Поразка
    Мій кінь бойовий спіткнувся,
    Здригнулась земля під ним.
  •   музика
    Вузенькі спинки чорних клавіш -
    Тримтіння рук.
  •   Лимани
    Лимани як ліани,
    як пряжа.Та проте
  •   ...із забуття...
    ...і рвалось намисто із ягід,
    дзвеніли-гуділи цимбали,
  •   твоє
    Сни гуляють вночі по Японії,
    Де цвітуть пишноликі піонії,
  •   в небо
    Велетенські осики -
    Листаті гіганти,
  •   ніч (пейзаж)
    Попурі із Шопена,
    Теракотова даль.
  •   настрій
    Рукою відчуваю тепле дерево,
    Роками відчуваю певну мить,
  •   етюд
    Тінь. Надвечір'я. Вітер. Пісок.
    Хвилини, як балерини -
  •   ноти
    Поговоримо поглядами - не словами.
    Можна ближче і голосніше? Аби розширити
  •   думка
    Приходила думка навшпиньки,
    Приносила в жменях ожину,
  •   відчуттями
    Долями - недолями,
    Правдами - неправдами,
  •   хто є ?
    хто є людина, що безмрійо
    снує спустілими містами,
  •   вагання
    Желатином мозок взявся,
    Розмовляю з тишею:
  •   вщерть
    Почаюємо...Малиновий напій
    розігріє руки...І слова
  •   ностальгія
    Старовинного міста душа
    Шепче в'яло набожні слова.
  •   у лаврі
    Вічним паломником храмів наземних
    Повертайся скоріше додому.
  •   само-
    Самозаглибленість, водночас - непокірність,
    Самозагубленість, водночас - існування.
  •   Буцімто
    У життя сьогодні інший смак,
    Настрій інший, буцімто щасливий.
  •   омріяне
    Твоє божественне походження -
    Омріяна, дзвінка печаль.
  •   ще колись
    Усе крутиться, значить логічно:
    Я тебе ще колись покохала
  •   персона
    Персона нон-грата,
    Людина без мрії -
  •   галюцинації
    Життя - найкапризніша річ,
    Від різкого галюциногену
  •   назустріч
    Назустріч біжать дерева
    І невідомі станції.
  •   вчорашнє
    Десь поряд йшов вчорашній вечір
    Гудів зухвало рій цикад.
  •   одне
    Як на жовтень, сипались зірки.
    Хтось трусив сузір*я навіженно.
  •   сучасна феміна
    Матріархат
    І всі ми - госторозорі.
  •   ***
    Стоїть непорушно обвуглений глечик
    Як дерев'яний солдатик.
  •   спогади
    Побережжя побережи
    Мої спогади, його подихи.
  •   Дороги
    (твоя)
    Зарезервоване місце на кладовищі -
  •   малюнок
    Писанку писала візерунками:
    Дивні птахи і тварини неземні.
  •   оскома
    Жартували чортики з вогнем -
    Крила янголятам обрізали.
  •   зваба
    Акуратно краяла любов -
    На сніданок.Впала турка з кавою.
  •   подорожні замальовки
    Малесенькі будиночки
    Обплетені плющем.
  •   іронія
    Як іронічний натяк,
    Без табу
  •   сни
    Міфологічні велетні,
    Як ситі хижаки
  •   між іншим
    - Хто Ви?
    - За покликанням я - мандрівник.
  •   дилема
    "Любий, відріж мені крила -
    Не хочу літати."
  •   сум
    Аеровокзали. Забуття.
    Сон. Обірвані в гнітючі непритомності
  •   обмін
    Обмінюємось досвідом,
    Новинами, вітаннями,
  •   монотонність
    Бузково стало навкруги.
    Бузково.
  •   сентименти
    Прагнучи духовних ідеалів,
    Щирість Бога бачимо щомиті.
  •   модифікуємось
    Повне мовчання. Збентеженість.
    Моральна кодифікація.
  •   моя лаконічність
    Слова відлетіли
    Гарбузовим лушпинням
  •   поклонялася
    Сонце-Богу поклонялася,
    Цілувалася з землею.
  •   Від тебе втікати...
    У мене автобус у напрямку "Далі Від Тебе".
    І злива сьогодні, - сьогодні погода не та.
  •   Мовчимо ми
    Як риба об лід - мовчимо ми,
    хоч не одною володієм мовою.
  •   Відчуваю
    Я відчуваю: відмирає
    Одна частиночка мене...

  • Огляди

    1. Бісер
      Мрії -
      в розшиту торбину,
      в руки -
      потерті сандалі...
      Набережна...
      Романтичність...
      Запах терпкого сандала.
      В водах -
      розніжений місяць,
      зорі -
      солодкі родзинки
      падають
      у пейзажі
      мріями без зупинки:

      любити - воліти
      жадати - кохати
      літати
      літати
      літати
      літа -
      ти....

      Бісером
      щастя падає -
      сиплеться
      без упину
      ніжність,
      тепло,
      довершеність-
      мріями
      у торбину.

      Запах - терпкого
      сандала,
      золотом - вишитий
      Крішна.
      Бій барабанів...
      Північ...
      В чому, скажи,
      я грішна?
      Ношу в розшитій
      торбині -
      мрію свою
      відчайдушну,
      сотні богам молюся
      чим дужче
      чим дужче
      чим дужче

      В руки -
      потерті сандалі,
      Мрії -
      в розшиту торбину.
      Зможеш, скажи,
      кохати
      навіки,
      завжди,
      без упину?






      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. гобелени
      Вдосвіта
      впало росами
      сяйвом
      у травах зосталось
      і насвітанку
      пуп'янком
      вранішнім зав'язалось -

      моє кохання...

      Ніжно
      над плесом
      озера
      вибухнуло
      багаттям
      срібними пелюсточками
      вузликами латаття -

      твоє кохання...

      І у вишневих
      сутінках
      листям
      рудого
      клену
      долею
      заплелося
      у запашні
      гобелени -

      наше кохання...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. щоранку
      розтиснута жменя -
      я птаха годую
      солодким
      і пряним сном
      немовби
      пшеничним
      дозрілим
      осіннім
      обвітреним
      теплим
      зерном

      в далеку країну
      у вирій
      у вирій
      у лоно
      твоєї весни
      той птах
      віднесе
      неначе
      у скриню
      розніжені
      дивні
      сни

      надвечір, надвечір
      сяде спочити
      понад
      відкритим
      вікном
      зерно упаде
      у теплі
      долоні
      осіннім
      закоханим
      сном

      розтиснута жменя -
      я птаха годую
      солодкими
      пряними
      снами
      щоранку
      щоранку
      я забуваю
      про простір
      і час
      поміж
      нами



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. незвичне
      Традиційні дощі змалювали все місто
      їх холодні відтінки втікали з-під ніг
      у незвичні чуттєві нічні краєвиди...
      Аквареллю дощі тихо впали зі стріх.

      Все сплелося у оргію "кольору - звуку",
      розгойдались тумани в самотніх човнах.
      У прозорій воді твого місяця профіль
      зафарбований в світле на темних тонах.

      Малювала дощем нескінченність мовчання
      краплі падали з стріх - вигравали октави.
      Я дивилась в пусте, ледве тепле горнятко
      і воліла додати ...хоч сонця до кави.

      Традиційністю сум змалював усе місто,
      аквареллю дощі тихо падали з стріх
      у незвичних чуттєвих нічних краєвидах...
      Земля тихо втікала від мене...з-під ніг.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. титанічність

      де лиш голе каміння і вічні сніги -
      сонце схоже на кволу амебу
      ти титаном стоїш
      і тримаєш плечем
      білосніжне,
      прозоре
      небо.

      І проходять століття, спливають віки -
      беззупинно біжить кудись час
      ти - один...і відсутність,
      відсутність всього:
      сніги - профіль,
      а зорі - анфас.

      Ти титаном стоїш там, де вічні сніги:
      навкруги ані звуку - тиша.
      І відсутність, ніхто
      не чекає тебе
      і листів ніхто
      не напише.

      Ти - один...І самотня прозора сльоза
      мужньо падає снігом в руку.
      Ти титаном стоїш
      і тримаєш плечем
      білосніжну,
      безкраю
      розлуку.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. шумовиння
      крок уліво -
      крок управо -
      вітер дихає у спину,
      я - босоніж...мушлі, мушлі,
      я - у море...
      з ними, з ними...
      із-під ніг
      земля втікає,
      я тепер до неба ближче,
      я - босоніж...зорі, зорі,
      я - у небо...
      вище, вище...
      світ пульсує,
      блискавиця -
      розлетлілась берегами,
      я - босоніж...хвилі, хвилі,
      як мечі попід ногами...
      шумовиння -
      як пророцтво,
      пестить слух
      чарівний рокіт...
      я - босоніж...я - у море,
      мушлі, мушлі -
      кроки, кроки...
      крок уліво -
      крок управо -
      узбережжя...зорі, зорі...
      я - босоніж,
      я - де небо,
      я - де мушлі...в морі...
      в морі...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    7. Фантазії
      Люблю
      долонею - по шибці
      і малювати, малювати -
      сніги,
      сніги,
      сніги,
      сніги -
      старі засніжені Карпати.
      Старі
      засніжені Карпати,
      немов жінки
      вдягнулись в біле,
      немов волосся в жмут зібрали
      і світ вапном
      прозорим білять;
      люблю
      по шибці малювати
      великі,
      чорні
      хмари дужі,
      що бродять небом,
      небом ніжним,
      немов прегрішні,
      темні душі.
      Прегрішні
      темні-темні душі,
      немов жінки
      вдягнулись в чорне,
      немов волосся розпустили
      і в танець
      кинулись потворно.
      Люблю
      долонею - по шибці
      і малювати
      світ незвично
      і почуття
      плетуть буденність -
      все хаотично,
      хаотично.
      Все хаотично,
      хаотично
      думки ховаються за грати...
      ...мені б долонею -
      по шибці
      і малювати,
      малювати...







      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. Полон
      і так хочеться у полон -
      і так хочеться здатись без бою:
      щоб ні слова,
      щоб погляд - курок
      і як вистріл,
      як вистріл...Тобою
      так вже марити -
      невгамовно:
      ніжність доторку -
      сила розброєння...
      і так хочеться у полон
      і на волю...
      На волю?..Роздвоєння!
      Це роздвоєння почуття
      несуть спогади -
      (і ні півслова)
      по стежках із
      багряних листків -
      в наші сни...
      Обірвалась розмова...
      Обірвалась
      розмова про нас,
      одиноких,
      сповитих журбою...
      А так хочеться у полон...
      В твій полон...
      щоби поряд...
      з тобою...





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Навпіл (перерваний монолог)
      Мене частина - чорнозем,
      півмова,
      півговірка,
      півсвіту,
      Південь,
      напівніч, піввірші...
      навпіл...Гірко,
      так гірко плакали дуби -
      напів -
      навпіл серця їх;
      напів закушено губу
      напів сльоза...
      півгріх...

      На Південь кликала любов
      півроку
      як півмиті:
      дуби,
      півнебо,
      погляд...
      пів...
      півспогади розмиті.
      Напівсьогодні,
      напівдень,
      напівземля...
      півзем...
      напівкохаю -
      навпіл...нав..пів я...
      півчорнозем...

      Піввірша пишу, півлиста -
      півсерця,
      півдуші...
      півсум,
      півмова,
      півслова...
      піврідні...півчужі...
      Мене частина - чорнозем,
      півмова,
      півговірка...
      Півсвіте мій!
      навпіл...навпіл...
      дуби так плачуть гірко...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. корд де волан
      падаю - падаю - падаю -
      вільне самотнє падіння
      як куля із рук жонглера
      я падаю у провидіння;
      віщими снами котиться
      з годинника сота година:
      із тіла твого світи усі,
      із тіла простолюдина;
      життя динамічно виконує
      із нами незвичні трюки
      я падаю, падаю, падаю -
      піймай - простягни ж бо руку!
      розгойдується мотузка
      незграбний самотній погляд
      сюжет заскладний - кульмінація
      ...я падаю...поряд...поряд...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. ***
      ...люби цей дощ,
      це місто,
      цих людей.
      Люби цю тишу,
      оці хмари,
      це повітря,
      що як вогонь пекельний,
      гостре вістя -
      тебе розбуджують.
      Люби цей день,
      ці сльози,
      цю блакить.
      Люби моменти ці,
      оці холодні пальці,
      що як напій міцний
      в прозорій склянці -
      уяву збуджують.
      Люби романтику,
      самотність
      і цю ніч...

      (розмова із собою
      віч-на-віч)

      ...люби це місто,
      день цей,
      цих людей,
      самотність їх...

      (вершина - апогей)






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. Різдвяні куплети
      Пережили і сто морозів,
      пережили і сто віків -
      на тій тринадацятій дорозі
      чорти зустріли відьмаків.

      Чорти сиділи на хрестах,
      мотаючи ногами час -
      на їх покручених хвостах
      відьмак свою хмарину пас.
      А чарівниці злі й зухвалі,
      піймавши зорі у долоні,
      кидали їх у жовтий глечик:
      "Тепер-то душі у полоні..."
      І ті, що коси розпустили,
      збирали щастя по мачині.
      І на Свят вечір йшли до хаті
      сховавшись у тіла качині.

      Пережили ж бо сто морозів,
      пережили ж і сто віків -
      і на тринадцятій дорозі
      чорти зустріли відьмаків.

      Ота, що знала "все на світі"
      поїла хлопців різним зіллям
      і кожну ніч собі справляла
      гучне і радісне весілля.
      Ще десять на горі сварились
      кому й коли той хмиз збирати,
      кому край вогнища сидіти,
      кого свяченою назвати.
      І вереску на цілий світ
      та, що в сорочці наробила,
      бо боса й гола насвітанку
      танок сама собі водила.

      Бо вже пройшло і сто морозів,
      бо прошмигнуло сто віків,
      бо на тринадцятій дорозі
      чорти зустріли відьмаків.

      А сива знахарка тремтіла,
      повіривши у всі повір'я,
      бо місяць бубликом печеним
      упав у сніг, що на подвір'ї.
      Стара хрестилась і мовчала,
      в очах сидів великий страх -
      безсмертні відьмаки і відьми
      пісні співали на хрестах:

      Переживемо сто морозів,
      Пережевемо сто віків,
      І на тринадцятій дорозі,
      Чорти зустрінуть відьмаків!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Зустріч
      був звичайний маршрут,
      був тролейбус той самий,
      скиглив вітер з вікна розбитого;
      був квиток той щасливий,
      бо цифри співпали
      із чорнила -
      чорнила
      розмитого;
      і була я одна,
      і був натовп людей,
      що обмінювалися словами;
      і тремтів той квиток,
      і тремтіла рука
      відчуваючи
      зустріч
      із Вами;
      був звичайний маршрут,
      і була я одна,
      (чи то цифри, чи думки співпали?)
      і тремтіла у Вас
      дуже мужньо рука,
      погляд -
      погляд
      отой я впізнала...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Хто ми є?
      Чи ти стріла, що випустив стрілець?
      Чи ти лучник, що ту стрілу пускає?
      Моє кохання - пише олівець,
      твоє кохання як роман безкраїй.

      Чи ти свідомість певного життя?
      Чи ти ж бо є свідомого основою,
      що розрушає світ, але натомість
      щось потаємне у душі засновує.

      Чи ти у пастці філософії життя?
      А чи існує та життєва філософія?
      Бо щастя то - напевно, забуття,
      наука вічного, душевна теософія.

      Чи ти цінуєш дні, що мерехтять?
      Чи розкладаєш на "сьогодні-завтра"?
      Години іскрами у небі пролетять
      і димом лишуться як відгорівша ватра.

      Не вартий і осмислення той факт,
      що ми - навіки, ми - оте єдине,
      що наші сльози падають у такт
      росі, якою плаче журавлина.

      Чи ми стрільці пускаємо стрілу?
      Чи ми і є ті дві стріли любові?
      Усе іде в якусь одну імлу,
      лишаються лиш мрії паперові...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. самотінсть
      Від неї віяло самотністю,
      від неї пахнуло дощем;
      вона стояла понад небом
      босоніж. Весь життєвий щем,
      складався з певних алгоритмів
      та із навіянних зображень,
      життя скоцюрбилось від зливи
      якихось непотрібних вражень;

      стара циганка відвернулась,
      набивши люльку тютюном,
      не ворожила їй. Сказала,
      що новий місяць за вікном;
      тоді пішла вона босоніж,
      в кишеню заховавши щем.
      Бо що ж кохання? Як від неї
      нестримно пахнуло дощем.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Віче
      "...нині люди як ті боги. Самі
      все вирішують" - Р.Іванченко
      "Сіті життя і смерті"

      Розігнали боги колісницю
      і пустили -
      у прірву небесну.
      Сонце вкотре тоді
      воскресло
      і злетіло у небо як птиця;
      підійнявшись, променем в спину,
      як хазарським мечем точеним
      так ударило, що
      нікчемно покривився
      обуренний світ.
      І повстанцем, понад столицею,
      ввись піднісся
      лик Перуна;
      того горя
      напившись сповна -
      він громами тоді заіскрився.
      Чорні хмари,
      що вились клубками,
      покотилисся на каміння
      і зійшло німе проведіння,
      як з черемші
      опав увесь цвіт.

      Так-бо боги,
      зібравши віче,
      рятували себе і
      світ!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    17. Зима
      Зима почалася із дива -
      і хмари спускалися босі,
      як мавки, в вінках калинових,
      із снігом у срібнім волоссі.
      Їх тіні тендітно гойдались
      у рощі - із верболозу,
      і з кожним шаленим рухом
      снігами сипались сльози.
      Зима почалася із Долі,
      що птицею пролетіла,
      і ніжно-морозним повітрям
      торкнулася твого тіла.
      Немов зупинилося вранці
      незриме колесо часу;
      годинники, як завмерли
      в засніженних дивних гримасах.
      На знак безкінечності щастя
      земля срібним сяйвом взялася.

      Шепочу тобі таємничо:
      "Із дива зима почалася..."




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    18. Лелене щастя
      ...розітнути світанок мечем,
      зазирнути в степи неосяжні.
      Таке щастя! Зустріти тебе
      молодим Світовидом звитяжним.
      Таке щастя! Торкнутися гір,
      обійняти освячений ранок.
      У медове волосся твоє -
      заплести дивовижний серпанок.
      Таке щастя! У небо весни
      відпустити душевний щем,
      наче сокіл нехай летить,
      розітнувши світанок мечем!
      Така доля! Навіки віків
      цілувати дощами зап'ястя;
      на тернистих твоїх шляхах
      така доля моя! Таке щастя!

      ...зустрічати світанок самій,
      забуватися в снах неосяжних!
      Така доля - кохати тебе,
      недосяжність моя, недосяжність!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    19. Тіні
      ...то був танець химерної тіні,
      що тремтіла листком осіннім,
      її очі, немов, голосили й, ніби, били
      жалом осиним.
      То неначе в минулі століття
      ти ішов розміреним кроком,
      підлітали втомлені роки - цілувати
      по черзі руки.
      То була дорога для янголів,
      що зірки на долонях носили...

      То був вечір нестерпних спогадів -
      танцювали тіні щосили...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    20. Скіфська билина
      З вовни скрутили початок світу,
      з рудої, як осінь, глини
      зліпили сонце - богині Тібіті
      та й склали у скіфські билини:
      той вітер, що - з Півночі,
      вітер, що - з Півдня,
      і листя з вишень пахуче,
      і клекотіння дикого півня,
      й степи безмежні, могучі...

      Із глини зліпили основу світу,
      з м'якої, як хмари, бавовни
      сплели дивовижне Азовське море
      й спустили у нього човни:
      за вітром, що - з Півночі,
      й вітром, що - з Півдня,
      за водограєм пахучим,
      і клекотінням дикої чайки
      втонули степи могучі...

      Із вовни скрутили основу світу,
      із глини зліпили початок.
      О, Скіфія! В травах твоїх глибоких
      так хочеться помовчати:
      і з вітром, що - з Півночі,
      з вітром, що - з Півдня,
      й з дощем осіннім пахучим...

      Жадаю злетіти у небо прозоре
      І впасти в степи могучі!





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    21. Мовчи
      Дрібний весняний дощ прозорими слізьми
      сьогодні омиває столиці панораму.
      Мовчання має сенс, то ж краще - помовчи
      не говори словами про почуттєву гаму.
      Не говори про світ, як цілісність життя,
      вагомість - не в словах "навіки я з тобою",
      бо гірко на душі, так гірко, що - аж так -
      я захлинутись хочу цнотливою весною.
      Дрібний весняний дощ малює на вікні
      складну, незрозумілу, таємну піктограму.
      Байдужість чи любов? Здається, що аж б'є
      твій погляд по щоці, як дощ по сірій рамі.
      Пульсує увесь світ від подиху весни,
      і я ловлю цей простір самотніми очима.
      Мовчання має сенс, то ж краще - помовчи,
      про вічність почуттів, молю тебе - мовчи-но!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. для мене
      ще від якогось еллінського бога
      у тебе ця ніжність,
      ще від якогось прадавнього часу
      у тебе ця сила,
      зерном у долоні Доля тебе носила
      для мене;

      для мене -
      явився ти дужий у день Сварога
      прийшов на Землю
      Родом вселиким, могутнім
      і ніби списом
      застряв ти у моїх грудях...

      Назавжди!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    23. Наречена
      Одягнула вінок із пташиного пір'я
      сукню прозоро-білу,
      насвітанку, розкинувши руки тендітні,
      у блакитне безмежжя злетіла.
      І посипались сльози на землю дощами,
      насінням рослин чудесних -
      наречена сонця, тепло осіннє -
      щастя твоє небесне.
      Твоє щастя небесне, тепло осіннє,
      кохаєш Божича грішно;
      вечорами вквітчаєш руки тендітні
      поцілунками ніжно-ніжно.
      Одягнула вінок із пташиного пір'я,
      ромен-зілля в волосся вплела,
      насвітанку - о, щастя, тепло осіннє!
      Усе Божичу віддала.
      І посипались слози на землю зірками,
      насінням рослин казкових -
      наречена неба, щастя безкрає -
      пісня твоя колискова.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    24. десь там
      десь там на нью-йоркській вулиці
      чи в львівській тихенькій крамниці
      я вкотре уже абстрагуюся
      у світ, де лиш я і птиці;
      в сезонах дощів заплаканих,
      в час літнього сонцестояння
      я вкотре-таки занурююсь
      у "сенс" і "буття" кохання;
      в хвилини повного місяця
      чи в час рівноваги денної
      я серцем у тебе ховаюся
      із поглядом навіженої...

      ...чи на нью-йоркських вулицях
      чи в шумних якихось крамницях
      блукає мій розум збуджено
      світами, де ми і птиці.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    25. Вічно
      Мої пророцтва -
      сховані в рукописах,
      мої слова -
      блукають таємницями
      поміж волошок синіх і з суницями
      розмову про романтику ведуть.
      Твої слова -
      літають дивоптахами
      поміж зірок освячених Озирисом
      і падають вагомо на папіруси
      премудрість ясну в мою душу ллють.
      А наші долі
      сховані в літописах
      поміж небес величних зустрічаються,
      в усіх віках закохано вінчаються,
      коли дзвіниці гучно в дзвони б'ють.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. Сповідь
      Хай замітає осінь почуття
      бурхливо-жовтим теплим листопадом,
      багряними листками каяття,
      хай сипле щиро понад тихим садом.

      Хай обіймає мерзлий квіт жоржин,
      троянди білі хай в уста цілує.
      Нехай торкнеться стиха павутин,
      що трудівник-павук снує й майструє.

      Хай нагадає бережно дощем
      холодною небесною водою,
      що я стою, закутавшись плащем,
      відверто розмовляючи з собою.

      І хай таємну сповідь восени
      підслухає Стрибожий теплий вітер;
      старезний дуб і ніжні ясени
      нехай протягнуть в допомогу віти.

      Я лиш одна в дорозі каяття...
      І замітає осінь почуття!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    27. БУДЕ
      У нас буде дуже затишно,
      Сонце схилиться до заходу,
      Мороз пензлем замалює
      На вікні вчорашній день.
      Запалають сухі дрова,
      Полум'я те кольорове
      Іскрами нам заспіває
      Ще нечуваних пісень.
      Оживе усе незгадане -
      І запахне теплим ладаном.
      У нас буде дуже затишно
      Дуже тепло, дуже райдужно!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    28. роздум
      ...як літо пролетять літа
      ти будеш поряд. Ти довіку
      пускатимеш із люльки дим,
      примруживши свої повіки;
      любитимеш вишневий сад
      і гомін золотого лісу,
      червоні маки і ставки,
      напій із м'яти і меліси...
      ...а я любитиму тебе,
      правічне небо і собори,
      і ще, ти знаєш, певно я -
      завжди вертатимусь до моря.
      ...як літо пролетять літа,
      ти будеш поряд, ти - навіки.
      Від полум'я нічних свічок
      щасливо мружаться повіки.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Прохання
      Принеси мені пригорщу
      теплого сонця
      і стане затишно,
      і запахне любистком день,
      напевно, завтришній.
      Принеси мені пигорщу
      ніжних мрій
      я їх плекатиму
      і неначе в жасминових берегах
      у них блукатиму.
      Принеси мені пригорщу
      свіжих суниць -
      щоб пахло літом,
      щоб покрилися сірі, неясні дні
      барвистим цвітом.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. дзеркало
      Здаюся собі дзеркалом -
      в вітальні на стіні.
      А інколи, здається,
      те дзеркало в мені
      блукає лабіринтом
      свідомого чуття,
      тоді я відчуваю
      жадобу до життя:
      люблю його самотність
      в хвилини боротьби,
      ліричний настрій жестів
      щоденної юрби;
      люблю увись літати -
      збивати сніг з ялин,
      люблю найсокровенніше
      невтраченних хвилин,
      люблю стояти в церкві,
      люблю...Коли молюсь
      я дзеркалом вже вкотре
      сама собі здаюсь.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Падолист
      Запроси мене до вальсу
      Під сполоханим дощем!
      Твої плечі - мої руки,
      Серця стук і серця щем.
      Все кружляє - дощ вальсує
      падає на гори листя.
      Моє щастя, моя радість
      падолистом, падолистом.
      Ти цілуєш ніжно руки,
      Щастю осінь не завада.
      Запроси мене до вальсу
      на долонях листопада!
      Веселися! Веселися!
      Падай-падай в гори листя
      наше щастя, наша радість
      падолистом, падолистом!
      Запроси мене до вальсу!
      Мої плечі - твої пальці,
      Все кружляє - світ святкує
      Наше щастя, наші танці!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Нескінченність
      Теплий вечір нагадає про любов:
      Скільки ж років прошмигнуло з того часу?
      Не - скін - чен - ніс- ть.
      (Сльози на очах)
      Ми святили яблука на Спаса.
      Ми святили
      яблука на Спаса,
      Їли ложкою пахучий свіжий мед,
      Дивувались звукам мідних дзвонів
      Та кохали...Час іде вперед.
      Час іде
      щасливі епізоди -
      то як пам'яті безмежної прикраса,
      як історія, що завжди поза моди.
      Ми святили яблука на Спаса.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    33. "вічна історія"
      ...пальці легкі як калинове листя,
      в обіймах останніх сьогодні сплелися.
      Палають рум'янцем цілованні щоки,
      Ти поряд. Ти тут. Та це лише "поки".
      Історію вічну "про тебе - про мене"
      сховають від світу старі гобелени.
      Ти ще поряд. Ти тут. Ти підеш завтра рано.
      Я жбурляю у вогнище два холодні каштани...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    34. МЕЛАНХОЛІЯ
      Старезний замок. Площі. Кав'ярні.
      Ці зими не схожі на зими в Провансі.
      Дзвони лунають з-під самого неба,
      Струнка дзвіниця скривилась в гримасі.

      Барвистий ярмарок. Циганські танці.
      День густо забарвленний синьовою.
      Від хліба руки пропахли кмином,
      А погляд... стужився за тобою.

      Чи то й насправді не повернутись?
      І ні молитви, і ні прокльони -
      не допоможуть. Шляхи засіянно
      духмяним снігом, неначе льоном.

      Старезний замок. Площі. Кав'ярні.
      Барвистий ярмарок. Циганські танці.
      Струнка дзвіниця. І дзвін лунає:
      "Ці зими не схожі на зими в Провансі!"




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    35. Тільки ти
      Крислатий дуб сховає від дощу,
      І прошепоче нам "люблю" осіннє листя,
      На горобині птахи зайнялися
      пекельним спогадом. Та я їх відпущу!
      Нехай летять в безмежність наших снів,
      Нехай воркочуть приказки чудесні!
      Є тільки ти... Все інше хай воскресне
      У водопаді одиноких днів!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    36. Умовність
      Якщо вже стрибати, то тільки угору,
      Якщо вже кохати, то зараз і тут.
      Немає в коханні ні завтра, ні вчора,
      Кохання - то рясту рожевого жмут.

      Якщо поспішати, то тільки до Раю,
      Якщо ми ідемо, то тільки удвох.
      Туди, де цвітуть запашні едельвейси,
      Які доглядає усміхненний Бог.

      Якщо вибачати, то тільки назавжди,
      Якщо і молитись, то тільки про нас.
      Якщо вже стрибати, то тільки угору
      В блакить, в позапростір і в позачас.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Двоє
      Два холодих місяця у очах твоїх,
      Два прозорих вогняних силуети,
      Колір неба, лісу, сяйва і води,
      І мене щасливої два портрети.

      Два пекучих сонця у очах твоїх,
      Два яскравих вогняних силуети.
      Тільки вітер дихає. Тільки степ.
      Тільки ми - спорідненні дві планети.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    38. епос
      ...кланяйся жінко в ноги
      помилились пророки слав'янські:
      Адам - не із глини, а - з плоті
      і м'язи його спартанські.
      Не з Раю його прогнали -
      з землі вавилонської дикої,
      із воїнів ассирійських,
      благословляючи криками.
      Серце його, мов, в панцирі,
      не було у нього Бога.
      Чи здатна такого любити?
      То ж кланяйся, жінко, у ноги...









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    39. Жовтень
      Жовтень...

      В тумані
      дні невблаганні,
      ти окаянно
      танцюєш сама, -
      руки тендітні
      в буденність, як в бубон,
      шалено колотять...

      Жадає пітьма
      недоторканності вражень,
      палають,

      губи палають
      медовим теплом.
      Жовтень... Вплітає
      в букети із листя
      усе, чим живеш ти,
      усе, що було...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    40. ДУХ
      Жити-пережити -
      він боявся долі.
      Як посохло жито
      шукав вітру в полі.
      Говорив із небом
      як рипіли сосни.
      Десь, за небокраєм
      він знаходив сонце.
      Замовляв Стрибога
      як гроза буяла.
      Душу його вкотре
      віра воскрешала.
      Коли били в дзвони,
      Тінь його зникала...
      ...Лиш за димом ватри,
      я його шукала...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    41. Відкриття
      Дерева і квіти -
      Літописи світу.
      Довершеність листя -
      Пейзажі барвисті.
      І гори гіганти збирають галантно
      сріблясте і ніжне небесне тепло
      в прозоре богемське омріяне скло.

      Відверте свавілля,
      Чи це божевілля?
      В яскраві валізи
      Складаю ескізи,
      премудрість природи,заплакані води...
      Іду відкривати світанків тумани
      й таке відчуття, як колись в Магеллана.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    42. Митець
      Хто створив тебе, чоловіче?
      (Лише Богу одному відомо)
      Хто вдихнув в тебе смак любові?
      І чи сталося те свідомо?

      Чи стояв ти на перехрестті,
      Вибираючи шлях в реальність?
      Чи пішов за покликом серця,
      Проявивши свою геніальність?

      Хто створив тебе, мій чоловіче?
      Доторкнуся устами до рук...
      (Лише Богу одному відомо)
      Хто ти: син, чи отець, чи Дух?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. були б... - я б...
      Були б крила
      Я б любила -
      Над самотніми мостами
      Хмар торкатися устами.
      Були б мрії
      Я б надії -
      Щоб світанки зустрічали
      Чорнобривцями вквітчала б.
      Було б щастя
      Я б причастя -
      Як божественне начало
      В усіх храмах величала б.
      Були б крила
      Я б любила
      Обійматися із небом
      І з промінням,
      І з дощами
      ніжно падати до тебе.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    44. свідомості
      Вельмишановна моя свідомосте,
      Світла панно,
      Я молилася Дажбогу
      Вранці рано.
      Я вдивлялася щиро у небо,
      О, велич!
      І вслухалася у степ,
      В його клич.
      В божевіллі прокленала
      всі дороги,
      На прохання - ставила
      Вимоги.
      О, свідомосте, пробач мені,
      про нього
      навіженно
      я молилася Дажбогу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Вранці
      На трембітах грають ангели
      Гучно: свят-свят.
      В парцелянових оселях
      Дужі кобзи сплять.

      Жовте листя одзвеніло
      Гучно: дзень-дзень.
      У долонях несе світло
      Соромливий день.

      Старі гойдалки скригочуть
      Гучно: гой-да.
      Замовляння - щоб минула
      Будь-яка біда.

      Горобці - на горобину,
      Коні - в табуни,
      Бо свій час - свої закони
      Мають наші сни.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Поразка
      Мій кінь бойовий спіткнувся,
      Здригнулась земля під ним.
      В чумацьких степах я падаю
      В рожевий ранковий дим.

      Мій кінь бойовий спіткнувся,
      Злякався і став на диби.
      Я падаю в ноги дерева,
      В мистецтво його журби.

      Мій кінь бойовий спіткнувся,
      Іржанням розттяв туман.
      Як бібліний пророк я падаю
      В затягнутий плачем аркан.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. музика
      Вузенькі спинки чорних клавіш -
      Тримтіння рук.
      І зграя білосніжних птахів
      Летить на звук.
      Берези підпирають небо,
      Густіють хмари.
      Благословляє новий день
      Тебе - на чари.
      Сидиш по-тайськи біля річки,
      Кругом туман.
      Як таємничий, всемогучий
      Гірський шаман.
      Світ споглядає нас. Світанок
      Задув свічу.
      Хоч не літаєм ми насправді,
      Та я лечу,
      Під музику вузеньких клавіш,
      Що творить маг,
      Зігнувшись над блідим роялем,
      Як білий птах.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    48. Лимани
      Лимани як ліани,
      як пряжа.Та проте
      їх води відбивають
      проміння золоте.
      Розгойдуються мрії
      повз жовті береги,
      біжать назустріч сонцю
      веселкові круги.
      Куди не глянь волошки,
      горить багряний мак.
      Лимани як ліани -
      плетуть Чумацький Шлях.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    1. ...із забуття...
      ...і рвалось намисто із ягід,
      дзвеніли-гуділи цимбали,
      хмельні вибивали каблуки,
      сопілки ігриво співали.
      Молилось калинове листя,
      по струнах натягнутих сонця,
      ти маревом йшов до мене -
      знайомий із всіх незнайомців...

      ...дурманили паляниці,
      шуміло бутирське пиво,
      буяли цілющі трави -
      небес чудодійне диво.
      Вкривалися оксамитом
      верби перед очищенням,
      все дихало і буяло
      величним твоїм Благовіщенням...

      ...блаженна життєва елегія
      між нами зітхає віками.
      Душевні пориви лірики,
      де ти НАЗАВЖДИ коханий.
      В обіймах усміхненні соняхи -
      ритмічний дзвінкий живоплід...

      ...ігриво співали сопілки
      і рвалось намисто з ягід...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    2. твоє
      Сни гуляють вночі по Японії,
      Де цвітуть пишноликі піонії,
      Де підносяться ввись самураї,
      Де фламінго збиваються в зграї,
      Де ти бачиш мене - в кімоно,
      Де я йду в екзотичний танок,
      Де дурманить прозоре саке,
      Де кохання до краю п'янке,
      Де ланцюжки вдягають хоку,
      А втомившись сидять на даху.
      Чую серця гучний унісон -
      І вже вкотре смакую твій сон.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    3. в небо
      Велетенські осики -
      Листаті гіганти,
      Повні пригорщі сліз,
      Зорі, як діаманти
      Де-не-де, з-поміж трав,
      Знову в небо злітають
      У фіалкових обріях
      Ніжно зітхають.
      Як в суцільний тунель
      Ми вступаємо в осінь,
      Опустивши фіранки,
      Ще мріємо й досі
      Про країни чудесні
      Дивами порослі...
      Та казки вже не з нами -
      Казки вже дорослі.
      А листки опадають,
      Здіймаються вітром,
      І танцюють фокстрот нам,
      І румбу. А з світлом
      завмерають дерева,
      що блукали світами
      і живуть,
      і живуть
      неживі поміж нами.
      Велетенські осики,
      Лапаті смереки,
      Гілля зводять до неба,
      А небо - далеко.
      Наче леза дощі -
      по осінньому цвіту.
      "То куди ж ти підеш?"
      "На край світу..."



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    4. ніч (пейзаж)
      Попурі із Шопена,
      Теракотова даль.
      Шарф - на плечі тендітні,
      На обличчя - вуаль.
      По-аматорськи гарно
      Життєстійко роками
      Насувається ніч,
      Ніби пікова дама.

      Роздає реверанси,
      Сумно зітхає,
      Поміж трав золотавих
      Щастя шукає.
      Щось шепоче - нашіптує
      Сонним поетам,
      Домальовує пензлем
      Коханих портрети.

      В час, коли, ми самі,
      тет-а-тет, віч-на-віч,
      По-аматорськи гарно
      Спускається ніч...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. настрій
      Рукою відчуваю тепле дерево,
      Роками відчуваю певну мить,
      Духмяні оберемки різнобарв'я,
      Я серцем відчуваю, що щемить.

      Щокою відчуваю хибність доторку,
      Нудьгою відчуваю біль століть,
      Лапате листя і вельможне небо
      Душею відчуваю, що тремтить.

      Дитинство відчуваю безтурботністю
      Солодким водограєм легких сліз,
      Осінній настрій відчуваю квітами,
      Дивлюсь і слухаю отой величний ліс.

      Хвилини щастя відчуваю спокоєм,
      "Про нас" розмовами і ароматом чаю,
      Оцю безмежність, як і тепле дерево
      Тобі лиш завдяки ТАК відчуваю...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    6. етюд
      Тінь. Надвечір'я. Вітер. Пісок.
      Хвилини, як балерини -
      Танцюють в промінні буденних "але"
      Експозиції журавлині.

      Вагома розмова про справжню любов,
      Допитливі скиглять верби.
      Згадав - запитав - усміхнувся - пішов.
      Годинник на ратуші твердне.

      За межами міста малюють дощі
      Пейзажі свої - невгамовані.
      Тінь. Надвечір'я. Хвилини. Слова -
      Тапер уже неримовані.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. ноти
      Поговоримо поглядами - не словами.
      Можна ближче і голосніше? Аби розширити
      безкінечність потаємного. Ніби ніша
      імпровізованого діалогу
      (в чотири руки по клавіатурі)
      вкоротила всі палкі аналоги,
      й айстри -
      айстри кинула тобі в ноги.

      Поговоримо поглядами - не словами.
      Можна зважено і зазначено? Аби вивільнитись
      від енергії. Бо давно пробачено
      мимобіжні хиткі недоречності
      (врізнобіч колосальними зграями)
      вперше так, ніби ми приречені
      бути нотами -
      то ж зіграй мене!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. думка
      Приходила думка навшпиньки,
      Приносила в жменях ожину,
      В очах - ледве тепле сонце,
      В волоссі - барвисті жоржини.
      Щось ніжне прошепотіла,
      Поглянла прямо в душу,
      "Я, ніби, бездомна" -сказала.
      В садах наливались груші.

      І так вже багато років
      Снують думки нетутешні,
      П'ють каву чи чай. І з банки
      Куштують медові черешні.
      Про щось незнайоме говорять
      "будь ласка...пробачте...авжеж"
      Лишають "а - як - же - жити" ,
      Втікають - не здоженеш.
      .......................
      Приходила думка навшпиньки,
      В очах - невимовний жаль.
      Улюблена моя думка -
      Про тебе моя печаль.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    9. відчуттями
      Долями - недолями,
      Правдами - неправдами,
      Пальцями тендітними,
      Поглядів тирадами
      Чоловічу партію
      Ти зіграв без програшу
      Відчуттями, чуєш, я тепер грішу...

      Сказаним - несказаним,
      Думаним - недуманим,
      Мудрими цитатами,
      Пристрасними думами
      Ти любов приховуєш
      У кишені боязно
      Відчуттями, бачиш, все на світі двоється...

      Щастями - нещастями,
      Вірами - невірами,
      Цілими годинами,
      Втомленими лірами
      Ти зіграєш партію,
      Що розтопить лід
      Відчуттями, знаєш, стримується світ...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    10. хто є ?
      хто є людина, що безмрійо
      снує спустілими містами,
      що не сміється щиро сонцю
      і небу. Йде собі мостами
      самотньо...

      хто є людина, що в моменти,
      коли зірки вкривають небо,
      тримає в собі синтименти,
      бо так доречно, чи так треба
      в безодню...

      в безодню - падають контексти
      того простого існування...
      хто є людина, що не мріє?
      хто є людина без кохання?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. вагання
      Желатином мозок взявся,
      Розмовляю з тишею:
      Усе сказане відразу
      На шматочки кришу я.
      Нашаровую розмову
      Із питальних знаків
      Чи потрібно,чи коректно?
      ...Так перлік гаків...

      По покуттях орди бісяться
      Та із слів навали.
      І митають прямо в душу
      Відповідь - кинжали.
      Желатином мозок взявся
      Від такого бою.
      Розмовляю з тишею?
      ??????????????????
      Чи вона зі мною?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    12. вщерть
      Почаюємо...Малиновий напій
      розігріє руки...І слова
      аж посипляться, як рима на папір
      і пожалять, наче кропива.
      Поговоримо...Декілька хвилин
      губи потремтять...І пергаментом
      вкриються поморщені думки,
      вщерть засмажені, до горечі, моменти.
      Покуштуємо...Варення з аличі -
      як бурштинове розірване намисто...

      Гріють спогади сьогодні і завжди,
      Гріють ніжністю, так щиро й ненавмисно.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ностальгія
      Старовинного міста душа
      Шепче в'яло набожні слова.
      І сьогодні, уперше в житті
      Парфумерно так пахне айва.
      Мати-й-мачуха погляд пече
      Колоритом терпкого видіння.
      Я в буденності перехрещусь
      По-митецькі рожевим промінням.
      Новелістка захмурених днів
      Пермножить весь всесвіт тепер
      На світанки, на ночі сумні
      Бо учора помер четвер.
      .......................
      Лише вчора помер четвер,
      То ж зумовилась провокація:
      Поховати його почуття
      Під обпалим суцвіттям акації.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. у лаврі
      Вічним паломником храмів наземних
      Повертайся скоріше додому.
      І на лаври величні заради спасіння
      Відпускай ту безсилу втому.
      Очищаєш ти душу - чотириста років
      Просиш Божої благодаті.
      Наодинці спілкуєшся із святими,
      Що в іконах, у кожній хаті.
      Натоптав вже шляхів до спасіння земного
      З літописною чудо юрбою.
      Вічний паломнику храмів небесних,
      Віддано - я з тобою.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. само-
      Самозаглибленість, водночас - непокірність,
      Самозагубленість, водночас - існування.
      Насамперед признячення і місце -
      Самозабутні прояви кохання.

      Батальність контурів - загострення країв,
      Безслів'я мрій заїзджене постійністю.
      Латаю сонячні, осінні, теплі дні
      Брунатною твоєю самостійністю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    16. Буцімто
      У життя сьогодні інший смак,
      Настрій інший, буцімто щасливий.
      Золотаві верболози слів
      Падають на ледь дозрілі сливи.
      Б'ють у бубни запальні громи,
      Хмари витинаються юрбою.
      І тупцює поряд відчуття:
      Буцімто сьогодні ти зі мною.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    17. омріяне
      Твоє божественне походження -
      Омріяна, дзвінка печаль.
      О, мамо Ладонько, знаходжу я
      Світанки на його плечах.
      І сонце світиться жарптицею,
      Цілунки опадають квітами.
      Стаю всевидящою крицею,
      Виснажливо навіки сліпну я.
      Духмяно пахнуть врожаї земні
      Я ними щедро задарована,
      Бо так кохаю, що вклоняюся
      Тобі всеславно, зачаровано!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    18. ще колись
      Усе крутиться, значить логічно:
      Я тебе ще колись покохала
      Кожум'якою з русим волоссям,
      Скіфом, русичем...Я цілувала
      Твої сонячні дужі долоні,
      Не цуралась падіння у ноги,
      Пісні циклу для тебе співала,
      З трав духмяних плекала дороги.
      Твій характер - степів. І донині:
      Прямота, нетерплячість, бажання
      Піддаватися ризику долі
      І страждати...Застигле читання
      Всього всесвіту підсказало -
      Що все крутиться. Значить логічно
      Я тебе ще колись покохала...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    19. персона
      Персона нон-грата,
      Людина без мрії -
      Думки не логічні,
      Слова, що повії.
      Закусює чаєм
      Дешеві цукерки.
      Плітки додає
      У чужі табакерки.
      Табу анонсує
      З позиції Бога.
      Указує пальцем
      На вірні дороги.
      Персона нон-грата,
      Доречна робота.
      Початки бере
      За часів Геродота.
      Сміється з мистецтва,
      Засуджує розум.
      Свята забуває -
      Персона неврозу.
      Середнього роду
      Її вподобання.
      Людина без мрії -
      Факір сподівання.
      Хреститель історії,
      Свідок контексту,
      Сьогоднішній фавн
      Наказового тексту.
      Людина байдужа,
      Цукерки вершкові.
      Впусту роздає
      Побажання любові.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    20. галюцинації
      Життя - найкапризніша річ,
      Від різкого галюциногену
      Підкрадається спрагло ніч,
      Як підступна і дика гієна.
      Поцілунки відверті в метро
      Непізнанні і пагубні - жах!
      Для суспільства ми хижаки,
      Ми спілкуємось на ножах.
      Наші страхи - делікатес,
      Несподівані сенс-електроди.
      Імпортовані наші серця -
      З непридатної світу породи.
      Оголяйся! Душевний стриптиз
      Емоційно-тяжка недостача.
      І розкішних додай почуттів
      Божевілля - належна здача.
      Що соромитись? Краще зривай
      Максимальні безвинні овації.
      Бо життя - це рідкісна річ,
      Це яскраві галюцинації!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    21. назустріч
      Назустріч біжать дерева
      І невідомі станції.
      Триглава сокральна дорога
      Фінал дистанції.
      Нам осінь вже грає джаз
      В багряній сукні.
      І згадують тихо про нас
      Липневі будні.
      Назустріч біжать озера,
      Води прозорі.
      І потяг через життя -
      Повз зорі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    22. вчорашнє
      Десь поряд йшов вчорашній вечір
      Гудів зухвало рій цикад.
      Далеке дно і спини риби
      І місяць - яблучний цукат.
      І сині, білі, жовті гори
      Складали наш янтарний світ.
      Як пазли падали на трави
      Магнолій квіти - дивоцвіт.
      Приокенський теплий вітер
      Плісирував доріжки хвиль.
      Коштовні світлячки літали
      Освітлюючи сотні миль.
      Торкаючись, ми віддавались
      Морфемній силі почуття.
      Заціпеніли в медіанах
      Свідомі натяки життя.

      Десь поряд йшов вчорашній вечір
      Скінчилось літо - теплокрах.
      І поцілунок твій останній -
      Пісок солоний на устах.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. одне
      Як на жовтень, сипались зірки.
      Хтось трусив сузір*я навіженно.
      Врівноважились небесні терези,
      Нагойдались вволю каторженні.
      Все тремтіло і кружляли дні,
      Збунтувалися нічні метеорити,
      Зупинилися годинники земні.
      Кінець світу. Що не говори ти.
      Вмить всі речі звелися в одне
      Інтерконсонантне тверде серце.

      А до чого зводиться одне?
      Як же називається одне це?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    24. сучасна феміна
      Матріархат
      І всі ми - госторозорі.
      Заманюємо здобич на гачок.
      Побережись!
      Вже витонченні пальці
      Метають стріли. Ви все про смичок?
      Проігноруйте!
      Довгов*язі речення
      Про вічну ніжність надто естетичні.
      Якщо і брати в руки інструменти,
      То тільки ексклюзивно - екзотичні.
      Мисливствознавці
      Ми вогнем запалюєм
      Рутину понадмірної чутливості.
      І хто нам Єва?
      В чому її істина?
      Ми прагнемо вже іно експресивності.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 5

    25. ***
      Стоїть непорушно обвуглений глечик
      Як дерев'яний солдатик.
      Мереживом пишним розкинулись тріщини
      У пам'ятні дати.
      Ще пращури в ньому сливи носили
      До Рожаниці.
      Дбайливо гукали молитву до сонця
      Просили пшениці.
      Сьорбнути би з нього сюжетоскладання
      У дивосім'ї.
      Що сіяли радість по землях родючих
      Кохання насінням.
      Епізодичність - у кожній частині,
      Стоїть жовтолиций.
      Розбухлий, так ніби чекає дитину
      Велично іскриться.
      Старий, непорушний, обвуглений глечик
      Як пам'ятна дата.
      Проходять серця нечуттєві до болю,
      Серця як солдати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    26. спогади
      Побережжя побережи
      Мої спогади, його подихи.
      Поверхнево повештатись дай
      Моїм подивам, його поглядам.
      Піраміда моїх сподівань
      Піднебесся поважно торкається,
      Половинки пригніченних мрій
      Підозріло в пасьянси складаються.
      Передумала, переплакала,
      Перекроїла всі бажання.
      Із наядами прибережними
      Пережила порожнє кохання.
      Побережжя побережи
      Лиш для спогадів -
      Його погляди.
      Лиш для подиву -
      Його подихи...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    27. Дороги
      (твоя)
      Зарезервоване місце на кладовищі -
      Бджолині соти.
      Волхви чаклують, йдучи дорогою
      В свої висоти.
      Переноситься душа стрімка
      В землі тенети.
      І вібрують вогнисто контури
      Чудо планети.
      Небезпечно прямує сонце в храм
      Дитя Дажбога.
      Перевтілення в птаха сизого -
      Твоя дорога.

      * * *
      (моя)
      Музикант виконує тишу
      На фортеп*яно.
      Проростають пагони настрою
      В серці весняно.
      Набухають барабанні перетинки
      Вторять звуку.
      В паралелях шукаю зношену
      Душевну муку.
      Березнева реанімація -
      Слова до Бога
      Спопеляють уста мої.
      У Рай - дорога.

      * * *
      (наші)
      Ми з тобою не зустрінемось в світах.
      Наші образи - безликі монументи.
      Змиє дощ цілунки на мостах.
      Все ж не мікро - ми,
      Ми - макроелементи.










      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    28. малюнок
      Писанку писала візерунками:
      Дивні птахи і тварини неземні.
      Знаки, що зливалися у образи
      Загадкові. Екзотичні. Називні.

      Фарби перемішувала в репліки,
      В вибух ніцшеанського буття.
      Парадокс - моя інтерпретація,
      Імпульсивний позитив життя.

      Механічно позбувалась мовлення
      Як пройдисвіт у країні Ніжності
      Героїчно зображала втрачене в
      Самовдосконаленні, в суміжності.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. оскома
      Жартували чортики з вогнем -
      Крила янголятам обрізали.
      Смаковитіше, тягучіше, ситніше
      Фосфоричну блідність обгризали.

      Розпалили чортики азарт -
      Танці феєрично танцювали.
      Вибухи - за вибухом. Рок арт
      Голі панни в п*яти вибивали.

      Ксерокопії замучених обличь -
      Темним силам вільно піддавались.
      Жартували янголи з вогнем -
      Світ зомлів. Вважай дожартувались.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    30. зваба
      Акуратно краяла любов -
      На сніданок.Впала турка з кавою.
      З ввігнутими кутиками уст,
      Ти здавалась дивно нецікавою.

      Нарцисично посміхався день
      Крізь шибки. І масляні калюжі
      Контурно вливалися в пейзаж
      З назвою гнітючою "Байдуже".

      - Що зробив я із твоїм життям?
      - Мінне поле. Прояв окупації.
      Делікатний твій слов*янський шарм.
      Божевільно-небезпечна грація.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    31. подорожні замальовки
      Малесенькі будиночки
      Обплетені плющем.
      Графічно територія
      Поділена дощем.
      Цікаве спостереження:
      В тюрбанах ліхтарі,
      Вібрують, як конвеєри
      Приблудні комарі.
      Оцей роман закінчено -
      Знайоме відчуття.
      Як кислотою болісно
      Обпалене життя.
      Тепер - через Атлантику
      У сорочині вишитій.
      Слова ковтай несказані
      В еміграційні тиші ти.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. іронія
      Як іронічний натяк,
      Без табу
      Черстві слова посипались потужньо.
      На толерантні, витончені дні.
      Скривилось сонце.
      (Випрямилась мужньо).
      І електрично спазмами взялась
      Забруднена, утомлена незвичність.
      (Ти посміхнулась).
      Дибки піднялась
      Похабно скривджена душевна
      романтичність.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    33. сни
      Міфологічні велетні,
      Як ситі хижаки
      Закінчують дослідження під назвою "Людина".
      Неординарні образи
      Вербової нудьги
      Поскиглюють заплакано, як змучена дитина.
      Дзеркально відбивається
      Колізія вагань
      В напівпрозорі ромбики, як ритми розмаїті.
      Між ніччю і свідомістю
      Загострений психоз
      Міфологічні велетні живуть в моєму світі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    34. між іншим
      - Хто Ви?
      - За покликанням я - мандрівник.
      - А за фахом?
      - Пишу вірші лівою рукою.
      Мелодійність - є мій керівник.
      Молодість - приречина до бою.
      - А чому?
      - Наполегливість - девіз мого життя.
      - Прошу?
      - Безсловесність не люблю до сліз.
      Не подобається щиро коли так...
      Якби мовити...Коли "кота за хвіст".
      - Ви про що?
      - Про вічність почуттів. Ну а Ви?
      - Про філіжанку кави...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    35. дилема
      "Любий, відріж мені крила -
      Не хочу літати."
      До крові губу прикусила,
      Жахаючись втрати.
      Байдужість в своїх іпостасях
      Ніч загасила.
      Архаїчне болюче кохання -
      Дилема жіночої сили?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. сум
      Аеровокзали. Забуття.
      Сон. Обірвані в гнітючі непритомності
      Кучугури слів.
      І відчуття сизої затертої бездомності.
      Землетруси пам*яті.
      Буття. Як інстинкт розфокусована причина.
      А пейзаж вчорашній
      Нагадав сонцем не обпалену шипшину.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    37. обмін
      Обмінюємось досвідом,
      Новинами, вітаннями,
      Платівками, дарунками,
      Готівками, зітханнями.
      Обмінюємось простором,
      Листами та предметами,
      Ідеями, діяльністю,
      Абсурдно - сигаретами.
      Обмінюємось враженням,
      Знаннями, результатами,
      Цілунками і поглядом...

      Стаємо телепатами -
      Брудного переселення
      духовного життя.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    38. монотонність
      Бузково стало навкруги.
      Бузково.
      Дурманить світ
      прозорістю бузковою.
      Стереотипно
      монотонність сковує -
      бажання цілувати твої скроні.

      Долоні ночі доторкнуться
      боязно.
      Тендітністю
      і спогадами тихими.
      Так прозаїчно
      я сьогодні дихаю -
      бажанням втратити
      оцей дебютний глузд.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    39. сентименти
      Прагнучи духовних ідеалів,
      Щирість Бога бачимо щомиті.
      Легковажно клятви роздаємо -
      Жереб долі - істини розмиті.

      Кульмінація невидимих обрядів
      В причащанні - ключові моменти.
      Стіни розмальовані хрестами
      Сльози - як цинічні сентименти.

      Все шукаємо непізнаних емоцій,
      Живий дух - пріоритет балансу.
      Інтуїція спонтанного мистецтва,
      Філософський погляд Ренесансу.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    40. модифікуємось
      Повне мовчання. Збентеженість.
      Моральна кодифікація.
      Цинічні розмови про вічне -
      Чуттєва глобалізація
      світогляду.Модифікуємось
      У формули агресивності,
      У міфознак протиставлення,
      У символи життє-пасивності
      без огляду. Твердо віримо
      В параметри заперечення,
      В сучасні буддійські нахили,
      В феміністичні течії.
      Жаданний процес самозречення -
      Кінцева мета настанов.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    41. моя лаконічність
      Слова відлетіли
      Гарбузовим лушпинням
      За вітром, у даль надзвичайну.
      Небесна безмежність
      Розчинного сонця
      У фресках втонула печальних.
      Сьогодні шмигнуло
      НадДиво велике.
      За щастям в лимонову вічність.
      Сумні реквізити -
      Ядро мигдалеве,
      Даруйте за цю лаконічність.
      Перерваний простір -
      чисельні столиці -
      розкішність архітектури...
      Розгублені очі -
      позичений погляд -
      тортури...душевні тортури.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    42. поклонялася
      Сонце-Богу поклонялася,
      Цілувалася з землею.
      Пращуром тобі зосталася,
      Спадкуванням Галілея.

      Зустрічала перші зорі я,
      У сузір*ї Козерога.
      Кликала, молила, звала
      Велеса на допомогу.

      Пролітала світами іншими
      Вихилясами-плетеницею.
      В шлюб свячений
      пожертву вносила
      Замовляннями. Медуницею.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 4

    43. Від тебе втікати...
      У мене автобус у напрямку "Далі Від Тебе".
      І злива сьогодні, - сьогодні погода не та.
      Куди ж я поїду? Далеко? Чи близько? Чи треба?
      Можливо. Можливо точніша стріла літака.

      Від тебе втікати, нестися, сторчма головою...
      Та наче біжиш, і, водночас, на місці стоїш.
      Як Дафніс ти, наче, - позаду, і я, наче, Хлоя
      втікаю від тебе - в легенду, чи в мрії мої



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 4

    44. Мовчимо ми
      Як риба об лід - мовчимо ми,
      хоч не одною володієм мовою.
      Відповідаючи комусь, ми, ніби,
      Спльовуємо
      слова затерті, почуття німі.
      І вже не плачемо
      від щастя сьогоденності,
      І посмішки видавлюєм притворні.
      І не кохаємось
      в цій завченній буденності
      Бо серце наше стало кам'яним.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 4

    45. Відчуваю
      Я відчуваю: відмирає
      Одна частиночка мене...
      Із кожною сльозою, словом,
      Із кожною журбою-болем
      Я відчуваю відмирає
      Одна частиночка мене.

      Минуть роки, минуть століття,
      І десь у безвісті віків
      Душа об душу враз спіткнеться
      Й нестерпним болем сколихнеться.
      Я відчуваю: відмирає
      ТВОЯ частиночка мене...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 4