Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Вячеслав Семенко (1945)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-06-10 20:17:53 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

При першому читанні-чисто чоловічий погляд на себе
зсередини побитого вояка, але потім виникає відчуття,що це асоціації тої,яка його чекає,незал
ежно від проблем ,якими переймається він.Мені,
як романтику-хроніку,сподобалось дуже.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-06-10 20:38:56 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

Дійсно- твір неоднозначний І кожен зрозуміє
тлумачення вірності по своєму.Мені подумалось-
вірність непограбованим індіанкам, чи я правий?
А в часи Кортеса-це непоправимий подвиг.
Оцінка-висока.

Романтик - хронік.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-07-05 00:15:42 ],
на сторінці поезії     "Луновідгук"   Семенко Вячеслав

Писав і уявляв...Тому -так,як є.Слава Богу,
що сподобалось Вам !

З вдячністю і повагою.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-07-15 19:15:59 ],
на сторінці поезії     "ПIСЛЯМОВА"   Вировець Лариса

Народилась думка,переросла у вірш, а вірш,як
сторонній порадник переконав саму себе.
Вірш - наче приторкання
До глибини душі...
...Шкода -чуже кохання,
Шкода , що ми - чужі...
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-07-16 15:17:10 ],
на сторінці поезії     "ПIСЛЯМОВА"   Вировець Лариса

Мав на увазі - переконав автора в правильності
задуманого та остаточного рішення.Цікаво,
що написано про фінал,але почуття песимізму
не виникає.Незважаючи на останні два рядки -
хочеться продовження.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-07-22 17:20:44 ],
на сторінці поезії     "ПIСЛЯМОВА"   Вировець Лариса

Приїхав і зразу.То був не я-ще якась добра душа.
Маю лише два дні,потім знову - робота.Цими днями
розмірковував над темю жертовності в жіночій
поезії.Від Цвєтаєвої і до тапер - муки нерозді
леного кохання переважають,чи враження хибне ?
Радий,що запам"ятали мне.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-08-06 19:37:04 ],
на сторінці поезії     "Луновідгук"   Семенко Вячеслав

Ритміку налагодив.
З повагою ,Вячеслав.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-09-05 22:05:48 ],
на сторінці поезії     "Адамо"   Семенко Вячеслав

Дякую за добре слово,воно для мене важить
більше, ніж сухі цифри,навіть високого гатунку.
Звитяг вам у ваших змаганнях.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-09-16 22:13:42 ],
на сторінці твору     "LA BAIGNEUSE"   Венцлова Томас

LA BAIGNEUSE
Переклад
Венцлова Томас

Не впевнений,бУло життям це ,чи ні,
чи маренням снило над морем мені...
Та від узбережжя вузького пасмом
розкиданним сріблом -- поверхня води,
південного сонця гарячі сліди.
Човен,підпираючись довгим веслом

канал розриває тупим лемешем
І берег під міст підкладає плече.
Від гнутих мостів -- до крапчастих дахів
це місто -- достиглий розколотий плід
під оком небес на забрудненім склі,
лиш тиша облизує дошки бортів.

Неквапно повзе наполеглива тінь,
долає затоку,бароковість стін,
полотна синіють на них навскоси,
по цеглі червоній лишайник поріс.
ФарбІв потемніння,розпливчастість рис,
і Гварді прошили вітрами часи.

Calli ,campi,самpielli.Почорнів
в камінні застиглий історії спів.
Від пензля лагуни волого блищить
лице аркатури .Зір Кліо в пітьмі,
прогледіла обриси стін кам"яні.
і погляд у неба із інших століть.

Цим стінам -- загроза в прийдешній імлі--
намула,припливи,тяжіння землі,
бо місто--як човен із діркою в дні.
І паща морська -- негодований змій
ковтає у черево мирних стихій,
скорочує вічність у роки і дні.

У просторі й часі,як річкою в брід
бреде по коліна,лиш піниться слід.
Фасад мармуровий?Морський гобелен ?
Від піни - машинні мастила і гниль.
А там ,на долоні у височини
пливе білогривий задуманий лев.

З ним книга життя, наймудріша із книг,
наповнений жалем до мертвих й живих,
бо присуд відкритий йому а не нам
по волі Творця.І миттєвостей біг,
і ангел святий ,і земний трилобіт,
фронтону поколота раковина --

підвладні його і рукам і словам.
Ще острів,де кості покрила трава
в чеканні ще ненаступаючого
Господнього ранку.Мереживо стін
шматує сіроко в густій спекоті,
маскує лице(хоч нема вже його),

затьмарює полиск луски куполів,
зеленить на флюгерах мідну червлінь,
і місто спливає в первісність глибин,
в слизотність потвор у беззвучності вод,
де скатів,асцидій кружля хоровод,
де очі скляні у байдужих рибин.

У склянці вино з надвечір"ям навпіл,
по той бік майдану в безодні сліпій
суворістю дихає пан монохром.
Але у пітьмі півзакритих повік
собор многогранністю пам"ять просік,
як скриня з придАним, з весільним добром.

Склепінь коливання,б"є дужий метал,
здавалось вже часу нездужить мета...
Долоня в долоні,під шкірою м"яз,
аортою стогін , плямисто в очах,
потами зпливає намисто з плеча...
...Та вже переможені болі і час.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-09-17 00:05:19 ],
на сторінці твору     " EMIGRANTĖ (ЕМІГРАНТКА)"   Венцлова Томас

Емігрантка

Переклад
Венцлова Томас

Серед інших новин,може більше ніж ця,
термінових;
"Ти вже чув?Так,давно. Шкода, що
вона дуже страждала..."
От не знаю,чи вдома. Останніми днями не часто
маю змогу прийти в ту пустелю
вітрин і тунелів.
Не вгадаю і місяць.Здається весною
буває
дещо легше іти; чорнота каламутного снігу,
від, вугіллям забруднених,бруньок,
калюж віє спокій,
бо тепер воскресіння стає не таким
вже важливим.
Олександр,Едуард і ще Ксеня
(жива,слава Богу)-
покоління розвіяні.Пух на щоках
пам"ятаю.
Ще гаркавість вимови і ступні
занадто великі.
Заяскрава помада для уст.А в очах
затаїлось
щось таке,не відразу мені зрозуміле докладно.
У шуфляді стола від волосся
лишилася стрічка
між квитанцій і чеків.І тут же-
життя половина...

Всі говорять,що перші три роки
проходять намарно.
Тут не зовсім оте,що було
в сподіваннях і мріях.
Від нечастих листів з батьківщини
ще холодом віє.
Там і стіни в"язниць і сторінки
газет - все без зміни.
Перший поверх.За граткою-брудно,
антенно ,рекламно.
Гострим шпилем мормонського храму
пронизано обрій,
наче шприц.(З героїном,не з опіумом для
народу--
зараз твердив би Карл).Я не бачу
вона у вагоні.
чи вже за кермом? Та байдуже --
над нами бруківка,
синь бетону,уламки заліза,
майбутня могила...
Вінди скрип у пітьмі.Сухість
офісних сот ,де вимова
Із акцентом тобі не завадить,
але й не народить
особливих надій.Допоможе від болю
не зміна
континентів, а смерть.Що спочатку
посилить ці болі.

Та насправді,вже часу і часу!І
зморшки під скроні
промінцями густіш і густіш.Крізь
зап"ястя,а може
ще сильніше крізь пальці
просвічується кісточками...
Ми знайомі були ще у тому житті.І
у ньому
бересклет серебрився,грабові гаї
у долину
ще котились.Між нами - нічого,
лише суперечки
про вірші перечитані, друзів,
зрадливих і вірних.
навіть сварка була. де два сфінкси
безликі
з чорно - сірим цементом в очах
ще стоять,як раніше.
А відтак - у найкращій частині
зеленого Бронксу
тонконогий мольберт і коріння,
покручене часом --
як ознака зв"язку непорушного,
зову природи
бурштинового краю.Вона
не забуде, відплатить .
Тіло душу поборює І автострадою
лімфи
поспішають клітини,нестримно
зсихаються бронхи.
І те слово,що вимовив грецькою
мовою медик,
віддає нас в пожертву кислотам,
лугам і безладдю
переміщення часточок
в броунівськім мікросвіті.

Хмари,камінь вологий граніту,
води посіріла
німотою гортань.І ні в що
не впадаючі ріки.
Під гараж підібравшись,
єнот тихо стукає в двері.
На деревах між голок іскристо
спалахує білка.
Задивившись на перший ліхтар
забуваю про темінь.
Серце довго і вперто стучить
кулачком немовляти,
б"є по тому,чого забажа,
та не може назвати.
Засипається листям галузка,
працюють мурахи.
Відбиваються в дзеркалі блиском
флакони від фарби.
Поза рамок старіють трапеції,
руки та зорі,
що були дорогими для неї лише.
Це вже було.
Сором,тіла убогість і той
убиваючий кашель,
божевілля несе незборимий
від виділень запах.
Це обридле бажання - щоб все це
скоріше скічилось.
Перехожих байдужість.Пробач,
що у слухавці тиша.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-10-08 18:20:15 ],
на сторінці поезії     "Вітер"   Семенко Вячеслав

Ветер

Арсений Тарковский

Душа моя затосковала ночью.

А я любил изорванную в клочья,
исхлестанную ветром темноту
и звезды,брезжущие на лету
над мокрыми сентябрьскими садами,
как бабочки с незрячими глазами ,
и на циганской масленной реке
шатучий мост и женщину в платке,
спадавшим с плеч над медленной водою,
и эти руки,как перед бедою.

И кажется, она была жива,
жива , как прежде,но ее слова
из влажных"Л" уже не означали
ни счастья,ни желаний,ни печали,
и больше мысль не связывала их,
как повелось на свете у живых.

Слова горели,как под ветром свечи,
и гасли,словно ей легло на плечи
все горе всех времен.Мы рядом шли,
но этой горькой,как полынь земли
она уже стопами не касалась
и мне живою больше не казалась.

Когда-то имя было у нее.
Сентябрьский ветер и ко мне в жилье
врывается - то лязгает замками ,
то волосы мне трогает руками.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-11-12 18:22:15 ],
на сторінці поезії     "Шукачі бурштину"   Семенко Вячеслав

Коли багаторазово перечитуєш твір,спочатку
в оригіналі(незрозумілому) а потім - переклад,
починаєш мислити категоріями автора.А ритм -
може Калевала,може Гайават? Бог знає...
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-11-12 20:38:13 ],
на сторінці поезії     "Шукачі бурштину"   Семенко Вячеслав

Це - не переклад, це короткий підсумок досвіду спілкування з литовцями за попередні роки,
а робота над поезією Томаса вибухово ввійшла в свідомість.Безмежно вдячний,дівчата ,за ваш
талант читати і розуміти .
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-11-19 18:22:41 ],
на сторінці поезії     "Не пропадай, метелику"   Савранська Ванда

Дійсно, поміж плачу недолюблених,сексуально
озвірілих,п"яно зосереджених -- цей вірш,як промінчик,цнотливий і оптимістичний.Напевне
писався під добрий настрій.Вдало!
Дякую. З повагою,Вячеслав.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-12-01 02:30:11 ],
на сторінці поезії     "Майже романтичний вірш"   Могилко Сергій

Останнє "котися"-чисто по чоловічому,а на фоні
попереднього з прихованим гумором.А три крапки
створюють враження,що автор вписує не ті слова,
які в задумі.Винахідливо.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-12-02 16:38:22 ],
на сторінці поезії     "гондураська кава"   Колоксай Хуліо

Це і є лірика мужньої людини і поета з
тверезими очима.Такі люди діють а не
говорять,а як вже напише про кохання-
це буде щось.Тому "5".
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2007-02-14 18:09:45 ],
на сторінці поезії     "Дежавю"   Семенко Вячеслав

Дякую п.Жорже ! Наука в ліс не йде...
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2007-02-15 19:29:50 ],
на сторінці поезії     "Дежавю"   Семенко Вячеслав

Погоджуюсь з РМ . В "класичній" формі виглядає
цілісніше і читається динамічніше,з наростанням
напруги.П. Ярославе,додумані строфи - це вже
не мої вірші.Вдячний п. Ользі за глибину
коменту.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2007-02-16 16:24:26 ],
на сторінці поезії     "Порятунок"   Лазірко Юрій

Гарний і теплий вірш , видно добра душа надихнула
на таку лірику.Тільки -"виглядує" і "круться"...
Може подумати , га ?
Привіт Кліфтону від Йонкерсу! По дорозі на Манхеттен - заїзжайте !
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2007-02-23 18:32:30 ],
на сторінці поезії     "Відхід"   Лазірко Юрій

Тільки добрався до кнопки,і зразу - цей вірш,
шкода,не встиг на початок, прочитав вже готовий.
Останній рядок надає такої теплоти,шо відчуття
приреченості і відчаю зникає.Кожен з нас про це думає, не всі так напишуть.Сподобалось !
1   2   3   4   5   ...   13