•  «WI-FI»

Її любили дзеркала –
Стерту і неповторну,

•  Темний, як чорний агат

Темний, як чорний агат, твій затоплений міст,
Котрий ти спалював і переходив по горизонталі,

•  Дівчина з міста N

Наївність бо є її провінційним соромом,
Вона залітає, за лапу схопивши ворона,

•  Місто

У місті, де всі дні були як урочисті, –
Ти зорі натирав до блиску ув очах,

•  Світ не знає про нас

Не дочекатись весни.
Дім один одному ми…

•  Прощання

І на кінчику крику ти будеш стрункий, наче біг –
Невимовного слова, що бродить спіралями серця

•  Тобою, мій міраж

Тобою, мій міраж, моя хронічна рано,
Спускаюсь вниз. Все нижче й нижче падаю.

•  Вужі

Ти поклав передчасся на очі – й не бачиш мене –
Ти давно вже не бачиш мене, мов мене тут немає:

•  Аби ти...

Коли звужуються зіниці до крапок –
І світ – замикають в нулі,

•  Дорога

Обійти б…
Але – сходи, сходи…

•  І немає пори

І немає такої пори, що прийшла б за тобою.
Що надихала б слів, відірвавшись від губ, ніби дим.

•  Гіперборейці

Посиджу на доріжку.
Сніжинки порахую. Сніжинки, що розтануть

•  Прихід

Пройти –
Тихіше за тишу, біліше за білу зиму.

•  Сину

Доки з тобою, але без віршів.
Доки ти спиш – я у мережі,

•  Дім

Ти мене на всі руки чужі відпустив
Без адреси і місця знаходження.

•  Зупинка

Це не її зупинка. Вона іще буде чекати.
І відчинятиме вікна. І протиратиме очі.

•  Діалог

Розкажи, як сховати лице, коли об нього розбилися зорі?
Коли на іншому боці серця –

•  Є

Усе, що у мене є, -
Ранки вівсяні й тягучі на дерев’яних ложках,

•  Безсилля

Він любив її.
А вона – розхлюпана, неозора,