Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Зубар (1956)



Художня проза
  1. І це – щастя
    Чи не кожен мій день починається із того, що шукаю в Мережі твоє ім’я.
    Чи не кожен мій день закінчується тим, що шукаю в Мережі твоє ім’я.
    Розумію, що це вже як хвороба, уроки якісь, наслання, але як мені інакше знати про тебе, відчувати твій настрій, твої радощі і біди...
    Віртуальна оболонка над нашою планетою поки що добра до мене, бо щодня приносить бажані звісточки.
    І здається, що ми - поруч, ми – разом.
    І це – щастя.
    2012



    Коментарі (16)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. Самотність
    Ось і знову осінь прийшла в наші гори. Тумани. Холоднеча. Сльота. Самотність.
    Нарубаю дрівцят, розпалю в печі, присяду на часинку біля вікна – наслухатиму, чи не йтиме хтось повз моє обійстя, чи не загляне якась жива душа на димок, щоб обігрітися та й побесідувати про се-те...
    Нема. Нікого не видно й не чутно.
    Гірка самота облягає душу, наче туман гірські верхи.
    Невже прийдеться не тільки перезимувати, але й звікувати отут, на обочі, нікому не потрібним, зайвим самому собі...




    Коментарі (10)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -